Фантазія для лютні XVI століття: становлення жанру

Жанрові ознаки фантазії для лютні та особливості її структури. Форми фантазії, її різновиди та співвідношення з іншими жанрами XIV-XVI століть. Дослідження фантазій у вигляді табулатур та розшифровок, зразків з творчості провідних музичних майстрів.

Рубрика Музыка
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 29.09.2014
Размер файла 45,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МИСТЕЦТВ ім. І.П. КОТЛЯРЕВСЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

ФАНТАЗІЯ ДЛЯ ЛЮТНІ XVI СТОЛІТТЯ: СТАНОВЛЕННЯ ЖАНРУ

Спеціальність 17.00.03 - музичне мистецтво

ШТРИФАНОВА КАТЕРИНА ВАЛЕРІЇВНА

Харків - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному університеті мистецтв ім. І.П. Котляревського Міністерства культури і туризму України.

Науковий керівник: кандидат мистецтвознавства, доцент Жигачова Людмила Тихонівна Харківський державний університет мистецтв ім. І.П. Котляревського, професор кафедри інтерпретології та аналізу музики

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор Цалай-Якименко Олександра Сергіївна Львівська державна музична академія ім. М.В. Лисенка, професор кафедри музичної україністики

кандидат мистецтвознавства, доцент Шевчук Олена Юріївна, Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського, доцент кафедри старовинної музики

Захист відбудеться “31” жовтня 2007 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.871.01 у Харківському державному університеті мистецтв ім. І.П. Котляревського за адресою: 61003, м. Харків, м. Конституції, 11/13, ауд. 58.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного університету мистецтв ім. І.П. Котляревського за адресою: 61003, м. Харків, м. Конституції, 11/13.

Автореферат розісланий “26” вересня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат мистецтвознавства, доцент Чернявська М.С.

АНОТАЦІЇ

Штрифанова К.В. Фантазія для лютні XVI століття: становлення жанру. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03. - музичне мистецтво. - Харківський державний університет мистецтв ім. І.П. Котляревського. - Харків, 2007.

У дисертації досліджено жанрові ознаки фантазії для лютні XVI століття, визначено особливості її жанрової структури. Виявлено, що фантазія для лютні XVI століття - це ненормативна жанрова структура, що є процесуальним явищем стильової реалізації жанру-форми, визначальним для якого є перехрещення жанрових та стильових рис у складному їх вираженні. Виявляються витоки жанру фантазії, її різновиди та співвідношення з іншими жанрами XIV - XVI століть. Основним матеріалом дослідження обрано 114 фантазій для лютні XVI століття у вигляді табулатур та розшифровок, тож у роботі охоплено більшу частину створених у XVI столітті фантазій та представлено зразки з творчості усіх провідних майстрів у цій галузі.

Ключові слова: жанр фантазії, лютнева фантазія XVI століття, жанр-форма фантазії, мелодико-ритмічна формульність, ладогармонічна формульність, стильове виявлення жанру ренесансної фантазії.

Штрифанова К.В. Фантазия для лютни XVI столетия: становление жанра. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.03. - музыкальное искусство. - Харьковский государственный университет искусств им. И.П. Котляревского. - Харьков, 2007.

В диссертации исследованы жанровые признаки фантазии для лютни XVI века, раскрыты особенности ее жанровой структуры. Актуальность темы обусловлена, с одной стороны, необходимостью в изучении ненормативных, имровизационных жанров и дальнейшего расширения возможностей современной жанровой теории, с другой стороны - спецификой жанра фантазии как такового. Изучение фантазии для лютни XVI века позволяет проследить первый этап существования даного жанра, то есть - период становления и кристаллизации его важнейших признаков. Выбор данной темы был также продиктован возрастающим исполнительским и слушательским интересом к старинной фантазии.

Для исследования было привлечено 114 фантазий ведущих авторов XVI века.

Выявлено, что жанр фантазии XVI века не может быть определен ни одной из существующих жанровых дефиниций, поскольку этому противоречит отсутствие типизированного жанрового содержания, незакрепленность музыкальных средств, отсутствие устойчивой формы-схемы, ярко выраженная процессуальная природа фантазии.

Жанр фантазии для лютни XVI века определен в диссертации как процессуальное явление стилевой реализации жанра-формы, которое характеризуется пересечением жанровых и стилевых черт в их сложном выражении. Это - тип относительно завершенного, хотя бы частично письменно зафиксированного импровизационного произведения, для которого характерна связь таких разноуровневых параметров: множественность незакрепленных средств выразительности, формульность музыкального языка, организованно комбинаторный тип формообразования; содержательная доминанта - игровое, причудливое; двойственность коммуникативной структуры, устно-письменные условия бытования с подчинением письменному типу мышления; коренная связь с инструментальной практикой, ориентация на ситуацию сольного индивидуального высказывания-импровизации и в то же время - наличие определенного произведения с относительно устойчивым именем - “Фантазия”. Соотношение этих элементов обусловливает паритетность “старого - нового”, “чужого - своего”. Коррегирующим для исследуемого жанра является, таким образом, разомкнутость в стилевые проявления разного уровня: стиль эпохи, жанровый стиль и формирующийся индивидуальный композиторский стиль. Жанр-форма фантазии XVI века опирается на переходные явления отношений жанр - стиль, импровизация - композиция, устное - письменное творчество. Стилевое значенние для фантазии при этом приобретают музыкально-языковые средства, содержательный и коммуникативно-функциональный параметры. Собственно жанровую определенность имеют особенности композиционной структуры (синкретичная жанр-форма, организованная комбинаторика формообразующих принципов), которые выражены в структурированном музыкальном произведении.

В анализе показаны характерные признаки фантазии в контексте ее многосторонних связей с музыкально-стилистическими явлениями позднего Средневековья и Возрождения, ее координация с общими музыкально-эволюционными процессами в области мелодико-ритмического языка (формирование инструментальных средств, взаимодействие модальной и акцентной ритмики), ладогармонии (сочетание модальных принципов со становлением гармонической вертикали, функциональной тональности), формообразования (взаимодействие вокальных и новых инструментальных принципов). Особое внимание уделено проявлению в фантазии общестилевой музыкально-языковой формульности. Выявлены истоки фантазии XVI века, ее жанрово-стилевые разновидности.

Ключевые слова: жанр фантазии, лютневая фантазия XVI века, жанр-форма фантазии, мелодико-ритмическая формульность, ладогармоническая формульность, стилевое выражение жанра фантазии эпохи Возрождения.

Shtryfanova K. Fantasia for lute XVI centuries: formation of a genre. - Manuscript.

Thesis for a Ph. D. degree in fine arts. Speciality 17.00.03 - art of music. - Kharkiv I.P. Kotlyarevskogo University of Art. - Kharkiv, 2007.

In this dissertation the genre attributes of fantasia for lute XVI centuries and the specific characteristics of this genre were investigated. Is revealed, that the fantasia for lute XVI centuries is a not normative genre structure, which is the process phenomenon of style realization of the genre-form and which crossing genre and style features characterizes. The sources of a genre of fantasia, its kinds and correlation with the basic genres XIV - XVI centuries are investigated. Material of research are 114 fantasias for lute XVI centuries. The most fantasias for lute XVI centuries from different composers were analysed.

Key words: a genre of fantasia, fantasia for lute XVI centuries, genre-form of fantasia, melodic-rhythmic formulas, modal-harmonic formulas, style revealing of a genre of fantasia in epoch of Renaissance.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Серед проблем, які на сьогодні посідають важливе місце у сучасній музикознавчій науці, є подальше вивчення жанрових систем. Складність жанро- та стильотворних процесів у музиці останнього століття спричинила жанрово-стильове експериментування, суттєвий перегляд жанрових канонів (М. Лобанова, В. Холопова) та навіть порушення жанру як системної цілісності (Г. Дауноравічене). В цих умовах особливо актуалізується осмислення структури ненормативних, у тому числі імпровізаційних жанрів, одним з яких і є фантазія.

Необхідність у подальших наукових розробках в галузі жанрової теорії підтверджує поява останнім часом цілого ряду досліджень - як загально-теоретичного, історичного характеру (М. Арановський, Є. Назайкинський, Т. Смирнова, І. Тукова, Є. Шевляков, W. Marx, S. Mauser та ін.) так і присвячених окремим жанрам (Т. Дубравська, В. Карцовнік, Вл. Протопопов та ін). Серед них багато уваги приділяється фантазії (M. Betz, Th. Schipperges, P. Schleuning, D. Teepe). Проте, ознаки фантазії як певної жанрової системи до сьогодні залишаються ще не з'ясованими.

У вирішенні цієї проблеми першорядне значення має дослідження фантазії для лютні XVI століття, оскільки це дозволяє звернутися до початкового етапу існування цього жанру, тобто - до періоду встановлення та кристалізації його ґрунтовних ознак.

Фантазія XVI століття є яскравим взірцем формування самостійного інструменталізму та складання в цих умовах перших власне інструментальних жанрів світської музики. Виявлення на прикладі ренесансної фантазії цих процесів є актуальним, оскільки дозволяє зануритися у недостатньо вивчені процеси жанроутворення в сфері раннього інструменталізму як такого. Оскільки складання жанру фантазії XVI століття було безпосередньо пов'язане із значним розквітом лютневого мистецтва у цей час, у даній дисертації ми зосередились саме на лютневому спадку XVI століття.

Вивчення фантазії XVI століття продиктоване й підвищеним загальним інтересом у наш час до добарокових жанрів, що, зокрема, спостерігається в українській музиці. Значна увага до жанру фантазії серед композиторів XX століття та сучасності природно висуває потребу його наукового осмислення. Появу цієї роботи продиктувало зростання як в Україні, так і в Західній Європі зацікавленості до лютневого ренесансного репертуару серед музикантів-виконавців, часте звучання фантазій XVI століття у різноманітних концертних програмах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертацію виконано згідно з планом підготовки основних науково-дослідних та методичних праць Харківського державного університету мистецтв ім. І.П. Котляревського на 2002 - 2007 рр., затвердженому Вченою радою ХДУМ (протокол № 5 від 31.01.2002р.). Вона відповідає комплексній темі “Теоретико-методологічні проблеми сучасного музикознавства у контексті традицій та новаторства”.

Мета дослідження - виявлення та характеристика жанрових ознак західноєвропейської фантазії для лютні XVI століття. Відповідно до поставленої мети в дисертації вирішуються такі завдання:

простежити особливості вивчення у науковій літературі старовинної музичної фантазії;

виявити наявні аналітичні підходи до жанру як до загальної категорії з позиції доцільності застосування цих надбань в аналізі лютневої фантазії XVI століття; визначитися у власному методологічному підході до цього явища;

здійснити аналіз головних засобів музичної мови, особливостей композиційної структури лютневих фантазій XVI століття та розкрити на цьому ґрунті особливості жанрової структури ренесансної фантазії;

виявити відмінності лютневої фантазії XVI століття від інших основних жанрів доби Ренесансу (мес, мотетів, мадригалів, пісень та їх обробок, танців, тьєнто, варіацій та ричеркарів), її витоки та співвіднесеність з усним імпровізаційним музикуванням тих часів.

Об'єктом дослідження є жанр фантазії в музиці.

Предмет дослідження - формування жанру фантазії в лютневій музиці XVI століття. Свідомо оминається фантазія у контексті виконавської практики та виконавської інтерпретації XVI століття. Адже це виводить за межі визначеного вище предмету і потребує звернення до іншої великої дослідницької галузі, що не можливо у межах даної роботи. Відповідно, у даному дослідженні поняття “імпровізація” та споріднене із ним “фантазійність” використовуються тільки як такі, що мають жанро- та стильотворчі функції.

Зв'язок фантазії для лютні XVI століття з усною імпровізаційною творчістю зумовив те, що в даній дисертації аналізується тільки композиторський текст, що був письмово зафіксований, тобто - текст, що дає безсумнівний ґрунт для виявлення саме вихідних ознак музичного твору, без подальших редактур виконавців та інших композиторів. Аналізуються тільки ті параметри музичних творів, які підлягали достатньо точному та повному запису в табулатурах та які, відповідно, піддаються точній розшифровці й прочитанню сучасним музикантом. Це - мелодико-ритмічна мова, ладогармонічні засоби та композиційні структури.

Методологічну базу дослідження складають:

Джерела, що присвячені жанрово-стильовому аналізу: ті, в яких є підхід до аналізу жанру та стилю як динамічних систем (Є. Шевляков, C. Dahlhaus), розробки комунікативної та психологічної сторони структури жанру (М. Арановський, Л. Березовчук), “генетичний підхід” до жанру та стилю (Є. Назайкинський) та в яких приділяється увага осмисленню динаміки жанрово-стильових взаємодій, зокрема - стильової реалізації жанру (М. Арановський, Н. Горюхіна, Т. Смирнова, Л. Шаповалова). В дисертації використовуються окремі положення традиційного жанрового аналізу (М. Арановський, Л. Мазель, О. Соколов, А. Сохор, В. Цуккерман, С. Шип).

Дослідження, де обґрунтовується ненормативний жанрово-стильовий підхід до аналізу музики добарокового часу та сучасності: принцип множинності (М. Лобанова), синкретизм категорій жанру, стилю, техніки письма (Ю. Євдокимова, М. Лобанова, Н. Сімакова, P. Schleuning), жанру та форми (Ю. Холопов, В. Холопова); розширене розуміння стилю доби Ренесансу (Т. Дубравська).

Наукові здобутки у галузі інтонаційного аналізу музики добарокового часу, зокрема осмислення усно-імпровізаційної сутності багатьох явищ того періоду (М. Сапонов, Е. Ferand), інтонаційної формульності в музиці добарокового періоду (Т. Дубравська, Н. Герасимова-Персидська, М. Сапонов, М. Харлап). Метод моделювання інваріантів формул використовується в аналізі мелодико-ритмічної мови (Т. Дубравська, М. Харлап). В аналізі ладогармонічних засобів першорядного значення набув комплексний підхід (Т. Баранова, Ю. Холопов), а також розробки у галузі гармонічної інтонації (Т. Кравцов) та явищ хроматики (І. Котляревський).

Аналітичні напрацювання в аналізі жанру фантазії XVI та XVII століть (Th. Schipperges, P. Schleuning, D. Teepe).

Суттєвої ваги при цьому набув порівняльно-теоретичний та порівняльно-історичний аналіз.

Матеріалом дослідження обрано фантазії для лютні XVI століття, насамперед початкового етапу існування жанру - першої половини XVI століття. До аналізу було залучено 114 фантазій провідних авторів того часу, які здебільшого представляють домінуючі на той час іспанську, італійську та польську школи: фантазії Франческо да Мілана, Луїса Мілана, Алонсо Мударри, Луїса де Нарваеса, Марка д'Аквілла. З тих фантазій, що з'явилися у другій половині XVI століття, було проаналізовано твори Bалентина Бакфарка, Джуліо Барбетти, Войцеха Длугорая, Джона Доуленда, Сікста Каргеля та Сімоне Молінаро. В роботі використано також відому львівську лютневу табулатуру XVI століття, розшифровану М. Скориком: це фантазія № 40, що, як було нами встановлено, виглядає ідентичною фенсі № 6 Дж. Доуленда. У дисертації приділяється увага лише тим творам, у назвах яких є авторська вказівка - “фантазія” та які авторами призначені для лютні. До розгляду було також залучено широке коло жанрів XV - XVI століть: тьєнто, ричеркари, пісні та їх обробки, танці, варіації, мадригали, мотети та меси.

Аналіз взірців здійснювався у дисертації на основі лютневих табулатур та їх розшифровок. Перевагу було віддано тим розшифровкам фантазій науковців, що на сьогодні є загальновизнаними, науково достовірними та обґрунтованими. Це розшифровки D. Benkу, I. Homolya, G. Gullino, A. J. Ness, E. Pujol, D. Puolton та B. Lam, L. Schrade, M. Szczepaсska. Власні розшифровки авторка дисертації наводить як такі приклади, що уточнюють лише випадки застосування науковцями методу розшифровки “in corpo” або “ein Auszug” (F. W. Riedel, L. Schrade), що передає музичну тканину п'єси не адекватно табулатурі.

Наукова новизна результатів:

вперше усвідомлюється початковий вияв жанрової моделі фантазії - ознаки жанру фантазії для лютні XVI століття та їх відношення до стильових проявів фантазії (фантазійного стилю);

вперше формулюються жанрово-стильові різновиди фантазії XVI століття;

вперше виявляються витоки жанру фантазії, здійснюється аналіз інтонаційної формульності ренесансної фантазії на жанрово-стильовому рівні;

вперше визначається відмінність жанру лютневої фантазії XVI століття від інших старовинних жанрів: мес, мотетів, естампі, пісень та їх обробок, мадригалів, танців, тьєнто, варіацій та ричеркарів.

Наукове та практичне значення роботи полягає у можливості використання одержаних результатів та у майбутній науковій розробці окресленої проблематики. Надалі може викликати інтерес як розробка теорії імпровізаційних жанрів у цілому, так і подальше вивчення жанру фантазії, зокрема фантазії барокового, класичного та романтичного періодів. Результати даної роботи можуть бути використані у навчально-педагогічній та виконавській діяльності: в навчальних курсах “Історія світової музичної культури”, “Аналіз музичних творів”, “Гармонія”, “Поліфонія”, а також курсу зі старовинної музики. Оскільки запропонований аналіз ренесансних лютневих фантазій базується на рідкісних у нашій країні взірцях та наведений у роботі історичний матеріал є для вітчизняних музикантів ексклюзивним, дана дисертація може допомогти широкому колу виконавців в оволодінні старовинним репертуаром та поповненні власних знань у галузі музичної культури доби Ренесансу у цілому.

Апробація роботи. Дисертація обговорювалася на розширених засіданнях кафедри інтерпретології та аналізу музики Харківського державного університету мистецтв ім. І.П. Котляревського.

Основні положення роботи були оприлюднені у виступах на вісьмох міжнародних, всеукраїнських та міських конференціях: Міжнародна науково-практична конференція “Французька музика в культурі слов'янських країн” (Харків, ХДУМ, 2003), Всеукраїнська науково-теоретична конференція “Українська художня культура: історія і сучасність” (Київ, ІМФЕ НАНУ, 2003), Науково-теоретична конференція “Актуальні проблеми музичного та театрального мистецтва на сучасному етапі” (Харків, ХДУМ, 2003), Конференція молодих вчених Харкова “Тобі, Харківщино, пошук молодих” (Харків, НДУ, 2004), Міжнародна наукова конференція “Спадщина П.І. Чайковського: на шляху в XXI століття” (Харків, ХДУМ, 2004), Міжвузівська науково-методична конференція “Актуальні проблеми музичного та театрального мистецтва: музикознавство, педагогіка, виконавство” (Харків, ХДУМ, 2004), Друга Всеукраїнська молодіжна науково-практична конференція “Музичне мистецтво: проблеми сучасності” (Київ, НМАУ, 2005), VI Всеукраїнська науково-творча конференція студентів та аспірантів “Музичне і театральне мистецтво в дослідженнях молодих мистецтвознавців” (Харків, ХДУМ, 2006).

Основні положення та висновки дисертації було успішно представлено та обговорено на відкритому семінарі докторантів у Вищій школі музики ім. Ф. Мендельсона у м. Лейпцизі (Hochschule fьr Musik und Theater „Felix Mendelssohn Bartholdy“ Leipzig) на кафедрі “Музикознавство / музична педагогіка / мови” 27. 10. 2006, а також у численних зустрічах із проф. докт. Томасом Шиппергесом / Prof. Dr. habil. Thomas Schipperges під час п'ятимісячного стажування авторки у Німеччині за програмою “DAAD-Stipendium”.

Деякі ґрунтовні особливості жанрової моделі фантазії, що виявлені в даній дисертації на матеріалі фантазії для лютні XVI століття, було апробовано авторкою в аналізі фантазії інших часів та стилів - російської фантазії XIX століття (на матеріалі фантазій П.І. Чайковського) та фантазії українських авторів кінця XIX - XX століть (на матеріалі близько 30 творів, серед яких фантазії М. Лисенка, Л. Дичко, В. Кирейка, О. Ківи, В. Косенка, В. Підгорного, В. Рибальченка, М. Сильванського, М. Стецюна, А. Штогаренка, Б. Яровинського та інших авторів).

Результати даного дослідження було апробовано в учбовому курсі “Старовинна музика”, який авторка викладає з 2004 року в Харківському державному університеті мистецтв ім. І.П. Котляревського.

Публікації. За матеріалами роботи опубліковано 6 статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури, переліку нотних джерел та додатку. Загальний обсяг праці складає 207 сторінок: основний текст - 170 сторінок; список використаної літератури - 178 позицій (з них 73 - іноземною мовою), нотні джерела - 24 позиції; додаток (А) - 19 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

У Вступі обговорюється актуальність теми, визначаються об'єкт, предмет, мета та завдання роботи, методологічна та джерельна база, наукова новизна, наукове значення, апробація роботи та її структура.

У розділі 1 “Фантазія в музиці” розглядається історія вивчення музичної фантазії, особливо, фантазії для лютні XVI століття; методологічні підходи до аналізу цього явища; засади загальної жанрово-стильової теорії, що спрямовують до усвідомлення сутності жанру фантазії. Окремо викладаються теоретичні положення щодо жанру фантазії для лютні XVI століття, які висуваються нами в даному дослідженні.

У підрозділі 1.1. “Музична “фантазія” у науково-теоретичній думці XIX - XX століть ” розглядається “фантазія” у трьох аспектах: фантазія як здатність до уявлення, фантазія як процес імпровізації та фантазія як музичний жанр. Переважно увага приділяється аналізу наукового осмислення значення жанру, особливо фантазії-жанру XVI століття. Виявилось, що міцна традиція вивчення жанру фантазії спостерігається у музикознавстві країн Західної Європи від початку XX століття. У загальному визначенні жанру фантазії панують два підходи: історичний, що виявляє як такі мінливість та різноманітність окремих засобів виразності фантазій (Т. Кюрегян, B. Boccia, Сh. D. S. Field, E. Helm, W. Drabkin, M. S. Kastner, D. Teepe, вчені Польщі та Румунії), та узагальнено-систематичний, який приводить до концентрації на формотворних характеристиках, або до відмови визначити жанр фантазії (M. Betz, H. Mendel, A. Reissmann, Th. Schipperges, D. Teepe). Перший підхід співіснує з тяжінням до перехрещення та взаємозаміни понять фантазії-жанру та фантазії - складової художнього процесу. Вибудовується таким чином образно-типологічний підхід, який виводить фантазію “за межі жанру” (І. Палажченко, P. Schleuning).

В осмисленні науковцями жанру фантазії XVI століття спостерігається три шляхи: 1 - через зосередження на ознаках його подібності до інших, особливо, поліфонічних жанрів (Вл. Протопопов, W. Apel, E. Engel, E. Ferand, H. Riemann); 2 - беручи за головне імпровізаційну сутність, тобто “максимальну свободу” фантазії від будь-яких норм (O. Deffner, M. Reimann, P. Schleuning, D. Teepe); 3 - через поєднання двох перших підходів, за умов домінування джерелознавчої спрямованості аналізу (М. Друскін, Т. Кюрегян, W. Apel, B. Boccia, Сh. D. S. Field, Th. Schipperges).

Було виявлено, що до сьогодні відсутнє системне уявлення про жанр фантазії для лютні XVI століття, її засоби виразності, різновиди, витоки, її “вписаність” у загальний музично-стильовий контекст того часу. У той же час вже сформовано плідну аналітичну, в тому числі джерелознавчу базу для цього, зокрема - тяжіння до осмислення фантазії XVI століття у ракурсі відношень “жанр - стиль” (P. Schleuning).

У підрозділі 1.2. “Деякі аспекти загальної жанрової теорії у перспективі осмислення жанру фантазії” огляд наукових положень дає можливість відзначити складання в межах жанрової теорії плідного ґрунту для усвідомлення таких імпровізаційних жанрів, яким є фантазія. Очевидна недієвість при цьому усталеного комплексного підходу (М. Арановський, Т. Кюрегян, Є. Назайкинський, С. Шип,) відкриває шляхи до зростаючих динамічних тенденцій в теорії жанру та його ненормативного розуміння. Найбільш суттєвими в цьому процесі на сьогодні є: по-перше, усвідомлення особливої стійкості та важливості комунікативних механізмів жанру, змінності форми-структури, що фіксує зрушення у розумінні окремих параметрів жанрової системи (М. Арановський, Л. Березовчук, А. Цукер, Fr. Blume, R. Kluge); по-друге, визрівання “генетичного” підходу (М. Арановський, Є. Назайкинський, С. Шип) та перенесення акценту на тип зв'язку параметрів жанрової структури, що надає їй необхідної гнучкості й можливості подальшої розробки (Є. Шевляков, C. Dahlhaus), й, по-третє, осягнення відкритості жанрової системи та значність жанрово-стильових взаємодій, що особливо актуалізується у докласичній музиці (М. Арановський, Ю. Євдокимова, М. Лобанова, О. Самойленко, Т. Смирнова, А. Цукер, C. Dahlhaus). У зв'язку з останнім положенням особливу увагу було приділено складанню всебічного розуміння стилю в музиці XVI століття (Т. Дубравська).

Підрозділ 1.3. “Жанр фантазії для лютні XVI століття” присвячено осмисленню жанрових ознак ренесансної фантазії для лютні. Виявляється, що в XVI столітті, в умовах надзвичайно тісних відношень явищ жанру та стилю, імпровізації та композиції, усного та письмового вираження творчості, народжується жанр фантазії, структура якого може ґрунтуватися на вказаних перехідних явищах і для якого така основа стає типологічною якістю. Цілісність жанру фантазії як певної системи продиктував тип зв'язку її складових: музично-мовного, змістовного (засоби музичної мови, драматургічно-композиційна схема) та функціонального (соціокультурне побутування) параметрів. Ґрунтом такого зв'язку є паритетність відношень “свого” - “чужого”, “старого” - “нового” у їх широкому трактуванні.

Найвизначальним є нерегламентований тип зв'язку музичних засобів (елементів музичної мови та композиційної структури). Типологічною ознакою жанру є відсутність стабільних музично-мовних структур з їх закріпленим семантичним значенням. Ренесансну фантазію характеризує свідома орієнтація на використання усієї множинності елементів ренесансного стилю: інтеграцію та комбінування формул побутових пісенних та танцювальних жанрів, експериментальних жанрів “гуманістичної спрямованості” (мадригалів, фротол), жанрів культової традиції та суто інструментальних засобів. Фантазію визначає не форма-схема, а процесуальний бік форми - організовано комбінаторний тип формотворення. Таким чином, випрацьовуються особливості власне музичної, не пов'язаної з вербальним текстом, форми.

Типізацію змісту як жанрову ознаку фантазії однозначно виявити неможливо, оскільки жанр фантазії не має закріплених семантичних мовних структур. Неповторність інтонаційно-конкретного змісту кожного твору складає сутність фантазії як імпровізаційного жанру. Тому змістовна домінанта фантазії - ігрове, непередбачуване, винахідливе, де проявляється особистісне композиторське начало - вже в ренесансних взірцях стає стильовим проявом жанру.

Фантазію визначає подвійність комунікативної структури. Вона близька до масового музикування й водночас є складовою професійного композиторського мистецтва; належить до камерного музикування та до концертного пропонованого репертуару. Характерною ознакою фантазії є подвійне усно-письмове побутування з підкоренням письмовому типу мислення. Це зумовлює, з одного боку, докорінний зв'язок з інструментальною практикою, тембром, технікою, типом інструменту, орієнтацію на ситуацію сольного індивідуального висловлювання-імпровізації; а з другого - виявляє наявність певного твору з відносно усталеною назвою - “Фантазія”. Типологічного значення набуває синтез первинних, інструментальних та вторинних, опосередкованих жанрово-стильових засобів.

У розділі 2 “Інтонаційна формульність фантазії для лютні XVI століття: мелодико-ритмічна мова” розкриваються особливості мелодико-ритмічної мови лютневої фантазії як такої та у музично-стильовому контексті доби Середньовіччя та Ренесансу.

У підрозділі 2.1. “Основні типи мелодико-ритмічних формул фантазій. Ритмічні інваріанти формул” було виявлено три типи усталених мелодико-ритмічних формул: перший - звороти, що починаються з пунктирного ритму, другий - звороти, що мають синкопований ритм та третій - звороти, в яких відсутні названі ритмічні ознаки. Розкрито властивості цих формул: дієвість мелодико-ритмічного синкретизму у вокальних та вокально-танцювальних за природою зворотах та, водночас, порушення сталого мелодико-ритмічного зв'язку й вивільнення мелодичних та ритмічних характеристик у формулах, що прямують до суто інструментального віртуозного вирішення; усім зворотам притаманна більша усталеність ритмічного компоненту. Мелодико-ритмічні формули фантазії побудовані на основі середньовічних ритмічних модусів. Звороти є незалежними від модальної ладової системи. У той же час, лютнева фантазія показує перехідний період від залишків стародавньої часомірної ритміки до нової акцентної та взаємодію цих двох ритмічних систем. Побіжне звернення до кодексів формул XVI століття (Коклікус, Ортіс, Цакконі) доводить, що вже у фантазіях першої половини цього століття практично було випрацювано та відшліфовано ті формули, що тільки з другої половини XVI століття увійшли у теоретичні трактати.

Підрозділ 2.2. “Прийоми використання інтонаційних формул” містить аналіз таких засобів розвитку: продовження формули через додавання до неї тривалостей, димінуцію, збільшення однієї чи двох тривалостей формули, поєднання зворотів, комбінаторику, мікроваріантну роботу, секвенцію. Виявляється, що для фантазії характерна комбінація прийомів, перевага варіантного методу, посилення інструментального фігуративного розгортання, складання авторських формул. Останнє особливо наочно спостерігається у творах Луїса Мілана. Визначається функціонально-композиційне значення основних зворотів. У найважливіших вузлових етапах фантазіювання зосереджені синкретичні мелодико-ритмічні формули: синкоповані - у кадансах, з пунктирним ритмічним малюнком - у темах та ритурнелях. Формули, що мають інструментальну природу, концентруються в ритурнелях та поступово проникають у розвиваючі розділи.

У підрозділі 2.3. “Інтонаційні формули фантазії у порівнянні з іншими жанрами XV - XVI століть” досліджується стилістичний ґрунт мелодико-ритмічної мови фантазії: 1 - у поліфонічних жанрах, визначених насамперед вокальною культовою традицією (меса, мотет, поліфонічна chanson XVI століття, інструментальний поліфонічний ричеркар); 2 - у простонародній пісні у різноманітних її втіленнях та танцях; 3 - у власне інструментальних жанрах (тьєнто, імпровізаційний ричеркар, інтонація, прелюдія, варіації та варіаційна танцювальна сюїта). Фантазію визначає змішання стилістичних ознак цих жанрів. Залежно від домінуючих музично-стилістичних засобів, в дисертації було виділено три жанрово-стильові різновиди фантазії для лютні XVI століття: близькі до строго поліфонічної традиції, ті, що тяжіють до простонародного пісенно-танцювального здобутку та ті, що найяскравіше відтворюють власне інструментальні віртуозні можливості. Перший різновид особливо яскраво виявляється у спадку Нарваеса, Бакфарка; другий - у творчості Луїса Мілана, частково Франческо да Мілана; третій найвиразніше представляють фантазії Франческо да Мілана, Мударри та частково Луїса Мілана.

У загальних висновках даного розділу наголошено на взаємодії інтонаційних зворотів фантазії та прийомів їх використання з різними традиціями та стилістичними напрямками доби Середньовіччя та Відродження, підкреслено принципову розімкненість цього жанру в даному аспекті. З одного боку, фантазія для лютні XVI століття спиралася на вельми усталений та обмежений добір типів інтонаційних формул (“старе”). Їх витоки сягають усної імпровізаційної творчості менестрелів доби Середньовіччя. Про це свідчить відтворення у фантазії таких особливостей формул: вокально-інструментальна та мелодико-ритмічна синкретичність багатьох зворотів, моделювання ритмічної основи формул на ґрунті середньовічної модальної ритміки, відповідне усному музикуванню їх композиційно-функціональне розташування та непідлеглість модальній ладовій системі. Очевидним є не тільки вкорінення фантазії в усну інтонаційну формульність, а й домінування в її мелодико-ритмічній мові традиційного, навіть раціонального компоненту. З другого боку, фантазія у XVI столітті відтворила новий ступінь музичного мислення, зокрема складання нових інструментальних особливостей (“нове”). А саме - в інструментальних умовах вона показала усі можливі засоби роботи з інтонаційними зворотами, вибудовування пасажних зворотів. Виявився високій ступінь вже свідомого оволодіння засобами фантазії, педагогічно цілеспрямований та, отже, раціональний вибір лютністів.

Розділ 3 - “Ладогармонічна мова, модальність та тональність у лютневій фантазії XVI століття”. Складність анонсованого в даному розділі аспекту жанру фантазії продиктована тим, що цей жанр одночасно передав відмирання середньовічної модальності, лінеарної логіки складання вертикалей та, в той же час, становлення нових тонально-гармонічних закономірностей; єднання ще модальних та вже тональних горизонтально-вертикальних відношень.

Підрозділ 3.1. “Ладогармонічна формульність” присвячений переважно вертикальним ладогармонічним структурам. Виявлено множинність відтворення елементів різного часу формування, а саме: відтворення середньовічних модальних сполучень лінеарної природи, складання та закріплення у певних формулах діатонічних та хроматичних терцевих модально-гармонічних зворотів XVI століття, зокрема формування типових “гармонічних інтонацій” XVI століття, поява вже нових для того часу тональних поєднань. Підкреслено рівнозначність для фантазії відзначених вертикальних утворень, їх формульний характер, що свідчить про високий ступінь оволодіння усіма цими засобами (“старе - нове”) та навіть про внормовування нових горизонтально-вертикальних відношень.

У підрозділі 3.2. “Модальний лад та тональність у фантазії для лютні XVI століття. Ладотональне та ладогармонічне виявлення музичної тканини фантазій” приділяється увага аналізу ладотональної організації фантазії під кутом зору процесуального вираження ладотональних закономірностей, у тому числі їх взаємодії з вертикальними утвореннями. Останнє є особливо важливим для фантазії, оскільки саме цей ракурс розгляду дозволяє виявити притаманні фантазії організовану комбінаторику та певний тип зв'язків елементів у галузі ладотональності та гармонії, тож у такий спосіб осмислити особливості фантазії та її зв'язки з іншими традиціями та жанрово-стильовими напрямами.

Визначеним є домінування в фантазії перехідних модально-гармонічних форм: змішаних ладо-гармонічних систем з перевагою ще старовинної модальності чи вже рис нової тональності. Виявлено явища лінеарного трактування ладу, поліладових побудов, співвідношення їх з вертикальними утвореннями, виникнення альтерації гармонічної природи; формування тональних прийомів розвитку в умовах перехідної модально-гармонічної системи. В аналізі ладотональних планів фантазій було відзначено наявність обов'язкового для фантазії зв'язку винахідливої та складної модально-гармонічної змінності у внутрішньому розгортанні побудов з чітко виявленою тоніко-домінантовою або тоніко-домінантово-субдомінантовою спрямованістю загального ладотонального плану.

У висновках даного розділу було акцентовано суттєвість для фантазії “чужих” компонентів, її розімкненість у стиль. У той же час наголошено на прямуванні ладогармонічного аспекту фантазії вже до її жанрового окреслення. Це проявляється в організованій комбінаториці ладогармонічних та ладотональних засобів у вирішенні фантазії, наявності строгої ладотональної форми, спорідненості ладогармонічної мови цих творів перш за все з новими жанрово-стильовими здобутками XVI століття, насамперед з вокальною музикою “гуманістичної спрямованості”. Особливість фантазії вбачається й у виявленні нового для XVI століття рівня ладогармонічного та ладотонального інструментального мислення - в інструментальному втіленні усіх виявлених в аналізі закономірностей.

Розділ 4 “Формотворення в лютневій фантазії XVI століття” присвячений характеристиці ренесансної лютневої фантазії як синкретичного жанру-форми. Складність дослідження вказаного параметру фантазії зумовлюється його процесуальною природою, опорою на множинність елементів, що ховає строгу та дуже логічну організацію формотворення. Власні особливості надає й змішання та ще не завжди чітке розділення загальних координуючих принципів формотворення з вибудовуванням усталених композиційних схем, відносна самостійність форми-структури від стилістичних засобів.

У підрозділі 4.1. “Формотворні принципи лютневої фантазії XVI століття” визначаються основні принципи формотворення даного жанру. Більшість з них відтворюють закономірності вокальних жанрів: періодичність, куплетність, рефренний, баладний принципи та риси репризи. Ці особливості проявляються у цікавих поєднаннях, виявляючи й нове для того часу, що було продиктоване вже новою якістю й новими „вимогами“ саме інструментальної жанру-форми фантазії. Спостерігається загальна складність нашарування відмічених принципів, а також - тяжіння до посилення повторності, зародження контрасту на різних рівнях форми, утворення рис синтетичної репризи. Визначається явище „інструментального ритурнелю“ у фантазії.

У підрозділі 4.2. “Загальні композиційні структури” доводиться усталеність зв'язків відмічених вокальних формотворчих принципів та нового для XVI століття тяжіння до складання двочастинних, а також три- та багаточастинних, зокрема контрастно-складених та симетричних форм, формування в цих умовах репризи. При цьому константним є актуальність відношення “старе-нове”. З одного боку, фантазії зберігають традиційні риси вокального формотворення й відповідно - міцні зв'язки з більш ранніми вокальними жанрами. Від усного музикування попередніх часів запозичується традиція комбінаторної роботи з ритурнелями. З іншого боку, прояв багатопланового формотворення, зокрема складання в таких умовах контрастно-складених розгорнених композицій, в нових інструментальних умовах є новим для того часу й споріднює фантазію із сучасними їй інструментальними жанрами. Дане запозичення цих принципів природно розмикає фантазію у загальностильовий спадок доби та підтверджує специфічну для неї силу прояву “чужого”.

“Своїм” стає саме новий для того часу, глибоко вкорінений високий логічний рівень організації показаної множинності композиційно-структурних елементів. Важливим нововведенням у фантазії було те, що визначена множинність елементів в ній упорядкувалася та призвела до складання трьох функціонально-композиційних етапів: експонуючого, розвиваючого та заключного, що по-різному втілювалося і в структурному аспекті. Це є тим більш знаменним, що ці процеси розкриваються в одному з перших суто інструментальних жанрів, показуючи вже в XVI столітті високий рівень композиційно-функціонального інструментального мислення. Усе це значною мірою й зумовило формування фантазії у XVI столітті як одного з провідних імпровізаційних жанрів-форм.

У Висновках підсумовуються головні результати дослідження:

Незважаючи на значну увагу західноєвропейських дослідників до жанру лютневої фантазії XVI століття, до сьогодні не було науково осмислено структуру цього жанру. У той же час складається плідна спеціальнотеоретична та загальнотеоретична наукова база для цього, а саме: усвідомлення факту особливості фантазії-жанру, нетрадиційності його входження у систему жанрово-стильових відношень, з одного боку, та обґрунтування динамічності, відкритості загальної жанрової структури як такої - з іншого.

Аналіз фантазії для лютні XVI століття показав, що структура цього жанру не може бути визначена жодною з існуючих на сьогодні жанрових дефініцій, оскільки цьому суперечить відсутність типізованого жанрового змісту, незакріпленість музичних засобів, відсутність сталої форми-схеми, ярко виражена процесуальна природа фантазії.

Жанр фантазії для лютні XVI століття - це процесуальне явище стильової реалізації жанру-форми, визначальним для якого є перехрещення жанрових та стильових рис у складному їх вираженні. Це - тип відносно завершеного, письмово (хоча б частково) зафіксованого імпровізаційного твору, який визначає зв'язок таких елементів:

множинність незакріплених засобів виразності, формульність музичної мови, організовано комбінаторний тип формотворення;

змістовна домінанта - ігрове, непередбачуване, винахідливе, де проявляється особистісне композиторське начало;

подвійність комунікативної структури: синтез первинних, інструментальних та вторинних, опосередкованих жанрово-стильових засобів, близькість до масового музикування й належність до професійного композиторського мистецтва;

подвійне усно-письмове побутування з підкоренням письмовому типу мислення; докорінний зв'язок з інструментальною практикою, тембром, технікою, типом інструменту; орієнтація на ситуацію сольного індивідуального висловлювання-імпровізації; у той же час - наявність певного твору з відносно усталеною назвою - “Фантазія”.

Зв'язок цих елементів зумовлює паритетність “старого - нового” та “чужого - свого”.

Визначальним для жанру лютневої фантазії XVI століття є, таким чином, розімкненість у стильові прояви різного рівня: стиль доби, жанровий стиль. Жанр-форма ренесансної фантазії показує опору на перехідні явища відношень жанру - стилю, імпровізації - композиції, усного та письмового вираження творчості. Стильового значення при цьому набувають засоби музичної мови, змістовний та комунікативно-функціональний параметри. Виключно жанрове значення мають особливості композиційної структури (наявність синкретичної жанру-форми, організована комбінаторика формотворчих принципів), які знаходять вираження у структурованому музичному творі - “Фантазія”.

Аналіз мелодико-ритмічної та ладогармонічної мови ренесансної фантазії показав, що визначальною для фантазії є комбінаторика множинності загальнопоширених усталених формульних зворотів усіх основних музично-стилістичних напрямків Середньовіччя та Відродження. Виявляється глибока вкоріненість даних формул в усній імпровізаційній творчості доби Середньовіччя та домінування традиційного, навіть раціонального компоненту в їх доборі та використанні. Рівень жанрового стилю фантазії XVI століття виявляє відбиття цих закономірностей на якісно новому рівні - в умовах нових інструментальних можливостей, при їх вже свідомому використанні.

В ладогармонічній формульності має великий інтерес те, що вона представлена як середньовічними модальними, модально-гармонічними діатонічними та хроматичними зворотами XVI століття, так і функціональними тональними сполученнями. Це свідчить про становлення та навіть унормовування нових тональних горизонтально-вертикальних відношень. За умов ще сильної дії модальних закономірностей відбувається переосмислення модальної хроматики на нову тонально-функціональну, встановлюються тональні засоби розвитку. При цьому до жанрового окреслення фантазії у галузі ладогармонії прямує, по-перше, вже “обмежена” близькість фантазії до інших жанрів: це спостерігається переважно лише з новими, експериментальними жанрово-стильовими здобутками вокальної музики XVI століття; по-друге - усталеність зв'язку гнучкої модально-гармонічної змінності в творі та переважно тонального вирішення усієї композиції.

У композиційно-структурному вирішенні, що дає власне жанрове виявлення фантазії, було визначено змішані форми, в яких домінують риси дво-, три- та багаточастинних, зокрема контрастно-складених або симетричних форм. Головним при цьому залишається домінування процесуальності над архітектонічностю. Було виявлено строго упорядкований комбінаторний зв'язок основних на XVI століття, переважно вокальних принципів формотворення. Як відтворення “старого” в даному випадку унаочнюється суттєвість традиційного компоненту - міцні зв'язки з більш ранніми вокальними жанрами та традиція комбінаторної роботи з ритурнелями. “Новим” для того часу стає високий логічний рівень організації множинності композиційно-структурних елементів в нових інструментальних умовах. На цьому ґрунті спостерігається формування в фантазії трьох функціонально-композиційних етапів: експонуючого, розвиваючого та заключного. Цим фантазія відрізняється від середньовічних вокально-інструментальних та інструментальних жанрів-форм секвенційного типу, музично-поетичних жанрів XIV - XV століть та інструментальних імпровізаційних та варіаційних жанрів XVI століття.

В аналізі визначених домінант фантазії XVI століття було виявлено такі загальні особливості: вагома роль традиції, зокрема традиції усного музикування, раціональної організації; залежність від вокального спадку з одного боку, та принципове значення нового інструментального втілення проаналізованих засобів (вихідний зв'язок з лютневим мистецтвом та формуванням професійних виконавських та композиторських шкіл). Ці риси жанрово-стильового виявлення ранньої фантазії значно зумовили вибудовування її як одного з провідних професійних імпровізаційних жанрів-форм доби Ренесансу. Раніш висунуті дослідниками положення як головні для жанру фантазії - продиктована гуманізмом змістовна домінанта винахідливості, спрямованості на особистісне вираження - засвідчують риси фантазії як жанрового стилю.

Сформованість у XVI столітті визначеної жанрової структури фантазії дозволило виокремити її різновиди. На ґрунті відмінності в перевазі певного добору інтонаційних формул та домінуванні засобів їх використання ми виділили три жанрово-стильові різновиди фантазії XVI століття: фантазії, що тяжіють до строго поліфонічної традиції; фантазії, що ближчі до простонародного пісенно-танцювального здобутку та фантазії, що найяскравіше втілюють докорінні інструментальні віртуозні можливості.

Кристалізацію визначеної жанрової структури фантазії для лютні XVI століття доводить і те, що вона співіснує з початковими проявами авторських стилів, суттєво ще не змінюючись від взаємодії з ними.

Визначені особливості ренесансної фантазії залишаються актуальними на протязі усього XVI століття, визначаючись вже напередодні доби бароко лише помірним посиленням віртуозного інструментального компоненту та більш явним виокремленням авторських стилів.

музичний жанр фантазія лютня

ВИСНОВКИ

У висновках пропонуються також можливі перспективи в розвитку викладених в дисертації положень. Цікавим уявляється простежити, чи зберігаються й наскільки зберігаються у подальші епохи ознаки ренесансної фантазії; як впливають на структуру цього жанру нові чинники - поява національних, авторських стилів, становлення нових жанрів та форм, програмності тощо. Самодостатній інтерес має вивчення виникнення та співіснування типів жанру фантазії, прояви у різні музично-стильові періоди саме фантазійності, фантазійного стилю та власне жанру фантазії. У цьому ж розділі тезисно розкриваються деякі з цих питань, зокрема робиться спроба прослідкувати життєздатність основних рис жанру фантазії XVI століття.

З метою підтвердити окреслені у висновках попередні зауваження щодо фантазії післяренесансних часів, у додатку (А) пропонується аналіз фантазій українських авторів кінця XIX - XX століть. Виявлено, що в фантазії вказаного часу залишаються такі ознаки: комбінаторика множинності стилістичних елементів, підкорення її відношенням “старе-нове” та “своє-чуже”; першорядне значення синкретичної жанру-форми; докорінний зв'язок з інструментальною практикою, подвійність комунікативної структури. В той же час спостерігаються ознаки складання національного типу жанру - “фантазія на теми”, що базується на варіантно ускладненій драматургічній опозиції ліричне - танцювальне (або маршове).

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Шрифанова К. Жанрові особливості старовинної французької фантазії для лютні (на прикладі фантазії № 8 Альберто да Ріпа, розшифровка з табулатури авторки) // Гектор Берліоз та світова культура. Зб. наук. праць.- Харків: ХДІМ, 2003. - Вип. 12. - С. 55 - 65.

2. Штрифанова К. Формульні мотиви у фантазії для лютні XVI століття // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії.- К.: ІМФЕ НАНУ, 2004. - Вип. 5. - С. 115 - 120.

3. Штрифанова К. Особливості ладогармонічної мови фантазії для лютні XVI століття // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти.- Харків: ХДУМ, 2004. - Вип 13. - С. 314 - 325.

4. Штрифанова Е. Воплощение жанра фантазии в творчестве П.И. Чайковского // “Спадщина П.І. Чайковського на шляху у XXI століття”. Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти. Зб. наук. пр.- Харків: ХДУМ, 2004. - Вип. 14. - С. 183 - 196.

5. Штрифанова К. Структурні особливості фантазії для лютні XVI століття у порівнянні з жанром старовинної пісні // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії.- К.: ІМФЕ НАНУ, 2005. - Вип. 6. - С. 66 - 73.

6. Штрифанова К. Жанр фантазії в творчості українських композиторів кінця XIX - XX століття // Українське музикознавство.- К.: НМАУ, 2005. - Вип. 34. - С. 146 - 163.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Розвиток європейської музики кінця XVIII — початку XIX століття під впливом Великої французької революції. Виникнення нових музичних закладів. Процес комерціоналізації музики. Активне становлення нових національних музичних культур, відомі композитори.

    презентация [3,2 M], добавлен 16.03.2014

  • Вокально-пісенні традиції та звичаї українського народу, що складалися упродовж століть. Музична пісенна спадщина українців. Музична стилістика, інтонаційно-мелодичне розмаїття та загальне художнє оформлення кращих вітчизняних зразків пісенної культури.

    статья [21,0 K], добавлен 14.08.2017

  • Становлення та розвиток жанру дитячої опери в українській музичній спадщині. Українська музична казка в практиці сучасної школи. Становлення жанру дитячої опери у творчості М. Лисенка. Постановка дитячої опери М. Чопик та В. Войнарського "Колобок".

    дипломная работа [68,2 K], добавлен 03.08.2012

  • Становлення жанру в творчості українських композиторів. "Золотий обруч", як перший експериментальний зразок сюїти в творчості Лятошинського. Музична мова і форма Квартету-сюїти на українські народні теми. Розгляд сонатної логіки "польської сюїти".

    дипломная работа [5,7 M], добавлен 11.02.2023

  • Жанрові межі віолончельної творчості Прокоф‘єва: від інструментальної мініатюри і сонати (сольної та ансамблевої) до концертіно та монументальної Симфонії-концерту. Взаємопроникнення та взаємодія образних сфер симфонічної й камерної творчості Прокоф‘єва.

    дипломная работа [54,8 K], добавлен 22.04.2010

  • Характеристика видовищної презентації музики в контексті образних трансформацій музичної матерії в культурі ХХ та ХХІ століть. Визначення та аналіз реалій візуалізації музики, як синтетичного феномену. Дослідження сутності музичного простору видовища.

    статья [24,4 K], добавлен 24.04.2018

  • Дослідження місця і ролі музичного мистецтва у середньовічному західноєвропейському просторі. Погляди на музику як естетичну складову, розвиток нових жанрів та форм церковної, світської музики, театрального мистецтва, використання музичних інструментів.

    дипломная работа [1,0 M], добавлен 30.11.2010

  • Поняття циклічності в жанрах сюїти та партити. Аналіз жанрово-стильового моделювання в творчості українських митців в жанрі інструментальної музики. Осмислення фортепіанної творчості українських композиторів ХХ століття у музичній культурі України.

    статья [15,2 K], добавлен 27.08.2017

  • Жанрові особливості романсової спадщини Глінки. Характеристика засобів виразності романсу "Не пой, красавица, при мне". Характеристика романсової спадщини Рахманінова. Порівняльний аналіз засобів музичної виразності у романсі М. Глінки, С. Рахманінова.

    курсовая работа [1,1 M], добавлен 25.11.2011

  • Характеристика сюїти в творчості українських композиторів сучасності. Загальні тенденції діалогу "бароко-ХХ століття" у розвитку фортепіанної сюїти. Систематизація загальностильових типологічних ознак композиційно-жанрової моделі старовинної сюїти.

    статья [22,0 K], добавлен 24.04.2018

  • Творчість Шопена як особливе явище романтичного мистецтва. Класична ясність мови, лаконічність вираження, продуманість музичної форми. Особлива увага романтиків до народної творчості. Жанр ліричної інструментальної мініатюри у творчості Шопена.

    реферат [11,4 K], добавлен 28.04.2014

  • Вивчення інструментальної творчості французького композитора, піаніста та музичного критика Клода Дебюссі. Стильові особливості творів композитора та жанровий аналіз збірки "24 прелюдії для фортепіано". Образна тематика музичних портретів Дебюссі.

    курсовая работа [22,7 K], добавлен 31.01.2016

  • Головні етапи розвитку хорової кантати в українській музиці XX століття. Основна характеристика творчості Лесі Дичко. Аналіз особливостей драматургії та композиції кантати "Червона калина", специфіка трактування фольклорного першоджерела цього твору.

    курсовая работа [4,0 M], добавлен 19.02.2012

  • Зародження і розвиток шансону як пісенного жанру у епоху Середньовіччя. Види французького шансону на межі XIX і XX століть. Напрямки оригінальної франкомовної пісні. Едіт Джоанна Гассіон. Мірей Матьє як видатна французька співачка. Творчість Джо Дассена.

    презентация [3,3 M], добавлен 17.02.2014

  • Основні біографічні дані з життя та творчості відомого російського композитора Сергія Рахманінова, етапи його особистісного та творчого становлення. Аналіз видатних творів митця, їх характерні властивості та особливості, суб'єктивна оцінка з боку автора.

    реферат [21,0 K], добавлен 02.11.2009

  • Простеження становлення симфонічного оркестру, виникнення перших оперних та балетних оркестрів. Виявлення введення нових музичних інструментів. Характеристика струнної, духової, ударної груп та епізодичних інструментів. Способи розсаджування музикантів.

    курсовая работа [2,9 M], добавлен 24.10.2015

  • Визначення поняття звуку, характеристика і класифікація звукових явищ. Поняття про містицизм звуку у старовинному і сучасному світі. Індійська музична система та її особливості. Порівняльна характеристика індійської та європейської музичних систем.

    дипломная работа [43,3 K], добавлен 23.12.2011

  • Дослідження творчого шляху видатного кобзаря Чернігівщини Терентія Пархоменка і наслідувачки його творчості, його дочки Євдокії Пархоменко. Аналіз репертуару та творчого спадку чернігівських кобзарів, дослідження історії їх гастрольних подорожей.

    статья [30,6 K], добавлен 24.04.2018

  • Пісенне мистецтво українського народу, початковий період розвитку. Жанрове різноманіття пісні: ліро-епічні думи, історичні, козацькі, бурлацькі, кріпацькі пісні. Жанрові особливості і класифікація балад. Інструментальний фольклор та народні інструменти.

    курсовая работа [3,0 M], добавлен 15.12.2011

  • Сутність музики, її головні виражальні засоби. Легенди про виникнення музичного мистецтва, етапи його розвитку. Основні характеристики первинних жанрово-стилістичних комплексів музики. Процес еволюції музичних жанрів і стилів, їх види та особливості.

    презентация [4,7 M], добавлен 20.08.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.