Унікальні пам’ятки історії та культури українського Приазов’я у фондах Маріупольського краєзнавчого музею

- рідкісний документ - це документ, що зберігся або випущений у відносно обмеженому числі примірників і має особливу художню, наукову, бібліографічну чи іншу цінність. Рідкісним може бути також примірник документа, що має неповторні позначки, що відрізняють його від останніх примірників тиражу (іменний, з автографом автора, особливо оправлений, учасник знаменних подій і таке інше).

Експертиза цінності документів - це процедура визначення експертними комісіями наукового, історико-культурного та практичного значення документів шляхом вивчення їхнього походження, змісту, часу й місця створення, зовнішніх ознак. Ця процедура вирішує низку важливих завдань, основними з яких є визначення складу документів, що мають велике значення для особи, суспільства чи держави, встановлення термінів їхнього зберігання, коли інформація, яку вони зберігають, може бути використана впродовж певного часу (Беспянська, 2008, с.12).

Не складає виняток і Маріупольський краєзнавчий музей - авторитетна науково- просвітницька і наукова установа з багатою історією й унікальними колекціями пам'яток природи, історії та культури Українського Приазов'я, серед яких значний інтерес у відвідувачів і науковців викликають артефактні документи (Фонды музея, 2016).

Музей, підпорядкований Департаменту культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради, був заснований 6 лютого 1920 р. як Маріупольський повітовий центральний музей, але його коріння сягають у 1893 р. коли при Олександрівській гімназії Маріуполя був відкритий історико-церковно-археологічний музей.

У 1923-1937 рр. музей мав назву Маріупольський повітовий музей краєзнавства; з 1937 р. - він Донецький (1938 по 1950 рр. - Сталінський) обласний музей краєзнавства; у 1951-1989 рр. - Жданівський краєзнавчий музей; з 1989 р. - Маріупольський краєзнавчий музей. У його фондах зберігається понад 55 тисяч експонатів, у тому числі речові, образотворчі, письмові (рукописні та друковані), нумізматичні, археологічні, фото-документальні, природознавчі та інші. Документальні джерела, рукописні та друковані, складають близько 15 тисяч одиниць зберігання, серед яких знайшли своє місце і артефактні документи (Фонды музея, 2016).

Унікальним предметом вище означеного типу є жалувана грамота Катерини ІІ щодо улаштування греків-християн, виведених з Криму у 1778 р. з під влади кримського хана на вільні землі у Північному Причорномор'ї. Грамота датована 21 травня 1779 р.; текст - автентичний: російською і грецькою мовами (Саенко, 1999).

Спочатку грамота зберігалася у Харлампіївському православному соборі Маріуполя; у 20-х рр. ХХ ст. вона була передана до Маріупольського повітового музею. Під час Другої світової війни і окупації Маріуполя німецькими загарбниками, працівники музею на чолі з його директором І. П. Коваленком змогли надійно сховати і врятувати її разом з іншими унікальними колекціями.

Наступним за історичною значущістю артефактним документом з колекцій Маріупольського краєзнавчого музею, є грамота російського імператора Олександра І від 21 грудня 1801 р., видана маріупольським грекам-християнам у підтвердження привілеїв, що були визначені жалуваною грамотою Катерини II.

Поява цього документа курйозна: після трагічної смерті Павла І, яка сталася 24 березня 1801 р., делегація греків-християн з Маріуполя знову привезла жалувану грамоту до Санкт-Петербургу новому імператору на підтверджувальний підпис. Проте Олександр I, на відміну від свого батька, категорично відмовився ставити свій підпис поруч з підписами Катерини ІІ і Павла І, і доручив підготувати новий документ. Нова грамота зовнішньо була виконана набагато скромнішою від попередньої (Саенко, 1993, с. 281).

У фондах музею також знаходиться карта Маріупольського повіту 1779 р., землі якого передавалися у користування грекам-християнам, переселенцям з Кримського ханства. На документі рукою Катерини ІІ зроблено напис: «Быть по сему. Екатерина». Поруч власноручний підпис князя Григорія Потьомкіна і дата « 2 октября 1779 г.» (Гедьо, 2001, с.45).

Маріупольський грецький суд розпочав свою роботу 28 червня 1780 р. і виконував адміністративні, поліцейські та судові функції. Артефактними документами є оригінальні письмові свідчення щодо господарської діяльності греків у Маріуполі і грецьких селах: «Табель о состоянии хозяйства г. Мариуполя и греческих сел Мариупольского уезда. 1794 г.», «Ведомость о количестве ремесленников в городе Мариуполе. Из отчета Мариупольского греческого суда за 1794 г.», «Ведомости о посеве и урожае хлеба в Мариупольском уезде за 1797 г.», «Дело о состоянии хозяйства г. Мариуполя и сел, подведомственных мариупольскому греческому суду за 1814 г.», «Дело о состоянии хозяйства г. Мариуполя и сел, подведомственных мариупольскому греческому суду за 1817 г.», «Дело о шелковичных заведениях в селах, подведомственных Мариупольскому греческому суду за1811--1812 гг.» та інші (Гедьо, 2001, с.30).

Артефактним документами з колекцій музею є ревізькі казки з Маріупольського повіту - офіційні поіменні списки, що складалися за результати проведення ревізій та переписів податного населення у XVШ-першій пол. XIX ст. У період з 1719 по 1858 рр. на означеній території було проведено десять ревізій, кожна з яких тривала декілька років (Яковенко, 2004, с.75-94). Маріупольські греки вперше були пораховані в Російській імперії у 1782 р. В Маріупольському краєзнавчому музеї зберігаються ревізькі казки з грецьких сіл Ялта, Урзуф, Мангуш, Богатирь, Константинополь, Комарь та Ігнатіївка (Саенко, 1993).

Серед ревізьких казок Маріупольського повіту 1782 р. збереглася книга перепису православного духовенства. Вона засвідчує, що у цей період у Маріупольському грецькому окрузі разом з митрополітом Ігнатієм - одним з ініціаторів і організаторів переселення греків-християн з Кримського ханства до Північного Приазов'я, духовні потреби місцевої православної пастви забезпечували 45 священиків.

Найбільшою у кількісному відношенні у фондах Маріупольського краєзнавчого музею є колекція артефактних документів, яка складається з фото-документальних та ілюстративно-документальних матеріалів. Вона включає оригінальні фотографії і негативи на склі та поштові листівки, зображення на яких охоплює період в історії Маріуполя з другої половини XIX до початку XX ст. (Фонды музея, 2016). За сприянням та особистою участю відомого маріупольського колекціонера Л. П. Морозова були видані тематичні каталоги: «Маріуполь на видових листівках» (1898-1917; 1928-1989), «А. В. Куїнджі. Життя і творчість художника на листівках. (1898-1989)», «Довідник колекційних поштових матеріалів маріупольської тематики», «Каталог маріупольських грошових знаків» (Божко, Були, Гашененко та Кучугура, 2006, с.303-307).

Перелік артефактних документів богослужбового православного призначення (колекція Маріупольського краєзнавчого музею)

Висновки. Досліджені авторами статті артефактні документи займають серед колекцій Маріупольского краєзнавчого музею важливе місце. Традиційно, вони широко використовуються в історичних і краєзнавчих дослідженнях, результатом яких є захист дисертацій на здобуття наукових ступенів докторів і кандидатів історичних наук (А. Гедьо, І. Пономарьова, В. М. Коробка, С. Новікова О. Манякіна та інші), тематичні публікації наукових співробітників музею, інших науковців у вітчизняних періодичних наукових виданнях (зокрема у фахових і наукометричних), доповіді на наукових і науково-практичних конференціях різних рівнів тощо. Артефактні документи постійно використовуються Маріупольським краєзнавчим музеєм у різних формах масової та науково-просвітницької діяльності безпосередньо у Маріуполі, в Українському Приазов'ї та в інших регіонах України.

Бібліографічний список

UNIQUE HISTORICAL AND CULTURAL MONUMENTS OF UKRAINIAN AZOV REGION IN MARIUPOL LOCAL HISTORY MUSEUM FUNDS