Ветеран і подвижник краєзнавчого руху на Поділлі-Хмельниччині Борис Михайлович Кушнір (50-ті рр. ХХ — початок ХХІ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ветеран і подвижник краєзнавчого руху на Поділлі-Хмельниччині Борис Михайлович Кушнір (50-ті рр. ХХ -- початок ХХІ ст.)

Лев Баженов

м. Кам'янець-Подільський

У статті розглядається подвижницька науково-методична діяльність Бориса Кушніра на ниві відродження і розвитку в освіті Хмельниччини краєзнавчого руху та історичного краєзнавства від 50-х рр. ХХ ст. до початку ХХ ст. під кутом зору багаторічної співпраці з ним автора цієї публікації.

Ключові слова: Хмельниччина, с. Жванець, Борис Михайлович Кушнір, школа, історичний факультет, історичне краєзнавство, регіональні дослідження, подорожі, методичні рекомендації.

В статье рассматривается подвижническая научно-методическая деятельность Бориса Кушнира на поприще возрождения и розвития в образовании Хмельниччини краеведческого движения и исторического краеведения от 50-х гг. ХХ в. до сегодня.

Ключевые слова: Хмельниччина, с. Жванец, Борис Михаилович Кушнир, школа, исторический факультет, историческое краеведение, региональные исследования, путишествия, методические рекомендации.

На жаль, Борис Михайлович Кушнір, науковець-історик, педагог від Бога, учитель учителів, знаний новатор у методиці навчання історії, письменник, публіцист, відомий подвижник і ветеран краєзнавчого руху на Хмельниччині, почесний член Центру дослідження історії Поділля Інституту історії України НАН України при Кам'янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка, відійшов у вічність 3 червня 2020 р. на сотому році свого життя, але так і не відзначивши свій 100-річний ювілей, до якого він задовго готувався.

Його передовий досвід у галузі шкільного і вишівського історичного краєзнавства, методики викладання історії вивчався, узагальнювався і поширювався серед освітян України ще наприкінці 1950-х - на початку ХХІ ст.1, життєвий шлях та творчі надбання аналізували й оцінювали в публікаціях його учні і послідовники О. За- вальнюк2, автор цих рядків3, популяризували в періодиці журналісти. Важливим джерелом здобуття відомостей про Б. Кушніра стали опубліковані власні книги «По рідному краю» (1958)4, «Ранок стрічаємо в дорозі» (1965)5, «Невторованими стежками» (1987)6 та інші, які носять автобіографічний характер. Згадані та інші використані джерела дозволяють створити узагальнююче дослідження про внесок Бориса Кушніра у розвиток краєзнавства на Хмельниччині.

Доля звела мене - студента-першокурсника історичного відділення Кам'янець-Подільського державного педінституту з Б. Кушніром влітку 1965 р. під час проведення археологічної експедиційної практики під керівництвом І. Винокура, що досліджувала чер- няхівське поселення в околицях с. Ружичанки поблизу м. Хмельницького. Помічником керівника розкопок був новий викладач кафедри історії Борис Михайлович. Тоді І. Винокур нам пояснив, що Б. Кушніра запросили на роботу на факультет, як талановитого педагога, дослідника, вчителя історії із Жванецької сільської школи на Дністрі. А вже з наступного курсу навчання він став викладати методику історії, краєзнавство та керувати проведенням педагогічної практики, в тому числі і моєї, й таким залишився на істо-ричному факультеті до виходу на пенсію в 2001 році. У 1980-ті роки Борис Михайлович у мою бутність деканом факультету працював заступником декана й багато зробив для відкриття кабінету методики навчання історії та краєзнавства, кабінету навчальних посібників, домігся того, щоб під час педагогічної практики студентів третього-четвертого курсів, кожен викладач-методист і навіть декан факультету для зразку і запозичення досвіду подавали практикантам у школі власні відкриті уроки.

Проте повернемося трохи в минуле. Почнемо з того, що фронтовик Б. Кушнір прийшов з війни і в 1946 р. продовжив здобуття вищої історичної освіти у Кам'янець-Подільському державному вчительському інституті, яку завершив заочно у Вінницькому педагогічному інституті. Коли ж Борис Михайлович упродовж 1956-1965-х рр. став учителювати в середній школі у селі Жванець Кам'янець-Подільського району, начальником Хмельницького обласного управління освіти працював палкий прихильник відродження краєзнавства, згодом відомий український вчений С. Бабишин. Саме він першим в області видав краєзнавчу книгу «Путівник по визначних місцях (Хмельницька область)» (1958)7, зобов'язав обласний інститут удосконалення вчителів розробити програму вивчення місцевої топоніміки і впровадити її в шкільну освіту, згодом опублікував власний навчальний посібник «Топоніміка в школі (Хмельницька область)» (1962)8 й усіляко заохочу-вав і підтримував впровадження краєзнавства в навчальні заклади, залучав учителів до створення учнівських краєзнавчих гуртків, пошукової і екскурсійної роботи, до створення краєзнавчих музеїв, організації екскурсій і мандрівок учнів по історичним місцям Хмельниччини та України9. Все це потрапило на благодатний ґрунт творчої натури Б. Кушніра, цілком його захопило. Щоб зацікавити учнів школи історією малої Батьківщини, вчитель запровадив краєзнавчі уроки, факультативні заняття з історії рідного краю, заснував історичний гурток, який діяв у позанавчальний час, розбудувався і перетворився у відоме на всю Україну учнівське товариство «Юний історик»10. Разом з іуртківцями Борис Михайлович став ретельно обстежувати околиці Жванця і так звану «Лису гору», де біля її підніжжя на лівому березі Жванчика притоки Дністра, а згодом біля с. Цвіклівці виявив пізньотрипільські поселення другої половини ІІІ тис. до н.е. Це відкриття настільки зацікавило Інститут археології АН України, що він надіслав сюди багаторічну наукову експедицію на чолі з кандидатом історичних наук Т. Мовшею11. Старшокласники активно залучалися до розко-пок, старанно проходили свою першу археологічну практику.

До краєзнавчих новацій Б. Кушніра варто віднести організацію школярів на пошуки етнографічних і фольклорних матеріалів, зібрання записів спогадів сельчан про історичне минуле, події Другої світової війни, відомих уродженців і земляків. А щоб краще зберегти пам'ять про рідне село і Кам'янеччину, Борис Михайлович запровадив ведення багаторічного щоденного «Літопису села Жванець» й, таким чином, став творцем винятково важливого історичного дже- рела для майбутніх дослідників12. Й до кінця свого життя він домагався того, щоб в установах, підприємствах, організаціях, містах і селах велися такі літописи, всіляко пропагував їх, надавав методичну допомогу тим, хто взявся за цю конче важливу справу.

Зібрані гуртківцями численні старожитності по селам, нивам і подільським товтрам Кам'янеччини стали основою створення і відкриття в 1957 р. першого в регіоні у післявоєнний час сільського шкільного історико-краєзнавчого музею, про який широко писалося в тодішній періодиці, якому наслідували інші освітні заклади Хмельниччини і який успішно функціонує й досі13. Нині в експозиції музею почесне місце займає постать Б. Кушніра.

Борис Михайлович належав до тих новаторів, який чи не перший в області започаткував і розвинув з кінця 1950-х рр. шкільний туризм. Долаючи чиновницькі перепони та інші труднощі, шукаючи спонсорів, Борис Михайлович щорічно організовував і здійснював екскурсійно-туристичні подорожі учнів школи спочатку до Хотина, Кам'янця-Подільського і по Кам'янеччині, потім по Хмельниччині (1957), по межі чотирьох областей (Хмельницька, Чернівецька, Тернопільська, Івано-Франківська) (1958), далі по Дніпру (1959), в Карпати (1960), по Волзі (1961), Валдаю (1962) й добрався до Байконура. Юні мандрівники побували на Чернечій горі, де похований Тарас Шевченко, на Бородинському полі, на місці приземлення першого у світі космонавта Юрія Гагаріна... Під час подорожей, хід яких детально описав Борис Михайлович у своїх книгах «По рідному краю», «Ранок стрічаємо в дорозі», учні виконували дослідницькі завдання, займалися пошуками земляків й визволителів Жванця у 1944 р., зустрічалися з цікавими людьми14. Такого розмаху повчального туризму нинішні школи України можуть тільки позаздрити. краєзнавчий рух хмельниччина кушнір

Краєзнавчий і мандрівний досвід Б. Кушніра швидко поширився по Україні. Його послідовниками стали вчителі історії М. Євтушок з смт. Острополя Старокостянтинівського, К. Терещук з с. Коськів Шепетівського, М. Підкуймуха з с. Велика Яромирка Городоцького районів, Б. Тур з м. Заліщики, що на Тернопільщині, й чимало інших, які також долучися до відродження краєзнавства у 50-ті - на початку 60-х рр. ХХ ст.

Педагога-новатора і дослідника Б. Кушніра у 1965 р. запросили працювати на історичний факультет Кам'янець-Подільського державного педагогічного інституту й відкрили новий важливий етап його життя і творчості. Викладаючи 36 років в інституті (університеті) до 2001 р., він пройшов шлях від лаборанта-археолога до старшого викладача, заступника декана історичного факультету, провідного історика-методиста і науковця й ніколи не полишав як зв'язку зі школою, так і занять краєзнавством. У 1964 р. Борис Михайлович став членом новоствореного Хмельницького обласного історико-краєзнавчого товариства, активним учасником І (1965), ІІ (1968), ІІІ (1970), ІУ (1974), V (1979), VI (1985), VII (1987), VIII (1990), ІХ (1995), Х (2000), ХІ (2004), ХІІ (2007) і ХІІІ (2010) відомих Подільських наукових історико-краєзнавчих, а також І-V (1981-1989) Подільських географічно-краєзнавчих та інших науково-практичних конференцій, що проводилися в Кам'янець- Подільському університеті та інших місцях, брав участь і доповідав на міжнародній конференції до 100-річчя еміграції українців до Канади (1991), Першому світовому конгресі гуцулів (1993), міжнародній конференції до 250-річчя загибелі Олекси Довбуша (1995), на Другому всесвітньому з'їзді писанкарів (2002) й ін., на яких він славив Україну та її землі, як історик і етнограф.

На цих наукових зібраннях Б. Кушнір часто виступав з важливими теоретичними новаціями та історіографічними доповідями з різних аспектів краєзнавчого дослідження Поділля в минулому і на перспективу. Про це свідчать опубліковані у збірниках матеріалів згаданих конференцій такі його доповіді, як «Історичне краєзнавство у вузі»15, «Товариство «Юний історик» в умовах сільської школи»16, «Економіка Поділля у дослідженнях науковців»17, «Історична географія Поділля: основні проблеми»18, «Основні перспективи дослідження етнографії Поділля»19, «Мікротопонімія як джерело вивчення історії краю»20, «Українізація культурно-освітнього життя на Хмельниччині в 1917-1920 рр.»21 та ін. Водночас Борис Михайлович у своїх виступах на конференціях прагнув повернути суспільству забуті або політично репресовані постаті вчених істориків, які були уродженцями Хмельниччини або своєю працею і творчістю зв'язані з нею.

Таким чином, він першим увів в історіографію Поділля нові автобіографічні матеріали та творчу спадщину уродженця м. Проскурова (нині м. Хмельницький) доктора історичних наук, професора Московського університету імені Михайла Ломоносова Б. Ка- фенгауза (1894-1969), який був відомим джерелознавцем22, подав характеристику діячу Української революції 1917-1921 рр., професору Кам'янець-Подільського державного українського університету В. Біднову23, пропагував діяльність Ю. Сіцінського24 та ін.

Як історик-краєзнавець, Борис Михайлович брав участь у створенні в 1964-1971 рр. тому «Історія міст і сіл УРСР. Хмельницька область» і вмістив у ньому розгорнутий нарис про рідний Жванець, в якому широко використав матеріали власних багаторічних досліджень цього села25.

Науковець залишив помітний слід в етнографії, якою почав займатися ще в Жванці. Описи народного побуту та зразки фольклору яскраво подані Б. Кушніром у його згаданих книгах «По рід-ному краю», «Ранок стрічаємо в дорозі», «Світилося в хатині вікон- це»26, «Неторованими стежками», а також у наукових етнографічних розвідках і статтях: «Духовна культура українських канадців на початку ХХ ст.»27, «Заснули мальви біля хати»28, «І писанка оранжево горить»29 й ін. Крім того, Борис Михайлович активно популяризував творчість відомого українського фольклориста і лексикографа І. Гурина (1905-1995), який учителював у 1926-1929 рр. у Жванецькій школі і з яким він знався30; знаного на всю Україну та її межами сучасного народного митця-умільця Івано-Франківщини Дмитра Пожоджука, з яким товаришував і доповідав про нього на Другому конгресі українських істориків (2003)31, став упорядником книги про нього32; краєзнавця-етнографа, мецената і діяча української діаспори в США Євгена Паранюка, з яким багато років дружив, писав про нього33 і виступив організатором проведення у 2008 році в Кам'янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка Міжнародних читань «Євген Паранюк: краєзнавець, дослідник української еміграції, меценат (До 85-річчя від дня народження)» та видання збірника матеріалів зібрання)»34.

Проте Б. Кушнір здійснив найбільший внесок, як один з пер- шопрохідців в Україні, у розвиток методики викладання в середній та вищій школі історичного краєзнавства як навчальної дисциплі-ни, був у цьому плані, у першу чергу, для освітян Поділля як наставник, порадник і впроваджувач інноваційних технологій. Працюючи на історичному факультеті, вже 1968 року Борис Михайлович опублікував «Методичні вказівки для вчителів історії по вивченню матеріалу про рідний край в курсі історії (VII клас)». Продовжуючи поглиблювати, удосконалювати і розширювати це видання, науковець- методист упродовж 1970-1973 рр. видрукував тиражем «Методичні вказівки до вивчення історії Хмельниччини (1900-1970 рр.)»35, «Вивчення історії Хмельниччини в школі»36 та «Факультативні заняття з історії Хмельниччини (методичні розробки з історичного краєзнавства для студентів та вчителів шкіл)»37, які стали популярними у вчительському середовищі і сьогодні є раритетними виданнями, що зберігають свою актуальність, і після внесення до них корективів з врахуванням потреб сучасності, потребують свого перевидання. Водночас Б. Кушнір публікував чимало науково-методичних статей, в яких по-новаторському удосконалював свої методичні поради з історичного краєзнавства. До такого плану варто віднести статті науковця-методиста «До питання про вивчення історії Поділля в школі», «Поділля в першій половині ХІХ ст. (матеріали для уроку іс-торії в школі)», «Вивчення природних умов Хмельницької області на уроках історії»40, «Активізація учіння школярів на факультативних заняттях з історії Хмельницької області», «Кам'янець-Подільський історичний музей-заповідник і школи» та інші.

Водночас Б. Кушнір активно впроваджував історичне краєзнавство на рідному історичному факультеті і його досвід роботи в цьому плані широко вивчався викладачами-методистами інших вишів України. Борис Михайлович викладав цю дисципліну, а на тих курсах факультету, де її не вивчали, запровадив спецкурси і факультативні заняття й, таким чином, домагався не тільки при-щепити студентам почуття любові до рідного краю, але й озброїти їх методикою навчання історичному краєзнавству учнів V-X класів загальноосвітньої школи. Для полегшення опанування студентами краєзнавчих тем Б. Кушнір видавав, наприклад, «Методичні рекомендації до спеціальних семінарських занять з історичного краєзнавства для студентів ІІІ курсу історичного факультету»43.

Як відомо, Борис Михайлович понад 30 років організовував і керував на історичному факультеті педагогічною практикою студентів ІІ-V курсів у школі і на цій стезі також зарекомендував себе на всю Україну як провідний методист-новатор. Ті студенти, які ретельно виконували методичні настанови Бориса Михайловича щодо ведення уроків, гурткової і виховної роботи з історії й після закінчення факультету присвятили себе школі, нині з вдячністю і теплотою згадують про нього, впроваджують його педагогічний досвід у практику своєї вчительської праці.

Хочу привести тільки один аспект організації педпрактики Борисом Михайловичем. Він завжди був прихильником активного використання студентами під час ведення уроків наочних навчальних посібників, ілюстративного матеріалу з історії. Як правило, школи навіть Кам'янця-Подільського, не кажучи про сільські, були бідні на навчальну наочність. Тому він увів у програму проходження студентами педагогічної практики обов'язкове виготовлення наочних посібників, використання їх на уроках історії, а наприкінці практики представляти ці зразки на факультетську виставку наочних. До них відносилися виготовлені студентами історичні карти, таблиці, хронологічні схеми, плани битв, портрети діячів тощо. Однак особливо цінувалися об'ємні навчальні посібники: макети знарядь праці первісних людей, давніх городищ, фортець, храмів, зброї, будинків, побутових речей, млинів, плугів і тому подібне, які виготовлялися, випилювалися, клеїлися студентами з дерева, пап'є-маше, картону, глини, металу, пластиліну, гіпсу та інших підручних матеріалів. Щоб навчити студентів створювати навчальну наочність, майструвати такі макети, за ініціативи Б. Кушніра були запроваджені на історичному факультеті спецкурс «Графічна робота на уроках історії» та спеціальна дисципліна «Виготовлення об'ємних навчальних посібників», які викладали фахівці цієї справи, обладнано шкільний кабінет історії. В середині 1970 р. на факультеті була виділена окрема аудиторія для обладнання постійно діючої виставки наочних посібників, яка щорічно поповнюється кращими зразками студентської творчості і функціонує в наші дні. Серед численних макетів-експонатів представлена велика група посібників, присвячених історії Поділля, Хмельниччині, історичному краєзнавству. Тут виставлені макети фортець Кам'янця-Подільського, Хотина, Меджибожа, храму- фортеці у с. Сутківці Ярмолинецького району, давньоруських городищ, трипільських поселень на Дністрі, Смотрицького каньйону, місцевих гончарних виробів тощо, які використовуються сьогодні для потреб навчального процесу факультету та шкіл міста. В цьому велика заслуга Бориса Михайловича.

Підсумовуючи все вище написане, ми відзначаємо, що Б. Кушнір, непересічна постать на ниві освіти, науки, краєзнавства і методики історії, прислужився Україні і, зокрема Хмельниччині, тим, що залишив яскравий слід у відродженні і розвитку історичного краєзнавства у загальноосвітній і вищій школі регіону у 1950-ті - 60-ті роки, завжди був в авангарді цього процесу, дослідником і по-пуляризатором різних аспектів історії малої Батьківщини, наставником молодого покоління науковців і краєзнавців.

Сьогодні з нами вже не має надзвичайно скромного, приязного, товариського, вимогливого до всіх і до себе, інтелектуального Бориса Михайловича Кущніра. Нам залишається переосмислювати його творчу спадщину, зберігати його новаторський досвід у викладанні історії, історичного краєзнавства, пам'ятати його подвижництво в краєзнавчому русі Хмельниччини та про всі його добрі справ. Вічна пам'ять нашому колезі, наставнику, другу!

Примітки:

1. Вивчаємо рідну Батьківщину. З досвіду роботи товариства «Юний історик» Жванецької СШ Кам'янець-Подільського району. Хмельницький, 1961; Лисенко М. М. Методика використання краєзнавчого матеріалу на уроках історії СРСР. Київ, 1981. С. 30, 107-108; Хрущ Т. Кроки у майстерність // Світло шкільного дому. Київ, 1986. С. 224-227.

2. Завальнюк О. М. Борис Михайлович Кушнір // Кам'янець-Поділь- ський державний університет в особах. Кам'янець-Подільський, 2003. Т. 1. С. 261-273.

3. Баженов Л. В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців ХІХ- ХХ ст. Кам'янець-Подільський, 1993. С. 15, 76, 228, 262.

4. Кушнір Б. М. По рідному краю. Хмельницький, 1958.

5. Кушнір Б. М. Світанок стрічаємо в дорозі. Київ, 1965.

6. Кушнір Б. М. Невторованими стежками. Кам'янець-Подільський, 1987.

7. Бабишин С. Д. Путівник по визначних місцях (Хмельницька область) допомогу юним мандрівникам по рідному краю. Хмельницький, 1958.

8. Бабишин С. Д. Топоніміка в школі (Хмельницька область). Київ, 1962.

9. Баженов Л. В. Вказана праця. С. 101, 117.

10. Вивчаємо малу Батьківщину. З досвіду роботи товариства «Юний історик» Жванецької СШ Кам'янець-Подільського району.

11. Баженов Л. В., Баженов О. Л. Хроніка археологічних досліджень Кам'янеччини (80-ті роки ХІХ - середина 90-х років ХХ ст.) / / Кам'янеччина в контексті історії Поділля: наук. зб. Кам'янець- Подільський, 1997. Т. 1. С. 48.

12. Літопис села Жванець // Архів історико-краєзнавчого музею Жванецької середньої школи. 2011.

13. Кушнір Б. М. По рідному краю. С. 36.

14. Завальнюк О. М. Борис Михайлович Кушнір. С. 265.

15. VIII Подільська історико-краєзнавча конференція. Секція історії радянського періоду. Кам'янець-Подільський, 1990. С. 90-92.

16. Походи і екскурсії з учнями. Київ, 1964. С. 41-42.

17. Проблеми економічної географії Поділля: тези доп. наукової конференції. Кам'янець-Подільський, 1988. С. 3-5.

18. Проблеми історичної географії Поділля: тези доп. наукової конференції. Кам'янець-Подільський, 1982. С. 5-7.

19. Проблеми етнографії Поділля: тези доп. наукової конференції. Кам'янець-Подільський, 1986. С. 8-11.

20. Наукові праці історичного факультету Кам'янець-Подільського державного педагогічного інституту. Кам'янець-Подільський, 1996. Т. 2. С. 212-220.

21. Культура Поділля: історія і сучасність: матеріали другої науково- практичної конференції, присвяч. 500-річчю м. Хмельницького. Хмельницький, 1993. С. 291-294.

22. VII Подільська історико-краєзнавча конференція. Секція історії радянського періоду. Кам'янець-Подільський, 1987. С. 112-113.

23. Духовні витоки Поділля: творці історії краю. Матеріали Міжнар. нау- ково-практич. конференції. Хмельницький: Поділля, 1994. С. 297-300.

24. Писанка. 1993. Ч. 3-4. С. 25-26.

25. Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. Київ, 1971. С. 324-332.

26. Кушнір Б. М. Світилося в хатині віконце. Кам'янець-Подільський, 2001.

27. Проблеми етнографії, фольклору і соціальної географії Поділля: Науковий збірник. Кам'янець-Подільський, 1992. С. 196-197.

28. Гуцульщина (Канада). 1994. Ч. 4. С. 27-30.

29. Дністер. Хотин, 1994. № 4, 5. С. 50-56.

30. Освіта, наука і культура на Поділлі: зб. наукових праць. Кам'янець- Подільський, 1998. Т. 1. С. 214-219.

31. Кушнір Б. М. Народне мистецтво у творчості Дмитра Пожоджука // ІІ Міжнар. науковий конгрес українських істориків «Українська історична наука на сучасному етапі розвитку». Київ; Нью-Йорк; Острг, 2005. Т. 1. С. 297-302.

32. Мистець Дмитро Пожоджук / упоряд. Б. М. Кушнір. Тернопіль, 2000.

33. Кушнір Б. М. Колисала доля радість і смуток // Край Кам'янецький, 2002. 15 жовт. С. 15; Кушнір Б. М. Євген Паранюк: життя і доля емігранта в ім'я України // Євген Паранюк: краєзнавець, дослідник української еміграції, меценат: матеріали Міжнар. читань. Нью-Йорк; Кам'янець-Подільський; Пряшів, 2009. С. 19-30.

34. Євген Паранюк: краєзнавець, дослідник української еміграції, меценат (До 85-річчя від дня народження): матеріали Міжнар. читань. Нью-Йорк; Кам'янець-Подільський; Пряшів: Оіюм, 2009. 152 с.

35. Кушнір Б. М. Методичні вказівки до вивчення історії Хмельниччини (1900-1970 рр.). Кам'янець-Подільський, 1970.

36. Кушнір Б. М. Вивчення історії Хмельниччини в школі. Кам'янець- Подільський, 1971.

37. Кушнір Б. М. Факультативні заняття з історії Хмельниччини (методичні розробки з історичного краєзнавства для студентів та вчителів шкіл). Кам'янець-Подільський, 1975.

38. Матеріали Другої Подільської історико-краєзнавчої конференції. Львів, 1968. С. 96-98.

39. Там само. С. 98-100.

40. Тези доп. науково-географічної конференції «Продуктивні сили і природа Хмельницької області». Кам'янець-Подільський, 1981. С. 90-91.

41. Тези доп. VI Подільської історико-краєзнавчої конференції. Секція історії радянського періоду. Кам'янець-Подільський, 1985. С. 55-56.

42. Музей і Поділля: Тези доп. наукової конференції, присвяч. 100-річ- чю Кам'янець-Подільського державного історичного музею- заповідника. Кам'янець-Подільський, 1990. С. 21-23.

43. Кушнір Б. М. Методичні рекомендації до спеціальних семінарських занять з історичного краєзнавства для студентів ІІІ курсу історичного факультету. Хмельницький, 1968.

Размещено на Allbest.ru