Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Літературно-художній та стилістичний аналіз

1.1 Короткі відомості про творчість авторів музики та тексту, загальна характеристика їх творчого стилю

1.2 Історія написання хорового твору

1.3 Визначення проблематики /сюжет, тема, ідея/ та літературно-стилістичний аналіз поетичного тексту

1.4 Драматургічні особливості твору з урахуванням його стилістики

2. Музично-теоретичний аналіз

2.1 Форма твору

2.2 Ладо-тональний план та гармонічний аналіз

2.3 Метро-ритм

2.4 Мелодика

2.5 Фактура, функції супроводу

3. Напрями вокально-хорової роботи

3.1 Типи та види хору, їх специфічні художньо-виражальні можливості та діапазон хорових партій

3.2 Теситурні умови, співвідношення теситурних умов в різних партіях

3.3 Розміщення музично-тематичного матеріалу

3.4 Дикційні особливості твору та пов'язані з ними виконавські труднощі у звязку із стилістикою поетичного тексту

3.5 Інтонація та інтонаційні труднощі у творі

хоровий садок вишневий теситурний

1. Літературно-художній та стилістичний аналіз

1.1 Короткі відомості про творчість авторів музики та тексту, загальна характеристика їх творчого стилю

Богдан Іванович Вахнянин

Західна України з 1722 року входила до складу Австро-Угорської монархії. Австрійський уряд проводив щодо українського населення політику гноблення та нещадної експлуатації, всіляко гальмував економічний та культурний розвиток краю.

Прагнучи зміцнити свою владу, австрійські поневолювачі робили все можливе, щоб загострити відносини між поляками і українцями. За цих обставин, в цей час творить плеяда таких композиторів старшого покоління, як Вербицький, Лаврівський, Нижанківський, Матюк, Топольницький, Анатоль Вахнянин.

Гідним продовжувачем пропаганди українського мистецтва став Богдан Вахнянин - небіж Анатоля Вахнянина.

Богдан Вахнянин, за фахом гімназійний учитель природознавства, композитор, автор хорових творів і солоспівів. Народився 16 листопада 1883 року в сім'ї гімназійного учителя Івана Вахнянина - брата Анатоля Вахнянина.

Навчався у Стрийській гімназії. В 1909 році закінчив Вищий музичний інститут імені М. Лисенка у Львові (клас фортепіаноно м. Криницької), теорії музики і композиції - А.Вахнянина та С.Людкевича.

Працював учителем української і польської мов, співу та музики в Українській академії у Львові (1910-1912), та Перемишлянський (1912-1925) українських гімназіях, був педагогом і директором Перемишлянського музичного інституту (1924-1926), вів клас історії музики.

Диригент учнівського хору української гімназії та учительської семінарії у Перемишлі. У 1924-1925 рр. - диригент Перемишлянського «Бояна». З цими хорами брав участь у вечорах-концертах, присвячених пам'яті Т.Шевченка, М.Шашкевича, І.Франка, Г.Цеглинського; в їх репертуарі твори Лисенка, Вербицького, Віткевича, Ф. Колеси, Січинського та написані ним власні твори.

З 1926р. Б.Вахнянин працював учителем гімназії та диригентом « Бояна» у Стрию, а з 1929 року знову в Українській академічній гімназії у Львові (до 1932р.), керував чоловічим хором «Бандурист».

Перші композиції - обробку народної пісні «Жучок» та для мішаного хору і фортепіанні етюди - Б.Вахнянин написав у Стрию, будучи учнем шостого класу гімназії.

Твори : музичні картини на тексти уривків із поеми «Гайдамаки» Т.Шевченка «Титар » для чоловічого та мішаного хорів, соліста й оркестру «Лебедин» для мішаного хору з ф-но (1937). «Попелюшка» - оперета - казка на три дії (не завершена 1930-і р.); «Орися» - оперета на власне лібрето; «Український вертеп» (1933); «Буря на озері» - ораторія для двох чоловічих хорів і однорідного жіночого з оркестром або 2-х ф-но.

Хори : «Думка» для мішаного хору з ф-но з «Невольника» Т.Шевченка з присвятою А. Вахнянину; «У перетику ходила» для мішаного хору, сл.Т.Шевченка; «Садок вишневий» для мішаного хору, сл.Т.Шевченка; «Хор бурлаків» для чоловічого хору ( 1906), «Гей на бій!» для чоловічого хору, сл. Хр.Алчевської ( 1910); «Червоний банкет» для хору ( 1912 ); «Пісня життя» для мішаного хору з ф-но, сл. Н. Німентовської; «Рвіть усі хрести з землі» для мішаного хору.

Солоспіви: «Плач Яреми» для голосу для фортепіано ( уривок із музичної картини «Титар» із «Гайдамаків» Т.Шевченка (1907); «Сирітка» і «Соловейко» сл. П.Грабовського ( 1921); «В мене серце для любові» для голосу з фортепіано сл. В.Кушка (1928); «Ляля» для голосу з фортепіано, сл. С.Чернецького; «Молитва» для баса з фортепіано, сл. В.Масляка; «Над колискою» для сопрано з фортепіано; «Ридали всі струни» для голосу з фортепіано; «Як тихо, глухо» для голосу з фортепіано; Дует Оксани і Яреми з музичної картини «Гайдамаки» Т.Шевченка (1934).

Обробка народної пісні «Жучок» для мішаного хору.

Твори для фортепіано : «Веснівка»; «Думка і козак», «Козак» (1900); «Думка і коломийка» ( 1905), «Marsche funebre» (1905).

Пісенники : «На Шевченкові роковини», для дитячого хору - аранжировка Б.Вахнянина (Львів, 1914р); «Закувала зозуленька» (Львів, 1938); «Танцювала риба з раком» (Львів, 1939); «Альбом стрілецьких пісень». Пісенник для хорів мішаного, чоловічого і дитячого. Гармонізував і уклав Б.Вахнянин - (Львів, 1937 р); «Дітвора співає», сл. В.Щурата ( Львів, 1936р.).

Тарас Григорович Шевченко

Т.Г.Шевченко - центральна постань українського, літературного процесу ХІХ століття. Його творчість мала вирішальне значення в становленні й розвитку нової української літератури, утвердивши в ній загальнолюдські демократичні цінності та піднявши її до рівня передових літератур світу. У своїй поезії Шевченко звернувся до тем, проблем та ідей, які до нього ще не порушувались в українській літературі або порушувалися не сміливо й соціально обмежено.

Т.Г.Шевченко народився 9 березня 1914 в с. Моринці на Київщині в сім'ї селянина-кріпака. Залишившись в 11 років сиротою йде в найми. Зазнав тяжких поневірянь, шукаючи місця, де б притулити голівоньку. З 14 років його забирають до панського двору. У 1829 році він як козачок пана Енгельгарда потрапляє у м. Вільне, а в 1831р. - до Петербурга, де поміщик віддає його в науку до майстерні живописця Ширяєва. У Петербурзі Шевченко знайомиться з художником Гребінкою та митцем Сонечко. Вони зацікавилися талановитим земляком, познайомивши його з великим поетом Жуковським, митцем Венеціановим та Карлом Брюловим. Які згодом продавши з аукціону портрет Жуковського, намальований Брюловим, викупили Шевченкові волю 22 квітня 1838 року. Портрет купила царська родина.

По викуплені з кріпатства Тарас Григорович кинувся у вир життя і праці. Вступає до Академії мистецтв, вчиться у Брюлова. У 1840 році виходить перша збірка поезій «Кобзар». Роком після виходять «Гайдамаки». В 1846 році в Києві він вступає до Кирило-Мефодіївського товариства. Твори написані в цей час, входять до рукописної збірки «Три літа». У 1847 році розбите Кирило-Мефодіївське товариство, в якому був Т.Шевченко. Його заслано солдатом в Оренбурзькі степи з забороною писати та малювати. Але в непростих умовах заслання продовжував писати твори, в яких викривав гнобителів волі народу. Лише через 10 років його було звільнено.

У березні 1857 року Тарас Шевченко повертається до Петербурга. Із заслання повернувся поет старцем, знесиленим на тілі, втомленим на душі. Він ще встиг викупити рідню із кріпатства. Помер передчасно у Петербурзі 10 березня 1961р. У травні того ж року його прах було перевезено на Україну, і поховано на Чернечій горі в м. Каневі.

Протягом усього життя поет гаряче любив українську пісню. В його щоденнику та альбомах записано багато фольклорних зразків, самих різних напрямів, але більше всього там протесту та закликів до боротьби. Гаряче співчуття до тяжкої долі поневоленого народу, глибоке проникнення в настрої найширших народних мас, полумяних заклик до боротьби проти соціального гноблення. Ці теми, що так пристрасно прозвучали в поезії Тараса Шевченка. Були надзвичайно близькі трудовому народу. Тому не випадково перш ніж втілити поезію митця в музиці професійних композиторів, їх натхненно шліфував народ. Авторами пісень на Шевченкові слова ставали невідомі лірики, кобзарі. Імена деяких пісень, що з'явилися в першому двадцятиріччі, після смерті поета, дійшли до нас. Це знаменитий «Кобзар», « Думи мої».

Соціальна загостреність порушених Шевченком проблем - неповторна краса й мужність його віршів привернули увагу до його творів багатьох композиторів другої половини 19 століття. Відомими стали хори А.Вахнянина «Садок вишневий коло хати», І. Воробкевича «Минають літа», «Огні горять», М.Вербицького «Заповіт».Серед музичних інтерпретаторів поезії Шевченка слід виділити М.Лисенка. Його музика до «Кобзаря» складає майже 100 творів різних напрямів: пісні, дуети тріо, квартети, квінтети, поеми. Найбільш монументальними з його творів на тексти «Кобзаря» є кантата «Бють пороги», «На вічну память Котляревському», «Радуйся ниво неполитая». В них композитор використовує витончений словник українського етносу, специфіку багатоголосся, знаходить нові форми драматургії.

Глибоким змістом, художньою довершеністю та стрункістю форми визначається кантата - симфонія «Кавказ», кантата «Заповіт», хори «Сонце заходить», «Косарі» - С.Людкевича, кантата «Рано-вранці новобранці»- К.Стеценка, кантата поема «Хустина» - Л.Ревуцького, «Тече вода в синє море», «Із за гаєм сонце сходить» - Б.Лятошинського.

Та поряд з цими традиціями для музичної Шевченкіани, напрямками в українській музиці виникають нові поетичні образи геніального митця в моментальних розгорнутих музико-театральних і симфонічних полотнах. Це опери «Сотник», «Наймичка» - М.Вериківського, балет «Лілія» - К.Данькевича, «Відьма» - В.Кирейка.

Українські композитори не тільки пишуть музику на Шевченківський текст, а й прагнуть вивести в своїй творчості образ самого поета. Так зявляється опера Г.Майбороди - «Т.Шевченко», фортепіанна сюїта І.Шамо - «Тарасові думи», вокальний цикл - «Кобзарі» Ю.Мейтуса.

Тарас Шевченко виступив як поет - новатор, приніс з собою в українську літературу «слово нове», новий світ поезії, неповторні образи, картини і барви, небачене раніше багатство, щирість тем, ідей, мотивів, жанрових форм, вивів українську літературу на шлях реалізму, народності.

1.2 Історія написання хорового твору

Літературною основою хору «Садок вишневий коло хати» послужив однойменний вірш Т. Шевченка - зразок прекрасної поетичної лірики автора.

З самої гущі народу вийшов Тарас Григорович Шевченко. Він прийшов в літературу, коли іскра декабризму жевріла в свідомості передової інтелігенції вогнем визвольних ідей. Вона спалахнула в душі Шевченка полум'ям пристрасної любові до свого покріпаченого народу і невгамовної ненависті до його гнобителів.

Творчість Шевченка - невичерпне джерело в історії загальнолюдської духовної діяльності. Тому недивно, що з нього безперервно черпають наснагу композитори уже більше як півтора століття.

Поезія і пісня були для Шевченка нерозривні. Він постійно проявляв інтерес до музичного мистецтва, виявляючи тонке розуміння різноманітних жанрів народної та професійної музики. Народна пісня стала джерелом для поезії Шевченка.

Однією з головних ознак творчості Шевченка є наспівність, мелодичність і задушевність його поезії. В пісенних поетичних творах ранньої творчості поета виражається обездоленість, печаль, любов до рідного краю. В таких творах як «Калина», «Тече вода в синє море», « Стоїть явір над водою», «Думи мої», «Нащо мені чорні брови», «Садок вишневий коло хати» поет оспівує природу рідного краю, її велич і красу.

Поет радіє і сумує разом зі своїм народом, українським селом. Він переконливо стверджує право людини на земне щастя, на чисту земну насолоду, на земні радощі, на відпочинок після важкого трудового дня. Він тішиться заходом сонця і світанком, співом солов'я теплої літньої ночі і гудінням хрущів, дівочим сміхом і нічною тишею. Він сумує за цими відчуттями, перебуваючи на засланні. Адже вірш «Садок вишневий коло хати» з циклу «В казематі» написаний між 19.05 і 30.05 1847 року в казематі «Третього відділу» в Петербурзі. Вперше надруковано його в журналі «Русская беседа» 1859 p. під назвою «Вечір» і одночасно в російському перекладі Л.Мея в журналі «Народное чтение» 1859 p.

Хіба міг такий зміст не зворушити серце музиканта? І ось в музичні звуки перелилась поезія геніального Шевченка і народився неймовірної краси хоровий твір - нічний пейзаж, ноктюрн, співавтором якого став Богдан Вахнянин.

Органічно поєдналися в єдиному потоці слово і музика, взаємодоповнюючи одне одного. У цьому творі, музика наділяється то легкістю нічного вітерцю, то грайливістю молодості, то візерунком солов'їних трелей, то задирливістю і кокетством, то повним умиротворенням.

Прості, зримі, пластичні образи постають з народно-естетичних і морально-естетичних уявлень. Сила емоційного впливу твору - в природності й рельєфності малюнку, в його світлому настрої.

Інтерпритація Вахнянином поезії Шевченка є одним з кращих зразків в українській музичній літературі ліричного жанру.

1.3 Визначення проблематики /сюжет, тема, ідея/ та літературно-стилістичний аналіз поетичного тексту

Сюжет: літературна діяльність поета середини XIX століття характеризує тяжке становище українського народу.

В творі «Садок вишневий коло хати» відтворено картину весняного вечора в українському селі. Прості, зримі, пластичні образи постають з народно-естетичних і морально-естетичних уявлень. Сила емоційного впливу твору - в природності й рельєфності малюнку, в його світлому настрої.

У вірші відобразилась мрія поета про щасливе, гармонійне життя. Ця мрія різко контрастувала з дійсністю, в якій поет-в'язень створював свою поезію. Перед нами постає побутова картина українського села:

... Вечір... Закінчився робочий день, повертається з поля плугатарі, ідуть співаючи дівчата, біля хати зібралась на вечерю сім'я.

Непомітно наступає ніч. Все завмирає, тільки чути голоси дівчат,

Та невтомного соловейка.

Затихло все, тільки дівчата, та соловейко не затих.

Тема твору - змалювання краси українського села, весняного вечора, сільського життя, побуту і звичай в народу.

Ідея твору - возвеличення праці людей, любов до рідної землі, до українського народу.

Образи: садок, хрущі, плугатарі, дівчата, матері, сім'я, зіронька, дочка, соловейко, діти.

2. Музично-теоретичний аналіз

2.1 Форма твору

Твір «Садок вишневий коло хати» являє собою жанрову музичну картину, яка відображає побут щасливої української родини. Т.Г.Шевченка мріяв про заможну, вільну, щасливу та багату Україну, де він буде мати свій власний будинок з вишневим садом, у якому буде доживати свої роки з родиною в щасті та любові. На жаль це все залишилося у мріях, і саме вони надихали на створення багатьох ліричних віршів, окремих епізодів і надали натхнення та сюжет для написання багатьох акварелей, картин, на яких була зображена селянська хатка з квітучим вишневим садом. Вечірній пейзаж вишневого саду, піклування матері, романтичні співи солов'я - все ц е знаходить яскраве відображення в хоровій композиції, де музичними засобами, колоритними гармонічними комплексами, звукозаписним супроводом фортепіано, майстерними хоровими прийомами відтворюється образ, створений геніальною поезією Т. Шевченка.

Форма твору- це будова музичного твору, що визначається його змістом і завжди є процесом або розвитком. Композитор використовує наскрізну форму для втілення художнього образу:

А В С Д (кода)

Музика слухняно слідує за текстом, розділяючи його на чотири яскраві, контрастні розділи і підсумовуючи в заключному розділі весь розвиток, роблячи висновок, що нічній тиші не покоряються лише соловейко та дівчата.

Твір починається одно тактовим фортепіанним вступом легкого, заколисуючого характеру, на фоні яскравого колоритного акорду: тонічного тризвука з доданим альтерованими неакордовими звуками - своєрідне поєднання тоніки і подвійної домінанти в одному акорді, що надає вступу романтичної таємничості та виразності.

Перший розділ Leggiero сon moto ( з рухом, легко) - «Садок вишневий коло хати» - виконує функцію експозиції. А тому відзначається ясністю фактури, простотою мелодії, чіткістю структури, функціональністю гармонічної мови.

Легко і невимушено звучить мелодія, близька за стильовими ознаками до жанру колискової («погойдування» ритміки, вісімковий розмір, плавні інтонації, легкість тощо). Композитор застосовує форму періоду єдиної будови, тобто неділимого на речення. Семитактова структура відповідає структурі вірша і розділена умовно на три фрази:

- «Садок вишневий коло хати, хрущі над вишнями гудуть»;

- «Плугатарі з плугами йдуть. Співають ідучи дівчата.»;

- «А матері вечерять ждуть».

Інтонаційно друга і третя фрази схожі між собою і відрізняються від першої, для якої характерний єдиний розвиток, округлість музичних побудов, гнучкість мелодичної лінії, динамічна урівноваженість фрази, акордовий виклад, ясність і простота гармонії ( T-D-T-D-DD7-D).

Друга фраза складається з коротких мотивів-поспівок низхідного напрямку, що відтворює стомленість плугатарів. І лише спів дівчат, теж не менш стомлених, але молодих, попереду яких чекає вечеря і нічні зустрічі, додає цьому розділу деякої просвітленості.

Поліфонізація є втіленням емоційного стану гурту людей, що повертаються з поля (звичайно не маршем), обтяжених думками і стомлених важкою працею. Починають фразу альти, і тут же їм відгомоном звучать чоловічі голоси, які змінюються рухливим відлунням сопрано. І в цьому плетиві альт монотонно «вкладає» хроматичний низхідний скритий хід, який надалі переходить в одноманітний секундовий рух і залучає до нього унісон всього хору в третій фразі.

Крім таких складних прийомів хорового розвитку, композитор застосовує ускладнення гармонічної мови, що викликано ускладненням фактури і хроматизацією мелодичної лінії. На фоні домінантового органного пункту у басів звучать барвисті акордові поєднання з застосуванням альтерацій і хроматизмів (хроматичні низхідні альтерації), з чергуванням однойменного мажоро-мінору (С-dur - c-moll) і світле закінчення розділу на домінанті основної тональності, розмикаючи розділ, немов би розчиняючись у вечірніх сутінках (ррр). Партія фортепіано дублює хорове звучання в цьому розділі, підтримуючи хор гармонічно:

Другий розділ В - Andante ( помірно, спокійно) - «Сім'я вечеря коло хати» - зразок майстерно виписаного фугато. Голоси (сопрано, тенор, бас, альт) вступають імітаційно, по-черзі проводячи тему (імітація в октаву).

В шести тактах змальовується картина сімейної вечері, на фоні вечірньої зорі і аромату квітучих вишень, солов'їних співів і гудіння хрущів. Саме поліфонічна фактура з її безперервним розвитком сприяє відтворенню цього образу в усій повноті і різнобарвності.

Мелодична лінія теми хвилеподібна. Починається вона низхідним рухом мелодії і її подальшим піднесенням вгору на словах «вечірня зіронька встає», ніби передаючи сяйво зорі. А завершується речитативним скандуванням: «дочка вечерять подає» - на домінантовому органному пункті:

Другий розділ звучить в однойменному мінорі (c-moll), з'єднуючись через спільну домінанту, якою завершився перший розділ. Та це не зменшує контрастного зіставлення двох образів: стомлених плугатарів і щасливої сім'ї, щ о зібралася вечеряти під весняними зорями. Гармонія другого розділу проста, основана на чергуванні автентичних зворотів (t i D). Однак, її ускладнення викликаються поліфонізацією фактури.

В кінці розділу вводиться доповнення, яке одночасно служить зв'язкою до наступного епізоду. Це соло сопрано, речитатив на домінантовому фоні, який відтворює солов'їний спів засобами фортепіанного супроводу:

Третій розділ С - Largo ( протяжно, широко) - «Поклала мати» - починається без перерви розв'язкою домінанти в тоніку. Фактура змінюється з поліфонічної (а в зв'язці - монодичної) в акордову гомофонно-гармонічну. Ведучий голос - сопрано - проводить наспівну, спокійну, ритмічно урівноважену мелодію у збільшеному розмірі (6/4 проти 12/8). В ній чуються знайомі інтонації першої теми, однак тієї легкості, м'якості уже немає. Вся потомлена сім'я засинає після важкого трудового дня. Низхідна будова мелодії, секундово-терцеві інтонації, квартові «схлипування» (немов здригання під час сну) на словах «сама заснула», акордовий виклад, спільний ритм усіх партій - сприяють відтворенню умиротвореності, прозорості, безмежності любові і доброти. Акордика проста, функціонально означена:

6 6 6 6 6

t-D 4 - D | s-D7 >III | s6 - t 4 -s-K 4 | D2-t | s 4 -II2 -t | | s 4 - t-II2 -t | | s -II2 -t | D7 - t||

c-moll (Es-dur) c-moll

Як видно із наведеної гармонічної схеми, весь розділ однотональний (c-moll) і містить лише короткочасне відхилення в паралельний мажор (Es - dur) на словах «коло хати». Часто застосовуються прохідні звороти з квартсекстакордами ( ), а також допоміжні з ( ). М'яку ніжність і барвистість надає використання ІІ2.

Вперше в структурі твору композитор застосовує квадратний період ( 4+4, а+в). Однак в кінці періоду вводить доповнення: «затихло все…» Все розчинилося в повітрі, у весняному ароматі, в нічному зоряному небі. Композитор користується прийомом «відлуння», повторюючи мотив по-черзі в усіх голосах, чергуючи мінор з мажором, вводячи дисонуючу подвійну домінанту на витриманому акорді (DDVII 5 із зб.6):

І ось на фоні повної тиші в супроводі у швидкому темпі, у високому регістрі звучать «солов'їні трелі». Здається, що час, який панувала тиша, щоб поснули всі стомлені, скінчився і починається бурхливе нічне життя.

Різко змінюється темп. Гучно, у високому регістрі, з вогнем, блискуче (con brio), могутнім тутті звучать слова «Тільки дівчата та соловейко не затих». Всі голоси діляться (divisi). Від чого хор звучить дуже потужно і масово. Мажорна тональність (C-dur) переконливо утверджує цю думку, чергуючи акорди тоніки і домінанти, підкреслюючи каденційність даного розділу, який виконує роль підсумовуючого розділу. Він складається з двох тематичних елементів: інструментального і хорового.

Отже, загальна схема твору:

Вступ	А	В	С	D(кода)
	Leggiero сon moto	Andante	Largo	Allegro con brio
1т.	7т.	6т.+2т.	4+4+4т.	4+4
	період	період/зв'язка	період/доповнення	вступ/речення
C-dur	c-moll	(D>)	C-c	C -dur

2.2 Ладо-тональний план та гармонічний аналіз

В хоровому творі «Садок вишневий» поєднана палітра однойменних мажору та мінору. Основна тональність твору С - dur До- мажор. Вона надає творові світлого, мажорного звучання у першій та останній частині. Але в другій і третій частині є відхилення в тональність с - moll. В цій тональності мелодія набирає нового ладового забарвлення. Перша частина починається з тональності С -dur і закінчується на домінанті. Друга частина виконується в тональності с - moll, одноіменної до тональності С - dur, ця частина також закінчується на домінанті. Трея частина звучить в тональності с - moll, закінчується тонічним тризвуком з підвищеною терцією. Таке чергування сприймається як гра світлотіні, гра настроїв. Там, де в тексті звучить слова про спів дівчат і солов'їв - звучить мажор, де йдеться про сон як логічний підсумок трудового дня - мінор.

Гармонія в купі з засобами хорового письма сприяє відтворенню художнього образу. Гармонічна мова хору класична,функціональна, колоритна. Лише з метою звукозапису застосовуються альтерації (акорди подвійної домінанти) в субдомінанто вій гармонії, септакордові утворення, відхилення в близькі тональності.

Характерною ознакою в хорі є розімкнутість частин - тобто завершення перших трьох розділів на домінантовій гармонії, що робить їх відкритими для подальшого розвитку.

Поєднання однойменних ладів через спільну домінанту і розв'язку її в часі, робить гармонію добре зрозумілою, логічно виваженою і створює зручні інтонаційні умови при значній колоритності образу і засобів його втілення.

Всі музично-виражальні засоби, використані композитором, служать для створення музичного образу та втілення літературного тексту. Вони всі (мелодика, гармонія, форма, динаміка, метра-ритм, агогіка, ритміка тощо) органічно, гармонічно поєднуються і відіграють важливу роль в музичному розвитку.

2.3 Метро-ритм

Важливе значення в творі, поряд з мелодичним, гармонічним, фактурним розвитком, відіграє метро-ритмічна організація. Розмір твору - перемінний 12/8, 6/4,6/8. Основний розмір твору 12/8 - складний, в основі якого чотири групи по 3/8. Це сприяє відтворенню художнього образу, втіленого за допомогою жанрових особливостей баркароли, ноктюрна, колискової. Однак, «чотиридольність» змінюється «дводольністю» (6/4 - 3/4+3/4), зберігаючи тридольну пульсацію кожної частини такту. В заключному розділі - розмір 6/8 (3/8 + 3/8). Всі ці розміри близькі між собою в метричній організації: дводольні та чотиридольні з ритмічним дробленням долі на три рівні частини.

Ритмічні поєднання в творі різноманітні. Тут і рівномірний, розмірений рух, і пунктир, і ритмічне «погойдування».

В залежності від темпів ці розміри відображають різні характери мелодій, від найспокійнішої колискової, до блискучого фіналу.

2.4 Мелодика

Мелодія -- важливий засіб вираження музичної думки і являє собою складне, різностороннє, організоване ціле, з текстом і іншими засобами музичної виразності визначають загальний настрій твору.

Інтонаційний матеріал хору поєднує в собі різні типи мелодики: кантилену (наспівну), речитативну і моторну.

Наспівні інтонації звучать у частинах, сповнених ліричного настрою, пасторалі.

Речетативні - на словах «а мати хоче научати, та соловейко не дає» - немов би вказуючи на монотонність повчань.

Моторна мелодика - швидка, скоромовна - використовується в заключній фразі: «тільки дівчата та соловейко не затих». Звучить швидко, блискуче, грайливо, кокетливо і задиристо.

2.5 Фактура, функції супроводу

Фактура - звукова матерія музичного твору, комплекс усіх звукових ліній, пластів і голосів, що виступають у ній у різних функціональних співвідношеннях, які утворюють єдине звукове ціле. Фактура - це «пристрій» музичного твору, але пристрій не «по горизонталі», а «по вертикалі», наче «вертикальний розріз» пласта, який звучить. Фактура невичерпна: кожен, навіть найпростіший елемент музичної тканини може бути виконаний безліччю способів. Фактура - інтонаційно осмислена тканина музики - найважливіший засіб художньої виразності.

Типи фактури рідко зустрічаються в чистому вигляді, частіше вони переплітаються, утворюючи змішані форми. Фактура твору змішана. В хорі вдало поєднуються гомофонно-гармонічна, поліфонічна і монодична фактури.

В першому, третьому і заключному розділах переважає акордовий тип фактури. Другий розділ - поліфонічний, оснований на принципах класичної імітаційної поліфонії. Між другим і третім розділом введена сольна речитативна зв'язка - зразок монодичного типу фактури.

Майстерність автора дозволила перетворити мініатюру з одноплановим сюжетом - простою, побутовою замальовкою родинної вечері біля хати у багатогранну, розмаїту картину, в яку вплелися емоційні відчуття людини, героїчного героя.

Кращому розкриттю художнього змісту сприяє інструментальний супровід, який підтримує звучання хорових партій і допомагає в створенні художнього образу твору. Своєрідна насичена гармонія стримана фактура, створює контрасти, передаючи глибоку схвильованість, дійовий протест.

Супровід відіграє різноманітну роль - то дублює хорову партитуру, в її прозорому звучанні, то відіграє ілюстративну роль. В фортепіанній фактурі відчувається звуки природи, теплого літнього підвечірку, то звуки - трелі соловейка, то широкі переливи - хвилі теплого, лагідного повітря огортають простір над колискою.

3. Вокально-хоровий аналіз

3.1 Типи та вди хору, їх специфічні художньо-виражальні можливості та діапазон хорових партій

Твір написаний для мішаного восьмиголосного хору, бо є подвоєння в усіх партіях. Основні чотири голоси: сопрано, альт,тенор, бас - в заключному розділі кожен діляться (divisi) на два голоси, а в заключному акорді третього розділу - сопрано ділиться на три. Твір призначений для виконання хоровим колективом в супроводі фортепіано.

Композитор вдало поєднує різні регістри, охоплює музичним матеріалом широкий діапазон.

Діапазон сопрано:

Від с-1 до а-2

Діапазон альта:

Від h до а-1

Діапазон тенора:

Від h до g-2

Діапазон баса:

Від С до с-1

Діапазон хору:

Від С до а-2

Роль хорової партії є дуже важливою. Основний тематичний матеріал звучить в партії сопрано, в той час всі інші голоси утворюють гармонічну вертикаль. Однак іноді вагомішим стає альт, а в поліфонічному другому епізоді значення всіх хорових партій урівноважується і кожна з них веде самостійну, рівноправну мелодію, імітуючи її звучання в попередньому голосі.

3.2 Теситурні умови, співвідношення теситурних умов в різних партіях

Теситура - це висотне положення звуків у музичних творах по відношенню до діапазону співочого голосу. Умовою художнього виконання (природності, свободи, краси звучання і т. п.) є відповідність теситурі у вокальному творі з характером голосу співака. Великий вплив на якісне хорове звучання мають теситурні умови. Б. Вахнянин для передачі характеру твору використовує переважно високу і середню теситуру. Особливоi висока теситура в кульмінаційному заключному розділі у всіх хорових партіях, що викликає обов'язковий поділ партій (divisi). Висока теситура придатна тільки для нюансу форте і фортіссімо. Акорди звучать блискуче, дзвінко. Теситурні умови кожної партії в хорі досить різноманітні.

Для партії альта теситура протягом всього твору зручна, середня, голоси звучать природно, в робочому діапазоні, без додаткового напруження.

Партія тенорі і особливо сопрано виписані у середньому регістрі. Однак часто теситурні умови цих голосів ускладнюються перенесенням партії у високий регістр, високу теситуру і вимагають напруження, а іноді і додаткових зусиль для досягнення чистоти хорового звучання і звучання окремої партії. Особливо помітні в цьому відношенні другий та четвертий розділи, де сопрано досягає висоти «ля» другої октави, а тенор «фа» другої октави. У цьому розділі ускладнюються теситурні умови і в партіях альта і басу. Досягнення якісного звучання тут можливе тільки на гучній динаміці, як і зазначено автором. В цьому випадку можна буде досягти природного ансамблю. Основна умова - якісний склад хору в цілому та кожної партії зокрема.

Не меншої уваги потребує і другий розділ «Сім'я вечеря», і заключний акорд третього - «затихло все». В першому випадку у високій теситурі складно чисто інтонувати паралельні терції на помірній динаміці (mf) в divisi сопрано, і поліфонічно проводити цю тему іншими голосами теж у високій теситурі з октавним початковим інтонаційним ходом. У другому випадку - складність полягає у інтонуванні високих звуків у партії сопрано на дуже тихому нюансі - ррр.

Окрім високої теситури не менші труднощі виникають і з використанням низької теситури у басів (divisi в октаву) і в тенорів, і в сопрано. Це особливо помітно в кінці першого розділу, де досягнення ансамблю ускладнюється щ е і унісоном хору в низькому регістрі на дуже тихій динаміці (ррр).

Як видно з наведеного аналізу теситури, досягнення загального ансамблю в хорі буде ускладнено через динамічну і теситурну невідповідність (теситура висока - динаміка дуже тиха). Тому ансамбль в хорі буде в багатьох частинах досягатися штучно, виділяючи окремі партії динамічно, щоб досягти гармонічної чистоти і органічного злиття всіх партій.

Кожна хорова партія є ансамблем співаків, які мають голоси, відносно однакові по діапазону та тембру. Частковий ансамбль партії є важливим для досягнення загального ансамблю. Ансамбль також відображає форму звучання музичного твору. Організацію самого звучання, якість і техніку. Ансамбль - це не просто рівновага. А співвідношення, в результаті якого між, частинами цілого встановлюється рівновага форми.

Кожний співак хору повинен вслухатися в свою партію, щоб силою свого звуку злитись з нею. Точне виконання цього дає частковий ансамбль - ансамбль партії.

Кожна партія силою свого звучання повинна врівноважитись у звучанні загальної хорової звучності всього хору, що дає загальний ансамбль.

Кожен співак в хорі повинен бачити і розуміти диригента, реагувати на його вказівки і виконувати їх. Виконання цього дає хорові нюанси.

Робота диригента полягає в тому, що при роботі над ансамблевими проблемами перед хористами стояли конкретні завдання і кожне зауваження виконувалося. Тому диригент повинен навчити виконавців інтонаційної стійкості, широкого виявлення тембрових барв та яскравої, натхненної передачі музичного, словесного змісту.

Поняття ансамблевої роботи - це виконавські проблеми, які мають досягати позитивного вирішення, постійного вдосконалення і контролю, вони є взаємоповязані між собою, доповнюють, збагачують одне одного.

Так робота над тембровою врівноваженістю вимагає вірного звукоутворення, дикції, особливо при формуванні «голосних», різних нюансів, штучного ансамблю…

Ритмічний ансамбль тісно повязаний з синхронно взятим диханням, цезурою, дикцією, особливо артикуляцією приголосних, синхронним відтворенням ритмічної основи мелодії, співпадіння в часі звучання хору та супроводу.

Динамічний ансамбль не можливий без чистого інтонаційного строю, вірно розставлений цезур, вірно взятого та розподіленого дихання, добре продуманого динамічного плану виконання та теоретично обґрунтованих нюансів, штрихів, дикції. Як бачимо жодна вимога виконавських проблем не існує відокремлено, все обєднано в єдину систему з метою вірного трактування твору.

3.3 Розміщення музично-тематичного матеріалу

Важливе значення для вокально-хорової роботи має питання розміщення тематизму у творі. Композитор досить вдало і вміло розмістив музично-тематичний матеріал. Музичними темами твору ми називаємо ті його частини, які виділяються своїм структурним оформленням і володіють найбільшою характерністю закладених в них музичних думок. Тематична суть найяскравіше виділяється в головних мелодіях.

В першій частині твору основний музично-тематичний матеріал знаходиться у партії сопрано. Саме в партії сопрано ми чуємо найбільш яскраво виражену музичну думку, яка в собі несе характер, зміст та саму мелодію. Образ цієї теми - образ сім'ї, про яку так мріяв Шевченко. Проте ця домінантна ознака мелодичності сопрано є лише в межах першої частини, оскільки у другому епізоді основна тема переходить до соліста. Саме у баритона тут проходить тематичний розвиток - динамічне розгортання думки, її послідовне розкриття. Партія соліста виступає носієм індивідуальної засади.

В заключному епізоді знову основою є партія сопрано.

Всі інші голоси : алът, тенор і бас являються супроводжуючими. Таку ж функцію виконує і акомпонемент. Інструментальна партія трактується, як оркестрова і виступає в порівнянні з хоровою для посилення даного характеру. Але ми спостерігаємо і таке, коли основна тема звучить у супроводі.

Альти, баси звучать в середині теситурі і знаходяться в широкому розміщенні з сопрановою партією, яка написана в високій теситурі. Партія тенора теж викладена місцями у високій теситурі.

Таке співвідношення звучності ускладнює досягнення ансамблю. Щоб врівноважити хорову звучність слід зменшити звучність партій, що знаходяться у більш вигідних умовах, підсилювати звучність партій, які знаходяться у не вигідних умовах.

Динамічний ансамбль визначається співвідношенням звучності між виконанням хорових партій і супроводу. І хоча у творі динаміка як для хору, так і для акомпонементу поставлена одинаково, слід супровід виконувати так, щоб не приглушувати хор.

Природність ансамблю всіх голосів при однакових теситурних умовах полягає саме в тому, що всі вони з однаковою звучністю можуть давати однакову силу звучання.

Слід надавати належку увагу хоровому унісонному звучанню.

Доповнює звучання хору і створює гармонічну підтримку йому утворі фортепіанний супровід. Партія басів показує основні функції гармонії у творі. Основний тематичний матеріал виконує парія сопрано. Альтова і тенорова партії гармонічно доповнюють інші голоси. У творі є місця, де партія альта, тенора та баса теж проводить тему.

3.4 Дикційні особливості твору та пов'язані з ними виконавські труднощі у звязку із стилістикою поетичного тексту

Більшість творів для хору безпосередньо пов'язані з літературним текстом, де музика і слово в творчій єдності розкривають художній зміст твору.

Щоб добре розкрити головну ідею твору, потрібно правильно, чітко й виразно вимовляти слова. Для слухачів повинно бути зрозумілим кожне слово, інакше вони не будуть мати правильного уявлення про твір. Текст твору написаний на українській мові.

Засобом донесення літературного тексту до слухача є дикція. Дикція - це чітка вимова слів, це правильна манера вимовляти слова, яка тісно пов'язана в музиці з орфоепією - норма правильної вимови при вокальному виконанні.

Дикційні труднощі, пов'язані з вимовою тексту при співі, обумовлені тим, що спів легкодоступний на голосних, а приголосні є свого роду перешкодою. Проте невиразне виконання приголосних ускладнює розуміння змісту літературного тексту. Хороша дикція в хорі залежить від гнучкості і рухливості артикуляційних апаратів співаків. Якість дикції має важливий вплив на якість співочого звука, активізує дихання, допомагає у формуванні звуків високої теситури. Голосні потрібно виконувати одночасно, близько до голосної “о”, великої уваги вимагає одночасне виконання декількох приголосних, приховувати свистячі та шиплячі приголосні (ч, щ, ш, д, с).

Також під час виконання різних творів повинна бути присутня орфоепія та арикуляція. Орфоепія - це сукупність правил вимови. В творі «Садок вишневий коло хати» слід звернути увагу на вимову закінчень в деяких словах закінчення слів повинні бути чіткі.

Одним із важливих компонентів співу є наголос. У творі, переважно, ми спостерігаємо відповідність між літературними та музичними наголосами.

У творі «Садок вишневий коло хати» виникають дикційні труднощі вже в першому періоді. Чіткість закінчення фраз повинна бути відпрацьована, зняття мають бути точними та одночасними. Невиразне виконання приголосних ускладнює розуміння змісту літературного тексту. Труднощі складає інтонування тексту на динаміці (рр, ррр), тому потрібно добре вимовляти склади, стежачи за артикуляцією та чіткістю атаки звука. Також важливим завданням є поєднання виразної чіткої вимови з емоційним змістом твору.

Всі засоби музичної виразності - мелодика, гармонія, метро-ритм, динаміка, темп, агогіка сприяють відтворенню художнього образу, створеного геніальним українським поетом Шевченком, і так яскраво, повноцінно і багатогранно втіленим Б. Вахняниномв цьому хоровому полотні.

3.5 Інтонація та інтонаційні труднощі у творі

Інтонація і стрій в хорі є одним з найголовніших інструментів, які тісно пов'язані між собою і супроводжують один одного. Інтонація є носієм музичного змісту, що ріднить її з інтонацією у мовленні та вказує на спільність їх походження. В той же час, якщо при мовленні основне смислове навантаження лягає на слово, а інтонування грає допоміжну роль, у музиці інтонації відводиться провідна роль. В цьому розумінні поняття інтонації охоплює комплекс засобів музичної виразнсті - звуковисотних, ритмічних, тембрових та інших, що зумовлюють емоційне і смислове значення для сприймання.

Певна трудність виникає при інтонуванні звуків, які утворюють стрибки.

Стежачи за чистотою інтонування при виконанні твору слід не допускати ніякого відхилення від правильного інтонування кожного ступеня у відповідному ладі, підтягуючи їх звучання.

Виконання кожної хорової партії вимагає абсолютної чистоти інтонування, внутрішньо-ладового відчуття та знання способів інтонування. Інтонування - це точне відтворення голосом висотних співвідношень ладового звукоряду. Чисте інтонування - це основа хорової техніки. Інтонаційна стійкість і стрункість у поєднанні з вокальною майстерністю - основні навики хорового співу.

Основною властивістю кожного хору стрій.

Правильне, точне інтонування інтервалів у їх мелодичному й гармонічному видах - це і є стрій. В творенні строю лежить інтерваліка акордів по горизонталі і по вертикалі. Горизонтальний стрій ще називають мелодичним, а вертикальний - гармонічним.

При досягненні мелодичного строю необхідно працювати над точністю інтонування партій, над їхньою мелодією. Вертикальний стрій досягається внаслідок правильного інтонування всіх акордів у музичному творі.

Чистота інтонації - це наріжний камінь, на якому базується якість хорового мистецтва. Інтонація робить легким і доступним для співаків найтонше нюансування.

Щоб твір звучав чисто, необхідно виробити в хористів навики способу інтонування ступенів ладу, їх тяжіння і розв'язки, добитися правильної атаки звуку і його фонації на опертому вокальному диханні. Хорова композиція «Садок вишневий» несе в собі багатий матеріал для роботи по вдосконаленню чистоти інтонування, якості хорового строю.

Основними інтонаційними труднощами в хорі є:

- інтонування низхідних терцій, квінт, кварт в альті, басу («Садок вишневий»);

- скрита «поліфонія» в альтів з використанням хроматичних інтонацій («плугатарі з плугами йдуть»);

- інтонування м.6 і низхідна терція в сопрано, виклик на однойменною перемінністю (С-dur - c-moll);

- хроматизми в тенора;

- поліфонічний розділ («Сім'я вечеря»);

- особливо ускладнений інтонаційний вступ в альтів на словах «зіронька встає», оскільки починається він з гармонічного сьомого ступеня мінорної тональності;

- інтонаційна складність заключного епізоду перш за все пов'язана з теситурними умовами голосів, швидким темпом, гучною динамікою, поєднанням альтерованих ступенів з їх натуральним звучанням (альт, тенор - до-дієз - до-бекар) тощо.

Размещено на Allbest.ru

...