Конструювання образу "чужого" у традиційній похоронно-поминальній обрядовості українців (за схемою "переходу" М. Маєрчик)
Сакральні дії поховально-поминальної обрядовості та їх забезпечення порядку у "своєму" світі та успішного переходу в "чужий". Конструювання образу "чужого" та його розгляд за схемою вітчизняного етнолога М. Маєрчик: інтерпретація моделі обрядів переходу.
| Рубрика | Краеведение и этнография |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.03.2019 |
| Размер файла | 20,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Конструювання образу "чужого" у традиційній похоронно-поминальній обрядовості українців (за схемою "переходу" М. Маєрчик)
Жмуд Н.В.
Анотації
В статті через структурно-семантичний аналіз обрядів родинного циклу показано механізми конструювання образу "чужого" у традиційній похоронно-поминальній обрядовості українців.
Ключові слова: "чужий", похоронно-поминальна обрядовість, елімінація, інтеграція.
Жмуд Н.В. КОНСТРУИРОВАНИЕ ОБРАЗА "ЧУЖОГО" В ТРАДИЦИОННОЙ ПОХОРОННОПОМИНАЛЬНОЙ ОБРЯДНОСТИ УКРАИНЦЕВ (ПО СХЕМЕ "ПЕРЕХОДА" М. МАЕРЧИК)
В статье с помощью структурно-семантического анализа обрядов семейного цикла показаны механизмы конструирования образа "чужого" в традиционной похоронно-поминальной обрядности украинцев.
Ключевые слова: "чужой", похоронно-поминальная обрядность, элиминация, интеграция.
Zhmud N.V. DESIGNING OF THE IMAGE OF "THE OTHER" IN TRADITIONAL FUNERAL RITES OF THE UKRAINIANS (ACCORDING TO THE TRANSITION DIAGRAM OF M. MAIERCHYK)
The article is devoted to the mechanisms of designing of the image of "the other" in funeral rites of the Ukrainians through the structural and semantic analysis of the rites offamily cycle.
Keywords: "the other", funeral rites, elimination, integration.
Навіть у сучасному суспільстві, попри безумовну десакралізацію обрядової сфери, ритуали продовжують конструювати важливі культурні смисли. Останні визначають систему координат життєдіяльності певної спільноти через динаміку соціальних ролей. Процес втрати "старої" та набуття "нової" ролі здійснюється шляхом опозиції "свого"/"чужого" світів.
Сакральні дії поховально-поминальної обрядовості забезпечували порядок у "своєму" світі та успішний перехід в "чужий". Конструювання образу "чужого" розглядатимемо за схемою вітчизняного етнолога М. Маєрчик (інтерпретація моделі "обрядів переходу" Арнольда ван Генепа). Суть її полягає в тому, що не окремий етап ритуалу, а весь ритуал є здійсненням переходу, який відбувається через перемикання фази елімінації на фазу інтеграції.
Важливою для розуміння вияву "чужого" є насамперед символіка втрати старих і здобуття нових тілесних функцій.
У поховальному обряді однією з ритуальних характеристик моделі "переходу" є нерухомість. Оскільки в ритуалі зона природного моделюється, померлому зв'язували ноги. Інколи формування символічної прагматики йшло не з господарської сфери в символічну, а навпаки, у зворотному напрямку: мотузки з покійника використовували на приборкування брикливої корови [1, с. 76] або "мотузки з рук і ніг покійника зашивали в рубець чоловічої сорочки, аби не бив дружини" [1, с. 93]. Інколи замість зв'язування рук в деяких регіонах ставили руки "навхрест".
Поведінка із мерцем при винесенні його із хати вибудовувалася в площині опозиції "нерухомість" (переважно тіла) - "рухомість" (переважно душі, якій варто "на гору"). Тому коли тіло виносили, ноги розв'язували.
У більшості регіонів України покійника називали "чужим" тільки після захоронення. Так, на Вінниччині говорять: "Чужий тоді, як поховали" [3].
У першу ніч після похорону покійник "приходив" у гості у вигляді душі, що могла виявлятися тінню, яка нагадувала загальні обриси померлого і завершувала текст тіла [1, с. 78].
Важливим для розуміння конструювання образу покійника як "чужого" є ознаки дій рядільниць (обмивання, рядження, споряджання), що підтверджують його недієздатність.
Життя рідних померлого після поховання супроводжували певні приписи, поведінкову програму яких наближено до лімінальної: обмеження рухової, звукової та вербальної активності (заборона на танці, співи, галас, крик), встановлення особливого одягового коду (зменшення комплектації та колористики, закривання обличчя) [1, с. 83]. У деяких регіонах України був відомий ритуальний танець після виносу мерця з хати, що сприяв прискоренню наближення до "чужого" світу [6, с. 168]. Про особливий статус родичів покійника, що на певний час також підкреслює їхнє наближення до "чужого", є табу під час похоронних дій на виконання господарських робіт: "Під час похорону рідним нічого не можна робити: ні варити, ні на стіл носити. А до 9 день не можна прибирати і прати" [7].
У тих варіантах поховального обряду, де побутували нічні ігри при померлому [8, с. 198], сміх і плач оформлювали опозицію живих ("своїх") та померлого ("чужого"). До останнього зараховували і родину небіжчика. Хоча після похорону (цей період розумівся як вихід із "чужого" часу) накладалося табу на плач ("аби не приплакати покійника").
Наступний образ, який розвиває концепт тілесної неповноцінності, є сліпота. Вона прочитується через обряди закривання очей покійного тканиною, накладання монет ("щоб мрець ("чужий") не дивився на живих"), вставляння у руки мерця свічки ("щоб на тому світі було видно"). Оплакування через закриття очей хусткою чи долонями теж дає змогу припустити сліпоту як лімінальну характеристику рідних померлого.
Сліпота тісно пов'язана із мотивом невидимості. Ритуальні дії з водою "забирають" зір у покійника ("чужого") на початку поховального обряду: обмивання супроводжувалося роздяганням догола та вбиранням в інший одяг. Натомість на поминальний обід після кладовища всі гості вмивають руки й обличчя, витирають їх і лише потім сідають за стіл, що має семантику "повернення" зору живим ("своїм").
Мотив сну-пробудження є співзвучним із сліпотою. Адже сон є станом, який передає символічну смерть, а відтак вказує на "чужість" для живих. Так, в різних регіонах України у поховальній обрядовості відомий звичай "будити покійника" на другий день після похорону. На Вінниччині, зокрема, це називається "нести сніданок".
Обрядова німота та глухота як ознаки "чужості" покійника простежуються у звичаї підв'язування вилиць, щоби рот був закритий. Польові матеріали автора засвідчують, що відкритий рот мерця однозначно пояснюється як поганий знак: "живим зашкодить", "у родині хтось скоро помре" тощо. Як зазначає вітчизняний дослідник Хв. Вовк, пов'язування вилиць було характерним для лімінальних персонажів (наречена, староста, літні люди), що мали яскраві ознаки "чужості" [9, с. 136].
Оскільки маркер їжі є важливим знаком світу людей, відмова від неї або недотримання правил етикету є теж знаком "чужості". У поховальних текстах це виявляється у підв'язуванні вилиць покійника, кладенні монети до рота, принесенні сніданку, вшануванні трапезою під час календарних свят. Окремо варто сказати про споживання крихт (межа між їжею/не їжею), що є фокальною точкою лімінальності й потойбіччя. Повсюдно в Україні прийнято крихти під час поминальних обідів до наступного ранку зі столу не прибирати, залишаючи цей харч мертвим.
Важливу роль для розмежування "чужого"/"свого" є рівень приготування їжі. В українській традиції концепт сирий/холодний позначений маркером "чужості". На відміну від пологових та родинних обрядів, де "гарячий" співвідноситься зі значенням "готовий", у поховальному він має інші смисли. Гарячий поминальний обід призначений для душі, тому гарячий у поховальному контексті має значення не готовності, а випаровування й остигання [1, с. 131].
Через ритуальні дії з одягом, який на етнокультурному рівні прочитується як репрезентант тіла, теж простежуємо конструювання "чужості" покійника. Наприклад, у тлумаченні снів вдівство пов'язують із псуванням або нестачею предметів одягу, взуття, головних уборів, а також втратою або відсутністю частин тіла, особливо парних [1, с. 146 ].
Елімінативні коди, пов'язані з одягом покійника, набувають негативної семантики у світі живих і позитивної - у потойбіччі [2, с. 183]. Конструювання "чужості" вибудовується через опозиції новий/старий, не функціональний/функціональний, тонкий/грубий, твердий/м'який тощо.
Для одягу покійника використовували зазвичай гендерно чужі елементи, насамперед для чоловіка (у весільній та пологовій обрядовості такий обмін є симетричним). Наприклад, оперезування хусткою чи стрічкою, накривання обличчя жіночим головним убором, атрибутами пологових сюжетів. Натомість чоловічих елементів на одязі жінок не зафіксовано, що, ймовірно, пояснюється концептом жінка/смерть/низ на відміну від чоловік/життя/верх, а також наявністю семантики перинатальності, тобто відсилання в стан до-народженості. Польові матеріали автора статті дають підстави говорити, що на сьогодні люди вірять у місце, де разом "живуть" душі мертвих і ненароджених. На Вінниччині побутують уявлення про переселення душі після смерті тіла в інший об'єкт [4] (науковий термін - "метемпсихоза". - Прим. авт.), зокрема, душ предків у новонароджених. Мабуть, тому є звичай називати сина/дочку дідовим/бабиним іменем, оскільки померлий передає нащадку разом з ім'ям свою долю, стає його охоронцем. Або протилежний варіант: не давати нащадку імені померлого предка (якщо в того була погана доля), аби той певним чином не нашкодив: "Моя бабця Ганька була така скажена, шо най Бог милує, не то шо люди - собаки обходили стороною, так боялись. То хотіли внучечку Анічкою назвати. Я сказала: обіжайтесь не обіжайтесь, не позволю. Хоч я сама Ганя. Бо ше імінєм долю бабину прикличе, нашо воно дитині?" [5].
Образи "чужих" спостерігаємо у використанні учасниками ігор при небіжчикові елементів одягу протилежної статі; це явище називають ще "комплексом андрогіна" [10, с. 69]. Андрогінізація в ритуалі покликана обманути злих духів з метою виконання потрібних дій.
Застосовували і функціонально невідповідний елемент одягу (замість ременя - стрічка), до невідповідної частини тіла, одягали кілька комплектів. Мерця одягали у новий або весільний одяг, що прочитувався як непрагматичний, а отже, "чужий". Тканину для оббивання труни та накривання тіла вибирали тонку, що в сенсі функціональності теж мало риси несправжнього, а отже, й "чужого" для світу живих. Частими є випадки розривання на покійникові одягу, що маркує незворотність процесу. Одяг померлого як "чужого" уже після похорону за традицією роздавали.
Отже, конструювання образу "чужого" у похоронно-поминальній обрядовості відбувається через схему переходу від елімінації до інтеграції. Спочатку моделюється втрата тілесних функцій (нерухомість, недієздатність, глухота, німота, сліпота тощо) та неантропоморфність, де відсутності активності серед живих (заборона переодягатися, зупинка роботи, заборона чесатися, митися, голитися тощо) протиставлено активний транзитивний процес покійника. А потім заново моделюються тілесні функції живих (панування руху і дій, здобуття зору і мови) і остаточно втрачаються функції покійного. поховальний поминальний обряд
Джерела та література
1. Маєрчик М. Ритуал і тіло. Структурно-семантичний аналіз українських обрядів родинного циклу / М.Маєрчик. - К. : Критика, 2011. - 325 с.
2. Пропп В. Фольклор и действительность. Избранные статьи / В. Пропп. - М. : Главная редакция восточной литературы, 1976. - С. 174-205.
3. Записано Жмуд Н.В. від Берецької Ю.А., 1992 р. н., українка, Вінницька область, Вінницький район, 2012.
4. Гримич М. Традиційний світогляд та етнопсихологічні константи українців (Когнітивна антропологія) / Марина Гримич. - К. : АТ "ВІПОЛ", 2000. - 379 с.
5. Записано Жмуд Н.В. від Щасливої-Баланчук Г.С., 1926 р. н., с. Круподеринці Погребищенського р-ну Вінницької обл., 2008 р.
6. Еремина В. Ритуал и фольклор / В. Еремина. - Л. : Наука, 1991. - 208 с.
7. Записано Жмуд Н.В. від Жмуд Г.М., 1942 р. н., с. Одая Тульчинського р-ну Вінницької обл., 2012 р.
8. Кузеля З. Посиженіє і забави при мерци в українськім похороннім обряді / З. Кузеля // Записки НТШ, CXXI. - Л., 1914. - С. 173-224.
9. Вовк Хв. Студії з української етнографії та антропології / Хведір Вовк. - К. : Мистецтво, 1995. - С. 39-218.
10. Курочкін О. Українські новорічні обряди "Коза" і "Маланка" (з історії народних масок) / О. Курочкін. - Опішня: Українське народознавство, 1995. - 375 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Розгляд обрядів і повір'їв щодо хатніх духів. Розгляд генези образу хатника, його зв'язку із давніми божествами, вогнем земним і небесним. Виокремлення фемінних та маскулінних ознак в образі хатника. Категорія андрогінності як ознака богів-першопредків.
статья [43,4 K], добавлен 06.09.2017Етнічна специфіка греків Приазов'я (урумів-тюркофонів, румеїв-еллінофонів) в історичній ретроспективі в контексті етнокультурної взаємодії з іншими народами на матеріалі весільної обрядовості. Зміни в сучасному весільному ритуалі маріупольських греків.
реферат [33,3 K], добавлен 20.09.2010Історичні типи української сім'ї. Українська родина ХХ століття. Рівні родинних стосунків. Характеристика сімейних відносин в родині. Стосунки між чоловіком та жінкою, батьками і дітьми. Ставлення до людей старшого віку. Норми сімейної обрядовості.
курсовая работа [62,0 K], добавлен 07.10.2014Народне харчування — важливий елемент матеріальної культури. Хліб і борошняні вироби відігравали велику роль у звичаях та обрядах українців, як символи добробуту і гостинності. Здійснення обрядів і ритуалів при споживанні їжі. Святковий і обрядовий стіл.
реферат [29,3 K], добавлен 10.01.2009Розвиток національної самосвідомості української молоді. Застосування творів художньої телепубліцистики в курсі "Культура Миколаївщини". Створення динамічного образу місцевості та розширення краєзнавчих уявлень. Знайомство з культурними феноменами.
статья [23,7 K], добавлен 27.08.2017Структура, історичне коріння українських традиційних зимових календарних обрядів. Номінація обрядів, віднесених до свят Різдва та Нового року. Обряд запрошення міфологічного персонажа на Багату вечерю. Бешкетування молоді напередодні Нового Старого року.
дипломная работа [124,3 K], добавлен 11.12.2010Аналіз лексики, пов’язаної з акціональним планом східнослобожанського весілля. Святкування сватання неодруженими і одруженими учасниками весілля. Назви на позначення передшлюбних обрядів, які разом з обрядами шлюбного дня складають ритуал одруження.
реферат [33,5 K], добавлен 20.09.2010Причини і наслідки переселення українців по території Російської імперії кінця XVIII - початку XX ст. Дослідження кількісного складу українського етносу в у Лівобережній, Правобережній Україні та Новоросії. Розселення українців у Австро-Угорській імперії.
реферат [36,1 K], добавлен 29.10.2010Хорол – місто, районний центр, розташований на правому березі р. Хорол. Назва міста у буквальному розумінні на різних мовах перекладається як "швидкий", "намет", "табір", "житло". Історія заснування міста та його розвитку у хронологічному порядку.
доклад [14,5 K], добавлен 30.03.2008Особливості святкування свята Великодня в різних регіонах України і в інших країнах: історія виникнення, легенди та повір’я, народні прикмети, ставлення до головних обрядів. Підготовка до святкування: випікання пасок, приготування писанок та крашанок.
курсовая работа [4,9 M], добавлен 24.10.2011Двоєвірство на Русі: язичницькі та християнські основи. Зв'язок календарних свят та обрядів із зимовим і літнім сонцеворотами, весняним і осіннім рівноденням, з циклами землеробських робіт. Система церковних свят. Колядування, масниця, день Івана Купала.
реферат [21,3 K], добавлен 15.06.2009Українські обереги як наслідки язичницької віри слов’ян. Інтер’єр національного житла. Вода та вогонь як обереги рідного дому. Оберегова сила флори рідного краю. Сутність подвір’я та господарського реманенту. Основні обереги національних обрядів.
реферат [66,8 K], добавлен 24.12.2013Єврейський народ як складова частина населення Російської імперії та Півдня України. Культурний розвиток євреїв на чужій території. Характеристика побуту, одягу, їжі та обрядів єврейського населення. Особливості соціальної організації та самоврядування.
реферат [23,9 K], добавлен 25.09.2010Вирощування ярої та озимої пшениці, городництво та особливості обробки грунту. Випасання та догляд за худобою в різних районах України. Розвиток садівництва, найпоширеніші культури, збирання врожаю в садах. Поширення бджільництва серед селянства.
реферат [33,7 K], добавлен 29.11.2009Українській системі харчування, як і системі харчування кожного етносу, притаманні своєрідні звичаї, пов'язані з приготуванням страв, харчові заборони, обмеження, певні смакові стереотипи у меню повсякденних та обрядових трапез.
реферат [367,2 K], добавлен 12.02.2003Етапи та принципи розселення євреїв на території України, суспільні, політичні та економічні передумови даного процесу. Причини гоніння євреїв з боку польського та українського суспільства. Відношення українців до росіян як до національної меншини.
контрольная работа [58,7 K], добавлен 04.11.2010Перебування українців поза етнічною територією в результаті добровільної чи примусової еміграції. Причини утворення діаспорних українських груп в країнах світу. Зв'язок української діаспори з історичною Батьківщиною, громадські та культурні організації.
презентация [630,5 K], добавлен 01.03.2015Опис найрозповсюджених на Україні художніх промислів: вишивки, виробництва художніх тканин, килимарства, різьбярства, гончарного мистецтсва. Особливості мисливства, рибальства, художньої обробки шкіри. Розвиток народного промислу художньої обробки металу.
контрольная работа [52,2 K], добавлен 29.11.2009Фольклористика - наука про народну творчість. Витоки і еволюція українського фольклору. Народна творчість і писемна література. Дещо про фольклористичну термінологію. Характерні особливості усної народної творчості. Жанрова система українського фольклору.
реферат [34,8 K], добавлен 22.01.2009Принципи, покладені в основу творення назв рослин. Способи деривації назв. Тлумачення слова "менталітет". Народні назви лікарських рослин. Використання людиною лікарських рослин. Назви рослин, які пов’язані зі смаком, запахом та відчуттям на дотик.
реферат [18,6 K], добавлен 19.04.2011
