Неактуальний стиль як феномен композиторської поетики ХХ століття

Категоріальний статус поняття про неактуальний стиль визначається природою даного явища. Неактуальний стиль - це насамперед феномен композиторської поетики. Як такий він уперше відокремився у творчості Саті і став своєрідною програмою даного композитора. У свою чергу неактуальний стиль сприяв розвитку принципово нового типу програмності музики, парадоксальність якої відповідає парадоксальним властивостям поетики Саті взагалі.

Феномен неактуального стилю провокується кризами культури, що виникають у перехідні періоди музичної історії, внаслідок чого виникають аналогії між стильовими тенденціями у музиці кінця XIX - початку XX століть і із сьогоднішньою внутрішньою культурною ситуацією.

Неактуальний стиль є інтегруючим і перехідним стилем (“ностальгією за стилем”, іноді виявляючи і певні спроби “безстильності”), методом якого можуть бути реінтерпретація, мінімалізм і деконструкція, що спрямовує вбік фоновості, маргінальності і парадоксальної програмності.

Відповідно до названих методів неактуальний стиль є мнемонічним - “стиль, що пригадує”, фамільярним - який грає і містить у собі різні часові і просторові відстані (зниження до банального, гротескного), і анонімним - без свого обличчя, звідси й манера виговорюватися через чужий текст. Таким чином, неактуальний стиль не тільки переборює авторський егоцентризм та знижує пафос “свого” висловлювання, але й відкриває можливість користуватися як “своїм” дуже далеким “чужим”, наближаючи, “спускаючи” до себе високий етос цього чужого. Отже, антиномічність “свого” - “чужого”, як майже цілком переборювана, стає однією з важливих ознак неактуального стилю.

Аналіз процесів і результатів реінтерпретації, здійснений у другому і почасти у третьому розділі, дозволяє побачити, що саме даний метод надає парадоксальності неактуальному стилю як широкому напрямку в культурі другої половини ХХ століття, який захоплює не тільки різні сфери художньої творчості, але й філософсько-естетичні парадигми культури. Неактуальний стиль властивий і типовий не тільки для художньої творчості, але і для способів мислення, зокрема філософського, наукового, для гуманітарної думки, і саме у зв'язку з цим неактуальний стиль розглядається як стиль культури, виявляючи близькість до постмодерністських установок.

У цілому, здійснене дослідження дозволяє дійти висновку, що неактуальний стиль у музиці - це типове явище культури перехідного часу, яке у контексті композиторської поетики виявляє тенденцію вторинних форм музичної творчості до універсалізації, доведеної до деіндивідуалізації складових музичного тексту. Проникаючи вглиб і залишаючись на поверхні всіх семантичних і технологічних процесів сучасної композиторської творчості, набуваючи все більш широкого спектра семантичних функцій, неактуальний стиль стає інтегруючим чинником і, водночас, магістральною тенденцією в композиторській поетиці ХХ століття.

Основний зміст дисертаціі відображено у таких публікаціях автора

1. Феномен реінтерпретації у творчості Е. Саті // Теоретичні та практичні питання культурології. Збірник наукових статей. Вип. 13./ Редактор-упорядник Т. В. Мартенюк. Мелітополь: “Сана”, 2003. C. 24-38.

2. Актуальні аспекти проблеми канону в музикознавстві // Музичне мистецтво і культура / Music art and culture. Науковий вісник. Вип. 3. / Гол. редактор О. В. Сокол. Одеса: Астропринт, 2002. С. 90-98.

3. Феномен “неактуального стилю” у творчості Е. Саті // Музичне мистецтво і культура / Music art and culture. Науковий вісник. Вип. 1. / Гол. редактор О. В. Сокол. Одеса: Астропринт, 2000. С. 143-150.

1. Полістилістика як музичний феномен: від минулого до сучасності // Культурологічні проблеми україністики. Вип. 2, ч. 2./ Редактор-упорядник О. М. Маркова. Одеса: Астропринт, 1998. С. 65-68.

2. Парадоксальність як властивість музичної поетики Еріка Саті // Культурологічні проблеми музичної україністики. Вип. 3. Питання музичної семантики // Збірник статей / Під ред. О. І Самойленко, Н. Г. Александрової. Одеса: Астропринт, 1997. С. 85-94.

3. Стильова діалогічність у творчості Сільвестрова // Збірник наукових праць кафедри культурології Одеського політехнічного університету. Вип. 4. -Одеса: Астропринт, 1999. С. 136-143.

У фахових виданнях:

1. Феномен реінтерпретації у творчості Е. Саті // Теоретичні та практичні питання культурології. Збірник наукових статей. Вип. 13./ Редактор-упорядник Т. В. Мартенюк. Мелітополь: “Сана”, 2003. C. 24-38.

2. Актуальні аспекти проблеми канону в музикознавстві // Музичне мистецтво і культура / Music art and culture. Науковий вісник. Вип. 3. / Гол. редактор О. В. Сокол. Одеса: Астропринт, 2002. С. 90-98.

3. Феномен “неактуального стилю” у творчості Е. Саті // Музичне мистецтво і культура / Music art and culture. Науковий вісник. Вип. 1. / Гол. редактор О. В. Сокол. Одеса: Астропринт, 2000. С. 143-150.

Анотація

Кужелева Олена Олександрівна. Неактуальний стиль як феномен композиторської поетики ХХ століття. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 - музичне мистецтво. Одеса, 2002.

У дисертаційному дослідженні розробляються проблеми неактуального стилю як магістральної стильової тенденції композиторської творчості та однієї з провідних категорій сучасного музикознавства. У зв'язку з цим розглядаються питання про стиль культури, канон та полістилістику, що є основними складовими проблеми стильової типології. На основі аналізу фортепіанної творчості Саті обґрунтовується явище реінтерпретації, здійснюване завдяки стильовому діалогу Саті із Купереном і деяким перспективним проекціям їх новацій у сюїтному жанрі на музику другої половини ХХ століття. Перспективні проекції пов'язані з відкриттям Е. Саті нового жанрового напрямку фонової музики. Наприкінці ХХ століття це відкриття можна пов'язувати з феноменом “посткомпозиторського” мислення, що значно збагачує культурологічний зміст музикознавчого аналізу.

Ключові слова: неактуальний стиль, “стиль культури”, реінтерпретація, фонова музика, парадоксальна програмність, сюїтність, фактурні фігури.

Аннотация

Кужелева Елена Александровна. Неактуальный стиль как феномен композиторской поэтики ХХ века. Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.03 - музыкальное искусство. Одесса, 2003.

В диссертационном исследовании разрабатываются проблемы неактуального стиля как магистральной стилевой тенденции композиторского творчества и одной из ведущих категорий современного музыкознания. В связи с этим рассматриваются вопросы о стиле культуры, каноне и полистилистике, которые являются основными составляющими проблемы стилевой типологии. На основе анализа фортепианного творчества Э. Сати обосновывается явление реинтерпретации, которая осуществляется благодаря стилевому диалогу Э. Сати и Ф. Куперена и некоторым перспективным проекциям их новаций в сюитном жанре на музыку второй половины ХХ века. Перспективные проекции связаны с открытием Э. Сати нового жанрового направления фоновой музыки. В конце ХХ века это открытие можно связать с феноменом “посткомпозиторского” мышления, что значительно обогащает культурологический смысл музыковедческого анализа.

Основное понятийное содержание работы ведет от “стиля” - к “стилю культуры” - к раскрытию значения последнего как “неактуального стиля” - к стилевым особенностям музыки Э. Сати - к “реинтерпретации” и “парадоксальной программности” как важным аспектам сюитности - к определению сюитности как логико-смыслового прототипа - к обсуждению родственных сюитности эстетических принципов постмодернизма - к выявлению “музыкальных возможностей” постмодернизма как неактуального стиля и, наконец, к подтверждению роли неактуального стиля как стиля культуры.

Ключевые слова: неактуальный стиль, “стиль культуры”, реинтерпретация, фоновая музыка, парадоксальная программность, сюитность, фактурные фигуры.

Annotation

Kuzheleva Olena Aleksandrovna. Non-actual Style as a Phenomenon of Composer's Poetics in the 20^th Century. Manuscript.

A dissertation for the PhD degree in Art Criticism, Spetiality 17.00.03 - Art of Music. Odessa, 2002.

Problems of non-actual style as a main trend in the style of composer's creative work and one of the leading categories in modern musicology are developed in the dissertation. Topics conserning the style of culture, canon, and polystylistics as main components in the problem of typology are considered in relation to the aforesaid. A pfenomenon of reinterpretation effected owing to a double style dialogue of E. Satie and F. Couperin and some perspective projection of their innovations in the suite genre on music of the second half of the 20^th century is substantiated on the basis of the analysis of piano creative work by E.Satie. At the end of the 20^th century this discovery can be related to the phenomenon of a “post-composer's” thinking that enriches significantly the culturological meaning of the musicologic analysis.

Main conceptual contents of the work lead from “style” to “style of culture”, to a disclosure of the meaning of the latter as a non-actual style, to specific features of the style of E.Satie's music, to “reinterpretation” and “paradoxical programmity” as main aspects of suite style, to determination of the suite style as a logical and conceptual prototype, to the discussion of aesthetical principles of postmodernism related to the suite style, to the discovery of “musical potentials” of postmodernism as a non-actual style, and, finally, to the approval of the non-actual as a style of culture.

Key words: non-actual style, “style of culture”, reinterpretation, phone music, paradoxical programmity, suite style, textual figures.

Размещено на Allbest.ru