Форми сільських поселень південно-західної Волині в середині ХІХ-початку ХХ ст.

Размещено на http://allbest.ru

ФОРМИ СІЛЬСЬКИХ ПОСЕЛЕНЬ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ ВОЛИНІ В СЕРЕДИНІ ХІХ-ПОЧАТКУ ХХ СТ

Григорій Рачковський

Львівський національний університет імені Івана Франка

кафедра етнології

Львів, Україна

У статті йдеться про форми сільських поселень південно-західної Волині, як частини історико-етнографічної Волині. Проаналізовані форми поселень: безсистемні, рядові, комбіновані та вуличні, що побутували серед сільських населених пунктів різних соціяльних типів. Показано вплив низки факторів, що спричинили складну планувальну структуру поселень.

Ключові слова: етнологія, поселення, класифікації поселень, форма поселень, південно-західна Волинь.

FORMS OF RURAL SETTLEMENTS IN THE SOUTHWESTERN VOLHYNIA

in the Half of the 19^th and the Beginning of the 20^th Centuries

Hryhoryi RACHKOVSKYI

The Ivan Franko National University of Lviv,

Department of Ethnology,

Lviv, Ukraine

The specificity of shape of rural settlements in the territory of the southwestern Volhynia. During the second half of the 19th and the beginning of the 20th centuries is described in the article. The typology of settlements is considered in the works of many researchers. However, the application of different approaches and classification criteria more than once led to discrepancies in the conclusions of research by various authors. Settlements may be classified by their shape. Thus, under the shape of a settlement understand the planning of the settlement. Patterns of rural settlements reflect the way the houses are sited in relation to each other. The site of the village, the surrounding topography and terrain influence the shape and size of a village. The unsystematic shapes, linear shapes, street shapes and combined shapes of a settlements and their types of the southwestern Volhynia during the specified period are analysed. The main thesis of the article is the features of natural, geographical, socioeconomic and historical conditions of the southwestern Volhynia have led to the formation of peculiar forms of settlements.

The southwestern Volhynia as an ethnographic area was a part of Galicia in the administrative-territorial sphere in the second half of the 19th and the beginning of the 20th centuries. The territory of this piece of ethnographic Volhynia became part of the northern rural districts of Galicia - Brody, Radekhiv and Sokal powiats. The form of settlement in any particular region reflects human relationship with the environment. Patterns refer to the shape of a settlement, not its density. The dispersed settlements are usually too spread out to define a shape. Forms of settlements at the initial stage of their existence depended significantly on natural and geographical conditions.

Some factors affecting the location of rural settlements are: water supply, availability of fertile soils suitable for agriculture. Usually rural settlements are located near water bodies such as rivers, lakes, and springs where water can be easily obtained. Rural settlements are most closely and directly related to land. They are dominated by primary activities such as agriculture, animal husbandary, crafts etc. Early settlers chose plain areas with fertile soil, and places where the site was suitable for construction.

Rural settlements of the southwestern Volhynia may be classified on the basis of forms or shapes of the settlements. Among the settlements of the three of the northern rural districts of Galicia dominated settlements of unsystematic form. Geographical conditions affected the form of Zbrui, the village of Radekhiv district, which was surrounded by swamps. The yards of this village were randomly scattered.

Linear settlements are settlements where the buildings are constructed in lines, often next to a geographical feature like a lake shore, a river or following a road. A characteristic feature of the linear shapes of settlements is the placement of peasant households in one, or several straight or broken lines, often next to a geographical feature like a lake shore, a river or following a road. An example of a linear settlement is village of Shnyriv of Brody district. The houses are located along a road in this settlement.

Composite form settlements combine elements of several forms of planning. Such settlements were formed as a result of the growth of the number of yards, expansion of the built-up area. Increase in population cause villages to grow in number of houses. These houses occupy open spaces and lead to semi-compact settlement which ultimately acquires a nucleated settlement. The main social types of rural settlements were the village, the khutir, and the hamlet. In its plan most often combines elements of unsystematic, linear, and street forms The combined shapes of villages Pisky, Berlyn Hai Starobridski on the territory of the Brody district and Stremilche, Batyiv, Baryliv of the Radekhiv district are some good examples. Street planning was typical of the German colonies.

During the last quarter of the XVIII - to the end of the XIX century, the Austrian government issued a number of regulations governing rural construction. However, the Austrian legislation did not have a significant effect on the planning of rural settlements in Galicia, because it did not take into account specific natural-geographical and socio-economic conditions.

The site of the village, the surrounding topography and terrain influence the shape and size of a village. The shapes of rural settlements were influenced by the surrounding landscape, as well as on socio-economic factors. They were also shaped by other factors such as size of a village, who owned the land and whether the land was good for building and other factors.

Keywords: ethnology, Southwestern Volhynia, Rural settlments.

сільські поселення волинь планувальна структура

Питання типології поселень, у тому числі у форм населених пунктів Галичини, розглянуто у працях багатьох дослідників August Meitzen, Siedelung und Agrarwesen der Westgermanen und Ostgermanen, der Kelten, Rцmer, Finnen und Slawen. (Berlin: Verlag von Wilhelm Hertz, 1895), Bd. 1; Михайло Русов, Типи сільських селищ в полудневій частині Галичини. (Київ, 1915); Franciszek Persowski, Osady na prawie ruskiem, polskiem, niemieckiem i woloskiem w ziemiLwowskiej: Studjum z dziejow osadnictwa. (Lwow: Drukarnia Jakubowskiego i Sp., 1926); Bogdan Zaborski, O ksztalta^ wsi w Polsce i ich rozmieszczeniu. (Krakow: Drukarnia Uniwersytetu Jagellonskiego, 1926); Сергей Ковалев, Географическое изучение сельского расселения. (Москва: Геогр. ф-т МГУ, 1960); Григорій Стельмах, Історичний розвиток сільських поселень на Україні. (Київ: Наукова думка, 1964).. Однак вони застосовували відмінні підходи та критерії класифікації, зокрема, форм, що не раз призводило до розбіжностей у висновках студій різних авторів. З методологічного погляду для вивчення поселень, мабуть, найважливіше значення мала праця Михайла Вітова. Дослідник вважав що, під формою поселення слід розглядати планування населеного пункту Михаил Витов, “О классификации поселений,” Советская этнография 3 (1954): 34.. Особливості природно-географічних, соціяльно-економічних та історичних умов різних регіонів України сприяли тому, що утворено своєрідні форми поселень.

До етнографічної південно-західної Волині належить територія, яка внаслідок першого поділу Польщі 1772 р. відійшла під владу Австрії Степан Макарчук, Історико-етнографічнірайони України. (Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2012), 44; Роман Кирчів, “Етнографічне районування України,” у Етнографія України, ред. Степан Макарчук (Львів: Світ, 2004), 135; Михайло Глушко, “Історико-етнографічна Волинь: локалізація, межі (за матеріалами наукових досліджень другої половини ХХ - початку ХХІ ст.),” у ІІІ Міжнародний науковий конгрес українських істориків "Українська історична наука на шляху творчого поступу". Луцьк, 17-19 травня 2006р.: Доповіді та повідомлення: В 3-х т., ред. Ігор Коцан (Луцьк: Вежа, 2007) І: 115-116; Михайло Глушко, “Віктор Давидюк. Етнологічний нарис Волині. За матеріалами експедиції Полісько-Волинського народознавчого центру “Волиняна - 2003”. Луцьк: Інститут культурної антропології, 2005. 70 с. [Рец.],” Вісник Львівського університету. Серія історична 39-40 (2005): 722-724; Роман Радович, “Традиційне сільське житло на Опіллі другої половини XIX - початку XX століть,” Записки Наукового товариства імені Шевченка. Праці Секції етнографії та фольклористики CCXXX (1995): 79-106. і за адміністративно- територіяльним поділом перебувала в межах північних повітів Галичини - Бродівського, північної частини Кам'янка-Струмилівського (в межах якого в 1912 р. був сформований Радехівський повіт) та Сокальського повітів.

На цих теренах побутували різні форми сільських поселень: безсистемні, рядові, комбіновані та вуличні. Форми поселень на початковому етапі їх існування істотно залежали від природно-географічних умов. Зокрема поселення давнішого часу розміщувалися на берегах річок і струмків, у тих місцях, де були родючі ґрунти, придатні для забудови ділянки, необхідні умови для розвитку землеобробітку, скотарства і промислів.

На матеріяльну культуру людности південно-західної частини етнографічної Волині в цілому і на поселення зокрема наклали свій відбиток природно- географічні умови: рельєф, гідромережа, клімат та родючість ґрунтів. Основна територія реґіону загалом рівнинна і досить почленована балками й долинами численних приток Західного Бугу та Стиру. Істотні риси природних умов реґіону визначає його положення в смузі Головного европейського вододілу. До них належить, зокрема, той фактор, що на досліджуваній території немає великих річок, оскільки у смузі вододілу лежать лише витоки річкових систем. Сокальське пасмо, що в цілому належить до лісостепових ландшафтів, на півдні переходить у зовсім відмінну природну область - так зване Мале Полісся. Ландшафт Малого Полісся характерний малорозчленованим рельєфом із неглибокими, але широкими заболоченими долинами Каленик Геренчук, “Природні ландшафти і райони,” у Природа Львівської області, ред. Каленик Геренчук (Львів: В-во Львівського ун-ту, 1972), 121..

Сільські поселення досліджуваної території Григорій Стельмах відносив до Середньої зони, у якій переважали населені пункти безсистемної форми Григорій Стельмах, “Дорадянські типи сільських поселень на території Української РСР,” Народна творчість та етнографія: Наукові записки Інституту мистецтвознавства та етнографії АН УРСР ІІІ (1954): 119.. У ХІХ - на початку ХХ ст. серед безсистемних поселень цих теренів переважали безсистемно скупчені. Безсистемної форми було с. Білявці Бродівського повіту. Садиби місцевих селян безладно скупчувалися поблизу головної сільської комунікації та численних проїздів, які відходили від дороги. В окремих фрагментах поселення садиби були розкидані групами зі скупченим типом розселення Кадастрова карта села Білявці, 1844 р., Центральний державний історичний архів України, м. Львів (далі - ЦДІАЛ), ф. 186, оп. 6, спр. 60, арк. 13, 15.. Подібну форму мало с. Клекотів Бродівського повіту, розташоване біля самого державного кордону. Крайні садиби згаданого села були на віддалі 200-300 м від політичного кордону. Через с. Клекотів проходила сільська дорога, від якої відходили проїзди до садиб, що безладно скупчувалися обабіч. Понад дорогою у цьому селі розміщувалася незначна частина дворів. Будинки у садибах орієнтувалися фасадами на південь Кадастрова карта села Клекотів, 1844 р., ЦДІАЛ, ф. 186, оп. 6, спр. 456, арк. 7.. У плануванні описаного поселення виразно простежується безсистемна форма зі скупченим типом розселення, хоча кілька дворів творять фраґмент рядової.

У середині ХІХ - на початку ХХ ст. безсистемна форма поселення була притаманна селам Сухота, Салашки Кадастрова карта сіл Боратин, Сухота і Салашки, 1844 р., ЦДІАЛ, ф. 186, оп. 6, спр. 78, арк. 3, 7. і Вовковатиця Кадастрова карта села Заболотці з присілком Вовковатичі, 1844 р., ЦДІАЛ, ф. 186, оп. 6, спр. 344, арк. 6. Бродівського повіту. Майже повністю залежною від природних умов була форма розселення у присілку Збруї Радехівського повіту, що розміщувався у заболоченій місцевості. Всі місцеві садиби були безладно розкидані в залежності від підвищених місць.

Характерною рисою рядового типу планування поселень є розміщення селянських дворів в одну, або кілька прямих чи ламаних ліній, дотримуючись орієнтації фасадів будинків у певному напрямі - на дорогу, річку чи за сторонами світу. Деякі дослідники не виділяли рядовий тип планування сільських поселень в окрему групу, і часто ототожнювали його з вуличним. Так, Г. Стельмах стверджував, що не слід окремо виділяти поселення, які розміщуються рядами забудов по обидва боки потоку чи балки, вважаючи, що це одна вулиця Григорій Стельмах, Історичний розвиток сільських поселень, 45.. Однак, базуючись при класифікації поселень за формами лише на цих критеріях, неможливо з точністю відрізнити вуличне планування від рядового. Для класифікації поселення в такому випадку потрібно зважати на орієнтацію фасадів будинків на сторони світу.

В однорядових придорожніх поселеннях смугу дворів розміщували вздовж одного з боків головної сільської комунікації. Типовим прикладом поселення з рядовою формою є с. Шнирів Бродівського повіту. Головна сільська дорога ламаною лінією проходила через усе поселення. У середині ХІХ ст. понад 90 дворів цього села розміщувалися вздовж одного боку дороги. І лише приблизно 15 садиб були на протилежному боці сільської комунікації. Всі будинки цього села були звернені фасадами на південні румби. У частинах Шнирева, де дорога проходила зі сходу на захід, кільканадцять дворів виходили вікнами на комунікацію Кадастрова карта села Шнирів, 1844 р., ЦДІАЛ, ф. 186, оп. 6, спр. 1461, арк. 11, 12.. Згодом розвиток села проходив шляхом, типовим для поселень рядової форми. У зв'язку зі зростанням кількости господарств відбувалися сімейні поділи присадибних ділянок. Поблизу старих батьківських садиб виникали нові. Поширеними були випадки, коли на одному дворі стояли дві хати. Якщо обидва будинки розміщували паралельно причілками до дороги, їх фасади, траплялося, були звернені один до одного. В інших випадках новостворені господарства забудовували у кінці городів, у зв'язку з чим виникали два паралельні ряди садиб Кадастрова карта села Шнирів, 1844 р., ЦДІАЛ, ф. 186, оп. 6, спр. 1461, арк. 12.. Так поселення розвивалося у плані від однорядового до дворядового зі скупченим типом розселення.

У присілку Буява Сокальського повіту будинки, зберігаючи орієнтацію на південні румби, розміщені двома рядами, що повторювали вигини дороги. Таке положення відповідало дворядовому придорожньому плануванню поселення Кадастрова карта села Лучиці з присілком Буява, 1854 р., ЦДІАЛ, ф. 186, оп. 5, спр. 901, арк. 4..

На галицькому боці етнографічної Волині так само широко розповсюдились поселення комбінованої форми. Такі поселення об'єднували елементи кількох планувань та типів розселення. Як правило, вони формувалися через зростання кількости садиб, розширення площі забудови садиб або населених пунктів.

Поселення комбінованої форми у своєму плані найчастіше поєднували елементи безсистемної, рядової та, спорадично, вуличної форм, при скупченому типі забудови. Складовими комбінованої форми с. Стремільче Радехівського повіту були елементи рядового придорожнього, безсистемного та вуличного планувань. Поселення розташовувалося в межиріччі рік Стубли та Стиру, по яких проходив державний кордон з Росією. У середині ХІХ ст. це село мало кілька паралельних розгалужень головної комунікації, що в кількох місцях з'єднувалися провулками. У західній частині с. Стремільче двори розміщувалися в один регулярний ряд і фасадами до дороги, що відповідало орієнтації на південь. З часом новоутворені двори зводили позаду і з боків тих, що були засновані раніше, ущільнюючи ряди. У південній частині цього села від дороги відходили широкі під'їзди до дворів, що також зберігали орієнтацію на південь, але були на різній відстані від комунікації з одного боку і прилягали один до одного - з іншого. У середній частині поселення спостерігалися елементи однорядової придорожньої форми, про що свідчила скупчена забудова з одного боку дороги, де всі хати були звернені фасадами на південь. Двори, що виникали пізніше, зводили на протилежному боці дороги, але хати в них були звернені тильною стіною до комунікації Кадастрова карта села Стремільче, 1844 р., ЦДІАЛ, ф. 186, оп. 6, спр. 1215, арк. 2.. Ще в одній (північній) частині с. Стремільче садиби розміщено двома щільними рядами вздовж відгалуження сільської дороги. Більшість тутешніх будинків розміщувалися в обидвох рядах до дороги тильним боком, а фасадами - на південний захід. Земельні наділи в цьому фраґменті поселення тягнулися вузькими смугами під прямим кутом до дороги. У частині села, де сільська дорога проходила зі сходу на захід, спостерігалися елементи вуличного планування, при якому хати збудовано по обидва боки головної вулиці та орієнтовано фасадами на житло навпроти Там само, арк. 3.. Нові двори, що виникали в результаті поділу первісних дворів і садибних ділянок, ущільнювали забудову поселення. Існувало кілька варіянтів розташування дворів, що виникали внаслідок поділу однієї земельної ділянки. Якщо садибна ділянка ділилася вздовж, перпендикулярною до дороги межею, то нова садиба розташовувалася поблизу батьківської, якщо ж по ширині - то новоутворений двір зводився позаду первісного.

Аналогічний комбінований характер планування мало с. Піски Бродівського повіту. Його форму становили безсистемно розсіяні двори та елементи рядової забудови. На кінцевому відрізку сільської комунікації розміщувався ряд із 24 будинків, що щільно стояли один біля одного. Таке розміщення було викликане дуже вузькими (до 10 м) смугами земельних ділянок, що простягалися по обидва боки сільської дороги. Причому господарські споруди по всій довжині ряду розміщувалися на протилежному боці від житлових будівель Кадастрова карта села Лешнів з присілком Піски, 1844 р., ЦДІАЛ, ф. 186, оп. 6, спр. 594, арк. 15.. В іншій частині цього села садиби були розташовані без певної системи біля польових доріг, що відходили від головної комунікації Там само, арк. 14, 16. або ж мали окремі під'їзди від неї.

Елементи рядової забудови в поєднанні зі скупченим розташуванням дворів були властиві для с. Батиїв Радехівського повіту. Зокрема, згадане поселення пронизувала рясна мережа розгалужень сільської дороги та проїздів, до яких прилягали скупчені садиби місцевих селян Кадастрова карта села Батиїв, 1844 р., ЦДІАЛ, ф. 186, оп. 6, спр. 17, арк. 5, 6..

У присілку Захатка поряд з безсистемно скупченими дворами спостерігаємо низку обійсть, рівномірно розташованих вздовж лівого боку дороги Кадастрова карта села Стремільче, 1844 р., ЦДІАЛ, ф. 186, оп. 6, спр. 1215, арк. 8.. Будинки у цьому ряді розміщувалися причілком до дороги, а вікнами на південний захід. Комбіновану форму названого вище поселення визначало поєднання рядового придорожнього з безсистемним плануванням зі скупченим розташуванням дворів. За аналогічним принципом були сплановані села Барилів Радехівського повіту Кадастрова карта села Барилів, 1844 р., ЦДІАЛ, ф. 186, оп. 6, спр. 1536, арк. 7, 8., Гаї Старобрідські Кадастрова карта села Гаї Старобрідські, 1844 р., ЦДІАЛ, ф. 186, оп. 6, спр. 189, арк. 1, 4, 5. і багатодвірний населений пункт Берлин Кадастрова карта села Берлин, 1844 р., ЦДІАЛ, ф. 186, оп. 6, спр. 49, арк. 18, 22, 23. Бродівського повіту.

Комбіноване планування було властивим для с. Боб'ятин Сокальського повіту, яке розміщувалося в рівнинній місцевості, на деякій віддалі від потоку Карбів. У ХІХ воно поєднувало елементи безсистемної та рядової придорожньої забудови Кадастрова карта села Боб'ятин, 1844 р., ЦДІАЛ, ф. 186, оп. 5, спр. 43, арк. 4, 5..

Вуличні поселення в цьому реґіоні складалися на основі рядового планування. Процес розвитку рядового поселення до комбінованого з елементами рядового і вуличного можна простежити на прикладі с. Королівка Бродівського повіту. В середині ХІХ ст. це малодвірне поселення складалося із 15 садиб, що розміщувалися в один ряд уздовж прямолінійної комунікації. Більшість місцевих дворів тоді була звернена причілковими стінами до дороги, яка простягалася в північно-східному напрямку, а фасадною - в бік південного заходу Кадастрова карта села Лешнів з присілком Піски, 1844 р., ЦДІАЛ, ф. 186, оп. 6, спр. 594, арк. 1а.. Пізніше число дворів цього села зросло до 46 одиниць. Поселення розвивалося за рахунок забудов на краю поселення та вздовж перпендикулярного відгалуження від головної сільської дороги. На краю с. Королівка будинки розміщено за кілька метрів від дороги з обох її боків і вони були звернені фасадами один до одного. Вулиця пролягала по осі схід-захід Там само, арк. 3.. Аналогічним було розташування щодо бічної вулиці, перпендикулярної до головної сільської дороги, що пролягала по осі північ- південь. Подібні риси були у плануванні присілка Корчівка Радехівського повіту, у якому поєднано дворядову придорожню форму з елементами вуличної забудови Кадастрова карта села Волиця Барилова з присілками Корчівка і Зелена, 1844 р., ЦДІАЛ, ф. 186, оп. 6, спр. 174, арк. 2, 8, 9..

Поселення, у плануванні яких були елементи дворядової придорожньої форми, побутували в Радехівському повіті. Село Волиця Барилова розташована в рівнинній місцевості над р. Судилівкою. Певна заболоченість земель, що прилягали до річки, змушувала місцевих селян зводити будівлі на відносно підвищених сухіших ділянках, на значній відстані від ріки, у зв'язку з чим сформувалась дворядова забудова села.

У ХІХ - на початку ХХ ст. багато сіл рядової, безсистемної і комбінованої забудови мали тенденцію розвитку в напрямку до вуличного планування. Але особливо характерним вуличне планування було для колоній, насамперед німецьких. Їхні поселення будувалися на основі топографічних планів, що передбачали прямолінійні комунікації в поселенні. В середині ХІХ ст. поселення колоністів, як правило, мали одновуличну форму. Щільними рядами садиб вздовж однієї прямолінійної вулиці був забудований присілок Генріхсдорф Радехівського повіту Кадастрова карта села Сушно, 1844 р., ЦДІАЛ, ф. 186, оп. 6, спр. 1103, арк. 12.. Аналогічним було планування в поселеннях Ганунин, Воля Сушанська, що в довідниках позначені як “село” Hipolit Stupnicki, Skorowidz wszystkich miejscowoscipolozonych w krolestwie Galicyi i Lodomeryi jakotez w wielkiem ksiзstwie Krakowskiem i ksiзstwie Bukowinskiem, pod wzglзdem politycznej i sqdowej organizacyi kraju wraz z dokladnem oznaczeniem parafii, poczt i wlascicieli tabularnych, ulozonyporzqdkiem abecadlowym. (Lwow: Drukiem Kornela Pillera, 1855), 248., а на кадастрових картах - як “колонія” Кадастрова карта села Сушно, 1844 р., ЦДІАЛ, ф. 186, оп. 6, спр. 1103, арк. 16..

Проте крім одновуличного, поширеними були також колонії з однорядовим придорожнім плануванням. Така форма була характерна для колонії Антонин Радехівського повіту, що в 1853 р. об'єднувала лише 5 господарств. Двори у цьому поселенні розташовувалися в один ряд уздовж дороги Кадастрова карта села Ператин з присілком Антонівка, 1844 р., ЦДІАЛ, ф. 186, оп. 6, спр. 874, арк. 14.. З правого боку вздовж дороги, що проходила з південного сходу на північний захід, тягнувся ряд господарств в іншій колонії - Феліксівці. Це поселення розвивалося через забудову лівого боку дороги новоутвореними дворами, внаслідок чого воно набуло виразного вуличного планування. Рядову форму планування мав присілок Щиглівка Радехівського повіту, який у середині ХІХ ст. складався з 10 господарств Кадастрова карта села Сушно, 1844 р., ЦДІАЛ, ф. 186, оп. 6, спр. 1103, арк. 12.. Забудова німецьких колоній Східної Галичини, як правило, майже завжди була щільніша, ніж забудова українських сіл.

Упродовж останньої чверті XVIII - до кінця ХІХ ст. австрійський уряд видав низку інструкцій, декретів, патентів та статутів, що так чи інакше торкалися сільського будівництва. Однак, нормативи будівельного права більше стосувалися зведення будинків у сільській місцевості, аніж форм планування поселень. Наприкінці ХІХ ст. був прийнятий спеціяльний статут, що мав впорядкувати і систематизувати основні будівельні норми та правила. Для розбудови та закладки нових поселень цей статут передбачав складання відповідних планів. Але такі “регуляційні плани” обов'язково вимагали оформлювати лише для будівництва чи відбудови поселень в особливих випадках. Насамперед це стосувалося поселень, що повністю чи частково були зруйновані внаслідок стихійного лиха (пожежі, повені), а також населених пунктів, у яких знаходилися курортні заклади, та поселень, які утворювалися Ustawa budownicza dla wsi іpomniejszych miast і miasteczekz dnia 13pazdziernika 1899 №133 obowiqzujqca w Krolestwie Galicyi і Lodomeryi z Wielkiem Ksiзstwem Krakowskiem. (Lwow-Zloczow: Wilhelm Zukerkandl, 1900), 17, 19, 21.. Вимоги статуту поширювалися також на поселення, які внаслідок парцеляції, зведення великих промислових підприємств, прокладання залізниці чи інших важливих комунікацій швидко розвивалися. Обов'язок складати такі “регуляційні плани” для означених поселень покладався на повітові адміністрації, які повинні були утворювати цільові комісії з представника повітового відділу, керівника сільської адміністрації, делегата від волосної ради та з експертів. Відповідна комісія більшістю голосів визначала доцільність чи недоцільність складати план розбудови для населених пунктів, знищених стихією. В разі потреби складали попередній регуляційний план, на якому наносили ділянки ґрунтів під забудову та вказували їхніх власників. Проєкт повинен був передбачати таке розміщення будівель в поселенні, яке відповідало б “санітарним, протипожежним та іншим вимогам” Ibid. 18-20.. Згідно з правилами статуту, вулиці в усіх поселеннях необхідно було робити рівними і широкими та обсаджувати деревами, хоча б з одного боку дороги Ustawa budownicza dla wsi і pomniejszych miast³ miasteczek, 22.. Функції контролю і нагляду за дотриманням планів забудови поселень покладалися на сільський громадський уряд.

Однак австрійське будівельне законодавство не справило відчутного впливу на планування сільських поселень у Галичині, оскільки не враховувало конкретних природно-географічних та соціяльно-економічних умов. За попередньо складеними планами засновувалися переважно колонії. Вони дійсно майже кожного разу мали регулярний тип розселення.

Поселення давнішого часу, що виникали в процесі народної колонізації, розміщували в придатних для забудови і ведення господарства місцях. Розміщення дворів (садиб) у них залежало від конкретних природних умов: рельєфу, характеру русла річки, якости ґрунтів тощо.

У ХІХ ст. в результаті зростання та розбудови сільських населених пунктів традиційні типи планування в чистому вигляді не раз переростали в комбіновані з різним співвідношенням в них відмінних форм поселення: рядової, безсистемної, вуличної та ін. Так що в більшості випадків поселення мало складну планувальну структуру, хоч чи не в кожному з них переважала та форма, на основі якої відбувалося заснування села. Звичайно, формування давніх сільських поселень відбувалося без яких-небудь попередньо розроблених планів, але нема підстав стверджувати, що воно мало стихійний характер. Первинна форма планування поселень залежала від традицій реґіону, природних умов місцевости, в якій засновувалося село, хутір, виселок чи колонія, а також від соціяльно-економічних та інших факторів.

REFERENCES

Herenchuk, Kalenyk. “Pryrodni landshafty i raiony.” U Pryroda Lvivskoi oblasti, Red. Kalenyk Herenchuk. Lviv: Vяdavnytstvo Lvivskoho universytetu, 1972. 107-133. (in Ukrainian).

Hlushko, Mykhailo. “Istoryko-etnohrafichna Volyn: lokalizatsiia, mezhi (za materialamy naukovykh doslidzhen druhoi polovyny ХХ - pochatku ХХІ st.).” U III Mizhnarodnyi naukovyi konhres ukrainskykh istorykiv “Ukrainska istorychna nauka na shliakhu tvorchoho postupu ”. Lutsk, 17- 19 travnia 2006 r. : Dopovidi ta povidomlennia: V3-kh t. Red. Ihor Kotsan. Lutsk: Vezha, 2007. I. 111-118. (in Ukrainian).

Hlushko, Mykhailo. “Viktor Davydiuk. Etnolohichnyi narys Volyni. Za materialamy ekspedytsii Polisko-Volynskoho narodoznavchoho tsentru “Volyniana - 2003”. Lutsk: Instytut kulturnoi antropolohii, 2005. 70 s. [Rets.].” Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia istorychna 39-40 (2005): 722-728. (in Ukrainian).

Kadastrova karta sela Baryliv. Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy, m. Lviv (dali - TsDIAL). Fond 186, opys 6, sprava 1536. (in Ukrainian).

Kadastrova karta sela Batyiv. TsDIAL. Fond 186, opys 6, sprava 17. (in Ukrainian).

Kadastrova karta sela Berlyn. TsDIAL. Fond 186, opys 6, sprava 49. (in Ukrainian).

Kadastrova karta sela Biliavtsi. TsDIAL. Fond 186, opys 6, sprava 60. (in Ukrainian).

Kadastrova karta sela Bobiatyn. TsDIAL. Fond 186, opys 5, sprava 43. (in Ukrainian).

Kadastrova karta sela Hai Starobridski. TsDIAL. Fond 186, opys 6, sprava 189. (in Ukrainian).

Kadastrova karta sela Klekotiv. TsDIAL. Fond 186, opys 6, sprava 456. (in Ukrainian).

Kadastrova karta sela Leshniv z prysilkom Pisky. TsDIAL. Fond 186, opys 6, sprava 594. (in Ukrainian).

Kadastrova karta sela Luchytsi z prysilkom Buiava. TsDIAL. Fond 186, opys 5, sprava 901. (in Ukrainian).

Kadastrova karta sela Peratyn z prysilkom Antonivka. TsDIAL. Fond 186, opys 6, sprava 874. (in Ukrainian).

Kadastrova karta sela Shnyriv. TsDIAL. Fond 186, opys 6, sprava 1461. (in Ukrainian).

Kadastrova karta sela Stremilche. TsDIAL. Fond 186, opys 6, sprava 1215. (in Ukrainian).

Kadastrova karta sela Sushno. TsDIAL. Fond 186, opys 6, sprava 1103. (in Ukrainian).

Kadastrova karta sela Volytsia Barylova z prysilkamy Korchivka i Zelena. TsDIAL. Fond 186, opys 6, sprava 174. (in Ukrainian).

Kadastrova karta sela Zabolottsi z prysilkom Vovkovatychi. Fond 186, opys 6, sprava 344. (in Ukrainian).

Kadastrova karta sil Boratyn, Sukhota i Salashky. TsDIAL. Fond 186, opys 6, sprava 78. (in Ukrainian).

Kovalev, Sergey. Geograficheskoye izucheniye selskogo rasseleniya. Moskva: Geograficheskiy fakultet MGU. 1960. (In Russian).

Kyrchiv, Roman. “Etnohrafichne raionuvannia Ukrainy.” U Etnohrafiia Ukrainy, Red. Stepan Makarchuk. Lviv: Svit, 2004. 123-148. (in Ukrainian)

Makarchuk, Stepan, Istoryko-etnohrafichni raiony Ukrainy Lvivskyi natsionalnyi universytet imeni Ivana Franka, 2012. (in Ukrainian)

Meitzen, August. Siedelung undAgrarwesen der Westgermanen und Ostgermanen, der Kelten, Rцmer, Finnen und Slawen. Berlin: Verlag von Wilhelm Hertz, 1895, Bd. 1. (in German)

Persowski, Franciszek. Osady na prawie ruskiem, polskiem, niemieckiem i woloskiem w ziemi Lwowskiej: Studjum z dziejow osadnictwa. Lwow: Drukarnia Jakubowskiego i Sp., 1926. (in Polish)

Radovych, Roman. “Tradytsiine silske zhytlo na Opilli druhoi polovyny XIX - pochatku XX stolit.” Zapysky Naukovoho tovarystva imeni Shevchenka. Pratsi Sektsii etnohrafii ta folklorystyky CCXXX (1995): 79-106. (in Ukrainian)

Rusov, Mykhailo. Typy silskykh selyshch vpoludnevii chastyni Halychyny. Kyiv, 1915. (in Ukrainian).

Stelmakh, Hryhorii, “Doradianski typy silskykh poselen na terytorii Ukrainskoi RSR,” Narodna tvorchist ta etnohrafiia: Naukovi zapysky Instytutu mystetstvoznavstva ta etnohrafii AN URSR III (1954): 107-139. (in Ukrainian).

Stelmakh, Hryhorii. Istorychnyi rozvytok silskykh poselen na Ukraini. Kyiv: Naukova dumka, 1964. (in Ukrainian).

Stupnicki, Hipolit. Skorowidz wszystkich miejscowosci polozonych w krolestwie Galicyi i Lodomeryi jakotez w wielkiem ksiзstwie Krakowskiem i ksiзstwie Bukowinskiem, pod wzglзdem politycznej i sqdowej organizacyi kraju wraz z dokladnem oznaczeniem parafii, poczt i wlascicieli tabularnych, ulozony porzqdkiem abecadiowym. Lwow: Drukiem Kornela Pillera, 1855. (in Polish)

Ustawa budownicza dla wsi і pomniejszych miast і miasteczek z dnia 13 pazdziernika 1899 № 133 obowiqzujqca w Krolestwie Galicyi і Lodomeryi z Wielkiem Ksiзstwem Krakowskiem. Lwow-Zloczow: Wilhelm Zukerkandl, 1900. (in Polish)

Vitov, Mikhail. “O klassifikatsii poseleniy.” Sovetskaya etnografiya 3 (1954): 27-37. (In Russian). Zaborski, Bogdan. O ksztaltanh wsi w Polsce i ich rozmieszczeniu. Krakow: Drukarnia Unowersytetu Jagellonskiego, 1926. (in Polish)

Размещено на Allbest.ru