Уявлення про долю в традиційній культурі українців

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Уявлення про долю в традиційній культурі українців

Анастасія Бєлова

Наталія Громова



Анотація

Розуміння поняття «доля» для представників традиційного українського суспільства мало декілька варіантів. Для пересічної людини це слово може означати хід подій, збіг обставин, напрям життєвого шляху, які повністю не залежать від бажання та волі людини. В статті розглядається аспекти смислового значення поняття доля для українців у лінгвістичному та міфологічному аспекті. Дану тему не можна вважати повністю розкритою в науковій літературі, оскільки студії про дане явище представляють собою частіше описові праці, що містять нагромадження багатого фольклорного матеріалу, в основному, у вигляді казок та пічень, проте теоретичне опрацювання матеріалів народної творчості для створення картини варіативного ряду смислових значень, що їх надають феномену, можемо зустріти доволі рідко. Стаття базується на аналізі фольклорного матеріалу (казок, пісень та паремій), що були зібрані у різний час: від кінця XIX століття до початку ХХІ століття, а також на працях окремих етнографів, що цікавилися феноменом «долі» у мовному та світоглядному значеннях.

У ході дослідження автори з'ясовують, що уявлення про долю має різноманітні чинники формування. Уявлення про долю як про структурну частину традиційного світогляду мають бінарний характер, що виражається у чіткому розмежуванні «хорошого» і «поганого» в даній області, проте саме слово не має чітко забарвленого негативного чи позитивного сенсу, а значення часто залежать від обставин і епітетів, які йому надають у тій чи іншій ситуації. Розглянуті уявлення про особливості формування долі людини та чинники впливу на неї. Простежено амбівалентне ставлення народу до незмінності людської долі. Окрему увагу дослідниці звернули на характерні риси долі як персонажа, що поєднують її із іншими міфологічними істотами, такими як п'ятниця, духи предків, домовик та годованець.

Проаналізувавши фольклорний матеріал, авторки спробували дати визначення поняття «доля» в традиційних віруваннях українців. Визначень складено два, відповідно до таких аспектів, як міфологічне значення та щоденне мовне вживання.

Ключові слова: доля, недоля, біда, п'ятниця, домовик, годованець, народні казки, народна лірика, паремії.



Abstract

Ideas about the fate in traditional culture of Ukrainians

Anastasiia Bielova, Natalia Gromova

Understanding the concept of «fate» for representatives of traditional Ukrainian society had several options. For the average person, this word can mean the course of events, coincidences, the direction of life, which are completely independent of the desires and will of a man. The article considers aspects of the semantic meaning of the concept of destiny for Ukrainians in the linguistic and mythological aspect. This topic cannot be considered fully disclosed in the scientific literature. Studies on this phenomenon are often descriptive works, containing accumulations of rich folklore material, mainly in the form of fairy tales and songs. Theoretical elaboration of folklore materials, which creates a full picture of a variety of meanings, that give them a phenomenon, we can meet quite rarely. The article is based on the analysis of folklore material in the form of fairy tales, lyrics and paremias, collected in different times: from the end of the XIX century up to the beginning of the XXI century, and, as well, at the works of individual ethnographers, where fate is described as a strong part of a construct of mythological beliefs.

In the course of the research, the authors find out that the idea of destiny has various factors of formation. Perceptions of destiny as a structural part of the traditional worldview are binary in nature, expressed in a clear distinction between «good» and «bad» in this area, but the word itself does not have a clear negative or positive meaning. Meanings often depend on circumstances and epithets, provided in a given situation. The ideas about the peculiarities of the formation of human destiny and the factors that were perceived as able to influence it are considered. The ambivalent attitude of the people to the immutability of human destiny is traced. In folklore we can find many examples of how fate can be changed. Researchers have paid special attention to the characteristics of destiny as a character that brings it closer and combines it, in a sense, with other mythological creatures, such as Friday, ancestral spirits, house spirit «domovyk» and relative to it «hodovanets».

In conclusion, the authors made an attempt to systematize the available data and to create a definition of the concept of «fate», which would reflect a generalized version of the ideas that existed in Ukrainian society. There are two definitions, according to such aspects as mythological meaning and everyday language use.

Кеуwords: fate, distress, misfortune, domovyk, hodovanets, folk tales, folk lyrics, paremias.



Основна частина

Слово «доля» надзвичайно часто зустрічається у фольклорних творах, зокрема у казках, переказах, прислів'ях, приказках, а також у народній ліриці різних жанрів. Така частота не могла не зумовити інтересу до даного поняття, який виявився у формуванні розуміння постаті долі як можливого окремого міфічного персонажа, джерелом створення якого є персоніфікація явищ людського життя. Такий погляд на це явище притаманний П. Чубинському та О. Потебні. Останній не вважав персоніфікацію явища тотожною існуванню повноцінного міфічного персонажа, проте вважав ці стадії взаємопов'язаними: із персоніфікації постає окрема істота, і навпаки, із забуттям чіткого образу істоти, деякі її риси можуть іще жити в народних уявленнях (Потебня 1914, с. 202-204). Це видається закономірним, враховуючи велику кількість та різноманіття фольклорного матеріалу, який часто наділяє постать долі неоднаковими якостями та рисами, на нашу думку, часто домішуючи до загального набір рис інших міфічних персонажів.

За народними уявленнями українців, людина народжується з певною «програмою», в якій закладені усі події з її життя, від народження до смерті (Гримич 2000, с. 321), яка в народі на зивається Долею. В цілому поняття Доля не несе в собі позитивного чи негативного значення, тобто вона є нейтральною (Потебня 1914, с. 190). Характеристику Долі надають супутніми епітетами: «щаслива», «прекрасна», «нещасна», «невдячна», «гірка», «лиха». Наприклад, новонародженій дитині під час хрестин бажають щастя та здоров'я як окремих явищ (кубинський 1874, с. 9; Грушевський, Кузеля 2011, с. 63). Етимологічно «доля» означає «частина» (Потебня 1914, с. 189-190), проте має декілька смислових навантажень у фольклорних джерелах, які часто характеризуються чіткою бінарністю, тобто поділом значень за полярними категоріями «добро» і «зло», «хороше» і «погане» тощо. Принцип бінарного протиставлення є обов'язковим та системно-утворюючим для народного світогляду. Відповідно до цього принципу сформувалися народні уявлення про людину і світ (Мушкетик 2008, с. 183). Для позначення Долі лихої послуговуються термінами Недоля, Біда, Лихо. Біда фігурує не лише у фольклорних творах, але і як персонаж у вертепній драмі в деяких селах Бойківщини, зокрема, на хуторі Решітка (с. Тернавка) Стрийського району Львівської обл. (спостереження Н. Громової, 2015). У фольклорі Біда постає як явище вроджене і неминуче:

Ой піду ж я, піду, да з сего края піду,

Ой покину да я у сім краї Біду,

Ой оглянусь я да крутою горою,

Аж йде Біда слідочком за мною.

Ой чого ж ти, Бідо, за мною вчепилася?

Я з тобою, безталанний, з тобою родилася.

Ой чого ж ти, Бідо, за мною ввязалася?

Я з тобою, безталанний, з тобою вінчалася.

(Гримич 2000, с. 323).

П. Іванов (Іванов 1992, с. 343) типологічно поділив значення Долі в уявленнях селян на такі блоки:

1. Доля як душа померлих предків або родичів. Селяни спорадично називали душі померлих «долями», зокрема це стосувалося душ матері, чоловіка, дружини, свекра, свекрухи, баби і діда. Саме ці особи вважалися такими, що впливають на майбутнє своїх нащадків. Долям на свята залишали їжу, проте якщо ці істоти починали шкодити чи лякати, від них рекомендували позбутися.

2. Доля як душа конкретної людини або її двійник чи складова духовно-емоційної сфери. Так, душа може «зачути» якесь лихо. На такому ж розумінні побудовані оповідки про те, що свою долю можна побачити і таким чином передбачити своє майбутнє. Шлюбного партнера також часто називають долею, адже за народними уявленнями шлюбні обряди поєднують людей назавжди, перетворюючи на єдине ціле.

3. Доля як ангел охоронець та Божий промисел. Це розуміння прийшло, очевидно, із появою християнського віровчення на українських землях, тож є пізнішим у часі, ніж попередні значення.

Відповідно до трактувань, можна виділити декілька джерел формування долі людини:

1. Доля надається родом як спадок і передається через постать матері, як людини, яка має найтісніший контакт із дитиною, виховуючи і доглядаючи її:

Годовала собе дочку для своєй пригоди,

Щоб принесла из криниці холодной води.

Згодовала, згодовала, да й намалевала Дала я ей счастя й долю, а що-б пановала!

(Максимович 1849, с. 111).

Саме тому у нещасливій долі часто звинувачують особисто матір або материнський прокльон:

Ой уродила мене матусенька да на святу неділю,

Да дала мені гірку доленьку, де я її подіну?

(Ясенчук 1978, с. 165).

Було б тобі, моя рідна мати, цих брів не давати,

Було б тобі, моя рідна мати, щастя-долю дати.

(Гордійчук 1991, с. 71).

Вважаємо в даному контексті за необхідне звернути увагу на ряд правил і заборон, що їх мала дотримуватися вагітна жінка. Порушення їх напряму впливало на фізичні і душевні якості дитини, а отже означало особистий вплив матері на майбутнє цієї людини. Окрім явних проявів девіантної, а отже небезпечної, поведінки (крадіжки, лайка, робота у сакральний час, згадки чортів і диявола), жінці потрібно було дотримуватися особливих правил під час похоронів (Грушевський, Кузеля 2011, с. 16), не варто було бути присутньою на стратах і анатомічних розтинах (Чубинський 1874, с. 1).

Важливе значення мали обставини народження дитини, зокрема, час народження. Вважається, що діти народжені в неділю, матимуть щасливе життя, а діти народжені на великі свята, навпаки, будуть нещасними, безумними або каліками (Грушевський, Кузеля 2011, с. 48). Мала значення також фаза місяця: «Хлопці щасливі родяться… в третіх кватирях (тобто на молодий місяць), а дівчата. - в перших кватирях (на повний місяць)» (Гримич 2000, с. 346).

Доля сходить на людину як промисел Бога, при цьому часто вважають що в людині поєднуються доля «від Бога» і доля «від матері», які можуть уявлятися як різні душі - рожденая і сужденая (Чубинський 1874, с. 7). При цьому, доля виявляється не в багатстві і не в красі, а скоріше, у відсутності хвороб та різних лих, таких як неврожай, пожежі, пияцтво. Часто у вигляді людської недолі виступає такий спосіб життя, коли людина не має ніякої власності і вимушена жити в чужих людей чи часто змінювати місце служби або проживання. Доля, джерелом якої є Божа сила, вважається кращою, що відображено у прислів'ї: «доля луччая Божая, ніж матчиная» (Номис 1993, с. 113). Примат сужденої долі простежуємо і в наступних рядках:

Чи ти ж мене моя мати, в церков не носила,

Чи ти ж мені щастя й долі в Бога не просила?

- В церков я тебе носила й Богу молилася,

Така ж тобі, моя доню, доленька судилася.

(Ясенчук 1978, с 156).

Доля людини вважалася визначеною від народження, її не можна було обрати, змінити, відмовитися від неї, що засвідчують прислів'я: «Лихая доля і під землею надибає», «Своєї недолі і конем не об'їдеш» (Номис 1993, с. 115), «Від лихої долі не сховаєшся», «Бездольному всюди недоля», «Долі скаргами не власкаєш», «Доля не питає, що хоче, те й дає», «Куди доля поверне - туди й треба гнутись» тощо (Пазяк 1991, с. 175-176).

Разом з тим, в народі популярні були сюжети, зокрема в казках, коли людина цілеспрямовано шукала свою Долю (в казках Доля постає як жінка або дід, тобто уявляється антропоморфним персонажем), знаходила її і усвідомлювала таким чином своє призначення, а також, коли вона впливала на свою Долю шляхом застосування до неї сили (побиття) або спілкувалася з нею (Шевернога 2018, с. 172-174). Прикладами слугують наступні сюжети:

Жили собі два брати: менший багатий, а старший бідний. Раз найнявся старший до меншого жати за сніп.

Жне він, жне, коли бачить: полем ходить якась жінка.

Збирає колоски і втикає їх у снопи. «Хто ти така?» - питає її старший брат. «Я Доля твого брата, - відповідає дівчина. - Він лежить та спить, а я день і ніч роблю на нього». «А де ж моя Доля?» - поцікавився він. «А твоя Доля, - відповіла дівчина, - нічого не робить: гарно вбирається, співає пісень і лежить під грушею. Піди, чоловіче, візьми кия та бий, скільки влучиш, приказуючи: «Ось тобі, лиха Доле, за те, що не хочеш на мене працювати. Допомагай мені!» Бідняк так і вчинив: вибив києм свою Долю. З того часу в нього все пішло на лад. Невдовзі зробився він багатшим за свого брата (Федотова 2015, с. 109).

Наступний казковий сюжет - дещо іншого характеру. В ньому, на відміну від попереднього, казковий герой займає позицію реалістичнішу: він працює, намагаючись прогодувати свою родину, проте Доля у вигляді діда (що наближує цей образ до образу Бога в уявленнях селян, а конкретний випадок до здійснення божого чуда) допомагає чоловікові містичним чином. Джерелом подібного сюжету можуть виступати християнські притчі. Основним його посилом є наступне: добробут надається вищими божественними силами людям, які своєю праведною позицією (чесною роботою та дотриманням норм християнської моралі) заслуговують на покращення своєї скрутної життєвої ситуації:

У тій слободі, де я раніше жив, був один чоловік, Грицьком його звали. Був він бідний і такий сердешний, що з самого малку не знав щастя-долі.

Жінка попалася йому роботяща і доброї душі. Занедужала його жінка, полежала-полежала, а далі і вмерла. Загорював наш Грицько, не дасть він своїй голові ради. До людей пішов би жити, та нема на кого діток покинути. Вдень по людях ходить, а ввечері прийде додому, дітям хліба принесе, погодує і спати покладе. Сам ляже, та не дуже йому спиться. Усе думає-гадає, як його свій вік коротати одному та ще й з дітьми. Подумав собі, подумав та й каже:

- Не бачив я долі зроду, не бачитиму, видно, й до гробу!

Почула десь, видно, його доля, що він каже і прийшла до нього так, що він і не угледів, де вона взялася.

На самісінький Великдень, як задзвонили до служби, люди пішли до церкви паски святити. І наш Грицько пішов, поніс і він малесеньку пасочку, що заробив у багатого сусіда. Прийшов він з церкви, а діти кричать:

- Скоріш, тату, паски давай!

Спинив їх Грицько та й каже:

- Підождіть, діти, піду до сусіда попрошу вогню та запалю свічку, помолимось богу, а після і пасочку їсти будемо. А то у нас кресала нема.

Пішов він до сусіда, а там йому не дали вогню та іще почали сміятися, що на такий праз - ник ходить він по дворах.

От він і думає собі: «Піду я на той бік через луки, там бідніші люди живуть, знають, як воно, коли нема, так ті скоріш дадуть». Так і пішов. Коли це тільки зійшов на луки, аж гульк, хтось таке вогнище розклав біля доріжки, якою йому йти, що неба дістане. І видно, що копошиться там хтось.

Підходить ближче і бачить, сидить біля вогню якийсь старий дід, сизий та горбатий. Сіра на ньому свитка, ликом підперезана, на голові нема шапки, а біля нього порожня торба лежить. Підійшов Гриць до нього.

- Христос Воскрес! Чоловіче добрий, дай мені вогню!

- Можна й дати.

- Чого ж це ти, дідусю, в праздник сам у полі, не в хаті?

- Нема в мене хати.

- То ходім до мене празникувати. Хата в мене хоч і убога, та дітками весела. Розділимо з тобою нашу пасочку.

- Спасибі. Як погасне вогонь, тоді прийду, а тепер держи за полу, я тобі насиплю жару.

А Грицько й каже:

- У мене тільки одна ця свитка і та згорить.

- Держи, - каже дід, - не бійся.

Підставив Грицько полу, насипав дід йому жару три жмені і приказав хутенько додому йти.

Подякував Гриць старому та скоренько додому побіг. Дійшов до своєї хати, оглянувся назад, а на лузі нічого не видно ні діда, ні вогнища. Увійшов до хати, висипав жар на припічок, запалив свічку, приліпив до образів, помолився і сів з дітьми паску їсти. Аж тут очі його зупинилися на припічку, а там, замість жару купа червінців. Як побачив те Грицько, то очам своїм не повірив. Помолився, перехрестився, узяв червінець у руки, а він аж сяє.

- Зглянулась, видно, доля над нами, - сказав діткам, - заживемо тепер з вами.

Купив землю, волики, корівчину. Розхазяйнувався з дітками своїми (Зінчук 2009, с. 125-126).

Можемо припустити, що така амбівалентність уявлень відобразила декілька існуючих в традиційному суспільстві поглядів на життя і долю людини, що до певної міри відкривали селянам можливість ставитися до цього явища відповідно до власного розуму, уявлень та життєвої позиції, підбираючи потрібні приклади з народної творчості для аргументації своєї позиції.

Окремої уваги заслуговують деякі характерні риси Долі як персонажа, що наближують її до інших міфологічних істот, таких як п'ятниця, домовик та споріднений із ним годованець.

Увагу на деякі спільні риси Долі і домовика звернув О. Потебня (Потебня 1914, с. 207-210). Окрім спільного імовірного джерела цих ідентичностей - душ предків, він зазначив спільний для них звичай ритуального годування, а також ряд дієслів, що їх перераховують у контексті дій відносно, зокрема, поганої долі: її найчастіше намагаються продати чи втопити:

- Піди, піди, лиха долю

В Дунай утопися,

Та від мене, молодої,

З на рік відчепися

- Поведу я свою долю

В місто продавати,

Кажуть люди, що ледащо,

Не хтять купувати

(Гайдай, Скрипник 2010, с. 203-204).

Так само намагаються вчинити і з домовиком, що шкодить господарям. На нашу думку, можна виділити іще декілька спільних рис та сюжетів. Основною спільною ідеєю є те, що і Доля, і домовик своєю присутністю забезпечують добробут людини і вказують їй на її майбутню діяльність, що нестиме прибуток. Так, в казках про Долю, той, хто її побачив, має запитати, чим йому краще займатися. Доля обов'язково порадить оптимальну професійну діяльність. (Шевернога 2018, с. 173-176). Той, хто бачив домовика, мав за його мастю підбирати худобу. Вірили, що тоді худоба добре житиме у господаря та добре розмножиться (Галайчук 2016, с. 69). Вірили, що домовик може робити збитки сусідам на користь людини, на яку працює (Галайчук 2016, с. 63), що схоже на наступний сюжет про багатого та бідного братів:

Багатий засівав хліб великими ланами, а бідний засіє, може, якусь десятину, і вже пильнує її, як ока в лобі. Якось уночі вийшов бідний брат з двору й думає собі: «Піду-но погляну, як би що не пошкодило» (а вже було по жнивах). Дивиться, а його полем ходить вичепурена, як пава, панянка, збирає колосся й носить його до братових копиць. «Що таке?» - гадає. Підкрався він ззаду та й схопив панянку. - Хто ти така, що на моїй вбогій ниві збираєш колосся й носиш його до братових копиць? - А я, - каже, - братова Доля, йому й слугую (Шевернога 2018, с. 174).

Значною мірою дотичним до образу домовика є годованець. Відрізняється він своїм походженням: якщо домовик уявляється як природній мешканець кожної хати, то годованця заводять навмисно, аби той приніс господарю багатство. Ставлення до годованця серед народу є радше негативним, проте не всі респонденти чітко розрізняють домовика і годованця, якого, коли прагнули позбутися, то також намагалися продати (Галайчук 2016, с. 80-83). Основною схожістю є те, що і хороша Доля, і годованець працюють або повністю замість людини, або працюють, коли та має відпочивати, наприклад, вночі.

Візуальні паралелі простежуються між образом лихої Долі та п'ятниці. Обидві уявляються як страшні і понівечені жінки в лахмітті, при цьому Недоля може бути також обтикана веретенами (Іванов 1992, с 349, Милорадович 1992, с. 377). Суміжним для цих персонажів є і те, що вони можуть мститися людині за порушення певних правил. П'ятниця карає людину, по суті, за неповагу до своєї персони, адже день п'ятниці треба було «вшановувати» забороною ткати, чесати коноплі, чесати волосся, митися, прати тощо. Жінок, які порушували заборону, чекало покарання різної степені жорстокості; їм могло покрутити пальці, могла боліти голова, а могло бути наступне: п'ятниця здирала з них шкіру і натягувала на верстат (Милорадович 1992, с. 375-377; Булашев 1993, с. 231-237). Доля теж могла відвернутися від людини з певних причин, передовсім через неповагу до батьків та непослух, результатом яких ставав батьківський прокльон, а також через нешанування таких днів, як п'ятниця та неділя:

І сад посихає, і долі немає Прогнівила долю через свою волю Що отця знаругала, неньку зневажала,

Тим я, нещасная, доленьку втеряла (Ясенчук 1978, с. 165)

Ой коли б я була знала свою нещасну долю

П'ятінку б постила, неділеньку чтила, щоб була доля щаслива

(Ясенчук 1978, с. 181)

Отже, можемо визначити Долю в традиційній культурі українців наступним чином:

1. Доля - це нейтральне за значенням поняття, оцінка якому надається за допомогою супровідних епітетів, що уособлює майбутній життєвий шлях людини або частину цього шляху, і залежить, в народній уяві, від комплексу обставин, що супроводжують людське зачаття і народження. Це уявлення виникло як спроба пояснити примхливість і непередбачуваність обставин людського життя, яке знаходилося під впливом безлічі факторів, кількість яких ускладнювалася усвідомленням причинно-наслідкового зв'язку між ними, а тому потребувала спрощеного стереотипу для використання у повсякденному житті.

2. Доля - міфологічний персонаж, від діяльності чи бездіяльності якого залежав загальний добробут людини, рід її діяльності, заможність та спосіб життя. Відповідно до фольклорних джерел, комунікація і взаємодія людини зі своєю Долею можлива, проте її результат є неоднозначним і не має під собою гарантій позитивних змін у людському житті. Вирішальним у сприятливій взаємодії з цим персонажем є дотримання усталених норм та приписів, що містяться у звичаях та традиціях спільноти.



Список джерел та літератури

доля фольклорний міфологічний культура

1. БУЛАШЕВ, Г.О., 1993, Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. Київ: Довіра.

2. ГАЙДАЙ, М.М., СКРИПНИК, Г А., ред., 2010, Українські народні пісні в записах Михайла Гайдая. Київ: НАНУ, ІМФЕ ім. М. Т Рильського

3. ГАЛАЙЧУК, В.В., 2016, Українська міфологія. Харків: Клуб Сімейного Дозвілля.

4. ГОРДІЙЧУК, М., упор., 1991, Перлини української народної пісні. Київ: Музична Україна.

5. ГРИМИЧ, М.В., 2000, Традиційний світогляд та етнопсихологічні константи українців. Київ: ВІПОЛ. ГРУШЕВСЬКИЙ, М., КУЗЕЛЯ. З., 2011, Дитина у звичаях і віруваннях українського народу. 2-ге вид. Київ: Либідь.

6. ЗІНЧУК, М., упор., 2009, Українські народні казки. Кн. 33. Казки Наддніпрянщини. Вижниця: Черемош. ИВАНОВ, П.В., 1992, Народные рассказы о доле. У: Українці: народні вірування, повір'я, демонологія. Київ: Либідь, 342-374.

7. МАКСИМОВИЧ, М.О., 1849, Сборник украинских песен издаваемый Михаилом Максимовичем. Київ: Тип. Феофила Глюксберга.

8. МИЛОРАДОВИЧ, В.П., 1992, Малорусские народные поверья и рассказы о пятнице. У: Українці: народні вірування, повір'я, демонологія. Київ: Либідь, 375-382.

9. МУШКЕТИК, Л.Г., 2008, Концепт «долі» у народних казках українських Карпат, Література. Фольклор. Проблеми поетики, 30, Київ: КНУ ім. Тараса Шевченка, 182-190.

10. НОМИС, М., 1993, Українські приказки, прислів'я, і таке інше. / Упоряд., приміт. та вступна ст. М.М. Па - зяка. 2-ге вид. Київ: Либідь.

11. ПАЗЯК, М.М., упор., 1991, Прислів'я та приказки: Взаємини між людьми. Київ: Наук. думка.

12. ПОТЕБНЯ, О.О., 1914, О доле и сродных с нею существах. 2-е изд. Харків: Изд. М.В. Потебни. ФЕДОТОВА, С.О., укладач, 2015, Український дитячий фольклор. Фольклор народів світу для дітей. Хрестоматія. Ч. І. Кіровоград: КДПУ ім. В. Винниченка.

13. ЧУБИНСЬКИЙ, П., 1874, Труды этнографическо-статистической экспедиции Т 1. Т 5. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край, снаряженной Императорским Русским Географическим Обществом. Юго-Западный отдел. Материалы и исследования. Санкт-Петербург. ШЕВЕРНОГА, М.В. 2018, Антропоморфічний образ Долі у віруваннях українського народу. Київ: Слов'янські обрії.

14. ЯСЕНЧУК, А.Ю., ред., 1978, Українські народні пісні в записках Осипа та Федора Бодянських. Київ: Наук. думка.



References

1. BULASHEV, H.O., 1993, Ukrainskyi narod u svoikh lehendakh, relihiinykh pohliadakh ta viruvanniakh [Ukrainian people in their legends, religious views and beliefs.] Kyiv: Dovira. [In Ukrainian].

2. HALAICHUK, V.V., 2016, Ukrainska mifolohiia [Ukrainian mythology]. [In Ukrainian].

3. HAIDAI, M.M., SKRYPNYK, H. A, red., 2010, Ukrainski narodni pisni v zapyskakh Mykhaila Haidaia [Ukrainian folk songs recorded by Mykhailo Haidai]. Kyiv: NANU, IMFE im. M. T Rylskoho. [In Ukrainian].

4. HORDIICHUK, M., upor., 1991, Perlyny ukrainskoi narodnoi pisni [Pearls of Ukrainian folk song]. Kyiv: Muzychna Ukraina. [In Ukrainian].

5. HRYMYCH, M.V., 2000, Tradytsiinyi svitohliad ta etnopsykholohichni konstanty ukraintsiv [Traditional worldview and ethnopsychological constants of Ukrainians]. Kyiv: VIPOL. [In Ukrainian].

6. HRUSHEVSKYI, M., KUZELIA, Z., 2011, Dytyna u zvychaiakh i viruvanniakh ukrainskoho narodu [The child in the customs and beliefs of the Ukrainian people]. 2-he vyd., Kyiv: Lybid. [In Ukrainian].

7. ZINCHUK, M., upor., 2009, Ukrainski narodni kazky. Kn. 33. Kazky Naddniprianshchyny [Ukrainian folk tales. Vol. 33. Tales of the Dnipro region] Vyzhnytsia: Cheremosh. [In Ukrainian].

8. IVANOV, P.V., 1992, Narodnye rasskazy o dole. [Folk tales about Destiny]. In: Ukraintsi: narodni viruvannia, poviria, demonolohiia. Kyiv: Lybid, 342-374. [In Russian].

9. MAKSYMOVYCH, M.O., 1849, Sbornik ukrainskikh pesen izdavaemykh Mikhaylom Maksimovichem [Collection of Ukrainian songs published by Mikhail Maksimovich]. Kyiv: Typ. Feofyla Hliuksberha. [In Russian]. MILORADOVICH, V.P., 1992, Malorusskie narodnye poveria i rasskazy o piatnitse [Malorosia folk beliefs and stories about Friday]. In: Ukraintsi: narodni viruvannia, poviria, demonolohiia. Kyiv: Lybid, 375-382. [In Russian].

10. MUSHKETYK, L.H., 2008, Kontsept «doli» u narodnykh kazkakh ukrainskykh Karpat [The concept of «fate» in folk tales of the Ukrainian Carpathians]. Literatura. Folklor. Problemy poetyky, 30. Kyiv: KNU. im. Tarasa Shevchenka, 182-190. [In Ukrainian].

11. NOMYS, M., 1993, Ukrainski prykazky, pryslivia, i take inshe [Ukrainian proverbs, sayings, and so on]. Uporiad. prymit. ta vstupna st. M.M. Paziaka. 2-ge vyd. Kyiv: Lybid. [In Ukrainian].

12. PAZIAK, M.M., upor., 1991, Pryslivia ta prykazky: Vzaiemyny mizh liudmy [Proverbs and sayings: Relationships between people]. Kyiv: Naukova dumka. [In Ukrainian].

13. POTEBNIA, O.O., 1914, O dolie i srodnykh s neiu sushchestvakh [About destiny and creatures related to it]. 2-e yzd. Kharkiv: Izd. M.V. Potebni. [In Russian].

14. FEDOTOVA, S.O., ukladach, 2015, Ukrainskyi dytiachyi folklor. Folklor narodiv svitu dlia ditei. Khrestomatiia [Ukrainian children's folklore. Folklore of the peoples of the world. Chrestomathy]. Part I. Kirovohrad: KDPU im. V. Vynnychenka. [In Ukrainian].

15. CHUBINSKII, P., 1874, Trudy etnohrafichesko-statisticheskoi ekspedytsii T. 1, T. 5 [Proceedings of the ethnographic-statistical expedition V. 1. V. 5]. Trudy etnohrafichesko-statystycheskoi ekspedytsii v Zapadno - Russkyi krai, snariazhennoi Imperatorskim Russkim Heohrafycheskim Obshchestvom. Yuho-zapadnyi otdel. Materyaly i issledovaniya. Sankt-Peterburg. [In Russian].

16. SHEVERNOHA, M.V., 2018, Antropomorfichnyi obraz Doli u viruvanniakh ukrainskoho narodu [Anthropomorphic image of Fate in the beliefs of the Ukrainian people]. Kyiv: Slovianski obrii. [In Ukrainian].

17. YASENCHUK, A. Yu., 1978, Ukrainski narodni pisni v zapyskakh Osypa ta Fedora Bodianskykh [Ukrainian folk songs in the notes of Osip and Fedor Bodyansky]. Kyiv: Naukova dumka. [In Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...