Еволюція весільного обряду вірмен на території Вірменії та України

Дослідження показують, що основна структура вірменського весілля збереглася і до наших днів. Однак у кожному етапі є і нові моменти, наприклад: молоді самі приймають рішення про вступ у шлюб; матір юнака, а іноді і він сам беруть участь в обряді сватання; молоді присутні на весільному бенкеті, деякі традиційні обряди стають необов'язковими і тому поступово зникають; змінюється тимчасова приуроченість деяких обрядів; скорочується коло обов'язків тих чи інших весільних персонажів, зменшується тривалість і самого весілля, і часу між заручинами і весіллям.

Змінюються умови життя - змінюються традиції. Характер традиції визначається характером життєдіяльності людей, а останній випливає як з характеру основних потреб, так і з умов їх задоволення.

Протягом останніх десятиліть у вірменських весіллях Єревану і Маріуполя спостерігається тенденція до спрощення, але, незважаючи на це, в цілому відрізняються високим ступенем збереження багатьох традиційних елементів.

Весільний цикл у вірмен традиційно складався з попереднього етапу (сватання, змова, заручин), власне весілля і обрядів післявесільних циклу. Незважаючи на те, що і в Єревані, і в Маріуполі етапів весільного циклу дотримуються майже повністю, спостерігаються деякі відмінності обрядів і характерні для кожного міста зміни.

У сучасному вірменському весіллі в Єревані і в Маріуполі вже давно відсутній такий елемент попереднього весільного етапу, як сватання. У зв'язку з тим, що молоді самі знайомляться і самостійно приймають рішення про вступ у шлюб, таке явище як сватання повністю втратило своє функціональне значення.

Інше традиційне явище попереднього весільного етапу - змова, не має місця на маріупольських весіллях, або відбувається нерідко формально, оскільки молоді люди у більшості випадків самі вирішують питання про вступ у шлюб, з їхньої ініціативи влаштовуються знайомство між їхніми батьками. Іноді змова буває під час заручин. У сучасних єреванських весільних обрядах обряд змови так само вже зустрічається рідко. У минулому це був один з найважливіших актів при укладенні договору про шлюб. Найбільш важливий обряд попереднього етапу весільного циклу, який не втратив свого значення і тепер, це заручини. [41]

За останні роки в Єревані спостерігається тенденція до святкування заручин з особливою урочистістю і великою кількістю гостей. У Маріуполі заручини, проходять, як правило у вузькому сімейному колі, хоча іноді заручини відбуваються дуже урочисто, як відзначають респонденти залежно від матеріального достатку родини. Весілля і в Маріуполі і в Єревані влаштовують з великим розмахом.

Таким чином, незважаючи на деякі спрощення, можна сказати, що і в Єревані і в Маріуполі етапи весільного циклу дотримуються майже повністю.

Весільній урочистості, як і колись, надається велике значення, під час якого дуже важливу роль відіграють кавор і каворкін. Під час застілля неодмінно звучить вірменська національна музика, а в частування неодмінно входять традиційні вірменські національні страви.

Зберігається в день весілля послідовність основних дій - весільний похід за нареченою, входження в будинок до нареченої, одягання нареченої, вінчання, входження нареченої в будинок нареченого, і саме святкування весілля.

В обох містах, як і раніше, згідно з традицією наречений купує нареченій весільну сукню; відправляючись за нареченою, несуть спеціально прикрашені весільні кошики з солодощами, фруктами і зі спиртним.

Як і колись, нареченого і наречену зустрічає матір жениха з лавашем і цукерками або медом в руках. На порозі будинку наречений і наречена розбивають перевернуті тарілки. [6]

У сучасних весіллях Єревана і Маріуполя дотримуються таких традиційних моментів, як: одночасний початок весілля в будинках нареченого і нареченої; її кульмінаційний момент - перевіз нареченої в будинок нареченого; значна роль посаджених батька і матері. Ще однією характерною традицією вірменських весіль в Маріуполі є ігри і конкурси під час застілля, що теж, безсумнівно, є перейнятим з російської культури. Весілля Єревана відрізняються організованістю і суворим дотриманням послідовності всіх звичаїв і традицій

У минулому був широко розповсюджений обряд «глухлванек». Раніше він відбувався в перший тиждень після весілля, а зараз нерідко проводиться на третій день весілля. Найчастіше саме в цей день мати нареченої приносить придане дочки.

Так само до нашого часу зберігся дарці, коли молода через деякий час після весілля, відвідувала своїх батьків і залишалася у них 40 днів, але терміни його неухильно скорочуються, сьогодні наречена залишається в своєму рідному домі тільки на один день. [22].

Таким чином, підводячи підсумок наших досліджень, можна сказати, що, незважаючи на деякі розбіжності весіль Маріуполя і Єревана, в цілому спостерігається високий ступінь збереження багатьох традиційних елементів шлюбного обряду, яке можливе завдяки любові вірменського народу до своїх традицій та звичаїв.

Висновки

Наше дослідження, присвячене темі еволюція весільного обряду вірмен на території Вірменії та України. Відповідно до мети роботи, ми розглянули розвиток весільної обрядовості вірменського народу з давніх часів на території Вірменії (м. Єреван) та України (м. Маріуполь). Були відстеженні шляхи еволюції всіх циклів традиційного весільного комплексу, вирахувані причини змін, що відбуваються, охарактеризовано стан вірменського весілля у різний проміжок часу.

Базуючись на викладених фактах, можемо зробити такі висновки:

- По перше, - реконструювано загальну модель і позначено основні етапи розвитку весільної обрядовості вірмен , виділено традиційний пласт у весільних обрядах, що існував у XIX - XX ст. У роботі були послідовно розглянуто форми укладання шлюбу, предвесільні обрядові церемонії, власне весілля, були охарактеризовані післявесільні обряди.

- По друге, формування весільної обрядовості XX ст. складалося з двох основних взаємодіючих процесів. Перший - це трансформація традиційної обрядовості, спричинена впливом соціально-економічних, національно-політичних, культурно-побутових зрушень у суспільстві. Ці перетворення позначали поступову трансформацію ряду елементів традиційної обрядовості (зокрема, пов'язаних з віруваннями та релігією). Другий процес-це виникнення і поступове включення в обряд нових, сформованих у ході соціалістичного будівництва звичаїв і ритуалів, у створенні яких відігравала значну роль цілеспрямована діяльність радянських організацій. При взаємодії цих двох процесів і складалися нові за змістом і формою церемоніали, зберегши, однак, національну специфіку і в той же час маючи загальні для всіх народів країни риси. Національні особливості в нових церемоніях складалися з переосмислених елементів традиційної обрядовості, що входили в новий обряд, з традиційного проходження церемоній, національної кухні, національних розваг; загально радянського - з цивільних ритуалів, нових звичаїв, реконструкції історичної динаміки весільної обрядовості вірмен.

- По третє ми вивчили та дослідили особливості структури та святкування сучасних весільних звичаїв та обрядів на території Вірменії та України, та з'ясували процес адаптації весільної обрядовості залежно від територіального розташування. В результаті роботи були створені порівняльні таблиці і словник термінів, які використовуються під час вірменського весілля.

Сучасний весільний обряд вірмен зберіг особливості традиційного весілля, доповнюючи його окремими елементами весільного обряду інших країн, на що впливає територіальне перебування народу; національні особливості в нових церемоніях складалися з переосмислених елементів традиційної обрядовості, з традиційного проходження церемоній, національної кухні, національних розваг; цивільних ритуалів, нових звичаїв при адаптації старих.

Аналізуючи процес еволюції весільного обряду вірмен будь - якого регіону, можна зазначити , що весільна обрядовість не втратила своєї самобутності та унікальності. Наявність в ній ряду особливих рис відрізняє її від весільних обрядів інших етнічних груп як України так і Вірменії.

Таким чином, багато традиційних рис у весільний обрядовості вірмен збереглися, що було обумовлено рівнем соціально-економічного розвитку, значним збереженням старих форм вірменської родини. Структурно - складові обрядового комплексу народу можуть мати процеси оновлення, трансформації та модифікації. Йде творчий пошук нових форм та елементів обрядів, вдосконалення і шліфовка вже знайдених і впровадження в життя.

Список використаної літератури

1. Дьяконов И.М. Предыстория армянского народа. История Армянского нагорья с 1500 по 500 г. до н.э. Хурриты, лувийцы, протоармяне.// Епремян С.Т. - Ереван: Издательство АН Армянской ССР. - 1988. - 266 с.

2. Манандян Я.А. Краткий обзор истории древней Армении. - М.: Издательство Академии Наук СССР. 1943. - с.5-7.

3. Божко А. Я горжусь армянскими украинцами.//Армянский вестник «Наири».-2009.-№9.-с. 6

4. Ш. Г. Манучарян. Возникновение армянских поселений на полуострове. Сквозь века: Народы Крыма. Вып. 1. - С.: Академия Гуманитарных наук. 1995.- с.34-40.

5. Каграманян А.Армянская община.// IMAYE - UA.- 2011.- № 3.- с.13

6. Мартиросян С. Самобытность традиций армянского народа .// TheNorDar.-2012.-№ 2. - с.13.

7. Лозко Г. Етнологія України. Філософсько-теоретичний та етнорелігієзнавчий аспект. Видання 2. - К.: АртЄк. 2004. - 304 с.

8. Країнознавство. Країни СНД: Навч. посібник. - К.: МАУП, 2007. - 286 с.

9. Божко А. Я горжусь армянскими украинцами // Армянский вестник «Наири».-2009.-№9.-с. 6-7.

10. Римаренко Ю.І. Національний розвій України: проблеми і перспективи. - К.: Юрінком. - 1995. - 272 c.

11. Самвелян Х., Арутюнян А., Погосян С. История армянского народа. - Ереван: Издательство Академии наук АрмССР, 1994. - с.31

12. Федюк В.Ю. Міфопоетична модель етнічного, як особлива конструкція буття етносу.-К.: 2010.-88с.

13. Мовсес Хореннаци. История Армении = ????? ??????????// Саркисян Г.Х. - Ереван: Айастан, 1990. - 291 с.

14. Капанцян Г. Хайаса - колыбель армян: Этногенез армян и их начальная история. - Ереван, 1947.-204 с.

15. Яруцкий Л. Мариупольская старина: Рассказы краеведа. МФОО. Типография. Новый мир, 2008. - 360 с.

16. А. Петросян. Армянский эпос и мифология. - Ереван: 2002. - 230 с.

17. Маркарян Э.С., Арутюнов С.А. Культура жизнеобеспечения и этнос. - Ереван: Издательство АН Армянской ССР, 1983. - 319 с.

18. Байбурин А.К. Ритуал в традиционной культуре. Структурно-семантический анализ восточнославянских обрядов. СПб.: Наука, 1993. - 253с.

19. Саламов Б.С. Обычаи и традиции горцев. Орджоникидзе, 1968.-231с.

20 .Информационная справка про Армянские свадебные традиции.

21 Информационная справка про Традиции армянской свадьбы.

22 .Информационная справка о настоящей Армянской свадьбе.

23 .Бромлей Ю.В. Современные проблемы этнографии// Ю.В. Бромлей. М.: Наука, 1981.-с.23.

24 .Карапетян Э.Т Выкуп в свадебных обрядах армян и его социально-экономические корни. Ереван, 1949.-с.54.

25 .Всеукраїнський перепис населення 2002р. - Маріуполь, 2002.

26 .Всеукраїнський перепис населення 2001р. - Донецьк, 2001

27 .Тер - Саркисянц А.Е Современная семья у армян. М.: 1972.-406 с.

28 .Тер - Саркисянц А.Е. История и культура армянского народа с древнейших времен до начала 19 века. - М.: Восточная литература РАН, 2005. - 686с.

29 .Чурсин Г.Ф Свадебные обычаи и обряды на Кавказе// Весь Кавказ. Ч.1.1903.-с.58-74.

30 .Чурсин Г.Ф. Очерки по этнологии Кавказа. Тифлис, 1913.-208 с.

31 .Бромлей Ю.В. Очерки теории этноса. М.: Наука, 1983.-102 с.

32 .Бромлей Ю.В. Этнос и этнография. М.: Наука, 1983. -с. 67-90.

33 .Кушнер П.И. Этнические теории и этнические границы. М.: Изд-во АН СССР. 1951.-79 с.

34 .Суханов И.В. Обычаи, традиции и преемственность поколений. М.: Политиздат, 1976.- 216с.

35 .Свадебные обряды народов России и Ближнего Зарубежья. М., 1993.

36 .Смирнова Я.С. Традиция и инновация в развитии семейной обрядности. //По материалам Сев. Кавказа. М.: 1973.-с.58.

37 .Долгова В. Праздники, обряды, традиции// Наука и религия. 1966.- 205с.

38 .Лобачева Н.П. Свадебный обряд как историко-этнографический источник// СЭ. -1981. - №2. - с. 36-50

39 .Лобачева Н.П. Что такое свадебный обряд? //ЭО. -1995. - №4. - с. 55-63.

40 .Рычков Н.А. Традиция, обычай, обряд// РА. -1997. - №2.-с.24

41 .Саганесян А.В. Особенности культуры армянского народа.//Историко-филологический журнал. Ереван.-1966.- №3.- с. 257-270.

42 .Волкова Н.Г. Этнический состав населения Северного Кавказа в ХVIII начале ХХ века. - М.: 1974.

43 .Фирсов Е.Ю.Российские армяне и их исследователи//Этнографическое обозрение.-2006.-№1.-с.12-13.

44 Бархударян В.Б., Худавердян К.С. История Армянской ССР в советской исторической науке// История СССР. - 1983. - №2. - с. 76 - 88.

45 .Ишханян Р.А. Без факторов и свидетельств не может быть достоверного исторического труда//Научно информационный журнал Ереванского университета. Ереван: Издательство Ереванского университета. 1982. - №2. - с.30-34.

Размещено на Allbest.ru