Моделювання етнічної ситуації в Правобережній Україні другої половини ХІХ століття

Размещено на http://allbest.ru

Вінницький національний аграрний університет

Моделювання етнічної ситуації в Правобережній Україні другої половини ХІХ століття

Юрій Бойко, кандидат історичних наук,

доцент кафедри історії України та філософії

Вінниця, Україна



Анотація

Історія українського націотворення тривала і складна. На шляху її пізнання дискусійними залишаються питання хронології та періодизації процесу, достовірності й інформативності наявних джерел, методики їх аналізу, критики, використання і, нарешті, інтерпретації одержуваних результатів.

Значним евристичним потенціалом наділений регіональний підхід, що базується на об'єктивних особливостях історичного досвіду населення різних частин України.

Кожна з них характеризується своєрідними комбінаціями етнічних груп, їх співвідношенням та функціями у географічному, соціальному, економічному, культурному просторах.

Вивчення етнічної ситуації в Правобережній Україні почалося у середині ХІХ століття і триває донині. Істотним обмеженням у цьому напрямі стало широке використання істориками нестатистичних методів у роботі з статистичними джерелами, або зведення статистичної обробки кількісних даних до обчислення відсотків з подальшим їх порівнянням.

Пропоноване дослідження має на меті подолати цю тенденцію. Кількісний аналіз статистичної інформації дозволив показати безперервний поступальний процес зростання населення регіону в другій половині XIX ст., особливості його перебігу для різних етнічних груп.

Якісний аналіз даних виявив приховані тенденції статистичної взаємодії етносів, спрямованість цих відносин, динаміку змін у часі.

Комплексний показник зростання частки кожного етносу за період 1867 - 1897рр., розрахований для 36 повітів трьох губерній, у поєднанні з багатовимірним статистичним кластерним аналізом дозволив побудувати динамічну просторову модель етно-демографічної ситуації в Правобережній Україні останньої третини ХІХ століття.

Одержаний результат засвідчує дієвість пропонованої методики використання історичних статистичних джерел і, в свою чергу, є складовою регіональної моделі процесу націотворення більш високого рівня.

Ключові слова: нація, націотворення, ХІХ століття, статистика, етнічна група, етно-демографія, Правобережна Україна, модель.



Abstract

Simulation of the ethnic situation in the right-bank Ukraine of the second half of the XIX century

Yurii Boiko, Candidate of Historical Sciences, Associate Professor at the History of Ukraine and Philosophy Vinnytsia National Agrarian University (Vinnytsia, Ukraine)

The history of Ukrainian nation-building is long and complicated. On the way to its knowledge, the issues of chronology and periodization of the process, reliability and informativeness of available sources, methods of their analysis, criticism, use and, finally, interpretation of the obtained results remain debatable.

The regional approach, based on objective features of historical experience of the population of different parts of Ukraine is endowed with considerable heuristic potential. Each region is characterized by unique combinations of ethnicities, their ratio and functions in geographical, social, economic, cultural spaces.

The study of the ethnic situation in Right-Bank Ukraine began in the mid-nineteenth century and continues to this day. A significant limitation in this direction has been the widespread use by historians of non-statistical methods in working with statistical sources, or the reduction of statistical processing of quantitative data to the calculation of percentages with their subsequent comparison. The proposed study aims to overcome this trend.

Quantitative analysis of statistical information allowed showing the continuous progressive process of population growth in the region in the second half of the XIX century, the peculiarities of its course for different ethnic groups.

Qualitative analysis of the data revealed hidden trends in the statistical interaction of ethnicities, the direction of these relations, and the dynamics of change over time.

The complex index of the share increase of each ethnic group for the period 1867-1897, calculatedfor 36 districts of three provinces, combined with multidimensional statistical cluster analysis allowed to build a dynamic spatial model of the ethno-demographic situation in Right-Bank Ukraine of the last third of the XIX century.

The obtained result testifies to the effectiveness of the proposed method of using historical statistical sources and, in turn, is a component of the regional model of the process of nation-building of a higher level.

Key words: nation, nation-building, XIX century, statistics, ethnicity, ethno-demography, Right-Bank Ukraine, model.



Вступ

Постановка проблеми. Складність проблеми націотворення у цілому та процесу формування української нації вимагає використання усіх наявних джерел і вдосконалення методики їх опрацювання. Перспективним виявляється регіональний підхід з побудовою низки історико-статистичних моделей та подальшим узагальненням закладеної у них інформації. Використання такої методики потребує значного масиву відповідних джерел, що формується в Україні лише з другої половини ХІХ століття. Це визначає хронологічні рамки нашої роботи.

Аналіз досліджень. У 1846 р. керуючий відділення статистики Російського Географічного Товариства П. І. Кеппен склав етнографічну карту Європейської частини Російської Імперії, видану 1851 р. з нагоди проведення 9-ї народної ревізії (Кеппен, 1855).

Автор відобразив на ній ареали проживання ^східнослов'янських народів без позначення росіян, українців та білорусів, а приблизну кількість етнічних меншин по губерніях навів у окремій брошурі (Кеппен, 1852: 31 - 33, 36 - 38).

Полковник Генерального штабу О. Ф. Ріттіх продовжив роботи у цьому напрямку. Спираючись на результати 10-ї, як згодом виявилось останньої, народної ревізії 1858 р. (Статистические таблицы, 1863), він підготував етно-конфесійний атлас Європейської частини Російської імперії з наведенням статистичних даних щодо етнічної приналежності віруючих основних і менш чисельних конфесій (Риттих, 1864).

З початком військової реформи 1864 - 1874 рр. дослідник повернувся до цієї тематики, але вже під кутом вивчення етнічного складу контингентів призовників російської армії. У цій праці ним вперше було наведено статистичні дані стосовно етнічного та конфесійного складу населення не тільки губерній, але й кожного з уїздів Правобережної України (Риттих, 1875).

На межі 1860 - 1870 рр. за дорученням Російського Географічного Товариства було здійснено серію етнографічних експедицій з метою вивчення культури і побуту населення України (Західно-Руського краю) під керівництвом П. П. Чубинського.

Одержані статистичні дані про чисельність й питому вагу основних етнічних і конфесійних груп населення по губерніях та уїздах з відповідними поясненнями були розміщені в окремому томі зібраних матеріалів (Чубинский, 1872).

Нарешті, чверть століття потому, під час підготовки до проведення першого загального перепису населення Російської імперії, здійсненого 28.01.1897 р., до анкети увійшло питання щодо рідної мови опитуваного (п. 11), тобто етнічної самоідентифікації респондентів.

Публікація результатів перепису відбувалась поетапно. Спочатку побачили світ томи опрацьованих матеріалів по губерніях з розділами, присвяченими етнічному складу населення (Киевская губернія, 1904: 88 - 149; Подольская губернія, 1904: 96 - 140; Волынская губернія, 1904: 86 - 135), пізніше тематичні підбірки матеріалів окремими випусками у вигляді брошур, розрахованих на масового споживача (Наличное население, 1905).

Таким чином, у другій половині ХІХ ст. повільно, але невпинно ішов процес формування джерельної бази і методики вітчизняної демографічної статистики, її відгалужень, у тому числі етнографічного.

Розробки А. Ф. Ріттіха охоплюють період від 1858 до 1873 рр., П. П. Чубинського від 1865 до 1869 рр., причому обидва дослідника, крім звітів губернаторів, так чи інакше спирались на офіційні дані про населення Російської імперії у 1867 р. (Статистический временник, 1871: 10 - 11, 14 - 15, 22 - 23; Чубинский, 1872: 281; Риттих, 1875: 108 - 109).

Наступні публікації статистичних джерел з теми, що нас цікавить, припадають вже на період після першого загального перепису населення 1897 р. і пов'язані з його результатами.

Очевидним є висновок, що для усього ХІХ ст. достовірні спостереження й статистичні реконструкції етнічного складу населення Правобережної України можливі лише у період між 1858 (остання 10 загальна ревізія населення) і 1897 (перший загальний перепис) роками з проміжною реперною точкою у 1867 р., за який у 1871 р. було оприлюднено офіційну демографічну статистику по губерніях та уїздах Російської імперії, використану А. Ф. Ріттіхом та П. П. Чубинським для співвіднесення з певними етнічними та конфесійними групами.

Як використовувались ці та більш ранні статистичні джерела у роботах наших попередників? На жаль, таких прикладів небагато. Перш за все це етно-демографічні розробки В. М. Кабузана, що базувались на ретельному досліджені архівних та опублікованих матеріалів.

Найбільш повно здобутки автора відображені в його останній монографії, присвяченій демографічній історії українського народу (Кабузан, 2006).

Масштабність підходу дозволила вченому виявити основні тенденції демографічного розвитку українського та ряду інших етносів Східної Європи від кінця XVIII до завершення XX ст., але самообмеження використанням лише порівняльно-хронологічного методу не дозволило талановитому досліднику у повній мірі розкрити потенціал зібраних статистичних даних.

Інший напрямок історичних досліджень, котрий є провідним на сьогодні, можна позначити як етно-соціальний.

Його численні прибічники, спираючись переважно на описові джерела, намагаються виявити зміни у соціальних умовах життя етнічних меншин, найчастіше поляків, євреїв, німців, чехів, інтерпретуючи одержані результати як свідчення дискримінаційної політики з боку царського уряду (Кузема, 2004; Надольська, 2004; Бабійчук, 2005; Поліщук, 2006; Донік, 2008; Павлюк, 2010; Бармак, 2014; Ковтун, 2014; Поліщук, 2014; Богуцька, 2015; Філінюк, 2016; Поліщук, 2018; Надольська, 2020).

Квінтесенцією особливостей цього спрямування стала монографія Ю. М. Поліщука (Поліщук, 2012; рецензія Гаух- ман, 2015).

Віддаючи шану незаперечним здобуткам дослідників етно-соціальної історії Правобережжя, ми все ж відносимо себе до прибічників етно-демографічної течії.

Мета статті - побудувати динамічну статистичну модель етно-демографічної ситуації в Правобережній Україні другої половини ХІХ століття з можливістю її подальшого використання у якості складової регіональної моделі більш високого рівня.



Виклад основного матеріалу

Почнемо з нібито нескладного питання: скільки людей проживали в трьох губерніях Правобережної України (Київській, Подільській, Волинській) у 1858, 1867, 1897 рр. та як змінювалась їх чисельність? За офіційними даними, кількість мешканців становила, відповідно, 5 221 128, 5 774 307, 9 544 944 осіб (Статистические таблицы, 1863: 160, 163, 168, 174; Статистический вестник, 1871: 2 - 3; Общий свод по империи, 1905: 3). Тобто, за неповних 40 років кількість місцевого населення зросла на 4 323 816 чоловік, або на 82,8%.

Для розуміння загальної динаміки процесу, порівняємо ці дані з демографічним наповненням Європейської частини Російської імперії (ЄЧРІ) за цей період без трьох губерній Українського Правобережжя шляхом виявлення питомої ваги мешканців останнього у загальній кількості населення підросійської Східної Європи.

Одержуємо динамічний ряд - 9,7% (1858 р.), 10,0% (1867 р.), 11,4% (1897 р.) з перемінною порівняльною базою по роках спостережень. Як бачимо, показник чисельності мешканців Правобережної України зростав дуже повільно у відповідності до загальних тенденцій, притаманних цій частині Європейського континенту.

Тепер, на відносно стабільному демографічному фоні, простежимо динаміку кількісних змін в основних етнічних групах місцевого населення та у їх співвідношенні.

Українці. За наявними джерелами у 1858 р. на Правобережжі їх було 3 891 948, в 1867 р. 4 712 163, у 1897 р. 7 357 543 (Табл. 1.1), тут і далі розраховано нами за (Риттих, 1864; Риттих, 1875: 144 - 146, 157 - 162; Чубинский, 1872: 175 - 180, 276 - 310, 316 - 318; Киевская губернія,1904: 88 - 149; Подольская губернія, 1904: 96 - 140; Волынская губернія, 1904: 86 - 135). Кількісне зростання за чотири десятиліття склало 3 465 595 осіб, або 89,1%. У порівнянні з населенням ЄЧРІ динамічний ряд матиме вигляд 7,2%, 8,8%, 8,1% з піком у 1867 р., що відрізняється від загальної тенденції, встановленої вище для усього населення регіону.

Євреї були другою за чисельністю етнічною групою Правобережної України позаминулого століття, представники якої найкраще вирізнялись поміж інших за культурними ознаками. У 1858 р. було зафіксовано 609 239 осіб цього етносу, в 1867 р. 696 846, у 1897 р. 1 195 169 (Табл. 1.1). Кількісний приріст за 39 років склав 585 930 чоловік, або 96,2% з майже непомітною динамікою зростання відносно населення ЄЧРІ: 1,1%, 1,2%, 1,4% по роках спостережень.

Поляки історично утворювали третю чисельно етнічну групу мешканців Правобережної України, де за даними 1858 р. їх налічувалось 493 767, у 1867 р. стараннями А. Ф. Ріттіха та П. П. Чубинського виділено 267 650 осіб, а у 1897 р. організаторами загального перепису за ознакою мовної приналежності опитуваних 322 108 поляків (Табл. 1.1). Це єдина значна етнографічна спільнота краю, чисельність якої не зросла, а скоротилась до кінця періоду на 171 659 чоловік (-34,8%). Її питома вага до населення Європейської Росії змінювалась як 0,9% у 1858 р., 0,5% у 1867 р., 0,4% у 1897 р.

До інших менш чисельних етнічних груп Правобережжя слід віднести росіян, німців, чехів, молдован (Табл. 1.2). Їх кількісний склад збільшувався переважно механічно за рахунок міграцій і не перевершував спочатку кількох тисяч осіб. Ситуація змінилась в останній третині ХІХ ст., коли німців-колоністів у регіоні стало вже 176 095, а росіяни чисельно перевершили поляків на 102 167 осіб, або на 31,7%.

Кількісний аналіз основних етно-демографічних показників Правобережної України в інтервалі 1858 - 1897 рр. з проміжною точкою у 1867 р. засвідчує повільне, але невпинне зростання загальної маси населення за рахунок збільшення кількості українців і в значно меншій мірі євреїв. Зворотною була тенденція, демонстрована етнічною групою поляків, що постійно скорочувала свою чисельність у регіоні, поступаючись місцем таким «меншинам», як росіяни і німці.

Перехід від регіонального до губернського рівня аналізу статистичних джерел, спочатку у їх кількісному виразі, можна здійснити через розрахунок середньорічного приросту населення етнічних груп по губерніях за двома хронологічними періодами 1858 - 1867 та 1867 - 1897 рр. (Рис. 1). Приріст чисельності етнічних українців відбувався досить рівномірно при незначному уповільненні процесу в Київській та Подільській губерніях в останній третині ХІХ ст.

Інакше виглядає ситуація щодо менших за розмірами етнічних груп. Стабільністю вирізнялись демографічні процеси серед єврейського населення Поділля, тоді як у Київській та Волинській губерніях його кількість помітно зростала. Швидкими темпами у 1858 - 1867 рр. скорочувалась чисельність поляків в усьому Правобережжі, пізніше у 1867 - 1897 рр. тенденція до скорочення зберігалась лише у Подільській губернії, на Київщині цей процес уповільнився та змінився на протилежний на Волині, завдяки чому в 1897 р. чисельність польського населення тут повернулась до рівня 1858 р. Кількісний склад російської етнічної меншини у регіоні в 1858 - 1867 рр. скорочувався навіть більш швидкими темпами, ніж поляків, зате у 1867 - 1897 рр., перш за все у Київській та Волинській губерніях, ця етнічна група демонструвала своєрідний рекорд з механічного демографічного приросту. Німецька етнічна група у 1858 - 1867 рр. показала значний від'ємний середньорічний приріст у Київській та Подільській губерніях і швидке зростання на Волині за рахунок масового притоку нових поселенців-колоністів. У наступний період між 1867 та 1897 рр. скорочення німецького населення тривало лише на Поділлі. У Волинській губернії німці-колоністи продовжували прибувати, але удвічі меншими темпами, ніж раніше. Саме тут до них приєднався ще один міграційний потік чеських переселенців. Частина німців осідала і на Київщині.

Таблиця 1

Етнічна ситуація в губерніях Правобережної України (1858-1897

1. Основні етнічні групи населення (кількісний склад)
Губернії	Українці 1858	Українці 1867	Українці 1897	Євреї 1858	Євреї 1867	Євреї 1897	Поляки 1858	Поляки 1867	Поляки 1897
Київська	1535714	1843220	2819145	225014	252167	430489	89153	54520	68791
Подільська	1263500	1574540	2442819	200100	240423	369906	223970	104346	69156
Волинська	1092734	1294403	2095579	184125	204256	394774	180694	108784	184161
Разом	3891948	4712163	7357543	609239	696846	1195169	493767	267650	322108
2. Інші етнічні групи населення (кількісний склад)
Губернії	Росіяни 1858	Росіяни 1867	Росіяни 1897	Німці 1858	Німці / чехи 1867	Німці / чехи 1897	Молдовани 1858	Молдовани 1867	Молдовани 1897
Київська	7399	5790	215819	2356	1287/0	4767	0	0	0
Подільська	17431	8566	99818	1866	973/779	0	41613	11680	26764
Волинська	12214	3451	108683	5009	24485/	171331/	0	0	0
					6244	27670
Разом	37044	18195	424275	9231	26745/	176095/	41613	11680	26764
					7023	27670
3. Основні етнічні групи населення (питома вага %)
Губернії	Українці 1858	Українці 1867	Українці 1897	Євреї 1858	Євреї 1867	Євреї 1897	Поляки 1858	Поляки 1867	Поляки 1897
Київська	80,4	85,4	79,2	11,8	11,8	12,1	4,7	2,5	1,9
Подільська	71,8	80,9	80,9	11,4	12,4	12,3	12,7	5,4	2,3
Волинська	71,7	78,8	70,1	12,1	12,4	13,2	11,9	6,7	6,2
Разом	74,9	83,5	76,9	11,7	12,2	12,5	9,5	4,7	3,4
4. Інші етнічні групи населення (питома вага %)
Губернії	Росіяни 1858	Росіяни 1867	Росіяни 1897	Німці 1858	Німці / чехи 1867	Німці / чехи 1897	Молдовани 1858	Молдовани 1867	Молдовани 1897
Київська	0,6	0,3	6,1	0,1	0,1/0	0,1	0	0	0
Подільська	1,0	0,4	3,3	0,1	0,1/0,1	0	2,4	0,6	0,9
Волинська	0,8	0,2	3,6	0,4	1,5/0,4	5,7/0,9	0	0	0
Разом	0,7	0,3	4,4	0,2	0,5/0,1	1,9/0,3	0,8	0,2	0,3

Рис. 1. Середній річний приріст населення етнічних груп Правобережної України по губерніях (1858 - 1867, 1867 - 1897)

Загалом частка неукраїнського населення, відносно етнічних українців в краї, змінювалась наступним чином: 1858 р. - 30,6%, 1867 р. - 21,8%, 1897 р. -29,5%, тобто, на початку і в кінці періоду вона була майже однаковою. Скорочення її у другій половині 1860-х рр. слід пов'язувати перш за все з масовим відтоком польського населення з Правобережжя після поразки повстання 1863 р. та особливостями методики підрахунків кількості представників етнічних груп населення Правобережжя А. Ф. Ріттіхом та П. П. Чубинським.

Перейдемо від кількісного до структурно-динамічного аналізу ситуації в регіоні. Перший крок у цьому напрямку ми вже зробили через використання показника питомої ваги етносів для побудови динамічних рядів з перемінною порівняльною базою в опорних хронологічних точках вимірювань.

Відтепер такий відносний показник стане головним для визначення характеру й динаміки еволюції етнічної структури населення Правобережжя, її просторово-часової організації.

Зрозуміло, що протягом значного часу питома вага окремих етнічних груп в регіоні не залишалась стабільною, коливалась не тільки завдяки перемінам у їх чисельності, але й під впливом більш складних процесів взаємодії різних чинників, що не завжди мали лінійний характер (Табл. 1.3; 1.4). Наприклад, питома вага українського населення помітно зросла між 1857 і 1867 рр. Надалі, у 1867 - 1897 рр., вона залишилась на тому ж рівні лише у Подільській губернії, тоді як на Київщині і Волині повернулась до значень 1858 р.

Частка етнічних євреїв була майже незмінною протягом усього періоду на Київщині, між 1858 - 1867 рр. на Волині і зросла за цей час на 1% на Поділлі. В наступні 30 років у Подільській та Київській губерніях ситуація не змінювалась, лише на Волині питома вага єврейських громад збільшилась майже на 1%. Частка поляків між 1858 - 1897 рр., як і чисельність їх етнічної групи, значно скоротилась, проте на Волині ситуація стабілізувалась після 1867 р. і залишалась такою до кінця періоду.

Питома вага інших етнічних груп змінювалась переважно завдяки новим міграціям, звідки у 1897 р. частка росіян на Київщині становила вже 6,1%, на Волині 3,6%, на Поділлі 3,3%, що не могло не позначитись на загальній етнічній картині Правобережжя Дніпра кінця ХІХ ст. Суттєве значення для Волині мало зростання питомої ваги німців-колоністів до 5,7% населення у 1897 р.. В Подільській губернії у 1858 р. 2,4% мешканців складали етнічні молдовани, проте на кінець періоду цей показник скоротився до 0,9%.

Активність і спрямованість статистичної взаємодії етносів у межах регіональної системи можна визначити, принаймні орієнтовно, обчисливши коефіцієнт кореляції Пірсона за їх питомою вагою по губерніях (Табл. 2).

1858 рік. Група «українці» демонструє сильну від'ємну кореляцію з усіма іншими групами, крім «євреї». Група «євреї» має кореляцію, близьку до нейтральної з «українцями» та «поляками», значну позитивну з групою «німці» і таку ж, але від'ємну, з «росіянами». Група «поляки» тісно і позитивно корельована з «росіянами» та «німцями», нейтральна до «євреїв» і має виразну від'ємну кореляцію з групою «українці». Група «росіяни» ніяк не пов'язана з «німцями», має тісну позитивну кореляцію з «поляками» і сильну від'ємну з групами «українці» та «євреї». Група «німці» нейтральна до «росіян», тісно і позитивно корельована з «євреями» та у меншій мірі з «поляками», виразно і від'ємно з групою «українці».

1867рік. Спостерігаються деякі зміни у характері та спрямованості взаємовпливів етнічних груп. Так, «українці» слабо і позитивно корелюють з «росіянами», маючи сильну від'ємну кореляцію з усіма іншими групами в регіоні. націотворення етнічний географічний україна

Група «євреї» виглядає нейтральною до «росіян», сильно і позитивно корельована з «поляками» та «німцями», а її кореляція з групою «українці» має сильний від'ємний характер.

Група «поляки», як і раніше, значно і позитивно корельована з «євреями» та «німцями», сильно і від'ємно з «українцями», менш виразно, але від'ємно з «росіянами».

Група «росіяни» нейтральна до групи «євреї», демонструє сильну від'ємну кореляцію з «німцями», слабку позитивну з «українцями» та слабку від'ємну з групою «поляки». Нарешті, група «німці» відчутно й позитивно корельована з групами «євреї» та «поляки», значно та від'ємно з «українцями» і «росіянами».

1897 рік. Статистична група «українці» корелює з усіма іншими так само, як і на попередньому хронологічному зрізі. Групи «євреї», «поляки», «німці» демонструють сильну позитивну кореляцію між собою та від'ємну щодо «українців» і «росіян».

Загальний статистичний баланс питомої ваги головних етнічних груп Правобережної України між 1858 - 1897 рр. на рівні губерній вимальовується наступним чином. З одного боку, це групи євреїв, поляків, німців, що демонструють сильну позитивну кореляцію між собою. З іншого - найбільш чисельна група українців та швидко зростаюча росіян. Починаючи з 1867 р. у нашій вибірці вони вже позитивно корельовані одна з одною, активно і негативно реагують на любі статистичні зрушення в іншому етнічному середовищі.

Надалі перейдемо до поглибленого аналізу статистичної взаємодії етнічних груп населення на рівні більш дрібних адміністративних одиниць - уїздів (після 1831 р. синонімічний термін «повіт» у Західних губерніях офіційно вже не використовувався), яких у Правобережному регіоні України нараховувалось 36, по 12 у кожній з трьох губерній. Це можливо здійснити лише для 1867 та 1897 рр., оскільки за 1858 р. подібна інформація відсутня.

Таблиця 2

Кореляція етнічних груп населення Правобережної України за питомою вагою у губерніях (1858 - 1897)

Етнічні групи та роки спостережень	Українці	Євреї	Поляки	Росіяни	Німці
1858
Українці	1,00	0,07	-0,99	-0,86	-0,51
Євреї	0,07	1,00	-0,17	-0,57	0,82
Поляки	-0,99	-0,17	1,00	0,91	0,42
Росіяни	-0,86	-0,57	0,91	1,00	0,00
Німці	-0,51	0,82	0,42	0,00	1,00
1867
Українці	1,00	-0,95	-1,00	0,31	-0,74
Євреї	-0,95	1,00	0,95	0,00	0,50
Поляки	-1,00	0,95	1,00	-0,30	0,74
Росіяни	0,31	0,00	-0,30	1,00	-0,87
Німці	-0,74	0,50	0,74	-0,87	1,00
1897
Українці	1,00	-0,95	-0,97	0,28	-0,99
Євреї	-0,95	1,00	1,00	-0,56	0,98
Поляки	-0,97	1,00	1,00	-0,49	1,00
Росіяни	0,28	-0,56	-0,49	1,00	-0,40
Німці	-0,99	0,98	1,00	-0,40	1,00



Таблиця 3

Приріст питомої ваги етнічних груп населення уїздів губерній Правобережної України (1867 - 1897) Приріст питомої ваги етнічних груп населення (%)

Губернії, уїзди	Українці	Євреї	Поляки	Інші	«Інші» групи окремо
					Росіяни	Німці	Чехи	Молдовани
Київська разом:	-6,2	0,3	-2,8	5,5	4,0	0,2	0	0
Київський	-34,5	4,0	2,3	27,5	26,5	1,0	0	0
Бердичівський	6,4	-7,8	-2,2	3,6	3,6	0	0	0
Васильківський	-0,3	-0,8	-1,2	2,2	2,3	0	0	0
Звенигородський	-1,4	0,7	-1,0	1,3	1,3	0	0	0
Канівський	0	-0,6	-0,8	1,0	1,0	0	0	0
Липовецький	-2,6	3,0	-1,1	1,1	1,1	0	0	0
Радомишльський	-3,2	0,9	-1,8	4,1	2,2	1,9	0	0
Сквирський	-2,9	3,8	-1,6	1,2	1,3	-0,1	0	0
Таращанський	0,2	-1,4	0,8	0,9	0,9	0	0	0
Уманський	-1,6	0,6	-0,1	1,9	1,9	0	0	0
Черкаський	-5,7	2,8	-0,7	3,6	3,6	0	0	0
Чигиринський	-0,6	-0,4	-0,3	1,5	1,5	0	0	0
Подільська разом:	0	-0,1	-3,1	3,2	2,9	-0,1	0	0,5
Кам'янецьподільський	9,1	-3,2	-6,3	3,9	4,0	-0,1	0	0
Балтський	-1,1	-3,4	-2,1	8,1	3,8	-0,1	0	4,6
Брацлавський	3,0	-3,4	-2,0	2,7	2,6	-0,1	0	0
Вінницький	-3,7	1,6	-2,9	5,0	5,2	0	0	0
Гайсинський	-3,2	3,0	-0,8	1,3	1,9	0	0	-0,2
Летичівський	-0,2	1,2	-3,3	2,9	3,1	0	-0,1	0
Літинський	0,7	0,6	-2,9	2,5	2,6	-0,1	0	0
Могилівподільський	4,9	-2,9	-4,9	2,7	2,7	0	0	0
Новоушицький	2,6	0,4	-4,8	2,2	2,2	0	0	0
Ольгопільський	-0,8	2,2	-0,5	-0,4	1,8	-0,2	0	-1,5
Проскурівський	-2,2	0,8	0,4	0,9	2,9	0	0	0
Ямпільський	-1,6	2,5	-2,2	1,3	1,4	-0,1	0	0
Волинська разом:	-8,7	0,8	-0,5	8,3	3,3	3,3	0,4	0
Житомирський	-12,5	1,3	-3,6	14,4	5,2	9,6	0	0
Володимирволинський	-9,9	1,5	1,4	6,9	2,8	4,7	-0,5	0
Дубенський	-12,9	-1,8	4,1	9,4	4,5	2,2	2,8	0
Заславський	0,1	-0,6	-0,7	1,3	1,8	0,5	0	0
Ковельський	-12,9	5,9	2,6	4,7	3,8	0,9	0	0
Кременецький	1,6	-0,8	-4,0	3,3	3,4	0	0	0
Луцький	-15,8	0,9	3,0	10,7	5,0	6,1	1,0	0
Новоградволинський	-4,7	1,0	-6,8	11,1	2,1	8,9	0	0
Овруцький	-3,2	1,6	-1,2	2,9	2,2	0,6	0	0
Острозький	-4,2	-1,0	1,6	1,1	2,5	0,5	1,5	0
Рівненський	-15,8	3,0	4,2	7,6	3,5	5,1	0,7	0
Старокостянтинівський	-1,1	-0,7	-0,5	2,8	2,8	0	0	0
Правобережна Україна	-4,6	0,3	-2,2	6,0	3,4	1,2	0,2	0,1
Дисперсія (без середніх)	7,8	2,6	2,6	5,2	4,2	2,5	-	-

Показники питомої ваги етнічних утворень по уїздах демонструють значне розмаїття. Використання інтегрованого показника приросту питомої ваги етносів дозволяє спростити форму їх представлення без втрати інформації та змістити акцент у бік виявлення динаміки процесу за визначений період (Табл. 3). Ці дані покладено в основу багатовимірного статистичного кластерного аналізу змін в етнічній структурі Правобережної України останньої третини ХІХ ст. (Рис. 2).

Виділено 5 кластерних груп уїздів за особливостями динаміки етнодемографічних процесів, чотири з яких об'єднані у дві макрогрупи, а одна виявилась значно відмінною від усіх інших (Табл. 4).

Макрогрупа А (групи 1 і 2). Найбільш представницькою за розмірами та кількістю населення стала кластерна група 1, до якої увійшли 26 уїздів переважно Київської, Подільської та частково Волинської губерній (Рис. 2; 3). Аналіз статистичних даних (Табл. 4) засвідчує, що протягом останньої третини ХІХ ст. незначне зменшення питомої ваги (але не кількості, див. Табл. 1.1) українців на більшій частині регіону відбувалось переважно через відповідне зростання частки етнічної групи росіян або євреїв, нерідко обох разом. Дещо інакше розгортались події в двох уїздах кластерної групи 2, Кам'янецькому на Поділлі та Бердичівському на Київщині, де спостерігається позитивний приріст питомої ваги етнічних українців за рахунок помітного скорочення частки євреїв та поляків у місцевому населенні. Щось подібне, але в менших розмірах, мало місце й у Могилівському та Брацлавському уїздах Подільської губернії, віднесених до першої кластерної групи. Загалом, 28 уїздів макрогрупи А, що охоплювали схід, південь та значну частину заходу Правобережжя, демонструють поступовий характер змін, котрі не руйнували вже існуючого балансу у співвідношенні основних етнічних груп, незважаючи на деякі структурні новації.

Рис. 2. Кластерна класифікація уїздів губерній Правобережної України за змінами у питомій вазі етнічних груп населення (1867 - 1897)



Таблиця 4

Результати кластерної класифікації уїздів губерній Правобережної України за змінами у питомій вазі етнічних груп населення (1867 - 1897)

Групи, уїзди	Приріст питомої ваги етнічних груп населення (%)
	Українці	Євреї	Поляки	Росіяни	Німці	Чехи	Молдовани
Макрогрупа А	-0,4	0,0	-1,7	2,4	0,1	0,1	0,1
Група 1	-1,0	0,4	-1,5	2,3	0,1	0,1	0,1
Канівський	0	-0,6	-0,8	1,0	0	0	0
Чигиринський	-0,6	-0,4	-0,3	1,5	0	0	0
Васильківський	-0,3	-0,8	-1,2	2,3	0	0	0
Заславський	0,1	-0,6	-0,7	1,8	0,5	0	0
Староконстянтинівський	-1,1	-0,7	-0,5	2,8	0	0	0
Таращанський	0,2	-1,4	0,8	0,9	0	0	0
Звенигородський	-1,4	0,7	-1,0	1,3	0	0	0
Уманський	-1,6	0,6	-0,1	1,9	0	0	0
Про скурівський	-2,2	0,8	0,4	2,9	0	0	0
Ольгопільський	-0,8	2,2	-0,5	1,8	-0,2	0	-1,5
Радомишльський	-3,2	0,9	-1,8	2,2	1,9	0	0
Овруцький	-3,2	1,6	-1,2	2,2	0,6	0	0
Липовецький	-2,6	3,0	-1,1	1,1	0	0	0
Сквирський	-2,9	3,8	-1,6	1,3	-0,1	0	0
Гайсинський	-3,2	3,0	-0,8	1,9	0	0	-0,2
Ямпільський	-1,6	2,5	-2,2	1,4	-0,1	0	0
Острозький	-4,2	-1,0	1,6	2,5	0,5	1,5	0
Черкаський	-5,7	2,8	-0,7	3,6	0	0	0
Вінницький	-3,7	1,6	-2,9	5,2	0	0	0
Летичівський	-0,2	1,2	-3,3	3,1	0	-0,1	0
Літинський	0,7	0,6	-2,9	2,6	-0,1	0	0
Новоушицький	2,6	0,4	-4,8	2,2	0	0	0
Кременецький	1,6	-0,8	-4,0	3,4	0	0	0
Брацлавський	3,0	-3,4	-2,0	2,6	-0,1	0	0
Могилівподільський	4,9	-2,9	-4,9	2,7	0	0	0
Балтський	-1,1	-3,4	-2,1	3,8	-0,1	0	4,6
Група 2	7,8	-5,5	-4,3	3,8	-0,1	0	0
Бердичівський	6,4	-7,8	-2,2	3,6	0	0	0
Кам'янецьподільський	9,1	-3,2	-6,3	4,0	-0,1	0	0
Макрогрупа Б	-12,1	1,7	0,7	3,8	5,4	0,6	0
Група 3	-13,5	1,9	3,1	3,9	3,8	0,8	0
Луцький	-15,8	0,9	3,0	5,0	6,1	1,0	0
Рівненський	-15,8	3,0	4,2	3,5	5,1	0,7	0
Дубенський	-12,9	-1,8	4,1	4,5	2,2	2,8	0
Володимирволинський	-9,9	1,5	1,4	2,8	4,7	-0,5	0
Ковельський	-12,9	5,9	2,6	3,8	0,9	0	0
Група 4	-8,6	1,2	-5,2	3,7	9,3	0	0
Житомирський	-12,5	1,3	-3,6	5,2	9,6	0	0
Новоградволинський	-4,7	1,0	-6,8	2,1	8,9	0	0
Окрема група 5	-34,5	4,0	2,3	26,5	1,0	0	0
Київський	-34,5	4,0	2,3	26,6	1,0	0	0
Правобережна Україна	-4,6	0,3	-2,2	3,4	1,2	0,2	0,1

Макрогрупа Б (групи 3 і 4). Сім уїздів кластерної групи 3 на Волині (Рис. 2; 3), демонструють іншу тенденцію розвитку і вирізняються значним скороченням питомої ваги українського населення (Табл. 4) через зростання частки етнічних груп німців та росіян, рідше євреїв і поляків. В уїздах Новоград-Волинському і Житомирському, кластерна група 4, приріст питомої ваги німецьких колоністів становив від 8,9% до 9,6% - найвищі показники в Правобережжі між 1867 - 1897 рр.

Окрема група 5. До неї віднесено лише один Київський уїзд (Рис. 2; 3), де етно-демографічна ситуація в останній третині ХІХ ст. змінилась найбільш кардинально, оскільки лише тут питома вага українців скоротилась на 34,5%, а частка росіян зросла на 26,5% (Табл. 4). Причиною стало перетворення міста Київ на потужний економічний центр Правобережної України, що потребувало значної кількості кваліфікованих кадрів, яких тоді з об'єктивних причин бракувало у самому регіоні. Значну кількість росіян становили військові та чиновники середньої і вищої ланки. За переписом 1897 р. (Табл. 5), розраховано нами за (Киевская губерния, 1904: 88 - 91), серед 247 723 киян54,2% визнали рідною мовою (а саме так визначалась етнічна приналежність під час перепису населення) російську, 22,2% українську, 12,1% єврейську, 7,5% польську, 1,8% німецьку. В уїзді без столичного міста (293 760 жителів) українцями визнавали себе 84,8% мешканців, євреями 10,2%, росіянами 3,3%, поляками 0,6%, німцями 0,5%. Разом це становило 56,2% українців, 26,6% росіян, 11,1% євреїв, 3,4% поляків, 1,1% німців на весь Київський уїзд, в якому на початку 1897 р. проживали 541 483 особи.

Таблиця 5

Етно-демографічна ситуація в Київському уїзді Київської губернії за даними перепису населення 1897 р.

Територія	Етнічні групи населення (питома вага %)
	Українці	Євреї	Поляки	Росіяни	Німці	Інші	Разом
	55064	29937	18456	134283	4354	5450	247723
Київ	(22,2)	(12,1)	(7,5)	(54,2)	(1,8)	(2,2)	(100)
Київський уїзд без	249136	29932	1877	9642	1460	3214	293760
губернського центру	(84,8)	(10,2)	(0,6)	(3,3)	(0,5)	(0,6)	(100)
Київський уїзд разом	304200	59869	20333	143925	5814	86...

Подобные документы

• Міграційні процеси та зміни етнічного складу населення України наприкінці XVIII - початку XX ст.

  Причини і наслідки переселення українців по території Російської імперії кінця XVIII - початку XX ст. Дослідження кількісного складу українського етносу в у Лівобережній, Правобережній Україні та Новоросії. Розселення українців у Австро-Угорській імперії.
  
  реферат [36,1 K], добавлен 29.10.2010
  

• Степан Данилович Ніс і національно-культурний рух ІІ половини ХІХ століття

  Вивчення життєвого і творчого шляху С.Д. Носа, його ролі у вивченні й пропаганді української національної культури й побуту, фольклору та етнографії, популяризації етнічно-національної самобутності українського народу. Культурно-просвітницька діяльність.
  
  курсовая работа [46,2 K], добавлен 25.10.2011
  

• Етнічна культура

  Наукова сутність проблеми географічного дослідження етнічного складу міського населення. Аналіз взаємозв’язку між містом та етносом. Вплив урбанізації на етнічні спільноти. Міста як центри консолідації етносу. Вивчення етнічного складу населення міста.
  
  реферат [23,4 K], добавлен 10.03.2010
  

• Культура та побут населення України

  Поселення та житло, народний одяг, харчування, побут і звичаї, сім’я. Знання національної культури минулих століть є цікавим і з точки зору загальної ерудиції, і для розуміння феномену українського народу.
  
  реферат [14,7 K], добавлен 07.11.2003
  

• Розвиток Чехії за останні 20 років

  Чеські землі з кінця IX століття. Населення Чехії до початку XIII століття. Грунтувавання внутрішнього ладу на початках слов'янського права і побуту. Посилення приливу німецьких колоністів, а разом з тим вплив німецького права і побуту. Чеська історія.
  
  реферат [20,1 K], добавлен 11.06.2008
  

• Предмет і завдання етнографії

  Вивчення традиційно-побутової культури народу. Відомості з етнографії українського народу. Походження, процес формування, характерні риси побуту, галузі традиційної матеріальної і духовної культури. Риси етнічної неповторності та національна свідомість.
  
  реферат [27,6 K], добавлен 22.01.2011
  

• Культура і побут населення України

  Поселення та житло. Народний одяг, харчування. Побут і звичаї, сім’я. Феномен українського народу, що живе на перекресті шляхів в центрі Європи і впливає на політичні події на всьому континенті.
  
  реферат [15,6 K], добавлен 23.04.2002
  

• Населення Півдня України

  Особливості поняття етнос і народ. Історія формування та національний склад Одеської, Миколаївської, Херсонської областей та АР Крим. Етнічні конфлікти на території Причорноморського району у сучасний час. Проблема консолідації українського суспільства.
  
  курсовая работа [1,4 M], добавлен 28.04.2014
  

• Характеристика українських етнічних територій

  Етнічні фактори регіоналізму: поняття етносів, релігій, батьківщини, етногенез, етичні ознаки. Українські землі і межі. Проблема консолідації українського суспільства. Етнічний склад населення й сучасні етнічні процеси в Україні. Конфлікти на території.
  
  курсовая работа [48,3 K], добавлен 09.09.2013
  

• Матеріальна та духовна культура євреїв Півдня України у XIX ст.

  Єврейський народ як складова частина населення Російської імперії та Півдня України. Культурний розвиток євреїв на чужій території. Характеристика побуту, одягу, їжі та обрядів єврейського населення. Особливості соціальної організації та самоврядування.
  
  реферат [23,9 K], добавлен 25.09.2010
  

• Теорія етносу

  Етнічне як духовна цінність. Теоретичний зміст етнічної свідомості, головні поняття етнічної ідеології, міжетнічні відносини, їхні наслідки. Усвідомлення етнічного як цінності: індивідуальні, суспільні, загальнолюдські. Етнічна самосвідомість особистості.
  
  курс лекций [79,6 K], добавлен 31.08.2009
  

• Національні меншини на Рівненщині

  Етапи та принципи розселення євреїв на території України, суспільні, політичні та економічні передумови даного процесу. Причини гоніння євреїв з боку польського та українського суспільства. Відношення українців до росіян як до національної меншини.
  
  контрольная работа [58,7 K], добавлен 04.11.2010
  

• Екскурсія замками "Золотої підкови України"

  Знайомство зі старовинними замками Львівщини, вивчення їх основних архітектурних рис та особливостей інтер’єру. Історія спорудження та легенди Золочівського, Олеського і Підгорецького замків. Значення визначних скарбів давньої культури княжого Галича.
  
  курсовая работа [1,1 M], добавлен 30.01.2014
  

• Історія села Зінькова

  Славне минуле села Зінькова. Село під час визвольної війни. Виступи селян проти поміщиків. Розвиток ремісництва і торгівлі. Слава зіньківських гончарів. Зіньків на початку XX століття, до і після другої світової війни. Відродження села та його традицій.
  
  реферат [45,6 K], добавлен 29.09.2009
  

• До проблеми становлення регіональної культури Полтавщини ХІХ століття

  Ознаки загальнонаціонального культуротворення в регіональній культурі полтавського краю. Посилення впливу в суспільстві місцевого українського дворянства, досягнення в освіті, культурі та мистецтві. Пропаганда національних ідей, просвітництва й освіти.
  
  статья [27,2 K], добавлен 22.02.2018
  

• Особливості українського трикотажу: історичний аспект

  Витоки й розвиток мистецтва в’язання. Висвітлення етапів історичного розвитку трикотажу як виду текстильного декоративно-ужиткового мистецтва України. Унікальність й універсальність, типологічні та художні особливості трикотажу на території України.
  
  реферат [41,1 K], добавлен 20.09.2015
  

• Особливості побутових танців українського народу

  Історія та розвиток українського народного танцю. Український танець як складова частина народно–сценічної хореографії, її національний колорит. Історія розвитку українського костюму. Методика постановки хореографічної роботи, характеристика рухів.
  
  дипломная работа [1,2 M], добавлен 30.09.2014
  

• Художні особливості жіночого одягового комплексу болгар на Півдні України ХІХ - початку ХХ століття

  Характеристика болгарського жіночого одягового комплексу, його художні особливості на Півдні України в ХІХ - на початку ХХ ст. Особливості модифікації крою, форми, оздоблення, зміни матеріалів та тканин залежно від часу, впливу оточуючого середовища.
  
  статья [33,8 K], добавлен 18.08.2017
  

• Етнополітичні процеси в Україні 1990-х років: провісники гібридної війни і геополітичних змін

  Провідні тенденції в етнополітичній сфері незалежної Української держави 1990-х років. Зовнішні впливи Росії на громадсько-політичну діяльність національних меншин на теренах України. Використання російської мови, що загострювало в Україні проблематику.
  
  статья [30,7 K], добавлен 24.04.2018
  

• Концепція етногеографічних систем: теоретико-методологічні аспекти

  Методологічні підходи до формування та розвитку етногеографічних систем. Дослідження етнонаціональних груп, розселених у поліетнічному середовищі. Природно-географічні, соціально-економічні та суспільно-політичні чинники розвитку етнічних спільнот.
  
  статья [204,3 K], добавлен 11.09.2017
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам