Праця Д. Дана "Вівчарня у румунів з Буковини" - складовий елемент культурної спадщини Буковини

Коли кип'яче молоко розливається, вогонь потрібно гускуїти (trebuie huscuit), тобто посипати сіллю (діал. гускою солі) та зеленою травою. Ще підливають воду у вогонь, щоби вівці не мали висипки (sa nu se spuzeasca), (spuze) (довгі, як бородавки, чиряки на вим'ї), яка при доїнні кровить (таке буває і в корів). Вуглинки, на які витекло молоко, гасять десь у стороні, щоб ніхто на них не наступив, бо тоді на вим'ї вівці з'являться келкеторь (calcatori) та чоашпе (cioaspe), тобто сині чиряки, великі, як лісний горіх, вони перешкоджають доїнню.

Якщо вівцю вкусила куниця за вим'я або іншу частину тіла, беруть шлуночок (burdujel) куниці і через нього на вкушене місце виливають 9 разів воду Записано від Марії Іона Журавле з Стражі.. Також укушеній вівці миють тією водою, яка пройшла через шлуночок, все тіло і навіть напувають нею.

Якщо вівця або інша худоба захворіла на аріч (ariciu), їй дають їсти бруньки, освячені на Зелені свята cf. Marian, I, Р. II, 263..

Якщо вівці здихають або линяють, не маючи екземи, тоді вони захворіли на шопирлайце (soparlaita) (Rotlauf) - рожу. Проти цієї хвороби їм дають пити воду, в якій була настояна трава суховершки звичайної (soparlaita) (Brunella vulgaris = Gemeine Brunelle). Цю хворобу можна точно визначити, якщо, зарізавши вівцю, при відділенні ніг від тіла знайшли жовте м'ясо.

Від переохолодження вівці можуть захворіти вертячкою (colniceaza sau colnicesc) (Drehkrankheit). Тоді їм у вуха всувають волоски людини, також прив'язують їх до копит Записано від Іллі Антона Томяка та Елізавети, дружини Мігая Томяка зі Стражі.. Інші ватаги практикують таку методику лікування цієї хвороби: вибирають одну вівцю з тих, що хворі, ведуть її на міст, крутять тричі у зворотньому напрямку і потім відрізають їй голову; тоді решта овець одужують Записано від Іона Г аврила Журавле, колишнього чабана зі Стражі..

Пухлини на будь-якій частині голови вівці лікуються обкладанням пухиря мальвою (nalba) (althaea officinalis) з медом, допоки пухлина не трісне.

Кашель в овець проходить, якщо їм ранком перед їжею дають пити воду, в якій цілу добу настоювали коріння щавлю шпинатного (stege sau steghie) (rumex = Gartenampfer).

Ягнятам, які хворіють вертячкою (colnicesc), обмотують ноги деревиною туполкіни (tulopchina) (деревина, як з горіха, тверда, як, дріт із червоною квіткою) і волоссям з голови людини Записано від чабана Іоана Журавле зі Стражі..

Від застуди вівці “сходять з розуму” (se capchiaza), тобто мають черв'яки на голові. Ця хвороба не лікується. Щоб інші вівці не заразилися, хворій вівці відрізають голову, як це роблять при вертячці Idem..

Воду, якою мили відра при вівчарні, потрібно вилити у чистому місці, де ніхто не ходить, інакше вівці отримають келкеторь (calcatori) і різні нариви.

Вірять у те, що ніхто не спроможний відібрати молоко в овець.

Овечий лій є лікувальним. Якщо хтось потягнув руку і вона спухла, її змащують овечим лоєм, зігріваючи на вогні допоки жир вивітриться, тоді рука перестане боліти Записано від Іоани, дружини Григорія Котоса, зі Стражі..

Кошара овець має лікувальні властивості: коней, які не можуть мочитися, вводять до овечої кошари, запах овець полегшує їм виділення сечі. І копита непідкованих коней, витерті і дуже зменшені, невдовзі виростуть, якщо вони тривалий час простоять в овечій кошарі.

Якщо сопілка, трембіта або овеча волинка красиво звучать, то буде добра погода, навіть якщо дощить.

У передвечір'я нового року овець змащують часником, щоб їх захистити від злих духів і стрігоїв, які рискають, аби забрати ману Cf. Marian, I, Р. 2..

Під час доїння овець вдома чи на вівчарні недобре грати на трембіті чи сопілці, бо від цих звуків вівці розбігаються. Коли хтось приходить до вівчарні під час доїння овець, з ним не вітаються та не відповідають на його привітання.

Загублених овець чи тих, які розбіглися, не треба шукати у долині, але завжди на невеличких пагорбах, бо вони тягнуться вверх, тоді як кози - до річок, каміння та ланів.

Якщо вівці лягають на пагорбах, далеко від колиби, то буде хороша погода, якщо ж поблизу до вівчарні, то - погана.

Коли вівці жваво стрибають, б'ються головами, коли вони неспокійні і від них йде важкий запах, тоді буде буря з громом Marian, I, Р. 118, 121..

Якщо наснилося багато м'яса або зерна, матимеш падіж овець.

Вірять, що вівця дуже “віруюча”, коли вона розгрібає землю перед тим, як лягати, хреститься і молиться Богу.

Якщо до колиби проникає жаба, вірять, що вона послана кимось для замовляння, а якщо з'являються великі мурахи з крилами, вважають, що вони прийшли відібрати молочні продукти чи ману в овець.

Румун, коли продає вівцю, ріже з її лоба або з хвоста пасмо волосся, потім висвердлює в стіні кошари дірку, суне в неї це волосся, щоб велось господарство. Якщо продавець вівці жалкує за нею, тоді покупець не має від неї користі (hazna), бо вівця або занепадає (se prilejeste), або здихає.

Велике нещастя, якщо ластівка пролетить попід вівцю. Тоді вівці дояться з кров'ю.

Коли блискає, чабан хреститься, щоб із блискавкою не прийшов диявол між вівці зашкодити їм.

На вівчарні чабани не повинні красти один в одного, інакше буде преказ (precaz) і шкода між вівцями. Також пастухам не дозволено битися об заклад. Чабани, поки живуть у вівчарні, використовують багато часнику і цибулі, аби нейтралізувати вплив будзу і жирного овечого молока, які викликають нудоту.

Вірять, що коли на день Сіміона Стовпника йде дощ, тоді не можна починати зимування овець, бо всі поздихають від жовтяниці. Якщо вівці гутують (huta), тобто помахують головами та луплять вухами, то буде дощова погода.

Недобре, якщо восени вівці їдять дзер, бо тоді навесні вони розжиріють і вовна відпаде до того, як наступить час стриження. Взимку, коли немає снігу, не треба пускати овець пастися на поля, бо вони отримають зоб, голова опухне, і поздихають.

Вівці, які під час білого тижня стають м'якими, тобто гублять рухливість і сплять з головою, простягнутою на землі, поздихають від жовтяниці.

Румуни, які бажають, аби їх вівці мали двоє ягнят, прив'язують позаду ріг та біля голови вівці подвійні сливи і ставлять в оселі (buhasel) польову траву, зариваючи її у землю, з хрестиком.

На зиму зазвичай залишають безрогих баранів, тобто без великих ріг, щоб вони не могли бити (рогами) овець при поїданні сіна. Господарі, які бажають мати від овець ягнят жіночого роду, залишають баранів з прямими рогами, або такими, що виросли убік; ті, хто бажає баранчиків, залишають для розплоду баранів з закрученими рогами.

Любов і зацікавленість румунів до вівчарства чітко проявляється в таких піснях:

“De-as ajunge zile multe,

Sa ma sui оn sus la munte!

Sa vad fagii оnfrunzind,

Cucul sa-l aud cвntвnd!

Puica sa mi-o vad primblвnd!..

“Mai ciobane de la oi, Mai cioobane, mai!

Tu n-ai grija nici nevoi, Mai ciobane, mai!”

“Якщо ще проживу багато,

Аби піднятися в гори!

Побачити, як зеленіють буки, Послухати, як зозуля співає! Кохану побачити, прогулюючись!..

#

“Гей, чабане від овець, Гей, чабане, гей!

Без турбот і бід,

Гей, чабане,гей!”

#

Ciobвnas din cela sat,

Tu pe-auce ce-ai cвtat?

Si pe pod ce te-ai urcat?

M-a chemat o copilitв - S-o dezbumb la cea bonditв, Cв nu se poate culca,

Cв pe mine ma visa!

Si mi-s dragi oitele Darв si fetitele,

Dragв mi-i oita laie Ca copila cea bвlaie:

Dragв mi-i oaia mitoasв,

Ca copila cea frumoasв!”

Пастушок з того села,

Що ти тут шукав?

І на міст чого піднявся? Покликала мене дівчинонька Розтягнути їй бундіцу,

Бо не може лягти спати,

Бо я їй снюся!

І я люблю овечок,

Але і дівчиноньок,

Люблю я овечку чорну,

Як дівчину білу:

Люблю я вівцю космату,

Як гарну дівчинку! ”

“Оntebate-as, mвndra draga, Dulce-a foat gura-n dumbrava? Dulce-a fost badita zau,

Dea un iubit al meu!

C-a fost tвnar ciobanel,

Tare mi-a placut de el!”

“Спитаю я тебе кохана, мила, Солодкий був поцілунок в гаю? Солодкий був, справді,

Від одного мого любого!

Бо був молодий пастушок, Який дуже сподобався мені!” Записано від Арістіда Томяка зі Стражі.

Tot la deal, la deal baiete, Nu la fete sub perete!

Fetele te-or amagi,

Oile ti-i prapadi!

Astazi una, mane una, Pan-la luna nice una,

Pa-n la anul, nici ciobanul!”

“Все до гори, до гори, хлопчику, А не у дівчат під стінами! Дівчата обмануть,

Овець загубиш!

Сьогодні одну, завтра одну, Через місяць - жодної,

Через рік і чабана не стане! ”

Sfвntul Gheorghe sa ne vie, Sa ne-aduca bucurie,

Si sa-mi iau oile mele Sa ma sui la munti cu ele! Oitele merg zbierвnd Si ciobanii fluierвnd!

Si mвndra-n frunze zicвnd!”

“Най прийде Святий Георгій, Нам радість принесе,

Візьму я свої вівці,

З ними в гори підіймусь!

Вівці йдуть блеючи,

А пастухи на сопілці граючи!

А мила між зеленню співаючи!”

“Toata ziua sed оn prag Si-mi privesc muntii cu drag.

“Цілий день сиджу на порозі Та на гори дивлюсь з любов'ю.”

“Cвnta cucu-n doi fagani,

C-o tuns neamtul doi ciobani! Si-au trimis carte-napoi Sa punem cioban la oi!

Oile zbiara pe munti, Ciobanii-s оn Cernauti!”

“Співає зозуля на двох буках, Бо постриг німець двох чабанів! І надіслали нам листа Знайти чабана для овець!

Вівці блеють в горах,

А чабани в Чернівцях!”

“Oita mai sta, mai fuge Da fetita

Nici nu fuge, nici nu sta... Numai cвte-o gura-mi da...

“Овечка то стоїть, то бігає А дівчинонька І не бігає, і не стоїть... Тільки іноді цілує мене. ”

“Cвte hвde, cвte slute Toate stau оn prund, pe punte Vin ciobanii de la munte Cu oitele carunte!

Slutele s-au sfatuit Si-nainte le-au iesit,

Da ciobanii, ca ciobanii,

Nu le-au mai vazut cu anii Nevazвnd, mi le-au uitat, Nici la una n-au catat!...”

“Всі бридкі, всі некрасиві Всі стоять у камінцях, на мості Йдуть чабани з гір З білими овечками!

Некрасиві порадилися Та вийшли зустрічати,

А чабани, як чабани,

Не бачили їх роками Не бачачи, забули їх,

І до жодної не зазирнули!...”

“Ciobanas la oi am fost Fetele nu ma cunosc!

Si mi-s dragi oitele,

Ca si copilitele!”

“Вівці блеють біля струнги, Нема чабанів доїти їх!

Вівці не привчені До чабанів з інших сіл! Залишилися відра По всіх кутах!

Залишились і струнги По всіх прилуках! ”

#

“Пастушком в овець я був, Дівчата мене не впізнають! Та люблю я овечок,

Як і дівчиноньок!”

#

“Oile zbiara pe strunga, Nu-s ciobanii sa le mulga! Oile nu-s оnvatate Cu ciobanii din alte sate! Le-au ramas galetile Prin toate gruietele!

Le-au ramas si strungile Prin toate preluncile!”

#

“Frunza verde foi de mac, Au ciobanii cusma-n cap De 50 de piei de tap!

Au ciobanii un cojocel De 50 de piei de miel! Si-atвta-s de lati оn spete Ca poala de codru verde! Si cu cheptari de miori Cвnd оi vezi te оnviori!”

“Коли мати народила, Боже, як вона раділа!

Коли було колисати,

Боже, тяжко прокляла, Щоби дощі мене побили, По лісах з вівцями!

Та добре було б з вівцями, Якби не було дощів! ”

“Лист зелений, лист маковий, Носять чабани кучму на голові З 50 козлиних шкір!

Мають чабани кожушок З 50 ягнячих шкір!

І такі широкоплечі,

Як поділ зеленого лісу!

І кептарі з ягнят,

Коли їх бачиш переляк бере!”

#

#

“Mama mea cвnd m-o facut, Doamne bine i-o parut!

Cвnd a fost la leganat, Doamne rau m-o blastamat, Sa ma bata ploile,

Prin paduri cu oile!

Si bine-ar fi cu oile,

Daca n-ar fi ploile!”

“Ciobanas la oi am fost,

Fetele nu ma cunosc!

Ciobanas la oi oiu fi Fetele nu m-or mai sti!”

#

“Пастушком овець я був, Дівчата мене не впізнають! Пастушком овець я буду, Дівчата знати мене не будуть.”

Mai badita, mai Ioane,

Ce mai fac oile tale? -

Da mai pchier si mai ramвn, - Si samвnta tot li-o tвn!”

“Мей вуйко, мей Іоане,

Що роблять вівці твої?

Одні мруть, інші залишаються, Їх приплід я ще тримаю!” Записано від Іллі Ісопеску, парубка з Верхнього Вікова.

Размещено на Allbest.ru

...