Історичні аспекти купальських обрядів

Размещено на http://allbest.ru

Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв

Історичні аспекти купальських обрядів

Дядченко Ольга Миколаївна, магістрантка кафедри хореографії

Київ, Україна

Анотація

Розглянуто загальну характеристику купальської обрядовості в Україні. Виявлено основні закономірності святкування. Проаналізовано обряди та звичаї свята Купала. Акцентовано на основні пункти й аспекти купальських обрядів. Детально описано головні атрибути свята.

Ключові слова: свято Купала, обряди, атрибути, повір'я, культи вогню, води та рослинності.

Україна - така велична й багатогранна. Її культура унікальна та неповторна. З неї черпають натхнення люди з усіх куточків світу. Традиційними елементами української культури є календарні обряди та звичаї. свято український культура купало обряд

Календарна обрядовість поділяється на чотири цикли: весняний, літній, осінній і зимовий. Найрізноманітніший є літній цикл, який тривав від русалій (кінець травня), аж до Головосіки (початок вересня). Саме до цього циклу і входить Купайла (свято Івана Купала). Його святкували 22-23 червня в час літнього сонцестояння: увечері, вночі і в сам день Купала.

Одне з найдавніших писемних свідчень про свято Купала належить XIII століття. Згадка про «канунъ Ивана дни, на самые Купалья» є у Волинському літописі 1262 року, а перші описи Купальського свята в східнослов'янських народів знаходимо в документах XVI-XVII століть [2, 8].

Купало, Купайло, Купала, Купалбог , Іван Купала - бог молодості, шлюбу, краси. Це день літнього сонцевороту, коли Сонце в небі найвище, предки відзначали свято Купала - великий шлюб бога Семиярила з богинею води Даною. У християнські часи цей бог замінили Іваном Хрестителем, до імені якого стали додавати народне прізвисько: Іван Купало [1, 115].

Купало й Марена - головні атрибути свята. Це зимове божество, що морить землю стужею, а людину - хворобами та голодом. Але в народі, зокрема на Слобожанщині, її вважали старшою русалкою. Тому до цього свята молодь заздалегідь старанно готувалась: робили опудало (біля тої Мари кладуть купи кропиви та перестрибують через неї босими ногами, а пізніше на ту кропиву кладуть солому, запалюють і потім стрибають через вогонь), готували деревця (називали їх Мареною або Купалом), збирали хмиз, готували кулі соломи на вогнище. Довкола опудал молодь водила хороводи та співала ритуальні купальські пісні. Дівчата плели вінки з польових квітів (барвінку, м'яти, сокирок, васильків, рути), а потім, перед заходом сонця, збиралися біля річок. Ввечері люди сходилися на заздалегідь домовленому місці (здебільшого недалеко від річки, на узліссі чи в гаю) і навколо «марени» починали водити хороводи. Основною темою цих хороводів є кохання. Обов'язково мало бути велике вогнище, через яке стрибали дівчата і хлопці поодинці або в парі. У кінці вечора Мару несли до річки й топили у воді. У цей час дівчата знімали свої вінки з голови й розвішували їх на деревах; буває й так, що дівчата йдуть додому і вішають ті вінки в хатах або в стайнях як засіб охорони від нечистої сили для людей і для тварин [1, 119].

Купала на Південному Бузі. Вінниця, 1970 р.

Хоровод біля Купала.

Вінниця, 1970 р.

Після того, як потопили Купала й Марену, пізньої ночі дівчата тікали від хлопців, щоб поворожити. Запалювали свічки (заздалегідь підготовлені) і ліпили кожна до свого вінка, щоб потім пустити на воду. Ці вінки, пливучи по воді, віщували дівочу долю. Існує прикмета: якщо вінок пливе добре й свічка горить, то дівчина впродовж року вийде заміж, а якщо крутиться на місці, доведеться їй ще трохи дівувати. Якщо вінок відпливе далеко й пристане до якогось берега, з тієї сторони й прийде наречений дівчини [1, 128].

Основу купальської обрядовості становлять культи води, вогню і рослинності: купальські вогні - це відгомін культу сонця; купальська вода - символ цілющої сили; купальське дерево - щастя та родючість.

Вогонь є важливим елементом у низці купальських обрядів. Його вважають магічним і таким, що має очищувальну силу. Ритуальні вогні запалювали для того, щоб відлякати нечисту силу. Головним матеріалом для ритуальних вогнищ були солома та сміття (це старі, непотрібні речі).

Купальське вогнище, згідно з переказами, має велику міфічну силу. Щоб пройти ритуал очищення, через нього стрибали всі. Якщо в парі - стрибали вдвох. Вважають, що та пара, яка перестрибне через багаття і не розніме рук, згодом й одружиться. У деяких слободах зберігся такий звичай: перед тим, як стрибати через вогонь, парубок здіймає з голови дівчини вінок і кладе собі на голову, а на дівчину одягає свою шапку.

Надзвичайно важлива роль води, як і вогню, у купальському святкуванні. Обряди з водою, виконувані в честь літнього сонцестояння, мали очисний характер. Особливостями обрядового купання є поєднання його з перестрибуваннями через купальські вогнища. У різних містах і селах України цей ритуал виконували по-своєму. Наприклад, на Білоцерківщині голі парубки й дівчата, узявшись за руки, спершу перестрибували через купальське багаття, а тоді купалися. А от в селі Острішки та Тулинці група дівчат стрибала через багаття, а тоді купалася у воді, після чого знову перескакувала через полум'я. Обряд повторювався тричі. Парубки виконували цей обряд аналогічно. Традиція купатися вранці до сходу чи зі сходом сонця була характерна для населення західного й центрального Полісся, а також для горян, які населяли Українські Карпати [2, 42].

У день купальського свята світанкову росу вважали чудодійною. У деяких селах західного Українського Полісся купальську росу збирали зранку, тому що вірили в її цілющу силу та здатність викликати дощ. А ще, наприклад, вірили : якщо покачатися по ній, то це «чистить чоловіка» (вважали гуцули). Для того щоб зібрати купальську росу, брали ряднину й волочили нею по траві, потім її викручували і тим самим добували чудодійну воду [2, 44].

Ще один з історичних аспектів купальських обрядів з водою належить мотиву викликання дощу. Одним із варіантів такого обряду є ритуали, в основі яких боротьба із силами зла, які уособлюють образи відьом. За допомогою води можна було дізнатися, хто в селі відьма та як із нею боротися. Одним з поганих вчинків, який могла зробити відьма, вважали викрадення дощу та приховування його на дні криниці. У період засухи люди обирали жінок, яких вважали відьмами, приводили до річки й кидаючи їх у воду, встановлювали, хто з них є відьмою: справжня відьма, за народними віруваннями, «навіть будучи зв'язаною по руках і ногах, неодмінно спливе на поверхню, наче кусень свинячого сала». А щоб у лісі, гуляючи, не приставали лісовики, вовкулаки та мавки, юнаки й дівчата носять під пахвою полин [2, 51].

У Купальську ніч польові та лісові трави набирають чарівних властивостей та великої лікувальної сили. Традиція збирати лікувальні трави в день Івана Купала побутувала особливо в Карпатах і на Поліссі. Перед тим, як вирушити в дорогу збирати купальські ягоди чи зілля, люди вмивалися, одягали чистий одяг. Збирали купальське зілля, співаючи тихо пісні або шепочучи спеціальні примовляння. Звіробій, деревій, ромашка, полин, кропива, лопух - ось далеко не повний перелік тих рослин, які збирали. Також із купальського зілля готували відвари, робили різноманітні настоянки тощо. Особливими магічними властивостями наділялося ще одне дерево - осику. Гілки цього дерева прикріплювали до дверей хліва, щоб уберегтися від відьми, а ще ним обгороджували посіви.

Люди вірували в силу й інших рослин. Так, дівчата в день Купальського свята підперізувалися чорнобилем і полином як травами, що оберігали від русалок і відьом. Полин кидали також у воду перед тим, як почати купатися, бо русалки, за народними віруваннями, на Купала могли до смерті залоскотати людину. Отже, на Купала набирали надприродних сил русалки, мавки, упирі та відьми. Тому від них охоронялися всілякими засобами: клали на підвіконня кропиву, у стайнях ставили осикове дерево. Спалення Купайла також має міфічне підґрунтя - це обряд звільнення людини від смерті, символ її перемоги над небуттям.

Одне з відомих повір'їв існує і про цвіт папороті, який з'являється в купальську ніч. Згідно з легендою, квітка папороті цвіте лише вночі на Івана Купала й одну коротку мить. Знайти її досить складно, тому що її від людей охороняє нечиста сила. Відважний чоловік, який заздалегідь помітить кущ папороті десь у лісі, як розповідає переказ, ввечері напередодні дня Івана Купала повинен піти до того куща, покласти скатертину, на якій святили паски на Великдень, свяченим ножем накреслити коло, окропити кущ свяченою водою і починати молитву. Коли стемніє, чорт спробує різні засоби, щоб налякати чоловіка: стрілятиме, кидатиме каміння і таке інше. Потрібно не боятися чорта, бо він має силу тільки до кола, що окреслене свяченим ножем, а в колі - ні, тому чоловік там у безпеці. О 12-й годині вночі папороть ніби розцвітає, і блискуча квітка відразу ж падає на розстелену скатерку, яку треба швиденько згорнути та заховати за пазуху [1, 131].

Назви «купайло», «купайлиця» перейшли на купальське деревце від назви свята, і це теж є одним із важливих ритуалів з деревцем для купальського святкування. На місці святкування встановлювали одне деревце, і вибирали його з різних видів порід: сосна, липа, верба, вишня, береза, яблуня, чорноклен. Вибір верби для «купайлиці» теж невипадковий. Це дерево, яке одне з перших сповіщало про прихід весни, виступало символом запліднюючої і родючої сили.

Як же прикрашали ритуальне деревце: згідно зі звичаєм, дівчата вбирали «гільце-купайло», хоча інколи їм могли допомагати й молодиці, які давали поради і настанови, або навіть хлопці. Оздоблювали віночками, фруктами, квітами, а також городніми культурами (картоплею, яблуками, морквою та іншими). Усі ці обрядові дії показують як вшановують рослинність у період розквіту життєвих сил природи.

Крім цього, обряди з купальським деревцем мали одночасно з магічним ще й естетичне спрямування. Тому, крім природних прикрас, для його оздоблення використовували ще й штучні: печиво, цукерки, свічки, різнокольорові стрічки з тканини й паперу - Квітчання купальського деревця.

Хороводи, ігри та розваги молоді біля купальського деревця є одним з обрядових дій купальських ритуалів. Святкування Купала власне і починається з того, що, запаливши на ритуальному деревці свічки, дівчата ставали чи сідали навколо нього та починали співати купальських пісень.

Висновок

Свято Купала - одне з найвизначніших дат у календарному циклі українського народу.

Важливу роль відіграють вода, рослинність та вогонь. Ця ніч дуже значна для українського народу. За переказами наших предків, у цю ніч усе оживає: кущі, квіти, дерева, трава; а птахи та звірі можуть розмовляти; також цвіте квітка папороті, і хто її знайде, зможе зрозуміти, про що розмовляє природа, зцілювати хворих і відшукати скарби. На Купала відкривається Небесна брама, і всі моління людей чують боги. Свято має ритуальний, магічний підтекст, і ним завершувався період весняно-літніх русалій. Саме свято Купала було кульмінаційним моментом цих русалій. Кожен купальський обряд містить у собі велику магічну силу, а саме свято є великим обрядовим дійством у кожному куточку України.

Література

1. Воропай О. Звичаї нашого народу : етнограф. нарис. Ч. II, Мюнхен, 1958. С. 115-133.

2. Кимець Ю. Д. Купальська обрядовість на Україні. Київ, 1990. С. 8-51.

Annotation

Historical aspects of bathing rituals

Olha Diadchenko

(Kyiv, Ukraine)

The general characteristic of bathing rites in Ukraine is considered. The basic laws of celebration are revealed. The rites and customs of the Kupala holiday are analyzed. Emphasis is placed on the main points and aspects of bathing rites. The main attributes of the holiday are described in detail.

Keywords: Kupala holiday, rituals, attributes, beliefs, cult of fire, water and vegetation.

Размещено на Allbest.ru