Чисельність естонців, латишів та литовців на території України за загальними переписами кінця ХІХ початку ХХІ століть

усього

мову своєї національності

українську

російську

іншу

Естонці

589

110 (19%)

91 (15%)

380 (65%)

5 (0,8%)

Латиші

901

270 (30%)

269 (30%)

331 (37%)

3 (0,3%)

Литовці

1304

469 (36%)

327 (25%)

498 ()

7 ()

Сьогодні, на жаль, неможливо визначити якою є ситуація із балтійцями, їхньою кількістю, рівнем володіння мовами, що є важливими при переписі, і наскільки є актуальними результати отримані ще 15 років тому. Врешті становище в якому перебуває Україна сьогодні не сприяє не лише зростанню кількості іноетнічного населення, але і його стабільності. В умовах російської окупації Криму та розв'язаного нею ж військового конфлікту, що охопив значні частини Донеччини та Луганщини, є неможливим отримання достовірної статистичної інформації, якщо враховувати, що саме ці регіони були одними з найбільш заселеними вказаними етносами. Єдину інформацію, щодо їх сучасного стану, можна почерпнути із перепису проведеного РФ в окупованому українському Криму, який проходив з 14 по 25 жовтня 2014 року. Усі підрахунки за переписом було здійснено у грудні 2014 року, а результати було опубліковано в травні 2015 року⁴⁰. Тож, населення півострова за переписом складало 1 891 465 осіб. За тодішнім адміністративним устроєм анексована РФ Автономна республіка Крим складала Кримський федеральний округ з центром у м. Сімферополь та містом федерального значення Севастополь. З 28 липня 2016 р. уся територія окупованого українського Криму та м. Севастополь є частиною Південного федерального округу з центром у м. Ростов-на-Дону. Тож за вказаними переписом у Криму проживало 277 латишів, 5 латгальців, 332 литовці та 308 естонців⁴¹. Загально вони становлять менше 0,04% населення півострова.

Табл. 12. Кількість естонців, латишів та литовців на території окупованого Криму за переписом РФ 2014 р.

	усього	з них у м. Севастополь	з них міського населення	з них сільського населення
латиші (латвійці)	277	67	167	110
латгальці (латгали)	5	-	-	5
литовці	332	83	166	166
естонці	308	42	140	170

Та варто відзначити, що певна кількість осіб (близько 74 тис.) при переписі відмовилися вказувати свою національність або вказували неіснуючі (2,4 тис.). Та якщо порівнювати з всеукраїнським переписом 2001 р. помітне скорочення чисельності: латишів (разом з латгальцями) на 131 особу (31,7%), литовців на 181 особу (35,3%) та естонців на 304 особи (49,7%). На жаль, неможливо сьогодні точно вказати, що стало цьому причиною. Адже останній перепис було проведено аж 15 років тому і цілком ймовірними може бути й демографічний спад і репатріація, і цілком очевидне в теперішніх умовах переселення на континентальну частину України, або рееміграція на батьківщину. Очевидно подібною є і ситуація на підконтрольних ДНР/ЛНР територіях Донеччини та Луганщини. За офіційними виданнями Держстату України на 1 січня 2016 р. кількість населення в Україні становить 42 760 516 осіб⁴².

На жаль вказані статистичні дані не охоплюють національних чинників і ми не маємо можливості виокремити у загальних даних кількості представників балтійських країн Латвії, Литви та Естонії. У цьому випадку усі сподівання будуть на запланований всеукраїнський перепис населення, що має відбутися у 2020 р.

Та незважаючи на результати переписів, які засвідчують доволі низьку у числовому вимірі присутність цих трьох етносів на території України, вони і до сьогодні є незмінними в етнічній палітрі України. їхня кількість була різною в різні історичні періоди та різнилася за регіонами України. Тож як бачимо за першими переписами ще ХІХ століття їхня присутність була зафіксована на території українських губерній Російської імперії і відсутня на українських землях Австро-Угорської імперії, що цілком очевидно. Адже більша частина України як і сучасні території Латвії, Литви та Естонії перебували на той час у складі Російської імперії і внутрішні міграції, якщо вони ще й зумовлювалися економічними чинниками тільки схвалювалися. Особливо яскраво це демонстрували процеси заселення Криму естонськими поселенцями після реформ 1861 р. У міжвоєнний період ситуація майже збереглася. На більшій частині України (колишній підросійській території) внаслідок поразки у національно-визвольних змаганнях 1917-1921 рр. було встановлено радянську владу. Решта ж українських земель була розділена між Польщею (Другою Річчю Посполитою), Чехословаччиною та Румунією (Румунським королівством). Переписи вказаних держав, окрім Польщі, не засвідчили присутності балтійців на цих українських територіях. Натомість переписи проведені на під радянській Україні у 1926 та 1939 рр. повноцінно фіксують присутність латишів, литовців та естонців та їхню динаміку чисельності, на яку мали впливи як революційні події так і наслідки радянської репресивної політики. Повноцінними переписами, які охоплюють уже усю територію України можна вважати чотири радянські переписи (1959, 1970, 1979 та 1989 рр.) та єдиний перепис, який було проведено у вже незалежній Україні у 2001 р. За даними вказаних п'яти переписів присутність балтійців зафіксована уже в усіх областях України, що звісно є наслідком радянської міграційної політики. Звісно найбільше представників вказаних національностей спостерігається у тих регіонах, де їх общини складися ще за довго до встановлення радянської влади та в найбільших економічних центрах України, якими були області сходу та півдня України, лідерами серед яких виявилися Донецька, Харківська, Дніпропетровська, Одеська, Луганська та Крим. Найменше балтійців виявлено у західних областях. Значно скоротилася кількість балтійців в Україні з розпадом СРСР і ймовірно сучасні події в Україні (російська окупація Криму та АТО на Донеччині та Луганщині) негативно вплинуть на чисельні показники латишів, литовців та естонців. Таку динаміку уже засвідчують інтернетта друковані видання. Та сподіваємося, що Україна не втратить свого етнічного різнобарв'я і запланований перепис 2020 р. виявить латишів, литовців та естонців.



Література

1 Винниченко І. Латиші // Етнічні спільноти України: Довідник / За ред. В. Євтуха. К., 2001; Вівчарик М. М. Естонці в Україні // Енциклопедія історії України: Т 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. К., 2005. С. 49; Винниченко І. І. Литовці в Україні // Енциклопедія історії України: Т 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. К., 2009. С. 187-189; Наулко В. Естонське населення на Україні //Народна творчість та етнографія. 1970. №5. С. 38; Горбань Т Прибалтійський етнічний елемент в суспільно-політичному житті України на межі 10-20-х років ХХ століття // Етнічна історія народів Європи. 2001. Вип. 10. С. 86-89; Абрашкевічус Г. Особливості взаємодії різних форм ідентичності у свідомості кримських литовців // Наукові записки Національного університету «Острозька академія» : збірник наукових праць / Національний, університет «Острозька академія». Острог, 2012. С. 178-187. (Серія «Культурологія»; вип. 9); Маамяги В. А. Эстонцы в СССР. М., 1990. 198с.; Литовский след на Крымской земле: сб. статей ист. исследования «Литовцы в Крыму» / руковод. ист. исследования Г. Абрашкявичене; ред., сост. В. М. Логинова. 2-е изд., испр. и доп. Симферополь, 2006. 256 с.; Горбань Т Прибалтійський етнічний елемент в суспільно-політичному житті України на межі 10-20-х років ХХ століття // Етнічна історія народів Європи. 2001. Вип. 10. С. 86-89.

2 Чирков О. Загальні переписи населення Австро-Угорщини, Росії, Румунії, Польщі та Чехо-Словаччини як джерела дослідження розвитку етнічної структури населення України // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. К., 2000. С. 44-47. (Українознавство ; Вип. 4); Тарапон О. Демографічний, національний та соціальний склад населення УСРР-УРСР 1920-1930-х рр. у розрізі повсякденного життя // Наукові записки з української історії 2012. Вип. 32. С. 126-137; Гладун О. М., Рудницький О. П. Статистика населення в Україні в 1920-1930-ті роки // Демографія та соціальна економіка 2009. №2. С. 48-57; Хоменко А Національний склад людности УРСР Харків, 1931. 144 с.; Іванишина В. В. Всесоюзні переписи населення 1959, 1970 років як джерело для вивчення соціально-демографічних процесів в Україні в 60-х роках ХХ століття // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. К., 2004. С. 126-129; Ягольніцька О. К. Особливості переписів населення Польщі 1921 р. та 1931 р. і картина етнічного і конфесійного складу суспільства Другої Речі Посполитої // Вісник Дніпропетровського університету: науковий журнал / Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара. Дніпропетровськ, 2010. Т 18, №1/1. С. 186-190. (Історія та археологія ; Вип. 18); Скляр В. Етнічний склад населення України 1959 1989 рр.: етномовні наслідки зросійщення. К., 2008. 392 с. та ін.

3 Наулко В. Хто і відколи живе в Україні. К., 1998. 80 с.; Чорний С. Національний склад населення України в ХХ сторіччі. Довідник. К., 2001. 88 с.; Воронко О. Підсумки загальних переписів населення 1959-2001 рр. як джерело вивчення регіональних етнічних процесів в Україні. С. 250-263; Бойко З. Географічний аналіз змін кількості етнічних меншин населення України за переписами 1989 та 2001 років // Часопис соціально-економічної географії: міжрегіональний збірник наукових праць. Харків, 2015. Вип. 18 (1). C. 102-106; Чирков О. А. Досягнення порівнянності переписних даних про стани етнічної будови людності України для вивчення її розвитку впродовж XX ст. // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства. К., 2009. Т 25. С. 68-83; Скляр В. Зміни чисельності та етнічного складу населення Донбасу: Донецької та Луганської областей (за матеріалами переписів 1959, 1989, 2001 років) // Етнічна історія народів Європи : збірник наукових праць. К., 2005. Вип. 18. С.94-100.

4 Щоправда було проведено всеросійський радянський перепис 1920 р., але в умовах громадянської війни він був неповним (не описаними було 16% території колишньої підросійської території України та Крим).

5 Результати перепису 1937 р. було засекречено та знищено. Збережені матеріали будуть опосередковано використані при аналізі демографічної ситуації.

6 Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 р. № 581.

7 «Положение о первой всеобщей переписи населения Российской империи» // Правительственный вестник, 25 июля (6 августа) 1895. №160 С. 1.

8 Іванюк О. Передумови проведення загального перепису 1897 р. в Наддніпрянській Україні й потреби у визначенні етнічного складу населення // Київські історичні студії: Науковий журнал. 2016. №1. С. 65.

9 За переписом окремо виділялася етнографічна група литовців, що населяла західнолитовські землі.

10 Краткие общие сведения по Империи. Первая Всеобщая Перепись населения Российской Империи. 1897 год. Распределение населения обоего пола по главнейшим сословиям, вероисповеданиям, родному язку и некоторым занятиям / под ред. Н. А. Троицкого. СПб., 1905. С. 4.

11 Вівчарик М. М. Естонці в Україні // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. К., 2005. С. 49.

12 Лазебник В. І. Населення Катеринославської губернії за матеріалами Першого загального перепису населення Російської імперії 1897 року // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Історія і археологія. 2002. Вип. 10. С. 54 (С. 51-56).

13 Краткие общие сведения по Империи. Первая Всеобщая Перепись населения Российской Империи. 1897 год. Распределение населения обоего пола по главнейшим сословиям, вероисповеданиям, родному язку и некоторым занятиям / под ред. Н. А. Троицкого. СПб., 1905. С. 345.

14 Іванюк О. Етнічний склад міського населення Київської губернії за матеріалами переписних документів Російської імперії 1897 року // Краєзнавство. 2008. №1-4. С. 75.

15 Volkszahlung vom 31. Dezember 1910, veroffentlicht in: Geographischer Atlas zur Vaterlandskunde an der osterreichischen Mittelschulen. K. u. k. Hof-Kartographische Anstalt G. Freytag & Berndt, Wien 1911.

16 З цього приводу див.: Горбань Т. Прибалтійський етнічний елемент в суспільно-політичному житті України на межі 10-20-х років ХХ століття // Етнічна історія народів Європи. 2001. Вип. 10. С. 86-89; Винниченко І. Латиші // Етнічні спільноти України: Довідник / За ред. В. Євтуха. К., 2001; Вівчарик М. М. Естонці в Україні // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. К., 2005. С. 49; Винниченко І. І. Литовці в Україні // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. К., 2009. С. 187-189.

17 Винниченко І. І. Литовці в Україні // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі... С. 188.

18 Винниченко І. Латиші // Етнічні спільноти України: Довід. К., 2001. С. 67.

19 Хоменко А. Національний склад людности УСРР: Популярний нарис за новітніми статистичними даними. Харків, 1929. С. 41.

20 Перепись г. Киева 16 марта 1919 г. = Перепис м. Київа 16 березня 1919 р. Ч. 1: Население = Населення / Киев. губ. стат. бюро. Киев Киев. губ. стат. бюро, 1920. 48 с.

21 Михайловский В. П. Всесоюзная перепись населения 1926 года. М., 1926. С. 19.

22 Гладун О. М., Рудницький О. П. Вказана праця. С. 52; Олесевич Т. Статистичні таблиці українського населення С.С.Р.Р.: За переписом 17 грудня 1926 року. Warszawa, 1930. С. 8.

23 Етнографічна група латишів.

24 Гладун О. М., Рудницький О. П. Вказ. праця. С. 53.

25 Всесоюзная перепись населения 1926 года. М., 1928. Т. 9. С. 2-13; Т. 17. С. 2-3.

26 Toth A., Novotny L., Stehlik M. Narodnostm mensiny v Ceskoslovensku 1918-1938. Od statu narodmho ke statu narodnostmmu. Praha: Univerzita Karlova v Praze, Filozoficka fakulta, 2012. 625 s.; Prevzato z Ceskoslovenska statistika svazek 9. Scitarn lidu v republice Ceskoslovenske ze dne 15. Onora 1921. Praha: [s.n.], 1924. 627 s.; Prevzato z Ceskoslovenska statistika svazek 98. SCtam lidu v republice Ceskoslovenske ze dne 1. prosince 1930. Praha [s.n.], 1934. 249 s.

27 Recensamantul general al populatiei Romaniei din 29 decemvrie 1930, Volumul II: Neam, Limba materna, Religie, Tiparit la Monitorul Oficial, Imprimeria Nationala. Bucuresti: Editura Institutului central de statistica, 1938. 780 p.

28 Az 1941. Evi nepszamlalas demografiai adatok kozsegek szerint. Szerkeszti es kiadja a kozponti statisztikai hivatal. Budapest: Stephaneum nyomda reszvenytarsasag, 1947. 150 old.

29 Теперішня Івано-Франківська область.

30 Теперішня Тернопільська область.

31 Skorowidz miejscowosci Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wynikow Pierwszego Powszechnego Spisu Ludnosci z dn. 30 wrzesnia 1921 r. i innych zrodet urz^dowych. T. 9: Wojewodztwo Wotynskie (82 s.); T. 13: Wojewodztwo Lwowskie (64 s.); T.14: Wojewodztwo Stanistawowskie (48 s.); T. 15: Wojewodztwo Tarnopolskie (35 s.). Warszawa: Gtowny Urz^d Statystyczny, 1923.

32 Drugi powszechny spis ludnosci z dn. 9.XII.1931 r: Mieszkania i gospodarstwa domowe. Ludnosc. Stosunki zawodowe: Wojewodztwo stanistawowskie / Szturm de Sztrem, Edward (1885-1962). Red. Warszawa: Gtowny Urz^d Statystyczny Rzeczypospolitej Polskiej, 1938. 332 s.; Drugi powszechny spis ludnosci z dn. 9.XII.1931 r : Mieszkania i gospodarstwa domowe. Ludnosc. Stosunki zawodowe : Wojewodztwo wotynskie / Szturm de Sztrem, Edward (1885-1962). Red. Warszawa: Gtowny Urz^d Statystyczny Rzeczypospolitej Polskiej, 1938. 329 s.; Drugi powszechny spis ludnosci z dn. 9.XII.1931 r : Mieszkania i gospodarstwa domowe. Ludnosc. Stosunki zawodowe: Wojewodztwo tarnopolskie / Szturm de Sztrem, Edward (1885-1962). Red. Warszawa: Gtowny Urz^d Statystyczny Rzeczypospolitej Polskiej, 1938. 300 s.; Drugi powszechny spis ludnosci z dn. 9.XII.1931 r.: Mieszkania i gospodarstwa domowe. Ludnosc. Stosunki zawodowe : Wojewodztwo Lwowskie / Szturm de Sztrem, Edward (1885-1962). Red. Warszawa: Gtowny Urz^d Statystyczny Rzeczypospolitej Polskiej, 1938. 392 s.

33 Садовський В. Людність Західно-українських земель по польському перепису 30 вересня 1921 року. Львов, 1927. 51с.; Чирков О. Загальні переписи населення Австро-Угорщини, Росії, Румунії, Польщі та Чехо-Словаччини як джерела дослідження розвитку етнічної структури населення України // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. К., 2000. С. 44-47. (Українознавство ; Вип. 4); Ягольніцька О. К. Особливості переписів населення Польщі 1921 р. та 1931 р. і картина етнічного і конфесійного складу суспільства Другої Речі Посполитої // Вісник Дніпропетровського університету: науковий журнал / Дніпропетр. нац. ун-т ім. О. Гончара. Дніпропетровськ, 2010. Т. 18, № 1/1. С. 186-190. (Історія та археологія. Вип. 18).

34 Przemiany Narodowosciowe na Kresach Wschodnich II Rzeczypospolitej 1931-1948 / red. S. Ciesielski. Torun: Wydawnictwo Adam Marszatek, 2003. 350 s.

35 Зинченко И. П. Национальный состав насления СССР // Всесоюзная перепись населения 1979 г.: сб. ст. М., 1984. С. 154-155.

36 Субботіна І. Методологія дослідження соціальних питань за програмами загальних переписів населення 1959 2001 рр. / І. Субботіна // Сіверянський літопис. 2011. № 5. С. 106; Іванишина В. В. Всесоюзні переписи населення 1959, 1970 років як джерело для вивчення соціально-демографічних процесів в Україні в 60-х роках ХХ століття // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. К., 2004. С. 126-129.

37 Підсумки Всесоюзного перепису населення 1959 р. Українська РСР М., 1963. 287 с.; Итоги Всесоюзной переписи населения 1959 года. Украинская ССР. М., 1963. 210с.; Підсумки Всесоюзного перепису населення 1970 р. Т.4. Національний склад населення СРСР, союзних і автономних республік, країв, областей і національних округів. М., 1973. 567 с.; Население СССР: По данным Всесоюзной переписи населения 1979 г. М., 1980. 32 с.; Исупов А. А. Национальный состав населения СССР (по итогам переписки 1959 г.). М., 1961. 60 с.; Национальный состав населения СССР: По данным Всесоюз. переписи населения 1989 г. М., 1991. 160 с.

38 Тимків І. Населення західноукраїнських областей (Дрогобицької. Львівської, Станіславської та Тернопільської) у 40-х 80-х роках ХХ ст.; етнічний аспект // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Україна в Контексті європейської історії» (25-28 березня 2014 р.). [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://nauka.uagate.com/wp-content/uploads/2014/04/Tymkiv.pdf

39 Субботіна І. Вказана праця. С. 107; Перший Всеукраїнський перепис населення: історичні, методологічні, соціальні, економічні, етнічні аспекти // Авт. кол. Власенко H. C., Лібанова E. M., Осауленко О. Г. та ін. К., 2004. 558 с.

40 Україна за умов окупації Криму РФ, вказаний перепис не визнає, а отже його дані носять для цієї статті лише ілюстративний матеріал і науково-дослідницької цінності не становлять.

41 Таблицы с итогами Федерального статистического наблюдения «Перепись населения в Крымском федеральном округе». [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.gks.ru/free_doc/new_site/ population/demo/perepis_krim/tab-krim.htm

42 Чисельність наявного населення України на 1 січня 2016 року. К., 2016. С. 5.

Размещено на Allbest.ru

...