Народне весілля в Ославиці на Лемківщині

Размещено на http://www.allbest.ru/

Народне весілля в Ославиці на Лемківщині За переказами уродженців села Ославиці на Лемківщині Ганни (Дурняк) Рісної і Тетяни (Антонів) Шарак.

Петро Антонів

Анотація

За переказами вихідців зі с. Ославиця детально описане традиційне лемківське весілля: час його проведення, тривалість весілля, усі його етапи, дійові особи, їхні ролі, функції і дійства, вбрання, склад музик (гудаків), подані зразки весільних приспівок.

Ключові слова: зальоти, виття (плетіння) вінка, шлюб, гостина, коровай, почепини, молодий, молода.

Лемківське весілля є одним з найдавніших самобутніх елементів духовної культури українського народу. Весільні традиції, звичаї та обряди - це національне багатство корінних жителів Західних Карпат. Упродовж століть традиційне народне весілля було одним із найважливіших чинників розвитку й збереження духовної культури лемків. Весілля в Ославиці справляли в будь-яку пору року (тільки не в піст), але найчастіше восени після закінчення основних польових робіт, або після різдвяних свят на "масниці". Воно починалося від зальотів (сватання, заручини). Якщо парубок ходив з дівчиною і одне другому сподобались, то вони домовлялися про одруження та повідомляли про те своїх батьків, які мали дати згоду. Батьки запрошували когось з родини або доброго сусіда в старости, якому надавалася роль виконавця весільного обряду. В призначений день парубок із старостою йшли до батьків дівчини на заручини, переважно вони закінчувалися взаємозгодою. І тоді староста запрошував батьків дівчини до батьків парубка на оглядини. Батьки на весільному обряді виступали посередником між Господом Богом і молодими. Як тільки всі справи були залагоджені, молоді йшли на молитву до священика та домовлялися з ним, в який день може бути весілля. Після того священик у церкві мав оповіді про їхній шлюб.

Дійовими особами на весіллі були молодий, молода, їхні батьки та родина, а основними виконавцями - старости, дружби, дружки, свашки (латкальниці), домотарі, ціпнарі, сукачки, гудаки (музики) та ін. Виконавці цього дійства репрезентують молоду пару впродовж усього весілля і мають бути добре обізнані з весільним обрядом. За тиждень до весілля, у неділю, молода з двома дружками і окремо молодий з дружбами ходили просити родину та сусідів на своє весілля. У четвер молодий із своїми старостами йшов до молодої по рушники. Вони символізували дорогу долі, по якій належало пройти молодим. За день перед весіллям, у п'ятницю після заходу сонця, до хати молодої сходилися її весільні дружки і подруги, щоб привітати та побажати їй щастя та доброї долі. Співали переважно веселі, жартівливі пісні.

Весіля, весіля буде веселенько,

Радується душа в тілі, тішиться серденько.

Благослови, Боже, і отец, і мати Своєму дитяті вінок заплітати.

Як квіточка в полі, зелений барвінок, Сплітайте, дівчата, мі зелений вінок.

На обрядовому вечорі під спів (латкання) вони плели (вили) вінок з барвінку для молодої, а пізніше і дружкам та оздоблювали їх стрічками (стужками). Для весілля в четвер або п'ятницю випікали обрядовий хліб-коровай, який прикрашали візерунками. Зверху запихали галузки з ясена, в нас, в Ославиці, їх називали росічки, і оздоблювали стуж- ками з паперу. Це символізувало жениха, господаря, багатство. Дружки приготовляли букети для дружбів, а молода - букет для молодого. Дружба виготовляв з грубої ліщини жезло (булаву) для старости. Ним він перед промовою стукав по столі, щоб всі гості затихли і були уважні.

На весіллі, крім старостів, були дружби, дружки - найближчі помічники молодих, учасники весільних обрядів, та свашки - заміжні жінки і сестри з родини молодого й молодої, які вміли добре співати обрядових пісень. В хаті молодих з родини вибирали свого керівника-розпорядника на час весілля; якого називали домотар, або домашній староста. Весільну гостину варила, пекла і приготовляла господиня, яку називали сукачка. Горілкою на весіллі пригощав один з довірених родичів, якого називали ціпнар. Він ходив з пляшкою поміж гостей і наливав горілку в келішки (погарики). лемківський весілля вбрання

Саме ж весілля починалося в суботу під вечір і в молодого, і в молодої, а закінчувалося там, де мали жити молоді. Молода на весіллі була одягнута у довгу білу спідницю з дрібними фалдами (збиранками) та спереду зав'язана білою запаскою з широкими збиранками і низом вишитими орнаментами. Сорочка була біла, з вишивкою на рукавах, поверх одягала ґорсет, а зимою - кожушок. На голову молодій закладали вінок з різнокольоровими стрічками, а на шию - червоні коралі. Молодий на весіллі був одягнений в білі штани (ногавиці), прикрашені кольоровими вставками на швах, в білу сорочку і лайбик без рукавів, а зимою - гуньку. На голові молодий мав чорний або темно-зелений капелюх (калап). В кінці 30-х років деяка молода вже одягала довгу білу сукню, а молодий - костюм з краваткою.

В неділю зранку молоді висилали спеціального чоловіка (проситора), який ходив просити гостей та музикантів (гудаків). До складу музики входили: дві скрипки (гушлі), бас (кондра), бубон, а пізніше і труба та інші інструменти, на яких грали переважно місцеві цигани. Музиканти на весілля приходили найраніше. Їх садили за окремий стіл, і вони зустрічали маршем гостей. Заможніші гості за марш платили гроші. Для молодих запрошені гості і родина приносили дарунки. Жінки на весілля несли кури, муку, яйця, а чоловіки - збіжжя, горілку, гроші. При цьому гроші дарували не з рук в руки, а з хустини. В цей час староста молодого (чи молодої) просив для них благословення у їх батьків. Батько й мати сідали в хаті на лаву коло столу і казали такі слова: "Ми вас благословимо, і хай вас Бог благословить". Молодий чи молода кланяється і цілує своїх батьків у чоло, руки, коліна. І так по першому разу, по другому і по третьому.

Після благословення грають музики. Молода танцює з своїми дружками навколо стола три рази. Такий початок весілля проходить і в молодого. В цей час свашки співають весільних жартівливих пісень

Не там щастя, не там доля,

Де багати люде.

Хто ся видаст по любови,

Тому добрі буде.

Добрі іти по дорозі,

Як дорога рівна,

Добре буде із тим жити,

Котрий тобі рівня.

Дружба за згодою молодого і батьків просить у свати тих гостей, які мають їхати по молоду. Перед від'їздом молодий кланяється своїм батькам, і всі стають посередині хати під хрестом. Староста, молодий, дружби і свашки тримаються прапорця, який зроблений із стужок і обертаються три рази. Дружба йде вперед і топірцем робить хрест, а за ним виходять молодий, батьки, староста, свашки. Молодий, дружба і старости сідають на одного воза, свашки і свати - на другого, а якщо потрібно, то організовують і третю фірманку. Перед від'їздом мати молодого одягає вивернений кожух на другий бік і обходить три рази навколо воза та кропить свяченою водою. І тоді весільний кортеж вирушає до молодої. Неподалік обійстя молодої він змушений зупинитися, бо в'їзд на подвір'я перекритий спеціальною загорожею - брамою, яку виставили сільські хлопці, щоб взяти "викуп" за молоду. В такій ситуації, між сільськими хлопцями та весільним старостою молодого виникають жартівливі суперечки, які переходять у переговори про "викуп" молодої. Таким чином дві сторони домовляються, що молода вартує доброго могорича. Тоді староста ставить на стіл горілку та закуску, а сільські хлопці забирають браму, щоб молодий з гостями могли проїхати на подвір'я молодої.

Весілля в с. Висова. 1930 рік. Фото з інтернет-архіву Владека Максимовича, США

Перед приїздом молодого старости молодої замикають двері, щоб ніхто не зайшов до хати. Коли молодий вже приїхав на подвір'я, то його староста стукає жезлом у двері і просить їх відчинити. "А може ви заблудилися?" - питає староста молодої. "Та ні, - відповідає староста молодого. Ми приїхали до цієї хати по молоду". Тоді староста молодої бере попід руки переодягнену під молоду дівчину і передає Ті старості молодого. Всі гості жартують і сміються з такої "молодої". Староста молодого говорить, що наш молодий заслуговує справжньої молодої. Другий раз за молоду виводять дружку і зачиняють двері. "І знову не ця молода", - гомонять гості молодого. Всі чекають, що з цього вийде. Через деякий час староста молодої відкриває двері і каже, що іншої молодої тут нема. Тоді староста молодого переконує всіх, що ми все добре перевірили і переконані, що це та хата і та молода, яку ми шукаємо. Аж тоді староста молодої з цим погоджується, бере молоду за руку і виводить до старости молодого. Слідом за молодою виходять дружки.

Тепер староста молодого перебирає все керівництво на себе. Дружба молодого виходить вперед, робить знак хреста топірцем три рази, і всі гості заходять до хати. А свашки молодого йдуть з короваєм до хати і співають:

Ідемо, ідемо, Божі дари несемо,

Для молодої пари коровай даруємо.

А ви, свашки молодої, вступіться з-за столу.

Свашки молодої відспівують:

Не ступимся з-за стола,

За ким не дасте нам дуката,

Та й дуката червеного І від пана молодого.

І такі переспіви-сварки продовжуються зо дві години. Після переспівин свашки молодої виходять з-за столу і їх місце займають свашки молодого. Молодий підходить до молодої, вітається з нею і цілує її. Дружка подає молодій букет, який вона прикріплює на правий бік грудей женихові. В знак вдячності він дарує молодій гарну хустку з квітами. Під спів свашок дружки теж підходять до дружбів і прикріпляють їм букети до лівого боку лайбика. Молодий з молодою сідають за стіл на відведене для них місце, а біля них дружби з дружками, свашки, старости, родина та гості - починається гостина.

Після гостини староста має промову, в якій він нагадує, що вже час іти до шлюбу, та просить батьків молодої сідати на лаву біля столу, щоб молоді їм поклонилися. Музики грають тужливу мелодію, дружби, дружки, свашки і всі гості співають. Староста запрошує молодих стати перед батьками і від молодих дякує татові і мамі за те, що виростили і добре виховали таку гарну доньку, яка від вас йде до мужа, дякує родині, сусідам, подругам, і всій весільній громаді та просить в них благословення для молодих на нову дорогу подружнього життя. По першому, по другому і по третьому разу. На це всі йому відповідають: "Нехай Пан Біг їх благословить, і ми їх благословимо". Молоді кланяються і три рази цілуються з родиною. Рідня плаче, а свашки латкають жалібних пісень. Дружба робить топірцем знак хреста три рази і чекає, поки вийдуть з хати молодий, молода і старости. На подвір'ї мама молодої обходить їх навколо три рази, кроплячи свяченою водою. Музиканти грають марша, і всі йдуть до церкви.

Якщо церква знаходилась далеко, то їхали гарно прибраними фірами. Весільну ходу до церкви очолював староста, а далі йшли молода з дружбами, молодий з дружками, родина і гості. Батьки молодих, переважно, до церкви не йшли, бо поралися по господарці вдома.

У церкві молоді стають перед вівтарем біля царських врат. Молода стає з лівого боку від молодого. За молодим стають дружби, а за молодою - дружки. Священик накладає на голови молодого і молодої віночки, відправляє шлюбну молитву та вінчає їх. Після шлюбу священик бажає молодим Божої ласки, щастя та доброї долі в подружньому житті на многая літа.

З церкви додому молоді повертаються в парі, а за ними дружби з дружками, родина, гості. На подвір'ї молодої їх зустрічають музики. З хати виходить мати молодої і свашки. Свашки співають, а потім мати вітає молодих з вінчанням і обходить навколо них з мискою зерна ячменю та обсипає їх на щастя. Після цього староста запрошує всіх гостей до хати. Молоді сідають за стіл на призначене їм місце, а біля них дружби з дружками. Свашки співають жартівливих пісень:

Позир си, мамусю, на свої діточка.

Вони собі сидят,

Як два голубочка.

їла би я, їла, але не капусту,

Різанки з розсолом З миленьким за столом.

Гості у своїх піснях нагадують, що вже час і обід подавати. Тоді господині приносять за стіл холодні закуски, а пізніше і гарячі страви. Ціпар наливає горілку в келішки (пугарики).

Свашки співають:

Ціпарю, ціпарю, дай нам ся горівки напити,

То ми тобі будемо хижу веселити.

Ціпарю, помалючки, трясуться ті ручки, Малий пугарик маш, і той не доливаш.

Перше коротке привітання - за щасливе подружнє життя молодих - проголошує староста. Далі п'ють по черзі, гостяться. Дружби весь час підходять до гостей і просять не стидатися їсти, пити. А свашки співають:

Не будемо їсти, не будемо пити,

Просим молодого, щоб засолодити.

Вони співають доти, поки молоді не поцілуються.

У перервах між чудовими, веселими лемківськими піснями звучить весільна музика. Після того, як гості пообідали, староста встає, дає поради і настанови молодим, дякує батькам молодої за гостину. А тим часом дружба замовляє танець для молодих, приспівуючи:

Дружба я си дружба, така моя служба,

Ви гудаки грайте, молоді гуляйте.

Весілля в с. Висова. 1920 рік. Фото з інтернет-архіву Вла дека Максимовича, США

Всі гості виходять з хати на подвір'я, співають і танцюють. Другий танець дружба замовляє для свашок. Вони танцюють з старостами та іншими поважними гостями і співають:

Дівча я си дівча, як ружа червена,

Бо я ще не мала свого кавалера.

І ще так не было, і так не бывало,

Жебы гарне дівча фраєра не мало.

Наступний танець замовляє молодий. Танцюють всі запрошені на весілля та непрошена молодь зі всього села. І так весільні танці та співи продовжуються до пізньої ночі. Вранці гостей ще раз запрошують за стіл. Після гостини староста стукає жезлом по столу і тим нагадує, що слід вже вибиратися, та просить у батьків молодої для молодих благословенства. У той час молоді виходять з-за столу, три рази кланяються і цілуються з батьками та всією родиною. Батьки промовляють: "Ми вас благословимо, діточки, і най вас Пан Біг благословить", а староста молодого дякує батькам молодої за гостину та за добре виховання дочки. Тоді молода прощається з сестрами, братами і всією родиною. Свашки співають:

Вже бым була їхала, вже бым була йшла,

Але ж із сестрою не прощалася.

Дякую тобі сестро, що навчила косу плести, Більш не будеш не будеш.

Дружба підходить до дверей, робить топірцем хрест і виходить на подвір'я, а за ним - староста з молодими. На них чекає віз, на якому поскладано придане (віно) молодої. Свашки в той час своїми співами показують "скупість" мами молодої:

Мамусю, мамусю я ваша дітина,

То мі ся належить подушка й перина.

Подушка й перина, корова з телятьом,

Же бым не ходила додому з горнятьом.

В той же час молодий за придане молодої дає "викуп". Переважно свашки молодої рахують, що він дав замало грошей і співали йому жартівливих пісень.

Шкода тя Марисю, шкода тя за нього,

Калап си позичив і лайбик не його.

Коли вже всі готові вирушати до молодого, мати молодої виносить коровай для батьків молодого, який кладе у скриню, та обходить навколо воза і кропить свяченою водою. Після того староста наказує фірманові вирушати в дорогу.

Як тільки молода пара прибула до хати молодого, першою їх вітає мати молодого і посипає молодят зерном ячменю, щоб вони були щасливі, здорові, багаті все своє життя. Родичі молодого сідають на лаву біля столу, а молоді їм вклоняються і цілують. При- данці знімають з фіри скриню з приданим і заносять до комори, ключ від скрині віддають старшій свашці. За це їм батьки молодого віддячуються горілкою. Потім домотар і батьки молодого запрошують всіх гостей сідати за стіл. Староста бажає молодим щасливого і довгого сімейного життя. Господині приносять холодні закуски та різноманітні страви, а ці- пар - горілку для гостей.

Після гостини свашки відправляють молоду з дружками в окрему хату (кімнату) для обряду "почепин". Посеред хати на лаву кладуть подушки, на яку сідає молода, і тоді свашки поволі знімають з її' голови вінок. Хто спритніший і перший з дівчат вихопить з рук свашки вінок і покладе собі на голову - та скоріше вийде заміж. Замість вінка на голову молодій надягають чепець, а зверху хустку, яку подарував молодий. А тим часом в іншій кімнаті молодий знімає шлюбну сорочку та одягає сорочку від молодої.

Зняття вінка з молодої - це символізує, що вона вже не дівчина, а жінка. Коли свашки відчіпляли молодій вінок, то співали:

Вчера была дівка під віночком,

А нині невістка під чепочком.

Вчера была дівка заплетена,

А нині юж жена почеплена.

Приймися, вербою, де ти посаджена,

Привикай, невістко, де ты привезена.

Як тільки закінчилися "почепини", молода разом з молодим, дружбою, старостою і свашками йшли до річки митися та набрати води, щоб покропити хату і гостей. Після роздачі обрядового хліба стільника, подарунків та обрядового танцю з молодою молоді йшли на відпочинок (покладини) під спів еротичних пісень (співанок) свашок і гостей.

На другий день після весілля молода йшла до церкви на вивід, щоб вимолити в Господа Бога продовження роду. Спочатку у притворі церкви, а пізніше і біля царських врат священик читав молитви, після того молода молилася та поверталася додому. Через тиждень після весілля, в суботу чи неділю, молоді йшли до батьків молодої, звідки вона походила, на поправини.

Останні лемківські весілля в Ославиці відбулися в 1946 році після Різдвяних свят на "масниці". А вже у квітні цього ж року після Великодня, на Провідну неділю, всіх жителів села польсько-радянська влада депортувала і розселила по різних куточках України, що призвело до втрати їхньої етнічної самобутності, а разом з тим до повного занепаду цієї обрядової традиції та її музичного фольклору.

Размещено на Allbest.ru