Етнографічна діяльність Ніканора Дмитрука (на прикладі вивчення с. Дідковичі)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЕТНОГРАФІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ НИКАНОРА ДМИТРУКА
(на прикладі вивчення с. Дідковичі)

Доктор історичних наук, доцент,

професор кафедри історії України

Житомирського державного університету ім. І. Франка

У статті досліджується діяльність Н.К. Дмитрука з етнографічного вивчення с. Дідковичі Коростенського району на Житомирщині. Визначається значний вклад Н.К. Дмитрука у розвиток етнографічної науки України 1920-х -- 1930-х років. Серед його робіт особливе місце займає «Монографічне вивчення (с. Дідковичі на Волинському Поліссі)». Етнографічна діяльність Н.К. Дмитрука як співробітника Етнографічної комісії Всеукраїнської академії наук з вивчення с. Дідковичі відбувалася наприкінці 1920-х років.

Ключові слова: Никанор Дмитрук, с. Дідковичі, Етнографічна комісія Всеукраїнської академії наук.

Nykanor Dmytruk's ethnographic activity

(based on Didkovychi village research)

Serhii Stelnykovych (Zhytomyr)

Zhytomyr Ivan Franko State University

The paper is focused on Nykanor Dmytruk's ethnographic studying of Didkovychi village in Korosten district, Zhytomyr region. It is stated that Nykanor Dmytruk made a notable contribution to the development of ethnographic science in Ukraine in the 1920s -- 1930s. «Monographic Didkovychi village study in Volyn Polissia» is of paramount importance among his ethnographic works. This study is a significant historiographical fact, which summarizes the research results of a particular settlement by the Ethnographic Committee of the All- Ukrainian Academy of Sciences. «Monographic Didkovychi village study in Volyn Polissia» presents the author's special view of the organizing method of ethnographic work during the interwar period, conducted by Nykanor Dmytruk.

Nykanor Dmytruk, as a co-worker of the Ethnographic Committee of the All-Ukrainian Academy of Sciences, began to research Didkovychi village in 1927. After moving to the village and becoming a teacher of a local school, he developed a scheme for studying the settlement. Nykanor Dmytruk involved local school students, who joined a History group, into the ethnographic process. Later, the peasants began to join the group. A local museum was opened in Didkovychi on the basis of a large number of collected exhibits. Nykanor Dmytruk tried to make a local history bias in teaching subjects at school of Didkovychi village. In 1929 the ethnographic study of the settlement was ceased due to Nykanor Dmytruk's leaving in connection with his admission to the postgraduate course. The ethnographic study of the village was intensified in the middle of 1930. At that time, scientists of the Ethnographic Committee of the All-Ukrainian Academy of Sciences, some museums, and teachers of the region joined the settlement research. However, at this time, ethnographers work, including those united within the framework of the Ethnographic Committee of the All-Ukrainian Academy of Sciences, began to curtailed. In March 1931, at a scientific meeting of the Ethnographic Committee of the All-Ukrainian Academy of Sciences Nykanor Dmytruk made a report on the monographic study of Didkovychi village.

Key words: Nykanor Dmytruk, Didkovychi village, Ethnographic Committee of the All- Ukrainian Academy of Sciences.

Этнографическая деятельность Никанора Дмитрука
(на примере изучения с. Дидковичи)

Стельникович Сергей (г. Житомир)

Доктор исторических наук, доцент,

профессор кафедры истории Украины

Житомирского государственного университета им. И. Франко

В статье исследуется деятельность Н.К. Дмитрука по этнографическому изучению с. Дидковичи Коростенского района на Житомирщине. Определяется значительный вклад Н.К. Дмитрука в развитие этнографической науки Украины 1920-х -- 1930-х годов. Среди его работ особое место занимает «Монографическое изучения (с. Дидковичи на Волынском Полесье)». Этнографическая деятельность Н.К. Дмитрука как сотрудника Этнографической комиссии Всеукраинской академии наук по изучению с. Дидковичи происходила в конце 1920-х годов.

Значний вклад у розвиток етнографічної науки України у 1920-х -- наприкінці 1930-х років вніс уродженець с. Лука Житомирського повіту Никанор Костьович Дмитрук (1902-1938 рр.). Серед етнографічних досліджень Н.К. Дмитрука увагу привертає «Монографічне вивчення (с. Дідковичі на Волинському Поліссі)», рукопис якого зберігається у відділі Архівні наукові фонди рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України. Адже, з одного боку, воно виступає як важливий історіографічний факт, що підбиває підсумки дослідження окремого населеного пункту Етнографічною комісією ВУАН -- с. Дідковичі на Житомирщині; а з іншого -- демонструє особливе авторське бачення організації методики етнографічно-пошукової роботи у міжвоєнний період.

Вивчення етнографічної діяльності Н. К. Дмитрука, як і його особи, було започатковано 1990 р. у дослідженні С.М. Музиченка [1]; згодом поглиблено у наукових розвідках Л.Г. Гарбузової [2, арк. 36] та М.Ю. Костриці [3; 4]. Вчені, спираючись на раніше невідому джерельну базу, головним чином зосередилися на узагальненому вивченні життєвого й творчого шляху етнографа. При цьому вони звертали увагу і на факт обстеження Н.К. Дмитруком поліського села Дідковичі. Біографічні відомості про Н.К. Дмитрука та загальну інформацію про його діяльність з етнографічного вивчення с. Дідковичі знаходимо у статтях М. Вася- новича [5], Т. Шевчук [6], М.В. Беха [7]. Основні віхи життєвого й творчого шляху Н.К. Дмитрука також розглянуті нами у передмові до публікації рукопису «Монографічне вивчення (с. Дідковичі на Волинському Поліссі)» [8, с. 3-20]. Однак, не дивлячись на окреслену історіографічну базу, узагальнююча розвідка з етнографічного вивчення Н.К. Дмитруком с. Дідковичі відсутня.

Етнографічне вивчення с. Дідковичі Коростенського району

Н.К. Дмитрук як працівник Етнографічної комісії ВУАН розпочав у 1927 р. Для цього вчений разом з дружиною О. А. Дмитрук переїхали до села та влаштувалися вчителями до місцевої школи. Для подружжя педагогічна робота «була за джерело існування», а школа перетворилася на «перший осередок краєзнавчої роботи на селі». При цьому, перед Н. К. Дмитруком постала проблема поєднання науково-дослідної діяльності з педагогічною та з виконанням господарських і громадсько- професійних обов'язків, які забирали багато часу та зусиль [9, арк. 7-8].

Про мотиви обрання поліського села Дідковичі об'єктом усестороннього етнографічного дослідження зазначає сам Н.К. Дмитрук: «По- перше, тому що це типове поліське шляхетське село (а шляхти цього часу ґрунтовно не вивчав ніхто), по-друге, що це село дьогтярське (а розвоз дьогтю -- одно з основних побічних заробітків багатьох сіл Полісся). Крім того, це село має надзвичайно цінний матеріял сливе [майже. -- С.С.] зо всіх галузей краєзнавства -- тут є і рибальство <...>, і пасічництво, і скотарство, і килимарство, що й по цей день досить поширене, і вироби з дерева та інш., не кажучи про багатство фольклору, досить цікаві побутові та мовні особливості людности цього села <...>» [9, арк. 8]. Загалом, с. Дідковичі (сучасного Коростенського району Житомирської області) -- одне із найдавніших поселень на Поліссі, згадується у писемних джерелах, починаючи з другої половини XVI-XVII ст. Назва населеного пункту походить від імені власників землі -- Дідовичів (Дідковичів).

Очевидно, що не в останню чергу обрання с. Дідковичі для етнографічного вивчення відбулося через попередній досвід перебування Н.К. Дмитрука на Коростенщині. Адже із 1925 р. по 1928 р., тобто уже станом на початок етнографічного вивчення с. Дідковичі, Н.К. Дмитрук працював завідувачем відділу робселькорівського руху та робітничого життя на Коростенщині; дописував у коростенську газету «Нове село» [10, арк. 86]. Також певний час він працював у Коростенському окружному музеї краєзнавства [2, арк. 33]. Власне, вже з 1925 р. Н.К. Дмитрук розпочав етнографічні дослідження населених пунктів району, які стали основою для його перших публікацій. У цей же час учений навіть планував заснувати у Коростені етнографічне товариство, а по селах району -- «створити сітку кореспондентів» [1, с. 61].

Поступово Н.К. Дмитрук організував у Дідковичах систематичні етнографічні дослідження, а станом на жовтень 1927 р. розробив схему вивчення села. Вона включала 24 пункти, кожен з яких передбачав окремі напрямки етнографічного вивчення (наприклад: «Природа місцевости», «Культурно-історичні відомості», «Індивідуальне господарство», «Архітектура», «Транспорт», «Народня гастрономія (харчування)», «Народнє мистецтво», «Народній календар», «Народня медицина», «Фольклор» тощо) [9, арк. 9-13]. дмитрук етнографічний комісія наука

До науково-дослідної роботи Н.К. Дмитруком спочатку були залучені учні місцевої школи. Завдяки його ініціативі 28 листопада 1927 р. при Дідковицькій школі було створено краєзнавчий гурток «з метою здійснювати краєзнавчий ухил школи на практиці, збирати матеріяли до вивчення свого села». Згодом, окрім учнів, до роботи краєзнавчого гуртка почали включатися й селяни [9, арк. 13]. Найбільш прикро, що етнографічна робота в своїй основі не була підтримана місцевими вчителями, на чому постійно наголошував Н.К. Дмитрук: «Спроба притягти до цієї роботи місцевих учителів не вдалася (вони й досі вважають її за непотрібну, а краєзнавчий ухил в роботі школи -- це для них якась абстракція)» [9, арк. 9].

За досить короткий проміжок часу членами Дідковицького краєзнавчого гуртка було зібрано близько 1 500 експонатів, зокрема зразки вишивок, колекцію лікарських рослин, матеріали з різних галузей господарства й побуту села тощо. На основі значної кількості зібраних експонатів у листопаді 1928 р. у Дідковичах було створено сільський краєзнавчий музей, який серед місцевих жителів користувався досить значною популярністю. У червні 1929 р. частину експонатів місцевого музею було передано до фондів Волинського краєзнавчого музею [9, арк. 7-14, 29].

Як зазначалося, головною опорою Н.К. Дмитрука з етнографічного вивчення с. Дідковичі стали учні місцевої школи, об'єднані в краєзнавчий гурток. Водночас дослідник, будучи вчителем, намагався «практично ув'язати навчальну роботу з краєзнавчою так, щоб це було одно організовано ціле, ув'язати, де тільки можна, теорію з місцевою дійсністю, з місцевим життям» [9, арк. 24].

Наприкінці 1920-х років Н. К. Дмитрук вступив до аспірантури при відділі етнографії (очолюваного В.Г. Кравченком) Волинського краєзнавчого музею. У 1929 р. він був змушений залишити Дідковичі та повернутися до Житомира, «де сполучав і редакційну, і аспірантсько-музейну роботу» [9, арк. 29]. Відтак, за період 1927-1929 років було зібрано значний фактичний етнографічний матеріал, який дозволив Н.К. Дмит- руку розпочати попереднє узагальнююче дослідження с. Дідковичі. При цьому, безпосереднє вивчення цього населеного пункту не припинилося. Зі створенням при Етнографічній комісії ВУАН Кабінету для вивчення радянського села його важливою дослідною станцією, очевидно, не без сприяння Н.К. Дмитрука, стало і с. Дідковичі. У липні-серпні 1930 р. до участі у дослідженні населеного пункту, окрім членів краєзнавчого гуртка, долучилися наукові працівники ВУАН, окремих київських та Волинського краєзнавчого музеїв, деякі вчителі регіону (О.А. Ліпман, П.В. Кондратюк, О.А. Дмитрук, А.А. Терещенко, Л.П. Гвозд, Ф.П. Сте- ценко, І.М. Данильченко та ін.). Наприкінці листопада 1930 р. було активізовано роботу і Дідковицького краєзнавчого гуртка. Зібрані й опрацьовані матеріали планувалося видавати окремими збірками під назвою «Матеріяли до монографічного опису с. Дідкович на Волинському Поліссі» [9, арк. 32, 34-35, 38].

Етнографічне вивчення поліського с. Дідковичі цікавило як місцевих дослідників, так і науковців Києва, зокрема працівників ВУАН, які перебували тут у липні-серпні 1930 р. Основною проблемою організації їхньої ефективної роботи, зі слів Н.К. Дмитрука, стали матеріальні труднощі. Тому у зв'язку із запланованим відрядження експедиції до с. Дідковичі Н.К. Дмитрук 14 травня 1930 р. у листі до керівника Етнографічної комісії ВУАН В.П. Петрова звертався зі словами: «Ні добових, ні на нічліг, ні на харчі, ні на придбання експонатів навіть ми не просимо. Одне лише -- оплатити дорогу» [1, с. 62]. Пізніше, у «Монографічному вивченні (с. Дідковичі на Волинському Поліссі)», Н.К. Дмитрук відзначив: «Якщо дослідники с. Дідкович матимуть мінімальні засоби на те, щоб продовжувати почату роботу, то успіх її буде забезпечений» [9, арк. 42].

Проте з кінця 1920-х років діяльність Етнографічної комісії ВУАН почала згортатися. Тому питання про продовження роботи з етнографічного вивчення с. Дідковичі не поставало. У такій ситуації 16 березня 1931 р. на вченому засіданні Етнографічної комісії ВУАН усе-таки було заслухано доповідь Н.К. Дмитрука, присвячену монографічному вивченню с. Дідковичі [2, арк. 33].

У 1933 р. Етнографічну комісію ВУАН ліквідували, згодом частина її членів була піддана сталінським репресіям. Був репресований і Н.К. Дмитрук. 10 травня 1938 р. рішенням трійки при Житомирському обласному управлінні НКВС йому був винесений вирок -- вища міра покарання [11, арк. 458]. Н.К. Дмитрук був розстріляний 10 червня 1938 р. [11, арк. 464].

Отже, Н.К. Дмитрук здійснив значний вклад у розвиток етнографічної науки України міжвоєнного періоду. Серед його робіт особливе місце займає «Монографічне вивчення (с. Дідковичі на Волинському Поліссі)», підготовлене за результатами етнографічного дослідження поліського села Дідковичі. Н.К. Дмитрук досліджував населений пункт наприкінці 1920-х років як працівник Етнографічної комісії ВУАН. Йому вдалося залучити до пошукової роботи, об'єднавши у краєзнавчий гурток, учнів місцевої школи, а згодом і селян. У 1930 р. до етнографічного дослідження с. Дідковичі долучилися інші наукові працівники Етнографічної комісії ВУАН, деяких музеїв, окремі вчителі регіону.

Джерела та література

1. Музиченко С.М. Вступна стаття. Дмитрук Никанор. 45 років етнографічної діяльності В.Г. Кравченка / С.М. Музиченко // Народна творчість та етнографія. -- 1990. -- № 3. -- С. 61-64.

2. Житомирський обласний краєзнавчий музей, НДМ, 5656/1-34.

3. Костриця М.Ю. З криниць народної творчості / М.Ю. Костриця // Реабілітовані історією. Житомирська область. Кн. 1. -- Житомир: Полісся, 2006. -- С. 149-153.

4. Костриця М.Ю. З полону забуття: етнограф Никанор Дмитрук / М.Ю. Костриця // Велика Волинь. -- 1997. -- Вип. 16. -- С. 136-138.

5. Васянович О. Рукописні фонди Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології як джерело народної метеорології українського Полісся / О. Васянович // Галичина. -- 2003. -- Ч. 9. -- С. 195-197.

6. Шевчук Т. Никанор Дмитрук / Т. Шевчук // Народна культура українців: життєвий цикл людини: історико-етнологічне дослідження: у 5 т. Т. 2: Молодь. Молодість. Молодіжна субкультура. -- К.: Дуліби, 2010. -- С. 544.

7. Бех М.В. Монографічне дослідження села в етнології: історія та подальші перспективи / М.В. Бех // Збірник наукових праць. Серія: Історія та географія. -- Харків, 2012. -- Вип. 45. -- С. 35-40.

8. Дмитрук Н.К. Монографічне вивчення (с. Дідковичі на Волинському Поліссі) / Н.К. Дмитрук; [упоряд., авт. передм. та комент. С.В. Стельникович]. -- Житомир: Полісся, 2019. -- 56 с.

9. Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України, ф. 1-4, спр. 219.

10. Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, ф. 1-2, спр. 58.

11. Державний архів Житомирської області, ф. Р-5013, оп. 2, спр. 1337.

References

1. Muzychenko, S.M. (1990). Vstupna stattia. Dmytruk Nykanor. 45 rokiv etnohrafichnoi diialnosti V.H. Kravchenka. Narodna tvorchist ta etnohrafiia, 3, 61-64. [in Ukrainian].

2. Zhytomyrskyi oblasnyi kraieznavchyi muzei, NDM, 5656/1-34 [Zhytomyr Regional Museum, SSM, 5656/1-34].

3. Kostrytsia, M.Iu. (2006). Z krynyts narodnoi tvorchosti. Reabilitovani istoriieiu. Zhytomyrska oblast (Vol. 1, pp. 149-153). Zhytomyr: Polissia. [in Ukrainian].

4. Kostrytsia, M.Iu. (1997). Z polonu zabuttia: etnohraf Nykanor Dmytruk. Velyka Volyn, 16, 136-138. [in Ukrainian].

5. Vasianovych, O. (2003). Rukopysni fondy Instytutu mystetstvoznavstva, folklorystyky ta etnolohii yak dzherelo narodnoi meteorolohii ukrainskoho Polissia. Halychyna, 9, 195-197. [in Ukrainian].

6. Shevchuk, T. (2010). Nykanor Dmytruk. Narodna kultura ukraintsiv: zhyttievyi tsykl liudyny: istoryko-etnolohichne doslidzhennia (Vol. 2, p. 544). Kyiv: Duliby. [in Ukrainian].

7. Bekh, M.V. (2012). Monohrafichne doslidzhennia sela v etnolohii: istoriia ta podalshi perspektyvy. Zbirnyk naukovykhprats. Seriia: Istoriia ta heohrafiia, 45, 35-40. [in Ukrainian].

8. Dmytruk, N.K. (2019). Monohrafichne vyvchennia (s. Didkovychi na Volynskomu Polissi). Zhytomyr: Polissia. [in Ukrainian].

9. Instytut mystetstvoznavstva, folklorystyky ta etnolohii im. M.T. Rylskoho NAN Ukrainy, f. 1-4, spr. 219 [M.T. Rylsky Institute of Arts Studies, Folklore Studies and Ethnology NAS of Ukraine, fund 1-4, file 219].

10. Instytut mystetstvoznavstva, folklorystyky ta etnolohii im. M.T. Rylskoho NAN Ukrainy, f. 1-2, spr. 58 [M.T. Rylsky Institute of Arts Studies, Folklore Studies and Ethnology NAS of Ukraine, fund 1-2, file 58].

11. Derzhavnyi arkhiv Zhytomyrskoi oblasti, f. R-5013, op. 2, spr. 1337 [State Archives of Zhytomyr Region, fund R-5013, description 2, file 1337].

Размещено на Allbest.ru