Полонійна преса в західних областях України (1991-2016 рр.)

(1991-2016 РР.)

А.С. Гарбарук, О.А. Казмірчук

У статті йдеться про участь товариств польської меншини України в інформаційному просторі теренів проживання шляхом заснування видавничої справи. Вказуються завдання полонійних газет західних областей в 1991-2016 рр. Окреслюється змістова спрямованість видань «Львівська газета», «Галицький кур'єр», «Волинський монітор», «Польська газета Буковини». Увагу звернено на значення преси для збереження ідентичності полонії та зближення українського та польського середовищ.

Garbaruk A. S., Kazmirchuk O. A. Polish Newspapers in the Western Regions of Ukraine (1991-2016)

Ключевые слова: западные области Украины, польское меньшинство, 1991 -2016 гг., польское национальное сообщество, полонийная пресса.

Інтеграція національних меншин в українське суспільство відбувається через самоідентифікацію, в контексті якої їхня преса постає засобом гуртування та інструментом духовного взаємозбагачення. Польська спільнота західного регіону України активно працює задля розвитку власної видавничої справи. Важливо, що вона не обмежується національними проблемами, а належну увагу спрямовує на міжнаціональну тематику. Має місце зосередження на надбаннях інших народностей, дослідження маловивчених імен, подій та явищ у розрізі багатьох культур, які представлені в регіоні проживання. Цільова аудиторія - пересічні люди, котрі цікавляться життям Польщі, історією та станом українсько-польських стосунків, місцева полонія, польська та українська діаспора західноукраїнського походження, науковці-полоністи, студенти.

Пишучи про полонійну пресу, звертаємось, насамперед, до питання діяльності польських товариств - ініціаторів видавничої справи. Тематика мало розроблена на науковому рівні. З сер. 1990-х рр. фрагментарно вона згадувалась у працях з новочасних відносин України та Республіки Польща - дисертаціях Н. Медведчук, Д. Горуна, В. Лишко, Н. Завітневич, А. Васюка. Під сучасну пору деякі дослідники здійснили спроби предметно показати становище польської спільноти в різних куточках України (Н. Місяць, Т. Заставецького, Л. Томілович, С. Татусяка). На матеріалах західних областей це питання піднімалось у працях В. Ризинкевича, В. Ткача, А. Лопачака, О. Муравського та А. Гарбарук.

Доробки, які би окремішно розкривали напрями діяльності польських товариств, зокрема, інформаційно-комунікаційний, відсутні. Тому означена тема потребує детального розкриття у наукових студіях.

Цілі статті: увиразнити спосіб участі товариств польської меншини в медіапросторі регіону проживання, проаналізувати зміст і завдання полонійної видавничої справи у західних областях України за незалежності останньої.

Сучасна польська спільнота західного регіону України дієво використовує медіапростір задля збереження та популяризації власного етнічного середовища.

Як статистично виглядає наповненість полонією областей, що підлягали дослідженню? Дані державної статистики такі: Волинська - 0,8 тис., Закарпатська - 0,1 тис., Івано-Франківська - 1,9 тис., Львівська - 18,9 тис., Рівненська - 2 тис., Тернопільська - 3,9 тис., Чернівецька - 3,4 тис. осіб [1]. Слід зауважити, що кількість представників польської меншини відчутно зменшилась у порівнянні із переписом 1989 р., однак на активності громади це не позначилося [2].

Як правило, ініціаторами започаткування видавничої справи виступають добровільні громадські організації, які об'єднують людей польського походження. Їхнє заснування відносимо до 1990-х рр., коли на хвилі суспільного піднесення української спільноти оголилися питання й самобутності національних меншин. Тенденція продовжилась у 2000-х рр., внаслідок чого маємо на сьогодні цілу мережу польських товариств в Україні. Активним у цьому контексті є західний регіон держави.

Тут, насамперед, слід виокремити видання «Львівська газета» («Gazeta Lwowska»). На межі 1990-1991 рр. Товариство польської культури Львівщини відродило одну із найстаріших польських газет, яка видавалася з 1811 р. з перервою у 1944-1990 рр. Виступаючи у 1990-2007 рр. органом Товариства польської культури Львівщини, вона відігравала роль інформаційного вісника у справі ознайомлення з діяльністю спільноти. Газета, яку очолювала І. Масальська, подавала різні відомості про життя поляків у Львові, на Україні та в Польщі [3]. Перші випуски містять чимало публікацій роз'яснювального характеру щодо мети та особливостей заснування об'єднання поляків [4], короткі звіти про початкову роботу осередку [5], інформацію про створення в області його відділень [6], відомості про їх керівників [7] тощо. «Gazeta Lwowska» систематично повідомляла громадськість про всі події, що мали місце у середовищі побутування польської меншини. У поле зору дописувачів видання потрапляли польські дошкільні групи в місті [8], визначні для полонії заходи [9], життя громади у різних куточках Львівщини [10]. Частину матеріалів складають повідомлення про діяльність товариств у сусідніх областях: Тернопільській [11], Волинській [12], Івано-Франківській [13].

Побачили світ 372 її номери. Видання відбувалося за підтримки Сенату Республіки Польща за посередництвом фундації «Допомога полякам на Сході». 3 червня 2007 р. випуск газети зупинився через відсутність фінансування з незрозумілих причин.

Актив польської громади Івано-Франківщини від початку 1990-х рр. порушував питання щодо заснування власного друкованого органу. Спочатку вдалося видавати додаток до «Gazety Lwowskiej» під назвою «З міста Ревери» («Z grodu Rewery») [14, с. 166]. З 2007 р. у Прикарпатті розпочала виходити газета «Kurier Galicyjski», редактором якої став М. Ровіцький. У виданні, поряд із нарисами про місцеву польську спільноту [15], знаходимо матеріал про українських поляків з областей-сусідів - Львівської [16] та Тернопільської [17].

Після багаторічної перерви з ініціативи голови Товариства польської культури імені Адама Міцкевича у Чернівецькій області В. Струтинського побачило світ регіональне видання «Gazeta Polska Bukowiny». Публікації газети висвітлюють здебільшого діяльність полонії Чернівеччини, близьких областей та їхні контакти з історичною батьківщиною [18-21].

У 2009 р. на теренах Волині побачив світ перший випуск двотижневика «Monitor Wotynski». Редакційну раду газети очолив В. Ваколюк, який водночас був головою обласного Товариства польської культури імені Єви Фелінської. Це 16-сторінкова (із щомісячним додатком) газета, матеріали в якій друкувалися польською та українською мовами, і яка розповсюджувалася на території Волинської та Рівненської областей.

Зі шпальт «Monitora Wotynskiego» знайомимося з інформацією про передісторію заснування першого об'єднання поляків у Волинській області [22], культурно-мистецьке життя громади [23], специфіку вивчення польської мови при товариствах у краї [24], збереження національних та релігійних традицій [25], вшанування пам'яті [26], підтримку від етнічної батьківщини [27], діалог з місцевою владою [28], здобутки товариств сусідніх областей [262].

У 2011 р. редакційна рада «Monitora Wotynskiego» підготувала й опублікувала книжку «Мій волинський день» («Moj wotynski dzien») [30]. Це збірка спогадів поляків, котрі народилися або проживали на Волині. Зворушливі ностальгічні, романтичні та трагічні розповіді доповнені унікальними світлинами й копіями документів і газет із міжвоєнного та післявоєнного періоду. Колектив видання випробував сили і у створенні фільмів. Так, у 2011 р. послідовно з'явилися кінострічки «Інновиця» (про театральний фестиваль у лемківському селі Новиця (Польща)) та «Декілька миттєвостей з життя Товариства» (про Товариство польської культури імені Єви Фелінської). Фільми пронизує ідея єдності українського та польського народів, яку, як підкреслили творці стрічок, потрібно зміцнювати, не дивлячись на складні моменти з історії міжнаціонального співжиття обох етносів, у тому числі і на теренах Волині [31].

Опрацювання джерел дає підстави схилятись до думки, що роль засобів масової інформації виявляється не лише у їх значенні як вагомого фактора відродження етнічної громади, а і як каталізатора польсько-українських відносин на державному рівні, що становило и становить особливу цінність.

Маємо основу для виділення кола завдань, що ставлять перед собою видання польської меншини на теренах, які досліджувалися: пропагування ідеї європейської та євроатлантичної інтеграції; наближення Польщі українцям (інформація про країну, історію, культуру, традиції, вищі навчальні заклади, програми обміну); відкриття західних областей України для поляків (відомості про культурно-історичний поступ і життя регіону); сприяння діалогу обох народів та руйнуванню стереотипів.

Оскільки ми живемо в час інформаційного буму, видається значним досягненням те, що польські товариства поступово долучаються до розміщення офіційних сторінок у всесвітній мережі Інтернет. У такий спосіб полонія не лише інтенсифікує зв'язки між власними товариствами, а й сприяє дужчій популяризації своїх діянь.

На Львівщині такими об'єднаннями стали Союз поляків «Білий орел», Товариство польської культури Львівщини та Регіональне товариство польської культури Дрогобицької землі. У Тернопільській області належне ставлення до оприлюднення власної діяльності продемонстрували Товариство польської культури імені Броніслава Мірецького у смт. Підволочиськ, Польське культурно-освітнє товариство імені Марцеліни Даровської у м. Бережани. У Рівненській області перші кроки на інформаційному полі здійснювали Товариство польської культури імені Станіслава-Владислава Реймонта, на Буковині - Товариство польської культури імені Адама Міцкевича у м. Чернівці. На Івано-Франківщині донесенням до широкого загалу основних результатів діяльності зайнялася Польсько-українська молодіжна організація «Молодий Станіславів» . На Волині власний сайт, де можна почерпнути базову інформацію про основні напрями роботи, своїх партнерів, створили Товариство польської культури імені Міхала Огінського в м. Любомль, Волинське товариство польського мистецтва «Барви рубежів», Волинське товариство лікарів польського походження. Життя Товариства польської культури імені Єви Фелінської висвітлював у доповненій електронній версії «Monitor Wotynski».

З метою розвитку напряму започатковано проведення тематичних тренінгів для лідерів польських організацій, а також зустрічей полонійних журналістів з Литви, України, Білорусі, Латвії, Бельгії, Голландії, Чехії та Німеччини задля обміну досвідом [32; 33].

Отже слід віддати належне громадсько-культурним товариствам полонії у їхніх здобутках щодо утвердження в інформаційному просторі краю. Присутністю в медіаполі обох держав за допомогою власноруч заснованих газет товариства засвідчують зусилля й бажання відроджувати та підтримувати польськість у регіоні як частинку польської нації і водночас,каталізатора зміцнення добросусідських українсько-польських взаємин.

Польськомовна преса західного регіону України не лише задовольняє потреби польської спільноти в рідному слові, відомостях про історичну батьківщину, а й активно сприяє обмінові інформацією між різними національними громадами про знакові події власного життя. Завдяки цьому вони виконують важливу для поліетнічного суспільства функцію формування атмосфери міжетнічної толерантності.

Наступні розвідки видається за доцільне здійснювати навколо питання, як полонійне життя висвітлюється в україномовній пресі України, зокрема західного регіону.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

меншина польський україна полонія