Використання поліщуками у побуті офіційних та народних мір довжини

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИКОРИСТАННЯ ПОЛІЩУКАМИ У ПОБУТІ ОФІЦІЙНИХ ТА НАРОДНИХ МІР ДОВЖИНИ

Чибирак Світлана Вікторівна, кандидат історичних наук, доцент,

доцент кафедри музеєзнавства, пам'яткознавство та інформаційно-аналітичної діяльності,

Волинський національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк

Бондаренко Геннадій Васильович, кандидат історичних наук, професор, професор кафедри музеєзнавства, пам'яткознавство та інформаційно-аналітичної діяльності,

Волинський національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк



Анотація

Стаття написана на основі польових етнографічних матеріалів, зібраних в населених пунктах Полісся України (а саме північних районів Волинської, Рівненської, Житомирської та Київської областей). У публікації висвітлено традиції вимірювання довжини поліщуками. Згадується, що під час вимірювання відстаней, розмірів ділянок, будівництва оселі, ткання полотна чи шиття одягу люди використовували, насамперед, міри відомі з часів Русі «п'ядь», «лікоть», «крок», «сажень»; по-друге, офіційні міри Російської імперії «аршин», «верста», що почали поширюватись з XVII ст.; по-третє, народні міри довжини «на штири пальці», «на око», «до себе», «губа» («гба»), «до колін», «на рост» та ін. У дослідженні було охарактеризовано розміри мір довжини та способи їх застосування, відзначено пряму залежність народних мір довжини від фізіологічної будови організму людини, її статі. У статті окреслено варіанти використання фізичних властивостей поширення звуку (голосу людини чи тварини) чи неживих предметів (дистанція, на яку кинуто камінь) для визначення відстані. Також автори публікації звертають увагу на продовження використання поліщуками знань з народної метрології на теперішньому етапі. Надані відомості про народні знаряддя виміру довжин «кийок», «сажень» («кроква», «круковка», «шеблон», «метрувка», «цап» тощо). У дослідженні було проаналізовано спроби запровадити державну систему мір та впливи офіційної метрології на побутування народної системи мір, зокрема довжини. Висвітлено інформацію про поступову заміну народних мір метричною (десятинною) системою та втрату мешканцями поліського регіону України знань про народну метрологію, зокрема про міри довжини.

Ключові слова: поліщук, Полісся, народні знання, народна метрологія, офіційна система мір, міри довжини, лінійні міри, способи вимірювання, побут.



Abstract

Chybyrak Svitlana Viktorivna Candidate of Historical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Museum Studies, Monument Studies and Information and Analytical Activities of Lesya Ukrainka Volyn National University, Lutsk.

Bondarenko Gennadiy Vasyliovych Candidate of Historical Sciences, Professor, Professor of the Department of Museum Studies, Monument Studies and Information and Analytical Activities of Lesya Ukrainka Volyn National University, Lutsk.

THE USE OF OFFICIAL AND FOLK MEASURES OF LENGTH BY POLISHCHUCKS IN THE HOUSEHOLD.

The article is based on the field ethnographic materials collected in the villages of Polisia area (namely, the northern districts of Volyn, Rivne, Zhytomyr, and Kyiv regions). The traditions of measuring lengths in the Polisia are highlighted in the article. It is mentioned that when while measuring distances, sizes of the plot, building a house, weaving linen or sewing clothes, people used, first of all, measures known from the times of Rus such as span cubit, step shah, sazhen, secondly, the official measures of the Russian Empire arshyn, verst, that began to spread from the 17th century and thirdly, folk measures of length «na oko» (approximately), «do sebe» (in the direction to somebody), «huba» («hba»), «do kolin», «na rost» etc. The research characterized the dimensions of length measures and their methods of using, and noted the direct dependence of folk length measures on the physiological structure of the human body and its gender. The article outlines options for using the physical properties of sound propagation (human or animal voice) or inanimate objects (the distance a stone is thrown) to determine the distance. The authors of the article also draw attention to the continued use of knowledge of folk metrology by polishchuks at the current stage. Information is provided on folk tools for measuring lengths «kyjok», «sagen», («krokva», «krukovka», «sheblon», «metruvka», «tsap» etc). The article analyzed attempts to introduce a state system of measures and the effects of official metrology on the daily life of the national system of measures, in particular length. Information about the gradual replacement of folk measures by the metric (decimal) system and the loss of knowledge about folk metrology, in particular about measures of length, by residents of the Polisia region of Ukraine is highlighted.

Keywords: polishchuk, Polisia, folk knowledge, folk metrology, the official system of measurements, length measures, linear measures, methods of measurement, everyday life.



Постановка проблеми

Полісся України історико-етнографічний регіон, який територіально охоплює північні частини Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської та Сумської областей. Ця територія співпадає із природною зоною українського Полісся. Наявність лісових масивів, великої кількості боліт, важкодоступності окремих населених пунктів навіть у теперішній час спричинило до консервування значної частини традиційних знань, збереженні традиційної культури. Актуальною для мешканців Полісся залишається народна метрологія, зокрема міри довжини та способи її вимірювання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На галузь народних знань лише частково було звернено увагу науковців [28-29; 32], здебільшого в контексті торгівлі, виготовлення тканини та одягу, будівництва оселі [30; 34]. Окремі аспекти народної метрології розглядали Чибирак С. [35-37], Винник В. [31], Нечай І. [33]. Проте залишається відкритим питання про взаємодоповнення та взаємозаміну офіційних та народних мір довжини.

Мета статті з'ясувати особливості вимірювання довжин на території українського Полісся (за матеріалами, зібраними під час етнографічних експедицій Державного центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф (м. Київ) та Музею етнографії Волині та Полісся при Волинському національному університеті імені Лесі Українки (м. Луцьк). Завдання: висвітлити побутування в досліджуваному регіоні народних мір довжини у ХХ на початку ХХІ ст.; розглянути зв'язок народних поліських мір довжини з відповідними мірами Русі та офіційними мірами, які поширились в Україні у ХУІІ-ХІХ ст., а також із Міжнародною системою одиниць SI.



Виклад основного матеріалу

У поняття метрології входять одиниці мір часу, довжини, площі, ваги та об'єму. На розвиток народної метрології впливала зміна державних кордонів, підданства (належності до тієї чи іншої держави), а також намагання неодноразово запровадити офіційну метрологію. Лише з 1927 р. в Україні почала вводитися метрична система. Поступово вона витісняє народні міри, оскільки має легку та логічну десяткову систему мір довжини, ваги, площі та об'єму [37]. Також сучасні технології, рівень освіти, доступність різноманітних вимірювальних пристроїв у продажі спричиняють до зникнення потреби у використані знань з народної метрології та їх передачі наступним поколінням. Народна метрологія акумулює знання про систему мір та одиниць вимірювання, в основі яких лежить використання частин людського тіла чи певних відомих величин.

Народна система лінійних мір, якою користувались в Україні має антропометричний характер. Вона безпосередньо пов'язана з рукою та її рухами (пальцем і його частинами, розведенням пальців, згином ліктя, розмахом рук), з окремими частинами людського тіла (поділ за суглобами до коліна, до плеча тощо) чи фізичною силою «на відстань голосу», «на відстань кинутого каменя» та інше.

У вжитку мешканців Полісся були невеликі міри довжини. Однією з найменших таких мір була «цаль» [8], що дорівнювала довжині першої фаланги вказівного пальця і становила приблизно 2,5 см. Ця міра є своєрідним відповідником офіційному «дюйму» (2,54 см). Під час будівництва майстри використовували дошки товщиною в «цаль», якими шалювали хату [33, с. 676]. «Цалівкою» називали «міру в 24 дюйми (приблизно 61 см)» [31, с. 15]

Ще однією невеликою мірою довжини поліщуків є «чиколотка». Вона позначала відстань від початку вказівного пальця до другого згину суглобу і дорівнювала близько 4,5 см [4].

Товщину предмету встановлювали за допомогою ширини пальця («на штири пальці») чи міри «в долоню», «на долоню», яка становила ширину чотирьох пальців (10-12 см). Найчастіше «долонями» чи кількістю пальців визначали товщину свинячого сала [27].

Ще донедавна популярністю користувалася «п'ядь», яку також використовували для вимірювання предметів менших розмірів. Олександра Хурін із с. Топільня Житомирська обл. пам'ятає, що п'ядями міряли фіранки: «Я знаю, шо оціє п'яді, то міряли оціє фіранки, шо в нас в горошок» [18].

Міра «п'ядь» відома ще з часів Русі. Виділяють малу і велику п'ядь. «Мала п'ядь» відстань від кінця великого пальця до вказівного, рівна 19 см. «Велика п'ядь» відстань від великого пальця до мізинця, рівна 22-23 см [28, с. 205]. Поліщуки розрізняють чоловічу та жіночу «п'ядь», залежно хто міряє. А також виокремлюють ще «п'ядь з кувирком», яка становила суму з малої п'яді і двох - трьох суглобів вказівного пальця. Її величина коливалася від 27 до 31 см [29, с. 79].

На Волинському Поліссі «п'ядь» називають ще «чверткою» (цей термін зумовлений тим, що п'ядь становить приблизно 1/4 частину аршина), яка становила відстань від великого до середнього пальця. На думку респондентів, ця міра дорівнювала «п'янтанцить сантіметрув» [4]. Відносно того, скільки п'ядей входить в один метр, то Денейчук Г. з с. Олександрія стверджувала, що на метр потрібно п'ять «п'єдей» [8].

Як бачимо, єдиної думки щодо розмірів п'яді в поліських селах не зафіксовано, це зрозуміло, бо її розмір залежав від розміру руки респондента. Більшість респондентів сходяться на тому, що п'ядь це відстань між великим і середнім пальцем. Тобто можемо говорити про особливість поліської п'яді, так як в більшості ця міра являла відстань між великим і вказівним пальцями, або великим і мізинцем.

Тканини вимірювали мірою «в рукав», яка дорівнювала довжині відведеної вбік руки від основи великого пальця до передпліччя (бл. 54 см) [34].

Поширеною мірою довжини був «лікоть» («локоть»). У період Русі він коливався від 38 до 46 см, залежно від довжини руки людини, і складався із двох п'ядей [29, с. 79]. Ця міра дорівнювала відстані від ліктьового суглоба до кінця стиснутого кулака. Такого розміру «лікоть» використовувався на Лівобережному Поліссі (Чернігівське і Сумське) до витіснення його офіційною мірою довжини аршином, що відбулося в середині XVII ст. На території Полісся, яке входило до складу Великого князівства Литовського, а потім Польщі, користувались «литовським» ліктем, який дорівнював 61,6 см. З 1766 р. ця міра була узаконена сеймом Польщі як основна одиниця довжини, яка рівнялась відстані від середини грудної клітки до кінця стиснутого кулака витягнутої руки. «Лікоть» був мірою, яка, перш за все, використовувалась для вимірювання полотна та виробів з нього [28, с. 205].

«Лікоть», як міра довжини, і тепер відома мешканцям українського Полісся. Проте респонденти по-різному зазначають, як можна його виміряти. Так, на Волинському Поліссі у с. Оленине «локтем» називали відстань від правого кулака до лівого плеча і він мав «біш як метр» [9]. У с. Боровне його виміряли від правого плеча до правого середнього пальця [10]. У с. Межисить лікоть вимірювали від середини грудної клітки до середнього пальця' при цьому Середюк О. зазначала, що він становив близько метра і «п'єть ликтьов якраз на сорочку було» [25]. Про те, що лікоть був досить значною мірою довжини та широко використовувався поліщуками у повсякденному житті свідчить рядок з весільної пісні: «Дай мині, матінко, сто локоть полотна, шоб я була у свикрухи рідна дитина» [9].

На Житомирському Поліссі лікоть визначали від кулака до протилежного плеча у с. Возлякове [21]. А от Істюк Г. із с. Топільня вважає, що лікоть рівнявся довжині від плеча до долоні [16]. У с. Повч розмір локтя визначають від середнього пальця до середини грудей. Разом з тим зауважують, що локоть рівняється метру. Однак, говорячи про метр, Герасімчук О. має на увазі не сучасну міру, рівну 100 см, а ототожнює «метр» і «аршин». Вона зазначає: «А тепер метер бульший, а колись був аршин... колись аршин, а тепер мі кажем метер». Крім ліктя в с. Повчі розрізняють «полукоть» «це полуметра», який визначають, як відстань від ліктя до середнього пальця [17].

Цікаві відомості щодо лінійних мір дає Шпак С. із с. Возлякове, яка наголошує, що один лікоть полотна рівняється одній «губці» («губі») полотна: «Оце локоть, це губка одна» [22]. Губа це довжина ниток при снуванні, що рівняється сумарній відстані між всіма кілочками на снівниці [30, с. 194].

Мешканці Волинського Полісся зазначають, що «губа» чи «гба» мала уздовж близько п'яти метрів чи «як п'ять ликтів» [25]. На Житомирському Поліссі вказували, що «.. .Це ж не такіє були хати як тепер, колись були довгіє хати до десяти метров, до це там снували, і це вже вона знає скульки вона наснувала губок» [20]. На Рівненському Поліссі зауважували, що для снування вибирали найдовші хати. „В нас така була велика хата, ну, скікі ж там метрув в середині, ето ж я бачила, як і снували, і мати моя снувала, то як яка хата, каже, в нас так усе казали: «Іди до баби Євгені, то там із губи виходить дві сорочки» [3].

Як бачимо, не зважаючи на те, що всі жінки знають таку міру, як «гупка», однак сказати, скільки саме ниток ішло на неї, або скільки метрів полотна виходило, ніхто не може. Полотно, виткане з однієї губи ниток, також називали «губою», «губкою». Разом з тим, в залежності від довжини хати, за один раз можна було наснувати на п'ять, а то й на десять губок полотна: «Наснувала стуко, яка довжина, например, от п'ять метров хата п'ять метров полотна... Скуко хочте, мона й на десят губок», а з однієї «губки» полотна можна було пошити «радюжку» [14].

Пам'ятають респонденти і давню міру довжини «аршин». Взагалі це російська міра довжини. В Україні вона поширилась у XVII ст. [32, с. 191] і дорівнювала 28 дюймам 71,12 см [29, с. 79]. Зауважимо, що аршин в Україні мав замінити стару міру «лікоть» [28, с. 205-206]. Нині ж аршин змінив метр: «То аршина, то метри звали» [24]. Мешканці Волинського Полісся згадують аршин у зв'язку з його використанням в період, коли ця територія знаходилася під владою Польщі: «то-то звали аршина давно, ше за Польщі, а тепер метри» [25]; «за Польщі називали аршин. То-то полотно. Але, знаєш, скільки та аршина мали, то те я не скажу» [23]. Як бачимо, поступово знання про цю міру зникає.

При пошитті одягу взагалі не використовували ніяких мір, а міряли «до себе». Іноді міряли «на око», або прикладали тканину, призначену на той чи інший виріб, до вже готової аналогічної речі: «А нє, так прамо міраємо і всьо, одна до однеї, одную пошиєш і до теї міряєш» [5]; «Як добра сподница була перша, то до теї мірали, а як вже коротка, чи що, то вже мірали до себе, шоб вже пошити» [2].

При пошитті одягу використовували антропометричні міри («на всей рост», «до пояса», «до коліна»). «Например сорочку наткав того полотна, да сорочку міряєш, то став до долу... це називається став на всей рост. Поміряв тако» [19]; «Як шиють, прикладем правильно, міряє, як примерно... мущини, то міряєш штани од сюда, там по шо йому міряє, а як сорочку, то тоже міряє од плечей, да тако до пояса міряє... Прикладає полотно» [15]; «Притулив, от така, да й всьо... Коліно закріває значит, а там пудложитса, буде хароша, то це так мірали, а вже як став метер, то вже всьо» [13].

На Поліссі використовувались й інші лінійні міри, серед яких варто звернути увагу на «сажень». У період Русі використовувалася проста (відстань від кінчиків пальців ніг до кінчиків пальців розведених рук), пряма або махова сажень (відстань між витягнутими в обидва боки руками (177-186 см). Цією мірою вимірювали мотузки, ланцюги, рибальські сітки тощо. Значно більшою була коса сажень, яка визначалась відстанню від підошви лівої ноги до кінця середнього пальця витягнутої вгору правої руки [28, с. 180].

Зважаючи на те, що в другій половині ХХ ст. народні та давні офіційні міри майже зникли із побуту мешканців Полісся, респондентам важко назвати їх величину. «І сажна, то метр» [5]; «Сажень, то метр» [9]. Подекуди сажень вимірюють за допомогою кроку. Так, в с. Боровне вважають, що «два шага, то сажень» [10], тобто сажень має біля двох метрів. Поліщуки вказують на неточність сажню як одиниці вимірювання, що зумовлена фізіологічним особливостям людського організму, «як більший чоловік, то більший сажень» [26]. Відносно того, що міряли сажнями, то у с. Бовсуни Житомирської обл. стверджували, що цю міру використовували для вимірювання дороги [12].

Як бачимо, як міру для позначення довжини поліщуки використовували і «шаг» («ступень») крок, який застосовували для вимірювання землі чи невеликих відстаней. Довжину кроку визначали як відстань під час руху від п'яти однієї ноги до п'яти іншої. В залежності від антропологічних особливостей людини він міг коливатися від 50 до 100 см. Респонденти зазначали, що «шаг добрий, то метр називається» [23]; «метр, ну-то там воно ше не помірається харашо шагами, але вже для блізіру, знаєш, більш-менш» [5]. «...ото прошвагав, ото щитайте, то твоя земля, то моя, я прошвагав, ти меї не торкнеш, я твеї не торкну, забивали колочки. ... дехто отаку кидав межу» [1].

Використовували крок для вимірювання власної тіні «Два ступні тіні, два шага» [27], щоб зорієнтуватися в часі, бо два шага це «вже кала дванадцяти» [7] годин дня. Два [5] або три [6] «ступені» вказували на те, що зараз дванадцята година дня, а «ступань з половиною» вже біля двох годин [4]. У с. Оленине зауважили, що коли «коник (тінь С. Ч.) на два ступені каля дванадцяти» [9]. Виміряли тінь і за допомогою переставляння п'ятки однієї ноги перед пальцями іншої ноги, при цьому довжину ступні називали «ступачок». Так, мешканці с. Видричі зауважили, що «сім ступачків, вже додом треба гнати, ступачок за ступачком ... вже десь так кала дванадцяти, може пувпершого буде» [7].

Поліщуки, для вимірювання землі, при будівництві хати використовувалися предмети (частину знаряддя праці, палку чи мотузку), які мали відповідну величину (метр і більше). Ще й зараз у с. Полиці, щоб зорієнтуватися у довжині поля, використовують звичайну палку, «то я й сама поміраю, я ... кийка возьму з метра» [5].

Для вимірювання площі використовували «крокву» («круковка», «кроковка», «сажень», «шеблон», «мєра», «метро(у)вка», «цап») знаряддя, у вигляді літери «А», що мало між ніжками два метри [36, с. 166]. У с. Залисиця зазначали, що «метровкою» і зараз «землю міряють, то два метри. Така палка, і веде, і перекручується» [23].

В Україні у ХУШ ст. поширилась російська міра для позначення великих відстаней, що називалась «верста» чи «верства» [32, с. 191]. Величина цієї лінійної міри змінювалася від кількості в ній сажнів (від 500 до 1000) і відповідно залежала від величини самого сажня. З кінця ХУШ ст., до введення метричної системи мір, одна верста дорівнювала 500 сажням або 1066,8 м.

Респонденти ще пам'ятають «версту» («верству»), хоч і зауважують, що тепер нею не користуються для позначення відстані, оскільки її замінили кілометри: «шо кілометр, шо верства, то те саме» [10]. «...колись стариї люди казали дві верстві, ... два кілометри» [5]. «Версти, кілометр, то саме воно щиталося» [7]. Респонденти пригадують, що раніше вздовж дороги стояли спеціальні стовпи, які називалися «верстувники» [11]. За допомогою цих стовпів поліщуки й орієнтувалися у відстані між селами.

За умови необхідності визначення приблизної відстані до предмета чи цілі за одиницю виміру використовували дистанцію, на яку поширюється звук, можна докинути або ж побачити певний предмет, чи час, необхідний для завершення якогось процесу.

Великі відстані вимірювали за допомогою такої міри як день у дорозі, зауважуючи яким чином було подолано цей шлях, якщо пішки, то ця відстань дорівнювала приблизно 25 км, коли ж на коні, то 75 км [29, с. 80]. Сьогодні поліщуки для позначення певної невідомої відстані використовують відомі їм величини, а саме зазначають, що це такий самий відрізок шляху, як до магазину, школи тощо. В даному випадку відстань порівнюється з іншою, більш відомою.

Шлях, подоланий на воді, поліщуки визначали за допомогою «гребками», тобто кількості зроблених помахів веслами, а глибину озер чи рік на Поліссі вимірювали «веслами» [28, с. 206].



Висновки та перспективи подальшого дослідження

Як бачимо, що народні лінійні міри носять антропометричний характер, також в їх основу покладено знання про фізичні властивості тіл та геометричні закони. При вимірюванні довжини предметів та відстані на території досліджуваного регіону застосовували міри, відомі ще з часів Русі п'ядь, лікоть, шаг, сажень, що були прив'язані до частин тіла і природних рухів людини: ходіння, розведення пальців, розмах рук. З'ясовано, що поліщуки володіють певними знаннями і про російські міри, які поширились в Україні у ХУІІ-ХУШ ст., аршин та версту. Варто відзначити, що розміри зазначених мір, за свідченнями респондентів, різняться, що є свідченням поступової втрати інформації про них у зв'язку із застосуванням метричної системи. Крім того, зафіксовано використання поліщуками окремих суто народних мір і в сучасному повсякденному житті, зокрема вимірювання відстаней «п'яддю», «на долонь» чи певну кількість стиснутих пальців, «на око», при пошитті одягу приміряння «до себе».

У зв'язку з поступовою втратою традиційної культури українців, зокрема й знань щодо способів вимірювання та народних мір залишається потреба в їх фіксації та вивченні й в інших регіонах України. Зважаючи на те, що у запропонованій статті висвітлено особливості однієї зі складових народної метрології вимірювання довжин, напрямком подальших досліджень має бути дослідження й інших частин народної метрології, а саме мір ваги, площі, об'єму, орієнтації в часі та просторі.



Література

Архів Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф

1. Ф. Зарічне-2010. Од. зб. Чибирак. DПS1, с. Нобель Рівненська обл.

2. Ф. Зарічне-2010. Од. зб. Чибирак. D12S2, с. Неньковичі Рівненська обл.

3. Ф. Зарічне-2010. Од. зб. Чибирак. D15S2, с. Острівськ Рівненська обл.

4. Ф. Камінь-Каширський-2012. Од. зб. Чибирак. D1S1, с. Нуйно Волинської обл.

5. Ф. Камінь-Каширський-2012. Од. зб. Чибирак. D2S1, с. Полиці Волинської обл.

6. Ф. Камінь-Каширський-2012. Од. зб. Чибирак. D3S2, с. Пнівне Волинської обл.

7. Ф. Камінь-Каширський-2012. Од. зб. Чибирак. D4S1, с. Видричі Волинської обл.

8. Ф. Камінь-Каширський-2012. Од. зб. Чибирак. D5S4, с. Олександрія Волинської обл.

9. Ф. Камінь-Каширський-2012. Од. зб. Чибирак. D7S2, с. Оленине Волинської обл.

10. Ф. Камінь-Каширський-2012. Од. зб. Чибирак. D7S4, с. Боровне Волинської обл.

11. Ф. Камінь-Каширський-2012. Од. зб. Чибирак. D8S5, с. Верхи Волинської обл.

12. Ф. Лугини-2005. Од. зб. Чибирак. Аудіокасета 1. Сеанс 3, с. Бовсуни Житомирської обл.

13. Ф. Лугини-2005. Од. зб. Чибирак. Аудіокасета 3. Сеанс 1, с. Осни Житомирської обл.

14. Ф. Лугини-2005. Од. зб. Чибирак. Аудіокасета 5. Сеанс 2, с. Путиловичі Житомирської обл.

15. Ф. Лугини-2005. Од. зб. Чибирак. Аудіокасета 6. Сеанс 1, с. Запілля Житомирської обл.

16. Ф. Лугини-2005. Од. зб. Чибирак. Аудіокасета 9. Сеанс 1, с. Топільня Житомирської обл.

17. Ф. Лугини-2005. Од. зб. Чибирак. Аудіокасета 9. Сеанс 4, с. Топільня Житомирської обл.

18. Ф. Лугини-2005. Од. зб. Чибирак. Аудіокасета 10. Сеанс 1-2, с. Топільня Житомирської обл.

19. Ф. Лугини-2005. Од. зб. Чибирак. Аудіокасета 10. Сеанс 1-1, с. Топільня Житомирської обл.

20. Ф. Лугини-2005. Од. зб. Чибирак. Аудіокасета 10. Сеанс 3, с. Остапи Житомирської обл.

21. Ф. Лугини-2005. Од. зб. Чибирак. Аудіокасета 14. Сеанс 3, с. Возлякове Житомирської обл.

22. Ф. Лугини-2005. Од. зб. Чибирак. Аудіокасета 14. Сеанс 4, с. Возлякове Житомирської обл.

Архів Музею етнографії Волині та Полісся при Волинському національному

університеті імені Лесі Українки.

23. Ф. 15. Етнографічна практика-2011, Од. зб. Чибирак. D1S1, с. Залисиця Волинської обл.

24. Ф. 15. Етнографічна практика-2011, Од. зб. Чибирак. D2S1, с. Межисить Волинської обл.

25. Ф. 15. Етнографічна практика-2011, Од. зб. Чибирак. D5S1, с. Межисить Волинської обл.

26. Ф. 15. Етнографічна практика-2013, Од. зб. Чибирак. D3S1, с. Самійличі Волинської обл.

27. Ф. 15. Етнографічна практика-2013, Од. зб. Чибирак. D3S2, с. Хомичі Волинської обл.

28. Болтарович З. Е. Народные знания. Болтарович З. Е., Минько Л. И., Мороз Я. А., Федорив О. Р. Общественный, семейный быт и духовная культура населения Полесья. Минск: Наука и техника, 1987. С. 184-211

29. Бондаренко Г. В. Спеціальні (допоміжні) історичні дисципліни. Луцьк: Ред.-вид. від. Волин. ун-ту, 1997. 222 с.

30. Веремійчик І. Традиційні знаряддя праці, промисли і ремесла на Волині. Луцьк, 1995. 101 с.

31. Винник В. О. Назви одиниць виміру і ваги в українській мові. Київ: Наукова думка, 1966. 152 с.

32. Горленко В. Ф., Наулко В. І. Культура і побут населення України. Київ: Либідь, 1991. 352 с.

33. Нечай І. Міри довжини, пов'язані з рукою та її рухами в традиційному побуті українців. Народознавчі зошити. 2010. № 5-6. С. 672-681.

34. Радович Р. Народні міри довжини будівничих Полісся (за матеріалами Київської та Житомирської областей). URL: https://www.ovruch.info/%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0% BE%D0%B4%D0%BD%D1%96-%D0%BC%D 1%96%D 1%80%D0%B8-%D0%B4%D0% BE% D0%B2%D0%B6%D0%B8%D0%BD%D0%B8-%D0%B1%D 1 %83%D0%B4%D 1%96%D0% B2%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B8%D1%85-%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96/

35. Чибирак С. Народна метрологія Правобережного Полісся (середина ХХ початок ХХІ століття/ Народна творчість та етнологія. № 4 (380). 2019. С. 56-66.

36. Чибирак С. Народні знання як складова частина української культури (за польовими матеріалами з Новоград-Волинського та Ємільчинського районів Житомирської області). Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Історичні науки. Луцьк, 2016. Вип. 13. С. 163-168.

37. Чибирак С. В. Україна, держава: метрологія [Електронний ресурс]. Енциклопедія історії України: Україна-Українці. Кн. 1 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. Київ: В-во «Наукова думка», 2018. 608 с. URL: http://www.history.org.ua/?termin=1. 5. 4 (останній перегляд: 06.11.2022).



References

1. F. Zarichne-2010. Od. zb. Chibirak. D11S1, s. Nobel' Rivnens'ka obl. [F. Zarychne-2010. Unit coll. Chibirak D11S1, p. Nobel Rivne Region [in Ukrainian].]

2. F. Zarichne-2010. Od. zb. Chibirak. D12S2, s. Nen'kovicd Rivnens'ka obl. [F. Zarychne-2010. Unit coll. Chibirak D12S2, p. Nenkovichi Rivne Region] [in Ukrainian]

3. F. Zarichne-2010. Od. zb. Chibirak. D15S2, s. Ostrivs'k Rivnens'ka obl. [F. Zarychne-2010. Unit coll. Chibirak D15S2, p. Ostrivsk Rivne Region] [in Ukrainian].

4. F. Kamm'-Kashirs'kij-2012. Od. zb. Chibirak. D1S1, s. Nujno Volins'ko'i obl. [F. Kamin-Kashirskyi-2012. Unit coll. Chibirak D1S1, p. Nuyno, Volyn region] [in Ukrainian].

5. F. Kamm'-Kashirs'kij-2012. Od. zb. Chibirak. D2S1, s. Polid Volins'ko'i obl. [F. Kamin-Kashirskyi-2012. Unit coll. Chibirak D2S1, p. Shelves of the Volyn region [in Ukrainian].

6. F. Kamm'-Kashirs'kij-2012. Od. zb. Chibirak. D3S2, s. Prnvne Volins'ko't obl. [F. KaminKashirskyi-2012. Unit coll. Chibirak D3S2, p. Pnivne, Volyn region] [in Ukrainian].

7. F. Kamm'-Kashirs'kij-2012. Od. zb. Chibirak. D4S1, s. VidricM Volins'ko't obl. [F. Kamin-Kashirskyi-2012. Unit coll. Chibirak D4S1, p. Vydrychy, Volyn region] [in Ukrainian].

8. F. Kamm'-Kashirs'kij-2012. Od. zb. Chibirak. D5S4, s. Oleksandrija Volins'kof obl. [F. Kamin-Kashirskyi-2012. Unit coll. Chibirak D5S4, p. Oleksandria, Volyn Region] [in Ukrainian].

9. F. Kamm'-Kashirs'kij-2012. Od. zb. Chibirak. D7S2, s. Olenine Volins'kof obl. [F. Kamin-Kashirskyi-2012. Unit coll. Chibirak D7S2, p. Olenine of the Volyn region] [in Ukrainian].

10. F. Kamin'-Kashirs'kij-2012. Od. zb. Chibirak. D7S4, s. Borovne Volins'koi obl. [F. Kamin-Kashirskyi-2012. Unit coll. Chibirak D7S4, p. Borovne, Volyn region] [in Ukrainian].

11. F. Kamin'-Kashirs'kij-2012. Od. zb. Chibirak. D8S5, s. Verhi Volins'koi obl. [F. Kamin-Kashirskyi-2012. Unit coll. Chibirak D8S5, p. Upper Volyn region] [in Ukrainian].

12. F. Lugini-2005. Od. zb. Chibirak. Audiokaseta 1. Seans 3, s. Bovsuni Zhitomirs'koi obl. [F. Luhyny-2005. Unit coll. Chibirak Audio cassette 1. Session 3, p. Bovsun, Zhytomyr region] [in Ukrainian].

13. F. Lugini-2005. Od. zb. Chibirak. Audiokaseta 3. Seans 1, s. Osni Zhitomirs'koi obl. [F. Luhyny-2005. Unit coll. Chibirak Audio cassette 3. Session 1, p. Osny Zhytomyr region] [in Ukrainian].

14. F. Lugini-2005. Od. zb. Chibirak. Audiokaseta 5. Seans 2, s. Putilovichi Zhitomirs'koi obl. [F. Luhyny-2005. Unit coll. Chibirak Audio cassette 5. Session 2, p. Putylovichi, Zhytomyr region] [in Ukrainian].

15. F. Lugini-2005. Od. zb. Chibirak. Audiokaseta 6. Seans 1, s. Zapillja Zhitomirs'koi obl. [F. Luhyny-2005. Unit coll. Chibirak Audio cassette 6. Session 1, p. Zapillia, Zhytomyr region] [in Ukrainian].

16. F. Lugini-2005. Od. zb. Chibirak. Audiokaseta 9. Seans 1, s. Topil'nja Zhitomirs'koi obl. [F. Luhyny-2005. Unit coll. Chibirak Audio cassette 9. Session 1, p. Smelting plant of Zhytomyr region] [in Ukrainian].

17. F. Lugini-2005. Od. zb. Chibirak. Audiokaseta 9. Seans 4, s. Topil'nja Zhitomirs'koi obl. [F. Luhyny-2005. Unit coll. Chibirak Audio cassette 9. Session 4, p. Smelting plant of Zhytomyr region] [in Ukrainian].

18. F. Lugini-2005. Od. zb. Chibirak. Audiokaseta 10. Seans 1-2, s. Topil'nja Zhitomirs'koi obl. [F. Luhyny-2005. Unit coll. Chibirak Audio cassette 10. Session 1-2, p. Smelting plant of Zhytomyr region] [in Ukrainian].

19. F. Lugini-2005. Od. zb. Chibirak. Audiokaseta 10. Seans 1-1, s. Topil'nja Zhitomirs'koi obl. [F. Luhyny-2005. Unit coll. Chibirak Audio cassette 10. Session 1-1, p. Smelting plant of Zhytomyr region] [in Ukrainian].

20. F. Lugini-2005. Od. zb. Chibirak. Audiokaseta 10. Seans 3, s. Ostapi Zhitomirs'koi obl. [F. Luhyny-2005. Unit coll. Chibirak Audio cassette 10. Session 3, p. Ostapy, Zhytomyr region] [in Ukrainian].

21. F. Lugini-2005. Od. zb. Chibirak. Audiokaseta 14. Seans 3, s. Vozljakove Zhitomirs'koi obl. [F. Luhyny-2005. Unit coll. Chibirak Audio cassette 14. Session 3, p. Vozlyakove, Zhytomyr region] [in Ukrainian].]

22. F. Lugini-2005. Od. zb. Chibirak. Audiokaseta 14. Seans 4, s. Vozljakove Zhitomirs'koi obl. [F. Luhyny-2005. Unit coll. Chibirak Audio cassette 14. Session 4, p. Vozlyakove, Zhytomyr region] [in Ukrainian].]

23. F. 15. Etnografichna praktika-2011, Od. zb. Chibirak. D1S1, s. Zalisicja Volins'koi obl. [Ethnographic practice-2011, Od. coll. Chibirak D1S1, p. Zalysitsa, Volyn region] [in Ukrainian].

24. F. 15. Etnografichna praktika-2011, Od. zb. Chibirak. D2S1, s. Mezhisit' Volins'koi obl. [F. 15. Ethnographic practice-2011, Od. coll. Chibirak D2S1, p. Mezhisyt of the Volyn region] [in Ukrainian].

25. F. 15. Etnografichna praktika-2011, Od. zb. Chibirak. D5S1, s. Mezhisit' Volins'koi obl. [F. 15. Ethnographic practice-2011, Od. coll. Chibirak D5S1, p. Mezhisyt of the Volyn region] [in Ukrainian].

26. F. 15. Etnografichna praktika-2013, Od. zb. Chibirak. D3S1, s. Samijlichi Volins'koi obl. [F. 15. Ethnographic practice-2013, Od. coll. Chibirak D3S1, p. Samilychi of the Volyn region] [in Ukrainian].

27. F. 15. Etnografichna praktika-2013, Od. zb. Chibirak. D3S2, s. Homichi Volins'koi obl. [F. 15. Ethnographic practice-2013, Od. coll. Chibirak D3S2, p. Khomychi, Volyn region] [in Ukrainian].]

28. Boltarovich, Z. E. (1987). Obshhestvennyj, semejnyj byt i duhovnaja kul'tura naselenija Poles'ja [Public, family life and spiritual culture of the population of Polesya]. Nauka i tehnika Science and Technology, 184-211 [in Russian].

29. Bondarenko, G. V. (1997). Special'ni (dopomizhni) istorichni disciplini [Special (auxiliary) historical disciplines]. Luc'k: Volin. un-tu [in Ukrainian].

30. Veremijchik, L (1995). Tradicijni znarjaddja praci, promisli i remesla na Volini [Traditional tools, trades and crafts in Volyn]. Luc'k [in Ukrainian].

31. Vinnik, V. O. (1966). Nazvi odinic' vimiru i vagi v ukrains'kij movi [Names of units of measurement and weight in the Ukrainian language]. Kiiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

32. Gorlenko, V. F., Naulko, V. I. (1991). Kul'tura ipobut naselennja Ukraini [Culture and life of the population of Ukraine]. Kiiv: Libid' [in Ukrainian].

33. Nechaj, I. (2010). Miri dovzhini, pov'jazani z rukoju ta ii ruhami v tradicijnomu pobuti ukrainciv [Length measures related to the hand and its movements in the traditional life of Ukrainians]. Narodoznavchi zoshiti Ethnological notebooks, 5-6, 672-681 [in Ukrainian].]

34. Radovich, R. Narodni miri dovzhini budivnichih Polissja (za materialami Kiivs'koi ta Zhitomirs'koi oblastej) [Folk measures of the length of building Polissia (based on the materials of the Kyiv and Zhytomyr regions)]. www.ovruch.info Retrieved from https://www.ovruch.info/%D0% BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96-%D0%BC%D 1%96%D 1%80% D0%B8-%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B6%D0%B8%D0%BD%D0%B8-%D0% B1%D1% 83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B8%D1%85-%D0%BF% D0% BE%D0%BB%D1%96/ [in Ukrainian].

35. Chibirak, S. (2019). Narodna metrologija Pravoberezhnogo Polissja (seredina XX pochatok XXI stolittja) [Folk metrology of the Right Bank Polissia (middle of the 20th beginning of the 21st century)]. Narodna tvorchist' ta etnologija Folk creativity and ethnology, 4 (380), 56-66. [in Ukrainian].

36. Chibirak, S. (2016). Narodni znannja jak skladova chastina ukrains'koi kul'turi (za pol'ovimi materialami z Novograd-Volins'kogo ta Gmil'chins'kogo rajoniv Zhitomirs'koi oblasti) [Folk knowledge as an integral part of Ukrainian culture (based on field materials from the Novohrad-Volyn and Yemilchinsky districts of Zhytomyr region)]. Naukovij visnikShidnoevropejs'kogo nacional'nogo universitetu imeni Lesi Ukrainki. Istorichni nauki Scientific Bulletin of Lesya Ukrainka East European National University. Historical sciences, 13, 163-168 [in Ukrainian].

37. Chibirak, S. V. (2018). Ukraina, derzhava: metrologija. Enciklopedija istorii Ukraini: Ukraina-Ukrainci [Ukraine, the state: metrology. Encyclopedia of the History of Ukraine]. Kiiv: V-vo «Naukova dumka» [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...