Розвиток етнології в Науковому товаристві імені Шевченка у Львові (1914—1939рр.): втрати та нереалізовані можливості (за матеріалами "Хроніки НТШ")

Ростислав Конта,

Ключові слова: Наукове товариство імені Шевченка у Львові, етнологія, етнографія, історіографія, Товариство, НТШ, "Хроніка".

Наукове товариство імені Шевченка у Львові (далі -- НТШ, Товариство) стало важливим етапом у становленні української етнології. Наукові напрацювання його членів на довгий час визначили розвиток етнологічного знання в Україні, а зібраний етнографічний матеріал на сьогодні став "золотим фондом" української етнології. Етнографічна діяльність НТШ мала свої характерні риси в різні історичні періоди, що можна простежити на матеріалах друкованих органів цієї інституції, серед яких варто виділити "Хроніку НТШ" (далі -- "Хроніка").

Хронологічні межі дослідження збігаються з досить несприятливим періодом для розвитку української етнології в Товаристві та визначаються від початку Першої світової війни до початку Другової світової війни -- 1914--1939 рр. -- час, коли етнологічна наука в НТШ переживала глибоку кризу. Разом із тим, визначений період характеризується не лише втратами, а й спробами реформування етнографічної діяльності в межах Товариства, що буде розглянуто нижче.

"Хроніка" як видання Товариства відображає особливості розвитку української етнології та дає змогу простежити перебіг організаційних заходів і думок окремих членів НТШ щодо перспектив розвитку етнографічного наукового напряму в межах цієї інституції. Насамперед варто наголосити, що через об'єктивні причини номери "Хроніки" періоду 1914--1918 рр. виходили об'єднаними по кілька частин в одній книжці, хоча й зберігали попередню структуру [17; 18]. Частина матеріалів, що мала входити до цих видань, була втрачена внаслідок воєнних дій. Загалом, що стосується об'єднаної 58--59-ї частини "Хроніки", то в ній відсутні матеріали про наукові дослідження у НТШ, а також звіти з музейної та бібліотечної справи, які раніше регулярно друкувалися. Етнологічна діяльність Товариства представлена лише планами Етнографічної комісії щодо подальшої роботи у вигляді ухвалених протокольних рішень цього структурного підрозділу НТШ [7] та новими виданнями Товариства [14].

Наступне видання "Хроніки" (частина 60--62) охоплювало період з липня 1914 до липня 1918 рр. [18], що свідчить про занепад наукової роботи в той час через воєнні події. Великий хронологічний період, який охоплювало видання, не міг бути компенсований ні збільшеним обсягом "Хроніки", ні її змістовим наповненням. У науковому звіті зазначалося, що "при таких обставинах і теперішніх злиднях швидше можна би дивувати ся, що загалом науковий рух не завмер та що якісь наукові видання виходять, хоч не так, як перед війною та не в таких розмірах" [11, с. 13]. На етнографічні наукові досягнення НТШ вплинула також і суттєва зміна складу секцій та комісій цієї організації, а також відсутність контактів із закордонними членами Товариства.

Етнографічний же напрям роботи НТШ у науковому звіті був взагалі відсутній, хоча зазначалося, що за звітний період вийшов подвійний XXXVII--XXXVin том "Етнографічного збірника" (1917) та XVI том "Матеріалів до української етнології" (1916), що підтверджувалося даними із розділу, присвяченого новим виданням Товариства [12].

Матеріали "Хроніки" містять важливі відомості щодо втрат, яких зазнала етнологічна наука в результаті окупації Львова російськими військами. Безслідно зникла низка важливих етнографічних матеріалів, серед яких: "...а) богата збірка історичних пісень зібраних М. Драгоманова і тов. та доповнена В. Гнатюком і приладжена вже наполовину до друку; б) великі збірки пісень, оповідань й описів обрядів і звичаїв Тарасевського, Степаненка й Дикарева; в) етноґра- фічні матеріяли численних галицьких вбирачів; всі ті матеріали опубліковані дали б около 20 томів друку, що на тій основі, не числячи наукової стійности, мали вартість около 40.000 К." [16, с. 143].

Безцінними, на нашу думку, з точки зору історіографічного аналізу були матеріали листування В. Гнатюка з відомими іноземними та вітчизняними вченими, оскільки вони могли пролити світло на багато питань, пов'язаних з оцінкою етнографічного напряму роботи членів НТШ. Але і ці матеріали були втрачені. При цьому вражає їх обсяг, оскільки листування В. Гнатюка за 1894--1914 рр. могло б скласти 10 томів опублікованих матеріалів. Найгірше ж було те, що, як зазначається в "Хроніці": ".таких втрат, як понищенє матеріялів і документів, не можна покрити ніякими цінами, бо їх на ново не можна зібрати за ніяку ціну; вони більше не існують" [16, с. 144].

У міжвоєнний період "Хроніка" продовжувала виходити переважно подвійними номерами набагато рідше, ніж раніше. Тобто, якщо в період до Першої світової війни журнал виходив чотири рази на рік, то з 1919 до 1940 рр. вийшли лише частини 63--74, з яких номери 63--70 об'єднувалися у подвійні випуски.

У частині 63--64 подавався огляд стану наукової роботи в Товаристві за період з липня 1918 до кінця 1920 р. Однією з головних проблем, що обговорювалась на сторінках "Хроніки", було те, "...що перший раз від коли Товариство перемінило ся в наукове, відпали йому всі субвенції, і краєві і державні, визначувані на піддержуванє наукової діяльности" [1, с. 2]. Як наслідок, це вплинуло на інтенсивність етнологічної наукової роботи членів НТШ разом із обмеженням видавничої діяльності, що, у свою чергу, давало менше інформаційних приводів до обговорення проблем, пов'язаних із етнологічними досягненнями членів Товариства. Таким чином, фінансові труднощі в НТШ призвели не лише до згортання широкомасштабних етнографічних досліджень у цій організації, а й мали наслідком суттєве скорочення інформації щодо вказаного наукового напряму, що раніше друкувалася в "Хроніці".

Історіографічний аналіз розвитку української етнології на сторінках "Хроніки" дає змогу простежити характерну особливість видання у міжвоєнний період, що полягає у біографічних узагальненнях наукової діяльності членів НТШ. Ця тенденція дослідження етнологічних наукових здобутків членів Товариства помітно відрізняє "Хроніку" від попереднього етапу розвитку цього видання та є важливим аспектом висвітлення наукових здобутків членів НТШ крізь призму діяльності її окремих членів, включаючи закордонних вчених.

Вказані зміни в редакційній політиці журналу, на нашу думку, можна пояснити двома факторами: по-перше, вагомий науковий доробок НТШ попереднього періоду та участь у ньому відомих вчених як вітчизняних, так і зарубіжних, які піднесли авторитет Товариства в наукових колах, разом із порівняно тривалим часом існування цієї організації, дозволили виділити етнологічні наукові доробки окремих дослідників, а по-друге, об'єктивні причини фінансового характеру, що негативно вплинули на розмах наукових досліджень у НТШ, змусили редколегію "Хроніки" сфокусувати більше уваги на теоретичних узагальненнях наукової роботи Товариства загалом та його членів за неможливості проведення широкомасштабних наукових пошуків, зокрема великих етнографічних експедицій, які проводилися, наприклад, на початку ХХ ст.

Тому помітною тенденцією того часу стало теоретичне опрацювання наукової спадщини членів Товариства, які пішли з життя. Так, з нагоди 10-річчя смерті І. Франка було заплановано видання бібліографії праць ученого, які мав укласти В. Дорошенко. Планувалося також приурочити окремі видання до цієї дати, для чого було прийнято рішення ".порозумітися з Укр. Академією Наук у Київі (та Редакцією "Червоного Шляху" у Харкові) в справі праць, які мають друкуватися в Збірнику в память Ів. Франка" [3, с. 26].

На жаль, плани НТШ щодо продовження етнографічних досліджень та випуску відповідних тематичних видань переважно так і залишалися лише планами. Так, відповідно до рішення філологічної секції було заплановано в 1926 р. видати по одному тому "Етнографічного збірника" та "Матеріалів до української етнології" [3, с. 27], хоча, як відомо, за весь міжвоєнний період загалом вийшов лише один подвійний 39--40 номер "Етнографічного збірника" в 1929 р. [5], а "Матеріали до етнології й антропології" (колишні "Матеріали до українсько-руської етнології") за період 1920--1930-х рр. вийшли друком також один раз подвійним 21--'ll томом того самого 1929 р. [10].

Незважаючи на суттєве зниження активності наукової роботи в НТШ, на сторінках "Хроніки" подекуди простежується тенденція видавати бажане за дійсне та дещо перебільшувати наукові здобутки вчених Товариства, в тому числі й етнографічні. Зокрема, в номері 69--70, що вийшов у 1930 р. та подавав огляд стану справ у НТШ за 1926-- 1929 рр., зазначалося: ".наукова робота членів Товариства плила дальше широким руслом. Учені подвоїли працю, друкуючи свої твори не тільки у Львові, але й на Україні. Окрім цего Наукове Товариство ім. Шевченка і "Національний Музей" у Львові захистили в себе молодь і дали спромогу науково працювати також новим співробітникам" [4, с. 69].

Не можна заперечувати факт наявності нових кадрів у НТШ у міжвоєнний період, але це більше пояснювалось тим, що в роки війни була втрачена значна частина кадрового потенціалу Товариства та його зв'язки з іноземними членами. Крім того, пішла з життя ціла когорта класиків етнографічної науки Товариства (І. Франко, Ф. Вовк, В. Гнатюк та ін.), які не лише визначали напрям розвитку етнографії в Україні, а й були відомими вченими європейського масштабу. І звичайно, що молоде покоління науковців, яке влилося у лави НТШ, було необхідною передумовою його існування і виживання як наукової інституції, однак не могло одразу повноцінно замінити попередніх членів Етнографічної комісії, які присвятили все життя розвитку етнологічної науки в Україні.

Цим пояснюються і серйозні зміни в НТШ кадрового характеру. У цьому контексті варто лише зазначити, що після М. Грушевського голови Товариства постійно змінювались: С. Томашівський (1913--1918), В. Щурат (1919-- 1923), К. Студинський (1923--1932); В. Левицький (1932-- 1935); І. Раковський (1935--1940). Відповідно, змінився і склад Етнографічної комісії -- з 1913 р. її замість І. Франка очолив В. Гнатюк, а після смерті останнього в 1926 р. -- Ф. Колесса, заступником голови з 1927 р. став І. Свєнціцький. Постійно змінювалися і секретарі Етнографічної комісії в цей час: І. Зілинський, Ю. Полянський, Я. Пастернак (з 1928 р.) [4, с. 74]. Постійні зміни керівного складу НТШ та його етнографічного підрозділу негативно впливали на стан розвитку етнологічної науки в НТШ.

Розуміючи глибоку кризу, в якій опинилося НТШ, його керівництво намагалося провести певні реформи, щоб вивести наукову роботу на вищий рівень. Так, зокрема, зазначалося, що ".з 3. IV. 1935. р. Президія Товариства задумується над способами оживлення наукової праці Товариства, вислідом чого референт наукових справ предложив 24. V. 35. р. і Президія 28. VI. 1935. р. прийняла та негайно всім секціям доручила проєкт реорганізації наукової праці, а саме -- перенесення її на Наукові Комісії Товариства" [13, с. 30]. Крім того, планувалося об'єднати всі українознавчі дослідження в НТШ у рамках нового структурного підрозділу -- "Інституту українознавства" разом із заснуванням окремого видання для друку в ньому наукових доробків новоствореного підрозділу Товариства. Передбачалося існування установи, ".яка б об'єднувала б усі досліди над українським народом у минулому й сучасному та яка мала б завдання виховувати нових дослідників усіх проявів життя народу та всіх обставин його існування." [13, с. 31].

Досить влучно стан розвитку науки в НТШ у другій половині 1930-х рр. охарактеризував референт з наукових справ Товариства В. Сімович, а саме: "Наукове Товариство не має засобів на видання своїх наукових видавництв, через те наукові праці, виконані в робітнях, чи в наукових Комісіях Товариства, роками чекають на появу друком і тратять свою вартість, а тим науковці знеохочуються до наукової праці та переходять на журналістику або літературу; наукові Комісії й робітні НТШ не мають засобів на наукову працю, їх діяльність нидіє, тимто старші дослідники перестають працювати, а молодші шукають собі верстату праці у чужих; що раз більше утруднений для нашої молоді до високих шкіл і їх наукових семінарів і робітень спричинює постійне зменшування наукового доросту. Все це разом дає жахливий образ поступневого занепаду української науки в межах польської держави, а це мусить мати катострофальний вплив на наш дальший культурний розвиток" [13, с. 42].

В останній 74-й частині "Хроніки" досліджуваного нами періоду міститься інформація про розвиток української етнології в НТШ з 26 грудня 1937 р. до 31 грудня 1938 р. Загалом стан справ у Товаристві, відповідно до матеріалів номеру видання, залишає бажати кращого та демонструє всі негативні тенденції у розвитку науки в цій організації, виявлені, починаючи з подій Першої світової війни. Вже згадуваний нами брак коштів на етнологічні дослідження призвів до того, що почала зникати наукова школа українських етнологів. На загальних зборах НТШ від 26 грудня 1937 р. М. Андрусяк звернув увагу на "...незавидну долю молодих наукових дослідників, які в Науковому Товаристві не знаходять належної опіки і матеріальної піддержки" [6, с. 11]. Ця ситуація призвела до іншої серйозної проблеми наукового розвитку НТШ, а саме методологічної кризи та відірваності української етнології від європейської науки.

Кризовий стан розвитку науки в НТШ був відзначений багатьма його членами. Варто лише навести думку В. Залозецького, зафіксовану в протокольних рішеннях зборів Товариства, який, як зазначається, ".домагається від української науки самостійности й незалежности від ненауковців і модернізації метод дослідів, на зразок західньо-европейський. Звання наукових матеріялів для самого їх зберігання в західній Европі -- враз із позитивізмом і матеріялізмом -- вже перевелося. Там наука змагає до оцінки й освітлювання фактів та до їх синтези в напрямі, якого потрібує в дану пору дотичне громадянство. Наука мусить заспокоювати потреби громадянства й стояти з ним у тісному звязку. Наша наука все ще є самоціллю, відірвана від життя, тимто й Наукове Товариство ім. Шевченка не має звязку з нашим громадянством. На будуче треба наукову працю в НТШ так повести, щоби українське громадянство зацікавилося цією працею та мало з нього пожиток, а тоді воно його й піддержить" [6, с. 12].

Тобто, якщо раніше молоде покоління етнологів НТШ виховувалось на новітніх досягненнях європейської науки із залученням тогочасних передових методик збирання та опрацювання етнографічних матеріалів під керівництвом досвідчених українських науковців зі світовим ім'ям, то вже в кінці 30-х років ХХ століття ці наукові традиції були фактично втрачені разом із науковою школою підготовки фахівців-етнологів високого рівня. Таким чином, до початку Другої світової війни більшість відомих українських етнографів-членів НТШ, які визначали розвиток української етнології та стали знаковими фігурами не лише в Україні, а й за кордоном, уже пішли з життя (Ф. Вовк, І. Франко, В. Гнатюк, М. Грушевський, М. Дикарєв та ін.), а ті, що залишилися (Ф. Колесса, З. Кузеля, М. Кордуба та ін.), були позбавлені будь-якої можливості розвивати українську етнологію в руслі традицій її основоположників в межах НТШ.

Разом із тим, розуміння проблем розвитку української етнології в НТШ спонукало вчених до розробки низки реформ для виходу науки із кризового становища, серед яких В. Кубійович визначив такі: ".3) заснування журналу українознавства, пристосованого до широких освічених кол нашої суспільности, щоби й наше громадянство і чужинців інформувати про наші наукові досліди на полі українознавства та здобути засоби на такі досліди ... 5) розбудова

Товариства на віддільні наукові інститути, в яких була б зорганізована наукова праця в даних означених ділянках і напрямках. 6) поширення наукових дослідів на всі етнографічні українські землі по цей бік Ризького кордону. 7) здобуття засобів на більшу кількість наукових стипендій для молодих адептів науки, щоби виховувати нових молодих дослідників" [6, с. 12].

У результаті проведення Загальних зборів була створена Наукова рада як координаційна структура для подальшої реорганізації НТШ. Заплановані зміни мали вивести розвиток української етнології в Товаристві на якісно вищий рівень. Рішення Наукової ради багато в чому повторювали думки, висловлені В. Кубійовичем та іншими членами НТШ на Загальних зборах, які поміж іншого передбачали: ".2) Дальші заходи в справі заснування Інституту Українознавства, 3) Заходи для здобуття для НТШ титулу й прав Академії Наук, 4) Зміна статуту, ... 6) Видавання журналу українознавства, 7) Заспокоєння потреб нашої науки та наших наукових установ: бібліотеки й музеїв" [2, с. 17--18].

Грандіозні плани реформи НТШ переважно залишилися на папері, але окремі рішення Наукової ради були частково реалізованими та відкривали нові можливості й перспективи для розвитку української етнології в цій організації. Так, зокрема, було створено щомісячний українознавчий журнал під назвою "Сьогочасне й минуле", редакційну колегію якого очолив В. Сімович. Як зазначалося на сторінках "Хроніки", ".цей наш новий науковий орган є приспособлений для широких кругів нашої інтелігенції, та має завдання познакомлювати наше громадянство та й усі инші культурні народи світу із найновішими здобутками на полі українознавчих наук та із цілим нашим культурним життям на всіх землях, де тільки живуть українці" [2, с. 19]. Практичним наслідком діяльності редакційної колегії став вихід у світ перших чотирьох номерів "Сьогочасного й минулого". Крім того, В. Сімовичу вдалося згуртувати навколо редколегії журналу ".найважнишіх дослідників життя -- буття нашого народу, й природи його батьківщини, в минулому й сьогочасному" [2, с. 19].

Але подібні успіхи в реалізації рішень НТШ на практиці, які, як планувалося, мали б стимулювати розвиток української етнології та передбачали розгортання етнографічних досліджень у цій інституції, були тоді, на жаль, поодинокими випадками, що принципово не вирішувало складну ситуацію навколо проблеми українознавчих досліджень у Товаристві.

Таким чином, матеріали "Хроніки" свідчать, що НТШ із академічної установи всеукраїнського масштабу в міжвоєнний період (після закінчення Першої світової війни) перетворилося на регіональну організацію з відповідним рівнем наукової роботи в галузі етнографії. Слушну думку висловлює і О. Сапеляк, яка наголошує, що етнологи Товариства усвідомлювали неможливість відновлення всеукраїнського характеру НТШ та спільного вироблення системної програми досліджень разом із ВУАН [15, с. 34].

Звичайно, що на першому місці серед перешкод нормальній роботі Товариства та налагодженню етнографічного напряму діяльності, що охоплював проведення експедицій, видання етнологічних праць та етнографічних збірок матеріалів, стояли фінансові проблеми. У міжвоєнний період на сторінках "Хроніки" в рубриках "Діяльність Виділу" та "Загальні збори" вміщено набагато більше інформації про фінансові питання НТШ, у той час як проблемам наукового та видавничого характеру відводилося менше місця. Так, наприклад, у частині 72 подається інформація щодо проведення двох надзвичайних зборів Товариства від 18 лютого та 28 червня 1934 р., присвячених вирішенню винятково фінансових питань [8; 9]. На сторінках "Хроніки" у воєнний та міжвоєнний періоди простежується подвійна тенденція: з одного боку, висвітлення етнографічної діяльності членів НТШ, як і власне наукові дослідження, в той період починають занепадати, а з іншого -- підсилюється історіографічна складова оцінки діяльності та наукового внеску Товариства в розвиток української етнології шляхом дослідження діяльності етнографів НТШ, які працювали у зазначений період, а також тих, що пішли з життя, але залишили глибокий слід в історії етнологічної науки в Україні.

науковий товариство етнографічний дослідження

1. Діяльність Виділу // Хроніка НТШ. -- Львів, 1920. -- Вип. 1--2. -- Ч. 63--64. -- С. 1--6.

2. Діяльність Виділу // Хроніка НТШ. -- Львів, 1939. -- Ч. 74. -- С. 17--29.

3. Діяльність секцій і комісій // Хроніка НТШ. -- Львів, 1926 -- Вип. 2--2. -- Ч. 67--68. -- С. 23--31.

4. Діяльність секцій і комісій // Хроніка НТШ. -- Львів, 1930 -- Вип. 1--2. -- Ч. 69--70. -- С. 69--78.

5. Етнографічний збірник. -- Львів, 1929. -- Т. 39--40. -- 466 с.

6. Загальні збори Наукового товариства ім. Шевченка у Львові дня 26. грудня 1937. р. в салі Музею НТШ // Хроніка НТШ. -- Львів, 1939. -- Ч. 74. -- С. 3--16.

7. Засідання Етнографічної комісії // Хроніка НТШ. -- Львів, 1914. -- Вип. 2--3. -- Ч. 58--59. -- С. 20--22.

8. І. Надзвичайні Загальні Збори // Хроніка НТШ. -- Львів, 1935. -- Ч. 72. -- С. 15--17.

9. ІІ. Надзвичайні Загальні Збори // Хроніка НТШ. -- Львів, 1935. -- Ч. 72. -- С. 18--19.

10. Матеріали до етнології й антропології. -- Львів, 1929. -- Т. 21--22. -- Ч. 1. -- 374 с.

11. Наукова діяльність Товариства // Хроніка НТШ. -- Львів, 1918 -- Вип. 1--3. -- Ч. 60--62. -- С. 12--15.

12. Наукові видання Товариства в 1914--1918 р. // Хроніка НТШ. -- Львів, 1918 -- Вип. 1--3. -- Ч. 60--62. -- С. 16--19.

13. Наукові справи // Хроніка НТШ. -- Львів, 1937. -- Ч. 73. -- С. 30--43.

14. Нові видання Товариства // Хроніка НТШ. -- Львів, 1914. -- Вип. 2--3. -- Ч. 58--59. -- С. 41--45.

15. Сапеляк О. Етнографічні студії в Науковому Товаристві ім. Шевченка (1898--1939 рр.) / О. Сапеляк. -- Львів : Ін-т народознавства НАН України, 2000. -- 208 с.

16. Страти Товариства в часи російської інвазії // Хроніка НТШ. -- Львів, 1918. -- Вип. 1--3. -- Ч. 60--62. -- С. 141--144.

17. Хроніка НТШ. -- Львів, 1914. -- Вип. 2--3. -- Ч. 58--59. -- 55 с.

18. Хроніка НТШ. -- Львів, 1918 -- Вип. 1--3. -- Ч. 60--62. -- 164 с.

Размещено на Allbest.ru