Особливості орнаментики та функціональне значення килимів села Бехи на Житомирщині (кінець ХІХ - перша половина ХХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості орнаментики та функціональне значення килимів села Бехи на Житомирщині (кінець ХІХ - перша половина ХХ століття)

Микола Бех

Анотація

килимарство орнамент мотив культура

У статті на матеріалах польових досліджень проаналізовано килимарство околичної шляхти, описано основні прийоми та способи виготовлення виробів. Представлено найпоширеніші види орнаменту та мотиви зображення. Відстежено використання килимів у побуті та культурі місцевого населення.

Ключові слова: околична шляхта, килим, геометричний орнамент, рослинний орнамент, фігури, зображення, обряди та звичаї

Аннотация

В статье на материалах полевых исследований проанализировано ковродельчество окраинной шляхты, описаны основные приемы и способы изготовления изделий. Представлены самые распространенные виды орнамента и мотивы изображения. Отслежено использование ковров в быту и культуре местного населения.

Ключевые слова: окраинная шляхта, ковер, геометрический орнамент, растительный орнамент, фигуры, изображения, обряды и обычаи.

Annotation

In the article on materials of the field researches carpet making of outlying gentry is analysed, basic receptions and methods of making of wares are described. The most widespread types of decorative pattern and reasons of image are presented. The use of carpets is watched in the way of life and culture of local population.

Keywords: outlying gentry, carpet, geometrical decorative pattern, vegetable decorative pattern, figures, images, ceremonies and customs.

Село Бехи одне із найдавніших на Коростенщині, розташоване неподалік міста Коростеня (Іскоростеня) - колишньої столиці древлян. Населення с. Бехи, як і сусідніх - Дідковичи, Вась- ковичі, Мелені, називають себе «шляхтою», оскільки значна частина місцевої людності протягом XV - пер. пол. ХІХ століть мала привілейований становище, на відміну від простих селян вони були вільними. Представники цієї української православної шляхти на Житомирщині були відомі під окремою назвою - «околична шляхта», оскільки утворювали свої поселення, «околиці». Відповідно й назва таких сіл походить від прізвищ засновників: у Бехах проживали Бехи, у Васьковичах - Васьківські. Зауважимо, що на початку XX ст. околична шляхта за економічним станом не відрізнялась від простих селян і репрезентувала місцевий поліський уклад життя. Водночас представники шляхти мали й особливості в побуті та культурі, чим засвідчували прагнення виокремити себе від простих селянства. Зокрема, вільне становище околичної шляхти давало можливість зберігати та відтворювати традиції давніх промислів, насамперед це відстежується у ткацтві та килимарстві.

Наприкінці ХІХ - початку XX ст. с. Бехи були одним із центрів поліського килимарства. Відповідно ця галузь була предметом дослідження багатьох науковців. Зокрема, свою увагу звернув на бесівські килимові запаски відомий український етнолог та антрополог Хв. Вовк під час експедиції до Волинської губернії у 1907 р.¹. Про необхідність дослідження геометричних фігур на бехівських килимах наголошував й В. Кравченко². Також килимові вироби цього села були представленні у студіях дослідників регіону - К. Черв'яка³, О. Нестер⁴, Н. Кобілінської⁵, О. Ва- сяновича⁶, О. Мойсюк⁷.

У Бехах, як в інших селах Середнього Полісся, килими («Кіліми») виготовляли на горизонтальних верстатах, використовуючи закладну техніку («Переклад»). У місцевості відомо два прийоми роботи - «спущений переклад» і «чеплєний переклад»⁸. При першому способі нитку піткання не перекладають за нитку основи - спільну для різнокольорових елементів орнаменту, внаслідок утворюються просвіти-дірки. Другий спосіб передбачає накладання («чепляння») двох кольорових ниток піткання на спільну нитку основи - утворюється «зазублення». Бехів- ські ткалі вміли використовувати почергово два способи для відтворення одного орнаменту: «А це «яблоко» оце-це - це тре, спустить і почепит, це тяжкиє циє переклади»⁹. Килими здебільшого зшивали з двох частин («Пулок»), окільки горизонтальні верстати були розраховані на виробництво полотна стандартною шириною 70-80 см.

Бехівським килимам кінця ХІХ - початку ХХ ст. характерні складні геометризовані, антропоморфні, зооморфні та рослинні композиції. Килими складалися із двох частин: центрального поля й облямівки («Берега»), деякі килими мали подвійне обрамлення. Назва килима залежала від найменування основних елементів його центральної частини. Відповідно килим в «круги» складається з двох рядів восьмикутників із вписаними чотирьохпелюстковими розетками («Рогата квєтка») - у кожному по чотири «круги», які щільно прилягають один до одного. Цей килим має подвійну облямівку із стилізованими рослинними, зооморфними та антропоморфними зображеннями. Зауважимо, що килими «в круги» мають певні аналоги з виробами греків Маріупольщини та українців Поділля¹⁰.

Килими із ромбічними елементами називаються «в кулаки». На виробі по центру зображували ромб, розділений на чотири частини - «Кулаки». З обох сторін ромба розміщали хрестоподібні фігури. Варто зауважити, що зображення розділеного на частини ромба відоме далеко за межами України має давнє землеробське значення, символізує оброблену для посіву землю¹¹. Зокрема, відтворення прямокутників із різноманітними хрестоподібними формами всередині, побутували в текстильних виробах та мозаїчних підлогах на Близькому Сході в період Середньовіччя. Так, одним із фрагментів центрального поля на східних килимах V-XIII ст. є «вузол Соломона» - це ромб, поділений на чотири частини¹².

Окрему групу бехівських килимів складають геометричні композиції із антропоморфними елементами. Серед них за результатами наших досліджень можемо виділити такі: «чоловєки»

- геометризованими фігурами людини в повний ріст; «козаки» - стилізоване чоловіче зображення з «підбоченими» руками.

Базуючись на зібраний польовий матеріал, можемо стверджувати, що килими «у чоловєки» є більш давніми, мало описані й згадуються тільки у науковій літературі за досліджуваною темою¹³.

У с. Бехи нам удалося детально зафіксувати опис давнього килима, який респонденти називали «в круглого чоловєка». Центральне тло килима представлене двома рядами гачкуватих ромбів. У центрі композиції ще один ромб, посередині якого зображення людини із піднятими руками: «Отакиє ромби - ромбами, а всередині так як ото статуя, так руки розоп'ятиє, вродє і головка така як малесенька, а туто таке во як руки причеплєниє, а сюди до низу як двє ножки - це у ромбі, в самом ромбі»¹⁴. Килим має обвідку: «Так кругом берег іде, берег, до вже цого «круглого» («чоловєка») нема, просто так ромбики, такий коричневий ромбик, жовтенький ромбик, зелененький, просто вже ободочок такий чорненький»¹⁵. Назва такого килима «круглий чоловєк» з'являється значно пізніше. Варто зауважити, що це, можливо, було антропоморфне зображення богині родючості, природи і добра. Саме її зображували найчастіше з піднятими руками¹⁶.

Ще один такий килим «в чоловєки» зберігається в Національному музеї народної архітектри та побуту України. Внутрішнє поле виробу розділено на три частини, що складаються із двох рядів та відокремлені одна від одної широкими смугами із «ланцюжковим» мотивом - двох гачкуватих ромбів синього кольору, всередині кожного - східчасті ромби жовтого кольору. Центральну частину композиції складають два з'єднані по горизонталі ромби із гачками на кінцях. Елементами крайніх частин є антропоморфні фігури двох типів: зображення людини в повний зріст - фігури синього кольору, та розміщені по-боках гачкові ромби із маленькими ромбиками на кінцях, які наслідують голову, «крючки» - руки. Таким чином, на кінцях ромба утворюється образ людини з опущеними руками - композиція «козак». Килим має дві облямівки: зовнішня

- представлена зубчастими зображеннями чорного кольору, внутрішня - складається із тачкових ромбів, синього, жовтого, червоного та світло-зеленого кольорів.

Килими «в козаки» були найбільш поширеними в Бехах на початку ХХ ст., про що свідчать згадки респондентів: «В людей були «в козаки», але в нас їх не було»¹⁷ або «Ну був «в козаки» - «в козаки» в мене забрали (купили)»¹⁸. На бехівських килимах орнамент «козаки» часто чергували з іншими, зокрема, побутували восьмиграні розетки, два з'єднані по горизонталі ромби із гачками на кінцях.

«Козаки» - як орнамент рушників, запасок і килимів зустрічається тільки на території Середнього Полісся та пов'язаний із декоративним мистецтвом околичної шляхти¹⁹. Дослідник О. Босий відносить орнамент «козаки» до одного із варіантів «двостороннього тризуба» і асоціює його із Великою Богинею-Матір'ю, яку трипільці пов'язували із землеробським культом родючості²⁰. Молода дослідниця ткацтва на Житомирщині О. Мойсюк зазначає про візуальну схожість «козака» із давньослов'янським символом літнього сонцестояння, знаком «Дажбога»²¹. Схожу думку має етнолог О. Васянович: «Найімовірніше, назва виникла пізніше ніж сам орнамент, який можна пов'язати із поганськими божествами Дажбогом і Велесом»²².

Зауважимо, що думки дослідників різняться щодо трактування цього орнаментального мотиву, водночас усі вчені пов'язують зображення «козак» із язичницькими богами. За нашими міркуваннями не можна проводити чітку межу між орнаментальним «козак» та «ромбом із гачками», який є базовим мотивом найдавніших бехівських килимів (зокрема килим у «человеки»). Також орнамент «ромб із гачками» зустрічається на текстильних виробах Західного Полісся і Поділля²³. А на Закарпатті гачковий ромб вирізали на ручках весільних топірців²⁴. До того ж ареал поширення даного знаку виходить далеко за межі України, та охоплює Середню і Східну Європу і значну частину Азії та Африки²⁵. У науковій літературі прийнято вважати, що гачковий ромб є символом родючості, залежно від його місця розташування в різних композиціях, він міг означати землю, рослину й жінку одночасно²⁶. Тобто, він є символом матері-землі, знаком родючого поля. Найбільш давні зображення ромба з гачками відомі в настінних розписах та на реконструйованих зразках тканин із давнього землеробського центру Чатал Гуюка в Малій Азії, датовані 9 тис. до н.е.²⁷. На території України зображення гачкового роба вперше зустрічається на трипільських статуетка (4 тис. до н.е.). Такі знаки вигравірувані на керамічних виробах VM! - ІХ ст., знайдених під час розкопок давнього Іскоростеня²⁸. Вірогідно, що досліджуваний мотив поширився в зоні, яка отримала насіння рослин від первісного центру (територія «родючого півмісяця»). Оскільки раннє землеробство включало аграрно-магічні обряди як складову частину виробничого процесу, то племена разом із навиками обробітку перейняли й відповідні символи. Тому можемо припустити, що гачкові ромби на бехівських килимах, включаючи й «козаків», утворюють одну велику групу землеробських символів родючості та знаків язичницьких богів. У процесі історичного розвитку символи втратили своє значення, а антропоморфні фігури настільки злилися із гачковим ромбом, що не можна із визначити, що зображенов орнаменті - людина, рослина чи геометрична фігура. Щодо назви «козак», то вона виникла пізніше й була пов'язана із асоціативним сприйняттям. Ймовірно, що місцеве населення вбачало у дослідженому орнаменті риси вершника-козака: «Так руки вродє і головка така малесенька, як ромбик»²⁹.

До загальних характеристик бехівських килимів із геометричним орнаментом належить симетричне зображення двох повторюваних орнаментів. Принципом такої композиції є відсутність загального фону. Зокрема, центральне тло килимів «в круги» складається з восьмигранників, які щільно прилягають один до одного. Таким чином, орнаментальні форми утворюються за допомогою спільних ліній. Відповідно форма орнаменту й фон за конфігурацією рівнозначно активні - ділянки між восьмикутними розетками складають ромби з кольорових ліній, тому значення загального тла втрачається. Орнаментальне поле килима «в кулаки» заповнене уступчастими ромбами одного розміру настільки щільно, що їх розділяє тільки уступчаста лінія чорного кольору, яка має діагональний напрям як зліва на право, так і справа на ліво.

Попри здебільшого безфонову організацію композиції геометричних килимів села, деякі елементи центрального поля мають тло. Зокрема, «козаки» зображені на білому фоні, який нагадує тінь орнаменту. У цьому випадку тло підпорядковане елементу і складає з ним одне ціле. Різнокольорові зубчасті лінії навколо «козака» утворюють безфонову організацію зображувальних форм композиції.

Килими з такою побудовою центральної частини виготовляли в різних регіонах України, зокрема на Правобережному Поліссі, Середній Наддніпрянщині, Поділлі та в Карпатах³⁰. Зауважимо, що килими Середнього Полісся, зокрема й досліджуваного села, мають свої особливості. Орнаменти, якими заповнене центральне поле килима, представлені гачковими та звичайними ромбами, восьмигранниками та складними антропоморфними фігурами, які гармонійно поєднані між собою через відсутності загального фону.

Думки дослідників щодо походження принципу безфонового зображення орнаментальних форм розходяться. Зокрема, Б. Крижанівський вважає, що такі килими в часи Середньовіччя могли виникнути на території Малої Азії та Закавказзя, а завдяки торговельним зв'язкам через Балкани потрапили в Західну Україну³¹. Сучасна дослідниця українського килимарства Г Когут стверджує, що «мозаїчні килими» килими доби Середньовіччя мають текстильні аналоги на Близькому Сході³². Автохтонне походження українських килимів з геометричним орнаментом відстоював А. Жук. Зокрема, дослідник зазначав, що геометричний узор, який зберіг свої давні зображувальні елементи, є первинною формою українського килимового орнаменту³³.

Щодо походження безфонового зображення орнаменту в килимових виробах с. Бехи, зауважимо, що то воно могло виникати двома шляхами: без будь-яких запозичень зовні, оскільки геометричний орнамент бехівських килимів містить архаїчну символіку (гачковий ромб, восьмигранник, хрест) поширенну в регіоні; принцип міг бути запозиченим, оскільки шляхта контактувала із Кримським ханством і Туреччиною. Про територіально близьке запозичення орнаменту на початку ХХ ст. зазначав В. Кравченко: «Буває так, що яка-небудь жінка з богатирок достане собі якого гарного киліма че гарного узора, то вже всі стараються, щоб і в їх таке само було»³⁴. За даними наших польових досліджень також відбувалося запозичення орнаментів: «Ну брали, в люлей брали циє узори, Михайловка вельми ткала киліми, ми в Михайловци брали на узор киліма»³⁵.

Наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. у Бехах поширюються різноманітні за формами килими із рослинним орнаментом. Такі вироби умовно поділяємо на дві групи. До першої групи належать килими зі стилізованими формами, де переважають умовні, геометризовані стебла із квітами. Своєрідним є килим «у лежачі вазони», узор центрального поля яких складався із дзеркально відображеними рослинами, які виходять одна із одної, утворюючи дві суцільні горизонтальні композиції. Килим мав дві облямівки, їх розділяла вузька зубчаста смуга. Така ж смуга відокремлювала й внутрішню обвідку від центрального поля. Зовнішня кайма килима складалась із двох рядів восьмикутних зірок розміщених по діагоналі та розділених хвилястою лінією, здебільшого зеленого кольору. Внутрішня кайма представлена рядом повторюваних «квітів» і «квітів із стеблами».

Композиція центрального поля килима «у стоячі вазони» представлена почергово двома парами вертикальних дерев. Стовбур дерева в горі закінчується зубчастою квіткою. Гілки обабіч стовбура закінчуються зубчатими трапецевидними головами та зображеними на них восьмикутними зірками та ромбами. Килим мав подвійну обвідку: одна - у вигляді в'ючної гірлянди знаходилась на загальному фоні й замикала узор центрального поля, друга - облямовувала килим по краях.

Друга група килимів із рослинним орнаментом представлена мотивами, які мають більш природні форми. Основні узори на таких виробах - це гілки із квітами («вазони»), які розміщували на центральному полі горизонтальними рядами. Характерним для таких килимів є повторення одного орнаменту прямими рядами, спрямованими у різні боки. Кайма таких килимів представлена в'ючними гірляндами.

Для килимів із рослинним орнаментом, на відміну від виробів із геометричним зображенням, важливим було загальне тло. Колір цього тла визначав й основний колір виробу. У кінці ХІХ - на початку ХХ ст. традиційним для бехівських килимів було чорне тло. Дослідники зауважують, що чорний або темно-коричневий фон був характерною рисою глаткотканих килимів із рослинним орнаментом майже на всій території України³⁶. На бехівських килимах темне центральне поле килима гармонічно поєднувалося із основною кольоровою гамою узорів: зеленим, синім жовтий та білим. Крім цього, використання чорного фону могло бути пов'язано із світоглядом народних майстрів, в уяві яких квіти і дерева є невіддільними від землі, навколо якої крутиться усе селянське життя³⁷.

Під час дослідження килимарства у с. Бехи увагу привертає не тільки техніка виготовлення виробу, а й його використання в побуті. Грубі вовняні килими добре підходили для утеплення приміщення, водночас декоративні якості килима створювали особливий затишок у помешканні. У селі існував звичай, коли молода дружина приходила в хату до чоловіка, то повинна була прикрасити помешкання килимами й рушниками³⁸. Облаштовуючи помешкання молода господиня показувала не тільки свої естетичні вподобання, а головним чином демонструвала свою працьовитість. Здебільшого килимами прикрашали стіни, інколи у святкові дні - ліжко та скриню, примітно, що долівку такими виробами не застилали: «Циє киліми на землю на стени, в'єшали оце-во, то це вони були складаниє у скрині лежали, їх нехто так без дєла не витягував, бо це може ше будеш ще жениця, хто замуж іти, там вони і лежали з веков - веков»³⁹.

Зауважимо й про факт накопичення бехівчанами великої кількості килимів. Зокрема, В. Кравченко зазначив: «В деяких за вік набирається до півсотні разноманітних килімів»⁴⁰. З архівних матеріалів відомо, що проїжаючи через Бехи російський цар Микола ІІ був вражений кількістю килимів, яким бехівці прикрасили паркани та устелили дорогу: «Як проїжав Ніколка цар, то... Поробили флагі, утиральники на флагах були, венкі з кветок і кілимів до 500 були - були на заборах, і дорогу вислали у саму церкву. Оун нам благодорив і сказав: «Спасібо й спасібо вам. за ваше стараніє... жертвую вам на храм 300 рублєй». Побачив такоє украшеніє і сам спинивсь на обратном путє»⁴¹.

Мотиви такого накопичення килимів не можливо пояснити тільки необхідністю прикрашати житло, оскільки для цього вистачило б два або три килима. Як згадували вище, кількість могла свідчити про працьовитість: «По ночам не спала, а рушники й киліми ткала»⁴². Ґрунтуючись на власні експедиційні матеріали, зауважимо, що килим був одним із найцінніших речей й господарстві бехівців, фактично набував значення маркера заможності: «Це щиталася така реліквія, це свята реліквія була, тодє це була реліквія особенна. то ще не кожний дасть киліма»⁴³. За ознакою цінності килима проводимо паралель із хутром, яке в давньоруський період було мірилом вартості в регіоні. Крім цього, дослідники давньоруської культури зараховують хутро та килим до правових символів князівської влади⁴⁴.

У місцевості наявність килима в господарстві було ознакою багатства, незалежності та привілейованого становища. Таким чином виріб стає фактором культури, поскільки відповідає не тільки утилітарно-практичним, а й певним ідейно-символічним критеріям⁴⁵.

Важливе значення тканого виробу спостерігаємо й в обрядах життєвого циклу бехівців.

У Бехах, як і в інших шляхетських селах Середнього Полісся, килим часто використовували у весільній обрядовості. Молоді під час вінчання стоять на килимі та рушнику: «Слали його молодим пуд ноги, і заре стелєца килім, а на килім стелєца рушник»⁴⁶. До того ж на килим молодим кидали гроші. Такий звичай використання килима має зв'язок генетичний зв'язок із шкірою вола, на яку ставали в давніх аріїв наречені під час шлюбного обряду⁴⁷. При першому посаді нареченим обов'язково застилали килима: «Маршалок заводить молодих за стол, де вони сідають на киліми»⁴⁸. За народним уявленням це робили для того, щоб були богаті і як пани завсіди сиділи на килімі⁴⁹. Це мало забезпечити добробут у подружньому житті, також пов'язаний звичай. Крім того, як уже зазначалося вище, на давніх бехівських килимах були зображенні гачкові ромби, які символізували були родючість і достаток.

Сидіння на одному килимі подібне до обряду спільного сидіння на шкурі тварини або на кожусі. Витоки цього обряду сягають епохи привласнюючої системи господарства та мають зв'язок із вшануванням тварин-тотемів. Культ барана присутній в обрядовому комплексі всіх індоєвропейських народів, він символізував образ фалічного демона плідності⁵⁰. Усі ці факти дають підстави дослідникам весільного ритуалу стверджувати, що шлюбна семантика кожуха формувалася у зв'язку з уявленням про статус дорослого чоловіка, мисливця та годувальника родини⁵¹. Щодо семіотичного коду килима, на відміну від шкіри, він набуває додаткового значення. На нашу думку, килим в обрядах виступає не лише символом плідності та багатства, а й символізує рівність та спільність тих, хто на ньому знаходиться. Це пов'язано з тим, що килим є продуктом спільної діяльності жінки та чоловіка. Спільне піклування про господарство, рівність прав жінки та чоловіка знайшло своє відображення у звичаєвому праві окличної шляхти села Бехи: «Влада в семьї, по місцевому звичаю належить голові семьї - батькові, но его влада більш розповсюджується на чоловічу роботу, себто глядіть хазяйство на дворі, а в хаті на жоночу роботу влада розповсюджується материна. В хатню жоночу роботу батько вже не мішається; его діло, щоб був хліб і до хліба, щоб всі були сити і одіти; а матір повинна наварити й напекти, напрасти, нашити і всіх зодягнути»⁵². Зокрема, В.Кравченко зауважив, що спільне сидіння на килимі, як символі єднання та рівності тих, хто на ньому знаходиться, сягає своїм корінням часів давньоруської держави та притаманне князівський еліті⁵³. Таке ж саме символічне навантаження килим виконував підчас хрестин: «На осолонє хрещених гутали і батьков гутали. Було застелєно таким шерстяним, тодє знаєш яке було; запаски були да киліми отаке було»⁵⁴.

У місцевості килим використовували й у поховальній обрядовості: «Перевдягнувши небіжчика в новий одяг, кладут його на лаві під образами, простиливши постіль новим килімом»⁵⁵. Також килимом вкривають віз, на якому транспортують домовину з небіжчиком на кладовище⁵⁶. Килим в обряді присутній від часу смерті і до моменту поховання, виріб є одним із символів переходу людини в потойбічний світ. Згадки про використання килима в поховальній обрядовості відносяться до часів Київської Русі. Так, в 997 князя Олега знайшли на «споді під трупами, і, вінісши поклали на коврі», а в 1015 р. тіло князя Володимера в «ковер загорнувши» везли на санях до Десятинної церкви⁵⁷.

Базуючись на польові та архівні матеріали, можемо стверджувати, що село Бехи є одним із центрів поліського килимарства. За свідченнями респондентів та проаналізованою літературою зауважимо, що килим займав значне місце у традиційно-обрядовій культурі околичної шляхти. Він був не тільки складовою інтер'єру житла, але й маркером заможності, ознакою привілейованого становища шляхти в місцевості. Варто зазначити, що вільне становище околичної шляхти дало можливість її представникам зберігати особливості виготовлення та побутування виробів, а це в свою чергу відкрило перспективи для проведених нами досліджень.

Література

1 Волков Ф. Этнографические особенности украинского народа / под. ред. Ф. Волкова // Украинский народ в его прошлом и настоящем. - Пг., 1916. - Т ІІ. - С. 496.

2 Кравченко В. Зібрання творів та матеріали з архівної спадщини. Т. 2 / Василь Кравченко; упоряд. О. Рубан; Національна академія наук України, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т Рильського НАН України. - К., - 2009. - Т ІІ. - С. 135.

3 Черв'як К. Килимарство на Коростенщині // Краєзнавство. - Харків, 1929 - № 3-10. - С. 19-40.

4 Дудар-Нестер А. Коври Полісся // Народна творчість та етнологія. - 1980. - № 5. - С. 57-61.

5 Кобилінська Н. Килими Житомирського Полісся // Народне мистецтво. - 2000. - № 3- 4. - С. 18-19.

6 Васянович О. Знакові функції килимів околичної шляхти Житомирщини // Народна творчість та етнологія. - 2011. - № 6. - С. 53-57.

7 Мойсюк О. Антропоморфные мотивы народних художественных тканей Житомирского Полесья // Вопросы искусствоведения. - 2013. - № 3 (ХХІХ). - С. 87 - 92.

8 ПМА записано від Бех Надії Харитонівни 1930 р.н.

9 Там само.

10 Васянович О. Знакові функції килимів околичної шляхти Житомирщини // Народна творчість та етнологія. - 2011. - № 6. - С. 55.

11 Амброз А. Раннеземледельческие культовый символ («Ромб с крючками») // Советская археология. - 1965. - № 3. - С. 22

12 Когут Г. Композиції килимового типу в українському мистецтві доби Середньовіччя // Народознавчі зошити. - 2003. - № 1-2. - С. 326

13 Васянович О. Знакові функції килимів околичної шляхти Житомирщини // Народна творчість та етнологія - К., 2011. - № 6. - С. 54.

14 ПМА записано від Загоровської Катерини Іванівни 1954 р.н.

15 Там само

16 Кобилінська Н. Килими Житомирського Полісся // Народне мистецтво. - 2000. - № 3-4. - С.19.

17 ПМА записано від Дідківська Валентина Павлівна 1952 р.н.

18 ПМА записано від Бех Надії Харитонівни 1930 р.н.

19 Коновалова О. Особливості антропологічних зображень в народній орнаментиці українсько-російсько- го-білоруського Полісся // Матеріали до української етнології. - 2008. - Вип. 7(10) - С. 94.

20 Босий О. Міф. Символ. Орнамент. Методичний посібник. - Вінниця, 2011. - С. 25-36.

21 Мойсюк О. Антропоморфные мотивы народных художественных тканей Житомирского Полесья // Вопросы искусствоведения. - 2013. - № 3 (ХХІХ). - С. 90.

22 Васянович О. Знакові функції килимів околичної шляхти Житомирщини // Народна творчість та етнологія. -2011. - № 6. - С. 54.

23 Когут Г Килим 1782 р. зі збірки Музею українського народного декоративного мистецтва у Києві // Вісник Львівського університету. Серія мистецтвознавство. - 2008. - Вип. 8. - С. 117.

24 Симоненко И.Ф. Быт населения Закарпатской области // Советская этнография. -1948. - № 1. - С. 84.

25 Амброз А. Раннеземледельческие культовый символ («Ромб с крючками») // Советская археология. - 1965. - №3. - С.14

26 Там само. - С. 20.

27 Мойсюк О. Антропоморфные мотивы народных художественных тканей Житомирского Полесья // Вопроси искусствоведения. - 2013. - № 3 (ХХІХ). - С.90

28 Звіздецький Б. Археологічні дослідження в північно-східних районах Житомирського Полісся (матеріали та дослідження до археологічної карти області: Коростенський, Овруцький і Народицький райони). - Коростень. - 2008. - С. 10.

29 ПМА записано від Загоровської Катерини Іванівни 1954 р.н.

30 Жук А. Українські народні килими ^VII - поч. ХХ ст.) - К., 1966. - С. 55.

31 Крыжановский Б. Орнамент украинских и румынских килимов // Материалы по этнографии / Б. Крыжа- новский. - Л, 1926. - Т - Вып. 1. - С. 43

32 Когут Г. Килим 1782 р. зі збірки Музею українського народного декоративного мистецтва у Києві // Вісник Львівського університету. Серія мистецтвознавство. - 2008. - Вип. 8. - С. 126.

33 Жук А. Українські народні килими ^VII - поч. ХХ ст.) - К., - 1966. - С. 25.

34 Кравченко В. Зібрання творів та матеріали з архівної спадщини. Т 2 / упоряд. О. Рубан; Національна академія наук України, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т Рильського НАН України. - К., 2009. - Т ІІ. - С. 171.

35 ПМА записано від Дідківської Валентини Павлівни 1952 р.н.

36 Жук А.К. Дожовтневі українські килими із рослинним орнаментом // Народна творчість та етнологія. -1962 - № 3. - С.111.

37 Когут Г. «Золоті» та «чорні» килими України: до проблеми кольору тла в українському килимарстві XVIII ст. // Мистецтвознавство України. - К., 2003. - Вип. 3. - С. 368.

38 Кравченко В. Зібрання творів та матеріали з архівної спадщини. Т 2 / упоряд. О. Рубан; Національна академія наук України, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. - К., 2009. - Т ІІ. - С. 320.

39 ПМА записано від Бех Надії Харитонівни 1930 р.н.

40 Кравченко В. Зібрання творів та матеріали з архівної спадщини. Т 2 / упоряд. О. Рубан; Національна академія наук України, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. - К., 2009. - Т ІІ. - С.171.

41 Там само. - С. 35-36.

42 Там само. - С.171.

43 ПМА записано від Дідківської Валентини Павлівни 1952 р.н.

44 Писаренко Ю.Г. «На едином ковре»: про символ «братерства» князів на Русі // А сє єго срєбро: Зб.

праць на пошану чл.-кореспондента НАН України М. Ф. Котляра з нагоди його 70-річчя. - К., 2002. - С. 104.

45 Байбурин А. К. Семиотический статус вещей и мифология (Материальная культура и мифология). - М.,1981. - С. 218

46 ПМА записано від Дідківської Валентини Павлівни 1952 р.н.

47 Вовк Хв. Студії з української етнографії та антропології. - К., 1995. - С. 284.

48 Кравченко В. Зібрання творів та матеріали з архівної спадщини. Т 2 / упоряд. О. Рубан; Національна академія наук України, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т Рильського НАН України. - К., 2009. - Т ІІ. - С. 315.

49 Там само. - С. 314.

50 Штернберг Л.Я. Первобытная религия в свете этнографического исследования: статьи, лекции. - Л., 1936. - С. 427.

51 Несен І.І. Весільний ритуал Центрального Полісся: традиційна структура та реліктові форми (середина ХІХ-ХХ ст). - К., 2005. - С. 155.

52 Кравченко В. Зібрання творів та матеріали з архівної спадщини. Т 2 / упоряд. О. Рубан; Національна академія наук України, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. - К., 2009. - Т ІІ. - С. 181.

53 Писаренко Ю. Г. «На едином ковре»: про символ «братерства» князів на Русі // А сє єго срєбро: Зб. праць на пошану чл.-кореспондента НАН України М. Ф. Котляра з нагоди його 70-річчя. - К., 2002. - С. 104.

54 ПМА записано від Бех Катерини Захарівни 1928 р.н.

55 Кравченко В. Зібрання творів та матеріали з архівної спадщини. Т 2 / упоряд. О. Рубан; Національна академія наук України, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т Рильського НАН України. - К., 2009. - Т ІІ. - С. 324.

56 Там само. - С. 327.

57 Летопись по Лаврентиевскому списку. Изд. Археологической комиссии. - СПб., 1872. - С.127; 264.

Размещено на Allbest.ru