Музичний фольклор як специфічна мова людського спілкування

Размещено на http://www.allbest.ru

Музичний фольклор як специфічна мова людського спілкування

Musical folklore as a specific language of human

communication

Садовенко Світлана Миколаївна (Svitlana Sadovenko),

доктор культурології, професор, професор кафедри академічного і естрадного вокалу та звукорежисури режисури та кафедри акторської майстерності імені народної артистки України Лариси Хоролець Інституту сучасного мистецтва Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, заслужений діяч мистецтв України, член Національної всеукраїнської музичної спілки (Doctor of Cultural Studies, Professor, Professor of the Department Рор Vocal and Sound Directing and Professor of the Department of Directing and Acting named after People's Artist of Ukraine Larisa Khorolets Institute of Contemporary Art National Academy of Management of Culture and Arts,

Honored Art Worker of Ukraine, member of the National All-Ukrainian Music Union).

Видатний психолог Л. Виготський обґрунтував той факт, що під впливом музики здійснюється упорядкування внутрішніх процесів емоційного розвитку, що супроводжується значною втратою нервово- психічної енергії. У відповідності з таким підходом музичні твори можуть розглядатися як система подразників, мета яких полягає у моделюванні певних емоційних станів. Процес музичного сприймання, як і цінність музичного твору, стає лише результатом суб'єктивної віднесеності музичних вражень у більш піднесене, «культурне», розважальне чи інше русло дитячої фантазії, уяви. Виховний ефект залежить від відношення особистості до твору мистецтва, зацікавленості в певному виді діяльності.

Поряд з усвідомлюваними процесами в ході музичного сприймання має місце виникнення несвідомих психічних реакцій. Тому в роботі з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку важливо використовувати спеціально дібрані музичні твори, які, впливаючи на афективну сферу дитини, здатні розвивати у неї вищі психічні функції - мислення, волю, мотивацію. Значний емоційно-позитивний вплив на особистість, особливо дитини дошкільного віку, може справити робота саме на матеріалі дитячого музично-ігрового фольклору [7].

Фольклор - невід'ємна складова національної культури, яка у сконцентрованій формі подає одночасно народну філософію, етику й естетику, створюючи неповторний національний образ світу. У нашій праці ми розглядаємо «фольклор» як народну музично-поетичну творчість, маючи на увазі власне музично-поетичний фольклор - вокальну (пісенну), інструментальну, вокально-інструментальну і музично- танцювальну творчість народу. Найцікавішим, простим і доступним музичним фольклорним матеріалом для дітей дошкільного віку є «дитячий музичний фольклор».

Ще у далекому 1935 році Я. Кузьмів у своїй доповіді на педагогічному зібранні у Львові наголосив, що завданням виховання є потреба ввести дитину «в світ культурних вартостей», розуміючи під терміном «культура» «скоріш духовний процес, що саме раз-у-раз проходить на прикладі витворених уже культурних цінностей, як: звичаї, мораль, мистецтво, наука, мова, господарські вартості, література тощо». Він вважав, що коли ми усвідомимо собі, що «йде тут про витворення нового типу людини, - типу, що вивінуваний у максимум побажаних, корисних (фізичних і психічних) прикмет, людини, що кормиться дорібком минулих поколінь, що свідома свойого духового зв'язку з ними, людини, що творчим зусиллям помножує й поглиблює національну культуру і вносить її цінності у всесвітню культурну скарбницю, - тоді буде ясно, що національне виховання у своїй найглибшій суті - це творення і безупинне досконалення нації» [8, с. 113].

Проблема, визначена у минулому столітті, залишається актуальною у сьогодення. Актуальність її полягає в тому, що виховання, побудоване на національному підґрунті, допомагає вирішенню широкого кола педагогічних завдань, пов'язаних з формуванням і розвитком особистості з самого раннього дитинства. Дійсно, людина, спочатку маленька, пізніше - доросла, тільки тоді твердо стоїть на ногах, коли відчуває і розуміє рідну землю, її традиції, історію.

Новітня наукова думка та передовий педагогічний досвід дає нам приклади дбайливого відношення до народного мистецтва, використання його як основи для створення прогресивних педагогічних концепцій музичного виховання, а також введення в педагогічну практику як необхідний матеріал.

Теоретико-методологічні аспекти застосування народних музичних традицій для розвитку музично-творчих здібностей у дітей, у тому числі дошкільного віку, широко розроблялися у ХХ столітті зарубіжними дослідниками Б. Бартоком, З. Кодаєм, К. Орфом, Б. Трічковим. Використовуючи в музичній освіті дітей творче музикування, формуючи в них музичний слух, як основу музичної освіти, на класичній, сучасній та народній музиці різних країн і континентів, вони прагнули включити музику до загальної системи гармонійного розвитку особистості людини.

Зокрема, Б. Барток у дитячому музичному вихованні підкреслював значення фольклору, народних ладів і ритмів.

К. Орф, видатний німецький композитор і педагог, вважав, що в ранньому дитинстві найкраще звертатися до найдавніших мовних форм, які духовно відповідають раннім ступеням розвитку свідомості дитини. Педагог прагнув, щоб це був «світ, доступний усім дітям». Дуже влучними є його слова «я не думав про виховання особливо обдарованих дітей, а мав на увазі виховання на ширшій основі, яка б дала змогу охопити й малообдарованих дітей». Отже, не можна виховувати особистість на випадковому матеріалі. Найкращим для виховання дітей дошкільного віку є народна словесна творчість (фольклор): колискові пісні, лічилки, дражнили, скоромовки, заклички, приказки, колядки, щедрівки, веснянки тощо. При їх виконанні діти можуть легко ставати творцями найпростішої мелодії, що активізує музичне мислення, а обрядові тексти фольклорного матеріалу викликають посилену роботу уяви всіх учнів.

Аналізуючи музично-виховну систему К. Орфа, сучасний науковець О. Ростовський зазначає, що вона «закладає хороші передумови для участі дітей у різноманітній музичній діяльності, оскільки ґрунтується не лише на інструментальному, а на ритмопластичному, танцювальному, співацькому музикуванні. Вона акумулює передові гуманістичні ідеї гармонійного розвитку особистості, пробудження її творчого потенціалу. Орієнтація на природні сили особистості, на елементарне музикування, на фольклор як першооснову музичної культури, визначають прогресивність і плодотворність педагогічних пошуків К. Орфа» [4, с. 171].

Золтан Кодай, видатний угорський композитор, фольклорист, педагог і просвітитель, писав: «Музика - могутнє джерело душевного збагачення. Наша справа - відкрити його усім людям». З. Кодай був переконаний, що відкриті ним і Б. Бартоком народні пісні мають стати надбанням всього народу.

О. Ростовський підкреслює, що ідея, яка стала вихідною позицією педагогічної концепції З. Кодая, полягає в тому, що основою музичної культури нації і основою музичної освіти, є народна музика, пісня, які через доступність мови та простоту форми передають дітям високі культурні та мистецькі цінності. На думку педагога, тільки спів може розвинути ладовий слух, що є фундаментом музикальності. «Глибока музична освіченість розвивалась завжди тільки там, де основою був спів... Коріння музики у співі» - декларував З. Кодай. В основі його методичної системи знаходиться спів, оскільки співацький голос є найдоступнішим музичним інструментом.

Музикант-педагог приділяв велику увагу розробці програм і поурочних планів, в яких детально визначав чому, в якій послідовності навчати дітей. Основними складовими навчальних програм з музики для загальноосвітніх шкіл Угорщини став пісенний матеріал, підібраний в так званому «кодаївському дусі» (угорські народні та ігрові дитячі пісні), який сприяє розвитку навичок музичного читання-писання, хоровий спів, слухання музики, виховання на уроках музики. Отже, на нашу думку, як і на думку З. Кодая, виховання буде ґрунтовним тільки за умови опори на національний фольклор та традиції музичної культури своєї нації.

При розробці своєї методики ми спиралися на окремі педагогічні ідеї З. Кодая щодо використання національного дитячого музично-ігрового фольклорного матеріалу у музичному вихованні дітей. Особливо нам імпонує прагнення засобами музики вплинути на духовний світ дитини, сприяти гармонійному розвитку особистості, вихованню емоційної чутливості та музичних здібностей, засвоєнню народної музики як специфічної мови людського спілкування.

Завжди цікавими, незважаючи на те, що вже доволі знані, залишаються педагогічні концепції італійського педагога Марії Монтессорі, яка обґрунтувала систему масового дошкільного музичного виховання, посилаючись на сенситивні періоди розвитку дитини. Однак вважаємо за потрібне нагадати деякі основні положення. На думку М. Монтессорі, кожна психологічна функція і здібність має свій оптимальний період розвитку. Якщо ж цей період втрачено, то відповідні навички і здібності формуються важче і майже неефективно. Поділяючи процес музичного виховання дошкільника на три етапи (слухання, розвиток метроритмічного почуття, розвиток гармонічного і мелодичного слуху), М. Монтессорі розробила особливий дидактичний та різноманітний наочний матеріал, створила методику використання в дитячих садках найпростішого музичного інструментарію.

Зазначимо, що Софія Русова широко використовувала в своїх заняттях з дошкільнятами методичні поради італійської дослідниці, зокрема цікаво на її заняттях проводилися хвилини «слухання тиші», які загострюють слух і концентрують увагу дитини.

Додамо, що у 1918 р. Департамент позашкільної освіти, який очолювала Софія Русова, видав «Порадник діячам позашкільної освіти й дошкільного виховання», який мав важливе значення для всіх, хто працював у цій галузі. У Пораднику зазначалось: «Моральне і розумове виховання дитини мусить відповідати психічним, індивідуальним особливостям дитини; тут треба користуватись певного складу ігор, занять і різних вправ для розвитку дітей... Звичайно, вся справа виховання і навчання повинна провадитись в наших українських захистках на національному ґрунті; діти співають свою рідну пісню, читають свою казку, люблять свою гру, кохаються в рідній мові» [3]. Провідною ідеєю документа було виховання дітей саме на національному ґрунті, з урахуванням інтересів дитини, які ставилися на перше місце.

Діяльність створеного С. Русовою дитячого садочка базувалась на національних засадах - рідній мові, природі і, зрозуміло, українській народній грі. Педагог вживала в своїй роботі переважно українські ігри, що впливало на розвиток не тільки спритності дітей. Український фольклор є активним виховним чинником, а музично-естетична діяльність на основі музично-ігрового дитячого фольклору постає однією з провідних форм діяльності дітей в певному віці, впливає на розвиток музичних здібностей - музичного слуху, ритму, пам'яті, емоційного сприймання і відтворення своїх вражень у відповідних проявах.

Збираючи ігри, педагог пропонувала обирати такі, які є важливим чинником забезпечення розвивальної функції і могли б «захопити розум і душу української дитини». На думку Софії Русової, не потрібно придумувати нові ігри, бо «тут маємо досить готового матеріалу свого, українського». Справді, український дитячий музичний фольклор, є, перш за все, ігровим. Гра на фольклорному матеріалі сприяє органічному входженню дітей у світ художньої творчості, під впливом якої у дітей природно формуються емоційний, музично-творчий і розумовий розвиток, здатність до сприймання, мовленнєва, музична інтонація, лексика, відбувається становлення інтересів і смаків. Ці ігри, на думку просвітниці, навчають дітей законів гри, дисциплінують їх, розвивають рухи та розширюють інтереси дошкільнят.

На нашу думку, рухові ігри, побудовані на матеріалі українського фольклору, донині є цікавими для дітей, не втратили своєї актуальності і мають використовуватися в сучасних методиках дошкільного музичного виховання.

Глибока потреба сьогодення в «об'єктивному дослідженні та оцінці громадсько-освітньої, наукової, педагогічної діяльності С. Русової, показує її ролі у розвитку народної освіти і педагогічної думки України» [2, с. 6], а також те, що педагогічні ідеї С. Русової - це значна складова частина історії української педагогіки, змістовний науковий, історичний, національний, педагогічний, психологічний аналіз специфіки українського дитячого садка і школи. Зроблений ще на початку минулого століття, він дає орієнтири сучасній педагогічній науці в практиці розбудови системи дошкільного виховання і школи. Науковий аналіз багатого педагогічного спадку вченої має не тільки теоретичне значення, але й велику практичну цінність в умовах розбудови сучасної системи освіти в Україні.

Цікавими є педагогічні ідеї відомого болгарського педагога ХХ століття Бориса Трічкова. В основі його методики був метод «свідомого нотного співу» («Східці»), в якому беруть участь не тільки розум і свідомість, а й «слухняне горло», тобто голосовий апарат. Найважливішим педагог вважав встановлення координації між слухом і голосом. Диференціюючи форми і методи роботи, завданням музичного виховання дітей дошкільного віку було досягти повної музичної координації дитячого голосу і слуху; розвинути тональне почуття щодо болгарської народної пісні та західноєвропейської музики; розвинути живе відчуття ритму; культивувати любов до музики та активне бажання співати. Б. Трічков вважав: якщо дошкільне музичне виховання проводиться методично правильно і цілеспрямовано, «свідомий спів» у школі буде здійснюватись на міцній основі. Ця думка болгарського педагога не втратила свого науково-практичного значення до цього часу.

Найбільш цікавим, простим і доступним музичним матеріалом для дитячого сприймання від народження до п'яти років є дитячий музичний фольклор. Саме від народження до п'яти років приділено найбільшу увагу у вихованні дитини в народній педагогіці, тобто у той період, коли дитина найінтенсивніше росте і розвивається. В етнопедагогіці взагалі великого значення у розвитку здібностей та обдарованості надається віковим особливостям дитини. Для кожного сенситивного періоду розвитку дітей, при урахуванні різних індивідуальностей, існують певні фольклорні жанри, які спрямовані на розвиток духовності дитини, на засвоєння культурних цінностей, ідей, на розширення знань, розвиток музично- творчих здібностей тощо.

Зрозуміло, що для повноцінного розвитку дітям потрібна музика в усіх її проявах, яка для них є ефективним видом пізнання життя. Саме логічно і структурно організована музика пісенно-ігрового дитячого фольклору впливає в першу чергу на емоційну сферу. Перевага веселих, бадьорих, ігрових музичних інтонацій повчального змісту несе в собі велике виховне та емоційно-моральне навантаження. Емоції ж є енергетичною базою розуму. Емоційний стан загострює, робить більш яскравим сприйняття оточуючого світу та самого себе [6, с. 72-76]. Тому в цей період найдоцільнішим джерелом знань про навколишній світ, а також необхідною умовою виховання національного світогляду у майбутнього громадянина виступає дитячий музичний фольклор. Зрозуміло, що в Україні особливу цінність в навчально-виховній роботі з дітьми дошкільного віку представляє український дитячий музичний фольклор.

Ми постійно зауважуємо на важливості використання матеріалу українського дитячого музичного фольклору у виховному процесі дошкільнят і молодших школяриків. З методикою використання, практичними рекомендаціями і частково репертуаром можна ознайомитись у попередніх наших працях, що вийшли у видавництві «Шкільний світ» [5; 7].

Суть дитячого музичного фольклору - у спрощеній формі його змісту через утішки, пестушки, колисанки, забавлянки, потішки, дитячі пісеньки, казки й гумор дати дитині перші відомості про оточуюче середовище, суспільні цінності, знайомити з культурою свого народу, гармонійно розвивати особистість. У процесі природної музично-ігрової діяльності створюються умови для індивідуальної і групової роботи з дітьми, музичного виховання, загальної пізнавальної активності. Розкривається творчий потенціал, формуються і проявляються музичні здібності спочатку у зовнішніх проявах - плесканні, тупотінні, гуканні малюків, а пізніше - у свідомому емоційному відгуку на спів, музику, виникненні музично-слухових уявлень, а отже у правильній звуковимові слів, чистоті вокального інтонування, музичних рухах, інших видах музичної діяльності.

Важливо, щоб навчання мало розвиваючий характер, а не зводилося до «спонукання» та примусу. І тут на допомогу викладачеві має прийти сім'я. На тлі процесів глобалізації в житті суспільства сім'я є найстабільнішим елементом у національному вихованні особистості, де відбуваються перші кроки її соціалізації. В рамках сім'ї засвоюється близько 60% усього обсягу етнокультурної інформації, яка потім становить основу для етнічної самоідентифікації особистості [1]. Через сімейну сферу передаються традиції між поколіннями. Отже, сім'я є головним носієм національних традицій, котрі протягом століть допомагали формувати широкий духовний світ, високі моральні цінності, виховувати працелюбність, повагу до старших, любов до рідного краю. Зрозуміло, що ефективна сімейна педагогіка має ґрунтуватися, найперше, на особистому прикладі батьків, на їхньому беззаперечному авторитеті, на індивідуальному підході до дитини, взаєморозумінні, доброзичливості, уважному ставленні до потреб, інтересів і бажань дитини та на тісній взаємодії батьків і педагогів.

музичний фольклор дитячий потішки

Використані джерела

Журба К. О. Виховання духовності у підлітків в сучасній українській сім'ї і школі: Дис. канд. пед. наук: 13.00.07 / Інститут проблеми виховання АПН України. Київ, 2000. 261 с.

Пінчук І. М. Освітня діяльність і педагогічні погляди С. Русової (1856- 1940). Дис... канд. пед. наук. К. 1994. 201 с.

Порадник діячам позашкільної освіти і дошкільного виховання. Київ : Друкарня наслідн. Круглянського, 1918. Вип. 1. 134 с.

Ростовський О. Я. Педагогіка музичного сприймання: Навч.-метод. посібник. Київ : ІЗМН, 1997. 248 с.

Садовенко С. М. Розвиток музичних здібностей засобами українського фольклору: Навчально-методичний посібник С. Садовенко. Київ : Шк. світ, 2008. 128 с. (Б-ка «Шк. світу»).

Садовенко С. М. Розвиток музично-творчих здібностей дошкільнят засобами пісенно-ігрових методів дитячого фольклору // Наукові записки, Ніжин: Видавництво НДУ ім. М.Гоголя, 2005. 157 с.

Садовенко С. М. Ти, малий, скажи малому...: музична логоритміка [навчальний посібник]. Київ: Редакція газет з дошкільної та початкової освіти, 2013. 128 с. (Бібліотека «Шкільного світу»).

Ступарик Б. М. Школі - національне виховання молоді (вибрані статті). Івано-Франківськ : Плай, 2005. 304 с.

Размещено на Allbest.ru