Історико-стилістичний аналіз твору О.Т. Гречанінова "На зорі"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історико-стилістичний аналіз твору О.Т. Гречанінова "На зорі"

Гречанінов Олександр Тихонович - видатний композитор.

Народився в 1864 р. в купецькій сім'ї в Москві. Дійшовши до 5-го класу, Гречанінов залишив гімназію і вступив у 1881 р. в московську консерваторію. За фортепіано займався у Н.Д. Кашкина і закінчив педагогічні курси по класу в. І. Сафонова (1890); по контрапункту вчився недовго у Р. А. Лароша , потім у Н.А. Губерта. У 1890 р. Гречанінов перейшов до петербурзької консерваторії, яку скінчив по класу теорії композиції Н.А. Римського-Корсакова, представивши екзаменаційну кантату «Самсон». Гречанінов займався ще у С. В. Танєєва в Москві. Гречанінов дебютував (1894) зошитом з п'яти романсів (вид. Бєляєва ), а його opus 2-ой, смичковий квартет (G-dur) був тоді ж премійований на конкурсі петербурзького товариства камерної музики. По закінченні консерваторії Гречанінов залишився в Петербурзі і зайнявся педагогічною музичною діяльністю. Твори Гречанінова відрізняються технічної і художньої закінченістю. У творах раннього періоду відчувається вплив Чайковського.

За своїм характером його твори знаходяться в тісному зв'язку з російською народною пісенною творчістю. Думка його завжди визначена, ясна, виклад відрізняється простотою, відсутністю заплутаності, химерності, розвиток логічно, природно, хоча особливої фантазії і винахідливості у розвитку автор і не проявляє. Стиль його творів здебільшого гомофонічний. До контрапунктичним складнощів автор майже не вдається. Найбільш яскраво його талант проявився у вокальній музиці і в ній в області камерної мініатюри, в якій він досягає часто тонкої краси грації і витонченості. Особливо виділяються серії його «дитячих пісень», близьких до народних: «Ай дуду» (6 пісень, 1903), «Півник» (збірник російських народних пісень, 20 №, 1906), «Сніжинки» (10 пісень, 1907). Нове слово сказав Гречанінов в галузі церковної музики. Нерідко він бере в співі прямо народні теми. Іншою особливістю його пісень є їх зображальність, програмність в суворій відповідності з текстом. Деякі його пісні, як, наприклад, «Хвилею морською» перекладення (8-голосное) і оригінальне «Вірую», де він застосував древній прийом виконання символу віри в монастирях - речитативне читання одного канонарха, якому вторить хор - отримали широку популярність.

Йому належать: 2 повних (13 №) літургії св. I. Златоуста (1897, 1902), «всеношна» (10 №), «Страсна Седмиця» (13 №) і окремі піснеспіви. Свої погляди на церковну музику Гречанінова висловив в статті: «Про дусі церковних пісень» («Московские Ведомости»). Його обом симфоній (№ 1 - h-moll, 1894, № 2 Pastorale-a-moll, 1902 - 09) бракує оригінальності, глибини ідей, широти розмаху, органічності форми інтересу в розвитку, що не виключає загальної краси музики та інтересу окремих подробиць. Гречанінов написав 59 opus'ів, 8 творів без означения opus'ів і 6 невиданих творів. Серед цих творів є: «Елегія» (пам'яті Чайковського) для оркестру (рукопис, 1897), 2 смичкових квартету (№ 1 - G-dur і № 2 - B-dur в рукописі), тріо для фортепіано, скрипки і віолончелі (C-moll, 1903), «Сестра Беатриса» опера-легенда з Метерлінка, музика до трагедії Олексія Толстого «Цар Федір Іоанович» (надрукована тільки «Пісня гусляра») і до його трагедії «Смерть Івана Грозного», музика до «Снігуроньці» Островського , «Елочкин Сон» - різдвяна вистава для дітей (1911), світські хори, «Пам'яті полеглих за свободу», «Траурний гімн» для хору, «Матінка Русь» (Некрасов) для виконання 19 лютого, кантата «Пам'яті 19 лютого 1861 р.» для 4-х голосів, хору і оркестру на слова П. Зуєва, вокальні квартети-соло, вокальні п'єси з супроводом оркестру, струнного квартету («Мертві Листя»), концерт для віолончелі, п'єси для фортепіано, для скрипки і фортепіано.

Семен Якович Надсон виступив у пресі як продовжувач традицій громадянської поезії Некрасова, але похмура епоха реакції 80-х років наклала свій відбиток на його творчість. Поряд з вірою в майбутнє, якісь неясні, але світлі ідеали у віршах Надсона часто зустрічаються мотиви зневіри і песимізму, не визначають, однак, характеру його поезії в цілому.

Літературна діяльність Надсона тривала всього вісім років. Протягом цього короткого періоду він написав велику кількість ліричних віршів, кілька незакінчених прозових творів, а також ряд критичних статей.

Найбільше значення в літературній спадщині Надсона має його поезія, яка користувалася величезною популярністю не тільки у сучасників поета, у 80-ті роки, але і в наступні десятиліття.

Дуже рано, з дев'ятирічного віку, Надсон почав писати вірші і, будучи гімназистом, брав участь у шкільних рукописних журналах. У ці роки найбільш сильний вплив на нього зробили Некрасов, О. Плещеєв і Лермонтов. мелодія хоровий сопрано гречанінов

В 1878 році, коли Надсон навчався в п'ятому класі, він вперше виступив у друку в журналі «Світло» було надруковано його вірш «На зорі».

Літературний текст

Твір «На зорі» О. Гречанінова написаний на фрагмент вірша С. Надсона «На зорі», який був створений поетом у квітні 1878 року.

/За-ре-/вом за-/ка-та /даль не-/бес объ-/я-та,

/Ре-чка /го-лу-/ба-я /бле-щет, /как в ог-/не;

/Неж-ны-/ми цве-/та-ми /уб-ра-/ны бо-/га-то,

/Туч-ки /у-то-/па-ют в /яс-ной /вы-ши-/не.

/Ко-е-/где, мер-/ца-я /бле-дны-/ми лу-/ча-ми,

/Зве-здо-/чки-ша-/лунь-и в /не-бе-/сах го-/рят.

/Лес, об-/ли-тый /све-том, /не дро-/гнет вет-/вя-ми,

/И в ве-/чер-ней /не-ге /мир-но /ни-вы /спят.

У віршу розкривається вечірня пейзажна лірика, весь літературний твір сповнений душевністю та яскравими поетичними образами: захід, даль небес, ніжні квіти, хмаринки, що потопають у височині, мерехтливі зірки, спокійний і сонний ліс.

Вірш написаний у розмірі хорей. Хорей - двоскданий розмір з наголосом на стопі на першому складі ( ).

Музично-теоретичний аналіз

Форма твору: Прагнуть до музичної єдності, цілісності драматургії, до архитектонічної пропорційності і стрункості композиції композитор звертаються до складної двочастиної форми з невеликою кодою.

Перша частина:1 - 22 такти. Складається з двох неквадратних періодів (1 - 9 такти та 10 - 22 такти) та охоплює першу строфу вірша.

Друга частина: 23 - 48 такти. Ця частина виділяється двома (23 - 31 такти та 33 - 44 такти) неквадратними періодами та відповідає будові другої строфі вірша.

Кода: 45 - 48 такти. Уявляє собою одне музичне речення з чотирьох тактів.

Фактура твору:

Для глибинного та яснішого втілювання та реалізації ідеї поетичного тексту О. Гречанінов поєднує у творі «На зорі» гомофонно-гармонічний склад та поліфонію, яка регулюється правилами гармонії. Для гомофонно-поліфонічного викладу характерна полімелодичність.

Завдяки цьому багатогранному фактурному викладу музика твору сповнюється особливою ліричністю та урочистістю, що відображає вечірні поетичні образи.

Ладотональність твору:

Хоровий твір «На зорі» написаний у тональності В dur.

Саме ця тональність наповнює музику твору споглядальністю, допомагає розкрити його таємничу основу.

Ладогармонічна структура цього музичного творіння надзвичайно багата й оригінальна. Тут переважає ладова багатосоставність, багатство і різноманітність ладових структур, що надають музиці особливу виразність: G moll, C moll, D dur, Es dur, B dur, C dur, F dur, G dur, H dim, Ges dur.

В основному переважає бемольний колорит, що додає музиці відтінок м'якості, ніжності та прозорості.

Закінчується твір основною тональністю.

Гармонія твору:

Цікава гармонійна мова твору. О. Гречанінов спирається на найпростіші мажорно-мінорні тризвуки, які зберігаються як елементи, але їх співвідношення не підпорядковується функціональної гармонії, а вільному колористичному зіставленню.

Хорові голоси, сплітаючись в звукові комплекси, створюють цікаву і своєрідну гармонію, яка яскраво відображає образи поетичного тексту. Наприклад, у 3 такті септакорд третьої щаблини з підвищеною терцією підкреслює образ небес, сповнюючи його піднесеністю; у 16 такті зменшений тонічний акорд розкриваю таємничу висоту, у якій втопають хмаринки.

Кожна частина закінчується повною досконалою каденцією, а кода завершує твір повним недосконалий кадансом.

Мелодія твору:

Мелодія хорового твору «На зорі» відзначена винятковою природністю і простотою, чудовим злиттям ліричного почуття і образів природи, виражених за допомогою тонких музично-живописних елементів.

Протягом всього твору мелодійна лінія має постовий та плавний розвиток, що відповідає образній сфері спокою та споглядальності.

Альтерованість музичних звуків в мелодії тільки підсилюються розкриття поетичних образів, роблять мелодію витонченою та дуже виразною.

Метроритм твору:

Твір «На зорі» написана композитором у музичному розмірі 4/4, який має неймовірні виразні можливості у розкриті образів літературного тексту: небесна даль, наповнена променями заходу, вогняна річка, великі поля, прибрані ніжними квітами, блідо мерехтливі зірки, неосяжний спокійний ліс.

Протягом всього твору переважає чітка метричність, музичний розмір не змінюється.

Основний ритмічною одиницею твору є чверть, дроблення або збільшення якої виробляють різні ритмічні форми: чверть з крапкою і восьма, половина, половина з точкою, ціла.

Такий спокійний ритм твору сповнює його споглядальністю та оповідальністю.

Темп твору:

Спокійний помірний першопочатковий темп твору (Andante) переносить як слухача, так і виконавця у атмосферу вечірнього заходу, у простір та цареня природи.

Темповою агогікою (molto ritenuto) у 19 такті композитор підкреслює в водночас образ зникаючих хмаринок та виділяє таємничу сферу твору. З 20 такту темп стає першопочатковим.

36 такт відмічається темпом non troppo («Не поспішаючи»). Саме цей темп допомагає композитору передати образ нив, які поринули у вечірню млість і мирно засинають. Поглиблює цей образ molto ritenuto, використане у 41 такті.

Кода звучить у дуже повільному темпі (molto adagio), тим самим слухач поринає у таємничий світ сну та ночі.

Динаміка твору:

Динаміка хорового твору має хвилеподібний розвиток у контрастному вигляді.

Починається твір з м'якого та ніжного нюансу р, що одразу вводить слухача в атмосферу вечірнього заходу. Згодом динаміка зростає до нюансу mf, що підкреслює зміст літературної фрази: «Даль небес объята». Образ спокійної та блискучої річці відображено нюансом рр. з 10 такту готується кульмінація першої частини твору за допомогою нюансу mf а згодом f (14 такт) та фразирувальним розвитком (крещендо - димінуендо). З 18 такт динаміка спадає на нюанс р, а й 21 такті на рр.

Друга частина аналогічна по динамічному розвитку першій частині. Її кульмінація знаходиться у 36 такті.

Вокально-хоровий аналіз

Твір О. Гречанінова «На зорі» написаний для чотирьохголосного мішаного хору a cappella з використовуванням divisi.

Загальний діапазон хору - сі бемоль великої октави до соль другої октави.

Партія сопрано:

Діапазон партії - ре першої октави до соль другої октави.

Незважаючи на широкий діапазон партії, теситура зручна. Протягом всього твору використовується робочий діапазон у середній теситурі. Високі ноти зустрічаються епізодично.

Партія альт:

Діапазон партії - сі бемоль малої октави до до другої октави.

Теситурні умови сприятливі. Використаний робочий діапазон. В основному звучить середня теситура.

Партія тенор:

Діапазон партії - фа малої октави до соль першої октави.

Теситура зручна, високі ноти використовуються рідко. Протягом всього твору використаний робочий діапазон, який охоплює переважно середню і трохи високу теситури.

Партія бас:

Діапазон партії - сі бемоль великої октави до мі бемоль першої октави.

Теситурні умови щодо зручні. Основний діапазон широкий, але в основному звучить робочий діапазон. В основному використана середня теситура.

Стрій:

Стрій хору - узгодженість між співаками хору щодо чистоти звуковисотного інтонування.

Існує поняття мелодійного та гармонійного строю.

Мелодійний стрій твору:

Протягом вивчення мелодійних ліній хорових партій може виникнути інтонаційні складнощі.

Розглянемо основні приклади інтонування таких місць.

Партія сопрано:

Такт 4:Стрибок на чисту кварту вгору. Інтонується стійко.

Такт 6:Альтерований звук - фа дієз. Інтонується низько.

Такт 7:Мелодійний хід на велику терцію вгору. Інтонується високо.

Такт 8:Відміна ключового знаку - мі бекар. Інтонується високо.



Такт 15:Відміна ключового знаку - сі бекар. Інтонується низько.

Партія альт:

Такт 3:Альтерований звук - фа дієз. Інтонується високо.

Такт 4:Мелодійний хід на велику терцію вниз. Інтонується низько.

Такт 8:Відміна ключового знаку - мі бекар. Інтонується високо.

Такт 10:Стрибок на чисту кварту вгору. Інтонується стійко.

Такт 16:Альтерований звук - ля бемоль. Інтонується низько.

Такт 45:Альтерований звук - соль бемоль. Інтонується низько.

Альтерований звук - ре бемоль. Інтонується високо.

Такт 46:Альтерований звук - до дієз. Інтонується високо.

Партія тенор:

Такт 1: Альтерований звук - до дієз. Інтонується високо.

Такт 2:Стрибок на чисту кварту вниз. Інтонується стійко.

Такт 4:Відміна ключового знаку - сі бекар. Інтонується низько.

Такт 19:Відміна ключового знаку - мі бекар. Інтонується високо.



Такт 45:Альтерований звук - ля бемоль. Інтонується низько.

Альтерований звук - соль бемоль. Інтонується низько.

Партія бас:

Такт 6:Альтерований звук - фа дієз. Інтонується низько.

Такт 16:Відміна ключового знаку - сі бекар. Інтонується високо.

Такт 34:Альтерований звук - соль бемоль. Інтонується високо.

Такт 35:Альтерований звук - фа дієз. Інтонується високо.

Такт 46:Стрибок на малу сексту вгору. Інтонується низько.

Гармонійний стрій твору:

Всередині всього твору відбувається багато дрібних альтерованих відхилень. Методом роботи над альтерованими акордами є проспів мелодійної альтерованих лінії у фразі кожною партією окремо, а потім всім хором, затримуючи дані альтеровані звучання на ферматі, таким чином, даючи можливість хористам слухати один одного.

Розглянемо деякі приклади.

Такт 6: Терцквартакорд третього ступню з підвищеною терцією.

Інтонується: ля (стійко) - до (низько) - ре (стійко) - фа дієз (високо).

Такт 16: Септакорд тоніки з підвищеною примою та пониженою септимою.

Інтонується: сі бекар (високо) - фа (низько) - ля бемоль (низько) - ре (низько).

Такт 41:

Секундакорд другої щаблини з затриманою квартою.

Інтонується: до (стійко) - фа (стійко) - соль (стійко) - сі бемоль (низько).

Ансамбль:

Хоровий спів передбачає органічне злиття індивідуальностей, вміння кожного співака чути свою партію і хор в цілому, прирівнювати, підпорядковувати свій голос загальною звучності, гнучко узгоджувати свої дії з діями інших співаків.

Протягом вивчення твору для його гармонійного виконання, диригент повинен звернути увагу на такі ансамблі як метроритмічний, дикційно-орфоепічний, поліфонічний.

Метроритмічний ансамбль:

В цілях збереження ритмічного ансамблю корисно застосовувати спосіб подрібнення часток, прийнятих за одиницю метра (чверть).

У даному творі легко втратити відчуття ритмічної пульсації, разом з тим збільшувати темп не можна, так як порушиться характер музики. Тому диригентові слід підказати співакам прийом подрібнення часток на більш дрібні (чверті - на восьмі). Це допоможе відчути внутрішній пульс, рух музики, подолати статичність, розпливчастість у виконанні.

Дикційно-орфоепічний ансамбль:

При роботі над дикційним ансамблем слід пам'ятати основні правила співочої дикції: приголосні вимовляються коротко та чітко, голосні - співаються. Останній приголосний звук склад переноситься на початок наступного (тобто всі склади повинні максимально залишитися відкритими). Чітко, коротко потрібно вимовляти всі свистячі, шиплячі приголосні, які можуть порушити дикційну систему.

Текст твору повинен виконуватись таким чином:

Заревом заката даль небес [а]бъята,

Речка г[а]лубая блещет, как в [а]гне;

Нежными цветами убраны б[а]гат[а],

Тучки ут[а]пают в ясной вышине.

Кое-где, мерцая бледными лучами,

Звезд[а]чки-шалуньи в небесах г[а]рят.

Лес, [а]блитый светом, не дрогнет ветвями,

И в вечерней неге мирно нивы спят.

Поліфонічний ансамбль:

У поліфонічних епізодах твору головний тематичний матеріал повинен завжди звучати виразно, яскраво. Необхідно, щоб кожна з хорових партій виразно виконувала б доручену їй головну мелодійну лінію, а потім послідовно знизивши динаміку звучання надавала можливість для проведення теми в інших голосах.

Хорове дихання:

Протягом всього твору використовується спокійний, м'який вдих. Видих потрібен бути економним.

Ланцюгове дихання є основою даного твору. Його сутність полягає в тому, що в процесі співу співак бере дихання не одночасно з виконавцями, які стоять від нього праворуч і ліворуч. Такий прийом забезпечує безперервне звучання хору протягом тривалого часу, що особливо важливо при виконанні даного музичного творіння.

Виконавський аналіз

Звуковедення:

Зв'язне звуковедення legato є найважливішим виразним виконавським засобом, через який музиці надається ліричний характер.

Legato може бути визначено як витягування стійких голосних звуків з мінімальними перервами між приголосними.

Воно надає музиці плинності, м'якості, розкриття художнього та поетичного образів.

Фразировка:

Переважною фразировочною хвилею у даному творі є амфібрахій, акцентний елемент якої знаходиться в середині музичної хвилі. Амфібрахій сповнює музику особливою ліричністю, душевністю, завдяки йому яскраво розкривається пейзажна лірика вірша.

Прийми хорового письма:

У О. Гречанінова хор володіє широким спектром можливостей темброво-фактурного варіювання. У своїй партитурі композитор використовує класичні прийоми хорового письма:

· виділення ансамблю солістів;

· divisi;

· диференціація вокальних ліній;

· тимчасове виключення і включення голосів;

· принцип нашарування.

Стосовно хорової оркестровки і в трактуванні ролі співака, хорової партії та хорового колективу в цілому, композитор виявляє насамперед тонке розуміння вокальної специфіки, бережність до співочого апарату, обережність до високих регістрів в жіночому хорі і, що випливає звідси, прагнення використовувати голоси у найбільш зручній, середній теситурі, що не викликає ні найменшого напруження.

Репетиційний план:

Будуючи хід репетиції диригент повинен чітко проаналізувати твір, визначати його складні місця для роботи над ними.

Основними труднощами у творі «На зорі» О. Гречанінова є:

· Інтонаційний план (наявність альтерованих звуків, відміна ключових знаків та стрибків);

· Темповий та ритмічний план

· Дикційний план;

· Художнє оформлення твору.

Спираючись на проаналізований музичний матеріал твору, диригентові краще вивчати твір на розвідних репетиціях.

Першим степом вивчення твору «На зорі» є інтонаційний розбір. У цьому етапі, диригент разом з співаками виконується найскладніші місця твору, де е наявність альтерованих звуків та відмін ключових знаків.

Другим степом є темпова та ритмічна організація твору. Для досягнення цього поетичний текст твору чітко вимовляється у темпі та у ритмі, які використанні у творі, а потім проспівується.

При дикційному етапі важливо промовляти текст твору перебільшуючи силу вимови, чітко проговорюючи кожну букву.

Після того, як словесний и музичний матеріал вивчено досконало слід переходити до художнього оформленню твору: динаміка, фермати, звуковедення, орфоепія, акценти.

Характер диригентського жесту:

Legato вимагає зв'язного ведення звуку; отже, і рухи рук диригента повинні виражати зв'язне, плавний рух з ледь помітними лише поштовхами в точках зміни часток. Опора руху рук при цьому повинна знаходитися в передпліччі і плечі.

При показі нюансу форте (f) кисті руки і корпус диригента повині напружуватися відповідно силі звучності даного місця твору. І навпаки, руки і корпус диригента набувають м'якість відповідно до нюансу піано (p)

Процес переходу від піано до форте - крещендо (посилення звучності) повинен супроводжуватися поступовою напругою всього диригентського апарату, перехід від форте до піано - димінуендо (ослаблення звучності) - поступовим його пом'якшенням.

Також диригентові можна застосовувати жести, які сприяють поліпшенню ладу та мають суттєве значення у диригування. Для показу важкого в інтонаційному або вокальному відношенні місця застосовуються жести, які потребують необхідного підвищення або пониження інтонації.

Важливо відмітити, що диригент повинен чітко користуватися диференціацією рук - ясно показувати проведення мелодійних ліній кожної партії, їх вступи та зняття звуку.

Размещено на Allbest.ru

...