Етап перебування хліба у печі в традиційному хлібопеченні українців південно-західного історико-етнографічного регіону в кінці ХІХ-ХХ столітті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Етап перебування хліба у печі в традиційному хлібопеченні українців південно-західного історико-етнографічного регіону в кінці ХІХ-ХХ столітті

Традиційне хлібопечення було тривалим, складним та багатокомпонентним процесом, кожен з етапів якого мав свою чітку позицію, зміст та призначення. У даній статті пропонується характеристика та аналіз технологічних методів та прийомів, поведінкових стереотипів і табу, приписів та прикмет, що супроводжують перебування хліба у печі. Основною їх метою було, по-перше, забезпечити вдалий випік хліба, а, по-друге, спрогнозувати негаразди у господарські діяльності, які можуть бути спричинені дефектами хліба та, за можливості, ліквідувати їх.

Незважаючи на те, що традиційному українському хлібопеченню загалом (це роботи таких авторів як Л. Артюх¹, В. Борисенко², М. Глушко³, Т Гонтар⁴, О. Страхов⁵, М. Сумцов⁶, С. Толстая⁷) і певним його етапам та аспектам (наприклад, розвідки автора цих рядків⁸) присвячена етнологічна література, вказаний етап приготування хліба досі залишається поза увагою вчених-етнологів.

На нашу думку, детальнішого дослідження заслуговує територія Західного (Південно- Західного) етнографічного регіону, який включає низку історико-етнографічних районів і підрайонів: Волинь, Поділля, Опілля, Покуття, Гуцульщина, Бойківщина, Лемківщина, Закарпаття, Буковина⁹, оскільки принаймні половина з них залишається поза сферою зацікавлень вчених- етнологів. Для порівняння і доповнення нами використано матеріал і з інших регіонів України та сусідніх слов'янських держав - Польщі, Росії, Білорусії¹⁰.

Власне випікання (перебування у печі) хліба, як етап процесу хлібопечення, характеризується, в першу чергу, вимогою стриманої поведінки.

Хліб мав випікатись близько 1,5-2 годин¹¹. Такий часовий проміжок був необхідним, щоб хліб добре пропікся.

Протягом усього цього періоду діяли приписи, що виключали дії, несумісні або протилежні із «символікою росту». Одним з основних був такий, що забороняв сидіти (аналогія сідати = сідає хліб, тобто не росте у печі) господині під час випікання повсякденного хліба. Зокрема, про таке поведінкове табу прямо повідомляють етнографи в кінці ХІХ ст. з території Волині («Всадивши хліб до печі, господиня сама сідати не повинна, бо хліб опав би у печі»¹²) та Підгір'я: «Господиня не повинна сідати, як всадить хліб, якщо хоче, щоб ї хліб ріс. А йинча дурна, не знає, сьиди си, і потому сама сі дивує: «Тей не знати, що такє! І замішалам добре, і посадилам добре, а такій хліб, ги коланьити»¹³. Аналогічні приписи побутували стосовно обрядового хліба: «А то нині молодица усадит у піч, а сама сєди, єк глина, тай так і пастя сєди»¹⁴ (Покуття). Зазначимо, що аналогічні поведінкові стереотипи стосовно випікання повсякденного хліба побутували у поляків¹⁵.

Вважалося за можливе коригувати процес та силу запікання хліба. Зокрема, щоб збільшити температуру у печі та посилити «загнічення» (запікання хліба, що супроводжувалось потемнінням його скоринки) хліба, господиня могла пригорнути жар ближче до боханів. При випіканні пасок, наприклад, з цією метою навмисне в печі могли спалювати навіть шмаття: «Умисне гнітять, сиплячи на огонь ґрис, кидаючи папір, солому, а дуже часто і «вонучі»¹⁶. Також вважали, якщо спалити під час випікання паски ганчірку, то остання краще зросте¹⁷.

На Волині існували магічні способи впливу на процес випікання хліба: «Якщо хліб прищиться (з'являються великі бульки - А. З.), то кладуть на комині дві жарини»¹⁸. Аналогічно вчиняли, коли «по хлібові вилазили чорні скоринки чи він розтріскувався»¹⁹, з однією відмінністю: «на припічок кладуть стільки тліючих вуглин, скільки є бохунців»²⁰. Очевидно так вчиняли або з огляду на імітативну магію (тління вуглинки символізувало гнічення хліба) або з апотро- пеїстичних міркувань (жар відганяв від хліба негативні сили, які спричиняли неправильне випікання), або для магічного «посиленння» жару у печі.

Зміна форми хліба, його положення слугувала іноді основою для певних прогнозів, найчастіше негативних.

Так, на Полтавщині вважалось, що якщо хліб самовільно перекинеться у печі, це пророкує нещастя та смерть²¹; так само, як і на Волині: «на смерть, хтось помре, хазяйка помре»²². Дані повір'я пов'язані з тим, що загалом ненормальне положення предметів сприймалося негативно, як відхилення від норми, що може привести до небажаного результату²³, оскільки таким чином порушувалось розміщення предмету в системі координатних уявлень семантичної опозиції «верх-низ»²⁴, переводячи перевернутий хліб у «нижній», негативний рівень.

Негативні наслідки мешканцям дому може принести розпад або поява довгих вертикальних та горизонтальних тріщин: хліб «мов плугом поорано»²⁵; на Волині говорили, «шо якесь буде нещастя, якась буде біда» (с. Залісці Шумського р-ну Тернопільської обл.)²⁶.

Власне, якщо у печі розтріскався увесь хліб, то пояснення такої невдачі, як правило, було реалістичним: це траплялось через те що саджали у недостатньо випалену (холодну) піч²⁷; хлібне тісто або перекисло, або не докисло (хліб «не висходив»)²⁸. Зрозуміло, що такий хліб був набагато менше придатний для споживання. Крім того, за ствердженнями інформаторів, розпадався і тріскав хліб, виготовлений із невідповідної сировини (із ячменю чи гороху): «Не замісите ні ячменю, ні гороху. Не замісите, бо він розлетиться. Не буде, бо він такий поре- пується, такий зробиться репанці самі. Мій дідо раз намолов гороху і на сито підсіяв, і каже до мене: «Паленицю заміси». «Добре, діду: лийте воду, кидайте поташ - я буду місити!» А вона шо?!Я замісила, а їїзробила, а вона розсипалася. Да й кажу: «Видите, діду, шо нездала!» (с. Збруї Бродівського р-ну Львівської обл.)²⁹; «З ячмінної муки дуже тріскав, репається хліб» (Монастирок Брод.)³⁰. Зазначимо, що випікання хліба із борошна з нетрадиційними домішками стійко асоціювалося у народній свідомості із періодами лихоліття, голоду і недороду.

Негативним провісником з ритуальної точки зору був розпад одного боханця з усієї партії³¹, а Б. Сокальський ще більше уточнює: смерть одного з членів сім'ї віщувало розтріскування першого боханця, посадженого у піч³². Можливі негативні наслідки від появи таких дефектів хліба можна було знешкодити, посоливши тріщини³³: «Часом зробиться такий, шо хліб надвоє розпадеться. Солили. Як вийняли з печі, то чуть солили зверха тую розпадину» (с. Богунівка Горохіського р-ну Волинської обл.)³⁴, «Солили її [тріщину]. Солили і «хай буде на солі!» Посля змивали» (с. Півче Здолбунівського р-ну Рівненської обл.)³⁵. Очевидно, що з одного боку, сіль виконувала роль апотропея («тріщин на хлібові солили, шоб сіль все переїла, шоб біди не було ніякої» (хутір Бондарівка Радивилівського р-ну Рівненської обл.)³⁶, а з другого - антисептика, оскільки незахищена скоринкою ділянка хліба була вразлива для цвіллєвих грибів: «Потім, от, каже: «Вже лопнув (чи то коровай, чи хліб)! Солили [тріщини]. Шоби воно не цвіло там» (с. Кутрів Горохівського р-ну)³⁷.

На Бойківщині існувало кардинально протилежне повір'я, за яким хліб «на багатство потріскає» (с. Яблунів Турківського р-ну Львів. обл.)³⁸, «Потріскав мало посередині. Шкірка потріскала, та і всьо там. То старі люди собі думали. То на богатство» (с. Біла Совиця Воловецького р-ну закарпатської обл.)³⁹.

Негаразди пророкував розпад боханця на дві половини⁴⁰, при чому як ззовні, так і всередині (Сіверщина, Підляшшя)⁴¹. Один із можливих наслідків - «хтось відлучиться від родини»⁴².

Смерть господині віщував розпад на дві половини паски: «Кажуть, що господиня до року вмре - вже гріб показується»⁴³. Аналогічні прикмети стосувались і випадку, коли від паски, під час її випікання, відпаде шматок («хтось помре»), а також якщо у цьому хлібі западеться середина - «то шос недобре»; і навпаки - »як сі паска перепукне через середину, то кажут, шо буде щіски (щастя - А. З.), дуже буде хліб у хаті цілий рік»⁴⁴.

Очевидно, розтріскування та розділення хліба навпіл носить символіку відділення, відмежування (в загальному антитеза до прибутку); наявність великої центральної западини сприймалась як своєрідна «межа» (між цим і «тамтим світом»), а контакт з межовим простором вважався небезпечним і провіщав негаразди в першу чергу основному суб'єкту процесу випікання - господині.

Логічним є також припустити, що розпад хліба могло викликати недотримання певних технологічних прийомів, спричинене або недосвідченістю (коли її не було кому вчити, тобто, у випадку ранньої смерті батьків) чи поганими самопочуттям господині, або крайньою межею бідності - коли, наприклад, не було в наявності якісних дров для відповідного напалювання печі. Тобто, розпад хліба відбувався з причини певних негативних явищ у господарстві. Згодом, очевидно, розпад хліба почав негативні зміни у житті родини прогнозувати.

Перший боханець, всаджений у піч, був символічною жертвою для душ покійних предків. Про це прямо писав В. Милорадович: «Помічений хрестом хліб (перший всаджений у піч - А. З.) розламують надвоє і кладуть на покуті або на покутньому вікні для предків. «Перший хліб - поминки, він душам спасення, пара з його доходить до мертвих на той світ»; «пара як піде з хліба, то помершим». Його потім віддають жебракам»⁴⁵. Можливим є те, що, або негаразди прогнозувало неправильне випікання жертовної хлібини (тобто, душі не приймають ритуального кормління і не допомагають у хлібопеченні), або, через велику кількість тріщин у скоринці з боханця під час випікання виходила уся пара, відповідно, не було їжі для померлих / душ померлих.

Негативно сприймалась недопеченість хліба, яка спричинялась до перетворення м'якуша в твердий глиноподібний за консистенцією «закалець» («закальця на три пальця»⁴⁶) та відставання шкірки від м'якуша (про пустоту, що утворювалась в такому випадку говорили: «хоч горобців заганяй»⁴⁷). Такий хліб був непридатний до вжитку, в першу чергу, з практичних міркувань. Тим більше, що й пояснення такого явища, як правило, реалістичне: «Як має хліб закалець, то кажуть, шо не висидівся в печи»⁴⁸. Щоб цього не допустити, коли хліб зарум'янився, його слід було пересунути на інше місце, щоб він добре підпікся⁴⁹.

Неоднозначним є ставлення до хліба, з боків чи зверху якого, вилазив опуклий наріст з тіста - «долька»⁵⁰, «губа», «шишка». На Галичині вважалось, що причиною виникнення такого явища є те, що «злі люди господаря або господиню обмовляють»⁵¹.

На Волині навпаки вважалось, що на хлібі «мусе бути шишка, збоку вилізти» (с. Сошище Шумського р-ну)⁵², «шишки повигоне - гарний хліб житній» (с. Сошище)⁵³. Хоча, зазначимо, що на Галицькій Волині вважали, що «добрий і той хліб, шо не має дольок, і добрий той, шо має дольки» (с. Станіславчик Бродівського р-ну Львів. обл.)⁵⁴.

Причиною виникнення такого явища було продовження процесу ферментації тіста, яке, разом із тим, що тісто було досить густо замішене, та зважаючи на те, що спочатку запікалась скоринка (в першу чергу підошва) призводило до витворення таких своєрідних хлібних «протуберанців».

На Поліссі спостерігали в який бік вилізуть загадані нарости: якшо всередину печі - на прибуток, якщо до устя (чи в бік двору) - до убутку⁵⁵. Такі уявлення своїм корінням зводяться до семантичної опозиції «внутрішній-зовнішній»: всі дії спрямовані в напрямку всередину неодмінно слугували до примноження достатку.

Дві хлібини, що злиплись та спеклись так у печі, віщували довге життя подружжю (Над- сяння)⁵⁶. Такий хліб заборонялось розрізати - його слід було розламувати (Закарпаття). Хліби, що злиплися у печі, використовували у народній медицині. За повір'ями закарпатських бойків та українських євреїв, якщо дитина не почала говорити після року життя, слід було розламати такі хліби у неї над головою⁵⁷; аналогічно вичиняли на Галицькій Волині вважаючи, що дитина, над головою якої здійснили розламування зрощеного хліба дуже швидко ростиме: «Дві хлібинки зліплювалися разом у печі. Казали, шоб дитині над головою розломити, то дитина буде рости дуже» (с. Підмонастирок Радехівського р-ну Львів. обл.)⁵⁸.

Очевидно, розламування такого хліба означає його повернення до природного (правильного) стану. Це, методом контактно магії, мало передатись хворій дитині. Однією з причин зліплення боханців у печі був їх інтенсивний та швидкий ріст, який, на думку селян, мав би передатись дитині, над чиєю головою розломували зліплений хліби.

У Галичині також побутувало повір'я, за яким, коли «хліб розпливеться у печі і випечеться на зразок коржів, то господиня захворіє»⁵⁹. Очевидно, суть повір'я така: хліб розтікся, коли був погано вимішений, тобто, коли господиня не мала сили добре приготувати тісто, тобто вже була нездорова. З другого боку, хліб міг розтектись і тому, що був приготований з неякісних компонентів (з прілого зерна, на «переднівку», чи з порослого на корню, наприклад): споживання хліба з таких інгредієнтів могло пошкодити здоров'ю.

Зазначимо, що уявлення стосовно невдало випеченого хліба побутувало у росіян, які вважали, що якщо хліб випечеться незвичайної форми, то в домі слід чекати нещастя⁶⁰.

Основною метою поведінкових норм для мешканців дому та жінки господині (виконавця хлібопечення) було забезпечення вдалого випікання хліба, шляхом виключення можливості негативного впливу на випік хліба. Крім того, вказані приписи забезпечували корекцію процесу випікання хліба, як шляхом хлібопекарських технологічних прийомів, так і маніпуляцій ірреального характеру.

Уявлення про можливі негативні наслідки невдалого випікання хліба мають наступну основу:

- розпад першого боханця, всадженого у піч, означав, очевидно, неприйняття його як жертви що і віщувало негаразди, як гіпотетичне покарання від сил (очевидно, душ покійних родичів), яким ця жертва призначалась;

- розпад саме першого боханця віщував негаразди, оскільки негативний результат першої акції, у народній свідомості, провіщав негаразди у решті ідентичних акцій (невдалий перший хліб - невдалі будуть решта);

- хліб, який мав дефекти того чи іншого характеру, був непридатний чи малопридатний для споживання, тому набирав негативних аксіологічних характеристик (як змарнований продукт), що в свою чергу знижувало його семіотичний рівень та наближувало його символічні характеристики до понять смерті, голоду, бідності (відсутність хліба = голод = смерть).

Література

хліб випікання стереотип

1 Артюх Л. Ф. Українська народна кулінарія. - К., 1977. - С. 85-121.

2 Борисенко В. Повсякденна їжа та ритуальні страви // Холмщина і Підляшшя: Історико-етнографічне дослідження / Відп. ред. Борисенко В. - К., 1997. - С. 218-221.

3 Глушко М. Походження та джерела вчиненого хліба в українців (культурно-генетичний аспект) // Народознавчі зошити.- 2012. - № 1. - С. 3-18.

4 Гонтар Т Їжа карпатських українців // Етногенез та етнічна історія населення Українських Карпат. У 4-х т. / Гол. ред. С. Павлюк. - Львів, 2006. - Т 2.: Етнологія та мистецтвознавство. - С. 372.

5 Страхов А. Б. Культ хлеба у восточных славян. Опыт этнолингвистического исследования. - Мюнхен, 1991. - 246 с.

6 Сумцов Н. Хлъб въ обрядахъ и пъсняхъ. - Харьков, 1885. - 137 с.

7 Толстая С. М. Хлеб // Славянские древности: Этнолингвистический словарь в 5-ти томах / Под общей ред. Н.И.Толстого.- М., 2012. - Т 5. - С. 412-421.

8 Зюбровський А. Народні традиції вчинення та замішування тіста для повсякденного хлібопечення українців Південно-Західного історико-етнографічного регіону в кін. ХІХ - поч. ХХІ ст.: особливості технології та обрядово-звичаєвого супроводу // Сборник научных трудов SWorld. - Вып. 2.

9 Кирчів Р Етнографічне районування України // Мала енциклопедія українського народознавства / за редакцією чл.-кор. НАН України, д-ра. іст. наук, проф. С. Павлюка. - Львів, 2007. - С. 185;

10 Цітоу В. С. Хлеб у традыцыйна-бытавой культуры беларусау і палякау // Беларуска-польскія культур- ныя сувязі. Матэрыялы навуковай канферэнцьи 17-24 кастрьічніка 1988 г. - Мінск, 1991. - С. 96-101.

11 Артюх Л. Ф. Українська народна кулінарія. - С. 49

12 Колесса Ф. Людові вірування на Підгір'ю, в с. Ходовичах Стрийського повіту списав Філярет Колесса // Етнографічний збірник - Львів, 1898. - Т. 5. - С. 89.

13 Голубович І. Народня пожива в Снятинськім повітї (Покутє) // Матеріяли до української етнольоґії. - Львів, 1918. - Т XVIII. - С. 54.

14 Kubiak I., Kubiak K. Chleb w tradycji ludowej. - Warszawa, 1981. - S. 16.

15 Коненко Й. Народня пожива у Скалатськім повітї // Матеріяли до української етнольоґії. - Львів, 1918. - Т XVIII. - С. 80.

16 Кравченко В. Вогонь // Василь Кравченко. Зібрання творів та матеріали з архівної спадщини. Упоряд. О. Рубан. - Т 2. - К., 2009. - С. 70.

17 Kopernicki I. Przyczynek do etnografii ludu ruskiego na Wotyniu ... - S. 203.

18 Rokossowska Z. Chleb. Jego znaczenie w przesqdach, lecznictwie i codziennym zyciu, zebrane na Wotyniu, we wsi Jurkowszczyznie pow. Zwiahelskim // Wista. Miesi^cznik geograficzno-etnograficzny. - Warszawa, 1899. - T 13. - Z. 1. - S. 154.

19 Милорадович В.П. Житье-бытье лубенского крестьянина. - С. 191.

20 Зюбровський А.Традиційна основа випікання хліба. - С. 779.

21 Левкиевская Е. Е. Переворачивание предметов // Славянские древности: Этнолингвистический словарь в 5-ти томах. / Под общей ред. Н. И.Толстого.- М., 2004. - Т 3. - С. 680.

22 Толстой Н. И. Верх-Низ // Славянские древности: Этнолингвистический словарь в 5-ти томах. / Под общей ред. Н. И. Толстого.- М., 1995. - Т 1. - С. 345-346.

23 Милорадович В. П. Житье-бытье лубенского крестьянина. - С. 192.

24 Архів !Н НАН України - Ф. 1. - Оп. 2. - Спр.: Польові етнографічні матеріали до теми «Хліб в традиційній культурі українців», зафіксовані Зюбровським Андрієм Вікторовичем 2-5 червня 2010 р. у Шумському р-ні Тернопільської обл. - Арк. 34.

25 Архів ЛНУ ім. I. Франка. - Ф. 119. - Оп. 17. - Спр.: Польові етнографічні матеріали, зафіксовані 7-13 липня 2011 р. у Бродівському та Радехівському р-нах Львівської обл. - Арк. 56.

26 Архів !Н НАН України - Ф. 1. - Оп. 2. - Спр.: Польові етнографічні матеріали до теми «Хліб в традиційній культурі українців», зафіксовані Зюбровським Андрієм Вікторовичем 2-5 червня 2010 р. у Шумському р-ні Тернопільської обл. - Арк. 71.

27 Sokalski B. Powiat Sokalski pod wzgl^dem etnograficznym, historycznym i ekonomicznym. - Lwow, 1899.S. 256.

28 Архів !Н НАН України - Ф. 1. - Оп. 2. - Спр.: Польові етнографічні матеріали до теми «Хліб в традиційній культурі українців», зафіксовані Зюбровським Андрієм Вікторовичем 2-5 червня 2010 р. у Шумському р-ні Тернопільської обл. - Арк. 71.

29 Архів ЛНУ ім. I. Франка - Ф. 119. - Оп. 17. - Спр.: Польові етнографічні матеріали до теми «Хліб в традиційній культурі українців», зафіксовані Зюбровським Андрієм Вікторовичем 7-19 липня 2010 р. у Горохівському р-ні Волинської обл. - Арк. 17.

30 Архів !Н НАН України. - Ф. 1. - Оп. 2. - Спр.: Польові етнографічні матеріали, зафіксовані 27-29 серпня 2010 р. у Здолбунівському р-ні Рівненської обл. - Арк. 10.

31 Архів ЛНУ ім. кФранка. - Ф. 119. - Оп. 17. - Спр.: Польові етнографічні матеріали до теми «Хліб в традиційній культурі українців», зафіксовані Зюбровським Андрієм Вікторовичем 7-19 липня 2010 р. у Горохівському р-ні Волинської обл. - Арк. 229.

32 Архів !Н НАН України. - Ф. 1. - Оп. 2. - Спр.: Польові етнографічні матеріали, зафіксовані 27-29 червня 2010 р. у Турківському р-ні Львівської обл. - Арк. 14.

33 Польові етнографічні матеріали, зафіксовані 22-25 червня 2011 року у Воловецькому районі Закарпатської обл. - Арк. 18.

34 Пословицы, поговорки, крылаттыя слова, примъты и повърья, собранныя въ слободъ Сагунахъ, Острогожскаго уъзда Воронежской губ. // Живая старина. Періодіческое изданіе отдълент Импера- торскаго русскаго географическаго общества. - СПб., 1905. - Вып. 1-2. - С. 169.

35 Зеленинъ Д. Изъ быта и поэзш крестьянъ Новгородской губерніи. (По матертламъ изъ бумагъ В.А.Вос- кресенскаго) // Живая старина. Періодіческое изданіе отдълент Императорскаго русскаго географическаго общества. - СПб., 1905. - Вып. 1-2. - С. 12; Szukiewic W. Wierzenia i praktyki ludowe (zabobony, przesqdy, wrozby i t.d.) zebrane w gubernji Wilenskiej // Wista. Miesi^cznik geograficzno-etnograficzny. - Warszawa, 1903. - T 17. - Z. 3. - S. 279.

36 Szukiewic W. Wierzenia i praktyki ludowe... - S. 279.

37 Чичула А. Народня пожива в Дрогобицькім повітї // Матеріяли до української етнольоґії. - Львів, 1918. - Т XVIII. - С. 28.

38 Онищук А. Народний календар у Зеленици, Надвірнянського повіту (на Гуцульщині) // Матеріяли до української етнольоґії. - Львів, 1912. - Т XV. - С. 36.

39 Милорадович В. П. Житье-бытье лубенского крестьянина. - С. 192.

40 Чичула А. Народня пожива в Дрогобицькім повітї... - С. 29.

41 Rokossowska Z. Chleb. - S. 154.

42 Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119. - Оп. 17. - Спр.: Польові етнографічні матеріали, зафіксовані 7-13 липня 2011 р. у Бродівському та Радехівському р-нах Львівської обл. - Арк. 11.

43 Wierzchowski Z. Materyjaty etnograficzne z powiatu Tarnobrzeskiego i Niskiego w Galicyi // Zbior wiadomosci do antropologii krajowej. - Krakow, 1890. - T 14. - S. 196.

44 Архів ІН НАН України - Ф. 1. - Оп. 2. - Спр.: Польові етнографічні матеріали до теми «Хліб в традиційній культурі українців», зафіксовані Зюбровським Андрієм Вікторовичем 2-5 червня 2010 р. у Шумському р-ні Тернопільської обл. - Арк. 58.

45 Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119 - Оп. 17. - Спр.: Польові етнографічні матеріали, зафіксовані 7-13 липня 2011 р. у Бродівському та Радехівському р-нах Львівської обл. - Арк. 144.

46 Страхов А.Б. Культ хлеба у восточных славян. - С. 31.

47 Cisek M. Materyjaty etnograficzne z miasteczka Zotuni w powiecie Przemyskim // Zbior wiadomosci do antropologii krajowej. - Krakow, 1889. - T 13. - S. 67.

48 Lilientalowa R. Wierzenia, przesqdy i praktyki ludu zydowskiego // Wista. Miesi^cznik geograficzno- etnograficzny. - Warszawa, 1905. - T 19. - Z. 2. - S. 158.

49 Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119. - Оп. 17. - Спр.: Польові етнографічні матеріали, зафіксовані 7-13 липня 2011 р. у Бродівському та Радехівському р-нах Львівської обл. - Арк. 77.

50 Wierzchowski Z. Materyjaty etnograficzne z powiatu Tarnobrzeskiego i Niskiego w Galicyi... - S. 196.

51 Балова В.А. Очерки Пошехонья. Въровант // Этнографическое обозръше. - М., 1901. - № 4. - С. 101.

Размещено на Allbest.ru