Календарна обрядовість (Благовіщення, Здвиження та Покрова) у землеробстві жителів Середнього Полісся

Размещено на http://www.allbest.ru/

КАЛЕНДАРНА ОБРЯДОВІСТЬ (БЛАГОВІЩЕННЯ, ЗДВИЖЕННЯ ТА ПОКРОВА) У ЗЕМЛЕРОБСТВІ ЖИТЕЛІВ СЕРЕДНЬОГО ПОЛІССЯ

Антоніна ПЛЕЧКО

Анотація

Стаття відображає результати лінгвістичного дослідження автором сучасного стану звичаєво-обрядової культури Середнього Полісся у календарних святах Благовіщенні, Здвиженні та Покрові. На основі експедиційних матеріалів, зібраних в одному з архаїчних регіонів Славії Поліссі, здійснено системний опис традиційних середньо-поліських уявлень про календарно-побутову обрядовість у землеробстві на Благовіщення, Здвиження та Покрову; визначено основні мотиви, що вплинули на формування культурних текстів середньо-поліських уявлень відповідної тематики. Методи дослідження зумовлені специфікою діалектних текстів, які потребують системного опису матеріалу, зібраного експедиційним методом опитування респондентів.

У середньо-поліській традиції Благовіщення пов'язане з віруванням про Господнє благословіння землі на майбутній урожай, Здвиження зі «здвиженням», «закриттям» землі на зиму, сезонними змінами у житті змій та вужів, Покрова із переходом до зими, тому до Покрови завершувалися основні сільськогосподарські роботи в садах та на полях. У розвідці виокремлено низку заборон, пов'язаних із календарними датами в житті поліщуків: до Благовіщення заборонено працювати на полі, виконувати певні дії із землею; на Здвиження заборонено ходити до лісу, працювати на городі, виконувати будь-яку роботу. У календарно-обрядовій діяльності поліщуків виявлено низку мотивів, пов'язаних із землею, як-от: мотив пробудження землі, мотив здвиження землі, мотив закриття землі, мотив покриття землі покровом. Встановлено, що календарна обрядовість продовжує відігравати важливу роль у землеробстві поліщуків, хоча і спостерігається поступова відмова від традицій минулого, поєднання сучасних підходів з усталеними традиціями сільського господарства. Зібраний матеріал відображає лише фрагментарні знання про календарно-побутову обрядовість, тож системне вивчення подібних вірувань залишається актуальним у сучасному мовознавстві.

Ключові слова: календарно-побутова обрядовість, середньо-поліські вірування, Благовіщення, Здвиження, Покрова, мотиви.

Abstract

Calendear Ritualism (Annunciation Day, Holy-Cross Day and the Virgin of Mercy) in Farming Conducted by the Residents of Middle Polissia.

The article presents the results of the author's research on the current state of traditions and rituals of Middle Polissia in calendar holy days, namely Annunciation Day, Holy-Cross Day and the Virgin of Mercy. The expeditionary material has been collected in one of the archaic regions of Slavia Polissia. Based on the material, traditional MiddlePolissia convictions about the calendar and household ritualism in farming at Annunciation Day, Holy-Cross Day and the Virgin of Mercy have been described. Also, the main motives that influenced the formation of culture texts of Middle-Polissia convictions in certain subject have been identified. Research methods have been determined by the specific features of dialect texts that need systematic description of the material collected by the expeditionary method of interviewing respondents.

In Middle-Polissia traditions, Annunciation Day is associated with the conviction about the God's blessing of land for future harvest, Holy-Cross Day with “closing” of land for winter, seasonal changes in lives of snakes and grass snakes, and the Virgin of Mercy is associated with transition to winter, that is why all main agricultural works in gardens and in fields were finished before the Virgin of Mercy. The research also deals with a number of prohibitions which existed in lives of Polissia residents and were associated with calendar dates. For example, it is forbidden to work in the field or perform any actions with land before Annunciation Day; on Holy-Cross Day it is prohibited to go to the forest, work in vegetable plots or do any kind of work. A number of motives have been found in calendar and ritual activities of Polissia residents, for instance awakening of land, “closing” of land, and covering of land. It has been found that calendar ritualism still plays an important role in farming conducted by the Polissia residents. However, there is a gradual departure from the traditions of the past; and modern approaches are combined with the conventional traditions of agriculture. The material collected reflects only piecewise knowledge about calendar and household ritualism, therefore systematic research on similar convictions remains relevant in modern linguistics.

Keywords: calendar and household ritualism, Middle-Polissia convictions, Annunciation Day, Holy-Cross Day and the Virgin of Mercy, motives.

Постановка проблеми

В аграрній діяльності наших пращурів календарно-побутова обрядовість займала та продовжує займати далеко не останнє місце. Спробуємо дослідити символіку та значення окремих аграрних обрядодій, пов'язаних із трьома особливими календарними датами: Благовіщенням, Здвиженням та Покровою в середньо-поліських говірках.

Аналіз досліджень. Народний календар та пов'язана з ним обрядовість часто стають об'єктом дослідження науковців. Етнограф Воропай О. видає нарис народно-календарних звичаїв українського народу [Воропай 1958]. Ю. Пуківський досліджував обрядово-звичаєвий супровід відзначення свята Благовіщення на території Волині та локальну специфіку Великодньої обрядовості українців у Східній Бойківщині [Пуківський 2015, Пуківський 2010]. Дослідниця Н. Стішова приділила увагу звичаєво-обрядовій культурі Слобожанщини в календарних святах осіннього циклу, а М. Тиводар циклу весняних скотарських свят, обрядам та віруванням населення Українських Карпат [Стішова 2011, с. 305-313; Тиводар 1990]. Об'єктом вивчення науковців ставали аграрні та хліборобські мотиви в календарній обрядовості як поліщуків, так і українців загалом [Кутельмах 1995; Конопка 2015]. Символіку обрядодій, пов'язаних із народним календарем, вивчали й представники закордонних лінгвістичних шкіл, зокрема Московська етнолінгвістична школа. Так, Т. Агапкіна проаналізувала міфопоетичні основи слов'янського народного календаря, зокрема весняно-літній цикл та весняну обрядовість Полісся, обрядовість та символіку свята Покрови [СДЭС 2009, с. 127-128]. Поліський народний календар був об'єктом уваги С. Толстої, обрядовість Благовіщення описала М. Толстая, Здвиження (Воздвижение) Г. Кабакова в етнолінгвістичному словнику «Славянские древности» [Толстая 2005; СДЭС 1995, с. 182-188; с. 400-402]. Етносимволіку свят Благовіщення, Здвиження, Покрови в українській народній культурі систематизував та описав В. Жайворонок [Жайворонок 2006, с. 40-41; с. 241-242; с. 463].

Мета статті, завдання. Мета статті проаналізувати та систематизувати сучасний стан побутування календарно-побутової обрядовості в землеробстві жителів Середнього Полісся. Поставлена мета передбачає виконання таких завдань: проаналізувати та узагальнити матеріали сучасних досліджень про обрядово-звичаєвий супровід відзначення календарних дат Благовіщення, Здвиження та Покрови; здійснити системний опис традиційних середньо-поліських уявлень про календарно-побутову обрядовість у землеробстві на Благовіщення, Здвиження та Покрову; з'ясувати регіональну специфіку землеробських традицій на основі аналізу цілісного культурного тексту; визначити основні мотиви, які формують культурні тексти середньополіських уявлень про календарно-побутову обрядовість, пов'язану зі святами Благовіщенням, Здвиженням та Покровою.

Методи та методика дослідження. Методи дослідження зумовлені специфікою діалектних текстів, які потребують системного опису матеріалу, зібраного експедиційним методом шляхом опитування респондентів. Основу джерельної бази нашої розвідки становлять польові матеріали, зібрані в 55 населених пунктах Житомирщини, північних частин Київщини та Рівненщини.

Виклад основного матеріалу

Особливістю календарно-побутової обрядовості є поєднання елементів християнських та язичницьких вірувань. У селі осінь не обходиться без відзначення Покрови, а весна без Благовіщення у поєднанні з аграрними звичаями та обрядами. За поглядами дослідника К. Кутельмаха, хліборобський характер основних занять поліщуків наклав чіткий відбиток на звичаї та обряди, елементи яких ми можемо спостерігати і сьогодні [Кутельмах 1995, с.191]. Аграрні мотиви досягають свого апогею у весняно-літньо-осінній період та поступово згасають (хоча і не згасають повністю) в зимовий період. благовіщення землеробський обрядовий полісся

Важливою весняною точкою відліку у народному календарі поліщуків є Благовіщення. Із цим святом пов'язане повір'я, що саме з цього дня Господь благословляє землю на майбутній урожай, подібне вірування зустрічаємо в середньополіській традиції: Господ' благословйу Благов'ешчен':а і усу земл'у благословйу (Гш); до Благов'ішчен':а, пок'і Господ' земл'у не благословйу, то не мона землі че^ипат' (Мкл). Тому до Благовіщення «земля спить» 10 н.п. і турбувати її не можна 53 н.п., у середньополіській говірці фіксуємо: до Благовйешчен':а земл'а спйт' (Прж, Рсн, Хрс, Кхр); бо земл'а отдихайе (РБ); Благов'ішчен':а треба дождатис', тоді земл'а просипайеца (Обл); колйс' на Благовйешчен':а було холодно (Млн); до Благов'ішчен':а ми старайемса земл'іне орат, не ч тат, ніби спйт' земл'а, отдихайе до Благов'ішчен':а (Брст); до Благов'ешчен':а борон' Боже землі чепат (Лтк). Поліщуки уточнювали, що турбувати землю вважалося гріхом: це ж гр'ешно (Птп); до Благовйешчен':а не чепайут земле, грех, не ворушат (ЧВ). Ймовірно така дата в дохристиянські часи стосувалась дня весняного рівнодення, а з прийняттям християнства підпорядкувалась Благовіщенню. І в такому вигляді вірування дійшли до сьогодення. Поодиноко поліщуки називають й інше свято: до Марко Клучника, тої йак земл'у одмикайе у березн'і, до н'ого не мона земл'у не ворушйт', не чипат' (Рдн, Брв) або відзначають цілий тиждень, у який не можна працювати на городі, у полі: в'ід Паск'і до Проводіу (Рсн, Срн, Крч). У цих віруваннях важливе місце відведено заборонам на певні види робіт: городити, лагодити паркан, копати землю, працювати в городі: до Благовйешчен':а колйс' йамк'і не копали, земл'е не ворушили, не с'ейали (Вшв); узймку екскаватор копау земл'у до Благов'ішчен':а, да коушем ту земл'у, а там прамо цеп вужоу, гадук страхот':е (ЧВ). Порушення заборон призводило до засухи: у нас тоже кажут': «Йак доуго нема дошчу, то це уже хтос' городйу у Благов'ішчен':а» (Стр).

Водночас респонденти уточнювали, що саме від цієї календарної дати Благовіщення можна було починати польові роботи: Поч'інал'і роб'іт ' на земл'е з Благов'ешчен':а (Чрв); посл'е починали (Чпв, Дбв); до Благовйешчен':а землу не ч'іпал'і, посл'е Благовйешчен':а нач'інал'і пораца коло земл'і (Мшв).

Назва Благовіщення представлена в середньополіських говірках фонетичними варіантами лексеми: Благовйешчен':а (Прж-Блк, Бвс-ЧВ, Мдв, Лзн-Дбв, Млн-Крч, Кхр-Яцк, Дрзд) 26 н.п., Благов'ешчен ':а (Вст-Чрв, Кшн-Уст, Клш, Рсн, Брв) 18 н.п., Благов'ішчен':а (Стр, Мкл, Срд, Обл, Птв, Ржн, Лпк-Чдл, Глн) 11 н.п., Благов'ешчен':е (Тхр) або уточнюють датою соме кв'ітн 'а (Птп, Рсн, ХрсМжр, Птв), двацат 'пйате березн 'а (Мдв). Назви заборон земельних робіт у Середньому Поліссі представлені дієсловами: н'е роб'іл'і (Ігн, Тхр); не робйли (Клш); не ч'іпал'і (Вст, Рб, Япл); не копайемо (Ігн, Яцк); не город'іт (Ігн); не городйт' (Пщ, Слц, Япл); н'е мона городіт (Срк); не мона городйт' (Стр, Мйс); не садйли (РБ, Яцк); не тривожили (Ржн); словосполученнями: плота не город'іл'і (Вст, Прг); не ставили плота (Кшн, Клш, РдУ, Яцк); плота не мона став'іт' (Бвс, Рдн, Мрн, Дтк, Лпк, Дрзд); плота не мона городйт' (Крч); не роб'іл'і на з'емл'е (Тх, Рдв); не чипали земл'у (Стр, Мшв); зе^имл'е не мона було чепат (Хрс); не ворош'іл'і земл'у (Кшн, Вшв); не ворошат' зе^имл'і (Рдв); не порот земл'у (Мкл); колка бойалис'а поставит' (Срд); стоупчик'і не закопували (Лзн, Слц); не закопуї стоупцоу (РБ, Дтк); йамк'і не копали (Вшв); нел'з'а у город ітй (Кхр); не поралис' із зе^имлейу (Чдл); зе^имл'і не трогат' (Глн). Вірування респондентів представлені й повними реченнями: до Благов 'ешчен ':а. упас і Бог стройку починат', орат' чи забора починат' (Жрб); н'е треба було йейе [землі] чепат' (Пщн); н'е пор'і земл'у до Благов'ешчен':а (Чбн); не мона н'ічого роб'іт', не город'іт', н'і копат' (Уст, Птв); зе^имл'і не чепат' до Благов'ешчен':а, плота не мона стройіт' од Паск'і до Провод, не мона даже на могилках хрестй ставит' (Рсн); н'ічого не мона було робйт' з землейу (Мйс); не робл'ат' н'ічого взагал'і на город 'і, йакшо полот ' то без сапк'і рукам'і (Срн). Заборони стосувалися багатьох предметів побуту, окрім розсади: на Благовйешчен':а с'ейат рос:аду, шоб вйросла і висаджуват' у в'ідкрйтиї грунт (Хрс); ток'і розсаду капусти с'ейут за ден' до Благов'ішчен':а на зол 'і, шо колйс' шматів прали (Брст). Специфікою сучасних середньополіських вірувань є порівняння обрядодій Благовіщення із традиціями півдня України: на п'іудн'і Украйни інакше (Жрб); там на Вкраін 'е вонй не ждут', а ми і заре не копайемо (Ігн); але тййе теплийе крайа тож робл'ат усе (Бвс); там стайе ран'ше ве^исна і вонй с'ійут і ор'ут (ЧВ); а п'іуден' н'іколи не жде Благов'ішчен':а (Клш); на Украін'е не дйул'аца на Благов'ешчен':а, бо там тепл'іна, а ми ждем, дотрймувалис' (Хрс); а по п'іуденн:их област'ах не ждут, це ми ждемо Благов'ішчен ':а (Обл).

Мотивували заборону працювати на землі засухою, відсутністю дощів, а отже неврожаєм, це підтверджують результати нашого опитування: не можна робіт', бо засуха буде, хвороби будут' приходит' ростін'ічого не буде (Вст); була засуха, то розібрали плота, сказали, шо це через вас засуха (Жрб); бо йак засуха, то вйт'агнут' плота (Клш). Порушників цих неписаних законів чекало покарання односельчан (знімали плота, колоди, стовби): ходили та роск'ідал 'і плоти, шоб викликати дошч (Пщ); до Благовешченіа, кол'іс' закопайут пал'а, то мужчини ідут та вивертайут йіх (Птп); хто начне городит', то розгорожуйут' (Чпв); а хто поставиу плота, то йак засуха приїде вивернул 'і того плота, бо загородиу дошч (Блк); зн'імайут' плота (Уст, РжВ, Кхр); йак загородиу до Провод од Великодна, то вик'ідали того плота і стоуби, бо посуха (ЧВ); вик'ідали і розбирали плота, йак засуха (Срд); йак була суша, то викопували стоупчик'і тому, хто закопау до с'в'ата (Лзн); стоупи вит'агували (Слц); треба його або посапат' плота, або стоупи подн'ат', або плота розб'ірат, йак засуха (Мйс); йак засуха, то були такі баби, шо вик'ідали тії плоти, розберут йіх (Срн); знімали л'етом, йакшо засуха, того плота (Дтк); тепер розк'ідайут' плота, йак засуха (Лпк, Брст); ламали плота, йакшо поставиуран'ше (Глн).

Поливання водою: ход'іл'і пол'іват' кросна, йакшо була засуха (Пщ); йак постав'іли да засуха, то зн'імайут' плота, вит'агайут' колк'і да л':ут туди воду (Кшн); йедного стоупа треба подкопат' і води подл'ат', шоб п'ішоу дошч (Мдв); ходили розб'ірали плота, у стоуб'ік'і заливали воду і ставили плота назад (Рдн, РдУ).

Використання води та свяченого маку: йак хто загородиу, то страшна суша, ідут' і викопуйут' у н'ого т'і кадк'і, шоб пошоу дошч або сиплат' мак у девйат' криниц' (Мкл); на колк'і сипали св'ачений мак (Срд).

У середньополіських віруваннях про Благовіщення можемо виокремити мотив пробудження землі.

Інформанти звертають увагу, що в сучасній традиції поліщуки поступово відмовляються від дотримання заборони садити город у цю календарну дату: а заре на Благов'ешч'еніе картоплу сад'ат (Тх); тепер не гл'адат' (Рдв); а дехто не чекайе заре (ЧВ); до Благов'ешч'ен':а не робили, а заре робл'ат' на земл'е (Клш); але заре не дотримуйуц'а (Обл, Птв, Млн); тепер не слухайут', заре не поз'ірайут' (Глн, Дрзд).

Календарна обрядовість осіннього циклу має чи не найбільшу кількість церковних свят, які наклали свій відбиток на звичаєво-обрядову культуру та традиції українців: Головосік, Різдво Богородиці, Здвиження (Чесний хрест), Покрова, Дмитра, Михайла, Пилипівка та ін. У загальнослов'янських народних віруваннях свято Здвиження пов'язували із «здвиженням», закриттям землі на зиму, сезонною зміною (на зміну теплу літу приходить холод зима), «здвиженням» гадів: змій, вужів, які збираються в одному місці і ховаються на зиму під землю. Здвиження сприймалось слов'янами як межа, закінчення сільськогосподарської діяльності в саду, у полі. В українській традиції існувало повір'я, що в день Здвиження не слід починати будь-яку справу, бо вона закінчиться невдачею.

Розглянемо середньополіські вірування про свято Здвиження. Назва цього свята в середньополіській традиції представлена лексемою: Здв'іжен':а (Вст, Гш, Ігн-Птп, Чбн, Чрв, Блк, Прг, Рдв, Уст, Хрс, Срн, Яцк, Дрзд) 16 н.п. та її фонетичними варіантами Здвижен':а (Стр, Прж, Срд, Мжр, Дбв, Птв, Ржн, Кхр, Мрн, Дтк, Брст) 11 н.п.; Здв'іжен':е (Крс, Прж, Вшв); словосполученням с'вато Животворашчего Хреста (Мдв); Чесниї хрест (Крч, Яцк).

Це свято поліщуки пов'язували з такими віруваннями:

Здвиження землі (6 н.п): земл'а здв'ігайеца (Жрб); земла зсувайеца (Жрб); це Господ'здв'ігайе землу (Птп); зе^имл'а закрийеца (Мкл, Слц); закривайеца на зиму (Хрс).

Скупчення вужів, гадюк в одному місці (49 н.п.): вуж'і зб'ірайуца у ворох, бо з'емл'а буде пр'іймат' йіх до себе (Вст); вуж'і, гад'ук'і в нори залаз'ат', гад':е назб'іруйеца і земл'а йіх у свойе лоно приймайе, вона здв'ігайеца (Жрб); зб'ірайуца купам'і (Ігн, Пщ, Птп, Срк); вуже, гад'ук'і випоузайут' в кол'цо, ус'е сход'аца укуп'е (Крс); вуже саме здв'ігайуца ус'е (Птп); у тої д'ен' зб'ірайуца вони до куч'і, хавайуца на з'іму (Тх); у кучк'і зб'ірайуца (Чбн); усе гадство зб'ірайеца, готуйеца в з'емл'у вход'ит' (Чрв, РБ, Дтк, Лпк); це йіх ден' на Здвижен':а, вони збирайуца (Прж); ус'і гади уход'ат' на зиму у спл'ачку (Чпв); вс'а поган' тод'е зб'ерайеца, шоб ул'ізти у земл'у (Блк, Брв, Глн); поган', гади клубочаца і їдут' у земл'у (Кшн); зб'ірайуца тийе на Здв'іжен':а да будут' уходит' в земл'у, хавайуца (Прг); багато гадост'і у куч'і, ворохам'і л'ежат по л'есу (Уст); вужоу і гад'уч':а у л'ес'е (Бвс, Лтк); вуж'і, гад'ук'і зб'ірайуца в клубк'і, прамо цеп йіх і хавайуца у земл'у (ЧВ); у кубла зб'ірайуца гадук'і (Клш, Слц); поган' сходица у клубк'і до свейі зими (Мдв); ус'ака гадост' зб'ірайеца разом у купи, вилазит' із земл'е і хавайеца у земл'у (Рсн, Млн); у цеїден ' вони (вуже і гад'ук'і) залаз'ат' у земл'у (Срд, Обл); гад злазица в кучу, зб'ірайеца і у свойі нори їде (Лзн, Кхр); гад'ук 'і ус'е хавайуцау нори (Хрс, Япл); гадуке, вуже -ус'а ц'а гадост' сходиц 'а в одне місце (Мжр, Ржн); усей гад здвигуйец'ау йами (Вшв, Птв); вуже, гад'ук'і соб'і шукайут' пристанишча (Дбв); злаз'ац'а у кубла (Мйс, Рдн); здвиг іде у кубла, у нори зб'ірайуца, вужоу поуно, треба йім встигнути п'іти у земл'у (Срн); то йіх останнії ден ' зб'ірайуца у кубла (купи) (Яцк, Чдл); вуже, гад'ук'і клубкам'і зб'ірайуца, бо вони в землу їдут (Дрзд).

Відбувається суд над вужами та зміями: судниї ден' йіхн'ії (Срк); це йіхн'ії ден', в них теж йе свойа ійерарх'ійа. Йіхнїї цар питайе: «Шо ти на зе^имл'іробиу чи нікого не кусау?». А йакзаподійау комус шкоду, нав 'іт ' дит а зл'акау вуж у хат 'і, то виходиш назад на поверхн'у і повинен бути знйшчениї: чи машина перейде чи замерзне (Срд). Подібне повір'я побутує в західноукраїнських віруваннях [СДЭС 1995, с. 400].

Заборони: ходити до лісу: то на Здв'іжен':а н ел 'з а ходйт 'у л 'ес (Вст, Крс, Пщ, Птп, Кхр); у л 'ес н 'е мона ход'іт (Чбн, Кшн, Рсн, РБ)у л'ес не можна (Рдв, Бвс, Мкл, Срд, Мжр, Мрн, Лпк, Брст, Чдл); борон' Боже у л'ес (Срн); працювати на городі, у полі: на Здв'іжен ':а не копал 'і зе^имл е, не воруш 'іл'і, бо це велике с 'вато (Блк, Кшн), мотивуючи: пошла се^истра на Здв'іж'ен':а моркву копат в город та порнула вужду ворох. Страхот':е (Уст); будь-яку роботу виконувати: н'ічого не робйт' (Мрн). Зрідка пояснювали заборони: бо хто поїде по грибй у цеї ден', то шче і поган' принесе (Кшн); пошла ж'інка на Здв'їжен ':а у л'ес, набрала гарних гр'ібоу да пр'ін'есла, постав'іла дома, в хат'і, а вонй повилаз'іл'і ус 'е вужам'і (Рдв).

Поодиноко фіксували поєднання елементів християнських та язичницьких вірувань: восен'і не мона в л'іс ходйт', бо гад':е зб'ірайеца у йами, то Здвйжен ':а Божого Хр 'еста (Стр); це ж не гадуче с'вато, це с'вато ЖивотворашчегоХреста (Мдв).

У середньо-поліських віруваннях про Здвиження виокремимо мотив здвиження землі.

Свято Покрови в народній традиції українців відіграє важливу роль. Його пов'язують із Покровом Пресвятої Діви Марії, Покровою покровителькою шлюбів, українського козацтва тощо. У календарно-обрядовій традиції це свято знаменувало перехід до зими, тому до Покрови слід було завершити основні польові роботи.

Проаналізуємо середньо-поліські уявлення про Покрову. Назва свята представлена в середньополіських говірках іменником Покрова (Гш, Жрб, Птп, Срк, Тх, Чрв, Стр, Чпв, Блк, Уст, Бвс, Клш, Рсн, Лзн, РБ, Обл, Птв, Мйс, Рдн, РдУ, Срн, Крч, Кхр, Мшв, Яцк, Лпк, Брст, Япл, Чдл) 29 н.п. На жаль, значна частина інформантів дають негативну відповідь щодо обрядодій, пов'язаних із Покровою (Вст, Ігн-Пщ, Чбн, Прж, Кшн-Рдв, Лтк, Клш, Мдв, Мкл, Срд, Слц-ДБВ, Млн, Ржн, Мрн, Дтк, Брв-) 26 н.п., що вказує на поступову втрату традицій. Поліщуки дотримуються вірувань про те, що до Покрови слід завершувати польові роботи: до Покрови старайуца убрат' і бур'акй, і усе (Птп); до Покрови зас евали жйто і хату прибрат', і город усе до Покрови (Бвс); до Покрови шоб усе убрат ' (Клш, Мдв); до Покрови шоб у тебе усе було закладене, зроблене (Лзн); до Покрови шоб картопл'і і город поуб'іраниї (Мшв); мотивуючи це тим, що: Покрова покрййе йак не л'істом, то сн'егом. То старалис'а прибрат ' (Гш, Жрб); покрийе чи лйст ам чи сн 'ігом (Птп); бо покрййе сн 'їгом чи дошчем, л'істом землу (Срк, Тх, Чрв, РБ); бо покрййе Покрова снігом (Чпв); йак прйїде Покрова, то покрййе л'істом чи сн'егом. (Блк, Обл); покрййе чи лйстом чи снігом (Мйс, Рдн, Чдл); казали: «До першойі Покрови, бо покрййе лйстом, а друга Покрова мо снігом» (Япл). Також поліщуки вірили, що на Покрову земля закривається, засинає: це Покрова тоді зе^имл а закривайеца (Блк); до Покрови, тому шо холода, не росте, а треба убрат' (Стр); земл'а засинайе на Покрову (Обл); бо холода настайут ' (РдУ).

Покрова в загальноукраїнській традиції знаменувала початок зимового сезону в скотарському календарі, тому після настання Покрови худобу могли вже не виганяти на пасовища [СДЭС 2009, с. 127]. У середньополіській традиції цей звичай дещо змінений: Колйс' худоба г'інула, то перед Покровойу худобу с 'в 'ат'іл 'і, усе с ело вивод'іл 'і худобу за село і батушка виход'іу с'в'ат іт ' (Мшв).

У віруваннях про Покрову відзначаємо мотив закриття землі, мотив покриття останньої покровом.

У віруваннях поліщуків представлені прислів'я, пов'язані з Благовіщенням: до Благо вйешчен':а мо не май, але й саней не хаваї (Блк); до Благов'ешчен':а зимй не лаї і санок не хаваї (Брв); зі Здвиженням: покладет' бйеленку хустку, вонй [гади] вам ск'інут' сережк'і. Стан'мо да подивймос'а глауного: в йак'іх в'ін сережках (жовті плами на вухах) (Прж); з Покровою: йак приїде Покрова, то покрййе л'істом чи сн'егом (Блк); приїшла Покрова зима готова (Лзн, Срн).

Висновки

У календарно-обрядовій діяльності поліщуків відзначаємо різні мотиви, пов'язані із землею: мотив пробудження землі, мотив здвиження землі, мотив закриття землі, мотив покриття землі покровом. Усі ці мотиви можемо об'єднати в аграрний мотив. Календарна обрядовість продовжує відігравати важливу роль у землеробстві поліщуків, хоч і спостерігається поступова відмова від традицій минулого, накладання сучасних підходів на вже усталені традиції в сільському господарстві. Зібраний матеріал відображає лише фрагментарні знання про календарно-побутову обрядовість, тож системне вивчення подібних вірувань залишається актуальним у сучасному мовознавстві.

Література

1. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. Т I, II. Мюнхен: Українське видавництво, 1958. 590 с

2. Жайворонок В. Знаки української етнокультури. Словник-довідник. Київ: Довіра, 2006. 703 с.

3. Конопка. В. Хліборобські мотиви в календарній обрядовості. Народознавчі зошити. №4 (124). 2015. С. 825-829.

4. Кутельмах К. Аграрні мотиви в календарній обрядовості поліщуків. Полісся України: Матеріали історико-етнографічного дослідження. Львів: Інститут народознавства НАН України, 1999. Вип. 2: Овруччина. 1995.

5. Пуківський Ю. Бо старше свято, як Великдень. Благовіщення у звичаях та обрядах українців Волині. Вісник Львівського університету. Серія: історична. Випуск 51. 2015. С. 463-477.

6. Пуківський Ю. Аграрні мотиви у великодній обрядовості українців Східної Бойківщини (кінець ХІХ середина ХХ століття). Народна творчість та етнографія. №4. 2010. С. 99-105.

7. СДЭС Славянские древности. Этнолингвистический словарь в 5 томах / Под общей ред. Н.И. Толстого. Т 1. Москва: Международные отношения, 1995. 584 с.; Т 4. Москва: Международные отношения, 2009. 656 с.

8. Стішова Н. Звичаєво-обрядова культура Слобожанщини в календарних святах осіннього циклу українців (на матеріалі фольклорно-етнографічеих польових досліджень). Календарна обрядовість у життєдіяльності етносу. Збірка наукових праць: Матеріали міжнародної наукової конференції «Одеські етнографічні читання». Одеса, 2011. 383 с.

9. Тиводар М. Весняні скотарські свята, обряди та вірування населення Українських Карпат (друга половина ХІХ середина 40-х років ХХ ст). Народна творчість та етнографія. Вип. 5. 1990. С. 30-36.

10. Толстая С. М. Полесский народный календарь. Москва: Индрик, 2005. 600 с.

References