Поляки на Черкащині у другій половині ХІХ - першій половині ХХ століття (за документами Державного архіву Черкаської області)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний архів Черкаської області

Поляки на Черкащині у другій половині ХІХ - першій половині ХХ ст. (за документами Державного архіву Черкаської області)

Тетяна Клименко

кандидатка історичних наук, доцентка, директорка

Анотація

Мета статті - проаналізувати інформаційний потенціал документів фондів Державного архіву Черкаської області, що стосуються життя і діяльності поляків на теренах краю; визначити видатних представників польського етносу - культури, освіти, мистецтва, громадських, політичних і військових діячів, які збагатили історію Черкаського краю; розглянути культурно-етнічні та громадсько-політичні особливості, що вирізняли поляків із поміж інших громад. Методологія дослідження передбачає дотримання принципів історизму, науковості, всебічності у вивченні історичних джерел, цивілізацій- ного і системного підходів. Реалізація методологічних принципів забезпечувалася шляхом застосування методів узагальнення, критичного аналізу і синтезу, дослідження хронологічних аспектів територіальних і демографічних змін, динаміки розвитку польських громад. Наукова новизна статті зумовлена введенням у науковий обіг документів Держархіву Черкаської області і потребою у розширенні джерельної бази з цієї дослідницької проблеми. За допомогою архівних джерел як одного з елементів наукового дослідження стало можливим установлення чисельного складу польського населення, відтворення процесу заселення та господарського освоєння черкаських земель, зумовленого сукупністю складних етнокультурних процесів. Внесок поляків у розвиток краю є одним із найменш вивчених аспектів, який потребує комплексного вивчення. У висновках наголошено на взаємозв'язках українського і польського народів, яких поєднують близькість мов, культур і традицій, спільна багатовікова історія. Акцентовано, що видатні представники польського етносу зробили значний внесок у мистецтво, культуру, політику, економіку Черкащини. Перспективи подальших досліджень. Продовження пошукової роботи з метою введення до наукового обігу нових архівних документів про особливості життєдіяльності поляків на теренах Черкащини, що сприятиме всебічному та об'єктивному вивченню історії польського народу в Україні.

Ключові слова: архівні документи; польська етнічна група; Черкащина; римо-католицька церква; українсько-польські зв'язки.

Abstract

Tetiana Klymenko

Candidate of Historical Sciences, Associate Professor, Director,

State Archives of Cherkasy Region

POLES IN CHERKASY REGION IN THE SECOND HALF OF THE 19 - FIRST HALF OF THE 20 CENTURY (According to the Documents of the State Archives of the Cherkasy Region)

The purpose of the article is to analyze the informative potential of documents of fonds of the State Archives of Cherkasy Region, that touch life and activity of Poles on region; to identify prominent representatives of the Polish ethnic group - culture, education, art, public, political, and military figures who enriched the history of the Cherkasy region; to examine the cultural, ethnic, social, and political features that distinguished Poles from other communities. The research methodology involves adherence to the principles of historicism, scientificity, comprehensiveness in the study of historical sources, civilizational and systemic approaches. The implementation of methodological principles was ensured by applying the methods of generalization, critical analysis and synthesis, studying the chronological aspects of territorial and demographic changes, and the dynamics of Polish communities. The scientific novelty of the article is determined by the introduction into the scientific circulation of documents of the State Archives of the Cherkasy Region and the need in expansion of the source base on this research problem. With the help of archival sources as ones of the elements of scientific research the establishing of the numerical composition of the Polish population and the reproducing of the process of settlement and economic development of the Cherkasy lands, caused by a set of complex ethno-cultural processes became possible. The contribution of Poles to the development of the region is one of the least studied aspects that needs a comprehensive study. The conclusions emphasize the interrelationships of the Ukrainian and Polish peoples, which are united by the proximity of languages, cultures and traditions, and a common centuries-old history. It is emphasized that outstanding representatives of the Polish ethnic group made a significant contribution to the art, culture, politics, and economy of Cherkasy. Prospects for further research. Continuation of search work with the aim of introducing into scientific circulation new archival documents about the peculiarities of life activities of Poles on the territory of Cherkasy region, which will contribute to a comprehensive and objective study of the history of the Polish people in Ukraine.

Key words: archival documents; Polish ethnic group; Cherkasy region; Roman Catholic Church; Ukrainian-Polish relations.

Актуальність теми полягає у вивченні формування та розвитку польської етнічної групи, яка мешкала на території Черкащини у другій половині ХІХ - першій половині ХХ ст., висвітленні процесу заселення черкаських земель поляками в окреслений період.

Специфіка життєдіяльності польської спільноти на Черкащині визначалася, насамперед, складними взаємовідносинами з владою в політичних і мовних питаннях, а також у майнових правах на землю, неоднорідністю її соціального становища, істотними кількісними та якісними змінами в структурі польських громад, в їхній етнокультурі й ментальності. Як свідчать архівні документи, полякам доводилося пристосовуватися до життєвих ситуацій та контактувати з представниками різних національностей. Попри всі труднощі, вони відігравали значну роль у розвитку краю.

Аналіз наявної джерельно-документальної бази дозволяє розкрити суспільно-політичні й культурні аспекти історії формування та особливості розвитку польської етнічної громади, її роль і значення для суспільно-економічного розвитку Середнього Подніпров'я.

У працях Д. Бовуа ', Н. Громакової Бовуа Д. Шляхтич, кріпак і ревізор: Польська шляхта між царизмом та українськими масами (1831-1863). Київ, 1996. 415 с.; Його ж. Російська влада і польська шляхта в Україні: 1793-1830. Львів, 2007. 284 с.; Його ж. Битва за землю в Україні 1863-1914 = La bataille de la terre en Ukraine 1863-1914 : поляки в соціо-етнічних конфліктах / пер. на укр. З. Борисюк; НАН України, Ін-т східноєвропейських досліджень. Київ: Критика, 1998. 334 с. Громакова Н. Ю. Польський національний рух у Правобережній Україні: регіональна специфіка // Історичний архів. 2015. Вип. 14. С. 27-34., І. Лісевича Лісевич І. Т. Духовно спраглі (духовне життя польської національної меншини на Наддніпрянській Україні в 1864-1917 рр.). Київ, 1997. 240 с. О. Калакури Калакура О. Я. Поляки в етнополітичних процесах на землях України у ХХ столітті. Київ: Знання України, 2007. 520 с., О. Морозової Морозова О. С. Дослідження історії України першої половини ХХ ст. в сучасній польській історіографії: напрямки, концепції, дискусії. Миколаїв, 2020. 432 с., О. Ніколаєнко Ніколаєнко О. О. Польські жінки Наддніпрянської України в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.: громадське й приватне життя. Харків: НТМТ, 2015. 360 с., С. Оліпер Оліпер С. І. Громадсько-політичне життя польської меншини Правобережної України 90-х рр. ХІХ - початку ХХ століття: дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Оліпер Світлана Іванівна; Кам'янець-Подільський нац. ун-т ім. Івана Огієнка, 2016. 275 с. та інших дослідників здійснено загальний аналіз історичних, етнічних, політичних, культурних, духовних, соціально-економічних аспектів життя й діяльності польської меншини в Україні. Висвітлено особливості формування, заселення українських земель польською людністю, простежено демографічні й соціальні зміни в її складі, асиміляційні процеси, визначено чинники динаміки етнічного складу населення, походження шляхетських родів, діяльність польських інтелектуалів і меценатів Правобережжя України.

Зазначимо, що в раніше публікованих працях про поляків України майже не залучалися документи Державного архіву Черкаської області. Разом із тим, у фондах архіву відклалися численні документи, що є важливими для висвітлення досліджуваного питання. Виключенням є розвідка авторки цієї статті8, що стала основою для розширеної версії, яка пропонується читачеві, оскільки збагачена інформацією з додатково опрацьованих документів 13-ти фондів архіву.

У пропонованій статті більшість документів з історії польської людності на теренах Черкащини з фондів Держархіву Черкаської області вводяться в науковий обіг уперше. Це підсилює наукову новизну статті та збагатить наші історичні знання новими фактами і відомостями про чисельність і становище польської меншини на теренах сучасної Черкащини (в часі її перебування в складі російської і радянської імперій).

Джерельна база та видовий склад архівних документів, на яких ґрунтується стаття, різноманітні й різнопланові. Документи означеної проблематики представлені у фондах місцевих адміністративних установ, сільських управ і товариств, комісій у справах про вибори до Державної Думи, міських, міщанських, земських, земельних управ, міських магістратів, органів юстиції, правоохоронних органів, економічних контор, земельних товариств, установ та організацій освіти, релігійних установ. Значну частину складають офіційні документи: циркулярні розпорядження, укази, постанови, рапорти, донесення, статутні грамоти, статистичні відомості про народонаселення, списки дворян, які мали нерухоме майно, формулярні списки викладачів і відомості про успішність учнів, документи з фінансових і господарських питань, списки парафіян, позасудові кримінальні справи, офіційне листування. Серед вагомого комплексу документів цінність для збереження історичної пам'яті представляють метричні книги про народження на теренах Черкащини видатних поляків, їх національний, аграрний, демографічний, конфесійний вплив на розвиток суспільства, роль польських Клименко Т. Поляки на Черкащині наприкінці XIX - на початку XX ст. // Культурно-історична спадщина України: перспективи дослідження та традиції збереження. Матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції (з міжнародною участю) (20-21 жовтня 2022 р., м. Черкаси). Черкаси, 2022. С. 244-247. землевласників в економічному розвитку регіону. Особливий інтерес становлять документи, що містять порівняльний аналіз демографічних даних з огляду на тогочасні історичні обставини життя суспільства. культурний етнічний громадський політичний

Зазначимо, що у зв'язку зі зміною адміністративно-територіального поділу України частина населених пунктів Вінницької, Київської, Кіровоградської та Полтавської областей у 1954 р. увійшла до складу новоутвореної Черкаської області. Відповідно, згодом до Держархіву Черкаської області були передані фонди з держархівів цих областей, в яких також відклалися документи про поляків.

Історія Черкащини з давніх часів була тісно пов'язана з польською етнічною групою. Асимілювання поляків на Черкащині розпочалося ще з 1030 р., коли Ярослав Мудрий після походу на Польщу привіз полонених і розселив їх у долині річки Рось. Протягом перебування Черкащини в складі Речі Посполитої чисельність польського населення зростала і свого максимуму на теренах краю досягла у XVIII ст. На початку XIX ст. поляки становили значний відсоток населення, переважаючи в більшості міст, і займали, порівняно з українцями, вищі посади в адміністративних, судових і військових установах. На всій території Черкащини мешкало багато поляків-землевласників і промисловців, які володіли 43% всієї орної землі (їхня частка серед великих землевласників сягала 90%).

Проте, через військові дії та різного роду протистояння, коли Черкащина опинялася в епіцентрі кривавих подій, запровадження спеціального обтяжливого грошового податку для поляків, заборону з 1890 р. передавання землі в пожиттєву власність, купівлі частини спадщини та надання дозволу на успадкування майна лише подружжям і лише по прямій лінії спричинили значні демографічні зрушення у чисельності польського населення на Черкащині. Утиски польської національної культури призвели до того, що значний відсоток поляків змушений був виїхати з Черкаського краю, а деякі з тих, хто залишився, не змогли зберегти національні польські традиції, а відтак і знання рідної мови, ставши жертвою русифікаційної політики.

У 1907 р., із метою виявлення кількості осіб нацменшин, у Положення про вибори у Державну Думу були внесені зміни щодо відомостей про виборців із зазначенням віку, віросповідання, національності, службового становища, майнового стану та місця проживання. У списку осіб Звенигородської повітової управи, які мали право голосу для виборів у Державну Думу від 11 липня 1907 р., із 49 осіб лише 14 ідентифікували себе поляками та за характерними ознаками польських прізвищ 12 осіб віднесли себе до росіян9. Подібні відомості Держархів Черкаської обл. (Державний архів Черкаської області). Ф. 690. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 21.

є і в списках виборців Черкаської повітової комісії у справах із виборів у Державну Думу за 1906, 1909, 1910, 1912 рр. Держархів Черкаської обл. Ф. 700. Оп. 1. Спр. 44. Арк. 28. Там само. Ф. 403. Оп. 16. Спр. 1. Арк. 9.

У відомостях 1917 р. про чисельність населення за національним складом у селах Михайлівської волості з 3 тис. 558 мешканців у с. Ми- хайлівка, з 2 тис. 90 осіб у с. Райгород, із 1757 осіб у с. Березняки-1 поляки не зазначені, у с. Березняки-2 - 6 поляків, Руська Слобідка - 3 поляки. У селах Смілянської волості: в селищі при рафінадному, піщаному, механічному, Балакліївському заводах, хуторі Миколаївка, селах Балаклія, Костянтинівка, Мале Старосілля поляки не зазначені. У селах Худяківської волості: Худяки, Талдики, Ломовате, Сагунівка, Чернявка, а також Вязівської, Дахнівської, Мліївської, Жаботинської, Царсько-Слобідської, Орловецької волостей поляки не зазначені; Лесь- ківської волості - з 8 тис. 36 мешканців - 3 поляки; Байбузо-Білозір- ської волості - з 10 тис. 335 мешканців лише в с. Байбузи - 7 поляків, у с. Білозір'я - 16 поляків; Деренковецької волості - тільки в с. Дерен- ковець лише 1 поляк; Мошенської волості - з 13 тис. 216 мешканців - 96 поляків; Матусівської волості - з 9 тис. 447 мешканців - 17 поляків; Ташлицької волості - з 19 тис. 908 мешканців - 69 поляків; Ротмистрів- ської волості - з 13 тис. 418 мешканців - 15 поляків; Городищенської волості - з 14 тис. 950 мешканців - 100 поляків п.

Прикладом вимушеного зросійщення є Альдона Гружевська - полька за походженням, революціонерка, політична діячка, донька шляхетних заможних землевласників, дружина видатного українського вченого-помолога, фундатора наукового садівництва Левка Симиренка, з яким вона вступила у шлюб ще у сибірському засланні. Справедлива й чуйна, вона боляче сприймала панування чужинців на її батьківщині та розуміла потреби земляків, отож із запалом молодої душі присвятила себе боротьбі з царизмом. Проте, вже у пізньому періоді життя в її тимчасовому свідоцтві на проживання від 23 березня 1924 р. було вказано, що вона за національністю росіянка Там само. Ф. Р-5799. Оп. 1. Спр. 141. Арк. 5.

У 1925 р. відповідно до розпорядження Шевченківського окрви- конкому був проведений облік нацменшин в усіх населених пунктах округу, який засвідчив значне зменшення офіційно зареєстрованих мешканців польської національності ³¹ Шулькевич М. М., Дмитренко Д. Д. Киев: архитектурно-исторический очерк. Киев, Издательство «Будівельник», 1978. С. 85.. Так, у селах Черкаського району: Березняках значилися 3 особи, Змагайлівці - 1, Софіївці - 30, Шелепухах - 18; Монастирищенського району: Леськовому - 26, По- ловинчику - 18, Новому Місті - 19, Летичівці - 27, Копіюватій - 6, Великій Севастянівці - 9, Дібрівці - 18.

Проте, незважаючи на тиск офіційної влади на нацменшини, були особистості, які мали власну думку і зберегли свою національну ідентичність. Серед них був Олександр Леплинський - дійсний статський радник, директор Черкаської міністерської чоловічої гімназії, якого у 1912 р. Черкаська повітова комісія у справах із виборів у Державну Думу висунула до складу виборців у губернські виборчі збори. Також не зреклися своєї національності представники шляхетних родів, дворяни: генерал Йосип Буркат, Фелікс Шимановський, Владислав Ясенецький, Михайло Ярузельський, Ксаверій Браницький та інші14. У списку виборців у графі «національність» напроти їхніх прізвищ зазначено - «поляк»15.

Попри те, що російською імперською владою на Черкащині, як і у всій Україні, насильно проводилася політика русифікації, польське населення намагалося зберегти свою мову і культуру. Духовним центром, навколо якого воно гуртувалося, була Луцько-Житомирська дієцезія римо-католицької церкви16.

Наприкінці XIX - на початку ХХ ст. структура римо-католицької церкви, здебільшого, була така ж, як і в минулі часи. Проте, у зв'язку з тим, що після поділів Речі Посполитої перед російським урядом постала проблема включення Правобережної України в систему єдиної імперської держави і встановлення притаманного їй територіального та адміністративного поділу, розпочався наступ на католицизм, у ході якого велася цілеспрямована політика з метою зменшення впливу ри- мо-католицької церкви в житті краю та її знищення як такої. Церква була перетворена на державне відомство, усі сфери її діяльності регламентувалися державними законами. Одним з останніх призначень Луцько-Житомирської дієцезії стало затвердження 30 листопада 1917 р. ксьондза Владислава Шпачинського на посаді вікарія Мошенського приходу Черкаського повіту.

Починаючи з 1920-х років, радянська влада вдалася до систематичних утисків польського населення, значна кількість представників якого була піддана репресіям за національною ознакою та звинувачена у «контрреволюційній діяльності» через «підтримання зв'язків із родичами у Польщі та агітацію проти радянської влади», що простежується за кримінальними позасудовими справами. Постановою Особливої Ради при Колегії ДПУ СРСР були засуджені до ув' язнення в концтаборах терміном від 3-х до 10-ти років і розстрілу сотні поляків Черкаського краю, серед яких: Владислав Петровський, 1886 р. н., колишній польський офіцер, мешканець м. Умань; Генрих Невенгловський, 1888 р. н., лісничий, мешканець м. Звенигородка17; Вікентій Дзевиць- кий, 1879 р. н., мешканець с. Сарни Монастирищенського району18; Олена Недзельська, 1896 р. н., робітниця станції Бобринська, мешканка м. Сміла19; мешканці с. Валява Городищенського району, в родині яких було троє малолітніх дітей - Яків Олемпський, 1884 р. н., агроном Городищенського цукрового комбінату та Яніна Олемпська (в дівоцтві - Кржеховська), 1891 р. н.20

Разом із тим, для прикриття своєї злочинної діяльності органами влади була розгорнута урядова програма щодо активного залучення представників різних нацменшин до соціально-економічного розвитку країни. З цією метою окрвиконкоми доручали райвиконкомам провести роботу з уточнення кількісного складу нацменшин, які проживали в населених пунктах країни, з детальним визначенням мешканців всіх національностей21.

За архівними документами можна скласти загальне уявлення щодо кількості польського населення у 1925 р. лише в окремо взятих районах Черкащини. Так, за відомостями Уманського окружного статистичного бюро чисельність польського населення в районі складала 548 осіб22. У селах Монастирищенського району проживала 691 особа23. Якщо аналізувати статистичні дані за окремими населеними пунктами, то їхня чисельність була дуже незначна: Сарни - 22, Половинчик - 18, Нове Місто - 19, Монастирище - 29, Летичівка - 21, Копіювата - 2, Велика Севастянівка (нині - Христинівського району) - 18, Дібрівка - 18, Аврамівка - 724. Навіть у звіті Черкаської міської ради від 9 лютого 1926 р. у розділі «Кількість населення» зазначено лише 347 осіб інших національностей (крім евреїв і росіян) 25.

У звіті Уманського окрвиконкому за 1926 р. є фрагментарні відомості про стан роботи польського підвідділу відділу народної освіти, в якому зазначалося, що польського населення в окрузі нараховувалося близько 10 тис. осіб, більшість з яких займалася сільським господарством; на виробництві було зайнято 500-600 осіб. Населення було дуже релігійне, із відчутним батьківським впливом на дітей. В окрузі діяло 8 польських шкіл, в яких працювали виключно поляки: 17 вчителів, 2 вихователі, бібліотекар. Школи відвідували 370 польських дітей. Крім того, в м. Монастирище існувала польська трудова школа, в м. Умань - інтернат для дітей-поляків, у с. Шуляки Цибулівського району - польський шкільний кооператив.

У 1926 р. у шкільних закладах (переважно при цукрових заводах) були організовані польські загони піонерів із загальною кількістю 150 дітей. Залучивши вчителів польської національності до культурно-громадської роботи, місцеві органи управління створили в 15-ти населених пунктах Уманського округу 3 хати-читальні для ліквідації безграмотності, в яких навчалися 120 осіб, організували заняття по- літпросвіти, драматичні гуртки. Бібліотеки сільських будинків культури поповнювалися польською літературою. У них нараховувалося близько 7 тис. книг, видавалися 8 польських стінгазет й окружні газети «Серп» і «Світ»26.

У подальші десятиліття політичний устрій держави та підсвідоме розуміння самозбереження впливали на характер способу життя польського населення. Значна кількість його практично зникла з територій, які свого часу були густо населені. У статистичних звітах щодо національного складу населення у 1944-1945 рр. зазначено, що у Черкаському районі польське населення проживало лише в незначній кількості сіл: Березняки - 3, Софіївка - 30, Ірдинь - 2, Змагайлівка - 1, Шелепу- хи - 1 особа 27.

Однак, незважаючи на значний відтік польського населення, що відбувся у XIX - на початку XX ст., необхідно зазначити, що велика кількість його представників була свідком і учасником багатьох історичних подій і зробила значний внесок у розвиток краю. Магнатські латифундії Санґушків, Потоцьких, Браницьких, Замойських, Чарто- рийських та інших землевласників переживали економічне піднесення, перетворившись на прибуткові підприємства у галузі харчової промисловості, пов'язані з переробкою сільськогосподарської продукції, цукроварінням, виробництвом хліба, винокурінням тощо. Розвиткові виробництва зерна, цукру, торгівлі лісом сприяло залучення техніки, дешевої робочої сили, а також упровадження нового виду транспорту - залізниці.

Як і кожна нація, польська має своїх визначних особистостей. Імена багатьох поляків, вихідців із Черкащини, відомі всьому світу. Також можна згадати багато видатних творів, створених саме під час перебування польських митців на черкаській землі.

Зокрема, тут жили й творили великі польські письменники. Одним із найвідоміших був польський поет Адам Міцкевич (1798-1855). Приїхавши в Київ, А. Міцкевич познайомився із Германом Головинським, відомим колекціонером старовини - книг і гравюр, який запросив його до свого маєтку в селище Стеблів (колишнього Корсунь-Шевченків- ського, нині - Черкаського району). На високому скелястому березі Росі стояв двоповерховий флігель, у якому наприкінці лютого 1825 р. зупинявся А. Міцкевич. Він перебував на Корсуньщині недовгий час, постійно цікавлячись суспільним і культурним життям, фольклором та історією. Згадка про перебування у Стеблеві, «блакитнооку Рось» і липу на її високому березі відображена в поемі А. Міцкевича «Пан Тадеуш» та вірші «Подорожні» до альбому, присвяченому Емілії - дружині Г. Головинського. Тут було написано більшість із його сонетів, у т. ч. балади «Воєвода» та «Дозор».

В Умані народився й жив польський поет, перекладач, фахівець із класичної філології Юзеф Єжовський (1807-1865) - друг і однодумець А. Міцкевича, відомий також як один із засновників і керівник студентського Товариства філоматів (1816-1823) у м. Вільно.

Не менш відомими представниками польського письменства Черкащини були поети і драматурги, громадські діячі - Александр Кароль Гроза (1807-1875) (автор роману про Миколу Потоцького «Староста Канівський»28; Йосиф Богдан Залеський (1802-1886), Северин Гощин- ський (1801-1876) (нині переважно відомий завдяки поемі «Канівський замок» і готичній повісті «Король замчиська») та Міхал Грабовський (1804-1863) (автор поеми «Пан староста Канівський»), які здобували освіту в Уманській уніатській школі при місцевому василіанському монастирі. С. Гощинський і М. Грабовський були засновниками і яскравими представниками «української школи польського романтизму» в польській літературі, позначеної прагненням шляхетської демократії використовувати селянство як допоміжну силу для боротьби за національну незалежність29. До того ж, дружина М. Грабовського - Павлина Росьцішевська була донькою Чигиринського поміщика Кароля Росьцішевського та його дружини Бони (в дівоцтві - Шиманов- ської).

На Черкащині у с. Тимошівка (колишнього Кам'янського, нині - Черкаського району) народився Кароль Мацей Шимановський (1882-- 1937) - відомий польський композитор, піаніст, педагог, музичний і громадський діяч, публіцист, автор опер «Хагіт» (1913), «Король Рогер» (1924), балетів «Мандрагора» (1920), «Гарнасі» («Розбійники з Татр», 1932) тощо.

Ванда Василевська (1905-1964) - польська письменниця і громадська діячка під враженням недовгого перебування в Умані у 1945 р. присвятила цьому місту нарис «Мальви і лом» 30.

У с. Водяниках народився польський письменник, драматург, публіцист, літератор і критик Станіслав Грудзинський (1852-1884). Його найвідоміший твір - «Українські повісті», куди увійшли: «Ніч на Івана Купала», «Рідні сестри», «Підпанок».

Релігійна діячка, просвітителька Марцеліна Даровська (в дівоцтві - Котович, 1827-1911) народилася і виросла в с. Шуляки на Жашківщині. Стала засновницею і першою настоятельницею монастиря сестер-непо- рочниць у м. Язлівець біля Бучача на Тернопільщині. При монастирі нею було організовано першу християнську школу-інтернат для дівчаток зі шляхетних католицьких родин.

На Уманщині писав свої праці В'ячеслав Липинський (18821931) - український історик і політичний діяч польського походження, історіософ, соціолог, публіцист, теоретик українського консерватизму, один із організаторів Української демократично-хліборобської партії та «Українського союзу хліборобів-державників». За гетьманату - посол України в Австрії.

У с. Чижівка Звенигородського повіту народився видатний антрополог, лікар і етнограф Ісидор Коперницький (1825-1891) - автор понад 100 наукових праць, у т. ч. монографії «Про руських горців у Галичині», підготовленої за матеріалами, зібраними ним в експедиції 1888 р., і названої І. Франком «першим систематичним дослідженням українців Карпат».

Одного з найоригінальніших польських архітекторів, твори якого стали зразком високопрофесійної архітектури в Україні, Польщі, Ірані, підприємця, мецената Владислава Городецького (1863-1930) називають «українським Гауді», який зробив багато для нашого краю. У 1880 р. в Умані архітектор побудував приміщення шестикласної чоловічої гімназії (нині - Агротехнічний коледж), торгово-виставкової палати та Вищого міського народного училища (нині - педучилище), в Мошнах - лікарню. У Черкасах за його проєктом було побудовано кілька приміщень: чоловічу гімназію (нині - музичне училище), жіночу гімназію (нині - Будинок дитячої та юнацької творчості), Громадський банк (нині - редакції газет «Черкаський край» і «Вечірні Черкаси»). Крім того, архітектор брав участь у проєктуванні торгових рибних і м' ясних рядів Миколаївського ринку в Черкасах (нині один із них зберігся у дворі між старим корпусом Черкаського національного університету і вул. Лазарєва)31.

Тісно пов' язані з Україною були й польські художники, зокрема Ян Станіславський (1860-1907) - український і польський живопи- сець-імпресіоніст, який народився на батьківщині Тараса Шевченка - в с. Вільшана Звенигородського повіту. Художник уважав Україну своєю другою вітчизною й змалював її у численних пейзажах («Пасіка в Україні», «Будяки», «Дніпро під Києвом», «Михайлівський собор у Києві», «Біла Церква», «Тополі», «Соняшники», «Вітряки», «Дерева» тощо) і жанрових картинах («Український козак», «Вечеря», «Праля», «Лірник» тощо. Його учнями і послідовниками були відомі українські художники: Микола Бурачек, Іван Труш, Олекса Новаківський.

Спливають роки, але в людській пам'яті незабутніми залишаються імена знаних постатей рідної землі польського походження, які творчими доробками навіки вписали свої імена в історію регіону. Вони зробили значний внесок у становлення обох держав - України і Польщі, причинившись до розвитку мистецтва, культури, економіки та багатьох інших сфер суспільного життя, а найголовніше - зміцнили зв'язок між народами. Їхні знання і вміння, наукова, педагогічна, просвітницька, творча, благодійна праця сприяли розвитку Черкащини. Українсько-польські взаємини являють собою вагоме історико-культурне явище, цікаве як своїми коренями, генетичними джерелами, так і місцем і роллю в процесі впливу і взаємозбагачення досвідом у контексті загальноєвропейського історичного розвитку.

Маємо надію, що документи Держархіву Черкаської області з означеної проблематики будуть оцифровані і стануть у пригоді для більш ґрунтовного дослідження життя й діяльності польської спільноти на Черкащині, особливо у світлі викликів повномасштабної війни росії проти України та всебічної допомоги і підтримки з боку Польщі.

References

1. Bovua, D. (1996). Shliakhtych, kripak i revizor: Polska shliakhta mizh tsaryzmom ta ukrainskymy masamy (1831-1863) [The noble, the serf and the revizor: the Polish nobility between tsarism and the Ukrainian masses (1831-1836)]. Kyiv. [in Ukrainian].

2. Bovua, D. (1998). Bytva za zemliu v Ukraini 1863-1914 = La bataille de la terre en Ukraine 1863-1914: poliaky v sotsio-etnichnykh konfliktakh [The battle for land in Ukraine 1863-1914 = La bataille de la terre en Ukraine 1863-1914: Poles in socio-ethnic conflicts]. (Z. Borysiuk, Trans.). Kyiv: Krytyka. [in Ukrainian].

3. Bovua, D. (2007). Rosiiska vlada i polska shliakhta v Ukraini: 1793-1830 [Russian power and the Polish nobility in Ukraine: 1793-1830]. Lviv. [in Ukrainian].

4. Dzeverin, I. O. (Ed.) (1988). UkrainskaLiteraturnaEntsyklopediia [Ukrainian Literary Encyclopedia] (Vol. 1. A-H). Instytut literatury im. Tarasa Shevchenka NAN Ukrainy. Kyiv: Holovna redaktsiia URE. [in Ukrainian].

5. Hromakova, N. Yu. (2015). Polskyi nazionalnyi rukh u Pravoberezhnii Ukraini: rehionalna spetsyfika [Polish national movement in Right Bank Ukraine: regional specifics]. Historical archive, 14, 27-34. [in Ukrainian].

6. Kalakura, O. Ya. (2007). Poliaky v etnopolitychnykh protsesakh na zemliakh Ukrainy u ХХ stolitti. [Poles in ethno-political processes on the lands of Ukraine in the 20th century]. Kyiv: Znannia Ukrainy. [in Ukrainian].

7. Lisevych, I. T. (1997). Dukhovno sprahli (dukhovne zhyttia polskoi natsionalnoi menshyny na Naddniprianskii Ukraini v 1864-1917 rr.) [Spiritually thirsty (the spiritual life of the Polish national minority in Transdnieper Ukraine in 1864-1917)]. Kyiv: Naukova Dumka. [in Ukrainian].

8. Morozova, O. (2020). Doslidzhennya istorii Ukrainy pershoi polovyny XX st. v suchasnii polskii istoriografii: napryamki, kontsepzii, dyskusii [Study of the history of Ukraine in the first half of the 20th century. in modern Polish historiography: trends, concepts, discussions]. Ukrainian historical journal, 6, 196198. [in Ukrainian].

9. Nikolaienko, O. O. (2015). Polski zhinky Naddnipryanskoi Ukrainy v drygii polovyni Х1Х - na pochatky ХХ stolittia; gromadske i pryvatne zhyttia [Polish women of Dnipro Ukraine in the second half of the 19th and early 20th centuries: public and private life]. Kharkiv: NTMT. [in Ukrainian].

10. Oliper, S. I. (2016) Gromadsko-politychne zhyttia polskoi menshyny Pravoberezhnoi Ukrainy 1990h rokiv Х1Х - pochatky ХХ stolittia [Social and political life of the Polish minority of Right-Bank Ukraine in the 1990s - 19 century from the beginning of the 20th century]. (Candidate's thesis). Kamyanets-Podilskyi. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru