Коломийкові форми у вокальних жанрах Закарпатської Верховини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Коломийкові форми у вокальних жанрах Закарпатської Верховини

Питання структурної систематизації вокальних жанрів з коломийковою структурою є одним з недостатньо досліджених і разом з цим - невичерпних питань у фольклористиці, адже ритмічних, мелодичних, а з іншого боку жанрових варіантів втілення коломийкової структури є дуже багато.

Закарпатська Верховина - це регіон, якому притаманне домінуюче панування коломийкової структури та найяскравіше втілення коломийкового мислення на усіх рівнях. Коломийковість тут пронизує усі існуючі жанри, вплітаючись і в обрядову музику.

«Верховина» - це діалектна назва, вона відноситься до половини сіл, які знаходяться на території Міжгірського району. Окрім сіл Верховини, інші села сучасного Міжгірського району теж мають об'єднуючі топоніми - «Торунська гряда» і «Тереблянська долина» Торунь - село на Міжгірщині, «гряда» - гірський хребет, Теребля - назва річки.. Окрім цього, існують села, які не мають ніяких об'єднуючих назв.

Взагалі, основна увага в статті буде приділена саме тій місцевості, яку в народі називають Верховиною, тому доречно буде назвати села, які до неї входять - це села Буковець, Діл, Ізки, Келечин, Лозянський, Пилипець, Подобовець, Репинне, Річка, Розтока, Сойми, Студений, Сухий, Тюшка. До сіл Торунської гряди належать Верхній Бистрий, Лопушне, Присліп, Тітківці і Торунь; Тереблянська долина включає в себе села Колочава, Негровець, Синевир і Синевирська Поляна; окрім цього, не мають об'єднуючих назв села, що розташовані на Голятинському гірському масиві (Голятин, Лісковець, Майдан, Новоселиця, Рекіти), а також села

Вучкове, Запереділя та смт Міжгір'я. Усі згадані населені пункти відносяться до сучасного Міжгірського району.

Окрім спільної адміністративної назви «Міжгірський район», ці села мають близькі між собою традиції. Так, у фольклорі практично усіх сіл сучасного Міжгірського району зустрічаються спільні мелодичні типи, окрім цього, присутнє панування коломийкової структури в усіх жанрах. Така схожість музичних традицій може бути спричинена багатьма господарськими факторами - такими, як, наприклад, спільне випасання овець (спільні вівчарські традиції), родинними зв'язками між представниками сіл тощо.

Неоднозначним є питання визначення музичного діалекту, який присутній в Міжгірському районі та на Верховині зокрема. Самі мешканці Верховини називають себе «верховинцями». Географічне розташування Міжгірського району, а також самобутність тутешнього музичного стилю дозволяють зробити припущення, що тутешній фольклор є конґломератом бойківської і гуцульської традицій Зокрема, такої думки дотримується етноорґанолог М. Хай. Деякі дослідники (зокрема, Б.Луканюк) відносять села Міжгірського р-ну до Бойківщини ( Луканюк, 1996) - адже Міжгірський район межує на заході з Воловецьким (Бойківщина) та з Івано-Франківською областю на сході (Гуцульщина). Важко з упевненістю сказати, наскільки глибоким було взаємопроникнення стильових рис на території Верховини, але те, що воно відбувалося - це факт: і мелодика, і ритміка верховинських жанрів мають риси як бойківської, так і гуцульської музики Треба сказати, що самі мешканці Верховини називають себе гуцулами. Невідомо, з якої причини вони відносять себе саме до цієї субетнічної групи, адже, як ми вже згадували, рис бойківської культури на цій території не менше, ніж рис гуцульської. Можливо, не мистецька культура, а якісь інші, фундаментальніші причини, закорінені у місцевій ментальності, впливають на таке самосприйняття.. Наприклад, так званий «гуцульський лад» у поєднанні з типово бойківським складом інструментальних капел (дві скрипки і бубон, раніше - бас). Навіть саме панування коломийковості на Верховині - знак гуцульської традиції.

Коломийкова структура та коломийкове мислення тут проникли практично в усі існуючі жанри. Коломийкову структуру мають весільні пісні (коломийки з функцією ладкання Ладкання - старовинний весільний жанр, в тексті якого детально описується хід обряду; окрім цього, ладкання замінюють побутову розмову під час обряду.), колискові, хрестильні пісні, а частково - навіть деякі різдвяні коляди. Окрім цього, сам жанр співаної коломийки замінює практично усю побутову музику. Тексти співаних коломийок дозволяють виявити широкий тематичний спектр - це любовні, вівчарські, «гулящі» коломийки, «про жіночу долю», «на вечорницях», коломийки-навкори. Серед них існують як мініатюрні побудови, де кожен куплет самостійний і незалежний за текстовим змістом, так і зразки з розвинутим сюжетом, які нагадують ліричну пісню, а іноді навіть баладу. Мелодичних типів коломийок не так багато, але вони досить суттєво різняться між собою за характером, тому виконавці в змозі обирати для співу ту мелодію, яка найбільше пасуватиме до обраних ними ж текстових куплетів. Щодо інструментальної музики, то серед її жанрів лише лічені зразки не мають коломийкової структури.

Найбільш розповсюдженим і улюбленим жанром на Міжгірщині є співана коломийка (коломийка-пісня). Будучи похідною від танцювальної, співана коломийка, на відміну від танцювальної, дотримується вільного поводження з ритмікою. Ритмічні модифікації коломийкового еталону у співаних коломийках є нарізно- манітнішими. Частіше усього зустрічаються строго-агогічні Термін М. Мишанича відхилення від архетипної схеми (довільне скорочення чи подовження тривалостей часокількісно компенсується), рідше - вільно-агогічні Так само

Див. збірник В. Гошовського "Украинские песни Закарпатья". (зміни тривалостей не дістають компенсації). Структурних трансформацій як таких практично немає, хоча ритмічні видозміни суттєво збагачують мелодико-ритмічну палітру музики Верховини.

Як сольний жанр коломийка-пісня великою мірою залежить від індивідуальної виконавської манери кожного співака, що впливає, в тому числі, на форму. Наприклад, частим є «вуалювання» структури вкрапленнями-вигуками типу "ой", "гей", "ей", які в більшості випадків не слід зараховувати як структурні одиниці. Проте вони істотно впливають на сприйняття цілого, разом з тим відіграючи окрему функцію - вияв експресії, загостреності почуттів.

Поряд з цими вкрапленнями існують і інші способи урізноманітнення форми - це розспіви (в музиці Верховини розспів як правило не містить більше двох об'єднаних складів) і різні ритміко- структурні зміщення. Ці особливості випливають насамперед з тексту, який у співаних коломийках є суттєвим фактором корекції ритму. Саме з цим пов'язані і подовження чи вкорочення тривалостей в мелодії на важливих - чи просто особливих за змістом місцях тексту, і заміна музичних звуків напівречитативними (досить

розповсюджене явище в коломийках). Для прикладу візьмемо унікальний зразок вівчарської співаної коломийки, записаної у Міжгірському районі В. Гошовським¹.

Ритмічні типи

В Міжгірському районі побутують два ритмічні типи співаних коломийок, завдяки чому тутешні співані коломийки можна поділити на дві групи.

Ритміка коломийок першої групи являє собою схему-архетип, універсальну для різних жанрів. Пригадуючи якусь коломийку, інформанти «примірюються» саме до цього ритмічного типу. Ці коломийки кількісно переважають над іншими, відповідаючи ритмоструктурі в трійковому розмірі. Їхніми ритмічними особливостями є перевага ямбічних фігур та, відповідно, розмір 6/8 або 12/8. Цей тип співаних коломийок органічно поєднується з інструментальним супроводом. Ритмічні видозміни у даному типі, переважно агогічні, є мінімальними, вони не порушують відчуття коломийковості, а, навпаки - підкреслюють його: схема 1

До цього ж типу, як виняток, можна віднести і зразки з менш звичною для Міжгірського району двійковою ритмікою:

схема 1а

Як бачимо, приклад 4 містить ритміку, дуже близьку до архетипного варіанту коломийкової структури. Але цікаво те, що така ритміка у фольклорі Верховини в першу чергу пов'язана з танцем. Вокальні зразки з такою ритмікою виконуються в швидкому темпі в напівречитативній манері; виконавці означують їх як «танцьовані», незважаючи на те, що вони виконуються акапельно.

Не дивлячись на суттєві відмінності в ритміці, як трійкові, так і двійкові різновиди слід відносити до першої ритмічної групи міжгірських співаних коломийок - групи, яка виключає будь-які ритмічні видозміни.

Другу групу складають коломийки з видозміненим ритмом: тут спостерігаємо вияв вільно-агогічних трансформацій коломийкової ритміки. Зміна ритмічних тривалостей у пісенних колінах, їх розширення чи стиснення призводить до зміни розміру, що і стає головною ознакою цієї групи коломийок. В цьому випадку трансформація пісенно-танцювального жанру в суто пісенний може бути продуктом яскравої виконавської ініціативи, вміння варіювати елементи структури - це згодом стало традицією міжгірських співаків. Ритмічних варіантів у цій групі багато, причому вони є досить різними. Звертає на себе увагу ритмічна асиметрія шестискладового (завершального) коліна у двох рядках строфи - маленька, але промовиста деталь. Об'єднуючим фактором цих, на перший погляд, різних типів ритміки, є видозміни всередині структури, які дещо вуалюють коломийкову структуру, але лише на перший погляд, в процесі звучання однієї строфи. Після прослухання цілого, відчуття коломийковості відновлюється. Ця особливість даної ритмічної групи описана В.Гошовським як один з етапів еволюції ритму й форми співаної коломийки [4:152].

Отже, одразу очевидною є головна спільна ознака цих ритмотипів - це наявність структурних еліпсів - мається на увазі розтягнення певних складів таким чином, що відчуття опори на коломийкову структуру нівелюється, або й взагалі втрачається. Ми бачимо, що в зразках №№ 2 і 4, в яких ритмічною мірою такту є вісімка (5/8, 9/8, 10/8, 11/8), відчувається подібність до трійкових міжгірських коломийок, зокрема, на типову для них ритмічну фігуру А - вісімка - чвертка, а в зразках №1 і 3 є натяк на класичну двійкову структуру, яку ми також віднесли до першої «архетипної» ритмічної групи. Отже, в цьому випадку можна говорити про деяку спорідненість другої ритмічної групи з першою. Можливо, це пояснюється вторинною, похідною природою видозмінених форм, які були викликані потребою оновлення, бажанням відійти від звичної танцювальної схеми.

Зупинімось на аналізі ритмотипів №1 і 3, оскільки вони є найоригінальнішими видозмінами стандартної коломийкової ритмоформули. Ритміка зразка 1 є дуже яскравим прикладом коломийкового мислення. З одного боку, кількість ритмічних складів повністю відповідає числовій структурі коломийки. В мелодії присутні розспіви деяких складів, хоча це абсолютно не вуалює коломийкової основи.

З іншого боку, ритміка суперечить співвідношенню тривалостей у коломийковій ритмоформулі - адже порушуються основні правила дроблення і об'єднання, які закладені в ній. Так, сам початок коломийкової структури ШЛ який має бути поштовхом до подальшої моторики, тут замінюється на тридольну фігуру ж Відсутня ще одна ознака коломийкової ритмоформули - її кінцеве об'єднання JJ (воно є у стисненому вигляді - димінуція). Замість четвертних нот, які мають логічно завершувати передуючу їм моторику, присутні дві восьмі, які, навпаки, лише посилюють відчуття розвитку. Щоправда, таке завершення мають лише фрази всередині побудови. Щодо завершення кожного куплету, то там відсутність довших тривалостей в кадансі компенсується затриманням, подовженням останнього звуку або паузами¹.

Саме на такий коломийковий тип звернув увагу Б. Луканюк в своїй статті «Про мелогенезу однієї бойківської коломийки» [13]. Він пов'язує таку ритміку з напливовим походженням пісні, але розглядає лише один зразок, описаний Гошовським. Зразок, розглянутий нами, є суттєво відмінним за мелодикою, тому можна вважати, що певна кількість зразків з таким типом ритміки прижилася в гірських районах Закарпаття і стала невід'ємною частиною їхньої музичної культури.

Зразок 3 є оригінальним варіантом коломийки з особливими внутрішніми «структурними синкопами», які не мають пояснення навіть при розгляді тексту. Більше того - це не справжні ритмічні синкопи, а лише враження, яке створюється від переміни місцями двох типових фігур коломийкового ритму:

Ми бачимо, що ритм кадансу посувається на долю раніше, повністю порушуючи інерцію сприйняття коломийкової структури.

Важливою ознакою, що зближує усі ритмотипи другої групи, є їхнє функціонування суто як «коломийок до співу». Інструментальний супровід до таких зразків можливий, більше того - він досить часто використовується тоді, коли музичні зразки з такою ритмікою звучать на весіллі або на будь-якому іншому святі. Однак, частіше за все він не є супроводом танцювального характеру - навпаки, він повторює усі особливості непростої ритміки співаних коломийок - а це означає, що вона досить міцно вкоренилася у свідомість етнофорів. Виняток складає ритмотип у схемі №2 (приклад №1), оскільки я зустріла інструментальний варіант однієї з пісень подібної структури. Виконавці втілили її в танцювальному дусі (виконали капелою з бубном, який позначав кожну долю і в такий спосіб вирівняв мелодію) - щоправда, одразу визначивши цей зразок як «співану».

Мелодичні типи. Щодо мелодичних типів співаних коломийок даного регіону, то можна визначити два основні мелотипи: ладканковий та квінтакордовий (фанфарний).

Ладканковий мелотип названий мною так з тієї причини, що саме на нього опирається більшість коломийок з функцією весільного ладкання. Будучи нерозривно зв'язаним з першою ритмічною групою (архетипною / модельною), цей мелотип обслуговує різні вокальні жанри. У ладовому відношенні цей мелотип має мінорний нахил, але є тенденція до ладової змінності та ладової нейтральності за рахунок використання нейтральної терції. Основою даного мелотипу є шестиступеневий звукоряд із субквартою (дорійський гексахорд):

В конкретних пісенних зразках мелодія зазвичай починається з 4 або 5 ступеню і часто затримується на ньому на цілу фразу (4+4). Шестискладовик, який слідує далі, будується на низхідному секундовому русі і закінчується на субкварті, рідше - на першому ступені. Друге речення починається стрибком на 5 ступінь з подальшим заповненням. Початки першої і другої фраз (4+4) і (6) зазвичай є ідентичними один одному. Закінчується коломийкова строфа на субкварті або тоніці. Ось типовий зразок даного мелотипу:

Маючи в основі типову коломийкову ритмоформулу, мелодії ладканкового типу легко можуть подаватися до танцю - хоча це не завжди означає, що їх можна віднести до танцювальної музики. Текстовий зміст даних пісень може бути будь-яким, навіть баладним, хоча жанр балади тут визначається досить умовно через надмірну динамічність ритму і мелодії:

В текстовому плані вся балада пронизана єдиним наскрізним сюжетом, і ця риса, природно, повинна була б створити більшу динаміку розвитку, ніж в коломийках без наскрізного сюжету. Але саме тут виявляється парадокс: сама лише коломийкова строфа вже містить в собі стільки динаміки, що в подальшому варіантів розвитку виявляється небагато Про агогічну деталізацію пісенного сюжету у старих автентичних виконавців див.опис Задора, Мишанича. Коломийка вирівняла все.. Найбільше це торкається ритмічної сторони - переважає пунктирний ритм, який незмінно повторюється в кожному куплеті. Коломийкова структура тут не вуалюється, як в деяких баладних зразках інших регіонів, а лише динамізується за допомогою ритмічного та ладового загострення. Строфа чітко поділяється на дві фрази, розмежовані кадансами. Перша фраза починається з квінтового тону, навколо якого будується її мелодика, закінчуючись на 2 ст., а друга фраза будується навколо тонічного звуку. При цьому співвідношенні квінта і тоніка можуть сприйматися як дві ладові опори.

Така насиченість однієї строфи пов'язана з особливостями жанру коломийки як мініатюри, мелодія якої у «згорнутому вигляді» програмує драматичний сюжет. Можливо, баладний текст прикріпився до даної мелодії пізніше, ніж вона виникла, а початковий варіант до того не передбачав великої кількості куплетів з наскрізним сюжетом (разом з тим і особливого варіантного розвитку). Можливим є також і той факт, що, обираючи для вираження якогось сюжету мелодичний тип, прив'язаний до коломийкової структури, творці народної музики так чи інакше дотримуються особливостей коломийкового жанру, головною ознакою якого і є завершеність та самодостатність одного куплету.

Другий - квінтакордовий мелотип (це умовна назва) присутній, як правило, у таких в'язанках коломийок, куплети яких мають радісний, оптимістичний або ж святковий зміст, внаслідок чого семантику таких мелодій у мажорі можна визначити як фанфарну (тим більше з огляду на велику вагу сигнальних інтонацій у карпатському фольклорі). Часто цей мелотип є основою коломийок святково-обрядового змісту - весільних (вже не ладканок), хрестильних.

Треба зробити пояснення щодо сутності цього мелотипу - усі закономірності формування конкретних музичних зразків дуже узагальнені; спільною рисою абсолютно різних за характером мелодій є досить чітка опора на класичні стійкі щаблі ладу (1, 3, 5) В.Гошовський уникає визначення «тризвук», натомість вживає «квінтакорд»., часте їх повторення, використання мелодичного звороту І щабель - субкварта - І щабель (І - І Vs - I), який завжди створює враження закличності, фанфарності. У подальшому розвитку мелодії важко визначити якісь провідні тенденції, позаяк всі пісні, що містять фанфарну інтонацію, вражають мелодико-ритмічною різноманітністю. Не виключено, що це випливає з прив'язаності даних мелодій до якогось конкретного варіанту тексту (при тому, що особливістю коломийок є безліч варіантів тексту на одну мелодію і навпаки). Цікавий факт - в цьому плані мелодії стають близькими за сутністю до мелодій інструментальних сигналів, де кожен окремий зразок має семантичне значення і музика вже сама по собі несе якусь конкретну інформацію.

Наприклад, одна з розповсюджених на Міжгірщині весільних пісень «Нас молоді запросили» зафіксована у різних виконавців з майже ідентичним чергуванням текстових куплетів і використанням лише цього тексту до даної мелодії (хоча сам текст застосовується і до інших мелодій):

Через цілісність трирядкової форми АББ, а також через прив'язаність тексту до музики (мелодія співається виключно з цим текстом) створюється враження завершеного музичного твору. І хоча такі приклади на Міжгірщині є одиничними, винятковими, слід звернути увагу на питання їх походження. Завершеність трирядкової форми може бути або ознакою чогось новітнього, або ознакою напливовості (конкретний зразок прикочував сюди вже у готовому вигляді)¹, або ж це є одна з давніх мелоритмічних форм, яка не збереглася в побуті з тих чи інших причин і застигла в декількох конкретних зразках весільних пісень, які дістали ознаки завершеності і самостійності.

Ритміка цього зразка вже була описана у зв'язку з присутністю наскрізного ритмічного розвитку. Наскрізний розвиток ми бачимо і в мелодії - строфа дуже умовно поділяється на речення, тому що типові для коломийки каданси тут практично відсутні. Така безперервність розвитку зумовлена запитально-відповідною побудовою строфи, де перша фраза містить переважно відцентровий рух, а друга - доцентровий. Разом з цим, відсутність кадансів пов'язана і з вищезгаданою «структурною синкопою» кадансового ритму. Завершення на двох восьмих після двох чверток сприймається не як закінчення, а як початок нової думки.

На цю мелодію співають як побутові співані коломийки, так і весільні коломийки, а також хрестильні пісні.

Цікавою є ритмічна сторона коломийок, що опираються на фанфарний мелотип - усі вони відносяться до другої ритмічної групи міжгірських співаних коломийок і, що найголовніше, містять такі ритмічні видозміни, які роблять усю строфу наскрізною (безцезурною) за розвитком. Як правило, через згадану наскрізність розвитку втрачається стале відчуття опори на базову ритмоформулу коломийки, проте на перший план виходить чітка логіка коломийкового мислення (в цьому випадку вона виявляється в незмінній опорі на структуру віршованого рядка 8+6) .

На жаль, в наш час починає зникати рубатна манера у виконанні співаних, коломийок, хоча ще в другій половині минулого сторіччя В. Гошовським був зафіксований такий зразок (косарська пісня «Ей, біла білявино», згадана вище). Причиною зникнення рубатного співу може бути поступове відмирання локальної традиції як такої, а також усього, що вона в собі несла - традиційної манери виконання, сольного співу з досить вільними ритмічними відхиленнями. Дійсно, на даний час мало залишилося виконавиць, які можуть в повній мірі відтворити автентичне звучання жанрів (це торкається далеко не лише коломийок). Навіть виконавиці похилого віку визнають, що їхнє виконання (яке звучить переконливо) вже є не таким, яким володіли їхні матері. Окрім цього, велика кількість жанрів, в тому числі і коломийок, на яких ми акцентуємо увагу, передбачає імпровізацію тексту. А імпровізація тексту веде за собою більш чи менш вільне поводження з ритмікою, яке в результаті утворює рубатний спів.

Текстова імпровізація, яка є однією з визначальних рис жанру коломийки, почала втрачати свою традиційність. Безліч готових текстових куплетів коломийок передаються з покоління в покоління, і виконавці лише обирають з них ті, які їм до душі в даний момент, складаючи їх у в'язанки В деяких зафіксованих зразках співаних коломийок текстові куплети взагалі отримали якийсь зв'язок, обов'язкову послідовність, позаяк в них прослідковувався наскрізний сюжет.

Запропонована систематизація вокальних жанрів є досить узагальненою, проте виявляє сучасний стан співаних коломийкових жанрів на закарпатській Верховині.

Література

1. Гайдай М.М. Слов'янська балада в її зв'язках з іншими жанрами фольклору / М.М.Гайдай // Юзвенко В.А., Гайдай М.М., Шумада Н.С., Круть Ю.З. Розвиток і взаємовідношення жанрів слов'янського фольклору. - К.: Наукова думка, 1973. - с. 22-61.

2. Гошовский В. У истоков народной музыки славян / В.Л. Гошовский - М.: Советский композитор, 1971. - 304 с.

3. Гошовский В. Украинские песни Закарпатья. / В.Гошовский - М.: Советский композитор, 1968. - 481с.

4. Гошовський В. До питання про музичні діалекти Закарпаття / В.Гошовський // Матеріали першої міжвузівської конференції, присвяченої вивченню карпатських говорів, №3 - Ужгород, 1958 - С.70-74.

5. Грінченко М. Коломийки. / М.О.Грінченко // М.О.Грінченко Вибране - Київ, 1959 - С. 104-121

6. З гір карпатських: Українські народні пісні-балади/ Упоряд., підгот. текстів, вступ. стаття, приміт. та словн. С.В.Мишанича; Худож. М.І. Пуглик-Белень. - Ужгород: Карпати, 1981. - 464 с., іл.

7. Задор Д., Костьо Ю., Милославський П. Народні пісні подкарпатских русинов Зобрали Д.Задор,Ю.Костьо,П. Милославський. - Факс. вид. - Ужгород: Карпати, Ужгородський виробничо-видавничий комбінат «Патент», 1992. - 112с.

8. Задоръ Д. Коломыйки въ руськой народной поезіи. / Д.Задор // ж. «Зоря», т.ІІ, №3-4, Ужгород: 1942, С. 385-386

9. Іваницький А. Українська народна музична творчість. / А.Іваницький - К.: Музична Україна, 1990. - 333 с.

10. Колесса Ф. Декілька слів про мелодії народних пісень Підкарпатської Русі. / Ф.Колесса // Колесса Ф. Музикозначі праці. К.: Наукова думка,1970 - с.401- 408.

11. Колесса Ф. Огляд пісенних форм української народної поезії / Ф.Колесса // Колесса Ф. Музикозначі праці. К.: Наукова думка, 1970, С.113- 189.

12. Колесса Ф. Характерні признаки мелодій народних пісень з Лемківщини / Ф.Колесса // Колесса Ф. Музикозначі праці. К.: Наукова думка, 1970 - С.352- 356

13. Луканюк Б. Про мелогенезу однієї бойківської коломийки / Б.Луканюк // Традиційна народна музична культура Бойківщини. Збірник статей і матеріалів. Львів,1996. - С. 12-18

14. Лучкай М. Граматика слов'яно-руська / М.Лучкай - К.: Наукова думка, 1989. - 192 с.

15. Мишанич М. Агогічні особливості карпатської коломийки в транскрипції М.Мишанич // Актуальні питання методики фіксації та транскрипції творів народної музики. Збірник наукових праць. - К.: 1989. - С. 45-52

16. Франко І. До історії коломийкового розміру І.Франко // Франко І. Вибрані статті про народну творчість/ упор. О.І.Дей. - К.: Видавництво АН УРСР, 1955. - 292 с.

17. Хай М. Музика Бойківщини. / М.Хай - К.: Центр досліджень усної історії та культури «Родовід», 2002. - 304 с.

18. Шумада Н.С. Походження і розвиток коломийки як жанру / Н.С.Шумада // Юзвенко В.А., Гайдай М.М., Шумада Н.С., Круть Ю.З. Розвиток і взаємовідношення жанрів слов'янського фольклору. - К.: Наукова думка, 1973. - С. 62-90.

19. Юзвенко В.А. Взаємозв'язок фольклорних жанрів у їх історичному розвитку / В.А.Юзвенко // Юзвенко В.А., Гайдай М.М., Шумада Н.С., Круть Ю.З. Розвиток і взаємовідношення жанрів слов'янського фольклору. - К.: Наукова думка, 1973.С. 3-21.

Размещено на Allbest.ru