Хордофони ранніх кочівників Євразії (VI ст. до н.е. – IV ст. н. е.)

Композиційним центром є музикант з ліроподібним інструментом і квадратна ніша, яка символізує богиню Табіті. Музикант одягнений у червоний жупан, з накинутим зверху кандизом (ритуальним халатом). Музичний інструмент також забарвлений у червоний колір. Ритуальний халат-кандиз використовувався у весільній та поховальній обрядовості. Музичний інструмент (втілення ідеї Фарна ) допомагає ідентифікувати основний мотив фрески як відтворення легенди про обрання Колаксая на царювання .

Підрозділ 3.3. Ліроподібні інструменти народів Середньої Азії і Кавказу : проблеми етнічної належності доводить факт існування ліроподібних хордофонів у споріднених зі скіфами сако-масагетських племен Середньої Азії, а також вивчає генезу, типологічну та етнічну належність однотипного інструментарію з території Кавказу.

Параграф 3.3.1. Ліроподібні інструменти на парфійських ритонах (ІІ ст. до н.е) вивчає іконографію ліроподібних хордофонів споріднених зі скіфами сако-масагетських племен Середньої Азії.

Парфійське царство (середина ІІІ ст. до н.е. - ІІІ ст. н.е.) було засноване кочовими племенами парнів і даїв (за Помпеєм Трогом - вигнанцями зі Скіфії). Єдність духовної культури причорноморських скіфів та середньоазійських саків (парнів, даїв) обумовлює єдність їх музично-інструментальної культури, зокрема, ритуального музичного інструментарію.

У 1948 р. на городищі Стара Ніса, поблизу Ашгабаду (сучасна Туркменія) було розкопано некрополь засновників парфійської династії - царів Аршакідів, де виявлено ритони, прикрашені фризами з різноманітними сюжетними сценами, серед них - зображення музичних інструментів, які дослідники називають лірами і кіфарами (Т. Визго, Р. Садоков, В. Мешкеріс). Інструменти належать до лір східного типу, але різняться між собою за формою та зовнішнім оздобленням. За формою їх можна розподілити на три групи: 1) з видовженим корпусом, 2) “краплеподібні” та 3) прямокутні. Аналогами до першої групи можуть служити сахнівський хордофон та ліроподібні інструменти на монетах з Північного Причорномор'я (Пантикапей, Ольвія). Основною ознакою, яка дозволяє віднести їх до спільного типу, є спосіб з'єднання поперечки-струнотримача з бічними стояками та кількість струн (п'ять).

Органологи уважають, що ці інструменти у Парфії виникли в результаті впливів давніх цивілізацій Месопотамії або еліністичної Греції (Т. Визго, Р. Садоков). Сучасні дослідження однозначно не дають підстав визначити тип та етнічну належність парфійських хордофонів.

Скіфська генеалогія Аршакідів дозволяє припустити, що в період заснування Парфії (середина ІІІ ст. до н.е.) повинні були б зберегтись інструменти, традиційні для кочівників, в першу чергу - ритуальні. Це дає можливість вичленувати з інструментів, уміщених на ритонах, ті хордофони, які мають ознаки скіфських ліроподібних (1 група).

Ритони, на яких вирізьблені музичні інструменти, призначались для коронаційних урочистостей (Г. Кошеленко). Аналогічний ритон відтворено на сахнівській пластині - діадемі в руці Колаксая (мотив божественного шлюбу Колаксая і Табіті). На одному з парфійських ритонів над зображенням богині є надпис грецькою мовою “Гестія”. Ця грецька богиня, що є аналогом скіфської Табіті, втілювала у Парфії культ коронаційного вогню. Можливо, цей ритон використовувався під час коронаційних урочистостей одного з парфійських царів, або ж у щорічному святі на честь першого царя.

Виявлений як у причорноморських скіфів, так і у парфійців розвинений культ предків божественного походження, першого царя дає всі підстави стверджувати, що ліроподібний хордофон видовженої форми у парфійців не був результатом впливів і запозичень, а належав до традиційного інструментарію кочівників.

Параграф 3.3.2. Ліроподібні хордофони на монетах скіфо-сакських царів розглядає скіфо-сакські нумізматичні матеріали, які вказують на зв'язок ліроподібного хордофону з культом царів. Незважаючи на елліністичні впливи, у культурі та ідеології Парфії періоду становлення держави досить стійкими були кочові традиції, що відбилось на так званому офіційному мистецтві, втіленому передусім у монетах парфійських царів (Г. Кошеленко).На реверсах монет царя Фріапата уміщено зображення ліри - семантичного еквівалента Фарна - символу царської могутності і символу, покликаного звеличити божественне походження Фріапата і обґрунтувати цим його право на престол. З тією ж метою були уміщені зображення лір на реверсах монет скіфського царя Акроси (Мала Скіфія, Добруджа) і боспорського царя іранського походження Фарнака (Крим). Символіка атрибутів, уміщених на монетах, втілювала цілісну політико-ідеологічну програму і не могла бути довільною. Сам факт уміщення ліри на монетах скіфо-сакських царів є показовим і служить вагомим аргументом на користь запропонованої семантичної інтерпретації ліроподібного хордофона та реконструкції його ролі і функції у релігійно-обрядових та ідеологічних уявленнях скіфів і парфійців.

Серед хронологічно синхронного матеріалу (середина ІІІ - І ст. до н.е.) з інших областей Середньої Азії зображення аналогічних ліроподібних хордофонів не зафіксовано.

3.3.3. Ліроподібні інструменти на території Кавказу вивчає проблеми типології та етнічної належності ліроподібних хордофонів, уміщених на трьох знахідках - фігурці музиканта з так званого казбегського скарбу (VІ - V ст. до н.е.), ремінній пряжці-застібці з гемою алано-гунського часу (ІV - V ст. н.е.) та музиканта на рельєфі аланського гробівця (VІІІ - ХІІ ст. н.е.). Хордофони, зображені на цих пам'ятках, дотепер є мало відомі органологам. Дискусійною є й проблема типологічної належності, генези цих хордофонів, які не мають аналогів як в археологічному та іконографічному матеріалах окресленого періоду, так і в сучасному традиційному інструментарії народів Кавказу.

Бронзова фігурка музиканта з казбегського скарбу належить до пізньокобанської археологічної культури, яка зазнала потужного скіфського впливу ( Є.Крупнов). Дотепер серед дослідників не існує єдиної думки щодо типологічної класифікації інструмента: одні уважають, що це найдавніше зображення грузинської арфи чангі (Ш. Аміранашвілі, І. Хашба, С. Макалатія), інші - ліри (А. Тальгрен, А. Вейзенен).

Казбегський хордофон має всі ознаки ліроподібного інструмента скіфського типу (пропорції, плаский корпус, короткі бічні стояки і поперечка з “ріжками”). Датування (VІ ст. до н.е.) вказує, що цей хордофон є найбільш раннім зображенням скіфського ліроподібного інструмента.

Підтвердженням існування ліроподібних хордофонів скіфського типу в аланів (сарматського племені, предка осетинів) є зображення на ремінній застібці (урочище Макартет, Запорізька обл., Україна). Цей артефакт входив до комплексу жертовних предметів і датований IV-V ст..н.е. - часом Великого переселення народів. Тяглість традиції існування ліроподібних хордофонів від скіфо-сарматського до пізньоаланського часу засвідчує його зображення на кам'яному рельєфі гробівця VIII - ХІІ ст., виявленого біля р. Кривої у Прикубанні. Рельєфи пізньоаланського гробівця виконані в умовній манері, проте зображений тут інструмент має всі ознаки ліроподібного хордофона.

У Висновках констатується, що реконструкція хордофонів ранніх кочівників Євразії, а через них - потужного пласту їх обрядово-інструментальної культури - збагачує наші уявлення про музичну культуру Стародавнього Світу, ставить її в один ряд з високорозвиненими цивілізаціями давнього і античного світу - Ассірією, Вавілоном, Персією, Грецією, Римом. Спадщина цієї культури генетично пов'язана з інструментарієм середньовіччя як азійського, так і європейського континентів. Реконструкція одного з найдавніших шарів музичної культури Стародавнього Світу доводить, що музично-інструментальна культура іраномовних “варварів” вплинула на розвиток цивілізацій Старого Світу не в меншій мірі, аніж Давній Схід чи доба Античності.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Олейник О. Возвращаясь к пазырыкской арфе // Этнографическое обозрение.- 1995.- №6. - С. 80-92.

2.Олейник О. К постановке проблемы комплексного изучения струнных инструментов скифских племен // Вопросы инструментоведения : Статьи и материалы. -СПб, 1997. - Вып.3 . - С. 93-97.

3.Олейник О. Изображение музыканта на золотой пластине IV века до н.э. ( к проблеме музыкального инструментария скифов) // Материалы к энциклопедии музыкальных инструментов народов мира. Сборник статей.- СПб, 1998. - Вып.1. - С. 36-41.

4. Олейник О. Сарматская арфа из Ольвии ( к проблеме интерпретации морфологии инструмента и семантике декора) // Вопросы инструментоведения: Статьи и материалы. - СПб, 2000. - Вып.4.- С . 91-94.

5.Олійник О. Зображення скіфського музиканта на сахнівській пластині.// Археологія. - 2003.- №4 . - С. 40-54.

6.Олійник О. Проблема реконструкції музично-інструментальної культури ранніх кочівників (на археологічних матеріалах із території України) // Українське мистецтвознавство. Матеріали, дослідження, рецензії. - Київ, 2004. - С. 70-76.

7.Олейник О. Скифский пентахорд Юлия Полидевка (к проблеме типологии и идентификации) // Вопросы инструментоведения: Статьи и материалы. - СПб, 2004. - Вып.5, ч.2. - С. 151-156.

8.Олійник О. Скіфо-сарматські музичні інструменти (за матеріалами археологічних розкопок на території України) // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. - Вип..10. - Львів, 2006 . - С. 283-290.

Размещено на Allbest.ru