"Якщо ви женитесь, а дощі дуже йдуть...": способи забезпечення хорошої погоди в метеорологічній магії українців Карпат

Слід зазначити, що такі уявлення суголосні з іншими легендами про цих тварин. Зокрема, з поширеними апокрифічними оповідями про колосок. Згідно з ними, саме завдяки коту та собаці люди мають змогу вирощувати пшеницю, оскільки тварини вимолили собі пайку у Бога [14, с. 441--497; 13, с. 55].

Вірування в те, що за допомогою домашніх тварин можна вплинути на погоду, зустрічається не лише у Карпатах. Наявний фактичний матеріал свідчить про їх побутування на теренах історико- етнографічної Волині (зокрема у Радехівському та Сокальському р-нах Львівської обл.) та Зх. Поділлі 20. Прикметно, що відомості з цих теренів вказують на виняткову роль кота в ритуалі. Так, на Радехівщині молода в передвесільний тиждень повинна була кланятись всім котам, яких зустрічала на вулиці [18] 21. Тоді як у селі Хоробрів на Сокальщині наречена перед тим, як запрошувати на весілля гостей (людей), підходила з дружками до власного кота і першим запрошувала його 22.

Попри неоднорідну рольову спрямованість ритуальних запросин вважаємо, що всі наведені приклади можна витлумачити через бажання вплинути на погоду за посередництвом покійних родичів. На це чітко вказує зразок, де дія відбувалась на цвинтарі. Доповнюють цю гіпотезу ритуали, які проводили молоді з плодовими деревами: чіпляння рушника та прохання погоди. На те, що ця дія є своєрідним рудиментом запрошення на весілля, вказує атрибутивна функція обрядового полотна. Ним, як відомо, пов'язували важливих гостей: бояр, старостів чи батьків молодих, він також був обов'язковим атрибутом під час сватання.

Про зв'язок дерев з місцем поховання, а отже з покійним родичем, свідчить звичай висаджувати дерева на цвинтарях, який і досі поширений в деяких місцевостях Українських Карпат. Згідно із ним, через певний час після похорону на могили висаджували дерево або кущ [15, с. 194]. Авторитетний дослідник будівельної обрядовості українців Роман Сі- лецький пояснює цей звичай через призму вірувань про "підземелля як "тамтой світ" у давніх віруваннях слов'ян і дерево (кущ) як меморіальний знак" [15, с. 194]. Тому можемо провести чітку паралель між обрядовим запрошенням покійного родича на цвинтарі й чіплянням рушника на плодові дерева чи кущі перед весіллям. Ці обряди, на нашу думку, є цілком тотожними і виступають свідченням віри у могутність покійних предків, які наділені силами впливати на погоду.

Зв'язок із вшануванням покійних предків присутній у ритуальному запрошенні домашніх тварин, зокрема котів. При цьому він проявляється в уявленні про кота як уособлення домашнього духа ("домовика"). Останній, в свою чергу, на думку дослідників, генеалогічно пов'язаний з покійними предками [9, с. 458]. Згадки про кота-домовика є поширеними у різних регіонах України, зокрема у Карпатах кальського р-ну Львівської обл. від Сидорової Марії Петрівни, 1943 р. н..

Забезпечення хорошої погоди шляхом залучення спеціальних предметів, які належать чистому, з ритуальної точки зору, суб'єкту. Ці предмети

Львівський етнолог Володимир Галайчук виділяє десять ознак, які пов'язують кота та домашнього духа, серед них відзначимо те, що: і домовик, і кіт співвідносні з локусом дому, зокрема з піччю; і кіт, і домовик володіють здатністю передбачати майбутнє; за народними повір'ями, душа людини нерідко втілюється у кота [9, с. 460]. або надаються йому з метою добитися його сприяння, або ж викрадаються у нього. В будь-якому випадку дія з предметом стає основою ритуалу.

Такі обрядодії є однорідними щодо складу учасників та спеціальних предметів, які використовуються. Згадки про них зафіксовані у чотирьох населених пунктах Гуцульщини 24. Згідно із ними перед весіллям наречена повинна була піти до вдови та вкрасти в неї або принести їй кілька полін: "Якщо ви женитесь, а дощі дуже йдуть. То треба йти до вдовиці красти троє полін і прийти, і дома накласти ватру. Це навіть моя дівчина робила. Такі зливи тоді йшли дуже, тому три роки було, і зими, і мороз, студено такой. Вона кликала на весілля... там у вдовиці вкрала троє... даже одно лиш поліно вона вкрала. Аби навіть молодий не видів. І прийшла до хати, поклала ватру і це цілий тиждень йшли, палатку клали, там морози, сніги великі падали. А п'єтниця, субота так стало файно, шо тепліше як сьогодни" (Лопушна Виж. Чр.) 25; "Казали, шо вдовиці дров нести, аби файна молода мала, аби принести удовиці дров з толоки, аби файна погода була. Ци від хати, ци з толоки дров принести такій бідній вдовиці, та й просити Бога, шоби файна погода була" (Конятин Пут. Чр.) 26.

Подібний опис знаходимо на інтернетсторінці села Слобода Новоселицького району Чернівецької області. Якщо молоді хотіли, щоб була хороша погода на весілля, то в суботу увечері (в переддень весілля) молода або молодий брали в'язанку дров, калач, горілку і несли це до самотньої жінки-вдовиці. Принесені речі залишали їй на порозі так, щоб вона не бачила, хто це зробив [17].

У зразках цієї підгрупи виокремлюємо два основні мотиви. Це самотня вдова, як обов'язкова учасниця ритуалу. При чому вона є такою навіть без власного відома, адже використовуються речі, які належали їй і були у неї викрадені. Іншим мотивом є спалення викрадених чи принесених предметів, що символізує вплив на одну стихію шляхом протиставлення її іншій.

Вірогідно, бажаність вдовиць пов'язана з їх роллю в оказіональних обрядах викликання дощу, де вони часто є основними виконавцями дій, щоб забезпечити бажану погоду. Етнологи пояснюють таке явище декількома факторами, а саме: ритуальною чистотою вдовиці та уявленнями про неї як нещасливу людину, котра здатна вимолити у вищих сил необхідну погоду [11, с. 297]. Тобто вдова, як у випадку з домашніми тваринами, асоціюється зі своєрідним посередником. Це підтверджує і мотивація нести дрова вдові, зафіксована у селі Конятин (Пут. Чр.) - щоб вона молилась за погоду Відповідні згадки були виявлені у: Лопушна (Виж. Чр.), Яблунів (Кос. Ів) - в обох селах вірять, що дрова слід вкрасти); Виженка (Виж. Чр.), Конятин (Пут. Чр) - в цих селах дрова приносили вдовиці. Зап. Біляковським П.В. 23.01.2013 р. в с. Лопушна Ви- жницького р-ну Чернівецької обл. від Гузак Василини Георгіївни, 1936 р. н. Зап. Біляковським П.В. 25.05.2013 р. в с. Товарниця Путильського р-ну Чернівецької обл. від Гожди Анаста са Василівни, 1935 р. н. (народилась і родом з с. Конятин Путильського р-ну Чернівецької обл.).. Тому ритуальне спалення, підсилене прямою чи опосередкованою участю вдови, мало б забезпечити бажаний результат.

Способи впливу на погоду в день шлюбу шляхом здійснення пов'язаної з вогнем обрядодії відомі іншим слов'янським народам. Так, серби вірили, якщо в переддень весілля було похмуро, то наречена повинна голою переступити через вогонь, і вранці вже буде ясно та сонячно [10, с. 591].

Цікавий обряд забезпечення хорошої погоди знаходимо на інтернетпорталі traditions.org.ua. Згідно з описом, вміщеним на ресурсі, для того, щоб в день весілля було сонячно, рекомендується в ніч перед весіллям поставити своє весільне взуття носками надвір. Як і в більшості народних ритуалів цього типу, робити це повинна наречена [18]. На жаль, відомості з порталу не дають змоги визначити джерело походження, а відтак і ареал побутування такої дії. Але при зіставленні наявних згадок не лише з України, а й з інших слов'янських країн, простежуємо типологічну, а, можливо, й генетичну схожість зі способом викликання дощів, зафіксованим у болгар. У південно-східній Болгарії у випадку посухи весільну процесію зупиняли біля річки і поїли наречену водою з її правої туфлі [10, с. 100].

Здебільшого ритуали викликання дощу спрямовані на виконання спокутної дії (якщо порушується табу або виконується дія, яку вважають причиною посухи); на жертвоприношення стихії; або ж на імітацію бажаних опадів (наприклад обливання водою). При цьому, під час виконання спокутної дії часто обливали предмет, який вважався причетним до посухи, та особу, яка асоціювались з її' винуватцем (наприклад, обливання ткацького верстата на Бойківщині та Лемківщині; заливання води у ямки від поставленого не в той час паркану на Поліссі та Волині тощо) [1, арк. 18; 3, арк. 42; 8, с. 214].

Зважаючи на цю своєрідну закономірність, припускаємо, що перед нами дві складові одного вірування. Так, виконавець (наречена) та дія (повернення черевичка носком в небо) викликають сонячну погоду. Внаслідок цього спокутною дією виступає пиття води винуватицею (можливий замінник --обливання), використання для цього туфлі - замочення предмета, який пов'язаний з відсутністю дощів.

Хоча цей приклад не стосується досліджуваної території, проте завдяки своїй простоті і відсутності яскраво вираженої "забобонності" він є популярним в середовищі майбутніх молодят. Так, в серпні 2013 року нам пощастило побувати на весіллі у місті Червонограді. Безпосередньо перед днем шлюбу дощило, і наречена вирішила застосувати цей метод. Можливо, завдяки цьому на наступний день було сонячно.

Проведення обрядодій, відомості про які було почерпнуто з мережі інтернет, дозволяють простежити процес своєрідної популяризації окремих ритуалів. Хоча вони проводяться найчастіше з жартівливою метою, проте зберігають первісну мотивацію. Це, зокрема, проявляється у запрошеннях домашніх тварин на весілля та в описаному вище ритуалі.

Таким чином, можемо зробити наступні висновки:

Ритуали, спрямовані на забезпечення хорошої погоди, мали в своїй основі два головні мотиви: вплив на одну стихію за допомогою використання опозиційної до неї (вода - вогонь). Це виражається у спаленні "каглянки" під дощем, бризканні водою всередину розпаленої печі, даруванні чи крадіжці полін з метою їх подальшого спалення; та запрошення покійних родичів, що пов'язано з уявленнями про те, що вони здатні впливати на погоду. Цей мотив, на нашу думку, присутній в обрядах прохання погоди в плодових дерев, чіплянні на дерево рушника, запрошенні домашніх тварин та власне запрошенні предків на цвинтарі. За термінами забезпечення ці ритуали розділяються на: ті, які спрямовані на припинення дощової погоди взагалі (спалення "каглянки" та бризкання "мартовою" водою у піч); ті, які проводили з метою припинити дощ на час святкування весілля. Ритуали другої групи є краще збереженими, більш поширеними та різноманітними. Окремі обрядодії зустрічаються не лише у Карпатах, а й на інших теренах України. За свідченнями практично усіх респондентів, цей спосіб є дієвим, і вони або їх родичі були безпосередніми виконавцями обряду ще два чи три року тому. Зважаючи на науково-технічний прогрес і популяризацію окремих народних вірувань та обрядів у мережі інтернет, стає актуальним дослідження застосування таких обрядодій на практиці, оскільки це сприяє їх поширенню, хоча й проводяться вони радше з жартівливою метою.Література

1. Архів ІН НАН України. - Ф. 1. - Оп. 2. - Од. зб. 607 (Горошко Л.М. Календарні і родинні звичаї та обряди в селах Надвірнянського і Долинсь- кого р-нів Івано-Франківської обл., Вижницького і Кіцманського р-нів Чернівецької обл., Бродівського р-ну Львівської обл., Турійського та Іваничівського р-нів Волинської обл. Польові матеріали 2008--2011 рр.).

2. Архів ІН НАН України. - Ф. 1. - Оп. 2. - Од. зб. 659. - Арк. 1--186 (Дронів Г.М. Звичаї та обряди у селах Косівського р-ну Івано-Франківської області. Польові матеріали, 2012 р.).

3. Архів ЛНУ імені Ів. Франка. - Ф. 119. - Оп. 17. - Спр. 148 Е. - 46 арк. (Польові етнографічні матеріали до теми: "Народна метеорологія", зафіксовані студентом четвертого курсу Біляковським Петром Володимировичем 6--21 липня 2006 р. у Кременецькому районі Тернопільської області).

4. Архів ЛНУ імені Ів. Франка. - Ф. 119. - Оп. 17. - Спр. 246 Е. - 51 арк. (Польові етнографічні матеріали до теми "Народні вірування, пов'язані з погодою", зафіксовані студентом п'ятого курсу Біляковським Петром Володимировичем 10--18 липня 2008 р. у Бого- родчанському районі Івано-Франківської області).

5. Архів ЛНУ ім. Ів. Франка. - Ф. 119. - Оп. 17. - Спр. 251 Е. - 63 арк. (Польові етнографічні матеріали до теми "Народна метеорологія", зафіксовані студенткою третього курсу Кучер Олесею Василівною 10--24 липня 2008 р. у Богородчанському районі Івано-Франківської обл.).

6. Бердник Г. Знаки карпатської магії (Таємниця старого мольфара) / Громовиця Бердник. - К. : Зелений пес, 2006. - 368 с.

7. Васянович О. Сучасні метеорологічні вірування гуцулів Верховинщини / Олександр Васянович / / Локальна та регіональна специфіка традиційної культури: матеріали міжнародної наукової конференції "Одеські етнографічні читання". - Одеса, 2013. - С. 92--101.

8. Васянович О. Метеорологічні знання та вірування українців-поліщуків, пов'язані з днем Благовіщеня / Олександр Васянович // Західне Полісся: Історія та культура. - Рівне: Видавець Зень О.М., 2006. - Кн. 2.-- С. 211--216.

9. Галайчук В. Уявлення про домашніх духів у селі Пороги Богородчанського району Івано-Франківської області (за польовими матеріалами) / Володимир Га- лайчук // Вісник Львівського університету. Серія історична. - Львів: ЛНУ ім. Ів. Франка, 2005. - Вип. 39--40. - С. 456--486.

10. Гура А.В. Брак и свадьба в славянской народной культуре: Семантика и символика / А.В. Гура. - М. : Индрик, 2012. - 936 с.

11. Гура А.В. Вдовство / А.В. Гура, Г.И. Кабакова // Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5 т. / под общей ред. Н.И. Толстого. - М. : Международные отношения, 1995. - Т. 1: А-Г. - С. 293--297.

12. Колотило Т. Про засуху в етнобаченні подолян / Танасій Колотило // Берегиня: Всеукраїнський народознавчий квартальник. - 2006. - № 3. - С. 31--48.

13. Легенди та перекази Міжгірщини / упоряд., підгот. текстів, вступ, ст., примітки та слов. І.В. Хланти. - Ужгород: Патент, 2010. - 336 с.

14. "Народная библия": Восточнославянские этиологические легенды / сост. и коммент. О. Беловой; отв. ред. В.Я. Петрухин. - М. : Индрик, 2004. - С. 441--497.

15. Сілецький Р. Звичай "закупляння місця" у традиційній будівельній обрядовості українців / Роман Сілець- кий // Етнічна культура українців. - Львів, 2006. - С. 186--197.

16. Негода О. Весільні прикмети і забобони / Оксана Негода // Українська правда. - [Електронний ресурс]. Режим доступу до журн.: http://life.pravda.com.ua/travel/2009/08/10/24484/ 16

17. Слобідське весілля // Інтернет сторінка села Слобода. - [Електронний ресурс]. Режим доступу: http:// novoselitsa.cv.ua/sloboda/vesilya.htm

18. Сучасні весільні звичаї // Українські традиції. - [Електронний ресурс]. Режим доступу: http:// traditions.org.ua/zvychai-ta-obriady/vesilni-obriady/ 68-vesillia-stsenarii-vesillia

Размещено на Allbest.ru