Класифікація народної ноші Західного Поділля

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класифікація народної ноші західного поділля

Серед широкого спектру традиційно-побутової культури українців історико-етнографічного регіону Поділля особливо виділяється народна ноша як цінна матеріальна й духовна спадщина України в цілому. Актуальність дослідження цієї проблематики, починаючи від середини ХІХ ст., не зникає й до сьогодні. До того ж усі локальні зони (або субрегіони) Поділля, зокрема, буковинська, західна, східна та центральна характеризуються окрім спільних ознак певними специфічними відмінностями в крої, оздобленні, способі поєднання й носіння та, як наслідок, класифікації складових народного костюма. Особливо своєю багатоаспектністю і оригінальністю вражає комплекс традиційного вбрання українців Західного Поділля. Переконливим доказом цього стала наша дослідницька робота у фондах різноманітних музеїв і, зокрема, Тернопільського обласного краєзнавчого музею (далі - ТОКМ), що яскраво презентує одіж західних подолян.

З огляду на це, саме проблематиці дослідження та класифікації народної ноші українців Західного Поділля ХІХ - першої половини ХХ ст., з врахуванням відмінних ознак їх комплексів, присвячується наша стаття. Працюючи у фондах ТОКМ, ми насамперед зіштовхнулись з проблемою чіткого та однозначного визначення історико-етнографічних кордонів Західного Поділля. Тому, враховуючи історію виокремлення території Поділля й аналіз наукових концепцій стосовно проблеми формування кордонів регіону, окреслимо приблизні кордони Західного Поділля по річках, зокрема, на заході - Стрипа, на півдні - Дністер, на сході - Збруч. На півночі межа проходить по обрисах Підволочиського і Тернопільського районів. Виходячи з цього, нами будуть використані в історико-етнографічних дослідженнях Західного субрегіону Поділля наступні райони Тернопільської області: Борщівський, Бучацький, Гусятинський, Заліщицький, Підволочиський, Теребовлянський, Тернопільський і Чортківський [1].

Історіографія досліджуваної теми охоплює праці видатних науковців й етнографів кінця ХІХ - початку ХХ ст. та радянського періоду, що містять найперші спроби класифікації українського традиційного вбрання чи його окремих груп, а саме: Я. Головацького (1877 р.) [2], П. Чубинського (1877 р.) [3], Х. Вовка (1928 р.) [4], В. Білецької (1929 р.) [5], О. Воропая (1966 р.) [6], І. Спаського (1970 р.) [7], К. Матейко (1977 р.) [8], Г. Горинь (1986 р.) [9], Д. Крвавича і Г. Стельмащук (1988 р.) [10].

Вдосконаленню та розширенню запропонованих класифікацій сприяли ґрунтовні дослідження таких зарубіжних і вітчизняних учених, як: Л. Бурачинської (1992 р.) [11], Г. Стельмащук (1993 р., 2013 р.) [12], Т. Кари-Васильєвої (1994 р.) [13], Т. Ніколаєвої (1994 р., 1996 р., 2005 р.) [14], К. Матейко (1996 р.) [15], М. Білан і Г. Стельмащук (2000 р.) [16], Т. Кари-Васильєвої та А. Чорноморець (2002 р.) [17], Л. Булгакової-Ситник (2005 р., 2008 р., 2013 р.) [18], З. Васіної (2006 р.) [19], О. Федорчук (2007 р.) [20], О. Косміної (2008 р.) [21] та Г. Врочинської (2008 р.) [22]. Певне значення для формування класифікації національного строю західних подолян мають праці дослідників: Л. Булгакової (1994 р., 1996 р.) [23], Н. Николин (1994 р.) [24], Г. Савки (2008 р.) [25], Г. Медведчук (2010 р.) [26] та Л. Іваневич (2013 р.) [27]. Безпосередньої класифікації традиційної ноші українців Західного Поділля досі ще не сформовано, окрім огляду народного костюма подолян Борщівщини у альбомі-каталозі музейних фондів Борщівського краєзнавчого музею [28].

Загальна чисельність етнографічної групи “Тканини” ТОКМ за підрахунками головного зберігача фондів музею Ірини Мирославівни Ленчук та завідувача сектором збереження фондів Наталії Іванівни Крохіної складає 12 тис. 48 предметів, з яких нами було опрацьовано 9532 предмети. Найбільше у колекції представлений комплекс народного вбрання українців насамперед Західного Поділля, значно меншу частку займають екземпляри одіжі з Опілля й Волині [29].

На основі аналізу створених класифікацій та опрацьованих власноруч фондових колекцій ТОКМ здійснимо спробу вперше сформувати класифікацію народної ноші українців Західного Поділля за ознакою функціонального використання її компонентів. Зауважимо, що в класифікації ми зазначали ті різновиди складових костюма (або їх другорядні назви), які побутували лише на території Західного Поділля. Всі інші не виокремленні елементи ноші та їх назви були поширені в усіх локальних зонах Поділля, у тому числі Західній.

Отож, за ознакою функціонального використання групи компонентів у традиційному костюмі українців Західного Поділля ХІХ - першої половини ХХ ст. виділимо:

I. Основний комплекс вбрання, до якого відносять: 1). Групу натільного одягу - до кінця ХІХ ст. цей вид як чоловічого, так і жіночого строю складала виключно сорочка, що різнилася способами крою, декорування та носіння: а) жіночі сорочки за способом крою плечової частини ділять на: без плечових швів (тунікоподібні, вперекидку (Борщівський район, Західне Поділля), перекидні, перегинкові сорочки (с. Міжгір'я, Борщівський район, Західне Поділля), хлоп'янки); з плечовими вставками (уставкові, вуставкові, поликові або зморщені; як їх підтип - рясовані сорочки, сорочки з відрізною підточкою-спідницею або галькою); з суцільнокрійним рукавом (безуставкові, безвуставкові чи безполикові); - з нагрудними, плечовими або нагрудно-плечовими кокетками (сорочки на кокетці); сорочки-блузки (блузи, блузки, блюзки) - набули поширення на Західному Поділлі з 30-х рр. ХХ ст.; б) чоловічі сорочки за способом крою плечової частини розділяють на: без плечових швів (тунікоподібні, вперекидку (Борщівський район, Західне Поділля), перекидні, перегинкові сорочки); з плечовими вставками (уставкові, вуставкові або поликові сорочки, місцева назва - кошуля); з нагрудними, плечовими або нагрудно-плечовими кокетками (сорочки на кокетці);

2). Групу поясного або стегнового одягу, яку становлять: а) жіночий поясний одяг, зокрема: незшитий: одно- та двоплатові запаски (ткані килимовою технікою (килимові) або поперечними смугами (перебірні); рясовані в дрібні складки; вишиті; з вовняними френзелями або без); частково зшитий розпашний: горбатки (горботки), обгортки, опинки; зшитий глухий - це спідниці різної конструкції: бурка (Тернопільський район), гранатова спідниця (Підволочиський район, Західне Поділля), димка, мальованка, мушестрова або смушестрова спідниця (Підволочиський район, Західне Поділля), пікова спідниця (Бучацький район, Західне Поділля), спідниця в складки плісе або рясна спідниця (Борщівський район, Західне Поділля), спідниця вибійка або димка (Тернопільський район), спідниця-літник (літник), репсова спідниця (Гусятинський район, Західне Поділля), рясована спідниця або цісарська (Підволочиський район, Західне Поділля), шаленівка (шалянівка, шалінова; спідниця шеланова або квітчаста - Тернопільський район); додатковий поясний одяг: фартух-запаска (тканий або з тканин), фартух (хвартух, попередниця - полотняний, оксамитовий або з інших тканин); б) чоловічий поясний одяг - різноманітні сезонні штани: з лляних чи конопляних полотен або тканин - гачі (гате, гаши), порти (портки, поркениці, портяниці), рисовані штани (гармонійки, рісовані, рясовані), сподні (Чортківський район, Західне Поділля), штани вибиванки; з сукна - холошні (холоші). народний ноша традиційний вбрання

II. Допоміжний нагрудний або плечовий одяг, що включає: 1). Нагрудний одяг без рукавів: жіночий - байбараки (с. Самолусківці, Гусятинський район, Західне Поділля), безрукавки, горсети (лейбики - с. Самолусківці, Гусятинський район, Західне Поділля), горсети (горсетки, горсики), жупани (Гусятинський та Тернопільський райони, Західне Поділля), камізельки, кафтани (Підволочиський район, Західне Поділля), кептарі (кептарики, кожушки, куці кожушки, мунтяни, півкожушки), кожушини (кожушанки - с.°Шупарка, Борщівський район, Західне Поділля), кірсетки (корсетки), лейбики, сердаки (Тернопільський район, Західне Поділля), станіки (Бучацький район; станічки - Гусятинський район, Західне Поділля); - чоловічий - безрукавки, бруслики, жилетки, кептарі (кептарики, кожушки, мунтяни), кожушини (с.°Шупарка, Борщівський район, Західне Поділля), лейбики; 2). Нагрудний одяг з рукавами: жіночий - кабатики (кабати), катанки, кохти (кофти, кофти-польки), куртаки, куртки, літники; чоловічий - піджаки (Гусятинський район, Західне Поділля), полотняні куртки (Західне Поділля).

III. Верхній або становий одяг, у якому виокремлюють: 1). Осінньо-весняний: а) плащоподібний: кабат - жіночий одяг (Чортківський район, Західне Поділля); опанча із коміром стійкою і капюшоном (бородицею, богородицею, каптуром, кобкою; у Борщівському районі - капиця, капуза); б) довгий одяг з сукна: гунька (гуня - Гусятинський район; манта-гунька - Західне Поділля, місцева назва - кафтан, Підволочиський район, Західне Поділля); жупан - жіночий одяг (Підволочиський район, Західне Поділля); капота - жіночий одяг (Західне Поділля); полька - жіночий одяг (Західне та Східне Поділля; полька або ще місцева назва блузка, блуза - Теребовлянський район, Західне Поділля); пешек (сіряк) - чоловічий одяг (Бучацький район, Західне Поділля); - свита (Західне Поділля); свитка - чоловічий одяг (Західне Поділля); в) короткий одяг з сукна: катанка (Теребовлянський район, Західне Поділля); - куртина; - сермяга (гунька, сукман) - чоловічий одяг (Західне Поділля); - сіряк (сірак, сірячина (Чортківський район) - Західне Поділля); г) довгий одяг з полотна: жупан - жіночий одяг (Західне Поділля); каптан - (Підволочиський район, Західне Поділля); плахта (плахтина - Гусятинський район, Західне Поділля) - чоловічий одяг; - полотнянка - чоловічий одяг; юпка (біла свитка, кафтан, “приятелька”) - жіночий одяг (Тернопільський район, Західне Поділля); 2). Зимовий суконний плащоподібний: бунда - чоловічий одяг (Підволочиський район, Західне Поділля); сердак (сардак - Борщівський та Заліщицький райони, Західне Поділля); 3). Зимовий хутряний: а) кожухи довгі (до п'ят) білого, жовтого (коричневого), синього (фарбовані) та чорного кольорів; б) кожухи середньої довжини (до середини стегна або трохи нижче коліна); в) кожухи прямоспинні короткі (до талії): бунда - жіночий кожушок з короткими рукавами (Борщівський район, Західне Поділля); кожушок - короткий жіночий чи чоловічий кожух з довгими рукавами; г) кожухи до колін, криті фабричним сукном (напівсукном): бекеші (бекешки) - хутряний приталений одяг зі зборами, критий синім сукном (Західне Поділля);

IV. Головні убори, серед яких розрізняють у залежності від статті і віку: 1). Дівочі головні убори, до яких відносяться: а) бинди (лєнти, лянти, стрічки, стьонжки) - начільні пов'язки-стрічки (парчеві або шовкові, золотисті або сріблясті) без оздоблення або вишиті; ткані стрічки з нашитими квітами та листочками (Західне Поділля); начільні стрічки-намушниці, декоровані намистинами і золотим позументом (Західне Поділля); б) вельон (велян, вильон) - фата весільна; в) віночки (вінки): - “білі” весільні вінки (з лою та парафіну); барвінковий вінок; весільні вінки зі штучних квітів з різнокольорового паперу і стружки; - виті (звиті) вінки із зілля; вінки-шнури (у вигляді стрічки, оздобленої різнокольоровими кульками з вовни чи квітами зі стрічок, намистин та бісеру або у вигляді сплетених у шнур стрічок чи цупких кольорових ниток); вінки площинні (з картону, обшитого тканиною або стрічками та оздобленого різноманітними намистинами чи бісером); вінець - весільний вінок молодої; - карабулі - вінки, виготовлені з картону, який оздоблювався ґерданами, скляними перлами, павиними пір'ями та стяжками; вінки зі штучних квітів, прикрашені скляними намистинами й стрічками (Буковина і Західне Поділля); плетені (сплетені) вінки із зілля, польових квітів, рожі (ружі) й ягід (вишні, горобини, калини): купальські та весільні; - шиті (зшиті) вінки (у вигляді зшитих між собою квітів із зілля, стрічок або стружки); г) вінкоподібні головні убори: ввиванка - дівочий головний убір у вигляді валика з чорних ниток, накручених на солом'яну плетінку та декорованих різнокольоровими скляними намистинками і зі стрічками-зав'язками з обох боків (с. Сапогів, Борщівський район, Західне Поділля); - вінкоподібні убори із живих квітів; вінок- обруч - дівочий головний убір у вигляді обруча, обтягнутого стрічками, які декоровані скляними намистинами; плетений з вовняних ниток обручоподібний убір (Західне Поділля); весільний вінок- зав'язка, виготовлений з білої хустки; галянок - дівочий головний убір з бісеру; заушники - дівочий головний убір зі стрічки з нашитими по обидва боки квітками з призбираних стрічок, прикріплених до кружечків із вовняної тканини, що оздоблені в свою чергу бісером, кутасиками з лучки (вовняними кульками), намистинками; обручі з ґерданами, квітами, пір'ям, стеклярусом та стрічками; ґ) платові весільні головні убори білого кольору: гимбер (имбер, імбер); - нафрамиця (нафрама); рантух (рантушок); серпанок; д) кісники (випліточки, волічки, волічкові упліти, вплітки, косники, уплітки) - вузенькі биндочки, стрічки (стенжки, стьожки) або шнурки з кольоровими вовняними кульками (кутасиками), які дівчата вплітали у коси; е) штучні прикраси у коси: ґердани; фавори (штучні квіти - Західне Поділля); фарбоване гусяче пір'я та квіти; є) хустки - пов'язували на голову вінкоподібно, щоб маківка була відкрита; 2). Жіночі головні убори, до яких належать: а) каптур (каптура, каптурчик) - різновид очіпка з круглим дном з кольорової тканини і стінками з обох боків (Західне та Східне Поділля); б) кибалка (кибалочка) - головний убір заміжньої жінки, підкладка під очіпок, скручена та зшита з полотна у формі валика; дерев'яний обруч, що добре підтримував хустку (Західне Поділля); в) намітка (перемітка) - рушникоподібний убір з лляної, зрідка конопляної або взагалі прозорої (іноді підкрохмаленої) тканини; г) намітка-убрус (убрус) - рушникоподібний убір, який починали носити після весільного обряду розплітання коси; ґ) очіпок (чепець, чіпець) - м'який чи твердий головний убір складної форми з кольорової тканини; д) рантух (рантушина, рантушок) - головний убір заміжньої жінки білого кольору з тонкого домотканого або фабричного полотна; е) хустка (платок, хустина, хустинка, хусточка, фустка) - головний убір у вигляді квадратного (прямокутного) шматка тканини (з вишивкою або без білі полотняні чи кольорові з тканини (бавовняної, вовняної, шовкової) хустки) або в'язаний: байкова хустка; баранкова хустка (с.°Деренівка, Теребовлянський район, Західне Поділля), оксамитова хустка; шалянова хустка (с. Шляхтинці, Тернопільський район, Західне Поділля); штапельна хустка; 3). Чоловічі головні убори, насамперед це: а) башлик - каптур сукняний з довгими кінцями-китицями (вдягали на шапку); б) капелюхи: бриль - солом'яний капелюх; капелюхи з павичим пір'ям, ґерданами - весільні або святкові парубоцькі головні убори (Західне Поділля); крисаня - парубоцький капелюх з солом'яних плетінок (Західне Поділля); габик - чоловічий святковий капелюх синього або чорного кольору м'який з широкими крисами чи твердий з вузькими крисами (Західне Поділля); в) картуз - головний убір із фабричної або домашньої тканини з чорним козирком із блискучого твердого матеріалу “сапи” (набув загального поширення з другої половини ХІХ ст.); г) кашкет - головний убір із синього та зеленого сукна, рідше чорного із більшим розміром козирка - “сапою” ніж у картуза (набув поширення на початку ХХ ст.; чорні вовняні та оксамитові парубоцькі кашкети з вишитими оточками (обичайками) - Західне Поділля); ґ) шапки: конічні шапки із сірого і чорного овечого смушка, підбиті всередині дешевим хутром; кучма; смушкові шапки - високі чорні (зрідка сиві) шапки (чоловічі - вищі, парубоцькі - нижчі), із суконним темним (коричневого, чорного, рідше блакитного або вишневого кольорів) верхом (Західне Поділля); шапки на завісах - циліндричні зимові високі, смушкові, чорні (сірі) з суконним (синім чи зеленим) верхом шапки, з розрізом позаду або збоку, який стягувався пришитими стрічками (на Західне Поділля - червоними чи синіми; на Поділлі - червоними); чорні баранячі шапки конусовидної форми зі стоячим чи загнутим всередину верхом.

V. Взуття, яке в залежності від виду і техніки виготовлення буває: 1). Взуття, що прикриває стопу ноги: а) плетене - личаки (Західне Поділля); б) стягнуте - шкіряні постоли, ходаки; в) зшите - мешти (літні туфлі, Західне Поділля), туфлі, черевики (черевички, чобітки), румунки (Гусятинський, Теребовлянський і Тернопільський райони, Західне Поділля); 2). Взуття, що прикриває стопу та гомілку: а) зшите - валянки (зшиті), сап'янці, чобітки, чоботи (боксові, гвоздьові, жовтинці, зеленинці, писані, підшивані, хромові, червонинці, шкапові та юхтові), чорнобривці; б) валяне - валянки (биті); 3). Різноманітні допоміжні види утеплення ноги - суконні онучі.

VI. Пояси, які здавна насамперед виконували захисну й оберегову функції, а пізніше естетичну, розділяли на: 1). Крайки: а) бісерні крайки (Буков. і Західне Поділля); б) вузькі плетені крайки; в) вузькі ткані крайки; 2). Пояси: а) плетені: - вузькі, довгі пояси з вовни; очкур; б) ткані: вовняні вузькі, довгі пояси (з довгими китицями); рушникоподібні вишиті пояси; широкі ткані пояси (в клітинку, одноколірні або смугасті); в) шкіряні: череси - шкіряні широкі пояси (Буков. і Західне Поділля); 3). Шкіряні ремені (ремінці).

VII. Прикраси, що ділять на: 1). Жіночі, до яких належать: а) вушні прикраси - заушники (ковтки з бовтицями - сережки з підвісками), кульчики, сережки; б) головні прикраси: - баламути (Західне Поділля); бісерні стьожки (Буков. і Західне Поділля); ґардан (валок) (с. Кривче, Борщівський район, Західне Поділля); ґердан стрічковий та ґердан стрічковий з підвісками (Буков. і Західне Поділля); в) нагрудні прикраси: баламути (баламута) - оздоба з довгого разка річкового бурштину; намисто із перламутрових зерен черепашок морських молюсків у дві-три низки; бісерна криза; бісерна стрічка; букет весільний; венеціанське намисто (венеційські коралі) - намисто зі сплаву скла-смальти інкрустованого золотом; гранати - оздоба з гранатів; ґердан (ґерданик); ґердан кутовий (Західне Поділля); ґердан кутовий з монетами (Західне Поділля); ґердан стрічковий; ґердан стрічковий з монетами (Буковина і Західне Поділля); дзюмбали - ґердан (Західне Поділля - Борщівщина); дукати (дукачі); дукачі-образки; зґарди; корали (каралі, коралі, коралове намисто, багате, добре, мудре або правдиве намисто, справжні або щирі коралі) - намисто з натуральних (шліфованих чи рублених (тятих) або штучних коралів; коралі - нагрудна прикраса у вигляді 5-12 разків натуральних коралів, на кінцях котрої були дрібні скляні сині намистини та петлі з домотканих ниток і волосіння для просування довгих червоних стрічок, що вив'язувалися у бант на поясі чи нижче (Заліщицький район, Західне Поділля); криза (Західне Поділля); ланцюжки (клокички) - намисто з насіння овочів, плодів; лускавки - дуте скляне намисто (Західне Поділля - Борщівщина); медалики (металики); монисто з бісеру (мониста - Західне Поділля); намисто (монисто, пацьорки); пацьорки - намисто з кольорового дутого скла (на Західне Поділля - дуті пацьорки); або разки намиста з кольорового скла, переважно чеського виробництва (Західне Поділля); перли (перла) - намисто з перлів; - плетінка об'ємна - бісерна прикраса; - салби - прикраса з срібних монет, нашитих на тасьму або фетрову основу; скляні буси - намисто з різнобарвних скляних намистин, інкрустованих смальтою, емаллю, позолотою; скляне намисто (бранзульєти, кулі, лускавки, надуванці, пацьорки) - оздоба з кольорового дутого скла; силянка-комір - широка нагрудна бісерна прикраса; смальта - намисто зі смальти (Західне Поділля); намисто зі смальти червоного кольору - кровавниця (с. Виноградне, Заліщицький район, Західне Поділля); смолянки - намисто з глини (Західне Поділля); - хрестики (переважно дерев'яні на шовкових стрічках, рідше металеві на шнурочках або ланцюжках); г) наручні прикраси (зустрічаються дуже рідко) - браслети, обручі (з металу, а з 20-х рр. ХХ ст. - також із дерева і натурального каміння); ґ) нашийні (шийні) прикраси: бісерна стрічка; ґердан з дукачами; ґердан стрічковий; ґердан стрічковий з підвісками; ґердяник; монисто; монисто обплетене; плетінка об'ємна; силянка-комір; д) поясні прикраси - крайка (пояс у вигляді стрічки з бісеру); е) прикраси на пальці - каблучки, обручі (персні дерев'яні або залізні), обручки (вінчальні персні), персні (перстні); 2). Чоловічі, до яких відносяться: а) головні прикраси: бісерні стьожки або ґердани стрічкові - оздоби на капелюхи (Буковина і Західне Поділля); букетик весільний - букетик з барвінку і живих квітів, який чіплявся до шапки (Західне Поділля); віночок або вінок весільний - головна прикраса у вигляді маленького (чіплявся до шапки) чи великого (накладався на шапку) вінка з барвінку і живих квітів (Західне Поділля); б) нагрудні прикраси: букет весільний; котильон (кутальйон, вівсюрик, висьорок, ґерданик) - нагрудна бісерна прикраса у формі невеликого п'ятикутника переважно з підвісками; краватка з бісеру (Західне Поділля); - купочки - весільний букетик з бісеру (Західне Поділля); в) нашийні прикраси: - гарасівки тканні вовняні різнокольорові стрічки для зав'язування чоловічих сорочок, через петлі на комірі (Західне Поділля); гарусні червоні стрічки для зав'язування чоловічих сорочок (Західне Поділля); - мідна шпонка (запонка) - для застібання коміра сорочки (Західне Поділля); г) поясні прикраси - крайка (пояс у вигляді стрічки з бісеру); ґ) прикраси на пальці - обручки (вінчальні персні).

VIII. Доповнення до одягу, серед яких: 1). Кошель (кошіль) - чоловіча сумка через плече із лика (Західне Поділля); 2). Кошики та кошики-сумки плетені з соломи різноманітних розмірів (Західне, Східне і Центральне Поділля); 3). Табівка (тобівка) - святкова плоска шкіряна торбина, оздоблена мідними бляшками (блендами) (Буков. і Західне Поділля); 4). Тайстра (дзьобанка, дзьобенка) - буденна вовняна сумка через плече зіткана узорною стрічкою (Буков. і Західне Поділля); 5). Торба (торбина) - мішечок-сумка із пришитим з обох боків ручкою-поясом для носіння через плече; 6). Рушники - вишиті прямокутні полотнища, які використовувались нареченими як обереговий одяговий елемент на весіллі.

Таким чином, у цілому жіночі й чоловічі комплекси народної ноші українців Західного Поділля містили загальноукраїнські та регіонально подільські різновиди традиційного одягу, головних уборів, взуття, прикрас, поясів і доповнень до одягу. Разом з тим існували окремі типи складових костюма, які західні подоляни не носили і навпаки складові, які були характерні лише для них. Звичайно, передусім це пояснюється специфікою межування Західного Поділля з найрізноманітнішими історико-етнографічними регіонами та районами України, а саме: Волинню, Буковиною, Опіллям і Покуттям. Однак запропонована нами класифікація не претендує на повністю завершений і остаточний варіант. Оскільки в процесі подальших етнографічних досліджень у рамках дисертаційної роботи ми плануємо продовжити її вдосконалення.

Список використаних джерел

1. Іваневич Л. Історико-географічні та історико-етнографічні межі дослідження народного вбрання українців Поділля / Л. Іваневич // Народна творчість та етнологія: № 5 / [голов. ред. Г. Скрипник]; НАНУ, ІМФЕ ім. М. Рильського. - К., 2013. - С. 88-100.

2. Головацкий Я. Ф. О народной одежде и убранстве русинов или русских в Галичине и северо-восточной Венгрии / Я. Ф. Головацкий. - СПб., 1877. - 85 с. с илл.

3. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западнорусский край, снаряженной Русским географическим обществом: Материалы и исследования, собранные д. чл. П. П. Чубинским. - С.-Петербург, 1877. - Т. 7. - Ч. 2. Малоруссы Юго-Западного края. - С. 374-452.

4. Вовк Х. Одежа / Х. Вовк // Студії з української етнографії та антропології. - Прага, 1928. - С. 124-170.

5. Білецька В. Українські сорочки, їх типи, еволюція й орнаментація / В. Білецька // Матеріали до етнології й антропології. - Львів, 1929. - Т. ХХІ-ХХІІ. - Ч. І. - С. 43-109.

6. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис / О. Воропай. [Перевидання 1966 р. (Мюнхен)]. - К.: Акціонерне видавничо-поліграфічне тов-во “Оберіг”, 1993. - 592 с.

7. Спаський І. Г. Дукати і дукачі України / І. Г. Спаський. - К., 1970. - 167 с.

8. Матейко К. Український народний одяг / К. Матейко. - К.: Наук. думка, 1977. - 224 с.: іл.

9. Горинь Г. Й. Шкіряні промисли західних областей України (Друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) / Г. Й. Горинь. - К.: Наукова думка, 1986. - 94 с.: іл.

10. Український народний одяг XVII-поч. XIX ст. в акварелях Ю. Глоговського / [авт. та упоряд. Д. П. Крвавич, Г. Г. Стельмашук; Ред. Ю. Г. Гошко]. - К.: Наукова думка, 1988. - 272 с.: іл.

11. Бурачинська Л. Поділля / Л. Бурачинська // Український народний одяг (укр. і англ. мовами). - Торонто - Філадельфія, 1992. - С. 93-111.

12. Стельмашук Г. Традиційні головні убори українців / Г. Стельмашук. НАН України. Інститут народознавства. - К.: Наукова думка, 1993. - 240 с.; Стельмашук Г. Українські народні головні убори / Г. Стельмашук. - Львів: Апріорі, 2013. - 276 с.

13. Кара-Васильєва Т. В. Українська сорочка. Альбом / Т. В. Кара-Васильєва. - К.: “Томіріс”, 1994 - 30 с.: іл.

14. Ніколаєва Т. Історичні передумови формування традиційного одягу Поділля / Т.°Ніколаєва // Поділля. [Під ред. Артюх Л. Ф., Балушка В. Г., Болтарович З. Є. та ін.]. - К.: Видавництво НКЦ “Доля”, 1994. - С. 260-276; Ніколаєва Т. Історія українського костюма / Т. Ніколаєва. [Іл. З. Васіної, Л.°Міненко, Т. Ніколаєвої, О. Слінчак, М. Старовойт]. - К.: Либідь, 1996. - 176 с.: іл.; Ніколаєва Т. Український костюм. Надія на ренесанс / Т. Ніколаєва. - К.: Дніпро, 2005. - 320 с.: іл.

15. Матейко К. Український народний одяг: Етнографічний словник / К. Матейко. - К.: Наук. думка, 1996. - 112 с. 16. Білан М. Українській стрій / М. Білан, Г. Стельмащук. - Львів: Фенікс, 2000. - 328 с.

Анотація

Внаслідок аналізу фондових колекцій Тернопільського обласного краєзнавчого музею у статті висвітлюється проблема дослідження предметів народної ноші українців Західного Поділля ХІХ - першої половини ХХ ст. Вперше подається спроба створення розширеної класифікації традиційного вбрання західних подолян з врахуванням відмінних ознак їх комплексів.

Вследствие анализа фондовых коллекций Тернопольского областного краеведческого музея в статье отображается проблема исследования предметов народной одежды украинцев Западного Подолья ХІХ - первой половины ХХ вв. Впервые подаётся попытка создания расширенной классификации традиционной одежды западных подолян с учётом отличительных признаков их комплексов.