Практичні аспекти діяльності етнографічного товариства у Львові (90-ті роки ХІХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова

Практичні аспекти діяльності етнографічного товариства у Львові (90-ті роки 19 ст.)

Микола Приходько, кандидат історичних наук, докторант кафедри всесвітньої історії та археології

Київ, Україна

Анотація

Інтерес до традиційної культури народу, особливо сільського сегменту, у Польщі посилився в другій половині ХІХ ст. Досить згадати етнографів, істориків краю: Лукаша Ґолембівського, Вацлава Залеського, Кажімежа Вуйціцького, Оскара Кольберга. Першим етнографічним закладом на польських землях була створена у 1873 році в Кракові Академія майстерності, а в її складі Антропологічна комісія. Створювались профільні часописи - «Народна Антропологія» (з 1877 р.) та «Вісла» (з 1887р.), проте не існувало товариства, яке б об'єднувало людей, зацікавлених у науковому осмисленні етнографічної проблематики.

З'ясовано, що ініціатором заснування етнографічного(людознавчого) товариства у Львові був шкільний інспектор Северин Удзела ( в 1891 р.). Це стало можливим лише після кількох невдалих спроб групи людей під головуванням Антонія Калини - славіста, професора Університету Яна Казимира, майбутнього голови Товариства.

Так, «Мета Товариства, - писав у 1895 р. його перший президент Антоній Калина, - вміло досліджувати польський, український і сусідні народи, поширювати зібрані відомості про них через власний друкований орган, характеризуючи, описуючи народ- і, врешті, заснування бібліотеки та музею, до яких буде включено все, що стосується життя народу або служить для пізнання його особливостей".

Таким чином на зорі свого існування Етнографічне товариство у Львові, коли ще не було етнографічних музеїв, кафедр етнографії та етнології, а також народних університетів приваблювало тих, кому були близькі питання традиційної культури.

Висвітлено, що друковим органом Товариства було періодичне видання «Люд», яке виходило з 1895 року. З 1896 р. виходив як щоквартальник. У 1904 р. редакторами журналу стали Кароль Потканський і Северин Удзела, а редакцію було перенесено до Кракова. У 1906 р. головним редактором став Юзеф Калленбах, і редакцію журналу знову перенесли до Львова. У1907р. головним редактором був Вільгельм Брухнальський, а в 1908-1909 рр. - Шимон Матусяк. У1910 році Адам Фішер став редактором і обіймав цю посаду до 1939 року. Завдяки його діяльності з 1912 р. журнал виходив як щорічник.

Ключові слова: етнографія, громадські організації, Австро-Угорщина, Галичина, Антоній Калина.

Abstract

Mykola PRYHODKO,

Candidate of Historical Sciences, Doctoral Student at the Department of World History and Archeology National Pedagogical Dragomanov University (Kyiv, Ukraine)

PRACTICAL ASPECTS OF THE ACTIVITIES OF THE ETHNOGRAPHIC SOCIETY IN LVIV (NINETIES OF THE 19th CENTURY)

Interest in the traditional culture of the people, especially the rural segment, in Poland especially intensified in the second half of the 19th century. It is enough to mention the ethnographers and historians of the region, such as: Lukasz Golembiwski, Vaclav Zaleski, Kazimierz Vujcicki, Oskar Kolberg. The first ethnographic institution on Polish lands was established in 1873 in Krakow, the Academy of Craftsmanship, and it included the Anthropological Commission. Profile magazines were created - Narodna Anthropologie" (from 1877) and "Wisla" (from 1887), but there was no society that would unite people interested in the scientific understanding of ethnographic problems.

It was found that the initiator of the foundation of the ethnographic (anthropology) society in Lviv was the school inspector Severyn Udzela (in 1891). This became possible only after several unsuccessful attempts by a group of people headed by Antony Kalina, a Slavist, professor at Jan Kazimierz University, the future chairman of the Society.

Thus, "The purpose of the Society, " wrote its first president Antony Kalyna in 1895, "is to skillfully research the Polish, Ukrainian and neighboring peoples, to spread the collected information about them through its own printed organ, characterizing and describing the people." - and, finally, the establishment of a library and a museum, which will include everything that relates to the life of the people or serves to learn about its characteristics"

Thus, at the dawn of its existence, the Ethnographic Society in Lviv, when there were no ethnographic museums, departments of ethnography and ethnology, as well as national universities, it attracted those who were close to issues of traditional culture.

It is highlighted that the publishing body of the Society was the periodical "Lud", which was published since 1895. Since 1896, it has been published as a quarterly. In 1904, Karol Potkanskyi and Severyn Udzela became editors of the magazine, and the editorial office was moved to Krakow. In 1906, Joseph Kallenbach became the editor-in-chief, and the editorial office of the magazine was again moved to Lviv. In 1907, the chief editor was Vilhelm Bruchnalskyi, and in 1908-1909 - Shymon Matusiak. In 1910, Adam Fisher became editor and held that position until 1939. Thanks to his activity, the magazine was published as an annual since 1912.

Key words: ethnography, public organizations, Austria-Hungary, Galicia, Antony Kalina.

Аналіз останніх досліджень. Зигмунт Клод- ницький в своїй праці від 1995 р. «100 років Польського етнографічного товариства опублікованого в часописі «Люд» в Томі № 78 від 1995 р. с. 9-18 автор в загальних рисах прослідковує знакові події в історії організації протягом століття. Малгожата Міхальська в своїй праці «Діяльність етнографічного товариства у Львові в роки Першої світової війни та в міжвоєнний період» висвітлює діяльність організацації з 1914 до 1945 року, оминаючи увагою поачтковий період існування організації. Марек Гло- гєр в праці «Люд» - орган Польського етнографічного товариства» характеризує офіційний публічний орган товариства часопис «Люд», аналізує тематику публікацій часопису без деталізації.

Постановка проблеми. На нашу думку, недостатньо акцентовано увагу в історіографії польської педагогічної преси взагалі та етногафічного товариства у Львові зокрема. Саме на шпальтах часописів досліджуваного Товариства піднімалися проблеми етнографічної галузі. Вважаємо необхідним висвітлити в статті повсякденну проблематику артикульовану організацією, представницьким органом етнографів польського народу в перше десятиріччя її існування.

Мета статті - висвітлити видавничу діяльність товариства, як засіб концентрації результатів наукових розвідок членів організації та інструмента популяризації польської культури.

Виклад основного матеріалу. Зрозуміти фундаментальні напрямки діяльності досліджуваного нами Товариства ми можему шляхом послідовного аналізу тематики опублікованих доробків висвітлених в офіційному часописі організації - «Люд». Так, спостерігаємо на ламах журналу наступні тези: «Відомо, що польський філолог і етнограф Анджей Кухарський (народився 1795 р. в селі Папєже, Пьотркувського повіту, помер в 1862 р. у Варшаві) подорожував слов'янським краєм коштом варшавського освітнього закладу, щоб підготуватися до рівня професора слов'янських мов у Варшавському університеті. Буваючи кілька разів у Празі, він підтримував тісні стосунки з чеськими вченими того часу, особливо з покійним чехом Ганкою, якому надсилав досить докладні звіти зі своїх подорожей. У цьому листуванні, що нині зберігається в колекції музею, Королівства Чехії, в Празі, серед інших цікавий лист Кухарського від 4 березня 1828 року з Відня, що містить звіт про наукову подорож Словаччиною^^,1896:8). Даний фрагмент відкриває нам перші знання про Товариство, як бачимо Товариство приділяло увагу листву- вання науковців-етнографів, черпаючи інформацію з тогочасних архівів.

Товариство висвітлювало народні звичаї та повір'я, так: «Белемніти, в народі звуться камінчиками перуна, в інших місцях під назвою перуновими стрілами, або пальцями чи диявольськими очами (в Україні), часто використовуються в народі в лікувальних цілях. Морський їжак, (Diadema coronatum), який нерідко трапляється в нашомій природі як копалина, служить людям як лікувальна речовина, на їх думку він допомогає хворому» (Lud,1896:46). Як бачимо етногрфи Тов- риства намагалися з'ясувати, регіональні особливості народної медицини.

На шпальтах часопису наводилися народні загадки з місцевості Мишьлєніце, наведемо декілька прикладів: 1) «Зелений, як луг, білий, як борошно, має хвіст, як мишка. Що це? 2) Чотирьох хлопців гонить, жодного не дожене. Що це? 3) Два стовпи стоять, на цих стовпах стоїть село, в цьому селі стоїть місто, а в цьому місті полиця, а на цій полиці ліс, а в цьому лісі худоба пасеться. Що це? 4). Фіту, Фіту, повна скриня оксамиту. Що це? 5). Батько народжується, а син по світу ходить. Що це?( (Lud,1896:47). Зогляду на дані загадки, можемо оцінити роботу етнографів організації, безперечно вони були фахівцями в даній галузі, були носіями знань про народну творчість та намагались ввести в науковий дискурс новий матеріал для досліджень.

Входила до наукового кола інтересів членів Товариства і народні легенди, так: «Поблизу Бучача, на північній стороні міста, є невеличке село Рукомиш, яким протікає річка Стрипа. Прямо на березі річки знаходиться православна церква на честь св. Онуфрія. до якої й тепер сходиться в цей торжественний день значна кількість побожних людей як з ближніх, так і з дальніх сторін. Відразу за церквою стоїть величезна скеля, близько 50 сажнів завдовжки і 12 сажнів заввишки. У скелі є велика кількість більших і менших печер, з'єднаних між собою ходами. За місцевою легендою, ці печери тягнуться аж до сусіднього села Пшевлоки. По них пусткали качку з дзвіночком на шиї, бажаючи дізнатися, що з нею буде, і - через деякий час качка з'явилася на річці в Пшевлоці. Іншого разу два священики зайшли в те підпілля, щоб уважніше його оглянути, але зникли там і більше їх ніхто не бачив» (Lud,1896:61). Даний напрямок роботи членів організації був кропіткий, але надзвичайно корисний. Народні легенди, яка елемент усної народної творчості існував лише в межах конкретного регіону, чи населеного пункту і для введення його в науковий простір етногра- мам необхідно було відвідувати конкретні місця та анкетувати місцевих мешканців.

Кілька подробиць з народних вірувань наводить дослідник Шимон Гонет, член Товариства. «На Святвечір, розламавши облатку, беруть шість цибулин і розрізають кожну на дві половинки. Потім з кожної половини зніміть верхню червону шкірку, потім виймають середину так, щоб залишилася тільки одна складова частина цибулі» (Lud, 1896:69). Як бачимо, етнограф прослідкуовує не стандартні традиції святвечора в окремому населеному пункті, нотує, та опубліковує в часописі.

Зверталися в своїх дослідженнях до філософських понять в розумінні польського народу. Так: «Скажіть, люди, де вам шукати правди? Вже правди немає, вже прауда померла, Немає в усій Європі, ні в панів, ні в простих селян. Їду до Шльонська, до німця, до Пруса: Та сама «спокуса», і тут (Lud,1896:71). Як бачимо народні рефлексії на тему об'єктивної реальністі, що не залежить від спостерігача чи суб'єктивного сприйняття була також об'єктом краєзнавчих дослідженнь досліджуваної нами організації.

Стефан Трухли дає опис: «Подгаляни та Під- галля. (Польські гуралі татранські). Трухли був причетний до розробки відкритих покладів вугілля в Ораві біля Татр, через що він мав нагоду познайомитися з частиною Підгалля на річці Чорний Дунаєць та долиною Косціцовіска» (Lud,1896:86). Опис повністю відобразив географічні особливості всього Підгалля, завдяки відображені твору автора в етнографічному віснику часопису залишився на завжди доступний в якості джерела для досліджень сучасних етнографів, істориків, географів, краєзнавців.

Зверталися в своїх дослідженнях етногафи- краєзнавці і до тематики дистанційного впливу з корисною метою в народних віруваннях поляків. Так,: «Злий вплив очей однієї людини на іншу називається пристрітом, і цей вплив проявляється найчастіше головним болем. У народі є свій спосіб зцілення від цього болю, який вони називають «скасуванням чар». Відомо два способи: один з них довший, з ним більше обрядів, інший - скорочений. Виконання чар за першим способом полягає в наступному: у кого раптово заболіла голова в дорозі або на роботі, прийшовши додому, промовляє: «Голова болить, хтось мене тріснув, розвійте мій чар!» Тоді хтось із домочадців наливає повну склянку води, запалює свічку, бере від скоринки хліба три шматочки витягує з віника довгий тонкий прутик і кладе все на стіл. Ліки готують. У лівій руці тримають березовий прут, зірваний з віника, і спалюють у полум'ї свічки; коли частина обвуглена, але не згоріла до попелу і ще горить, то вугілля, яке світиться правою рукою над водою в склянці, скидають, а коли воно падає у воду, над ним роблять три хрести, промовляючи: «В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа» (не треба говорити амінь), потім: «Один мене полонив, троє мені відповість: Бог Отець, Син Божий, Святий. Дух» (Lud,1896:338). Дані народні традиції, на нашу думку були синтезом язичницьких вірувань дохристиянської доби, які вкорінилися в народному житті і християнського віровчення. З тексту народних заговорів чітко проглядаємо, сентенції характерні для християнських молитов в поєднанні з народними рецептами приготування ліків від абстрактного поняття - пристіт. етнографічний бібліотека музей періодичний

Розглянемо і етногрфічну розвідку членів Товариства району насленого пункту Андрьохова. «1. У кого другий палець на нозі довший за перший, а отже, найдовший з усіх пальців, той буде вдівцем чи вдовою. 2. На день Святої Люциї (13 грудня) не можна дарувати нічого з будинку, навіть найкращому другу. У народі в цей день кажуть: «Якби ми вам дали, ви б у нас все забрали». Іншими словами, «цілий рік витрати були б усі, а доходу вдома не було б». 3. Якщо треба комусь щось заплатити або взагалі щось дати, то це треба робити тільки в суботу, або в інший день тижня, але ні в якому разі не в понеділок, інакше залишаться витрати на весь тиждень (Lud,1896:339). 4. Коли на св. Михайла гримить (29 вересня), є надія, що осінь буде довгою і сухою.

Якщо сірник трясеться або коли він горить, то це безпомилкова ознака того, що до 3 днів влітку слід чекати грози, а взимку - сильного морозу (Lud, 1896:340). Даний фрагмент якнайкраще характері- зує нам вірування польського народу в взамозв'зок фізичних особливостей людини і його майбутнього, вурувань в зв'язок передачі грошей в певний день на майбутні прибутки сім'ї.

За словами пана Ліцького етнографа, члена організації, «сучасний народ» - це «феномен, що складається» з двох елементів, а саме психологічного та соціольного (соціально-економічного та політичного напряму). «Перший виражається в певній сумі ідей і образів, які поділяють ціла група індивідів, які складають національність, певну суму почуттів і волі, що виявляють силу, наприклад, у бажанні жити разом; соціальної особистості, її колективного я. Через другий елемент цей принцип відокремлюється, ця психічна особистість одягає тіло, входить у сферу соціальних інститутів” (Lud, 1896:343). Таким чином, анлізу- вали члени організації абстрактне поняття народ, шукаючи його фундаментальні засади, шукаючи його струкутри, намагалися виокремити його елементи для повноцінного усвідомлення. В наш час подібні дослідження є складовою історичної психології сфери психології , яка досліджує позвиток психології у соціально-історичному контексті. Вивчає історіогенез психіки у процесі становлення народів, соцільних станів та цивілізації загалом.

У рукописі «№ 739» Закладу родина Оссолін- ських можемо прочитати наступну рекомендацію для лікування дітей: «два фіалкових кореня, в ринському або охланському вині добре розмявши, дай діточку попотіти; з божою ласкою поможе». Як бачимо народна медицина була одним із провідних напрямків дослідженнь польських етнографів, саме лікарські рослини в поєднанні з християнською вірою, на думку народних знахарів були вірним засобом боротьби із хворобами.

Піднімали члени організації в своїх дослідженнях етнографічну джерельну базу, так у періодичному виданні, яке видавав Ф. С. Дмоховський у Варшаві під назвою «Rozmaitosci literackie» (з року 1827, с. 379-380) знаходимо насупні рядки «Мошьек Нафталович з села Бедашка, келецького повіту хворий на так звану «велику хворобу» - пригадував, що якийсь чоловік порадив йому, що людська кров є надійними ліками від хвороб» (Lud,1899:89). Дані етногафічні згадки були підняті з архіву членами організації і опубліковані у віснику. Таким чином залучення матеріалів з архівів польскої преси був також вектором досліджень членів організації.

«Tableau des origines et de l 'evolution de la famille et de la propriete» виданій в Стокгольму.

Книга проф. Ковалевського, про яку я збираюся говорити, - це збірка читань про родину та майно автора в Стокгольмі. Ковалевський широко відомий як старанний дослідник у галузі порівняльного правознавства, соціології та етнографії, автор багатьох дуже цінних праць у цих галузях. Нинішня книжка - перекладена кількома мовами, а незабаром буде видана польською - є короткою книжкою етнографічних фактів і критикою існуючих теорій про сім'ю та власність, і заслуговує на увагу також тому, що цитує багато фактів із життя слов'ян» (Lud, 1899:91). Таку думку висловили представники Товариство про працю знаного дослідника-етнографа,присвячену історії цивільного права на польських землях, юридичним аспектам побуту польського народу.

Проводили члени Товариства і огляд етнографічних видань, так охарактеризували працю Владислава Сарни - «Опис Кросненського повіту з точки зору географії та історії» виданій в Перемишлі, в друкарні Юзефа Штифи в 1898 р. «Книга має практичне призначення, тобто має бути порадником для народних учителів Кросненського повіту при викладанні географії ретроспективним методом» (Lud, 1899:93). Отже, дана праця э рідкісним твором який на думку членів Товариства які відшукали дану книгу і оприлюднили бути методичним посібником для викладання історії та географії регіону. Безперечно, подібні розвідкі з метою донесення праць до загалу фахівців, була необхідним вектором роботи польських етнографів.

Для більш детального дослідження діяльності Товариства підключемо до спектру діяльності організації і адміністративну роботу. Так, на засідання Правління Товариства, що відбулося 28 грудня 1898 р. проф. д-р. Дибовський, Равіта-Гавронський, д-р Горжицький, Ігнатович, д-р Крчек, д-р Еліаш Радзіковський. Головував на засіданні голова Товариства проф. д-р. А. Калина.

Порядок денний виглядав наступним чином, було прийнято 1) 9 нових членів; 2) Постановлено видрукувати анкету п. Косковського «Про харчування сільського люду» 3) Затверджено відділ Товариства в Кракові під головуванням п. Швентка p. 4) Ухвалено висловити подяку п. Больсунков- ському з Києва за дар для етнографічного музею Товариства 5) Ухвалену висловити подяку п. Ґав- ронському за надану музею етнографічну колекцію 6) Постановлено провести наступні Загальні збори в середині січня 1899 р. 7) Перший номер «Люду» за 1899 р. було вирішено надрукувати накладом в 600 примірників (Lud, 1899:97). Як можемо прослідкувати до кола питань які піднімались на зборах організаціх були поточні питання пов'язані із розширенням організації, публікації матеріалів та комунікацією із меценатами.

9 січня 1899 р. відбулося сьоме засідання Правління Товариства у складі: Равіта-Гавронський, д-р Горчинський,п.Ігнатович,д-р Крчек. Голував на засіданні проф.д-р.А.Калина. До розглянутого на засіданні кола питань було віднесено нступні позиції: l) голова Товариства оголосив листа від пана Болсу- новського з подякою за призначення його членом- кореспондентом Товариства 2) прийнято 2 нових членів 3) голова Товариства представив зразки народних орнаментів, отримані організацією, також пригадав, що Анна Потоцька звернулася до Товариства з пропозицією, щоб Товариство видало у великій кількості зібрані нею зразки народної орнаментики. З цього приводу прийняті наступні рішення:

а) правління за згодою з паном Тшемеським подасть до Правлінню кошторис цинкографічного видавництва вже отриманих та очікуваних зразків. b) правління призначає з числа членів Товариства експертну комісію для оцінки отриманих зразків призначених для подальшого видавництва в) з огляду на важливість видавництва для крайової промисловості Товариство подасть заявку на отримання субсидії від національної промислової комісії 4) призначенонас- тупні Загальні збори Товариства провести 18 січня 1899 р. 5) постановлено передати п. Ребчинському управління етнографічним музеєм на цілий 1899 р.

б) на прохання казначейства Товариства викреслено 20 членів, які мали недоїмку за дворічний період перед Товариством (Lud,1899:98). Даний відомості характеризують нам збори Товариства, як перманенте явище, которе мало на меті вирішення питань практичної площини.

Звернемось до питань піднятих на п'ятих чергових Загальних зборах Етнологічного (людознав- чого) Товариства відбулися 18 січня 1899 року у залі ратуші Львова. Головував на засіданні Товариства в проф., д-р. Калина, протоколював секретар Товариства д-р. К. Й. Горжицький. Професор Калина, відкриваючи сесію узагальнив діяльність Товариства. Товариство, на думку професора, розвивається швидше й краще, а саме: л) в чисто науковому напрямі - регулярним виданням часопису «Люд». Цей часопис, як зауважив доповідач « вже на вирши- ніі етнологічних журналів» (Lud,1899:99).

Секретар Товариства д-р. К. Й. Горжицький зачитав звіт про діяльність Правління за минулий рік. «Товариство успішно розвивається, можемо очікувати найкращих результатів найближчим часом. Кількість членів сьогодні сягає 400 і систематично зростає з кожним роком на 13%. Також фонди Товариства швидко зростають. Цьому сприяє регулярні членські внески та субвенції. У 1898 році ми мали 500 зл. субвенції по 200 зл. від Сейму і Ради міста Львова та 100 зл. з ощадбанку у м. Львові». Скарбник пан Болл, додатково зауважив що бюджет організації є бездефіцитним, з надлишком каси в сумі 157 зл.; загальна вартість майна разом з готівкою, становить 3103 зл. (Lud, 1899:99). Як можемо простежити, бюджет організації складався як із приватних внесків членів організації так і з державних та комунальних коштів, дефіцит коштів відсутній.

Бібліотекар Товариства д-р. Крчек на засіданні організації озвучив значне збільшення журналів у бібліотеці Товариства. «Сьогодні ми маємо 505 томів фольклорних творів. На замовлення п. Ігнатовича в часописі «Люд» було надруковано каталог періодичних видань і прийнято до затвердження звіт бібліотекаря» (Lud,1899:106).

Список дарів до бібліотеки Товариства: 1) Ян Віторт надав свою працю: «Нариси первинного права», Варшава 1899 р. 2). Праця д-р Я. Поливки «Magiosnikut i nevijat ucenik», Софія, Болгарія р. 3). Праця «Rozpravy filologicke venovane Janu Gebauerovi», Прага, 1898 р. 3). Тадеуш Куделка «Наші хліборобські гуртки», Краків, р. 4). Праця д-р. Зібрта: Література Культурно-історична та Етнографічна» 1897-1898 рр., Прага,1898 р. (Lud,1899:108).

До практики Товариства слід віднести публічні дискусії, які тривали на шпальтах часопису журналу. Так, розглянемо відповідь пану Л. Мли- неку: «У томі IV, випуску 3, на сторінках 329-335 «Люду» опублікована рецензія п. Л. Млинека про мою працю: «Lud Nadrabski», що примушує мене до цієї відповіді. Щодо моєї «незграбність в організації роботи», це заперечення надто гнучке, я залишаю його без відповіді, тим більше, що рекомендований кимось іншим, а отже, в даному випадку паном рецензентом, міг би не сподобатися іншим» (Lud,1899:109). Як бачимо публічна наукова дискусія завдяки існуванню етнографічного журналу мала постійну перманентну платформу.

Досліджували члени організації і актуальні на той час питання. Так, саме землі Боснії були найновішими землями інкорпорованими до Австро- Угорської держави, в склад якої входили і землі Галичини, на яких функціонувало досліджуване нами Товариство. Так, : «Різноманітне за конфесіями населення Боснії і Герцеговини однорідне за своїм походженням, є відгалуженням великого слов'янського племені, яке під впливом певних умов було умов було кристалізовано з турків, сербів і католиків. Різниця вірувань чітко відбивається на звичаях побутових і з кожним днем стає все більшою. Політична ситуація в Боснії не дозволяла розвивати етнографічні дослідження до 1880 року» (Lud,1899:145). Як бачимо, науковці констатують, після окупації монархією Габсбургів боснійських земель, галичанські науковці-етногрфи розпачали свої розвідки, активізували свої дослідження.

Рідкісною є згадка про публікацію у рукописі «Даріуш» Пилипа Орлика, військового писаря Яна Мазепи, гетьмана України. Витяг із «Даріуша», за рік 1727 інформує нас: «4 липня після заходу сонця місцеві люди запалюють вогні на вулицях через які вони стрибали та співали (в Салоніках) і це відбувається на наступний день, після народження св. Івана Хрестителя» (Lud, 1899:184). Отже, Пилип Орлік мав власні публікації, досліджував побут жителів північної Греції. В свою чергу дані етнографічні розвідки Орлика знайшли своє відображення в науковій діляьності досліджуваного нами Товариства, були відомі членами організації, аналізувались ними.

Перше засідання Правління соціально-гуманітарних наук на 1899 рік відбулося 28 січня, в залі ботанічного інституту при університеті. На засіданні були присутні д-р. Горжицький, д-р. Леце- євський, п. Солеський та проф. Солтис. Головува на засіданні очільник Товариства д-р. А. Калина. На порядку денному буди підняті наступні питання: 1) Голова Товариства познайомив нових членів Правління з перебігом справ Товариства, 2) Кооптовано до складу Правління пана Ян а Веліховського та Станіслава Здзярського, 3) Були переобрані на своїх посадах секретар д-р. Горжицький, скарбник п. Пал, бібліотекар д-р. Крчек, адміністратором часопису «Луд» довірили пану Веліховському, 4) Редакцію «Луду» зберегли в теперішньому складі, тільки на місці пп. Касперовича, Захаревича і пані Вольської були обрані п. Рибовський, Сокальський, Солеськийм і Здзярський, 5) Відповідно до цього подання було обрано комісію для тимчасових читань, до складу якої вони були включені поруч з головою Ради. та голови окремих Відділів pp. проф. Густович, проф. Млинек, реж. Роттер та пан Юзеф Шнайдер. Делегатом Товариства був також призначений П. Шлайдер, 6). Голова Товариства представив кошторис видавництва (Lud,1899:203). Отже, протягом 1899 року, засідання організації відбувалися на регулярній основі і до кола питань піднятих для обговорення були будені питання адміністративного характеру від прийняття нових членів до затвердження кошторисів та змін складу Правління.

Висновки

«Люд» - один із найстаріших європейських етнографічних журналів, який з невеликими перервами виходить донині. Часопис пережив розпад Австро-Угорської імперії, дві світові війни та три зміни польської державності.

У ті роки журнал вів постійні розділи: збірки матеріалів етнографічних, звіти з засідань, справи організації.

З плином часу етнографічне товариство у Львові з інституції суто суспільного характеру, що об'єднувало членів різного походження та з різним рівнем освіти, воно перетворилося на наукове товариство академічного характеру, що зосереджувалось передусім на виданні періодичного видання «Люд» - своєрідного прожектору, який підсвічував не відомі широкому загалу читачів народні традиції, звичаї польського сільського населення Галичини.

На перетворення організації в академічну структуру, безсумнівно, вплинуло більш широке залучення співробітників університетів, особливо Кракова та Львова, а також розвиток нових університетських і музейних етнологічних установ.

Список використаних джерел

1. 1.Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie, racznik drugi 1896, c. 8.

2. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie, rocznik drugi 1896, c. 46.

3. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie, rocznik drugi 1896, c. 47.

4. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie, rocznik drugi 1896, с. 61.

5. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie, rocznik drugi 1896, c. 69.

6. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie, rocznik drugi 1896, c. 71.

7. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie, rocznik drugi 1896, c. 86.

8. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie, rocznik drugi 1896, c. 338.

9. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie, rocznik drugi 1896, c. 339.

10. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie, rocznik drugi 1896, c. 340.

11. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie, rocznik drugi 1896, c. 343.

12. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie, Tom. 5, Zeszyt 1, 1899, c. 89.

13. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie, Tom. 5, Zeszyt 1, 1899, c. 91.

14. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie, Tom. 5, Zeszyt 1, 1899, c. 93.

15. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie, Tom. 5, Zeszyt 1, 1899, c. 97.

16. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie, Tom. 5, Zeszyt 1, 1899, c. 98.

17. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie, Tom. 5, Zeszyt 1, 1899, c. 99.

18. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie, Tom. 5, Zeszyt 1, 1899, c. 99.

19. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie, Tom. 5, Zeszyt 1, 1899, c. 106.

20. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie, Tom. 5, Zeszyt 1, 1899, c. 108.

21. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie, Tom. 5, Zeszyt 1, 1899, c. 109.

22. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie, Tom. 5, Zeszyt 1,1899, c. 145.

23. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie, Tom. 5, Zeszyt 1, 1899, c. 184.

24. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie, Tom. 5, Zeszyt 1, 1899, c. 203.

References

1. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie [ Lud, the organ of the Lviv Society of Ethnography], rocznik drugi 1896, c. 8 [in Polish]

2. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie[ Lud, the organ of the Lviv Society of Ethnography ], rocznik drugi 1896, c. 46 [in Polish]

3. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie [Lud, the organ of the Lviv Society of Ethnography] , rocznik drugi 1896, c. 47 [in Polish]

4. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie [Lud, the organ of the Lviv Society of Ethnography ], rocznik drugi 1896, с. 61 [in Polish]

5. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie [Lud, the organ of the Lviv Society of Ethnography], rocznik drugi 1896, c. 69 [in Polish]

6. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie [Lud, the organ of the Lviv Society of Ethnography], rocznik drugi 1896, c. 71 [in Polish]

7. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie [Lud, the organ of the Lviv Society of Ethnography], rocznik drugi 1896, c. 86 [in Polish]

8. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie [Lud, the organ of the Lviv Society of Ethnography], rocznik drugi 1896, c. 338 [in Polish]

9. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie [Lud, the organ of the Lviv Society of Ethnography], rocznik drugi 1896, c. 339 [in Polish]

10. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie [Lud, the organ of the Lviv Society of Ethnography], rocznik drugi 1896, c. 340 [in Polish]

11. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie [Lud, the organ of the Lviv Society of Ethnography], rocznik drugi 1896, c. 343 [in Polish]

12. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie [Lud, the organ of the Lviv Society of Ethnography],Tom. 5 ,Zeszyt 1,1899, c. 89 [in Polish]

13. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie [Lud, the organ of the Lviv Society of Ethnography], Tom. 5, Zeszyt 1, 1899, c. 91 [in Polish]

14. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie[Lud, the organ ofthe Lviv Society ofEthnography],Tom.5,Zeszyt 1,1899,c. 93 [in Polish]

15. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie[Lud, the organ ofthe Lviv Society ofEthnography],Tom.5,Zeszyt 1,1899,c. 97 [in Polish]

16. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie[Lud, the organ of the Lviv Society of Ethnography], Tom. 5, Zeszyt 1, 1899,c. 98 [in Polish]

17. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie[Lud, the organ of the Lviv Society of Ethnography], Tom. 5, Zeszyt 1, 1899, c. 99 [in Polish]

18. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie [Lud, the organ of the Lviv Society of Ethnography], Tom. 5, Zeszyt 1, 1899, c. 99 [in Polish]

19. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie [Lud, the organ of the Lviv Society of Ethnography], Tom.5, Zeszyt 1, 1899, c. 106 [in Polish]

20. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie [Lud, the organ of the Lviv Society of Ethnography], Tom.5, Zeszyt 1, 1899, c. 108 [in Polish]

21. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie[Lud, the organ of the Lviv Society of Ethnography], Tom. 5, Zeszyt 1, 1899, c. 109 [in Polish]

22. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie [Lud, the organ of the Lviv Society of Ethnography], Tom. 5, Zeszyt 1, 1899, c. 145 [in Polish]

23. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie [Lud, the organ of the Lviv Society of Ethnography], Tom. 5, Zeszyt 1, 1899, c. 184 [in Polish]

24. Lud, organ Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie [Lud, the organ of the Lviv Society of Ethnography], Tom. 5, Zeszyt 1, 1899, c. 203 [in Polish]

Размещено на Allbest.ru