Відображення особливостей географічного середовища у назвах поселень (на прикладі ойконімії Закарпатья)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відображення особливостей географічного середовища у назвах поселень (на прикладі ойконімії Закарпатья)

О.В. Брацьо

Розглянуто географічні засади топоніміки та ойконіміки. Проаналізовано закарпатську ойконімію, на прикладі назв поселень Закарпаття відображено основні види прив'язки ойконімів до особливостей географічного середовища. Здійснено класифікацію ойконімів Закарпаття, пов'язаних з географічним середовищем, за походженням, результати відображено у розрізі адміністративних районів.

Ключові слова: топонім, ойконім, ойконімія Закарпаття, поселення, географічне середовище.

Geographical bases of toponymics and oykonymics are considered. Transcarpathian oykonymics is analyzed, on the example of Transcarpathian settlements' names the main kinds of oyconyms' binding to geographical environment features are reflected. Classification by origin of Transcarpathian oyconyms connected with geographical environment is made, results are represented in sections of administrative districts.

Keywords: toponym, oykonym, Transcarpathian oykonymics, settlement, geographical environment.

Рассмотрены географические основы топонимики и ойконимики. Проанализировано закарпатскую ойконимию, на примере названий поселений Закарпатья отражены основные виды привязки ойконимов к особенностям географической среды. Осуществлена ??классификация ойконимов Закарпатья, связанных с географической средой, по происхождению, результаты отражены в разрезе административных районов.

Ключевые слова: топоним, ойконим, ойконимия Закарпатья, поселение, географическая среда.

Постановка проблеми. Вивчення топонімів має виняткове значення для географічної науки, адже вони є важливим джерелом інформації про географічне середовище, історію, культуру, мовні особливості досліджуваної території. Цікавим і унікальним у цьому плані є Закарпаття, де тісно переплелися багато різноманітних народів, мов, звичаїв та впливів. Топонімія Закарпаття включає значний обсяг матеріалу, що відкриває великий простір для дослідників, адже вона ще до кінця не вивчена. Особливо це стосується ойконімів, яких у області є велика кількість (607 населених пунктів), і які часто мають прив'язку до особливостей навколишнього середовища.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення топонімів Закарпаття, у тому числі ойконімів, представлене у працях широкого кола вчених та краєзнавців, зокрема, Д. Г. Бунко, К. Й. Галаса, В. І. Добоша, І. В. Зикань, О.А. Купчинського, Б. В. Кобилянського, Г.П. Клепикової, М. М. Лелекача, П. М. Лизанця, В. В. Німчука, О. В. Поповича, Ю.С. Чорі, П. П. Чучки, Ш. Л. Фодо, В. А. Шугаєвої та ін. Незважаючи на значні напрацювання, на сьогоднішній день походження значної частини ойконімів області не має однозначного трактування. До того ж, проблемами топоніміки на Закарпатті в основному займаються мовознавці та історики. Враховуючи ж той факт, що топоніми є географічними назвами і значною мірою пов'язані з географічним середовищем, їх дослідження є завданням і географів. Дослідження ойконімії Закарпаття, особливо її розвитку у часі, є важливим для нашої області також з тієї причини, що перейменування назв населених пунктів на сьогодні стало дуже актуальним питанням, яке потребує вирішення з залученням кваліфікованих фахівців.

Головним завданням даного дослідження є проаналізувати ойконімію Закарпаття та виявити її зв'язок з особливостями географічного середовища краю.

Виклад основного матеріалу. Топоніміка має для географії велике значення. Топонім (назва географічного об'єкту) -- конкретна адреса географічного об'єкту, конкретна прив'язка його до місцевості. У географії назви служать і для визначення географічного положення, і для вираження одиничних географічних понять. Серед багатої і різноманітної інформації, яка міститься на топографічній карті, номенклатурі належить почесне місце [1, c. 21].

А. В. Даринський писав: «Одиничні географічні поняття неповторні, і кожному з них відповідає певна географічна назва, невіддільна від нього» [1, c. 22]. Топонім безпосередньо пов'язаний з одиничним географічним поняттям і не може існувати без нього.

«Прив'язка» топонімів до місця -- одна з найважливіших властивостей географічних назв. У поєднанні з іншою їх властивістю -- консервативністю -- топоніми відкривають для дослідника природних умов додаткові можливості, зокрема, можуть дати інформацію про особливості природних умов у історичному минулому і їх часові зміни.

Походження деяких географічних назв пов'язано з особливостями природного середовища: в назвах тією чи іншою мірою відображається характер місцевості. Географічні умови поряд з історичними дозволяють встановити причинність, мотивацію назв, їх етимологію. Багато про що свідчить характер об'єкта. Так, назви рік відрізняються меншою різноманітністю, ніж назви поселень. Гідроніми зазвичай більш давні і дають характеристику більш давніх ландшафтів порівняно з назвами поселень. Основна маса топонімів, перш за все, гідронімів, пов'язана за своєю семантикою з явищами природи. Можна також говорити про зональність географічних назв, що відображає ґрунтово-рослинну зональність [1, c. 29].

Географічну обумовленість назв потрібно розуміти не тільки в фізико-географічному, а й в суспільно-географічному змісті. Місцеве населення підкреслює в географічних назвах ті особливості природи, які мають істотне значення для його господарства. Ця закономірність в дещо своєрідній формі висловлена В. А. Никоновим, який відзначив, що топоніміка відображає не саме географічне середовище, а відношення суспільства до нього. Економіко-географічна обумовленість знаходить відображення і в назвах, наданих за видом промислу, розвиненого в тому чи іншому поселенні [1, c. 31]. У топоніміці відображаються і особливості земельних відносин, і географія землеробства. У місцях відносно широких земельних просторів назв, що характеризують природне середовище, набагато більше, ніж в старих землеробських районах, що відрізняються земельною тіснотою. Нерідко назви поселень мають вторинне походження: назви природних об'єктів часто стають назвами населених пунктів. Тобто, географічні назви географічно обумовлені.

Різновидом топонімів є ойконіми. Ойконім -- власне ім'я будь-якого поселення, у тому числі міста, селища, села, хутора, окремо стоячого двору чи будинку.

Географічні терміни можуть відігравати в ойконімії різну роль. Найбільш типові у слов'янських географічних назвах такі випадки [1, c. 38] (на прикладі Закарпаття):

перехід термінів у географічні назви без допоміжних мовних засобів (Луг, Луги, Діброва, Кваси і т. д.);

утворення складних ойконімів з визначаючим словом (Липецька Поляна, Широкий Луг, Кобилецька Поляна та ін.);

утворення назв шляхом типових топонімічних суфіксів і префіксів (Горяни, Міжгір'я та ін.);

перетворення термінів у залежні частини слова чи службові форманти (Чорнотисів, Задільське та ін.). Перетворюючись у службові форманти, географічні терміни можуть повністю втратити зв'язок з первинними змістовими асоціаціями.

Географічні назви умовно можна поділити на терміновані і елліптовані. У перших присутній географічний термін, в інших він опускається, хоча і мається на увазі.

Все вище наведене свідчить про те, що без вивчення географічного ландшафту топонімічні дослідження не можуть бути надійними.

За змістовим значенням ойконіми Закарпаття можна розділити на групи наступним чином:

назви, які виникли на базі природних умов місцевості (рельєфу, ґрунтів, рослинності, вод і т. д. ). В їх основі лежать ознаки об'єкта, що визначаються природними умовами. Напр., назва с. Кленовець. В назвах цієї групи яскраво проявляються особливості природного середовища в тій його частині, яка найбільш істотна для людини;

назви, що виникли на базі соціальних і економічних явищ (етнічний склад, трудові навики, заможність, транспортні шляхи, родинні зв'язки і т.д.). В їх основі лежать ознаки об'єкта, взяті з області громадського виробництва і культури. Напр., Руське Поле, Стрий, Німецька Мокра, Гута;

назви, що характеризують особливості самого об'єкту (його розміри, вік, відмінні ознаки, положення і т. д.). В їх основі лежать ознаки об'єкта як такого, що відрізняють його від інших подібних. Напр., Стужиця, Середнє;

патронімічні назви, дані за особистими іменами і прізвищами (антропотопоніми, відантропонімні утворення). Напр., Богдан, Софія, Іза;

перенесені назви чи назви-мігранти, дані за аналогією з іншими подібними; в їх основі лежать інші топоніми. Під час міграції назви часто піддаються змінам: з'являються нові суфікси, префікси. Один із видів міграції -- перехід назв на сусідні об'єкти: назв поселень на річки, назв річок на поселення і т. п. (напр., Тисаашвань, Тисаагтелек, Тисалово);

назви релігійного і культового характеру. Напр., Монастирець. Деякі з назв мають вторинне походження від прізвищ релігійно-культового походження;

назви, що поки що не піддаються поясненню і не віднесені до жодної з груп.

Ойконіми Закарпаття мають довгий вік. Вони містять у собі значне інформаційне наповнення стосовно життя наших предків, заселення краю, формування основних етнічних груп на його території, про заняття населення, шляхи сполучення, природу, традиції, обряди, побут та інше.

Серед основних принципів номінації у ойконімії Закарпаття виділяють такі:

За фізико-географічними особливостями тієї місцевості, де знаходиться поселення, зокрема за назвами річок і водойм, від виду рельєфу тощо.

За найхарактернішою ознакою об'єкту, яка в той момент була домінуючою і легко запам'ятовувалася [2].

Тісний зв'язок ойконімів краю із географічним середовищем пояснюється його звичністю, сталістю, різноманітністю, живописністю, роллю орієнтира для населення. Серед найхарактерніших ознак прив'язки ойконіма до географічного середовища у наших предків виділимо наступні:

Положення по відношенню до річки.

Особливості рельєфу, ґрунту тощо.

Географічне положення по відношенню до укріпленої частини міста (замку, домінії) чи відносно іншого поселення чи точок-орієнтирів, значних форм рельєфу.

Зв'язок із видобуванням певних корисних копалин.

Фігурування народних назв місцевого діалекту.

Зв'язок із домінуючою флорою та фауною.

Зашифрований у ойконімах зміст дає можливість при правильному його встановленні визначити історико-географічні умови нашого краю, зокрема, встановити особливості природи на час надання поселенню назви, види рослин чи тварин, що були домінантними на даній території, характеристику оточуючої місцевості та розташування відносно інших тогочасних поселень та ін. Проте часто тлумачення змісту ойконімів є неоднозначним, його важко встановити, дослідники пропонують декілька можливих варіантів, що ускладнює віднесення назви до якоїсь конкретної групи за походженням. Також достатньо складною є класифікація ойконімів-словосполучень, коли за одним складовим словом їх можна віднести до однієї групи, а за другим -- до іншої. Наприклад, назву міста Свалява пояснюють як: «місце, де тече солена (мінеральна) вода»; «місце, де валяють (звалюють) овечу вовну»; «місце, де добувають сіль»; «долина»; «горбиста місцевість» та ін. З впевненістю важко стверджувати, яке з цих пояснень є достовірним.

Нижче наведена класифікація ойконімів Закарпаття за видом зв'язку із географічним середовищем, виконана на основі опрацювання краєзнавчої літератури [2-16] та власного аналізу автором походження назв населених пунктів.

Ойконіми типу Розтоцька Пастіль, Бегендецька Пастіль, Верхній Студений, Нижній Студений і т. д. були віднесені нами до ойконімів, що говорять про географічне положення населеного пункту для запобігання дублювання у класифікації. У таких словосполученнях з одним і тим самим іменником перше слово вказує саме на розташування поселення. На нашу думку, у даному випадку ця ознака є найістотнішою.

До ойконімів, що походять від слів-гідронімів (1), відносять: Розтоки, Гать, Гребля, Заріччя, Зарічово, Ужок, Синяк, Кальник, Іршава, Ужгород, Синевир, Бистриця, Боржава, Боржавське, Руський Мочар, Забрідь, Сухий, Суха, Чорний Потік, Притисянське, Затисівка, Латірка, Брід, Заболотне, Нижнє Болотне, Загаття, Потік, Річка, Мокра, Свалявка, Водиця, Чорна Тиса, Плав'я, Родниківка, Тересва, Усть-Чорна, Глибокий Потік, Теребля, Сюрте, Поточок, Гукливий, Тисаашвань, Тисаагтелек, Тисалово, Тисауйфалу, Ірлява, Кваси, Колочава, Драгиня, Чорнотисів.

До ойконімів, що мають походження від особливостей рельєфу (2), можна віднести: Горб, Діл, Ділок, Ділове, Копинівці, Присліп, Берегово, Запереділля, Вертеп, Кутлаш, Тячів, Міжгір'я, Загорб, Плоске, Плоскановиця, Плоский Потік, Майдан, Косино, Лази, Поляна, Верховина-Бистра, Вишка, Горбки, Руська Долина, Холмовець, Задільське, Горбок, Підгірне, Косів Верх, Уклин, Ярок, Холмець, Горяни, Рівне, Руське Поле, Довге Поле, Карпати, Вишоватий, Костилівка.

До ойконімів, які говорять про географічне положення населеного пункту (3), в області відносимо наступні: Середнє, Верхній Студений, Нижній Студений, Нижні Ремети, Верхні Ремети, Розтоцька Пастіль, Бегендяцька Пастіль, Костева Пастіль, Перехрестя, Підвиноградів, Верхні Ворота, Нижні Ворота, Верхня Грабівниця, Перехресний, Крайня Мартинка, Верхній Бистрий, Заверхня Кичера, Верхня Визниця, Верхній Коропець, Нижній Коропець, Перечин, Полянська Гута, Верхнє Водяне, Середнє Водяне, Родникова Гута, Вишній Дубовець, Нижній Дубовець, Нижня Апша, Глибоке, Нижнє Солотвино, Верхня Солотвина, Вишково, Крайниково, Липецька Поляна, Синевирська Поляна, Косівська Поляна, Крайнє, Нижній Бистрий, Нижнє Селище, Розтока, Костринська Розтока, Залужжя.

За розмірами та конфігурацією поселення виділимо такі ойконіми (4): Широке, Довге, Великі Лучки, Велика Бакта, Великі Береги, Велика Бийгань, Мала Бийгань, Великий Бичків, Мале Попово, Великий Березний, Малий Березний, Великі Ком'яти, Велика Копаня, Мала Копаня, Велика Паладь, Великий Раковець, Малий Раковець, Велика Розтока, Мала Розтока, Мала Мартинка, Велика Уголька, Крива, Округла, Мала Уголька, Великі Геївці, Малі Геївці, Велика Добронь, Великі Лази, Мала Добронь, Малі Селменці, Кривий.

Ойконіми, пов'язані з покладами чи видобутком корисних копалин (5), на Закарпатті представлені такими назвами: Солотвино, Сіль, Свалява, Солоне (з лютого 2014 р. вулиця с. Ганичі), Солочин, Холмок, Квасово, Мідяниця, Кам'яниця, Кам'янське.

З флорою (ліс, дерево, сорти дерев і рослин, характер рослинності) пов'язані такі ойконіми (6): Сокирниця, Тисобикень, Горінчово, Яблунів, Калини, Оріховиця, Липовець, Лоза, Лозянський, Смереково, Вербовець, Грушово, Терново, Олешник, Грабово, Дуби, Дубове, Дубино, Дібрівка, Дубрівка, Ясіня, Тросник, Тростяниця, Колодне, Лісковець, Лісарня, Драчино, Березово, Барвінок, Буковець, Каштаново, Тополин, Лопушанка, Репинне, Вільховатий, Вільхівці, Вербове, Буківцьово, Вільшани, Виноградово, Верб'яж, Хмільник, Хмелів, Лопушне, Кленовець, Коноплівці, Вільховиця, Буковинка, Березинка, Вільшинки, Дубриничі, Березники, Вільхівчик, Вільхівці-Лази, Лопухів, Бобове, Есень, Яблунівка, Липча, Стеблівка, Підполоззя, Ялове, Луг, Луги, Лазещина, Широкий Луг, Луково. До цієї ж групи можна віднести ойконім Грибівці.

Фауністичним походженням можна пояснити такі назви поселень (7): Тур'я-Поляна, Тур'ї Ремети, Тур'я-Бистра, Турички, Туриця, Тур'я Пасіка, Вовкове, Руські Комарівці, Кобилецька Поляна, Кідьош, Білки, Жуково, Медвежий, Медведівці, Оленьово, Коропець, Осава, Голубине, Ракошино, Раково, Лисичово, Клячаново, Кучава, Плоскановиця, Волосянка, Воловець, Дравці, Керецьки, Баранинці, Воловиця, Вовчий, Пацканьово, Паладь-Комарівці.

В окрему групу варто виділити ойконіми, пов'язані з кліматичними особливостями свого розташування (8). До них можна віднести наступні назви: Стужиця, Руська Мокра.

Результати такої класифікації кількісно відображено у табл. 1.

З аналізу табл. 1. бачимо, що загалом маємо 278 ойконімів (не включаючи Солоне) з визначеним походженням, що пов'язане із географічним середовищем. Це становить 45,8% від усієї кількості ойконімів Закарпаття, яких налічується 607. Це дуже високий показник, який засвідчує тісний зв'язок населення краю з навколишнім середовищем.

Найбільш чисельну групу серед ойконімів, пов'язаних з географічним середовищем, на Закарпатті становлять ойконіми рослинного (24,8%) та гідронімічного (18,3%) походження. Це закономірно, враховуючи багату флору та густу водну мережу області.

Серед районів області найбільша кількість ойконімів географічного змісту зустрічається у Мукачівському (34,8% всіх ойконімів району), Тячівському (50%) та Ужгородському (47,8%) районах, найменша -- у Воловецькому районі (46,2%). Водночас абсолютна та відносна кількість ойконімів в окремому районі мають суттєві відмінності, що пояснюється неоднорідністю заселення низинної та гірської території області (через гірський рельєф більшої її частини).

ойконіміка географічний закарпаття

Таблиця 1

Ойконіми, пов'язані із географічним середовищем, за групами та адміністративними районами Закарпаття

Висновки

Значна частина ойконімів Закарпаття за етимологією пов'язані з географічним середовищем краю. Таких налічується 278 ойконім або 45,8% від їх загальної кількості в області, що є дуже високим показником і свідчить про тісний зв'язок населення краю з навколишнім середовищем. Серед них за походженням можна виділити 8 груп ойконімів, з яких найбільш чисельні групи становлять ойконіми рослинного та гідронімічного походження. Найбільша кількість ойконімів географічного змісту зустрічається у Мукачівському, Тячівському та Ужгородському районах, найменша Ї у Воловецькому районі. При подальшому дослідженні ойконіміки Закарпаття доцільним було б дослідити нез'ясовані за етимологією ойконіми, доопрацювати класифікацію ойконімів.

Список використаної літератури

1. Жучкевич В. А. Общая топонимика / В. А. Жучкевич. Ї Минск: Высшая школа, 1980. Ї 287 с.

2. Роль географічних назв у формуванні топонімів Закарпаття / О. Керечанин, Г. Міллер, Я. Мольчак // Український географічний журнал. Ї 1996. Ї № 1. Ї С. 56-57.

3. История городов и сел Украинской ССР. Закарпатская область / [під ред. Л. К. Балли та ін.]. Ї К.: Головна ред. Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1982. Ї 612 с.

4. Кругляк Ю. М. Ім'я вашого міста / Ю. М. Кругляк. Ї К.: Наукова думка, 1978. Ї 151 с.

5. Лизанець П. Назва Ї клад народний [Про перейменування міст, сіл, вулиць Закарпаття: історія і сучасність] / П. Лизанець // Новини Закарпаття. Ї 1991. Ї 30 січня. Ї С. 5.

6. Обличчя Закарпаття: Краєзнавча інформація / [Шандор Ф. Ф., Данилюк Д. Д., Ліхтей І. М., Федака С. Ф.]. Ї Ужгород, 2001. Ї 75 с.

7. Попович М. М. Закарпатська Турянщина Ї земля русинів-українців / М. Попович. Ї Ужгород: Гражда, 2006. Ї 28 с.

8. Попович О. В. Давні та сучасні назви міст та сіл Закарпаття / О. В. Попович. Ї Ужгород, 2009. Ї 112 с.

9. Приймич М. Варош Нижні Верецьки / М. Приймич // Екзиль. Ї 2007. № 4. Ї С. 12-14.

10. Топонімічний словник-довідник Української РСР / [уклад. М. Т. Янко]. Ї К.: Радянська школа, 1973. Ї 180 с.

11. Топонімічний словник України. Ї Режим доступу: http://www.toponymic-dictionary.in.ua/

12. Чорі Ю. С. Легенди одного села: історія села в легендах, переказах та оповіданнях / Ю. С. Чорі. Ї Мукачево: Елара, 2002. -- 240 с.

13. Чорі Ю. Скарби, вкарбовані в Карпати: [Походження назв населених пунктів] / Ю. Чорі // Новини Закарпаття. -- 1997. Ї 5 липня. -- С. 12.

14. Чорі Ю. С. Що не сільце Ї своє лице: Легенди, перекази та оповіді про закарпатські міста, села й присілки / Ю. С. Чорі. Ї Ужгород: Госпрозрах. ред.-видав. відділ управління у справах преси та інформації, 2004. Ї 248 с.

15. Чучка П. Кому потрібна наруга над назвами сіл? / П. Чучка // Закарпатська правда. Ї 1993. Ї 14 січня. Ї С. 2.

16. Шугаєва В. А. Села мої, великі і малі: (топоніміка району) / В. А. Шугаєва. Ї Воловець, 2007. Ї 56 с.

Размещено на Allbest.ru