Дослідження та охорона пам'яток Миколаївського некрополя (на прикладі поховання родини Аркасів)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дослідження та охорона пам'яток Миколаївського некрополя (на прикладі поховання родини Аркасів)

Т.М. Губська

У статті розкриваються основні методи дослідження поховальної споруди у вигляді усипальниці та каплиці родини Аркасів. Наводяться тексти епітафій та архівних джерел стосовно влаштування як самої усипальниці, так і мармурової каплиці. Частина тексту присвячена питанням охорони унікальної споруди.

Ключові слова: Миколаїв, некрополь, епітафії, усипальниця, каплиця, Аркаси, некрологи, ремонтні роботи

In the article are opened the basic methods of research of funerary constructions in the form of Arkas' family burial tomb and chapel. Epitaphs texts and archival sources regarding the arrangement of both the tomb and marble chapel are given. Part of the text is devoted to the protection of unique structure.

Key words: Mykolayiv, necropolis, epitaphs, burial tomb, chapel, Arkas, necrologue, repairing work.

В статье рассматриваются основные методы исследования памятников Николаевского некрополя на примере захоронения членов семьи адмирала Н. А. Аркаса. Привлечены данные эпитафий, некрологов, архивные материалы, публикации авторов различных лет. Методом сопоставления и уточнения сделана попытка прояснить некоторые спорные вопросы темы.

Ключевые слова: Николаев, некрополь, усыпальница, часовня, Аркасы, некрологи, эпитафии, ремонтные работы.

Старий християнський цвинтар Миколаєва вперше з'являється на картах міста в 1795 році [1]. В подальшому територія поховань буде помилково визначатися як територія православної, католицької та лютеранської віри [2, 32-34]. Серед похованих було й багато представників іноземних держав головним членом чином із Західної Європи [3].

Більшість найдавніших поховань втратило свої надмогильні ознаки, хоча достовірно відомо, що вони з'явились саме наприкінці XVIII - першої чверті XIX ст.

На сьогодні найдавнішим із знайдених є поховання уродженця Греції, архімандрита Захарія Петропуло (1742-1808 рр.) [4].

Слід зазначити, що представники Греції міцно увійшли до історії Миколаєва і з часом склали його шляхетну верхівку. Й зараз на цвинтарі можна побачити поховання братів Манганарі та Острено, подружжя Кумані, контр-адмірала К. А. Ієромузо, представників роду Васіліаді, Ніколаіді, Апостолі, зниклими вважаються поховання Баласогло, Зігомали, Ікономопуло та інших. Але якщо вищезгадані особи поховані під звичайними мармуровими пам'ятниками, то представники роду Аркасів знайшли останні притулок в усипальниці під мармуровою каплицею біля південної стіни Всіхсвятської церкви.

На цвинтарі усього збереглися 5 каплиць: 3 з них - безіменні - в стадії руйнації, одна встановлена над похованнями родини Каразі- них [5], і ще одна над усипальницею родини Аркасів. Остання збереглася майже в первинному вигляді, що пояснюється знаходженням в церковній огорожі.

Відносно похованих під цією каплицею людей, існує досить багато публікацій, серед яких найбільш змістовною, на наш погляд, є монографія Т. В. Березовської [6]. Автор не лише зробила узагальнення існуючих джерел, а й вперше ввела до наукового обігу першоджерела - документи з фондів Миколаївського обласного краєзнавчого музею. Інші краєзнавці згадують родичів родини Аркасів, які теж могли бути поховані в усипальниці [7, 41]. Це діти подружжя Аркасів: Віра (народилась та померла в 1851 р.); Костянтин (1854-1889); Андрій (1856-1857); Софія (1861-1878); Володимир (1862-1888). На сьогодні в мармуровій каплиці можна побачити 3 епітафії: Миколі Миколайовичу Аркасу (1853-1909); його матері Софії Петрівни (1824-1898); Михайлу Леонтійовичу Фалеєву (одного з засновників міста, який помер в 1792 р. та був перепохований в усипальниці Аркасів в 1936 р.)

Мармурова табличка з епітафією присвячена «винуватцю» появи каплиці, знаходиться на її задній стіні.

Наводимо текст мовою оригіна- лу:«Приидите ко Мне вси труждающиеся и обремененные и Аз упокою вы Здесь покоится прах бывшего с 1871 по 1881 год Главного командира Черноморского Флота и Портов И Военного губернатора г. Николаева Генерал- адьютанта адмирала Николая Андреевича Аркаса Родился 8-го мая 1881 года Скончался 9-го июня 1881 года».

Виникає питання: якщо до встановлення каплиці на цьому місці вже ховали померлих раніше дітей Аркасів, то якими були й куди поділися епітафії? І ще: чи не зникли вони під час встановлення епітафії Фалеєву, коли каплицю могли перевлаштовувати? Якщо адмірал Микола Андрійович Аркас був першим з похованих, то чому мармурова табличка знаходиться на зовнішній стіні каплиці, а не всередині? Запитань багато, але є архівні матеріали, які в змозі дещо прояснити.

Коротко згадаємо, що Микола Андрійович Аркас (1818-1881) був головним командиром Чорноморського флоту та портів, адміралом, військовим губернатором м. Миколаєва. Його дружина, Софія Петрівна (1824-1898) походила з роду Петра Григоровича Богдановича (1761-1834) - військового радника, голови рахункової експедиції Чорноморського департаменту. В різні часи П. Г. Богданович керував Чорноморською господарчою експедицією як комісар Чорноморського флоту та портів. За участь в російсько-турецьких війнах отримав землі в Херсонській губернії, йому належало с. Дереклея (сучасна Стара Богданівка Очаківського району Миколаївської області) з прилеглими землями. Тут зростала його донька,

Фото. Каплиця Аркасів. Загальний вигляд

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Софія, тут проходило дитинство Миколи Ар- каса .

Микола Миколайович Аркас (1853-1909) - єдиний з виживших дітей подружжя, відомий як автор опери «Катерина» на слова Т. Г. Шевченко (1907), засновник Миколаївського відділення товариства «Просвіта».

Поширена думка, що мармурову каплицю привезла з Італії вдова адмірала Софія Петрівна в 1882 році. Споруда нагадує зразки періоду італійського Ренесансу, вона має прямокутний вигляд розміром 3.00 х 3.70 м; загальна висота до карнизу становить 3.85 м. Над вхідними дверима зберігся картуш з родовим гербом. Металеві двері та вікна мали кольорове скло.

Внутрі каплиця обкладена білим мармуром і має різьблену полицю та два медальони- барел'єфи з погрудним зображенням адмірала М. А. Аркаса та його дружини Софії Петрівни.

8 квітня 1885 року від пані Аркас надійшло замовлення стосовно влаштування каплиці (нижче текст мовою оригіналу): «Разобрать мраморный памятник и вымыть его, сделать площадку в 2 ступени, памятник поставить на площадку, площадку побелить - 15 рублей». Нижче на квитанції напис: «На это ушло камня 23 шт. х 15 коп, 2 воза буту - 40 коп., разборка и постановка памятника - 2 р., каменщикам - 3 р.» [8]. В тому ж році, в жовтні, від С. П. Аркас надійшло ще одне замовлення на загальну суму в 40 карбованців: «2 горки - 10 р., 40 штук камня по 15 коп. - 6 р., Каменщикам - 2 р. 40 к., Маляру - 8 р.» [9].

Останнім похованим в склепі став син С. П. та М. А. Аркасів Микола Миколайович. Некрологи, які є невід'ємною частиною нек- рополістики, дозволяють уточнити окремі моменти поховання та поминання М. М. Аркаса. В березні 1909 року миколаївська преса надрукувала декілька некрологів. Головні повідомлення про смерть надійшли від рідних покійного, від міського голови, від Ради українського товариства «Просвіта» у Миколаєві, від комітету яхт-клубу, командором якого був небіжчик. Вже на другий день після смерті, 14 березня «Николаевская газета» повідомляла, що панахида відбудеться в Адміралтейському соборі, а поховання - 15 березня, в неділю, в родовій усипальниці [10].

Що цікаво: усі некрологи та об'яви про поминання надруковані українською мовою: «В неділю, 22 березня (марта) 1909 р. в 1-й годині дня, в помешканню «Просвіти» (Таврійська вул., будинок Технічного о-ва) відбудеться панахида по славетному українському письменникові і композиторові Миколі Миколайовичу Аркасові з приводу 9 днів зо дня його смерті. Бажаючих вшанувати пам'ять небіжчика Рада товариства «Просвіти» прохає прийти у призначеній годині» [11].

Через 2 роки надійшла ще одна об'ява: «Сьогодні, в 11 годині дня в Адміралтейському соборі, буде відслужена панахида по українському письменникові Миколі Аркасові з приводу других роковин зо дня його смерті» [12]. каплиця аркас некрополістичний

Стан збереження некрополістичних пам'ятників завжди викликає занепокоєння, оскільки поховання, а точніше надмогильні споруди, потребують постійної уваги та реставрації. Знаходячись на відкритому просторі, пам'ятники некрополів ушкоджуються першими. А якщо додати відсутність законодавчої бази та ганебну практику розкрадання могил та пам'ятників, стає зрозумілим, чому саме поховальні споруди руйнуються та зникають. Каплиця родини Аркасів знаходилась у занедбаному стані багато років, поки на замовлення Миколаївської міської ради ЗАТ «Миколаївський гіпроград» не склало в 2001 році кошториси та не провела реставраційні роботи. Але за минулі 13 років зникло скло на дверях та вікнах каплиці і внутрішня її частина потерпає від вологи та атмосферних опадів [13].

Радісним моментом в пошуковій діяльності та вивчені поховань є знахідка могили П. Г. Богдановича (1834), яка замкнула коло родинних зв'язків Аркасів. А це - новий крок до створення просопографічного дослідження славетної родини миколаївців [14].

Просопографічна наука, яка вивчає створення колективних біографій є одним з методів допоміжної історичної дисципліни - нек- рополістики. Поховальні споруди надають можливість вивчати життя людей крізь призму часу, і тут цінна інформація надходить через епітафії, некрологи, архівні документи. Сукупність цих джерел дозволяє більш-менш точно розкрити генеалогічне коріння тієї чи іншої родини стосовно конкретного регіону. Каплиця Аркасів є найчудовішим прикладом цього. Звісно, одне лише дослідження не вирішує головної проблеми - збереження пам'яток цвинтаря. Відсутність охорони, коштів, величезна руйнація, ведуть до повного знищення цвинтарних пам'ятників. Створення історико-культурного заповідника змогло б врятувати музей під відкритим небом та назвою «Миколаївський некрополь».

Список використаних джерел

1. Кухар-Онышко Н. А. Николаевский некрополь // Матеріали IV обласної краєзнавчої конференції. -- Николаев, 2002 -- С. 154--156.

2. Губская Т. Н. Город мраморных ангелов / Т. Н. Губская. -- Николаев, 2012 -- 375 с.

3. Губська Т. М. Поховання іноземців на християнському цвинтарі м. Миколаєва (просопо- графічний аспект) // Краєзнавчий альманах. -- № 1. -- 2014 -- С. 35--45.

4. Хаєцький О. П. Найдавніші поховання Миколаївського некрополя // Тези доповідей та повідомлень I Миколаївської краєзнавчої конференції, присвяченої 50-річчю Великої Перемоги. -- Миколаїв, 1995. -- С. 103--105.

5. Губська Т. М. Родові усипальниці Миколаївського християнського цвинтаря: проблеми вивчення та збереження // Науковий вісник МНУ імені

6. О. Сухомлинського. Серія «Історичні науки». -- Вип. 3.37 (105). -- Миколаїв, 2014 -- С. 177--180.

7. Березовська Т. В. Історичний портрет роду Аркасів / Т. В. Березовська. -- Миколаїв, 2006 -- 172 с.

8. Ковалева О. Ф. Аркас Николай Николаевич / О. Ф. Ковалева, В. П. Чистов // Очерки культуры Южного Побужья. -- Книга первая. -- Николаев, 2002. -- С. 40--42.

9. Николаевская газета -- 1909 -- 21.03 -- С. 1.

10. Николаевская газета -- 1911 -- 13.03 -- С. 1.

11. Николаевская газета -- 1909 -- 14.03 -- С. 1.

12. Державний архів Миколаївської області -- Ф. 216. -- Оп. 1 -- Спр. 2592. -- Арк. 118.

13. Семейный склеп Аркасов по ул. Степовой, 35 в г. Николаеве. (Сметы). -- Николаев, 2001 -- 12 с.

14. Губська Т. М. Поховання членів Миколаївської «Просвіти» на старому християнському цвинтарі: просопографічний аспект // Матеріали II Всеукраїнської науково-практичної конференції «Українознавчий вимір у сучасній науці: гуманітарний аспект». -- Миколаїв, 2014 -- С. 172--177.

15. Гаврилов И., Пономарева Е. Николаевские Богдановичи в отечественной военной истории / И. Гаврилов, Е. Пономарева // Воєнна історія Північного Причорномор'я та Таврії. Науковий збірник «Матеріали Всеукраїнської наукової військово-історичної конференції (6-7 жовтня 2011 року, м. Севастополь). -- К. , 2011. --196--201.

Размещено на Allbest.ru