Локальні типи нагрудного одягу селян Правобережжя середньої Наддніпрянщини в кінці ХІХ - середині ХХ століття (За матеріалами польових досліджень)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Локальні типи нагрудного одягу селян правобережжя середньої наддніпрянщини в кінці ХІХ - середині ХХ ст. (За матеріалами польових досліджень)

Анотація

нагрудний одяг корсетка крій

У статті розглянуто регіональні особливості та стан побутування нагрудного одягу селян на Подніпров'ї у кінці ХІХ - середині ХХ ст. Проаналізоване видове різноманіття корсеток, способи їхнього крою, а також матеріали і складові частини, характерні для цього періоду,.

Ключові слова: українці Подніпров'я, народний одяг, нагрудний одяг, складові компоненти, безрукавка, оздоблення.

Аннотация

В статье рассмотрены региональные особенности и состояние бытования нагрудной одежды крестьян на Поднепровье в конце XIX - средине ХХ ст. Проанализировано видовое разнообразие корсеток, способы их покроя, а также текстильные материалы и составляющие, характерные для этого периода.

Ключевые слова: украинцы Поднепровья, народный костюм, нагрудная одежда, составляющие компоненты, безрукавка, отделка.

Annotation

The article presents regional characteristics and state of existence of breast clothing on the Pod- niprovia region from the late XIX to mid-XX century. In this article the author have analyzed the diversity of traditional waistcoat, their manufacturing methods and materials characteristic of this period and their parts.

Keywords: Ukrainians of Dnieper, folk costumes, breast clothing, component parts, traditional waistcoat, decoration.

У сучасній етнологічній науці немає спеціалізованого дослідження, яке б давало достовірні дані про нагрудний одяг українців. Більшість праць, що стосуються народного одягу, дають лише фрагментарні та загальні відомості, однак не розкривають повну картину побутування та особливостей безрукавок на наших теренах¹.

Правобережне Подніпров'я - це географічний регіон, який охоплює територію Київської, Черкаської, Кіровоградської, частини Дніпропетровської та Херсонської областей. Відмінності в культурі Правобережжя та Лівобережжя складались історично, у різні періоди історії.

Не території сучасної України під впливом загальноєвропейської культури та моди поширився нагрудний одяг у вигляді безрукавок. Ми схильні відносити появу даного виду одягу на кінець XVIII - початок ХІХ ст., адже малюнки, зображення та письмові джерела XVII - сер. XVIII ст. свідчать про відсутність безрукавок у одязі². Однак вже упродовж ХІХ вони стають обов'язковим компонентом народного одягу, особливо в центральних та східних землях України.

Про пізню появу безрукавок свідчить той факт, що крій народного вбрання українців є простий і його основні складові компоненти шились з прямокутних шматків (сорочка, плахта, запаска, пояс, намітка, хустка тощо), а крій нагрудного одягу є складним у виготовленні, адже потребує лекал для викрійки складових його частин та значної майстерності у пошитті. Тому спочатку безрукавки поширились в одязі міських жителів, а вже пізніше проникли у сільське середовище під впливом міста та стали невід'ємною частиною народної ноші, доповнивши та змінивши її силует. Вони побутували подекуди до сер. ХХ ст., а пізніше вийшли з ужитку та зберігаються у селян старшого віку як релікти або використовуються учасниками народної творчості (фольклорно-етнографічні гурти). Навіть на початку ХХІ ст. ще використовуються під час поховання. «У мене січас синій є (ґерсет),..., то я вже думаю на смерть»³. Однак це лише поодинокі випадки, а не закономірність.

Велике багатство народних задумів і смаків втілено в нагрудному одязі, його крої, оздобленнях і колориті, які зберігають чимало елементів далекого минулого⁴.

Музейні та приватні колекції не містять керсеток з Правобережжя Середньої Наддніпрянщини, що виготовлені з домотканого сукна, тому ми схильні вважати, що цей тип нагрудного одягу виник від початків свого побутування з фабричних тканин - парчі, шовку, ситцю, оксамиту, тонкого сукна, тощо. Відмінність становить тільки підкладка, яка в давніших зразках є з домотканого полотна. Використовувалось як нове домоткане полотно для підкладки, так і старі зношені сорочки, адже часто можемо бачити керсети з підкладкою з вишитих рукавів, підтичок, тощо.

Важливою деталлю при пошитті нагрудного одягу було його декорування. Використовували аплікацію стрічками різних кольорів з різноманітних тканин - оксамитові, сатинові, шовкові, а також лелітки, ґудзики, позументи. Широко побутувала машинна вистрочка, а також подекуди вишивка.

Особливістю керсеток Середньої Наддніпрянщини, як і решти територій, де вони були поширені, зокрема частково на Поліссі, на Слобожанщині та в степовий районах, є загортання правої поли на ліву, а не інакше, та одягання їх на натільний одяг. Наявність у жіночому костюмі керсетки зумовлює у багатьох місцевостях відсутність вишивки на пазусі сорочки, зате рясні візерунки на рукавах ефектно контрастують з темним тлом⁵. Комір та рукави сорочки обов'язково було видно з-під керсетки. Застібались останні за допомогою ґудзиків та гапликів або ґудзики та гаплики були взагалі відсутніми. Комір в керсетці був відсутнім, іноді верхні кути пілок відвертались і прикрашались вистрочкою⁶. Одна або дві кишені, або їхня імітація були наявні на всій території, що досліджується, крім групи сіл у Черкаському районі, де вони були відсутні. Відомо, що пояс практично завжди підперізував спідницю та був під керсеткою, проте ілюстративний матеріал поч. ХХ ст. з приміських сіл Києва свідчить про підперізування керсетки поясом поверхи, призначення цього поки що не вдалось встановити. У багатьох населених пунктах Правобережжя Середньої Наддніпрянщини під час перед весільного та власне весільного обряду наречена підперізувалась вишитим або тканим («кролевецьким») рушником поверх керсетки. Цей звичай був досить сталий та побутував до сер. ХХ ст. «Як молоділи, то й дружка й молода рушником підв'язана. Такі були раньче. У мене й не було його, був такий червоний, а були такі зелені з орлами, гарні такі. То обізатільно тоді»⁷.

На Правобережжі Середньої Наддніпрянщини основними назвами безрукавок були: ґерсет, ґорсет, корсет, карсет, корсетка, карсетка.

Як верхній, так і нагрудний одяг є розширений клинами донизу, він удосконалювався та ускладнювався протягом десятиліть. Клини надавали пишності та об'ємності нагрудному одягу.

За характером крою спинки класифікуємо керсетки:

- з відрізною спинкою;

- з невідрізною спинкою.

За характером крою передніх пілок класифікуємо керсетки:

- з відрізними передніми полами;

- з невідрізними (суцільними) передніми полами.

У різних населених пунктах виникли різноманітні типи керсеток, що зумовлене смаками та вподобаннями місцевого населення та майстерністю кравців, проте умовно виокремлюємо п'ять ареалів побутування нагрудного одягу у вигляді керсетки на території Правобережжя Середньої Наддніпрянщини, які мають спільні риси, що зумовлені в свою чергу особливостями крою, довжиною, оздобленням, характером пілок та вусів та дають нам змогу згрупувати їх на мікрорегіональному рівні.

До першого найпівнічнішого типу відносимо безрукавки, що побутували безпосередньо в околицях м. Києва, у Києво-Святошинському, значних частинах Васильківського, Обухівського, Макарівського, Бородянського та Вишгородського р-нів. Південною межею цього ареалу є р. Стугна, східною межею - р. Дніпро, західна та північна межа - це перехідна межа з Київським Поліссям, де вони також побутували та були подібними, проте мале певні відмінності⁸.

За кроєм керсетки цього типу були:

- з відрізною спинкою та відрізними (на рівні зі спинкою) передніми полами;

- з відрізною спинкою та невідрізними передніми полами.

Права пола завжди заходила на ліву полу таким чином, що гаплики (один, два або три) та петельки розміщувались збоку. Комір був відсутнім, але іноді верхні кути пілок відвертались і прикрашались строченням, що також є характерною ознакою керсеток цього типу. Обов'язковою була наявність підкладки. Існували й керсетки, в котрих був наявним ватний шар, які одягали в прохолодну пору року. В середині керсетки були пришиті зв'язки, які використовували для того, щоб лінія талії щільно прилягала до натільного одягу, а також зав'язки виконували функцію бюстгальтера. Спинка складалась з чотирьох (на давніших зразках) - восьми (на пізніших зразках) зшитих приталених частин. Кількість вус сягали від п'яти (на найдавніших зразках) до семи-дев'яти (на більш пізніх), що дає можливість прослідкувати трансформації крою та дійти висновку, що нагрудний одяг упродовж свого побутування зазнавав змін та ускладнювався.

Для їхнього пошиття в даному ареалі використовували найрізноманітніші тканини різноманітних кольорів. Особливістю цих керсеток була наявність дрібного ручного стьогання та ручної вишивки. Стьогання нагрудного одягу зустрічалось на Правобережжі лише в цьому осередку, а також спорадично на Лівобережжі Середньої Наддніпрянщини (Чернігівщина, Полтавщина) та Слобожанщині, що свідчить близькість та подібності в рішеннях у пошитті одягу жителів центральних областей. Мистецьку цінність становить ручна вишивка вовняними нитками фабричного виробництва техніками ретязь, штапівка, уприкріп, ланцюжок та ін. Різнокольорові нитки утворювали рослинні та рослинно-геометричні узори у вигляді ламаного дерева, кривульок, гілок, хвильок, зірок, якими оздоблювали спинку, передню полу, кутик на передній полі. Також елементом декору виступали оксамитові, шовкові, атласні та інші (переважно з бавовняних тканин) стрічки поодиноко або у поєднання, які утворювали різноманітні зубці та кривульки, оздоблюючи передню полу, низ керсетки, кишеньки, вирізи для рук та шиї. Особливо елегантно з мистецького точки зору ці стрічки виглядали разом з машинним строченням різних кольорів. Використовувались ґудзики по лінії пришиття вусів.

До другого типу належать безрукавки, що побутували на південь від р. Стугна на території Обухівського, Васильківського, Кагарлицького, Білоцерківського, Таращанського, Миронівсько- го, Богуславського р-нів Київської обл., Канівського, Корсунь-Шевченківського, Городищенсько- го р-нів Черкаської обл.

Найпоширенішою назвою безрукавок у цих районах були - «ґерсет» та «ґорсет».

За характером крою керсетки цього типу шилися з відрізною спинкою та невідрізними (суцільними) передніми полами. Спинка складалась з чотирьох - десяти зшитих приталених частин. Кількість вусів варіювалась у залежності від конкретного населеного пункту та становила від п'яти (с. Стайки Кагарлицького р-ну) до одинадцяти (с. Карапиші Миронівського р-ну). Передні поли керсетки застібались на ґудзики або на гаплики та сходились по центру на більшій території цього осередку або права пола налягала на ліву та гаплики з петельками розміщувались зліва, що зустрічається рідше. Обов'язково наявною була підкладка з домотканого полотна, а пізніше з фабричного матеріалу, внутрішні зав'язки та кишеньки або їхня імітація.

Для пошиття керсеток використовували різноманітні бавовняні та тонкі сукняні тканини, переважно темних кольорів (у більшості випадків - чорний та коричневий, зрідка синій та з малюнками ). «У мене чорний був ґерсет, а в неї (тітки - В.Ш.) оце такий. Вона каже: «Знаєш шо? Давай, Маріко (бо вони родичі), поміняємся. Я тобі квітчастий дам та ти собі пошиєш, а мені дай на смерть той той». Та я її оддала той, а вона дала і пошили. Такий, він мені такий же, наравивсь»⁹. Оздобленням нагрудного одягу цього ареалу слугував оксамит, яким обшивали обидві поли, вирізи для шиї та рук, низ керсетки. «Плисом тим обшитий ше був тако, ше й такий був»¹⁰. Також передню полу та вирізи для рук декорували тією ж матерією, що й керсетка у вигляді стрічки, яку густо збирали в дрібні складки (с. Стайки Кагарлицького р-ну). По лінії талії на спинці могли бути пришиті ґудзики у місцях пришиву вусів. Однак оздоблення керсеток цієї території було найпростішим у порівнянні з усіма іншими.

До третього типу відносимо безрукавки Черкаського р-ну Черкаської обл., де у кількох десятках сіл був поширений особливий для цієї етнографічної території нагрудний одяг. Ареал побутування охоплює Черкаський р-н Черкаської обл. на північ від м. Черкаси.

На основі власного польового матеріалу вдалось встановити та вивчити три підтипи ґерсе- тів цієї традиції.

До першого підтипу відносимо керсети, що шились з відрізними спинками з густими дрібними складками, які вшивались по лінії талії(с. Яснозір'я, с. Кумейки), котру декорували вузькою обшивкою з оксамиту. Передня частина даних керсетів шилась з лесткою (кокеткою), котра сполучалась зі спинкою по лінії плеча, а передні пілки пришивались до ґестки у вигляді дрібних складок таким чином як на спинці. Ґестка застібалась на 2 ґудзики. Особливістю була наявність підкладки тільки на пині та ґестці й відсутність її на складках як спереду, так і ззаду. Також відсутність кишені, що є винятком на решті територій, де побутувала керсетка взагалі. Шию, вирізи для рук та передню пілку також оздоблювали смугами оксамиту або сатину. З боків пришивались зав'язки, якими підперізувались спереду.

До другого підтипу керсетів належать з відрізню синкою з вшитими густими дрібними складками по лінії талії, як і в ґерсетах першого типу, однак різницю становила відсутність ґестки та наявність суцільних передніх піл, що пришивались по лінії плеча. Передні пілки сходились прямо та застібались на 2-3 ґудзики. Підкладка була повністю наявною, а зав'язки були пришиті в середину. Кишеня була відсутньою. Шию, вирізи для рук, передню пілку, лінію зшиву складок зі спинкою також оздоблювали смугами оксамиту або сатину.

Інший (третій) підтип ґерсетів, які вдалось дослідити, шився з суцільною спинкою та утворювали широкі вуса (с. Байбузи, с. Мошни) за рахунок клинів, що вшивались, кількість яких сягала п'яти-семи. Передні пілки пришивались до спинки по лінії плеча та були суцільними до самого низу ґерсета, вони сходились прямо та застібались на 2-3 ґудзики. Зав'язки були пришиті в середині. Кишеня могла бути наявною. Шию, вирізи для рук, передню пілки та краї керсета декорували оксамитом або сатином. Підкладка була повністю наявною. Цей третій підтип ґерсетів був дещо коротшим за два попередні, відомі на території, що досліджується.

Всі ці три види нагрудного одягу були найдовшими з усіх відомих на сьогоднішній день в Україні, їхня довжина сягала нижче колін, що й об'єднує їх в один тип на противагу сусіднім. Також ці керсети шились з кубового ситцю, тоненької вовняної матерії, чорного рипсу та інших дорогих тканин. В радянський використовували штапель та ситець. Шились на швейних машинках, іноді у поєднанні з ручними швами. Вистрочка як елемент декору був відсутній. Побутували вони в сільському соціумі до середини 60-тих рр.. ХХ ст., як стверджують селяни старшого віку.

До четвертого типу належать безрукавки Звенигородського району Черкаської обл. та прилеглих сіл сусідніх районів. За кроєм та оздобленням вони є близькими до третього типу, однак відмінність становить довжина керсеток, яка сягає середини стегна. Обов'язковим елементом керсеток звенигородського типу є наявність кутика, який утворений на передній полі з стрічки, якою оздоблювали передню полу, вирізи для коміра та рукавів, нижню частину. Цей тип керсеток почав виходити з ужитку ще на початку ХХ ст., тому брак інформації та досить незначна наявність у музейних фондах (Черкаський обласний краєзнавчий музей) не дають можливості повною мірою дослідити особливості, що є характерними для цих теренів.

До п'ятого типу належать безрукавки най південнішого типу на Правобережжі Середньої Наддніпрянщини, що місцем побутування мали Чигиринський та Кам'янський р-ни Черкаської обл. та Світловодський та Олександрівський р-ни Кіровоградської обл.

За характером крою керсетки цього типу шилися з невідрізною (суцільною) спинкою та не- відрізними (суцільними) передніми полами. Спинка складалась переважно з чотирьох зшитих приталених частин. Кількість вусів у переважній більшості випадків сягала п'яти. Досить часто вуса мали в середині дві-три складки, що збільшували їхній об'єм. Передні поли керсетки сходились на території цього осередку сходились таким чином, що права пола налягала на ліву, а застібки були відсутніми. Обов'язково наявною була підкладка з домотканого полотна, а пізніше з фабричного матеріалу, внутрішні зав'язки могли бути наявними або відсутніми. Не керсетках Чигиринщини прослідковуємо повну відсутність кишень або їхньої імітації.

Для пошиття керсеток у даному ареалі використовували досить різноманітні тканини переважно темних кольорів - чорний, коричневий, темно синій. Широко побутували безрукавки з плису (оксамиту), рипсових та різноманітних жакардових тканин, зрідка з парчі. Особливістю цих керсеток була наявність вишивки або аплікації на лінії спинки у місцях вшивання клинів у вигляді стилізованих перевернених сердечок у кількості п'яти, як і кількості вусів. Також елементом декору виступали оксамитові, шовкові, атласні та інші (переважно з бавовняних тканин) стрічки, сутаж та позументи, якими оздоблювали передню полу, низ керсетки, кишеньки, вирізи для рук та шиїМатейко К. І. Український народний одяг. - К., 1977. - 222 с; Ніколаєва Т О. Історія українського костюма. - К., 1996. - 176 с.

2 Літописна оповідь про Малу Росію та її народ і козаків узагалі / О. І. Рігельман ; вступ. ст., упоряд. і приміт. П. М. Саса, В. О. Щербак . - К., 1994 . - 768 с. : іл.

3 Записано Щибрею В. В. 10 липня 2016 р., в с. Драбівка Корсунь-Шевченківського р-ну Черкаської обл. від Кріт Марії Мусіївни, 1936 р. н.

4 Матейко К. І. Вказ. праця. - С. 86.

5 Народний костюм як виразник національної ідентичності: збірник наукових праць за ред. д-ра мист-ва М. Селівачова. - К., 2008. - С. 120.

6 Николаева Т. А. Украинская народная одежда: Среднее Поднепровье. - К., 1987. - С. 51.

7 Записано Щибрею В.В. 10 липня 2016 р., в с. Драбівка Корсунь-Шевченківського р-ну Черкаської обл. від Кріт Марії Мусіївни, 1936 р. н..

8 Пономар Л. Г. Народний одяг Правобережного Полісся середини ХІХ - середини ХХ століття. Істори- ко-етнографічний атлас. Словник. - К., 2015. - С. 76.

9 Записано Щибрею В. В. 10 липня 2016 р., в с. Драбівка Корсунь-Шевченківського р-ну Черкаської обл. від Кріт Марії Мусіївни, 1936 р. н..

10 Записано Щибрею В. В. 10 липня 2016 р., в с. Драбівка Корсунь-Шевченківського р-ну Черкаська обл. від Філіпової Любові Дмитрівни, 1931 р. н. Народний костюм як виразник національної ідентичності: збірник наукових праць ред. д-ра мист-ва М. Селівачова. - К., 2008. - С. 154.. Машинне строчення також було характерною ознакою безрукавок цієї території.

Підсумовуючи, варто зауважити, що нагрудний одяг у вигляді безрукавки є порівняно пізнім явищем в історії розвитку народного строю, однак він зайняв нішу елемента святкового одягу українців та став важливим компонентом народного костюма населення Середньої Наддніпрянщини.

Размещено на Allbest.ru