Проблематика масових жанрів в сучасному музикознавстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство культури України

Канівське училище культури і мистецтв

Черкаської обласної ради

Проблематика масових жанрів в сучасному музикознавстві (до предмета "Історія розвитку музичної естради")

Викладач:

Бардан Е.А.

Канів 2013

Проблема жанру - одна із самих важливих і актуальних в історії сучасної музики. Активна взаємодія жанрів в музичній творчості нашої епохи, розмивання чітких кордонів між ними, їх перетворення та синтез, народження нових жанрів - всі ці процеси привертають увагу і вимагають свого осмислення.

Питання жанру вже давно розробляються в музикознавсті. Цікаві думки про сутність жанрів і “жанровість” у музиці знаходимо у Б. Агаф'єва, А. Альшванга, Л. Мазеля, В. Цукермана, А. Должанського, С. Скрєбкова. Але і досі немає ні загальноприйнятого визначення самого поняття ні єдиної класифікації музичних жанрів. Що ж таке жанр? Звернемося до “ Словника музичних термінів ” Ю. Юцевича (Київ, ” Музична Україна ”, 1988 р.).

Жанр (фр. genre - рід, вид, тип) - поняття, що означає різновидність музичного твору, (зміст, структура, засоби яка визначається за різноманітними ознаками виразності, особливості виконання, склад виконавців, призначення тощо). Слово жанр використовують також для визначення музики: оперний жанр, симфонічний жанр, камерний жанр тощо, у вузькому розумінні - для означення її різновидів: комічна опера, велика опера, лірична опера, музична драма; симфонія, сюїта, увертюра, симфонічна поема; соната, квартет, романс тощо. Склад виконавців та спосіб виконання визначають найбільш розповсюджену класифікацію жанру на вокальні та інструментальні, які в свою чергу диференціюються за більш дрібними ознаками. Що ж таке масовий жанр? Композитор С. Слонімський розглядає масові жанри як стильовий напрямок в радянському мистецтві, що спирається на суто діатонічні сфери фольклору - не тільки сільського, але і міського. Справжніми основоположниками цієї “нової фольклорної хвилі” в російській радянській музиці С. Слонімський вважає С. Прокоф'єва та Д. Шостаковича. Саме ці визнані класики стали дороговказом іншим композиторам багатьох наступних поколінь. Подивимося, що з цього приводу писав сам С. Прокоф'єв. У статті “Шлях радянської музики” є фраза про “нову простоту”, яка необхідна в “серйозно-легкій” музиці масових жанрів. Але при цьому необхідна і серйозна “велика музика”. Ось цитати з цієї статті: “Музику перш за все треба створювати велику, тобто таку, де і задум, і технічне виконання відповідали б розмаху епохи... Але звернувши увагу на велику музику, композитор повинен враховувати той факт, що в Радянському Союзі з музикою стикаються мільйонні маси, які раніше були поза нею або ледве торкалися її. Про цих нових кадрів повинен попіклуватися сучасний радянський композитор. Музику, яка тут потрібна, я б назвав “легко-серйозною” або “серйозно-легкою”... Вона повинна бути перш за все мелодійною, при цьому мелодія - простою і зрозумілою, щоб не збивалася ні на переспів, ні на тривіальний зворот... Простота повинна бути не старою простотою, а новою простотою... ”.

Хочеться подати іншу точку зору на масові жанри і поняття “жанр” як таке. Оскільки далі в основу розуміння жанру буде покладене життєве призначення музики й умови її виконання і сприйняття (те, що Б. Агаф'єв назвав у передмові до “Російської музики ХІХ століття” “формами музикування“, в найбільш загальному плані необхідно розрізняти музику, призначену головним чином для слухання (де виконавці і слухачі - різні особи) і тільки для масового виконання (де виконавець і слухач злиті в одне обличчя). В обох випадках мається на увазі відношення до музики з боку слухацьких мас, тобто всього суспільства за мінусом музикантів-професіоналів (при цьому різниця виступає як принцип, від якого на практиці бувають неодноразові відступи). Німецький музикознавець Г. Бесселер називає перший вид музики репрезентативним, а інший - побутовим. За класифікацією Г. Бесселера кожен з родів музики має два основних різновида. “Репрезентативна“ музика ділиться на театральну і концертну, а “побутова“ - на масово-побутову та культово-обрядову. До такої ж думки схиляється музикознавець А.Н. Сохор. До масово-побутових та культово-обрядових жанрів він відносить вальс, польку, народну і бальну мазурку, ліричні пісенні жанри (різні у різних народів), плясову, билинну, частівку, хорал та багато іншого. Такий розподіл є обґрунтованим якщо дивитися з позиції, що “жанр означає самостійний твір (а не групу, не клас творів), і в той же час не є найдрібнішою з можливих, останньою одиницею класифікації, що дозволяє провести подальшу диференціацію з виділенням всередині жанрових різновидів (романс епічний та ліричний, частівка швидка та “страждання”)”.

Отож вже маємо такі ракурси погляду на термін “масовий жанр”:

* стильовий напрямок, що спирається на суто діатонічні сфери фольклору;

* ”серйозно-легка” музика, мелодійна, музика проста для сприйняття;

* масово-побутова та культово-обрядова або, одним словом повсякденна музика;

Не треба забувати, що музичні жанри мають риси національної характерності (зв'язок з фольклором) і при цьому багато з них отримали широке інтернаціональне розповсюдження. Жанри не залишаються незмінними, вони розвиваються, перетворюються згідно руху суспільного розвитку зміною змісту і задач музичного мистецтва. Деякі жанри з часом йдуть з ужитку, з іншого боку, з'являються нові жанри або повністю перетворюються старі. Так жанр масової пісні в його сучасному розумінні виник тільки після революції. Пригадаємо історію. Після жовтня 1917 року з'явилися перші радянські масові пісні. Вже в 1918 році зазвучали знамениті “Яблучко”, “Проводи” на вірші Дем'яна Бєдного. Народжується багато творів фольклорного та напівфольклорного походження. Зазвичай текст був у них авторським, музика - народною. Перші три радянські масові авторські пісні створені в 1920 році композиторами-естрадниками. Д. Покрасс з поетом П. Григор'євим створюють пісню “Красная Армия всех сильней”. Ю. Хайт і П. Герман - “Авіамарш”. Пісні швидко отримали народне визнання й сприймалися ним як відповідь на реальні військово-політичні події. Вони виражали патріотичне піднесення, кликали до боротьби. Комуністична партія одразу помітила вплив народних свят, величезних масових вистав на площах, концертів-мітингів, в яких поєднувалось слово агітатора з виступами музикантів, співаків, танцюристів на народні маси. Це відобразилося в рішеннях VIII з'їзду РКП(б), в постанові “Про політичну пропаганду та культурно-масову роботу на селі”. В 1919 році Рада робітничо-сілянської оборони прийняла постанову “Про облік сценічних та театральних робітників з метою використання їх для обслуговування фронту та тилу Червоної Армії за професією”. 26 серпня 1919 року В.І. Ленін підписав декрет “Про об'єднання театральної справи”. Ці постанови сприяли зближенню естради з народними масами. Тож, впевнено можна вважати, що революція сприяла розвиткові такого жанру, як масова пісня.

Що ж таке масова пісня? Масова пісня - в широкому розумінні сольна або хорова пісня, створена професійним композитором (або любителем) і розрахована на масове розповсюдження в суспільному житті або в домашньому побуті. Масова пісня має куплетну (строфічну) будову (часто з рефреном-приспівом). Музичний образ сконцентрований в самостійній за значенням вокальній мелодії , яка узагальнено відображає зміст слів і дозволяє виконання без інструментального супроводу. Загальна значимість змісту масової пісні в поєднанні з простотою форми, поетичної і музичної мови, використання співацьких голосів в найбільш розповсюджених регістрах визначають її максимальну доступність для загального виконання і сприймання. Підтвердження вищесказаного знаходимо у “Енциклопедичному словнику юного музиканта” (скл. В.В. Медушевський, О.О. Очаківська, - м.: Педагогіка, 1985 р.): “Масова пісня призначена для самих звичайних любителів співу, якби лише в них був слух”. Тож можна з впевненістю заявити, що масова культура виражає стандартні смаки і культурні запити, певні стереотипи мишлення , тож можна сказати, що жанр може називатися масовим тільки якщо він завоював велику кількість прихильників.

Список літератури

музичний жанр ліричний романс

1. Л.А. Мазель, В.А. Цуккерман «Анализ музыкальных произведений» Изд. «Музыка», м.: 1967.

2. «Музыкальная Энциклопедия» ред. Ю.В. Келдыш, изд. «Советская Энциклопедия» м. 1976.

3. С. Прокофьев. «Путь советской музыки» «Известия», 1934, 16 ноября.

4. С. Слонимский. «Заметки композитора о современной советской музыке»; «Современные вопросы музыкознания» сборник статей, м. «Музыка», 1976.

5. А. Сохор. «Эстетическая природа жанра в музыке» м., 1968.

6. А. Сохор. «Теория музыкальных жанров: задачи и перспективы»; «Теоретические проблемы музыкальных форм и жанров». Изд. «Музыка» м. 1971.

7. Энциклопедический словарь юного музыканта. Ред. Хренников Т.Н., м. «Педагогика», 1985.

8. Ю. Юцевич. «Словарь музыкальных терминов». Киев. «Музична Україна», 1988.

Размещено на Allbest.ru