Музичний простір єврейських містечок східноєвропейського регіону (ХІХ – початок ХХ століть)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

ІМЕНІ П.І. ЧАЙКОВСЬКОГО

УДК 78.071.1.(470)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства

МУЗИЧНИЙ ПРОСТІР ЄВРЕЙСЬКИХ МІСТЕЧОК СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГО РЕГІОНУ (ХІХ - ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТЬ)

Спеціальність 17.00.03 - Музичне мистецтво

ВОЛОШИНА ТЕТЯНА КАРЛІВНА

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії музики етносів України та музичної критики Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського Міністерства культури і туризму України (Київ).

Науковий керівник:

Зінькевич Олена Сергіївна, доктор мистецтвознавства, професор, завідувач кафедри історії музики етносів України і музичної критики Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського (Київ).

Офіційні опоненти:

Пясковський Ігор Болеславович, доктор мистецтвознавства, професор, завідувач кафедри теорії музики Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського (Київ);

Коменда Ольга Іванівна, кандидат мистецтвознавства, доцент, доцент кафедри історії, теорії мистецтв та виконавства Інституту мистецтв Волинського національного Університету імені Лесі Українки (Луцьк).

Захист відбудеться "29" вересня 2010 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.005.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук у Національній музичній академії України імені П.І. Чайковського за адресою: 01001, Київ, вул. Архітектора Городецького, 1/3-11, четвертий поверх, фойє Малого залу.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського.

Автореферат розіслано 25 серпня 2010 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат мистецтвознавства, доцент І.М. Коханик.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У поліетнічному художньому просторі України вагоме місце посідає єврейська культура, позначена багатьма історико-культурними проростаннями. Упродовж тисячоліть розсіяні по всіх континентах євреї в кожній країні відчували вплив культури титульної нації, але, своєї черги, також впливали на неї. Отже і в Україні, яка була місцем компактного поселення євреїв, їхня культура набула свого самобутнього вигляду, який відбився у специфічному життєвому укладі, в усіх соціокультурних проявах єврейських містечкових поселень - штетлів.

Актуальність теми дисертації пов'язана, перш за все, зі зростанням уваги дослідників різних галузей до культурних досягнень національних меншин у незалежній Україні на межі ХХ-ХХІ століть, що, як відомо, задекларовано державними законодавчими постановами. Виходячи з цього, звернення до єврейської музичної культури у контексті багатонаціонального культурного надбання України доречно розглядати як частину широкої довгострокової програми з відродження єврейської культурної спадщини української держави у пострадянський період.

Ренесансні тенденції державних ініціатив останніх десятиліть спостерігаються в діяльності окремих інституцій (Інститут юдаїки, Фонд юдаїки Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. Вернадського, Культурний центр при Посольстві Ізраїлю у Києві), у мережі видань історико-культурного напряму, культурно-просвітницьких акціях.

Наукове осмислення єврейської музики в контексті культури України відбувалося епізодично та нерівномірно. Особливу цінність мають вагома етнографічна діяльність та присвячені єврейському пісенному й інструментальному фольклору і народному театру пурімшпіль наукові праці М. Береговського, які стали важливим підґрунтям для подальших музикознавчих розвідок. Автори досліджень останніх десятиліть (С. Френкель, Л. Шолохова, О. Яковлєва) торкаються окремих вузьких тем окресленої сфери: місце органного музикування в музичній юдаїці, формування єврейської фольклористики на початку ХХ століття, синагогальний спів у південноукраїнському регіоні. Але цілеспрямованого й узагальненого наукового висвітлення у вітчизняному музикознавстві зазначена проблема поки що не отримала.

Зацікавленість самобутньою культурою єврейського містечка і, першої черги, його самобутнім музичним мистецтвом визначила вибір теми дисертації. Хронологічні межі дослідження зумовлені наявністю інформативних, мемуарних, літературно-художніх, нотографічних та аудіо-документів, залучених як матеріал для аналітичних спостережень, що дає можливість простежити специфіку музичного світу штетла.

Об'єктом дослідження виступає феномен єврейського містечка штетла в контексті східноєвропейської та, більш конкретно, української культурної традиції.

Предмет дослідження - особливості формування та функціонування музичного простору штетла у взаємодії його складових як цілісного явища художньої культури України.

Метою дослідження є вивчити музичний простір єврейського містечка в контексті східноєвропейської та, конкретно, української культурної традиції, починаючи з часів його формування до початку ХХ століття.

Метою визначені основні завдання дисертації:

- дослідити питання генезису та локалізації містечок на території України, виявити особливості демографічної, соціальної та культурної будови штетла;

- простежити особливості формування музичного простору єврейського містечка в основних його складових - музика синагогального богослужіння, пісенний та інструментальний фольклор, музичне наповнення театралізованих народних дійств;

- дослідити особливості синагогального богослужіння та його музичного оформлення, окреслити головні інтонаційно-ладові модуси та рівень їхнього функціонування в музичному розгортанні;

- зазначити основні жанрові, мелодико-інтонаційні особливості фольклорних пластів музичної аури єврейського містечка;

- проаналізувати відібрані музичні зразки з погляду наявності в них рис національної ідентичності, а також проявів взаємодії єврейського мелосу з інонаціональним музичним оточенням;

- узагальнити результати дослідження з метою виявити місце культурних надбань єврейського містечка в музично-культурному просторі України.

Методологічні засади дослідження. Наукові положення роботи аргументовано на рівні методології сучасного історичного і теоретичного музикознавства та інших гуманітарних наукових галузей. Аспекти теми дисертації висвітлюються за допомогою контекстуального підходу, історичного та конкретно-індуктивного методів дослідження.

Методологічною базою дисертаційної роботи стали наукові здобутки історичного та етнологічного напрямку у фундаментальних працях М. Грушевського, М. Драгоманова, С. Макарчука, М. Поповича, П. Толочка; наукові розробки з теорії етносу Л. Гумільова, С. Грици, Г. Лозко, В. Наулка, С. Широкогорова. Опрацьовано надбання в галузі загальної та музичної юдаїки О. Айбабіна, С. Ан-ского, М. Береговського, І. Земцовського, А. Ідельсона, Є. Котляра, М. Наймана, М. Самінського, І. Сергєєвої, З. Столяра, Л. Фінберга, Л. Шолохової та ін. У висвітленні багатьох наукових положень автор спирався на розробки з питань методології сучасного музикознавства О. Зінькевич, Л. Корній, Ю. Чекана. У музично-аналітичних операціях використані напрацювання з методики інтонаційного аналізу Б. Асафь'ева, С. Грици, В. Зака, І. Земцовського, І. Пясковського, О. Орлової та ін.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше в українському музикознавстві порушується та висвітлюється питання цілісного погляду на музичну культуру єврейських містечок східноєвропейського регіону, а саме України, у широкому історико-культурному контексті з виявленням особливостей формуванням інтонаційного словника з усіма його складовими. У роботі вперше розглянуто явище штетла в історичній динаміці, у складному іноетнічному оточенні.

Наукова новизна визначається також тим, що до розробки обраної теми залучається широке коло історико-документальних, архівних, мемуарних, літературно-художніх, науково-дослідних матеріалів, які раніше не було впроваджено у науковий обіг для вивчення зазначеної проблеми. Пріоритетне місце посідають музичні джерела з рукописних фондів колекцій М. Береговського, М. Гольдіна, Ю. Енгеля, З. Кісельгофа, а також типові зразки з різних фоноархівів в особистій розшифровці автора. Поглиблене вивчення цієї спадщини дає підстави для висновків щодо унікальності багатошарового художнього простору містечок та своєрідності їхньої музичної аури. Результати дослідження дають можливість визначити чинники, які також окреслюють новизну дисертаційної роботи. У дисертації уперше:

- розглянуто інтонаційну будову основних музичних складових життєдіяльності єврейського містечка з аналітичним позначанням провідних інтонаційних формул-модемів, а також особливостей їхнього функціонування у межах музичного розвитку;

- виявлено провідні ладо-інтонаційні ознаки єврейського мелосу у процесі взаємодії близькосхідних музичних проявів та окремих рис європейського музичного мислення;

- багаторівневе висвітлення отримала проблема українсько-єврейських культурних зв'язків: на рівні міжетнічних перетинань, спільних соціальних, художньо-естетичних тенденцій (доба Просвітництва - реформаторський рух Гаскала), загальної діяльності провідних митців того часу, спільних проявів у народному музикуванні, інструментарії, жанрових межах, інтонаційній взаємодії;

- розглянуто творчу спадщину Шолом-Алейхема та М. Шагала у контексті висвітлення художнього образу штетла, акцентовано зв'язки митців із музичним світом, окреслено коло їх спілкування з діячами музичної культури.

Зв'язок роботи з науковими планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі історії музики етносів України та музичної критики Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського згідно з темою №10 "Історія музики етносів України" перспективного тематичного плану науково-дослідної діяльності Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського. Затверджено вченою радою Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського (протокол №7 від 25.03.08). штетл східноєвропейська музичний фольклор

Практичне значення дослідження ґрунтується на можливості використання його результатів у подальшій науковій розробці проблеми, а також у навчальному процесі вищих навчальних закладів гуманітарного профілю. Теоретичні положення та аналітичні спостереження, що містяться у дисертаційній роботі, використовуються в авторському спеціалізованому курсі "Історія музики етносів України та суміжних країн", який читається в Національній музичній академії України імені П.І. Чайковського, а також у студентських наукових розробках. Матеріали дисертації також можуть бути використані у навчальних курсах із проблем художньої культури та етнографії в гуманітарних навчальних закладах різних рівнів акредитації.

Апробація положень дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри історії музики етносів України та музичної критики Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського. Головні ідеї та висновки роботи були викладені у доповідях на наукових конференціях: Міжнародних наукових конференціях "Біблія та музика" (Київ, 1999), "400 років опери" (Київ, 2000), "Музика у просторі культури" (Київ, 2003), до 100-річчя з дня народження Д.Д. Шостаковича (Київ, 2007); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Аура слова в музичному творі" (Київ, 2002); науково-практичних конференціях "Нове в гуманітарних науках" (Київ, 2008, 2009, 2010).

Публікації. За темою дисертації опубліковано шість статей у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та трьох додатків, у яких уміщено картографічний та художній ілюстративний матеріал. Загальний обсяг роботи становить 181 сторінка, із них основного тексту - 160 сторінок. У списку використаних літератури та джерел - 195 позицій, з них - 4 позиції рукописних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовуються вибір та актуальність обраної теми, окреслюється рівень її наукової розробленості, визначаються об'єкт і предмет дослідження, його мета і завдання, методологічні орієнтири, формулюється наукова новизна, розкривається практичне значення дисертації.

Розділ 1. "Соціокультурна структура та музичні складові єврейського містечка штетла" складається з п'ятьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 "Історично-соціальні передумови та особливості розселення в єврейських містечках" наводиться дефініція "штетла", окреслені його витоки від німецького die Stдtle - "місце", die Stдttlen - "містечко". Із часом цей термін закріпився в ідишській лексиці як найбільш відповідне визначення єврейських поселень ашкіназійської гілки у південно-західному регіоні Російської імперії в ХІХ - на початку ХХ століть. Польсько-білоруське "мястечко", українське "містечко", російське "мєстєчко" досить вдало відобразили затишний, "родинний" вигляд цих поселень із неповторним патріархальним сімейним укладом, стійкими релігійними канонами, культурними традиціями, привабливою духовною атмосферою.

Запропоновано розгорнуту історичну ретроспективу появи та локалізації єврейських поселень із часів біблейських свідчень вигнання давніх іудеїв (586 р. до н. е. та пізніше - І ст. н. е.) із земель Близькосхідної Азії, появи перших єврейських поселень у Криму та Тамані (VI - VIII ст. н. е.) в осередку Хазарського каганату і надалі поступово в межах території сучасної України.

Залучення історичних документів різних часів (київські літописи, праці І. Флавія, М. Грушевського, М. Драгоманова, А. Наймана, О. Тортики, П. Толочка та ін.) дає можливість окреслити особливості розселення та складні обставини перебування євреїв в умовах діаспори. Поява євреїв на київських землях, на думку істориків, пов'язана з перемогою київського князя Святослава над хазарами (965 р.). Про поширення єврейських поселень у Києві свідчить київська топоніміка з часів Х - ХІІ століть (Жидівська брама, урочище Козари - Хозари, поселення Жидове тощо). У роботі наведені численні документальні свідчення щодо складних, суперечливих відносин єврейського населення з київським оточенням: з одного боку, євреї брали активну участь у житті міста, займаючи посади перекладачів, радників, лихварів; з іншого - відчутною була антиіудейська політика, підтвердженням чому є "Слово про закон Моісея та благодать Іісуса Христа" київського митрополита Іларіона (1050 р.) і відомий Статут Ярослава Мудрого.

У добу Середньовіччя в умовах спаду авторитету Києва та зростання впливу Галицько-Волинського князівства розширюються єврейські поселення у західних регіонах України, формується численна діаспора Подолії, до якої входило майже сто штетлів. Локалізація єврейських містечок саме у межах України (Малоросії) була детермінована актами державної політики ХVIII - ХІХ століть ("Закон про межу осілості"). Регіонами найбільшої концентрації єврейського населення на Україні були Київщина, Волинь, Поділля, Херсонщина.

Надано статистичні дані загального перепису 1897 року щодо демографічної ситуації у єврейських містечках на території України - Малоросії та зазначено, що єврейське населення складало 1/5 частину загального населення регіону (третє місце після українців та росіян).

У штетлі були регламентовані і сфери діяльності жителів. До цих сфер належали оренда винокурень, молочарень, млинів, торгівля, корчмарство тощо. Окремий стан містечок складали клейзмери (з івр. - народний музикант), мистецтво яких було окрасою весіль, календарно-церковних свят, народно-театральних вистав.

Відзначено, що у штетлі протягом тривалого часу склався свій неповторний природно-екстер'єрний вигляд, стійка система життєвого укладу, коли єврейська община була водночас "і стан, і нація, і релігійне суспільство" (М. Драгоманов).

У підрозділі 1.2 "Світ штетла у літературно-художніх втіленнях Шолом-Алейхема і Марка Шагала" окреслено значення цих майстрів як своєрідних літописців єврейських містечок України та Бєларусі, визначено роль митців у збереженні живого образу містечкового середовища, відтворені духовного простору, реалій і міфологем штетла.

Шолом-Алейхем у своїх творах "З ярмарку", "Хлопчик Мотл", "Тев'є-молочар", "Мандрівні зорі", циклах "Касрилівка", "Незасмучені" та інших докладно описує своєрідність містечкового ландшафту, використовуючи порівняння штетла з мурашником або соняшником, описує всі події містечка (єврейське весілля фрейлехс, поховальний обряд, ритуаліка святої Суботи, синагогальна служба), подає галерею соціальних портретів (рабини, молочарі, шевці, шинкарі та ін.). Особливе місце у прозі письменника займає відтворення музичної атмосфери містечка з описом мистецтва клейзмерів та канторів.

Зазначено, що створюючи образи персонажів-музикантів, письменник спирався на особисті враження від майстерної гри відомих реальних виконавців: це клейзмери Стемпеню зі Ржищева та Мойша Холоденко з Бердичева ("Стемпеню"), Абрас Ієкошуа на прізвисько Піци-Крихітка, кантор, який співав у синагогах Тернополя та Львова ("Йоселе-соловейко"). У творах Шолом-Алейхема є численні згадки про конкретні народні наспіви.

Зазначено, що Марк Шагал у своїх картинах яскраво зображає світ єврейських містечок ("Наша вулиця", "Вікно", "Моє життя", "Закохані над містом"), надаючи творам і поетично-метафоричної образності, і гротескової загостреності. Образи народних музикантів, колоритні музичні народно-побутові замальовки ("Зелений скрипаль", "Танок", "Похорон") демонструють яскраве бачення митцем музичного простору штетла.

Висвітлено музичні аспекти творчої діяльності митців. Шолом-Алейхем постійно цікавився народною піснею, сам добре співав, у численних поїздках по Україні та Польщі зібрав і підготував до друку близько сто зразків українських та єврейських пісень. У колі спілкування письменника було чимало музикантів: Ю. Енгель (відома його полеміка стосовно критеріїв національного в музиці), М. Лисенко (письменника було запрошено на ювілей композитора), М. Варшавський (відомий київський меломан, автор та виконавець пісень та романсів на ідиш).

Творча біографія Марка Шагала також демонструє численні музичні координати: спілкування з С. Прокоф'євим, І. Стравінським (готував декорації до балету "Жар-птиця), співпраця з Державним Єврейським Камерним театром (зробив панно з відтворенням музичної тематики).

У підрозділі 1.3 "Місце храмової культури та календарних історичних свят у житті штетла" наголошена домінуюча роль інституту синагоги в житті єврейської діаспори як об'єднуючого фактору самосвідомості мігруючих євреїв, що пов'язано з монотеїстичністю світобачення, підпорядкованістю всього життєвого укладу євреїв єдиній концепції іудаїзму.

Зазначено важливість головних канонів Святого Писання - їх сформовано в етичному кодексі "Галаха", яким регламентуються всі норми життя загалом, патріархальний уклад містечка і, як наслідок, канонізація ритуалів народження дитини, єврейського весілля, поховання померлих тощо.

Проаналізовано основні традиційні релігійні календарні свята: Рош-Ха-Шана (єврейський Новий Рік), Йом-Кипур (Судний день), Суккот (свято кущів), Ханука (Свято світла), Пурим (свято на честь Естер), Песах (свято на честь звільнення від єгипетського рабства), Симха-Тора (радість Тори) і Шавуот (свято обретіння Тори), Шабат - День святої Суботи; визначено головні складові драматургії цих свят, охарактеризовано насамперед музичні прояви (урочисті гімни, ханукальні пісні, музичне дійство Пуримшпіль).

Визначено особливості мови ідиш як сфери міжетнічного спілкування в єврейській діаспорі. Ця мова формується у добу Середньовіччя (ХІ - ХVI століття) унаслідок змішення давньоіудейських діалектів, структурного прагматизму німецької мови з інтонаційними проявами мови східних слов'ян. За спостереженням М. Береговського, близькість ідишу до української мови відчутна на рівні мовної побудови з питально висхідною або скорботною низхідною інтонацією на завершеннях фраз. Дослідник також указує на такий важливий атрибут, як поспівки у двічі збільшених ладах, які є і в українському, і у єврейському фольклорі.

Підрозділ 1.4 "Синагогальний пласт культури штетла" присвячено особливостям музичної драматургії в межах традиційного синагогального богослужіння. Відзначено пріоритет слова та співу порівняно зі збідненістю зображального ряду, що аргументовано відомою заповіддю Святого Писання "Не створи собі кумира та ніякого зображення, що на небі і на землі унизу, і що у воді під землею" (Тора, Вихід: 20-4). Сувора канонізація всіх елементів служіння та релігійних текстів торкнулася і їх музичного оформлення, яке підкріплювалося також спиранням на мову іврит, на її провідні інтонаційно-лексичні особливості.

Окреслено сфери діяльності кантора (хазана) у богослужінні, особливості його вокальної манери, а також досягнення канторської майстерності в Україні. Загальновизнаною була бердичівська школа канторського співу з яскравими виконавцями ХІХ ст.: Ієрукан Хакотон, Абрас Ієшуа, Йосл Талпер. У мемуарній та художній літературі (Шолом-Алейхем, І. Котик, І. Перетц, М. Береговський) є відомості про присутність в містечкових синагогах клейзмерів, які вносили в канонічне служіння народно-театральні ознаки.

Музичними складовими синагогального служіння також є хоровий спів та органне музикування, але у провінційних синагогах це було не дуже поширеним явищем. Ортодоксальна синагога, яка домінувала у східноєвропейському регіоні, включно з Україною, залишалась у межах традицій вокального оформлення синагогального обряду.

Розглянуто також особливості хасидської музики в межах містечкового ареалу. Окреслено соціальні умови формування хасидизму на Волині (середина ХVІІІ ст.) під впливом ідей Просвітництва; наголошено провідні засади хасидського вчення, які проповідували ідеологи хасидизму (рабин із Меджибожу Баал Шем Тов і цадик Нахман Брацлавський з Умані), та засоби їх музичного втілення. У результаті аналізу хасидських мелодій - нігун із колекцій З. Кисельгофа та М. Береговського робиться висновок щодо асимілюючої природи хасидського інтонування, у якому поєднувалися різні інтонаційні зрізи та виконавські засоби (імпровізаційність і структурна чіткість танцювальних жанрів вальсу, гопака, польки), образні градації від епічно-драматичних до іронічних. Невипадково хасидська музика набула поширення серед усіх соціальних верств містечок, впливаючи на формування інтонаційного простору штетла.

У підрозділі 1.5 "Місце музичного фольклору в культурному просторі штетла" визначено різновиди та жанрові особливості пісенно-інструментального фольклору й окреслено його провідну роль у формуванні інтонаційного простору штетла. Саме у фольклорній творчості єврейської діаспори відображено історичну долю євреїв, усі особливості життєвих проявів єврейського містечка.

Наголошено ідею щодо відчутних проявів театральності, ігрового начала, діалогування як іманентних якостей національного мистецтва, що знайшло відбиток у жанрі пісень-діалогів закоханих ("Ой, Абрам, я не можу жити без тебе" з фоноколекції Ю. Енгеля), дидактичних пісень-повчань ("Думай, думай, Марко") тощо.

У підрозділі зазначено, що театралізація, ефектні ігрові засоби, пародіювання, висміювання є основними ознаками виконавської манери клезмерівських капел. Визначено особливості виконавства, акторських проявів у межах обряду єврейського весілля - фрейлехс (драматургія обряду, роль бадхена - розпорядника весільного дійства, рольові стосунки учасників).

Розглядається драматургія та музичне втілення в народно-театральному жанрі Пуримшпіль. Узагальнено наукові розробки М. Береговського, окреслено витоки дійства, його композиційну побудову, засоби музичних характеристик головних персонажів.

Розділ 2. "Деякі особливості синагогальної служби та її інтонаційне втілення" складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1 "Семантичні та композиційні складові музичного оформлення синагогального богослужіння" висвітлено провідні компоненти побудови богослужбового ритуалу, головні різновиди молитов та їх функціонування.

Наголошено, що синагогальне музикування є найдавнішим зрізом єврейського музичного простору, що підтверджується текстами Святого Писання. Як відзначають дослідники іудаїзму, уже перше слово Тори "Берейшит" - ("На початку") у давньоіудейському кабалістичному вченні при зворотному варіанті створює словосполучення ("Шир таїв") - "Жадана пісня". У підрозділі наведено численні біблійні свідчення щодо ролі музики як магічного центру давніх священнодійств, що дотепер збереглися у синагозі як сакральний зміст проінтонованого слова.

Визначено головні складові богослужіння, функції рабина та кантора, місце їх перебування в молитовному залі, охарактеризовано провідні типи молитов на різних етапах служіння (ранкова - шахарит, передвечірня - мінха, вечірня - маарив).

Відомо, що єврейське моління здатне відобразити широку шкалу психоемоційних переживань. Дослідники (А. Ідельсон, Н. Степанська) відзначають, що у синагогальній молитві втілено три основних образно-емоційних зони: сфери драматичної патетики, скорботи, екстатичних хвалінь. Це проявилося у таких молитовних різновидах: тхина - мольба, тхила - хваління, слиха - каяття, рина - радіння, кина - плач.

У цих умовах у синагогальній практиці закріпилися провідні класичні типи, фундаментальні складові релігійного ритуалу: Шма Ісраель - "Слухай, Ізраїль", Алейну - "На нас покладено", Аміда - "Стояння". Особливого значення в традиційній синагогальній літургіці набуває жанр скорботно-поминального моління Каддіш. У підрозділі викладено характеристики цих молитов та визначено своєрідність їх музичного втілення.

Підрозділ 2.2 "Особливості інтонаційного рішення синагогального богослужіння" присвячений аналізу інтонаційних комплексів (модусів, тропів), які формують вигляд означених молитов і є складовими елементами інтонаційного простору синагогального богослужіння.

У роботі охарактеризовано головні типи музичного втілення молитовного пафосу, які закріпилися в богослужбовій практиці: кантиляція (інтонована декламація канонічних текстів, мелодизований речитатив) та композиційно сформована молитва, яка є більш розгорнутою в вокально-мелодичній пластиці та пов'язана з експресивним інтонаційним висловлюванням. Її жанровим різновидом є пиют (із грец. "poietis" - поет), створений у вигляді строфічної поеми, нерідко із залучанням акростиха.

Проаналізовано чимало зразків молитов, що дає можливість окреслити характер інтонування на різних етапах розгортання музичної будови. Серед типових модусів підкреслимо такі: мелодичний рух висхідного типу в широкому діапазоні (майже до децими), що є інтонаційним символом хваління Бога; низхідне інтонування в межах звукоряду зі збільшеною секундою. У формуванні цих модусів відчутні і впливи інтонаційних фонем івриту, і звучання давньоєврейського священного духового інструмента, одного з важливих символів іудаїзму - шоффара, і інтонаційне переосмислення акустичних особливостей Храму у вигляді антифонного виконання кантора і хору тощо.

Виявлено особливості синагогальної ладової системи та з'ясовано значення провідних ладів модального типу, які мають сакральний зміст і пов'язані з певним типом молитов.

В умовах поліетнічного оточення синагогальна музика містечок, як і фольклор, зазнавала впливів різних інших музичних "втручань", набуваючи ознак аріозності або наближаючись до народнопісенних зразків. Прикладом такого переінтонування є Псалом 96 Авраама Дунаєвського (!) Авраам Дунаєвський, дід відомого радянського композитора Ісаака Осиповича Дунаєвського, був кантором та регентом синагоги містечка Люберці Полтавської губернії. з фоноколекції автора дисертації. У цьому Псалмі помітна спорідненість із народною українською жартівливою піснею "Ой, там на шинку, на базарі" (у запису К. Квітки).

У Розділі 3. "Інтонаційні моделі єврейського музичного фольклору в культурному просторі штетла" репрезентовано аналітичні розвідки у сфері єврейського фольклору з метою виявлення типових інтонаційних комплексів, які сприяють формуванню інтонаційного простору містечкового середовища.

Музичним матеріалом обрано наспіви без слів із колекцій Ю. Енгеля та М. Береговського. Це найбільш показовий зріз єврейського мелосу - як за великою кількістю зразків, так і за їх художньою цінністю та поширенням у різних середовищах.

Визначено надзвичайну популярність цих пісень у житті штетла з давніх часів (відомі згадки про них у давньоєврейській літературі - "Псалмах Давида", "Екклезіасті"), що пов'язано з акумулюючою образною насиченістю, широтою емоційно-образних градацій від епічно-розповідних, драматичних - до лірично-сентиментальних, а інколи - іронічно-загострених.

Серед основних характеристик цього жанру: усна традиція побутування; виключно чоловіче монодійне виконання; переважання декламаційних мовних, танцювально-жанрових, світських та синагогальних інтонаційних елементів. За визначенням М. Береговського, наспіви без слів як музичне явище пізнього періоду єврейської культури (ХІХ - початку ХХ ст.) доречно вважати результуючим явищем в інтонаційному процесі становлення єврейського мелосу.

Аналітичні спостереження, зроблені за методикою І. Земцовського (відбір поспівок-колін експонуючого, розробкового та кадансуючого типів), дали можливість окреслити показові прояви інтонування в наспівах. Серед них типовими є початкові мотиви з рухом звуками висхідного тризвуку або квартсекстакорду. у розробкових наспівах використані мотивні побудови з орнаментуванням терцієвого тону, а також активним секвенціюванням. Інтонаційні формули кадансуючого типу частіше побудовані за контурами низхідного секвенційного руху в межах так званої єврейської гами.

Інтонаційно-ладове рішення поспівок здійснено в межах відомих ладів єврейського мелосу - за визначення М. Береговського, змінених дорійського та фрігійського ладів.

В інтонаційному складі зазначених комплексів відчутні іноетнічні прояви на рівні ритмоструктур із чітким синкопуванням (вплив польської та молдавської традицій), або типовими з ритмічними повтореннями, які мають паралелі з українським гопаком.

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнюються результати дисертаційного дослідження та наголошується, що музично-культурний простір єврейського містечка східноєвропейського регіону являє собою складну багаторівневу структуру, яка у тривалому історико-культурному розвитку набула унікального вигляду. Це дає підстави ідентифікувати таке явище як феномен штетла.

1. Формування музичного світу єврейського містечка відбувалося в умовах складної взаємодії багатьох етнічних та лінгвістичних потоків, різноманітних соціальних форм та культурних стилів, лексичних моделей та інтонаційних пластів.

У життєдіяльності штетла помітна дія двох тенденцій, що окреслило особливості художнього простору містечка: з одного боку, це генетичне прагнення поселенців до збереження віри, менталітету, етнічних традицій (що виявилося у канонізації релігійних заповідей, ритуалів, календарно-історичних свят); з іншого, взаємодія єврейської культурної традиції з інонаціональним середовищем, що найбільше проявилося у формуванні "мови ізгоїв та простолюдинів" (Шолом-Алейхем) ідиш. Лінгво-фонетичні, синтаксичні, інтонаційні особливості ідишу значною мірою вплинули на формування інтонаційного простору штетла у сфері пісенного фольклору, це знайшло прояв у переважанні ламентозних питальних наспівів або "здивованих на півтонах" (О. Мандельштам) вигуків на завершеннях фраз.

2. У містечкових поселеннях регіону сформувалася стійка система укладу життя, архітектурно-композиційні особливості містечок, типовий ландшафтний вигляд, соціальна інфраструктура. Особливих рис штетл набував в умовах поліетнічності населення (євреї, українці, росіяни, молдовани, цигани, вірмени) та політеїзму їхнього світосприйняття. У цих обставинах складався "словник" засобів відтворення художнього світу штетла; в умовах збіднення зображальних форм творчості, що закріплювалося у заповіді Святого Писання, пріоритет саме слова та музики став суттєвим фактором створення художнього образу містечка.

3. Музичний простір штетла формується на перехресті багатьох пластів його побутування, що знайшло прояв у різноманітності жанрів, образних систем, інтонаційних типів, включаючи багато розвинену сферу синагогального музикування, численні фольклорні шари, народно-професійну виконавську майстерність, які втілювали у собі як яскраво виражені єврейські національні особливості, так і відчутні іноетнічні впливи.

4. Музична драматургія синагогального богослужіння - провідний емоційно-змістовний компонент сакральності й урочистості релігійного дійства - менш за все зазнала асиміляції з інонаціональними пластами, тим самим зберігаючи в собі ознаки давніх культових дійств та пізніших реформаційних проявів. Музичний простір синагоги, у якому співіснують сольні імпровізації кантора-хазана, хорові розділи та органне (у низці випадків інструментально-ансамблеве) виконавства, - поступово формувався у таких параметрах:

- система традиційних давньоєврейських піснеспівів з опорою на кантиляцію як провідний первинний тип синагогальної музичної мови;

- аріозно-експресивні розспіви канторів в імпровізаційному або строфічному (пиюти) прояві, які з часом оздоблювалися народнопісенними елементами;

- хорові побудови за принципом респонсорного, антифонного співу;

- органне музикування, у якому єврейський мелос поєднувався з традиціями західноєвропейської виконавської та композиторської практики (Ф. Мендельсон-Бартольді, Дж. Мейєрбер, А. Рубінштейн, Л. Левандовський).

5. В інтонаційному рішенні музики синагогального богослужіння враховувався просторовий фактор синагогальної архітектури, що зумовило деякі стилістичні засоби інтонування: мелодико-інтонаційні (домінування музичних комплексів, побудованих на ступенях акордів терцієвої структури, частіше квартсекстакорду); ладогармонічних (ладова вібрація мажоро-мінорних співзвуч); фактурно-композиційних (використання засобів антифонного звучання, запитально-відповідальні структури).

6. Складовими факторами формування синагогального інтонаційного простору є й фонетичні особливості мови івриту - провідної лексичної зони канонічних богослужінь в іудаїзмі, а саме: переважання висхідних формул-фонем, залучання інтонацій придихання ("придыхания") або схлипування у вигляді низхідного тетрахорду зі збільшеною секундою; використання інтонаційного комплексу - тетраграмомону, який є у співочій практиці звуковим еквівалентом чотирилітерного імені Бога Яхве;

7. Інтонаційне розгортання спирається на систему синагогальних ладів модального типу, які виступають своєрідними інтонаційно-ладовими носіями сакрального змісту та побудовані на симетричному групуванні тетрахордів зі збільшеними секундами. За спостереженням дослідників (М. Береговський, Ю. Енгель, А. Ідельсон), у співочій практиці канторів Східної Європи закріпилося чотири провідні ладові модуси, пов'язані з промовлянням обов'язкових канонічних текстів Святого Писання (Ахаво-Раба, Іштабах, Єним-Пуркон, Мі Шеберах). Тетрахордова симетрична побудова, інтонаційне загострення (збільшені секунди), тяжіння до мікротемперації є аргументами для підтвердження інтонаційних паралелей єврейської ладової побудови з системою арабсько-персидських ладів (макоми та мугами) як типових явищ музичного світу близькосхідного регіону.

8. У формуванні інтонаційного простору штетла пріоритетною є зона фольклорної творчості, у межах якої закріпилися основні інтонаційно-жанрові моделі національного світосприйняття. Великий за обсягом нотографічний та аудіо-матеріал збирачів ідишського фольклору містечок (М. Береговський, М. Гольдін, Ю. Енгель, З. Кисельгоф) дає змогу окреслити основні стилістичні якості єврейського містечкового середовища, які складають його інтонаційний колорит.

Стилістика єврейської пісенності оформлювалася у поєднанні стислого вербального ряду з чітким мелодійним утіленням. У поетичному тексті частіше превалює використання ласкавих зменшених звернень, пестливих форм імен, що визначає теплу загальну емоційну тональність більшості пісень, ніжність, дитячу безпосередність. Ці риси національного характеру та інтонаційна колоритність ідишської мови відбито і у мелодійному складі пісень.

9. Інтонаційне поле єврейської пісенності формують мелодичні типи (модуси, тропи), які диференційовані за принципом функціонування (експонування, розвиток, кадансування). У мелодико-інтонаційному розгортанні помітне тяжіння до висхідних зачинів ямбічного типу з експресивним квартовим вигуком, який заповнюється орнаментованим мелодійним рухом. Поєднання мовних зворотів із колоритністю хроматики, частіше в кадансових побудовах, часте коливання тонічного устою між VII лідійським та ІІ фрігійським ступенями створює ефект інтонаційного згущення і розрідження.

10. У фольклорному інтонаційному середовищі важливу роль відігравало мистецтво клейзмерів, виконавська манера яких відзначалася вишуканим стилем імпровізаційного музикування, віртуозною фактурною розробкою тематизму зі спиранням на принцип моторики, яскравою театральною забарвленістю. Серед показових засобів клейзмерівської виконавської манери - поєднання рухливих мотивів інструментального типу з пластикою мовно-наспівних пісенних зворотів, виокремлення їх типових тематичних елементів та багаторазове повторення у процесі розвитку, напружена темпова динаміка з різкими прискоренням та сповільненням, імітації у тематизмі, імпровізаційні каденції у кожного виконавця.

У клейзмерівському репертуарі відображені демократичні риси виконавської практики інструменталістів, відчутні прояви міжетнічних зв'язків на таких рівнях:

- жанрові перетинання з танцювальних різновидами (оляндра, скочна, дойна, жок, гопак, мазурок), які поширені в музичному побуті молдован, українців, поляків;

- типовий інструментальний склад клейзмерівських капел, до яких традиційно включалися три групи інструментів: струнна (скрипка), духова (сопілка, кларнет, труба) та ударна, інколи з додаванням цимбалів, показовий також і для українських ансамблів троїстих музик, і для молдавських тарафів;

- інтонаційні взаємодії на рівні загальних тематичних елементів, ритмоформул, ладогармонічних зворотів.

Таким чином, досліджені інтонаційні моделі, основні типові інтонаційно-ладові комплекси, які закріпилися у практиці синагогального та фольклорного музикування, у своєму тривалому становленні та відборі на межі ХІХ - ХХ століть сформували унікальний інтонаційний словник штетла, у якому поряд із рисами єврейського мелосу відчутні інонаціональні прояви, перш за все українські.

Маючи велике поширення за межами містечкового середовища, єврейський фольклор вплинув на формування провідних жанрів ХХ ст. Показовим на цьому шляху є переінтонування єврейського тематизму в радянській масовій пісні 20-40 рр. у творчості Б. Шехтера, Дм. та Дан. Покрасів, М. Блантера, М. Богословського, Ю. Хайта, І. Дунаєвського.

Як відомо, переосмислення єврейського мелосу активного відбувалося і в творчості композиторів різних стилів та епох: у російській музиці - М. Глінка, М. Мусоргський, М. Іпполитов-Іванов, С. Прокоф'єв, Д. Шостакович; в українській культурі - В. Губа, Д. Клебанов, Ю. Рожавська, Є. Станкович, Я. Цегляр, І. Шамо. Вивчення явищ перевтілення інтонацій єврейського мелосу відкриває нові перспективи запропонованої проблематики, а у висновках накреслено шляхи подальшого дослідження зазначеної теми.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Волошина Т.К. Музичний світ штетла (досвід реконструкції інтонаційного простору єврейських містечок) / Т.К. Волошина // Науковий вісник Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського. - Вип. 12: Історія музики в минулому і сучасності: зб. ст. - К., 2000. - С. 165-175.

2. Волошина Т.К. Еврейские мотивы в русской опере / Т.К. Волошина // Науковий вісник Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського. - Вип. 13: Чотири століття опери. Оперні школи ХІХ-ХХ ст.: зб. ст. - К., 2000. - С. 76-81.

3. Волошина Т.К. Звуковой мир канонических текстов синагогального богослужения / Т.К. Волошина // Науковий вісник Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського. - Вип. 28: Семантичні аспекти слова в музичному творі: зб. ст. - К., 2003. - С. 96-104.

4. Волошина Т.К. До питання про українсько-єврейські музичні зв'язки / Т.К. Волошина // Науковий вісник Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського: Вип. 42: Історія музики: нові факти та інтерпретації: зб. ст. - К., 2004. - С. 52-65.

5. Волошина Т.К. Музыкальное пространство еврейского народного театра / Т.К. Волошина // Науковий вісник Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського. - Вип. 33: Музика у просторі культури: зб. ст. - К., 2004. - С. 337-345.

6. Волошина Т.К. Шолом-Алейхем и Марк Шагал: музыкальные координаты художественного видения / Т.К. Волошина // Науковий вісник Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського. - Вип. 45: Історія музики: концепції, інтерпретації, документи: зб. ст. - К., 2005. - С. 110-119.

АНОТАЦІЇ

Волошина Т.К. Музичний простір єврейських містечок східноєвропейського регіону (ХІХ - початок ХХ століть). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03. - Музичне мистецтво. - Національна музична академія України імені П.І. Чайковського, Міністерство культури і туризму України, Київ, 2010.

У поліетнічному художньому просторі України вагоме місце посідає єврейська культура, яка позначена багатьма історико-культурними проростаннями. Дисертацію присвячено вивченню феномену музичної культури єврейського містечка - штетла в контексті східноєвропейської та, конкретно, української культурної традиції, починаючи з часів його формування до початку ХХ ст.

Розглянуто питання генезису та особливостей локалізації єврейських містечок на території Україні, специфіку соціальної та культурної побудови штетла із використанням багатьох історичних документів, мемуарних матеріалів, літературної та художньої спадщини Д. Глікмана М. Шагала, Шолом-Алейхема, та ін. На підставі різних документально-мистецьких свідчень зроблено висновок про багаторівневий прояв музичного фактору в життєдіяльності та художньому втіленні штетла.

Висвітлено особливості формування інтонаційного простору містечка. Аналітичні спостереження над різноманітними зразками синагогальної музики (сфера канторського виконавства, хорові фрагменти іудейської літургії) та фольклорними прикладами (інструментальна традиція клейзмерів, різножанрові вокальні наспіви) дали змогу виявити в них типові інтонаційні моделі, простежити якість інтонування в різних розділах музичного розгортання та виявити взаємодію єврейського мелосу з інонаціональним музичним оточенням. Уперше в українському музикознавстві цілісно висвітлюється музична культура єврейських містечок у широкому історико-культурному контексті з виявленням особливостей формування інтонаційного словника усіх складових штетла.

Ключові слова: єврейське містечко - штетл, синагогальна музика, кантиляція, єврейський фольклор, клейзмерське виконавство, модус, інтонаційний словник, переінтонування.

Волошина Т.К. Музыкальное пространство еврейских местечек восточноевропейского региона (ХІХ - начало ХХ столетий). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.03. - Музыкальное искусство. - Национальная музыкальная академия Украины имени П.И. Чайковского, Министерство культуры и туризма Украины, Киев, 2010.

В полиэтническом художественном пространстве Украины весомое место занимает еврейская культура, отмеченная множественными культурными прорастаниями. Диссертация посвящена изучению феномена музыкальной культуры еврейского местечка - штетла в контексте восточноевропейской, и конкретно, украинской культурной традиции со времени его формирования до начала ХХ ст.

Учитывая широкий социокультурный аспект рассмотрения явления штетла, а также многообразие составляющих его музыкальной ауры (синагогальная музыка, фольклор, музыкальное пространство народно-театральных действ), в работу вовлечён широкий круг источников - архивных материалов, документальных свидетельств, рукописей, аудиозаписей в расшифровке автора исследования.

Рассмотрен вопрос генезиса и локализации еврейских местечек на территории Украины (Малороссии), особенности социальной и культурной структуры штетла с использованием массива исторических документов, мемуарных материалов, литературного и художественного наследия современников (Д. Гликмана, М. Шагала, Шолом-Алейхема). На основании изучения различных документально-художественных свидетельств делается вывод о многоуровневом проявлении музыкального фактора в жизнедеятельности штетла.

Освещены особенности формирования интонационного пространства местечка. Аналитические наблюдения над различными пластами синагогальной музыки (канторское исполнительство, хоровые фрагменты иудейской литургии) и фольклора (инструментальная традиция клейзмеров, разножанровые вокальные напевы) позволили выявить в них типические интонационные модели, проследить качество интонирования на различных этапах музыкального развёртывания, выявить взаимодействие еврейского местечкового музыкального мелоса с инонациональным музыкальным окружением.

Впервые в украинском музыковедении исследуется музыкальная культура еврейских местечек в широком историко-культурном контексте с выявлением особенностей формирования интонационного словаря всех его составляющих.

Имея широкое бытование за пределами местечковой среды, еврейский фольклор диаспоры вошёл в формирование интонационного строя ведущих жанров ХХ века. Показательным на этом пути является переинтонирование еврейского тематизма в советской массовой песне 20-30 годов в творчестве М. Блантера, Н. Богословского, И. Дунаевского, Дм. и Дан. Покрассов, Ю. Хайта, Б. Шехтера,

Как известно, переосмысление еврейского мелоса активно осуществлялось и в творчестве композиторов разных стилей и поколений: в русской музыке - М. Мусоргский, С. Прокофьев, А. Рубинштейн, Д. Шостакович; в украинской культуре - В. Губа, Д. Клебанов, Ю. Рожавская, Е. Станкович, Я. Цегляр, И. Шамо.

Ключевые слова: еврейское местечко - штетл, синагогальная музыка, кантилляция, еврейский фольклор, клейзмерское исполнительство, модус, интонационный словарь, переинтонирование.

Voloshina T.К. Music Space of Jewish Villages of Eastern European Region (ХІХ - beginning ХХ century). - Manuscript.

This is for a candidate's degree by specialty 17.00.03 - Art of music. - Ukrainian National Tchaikovsky Academy of Music, Ministry of Culture and Tourism of Ukraine, Kyiv, 2010.

The thesis studies the phenomenon of musical culture of the Jewish village - in the context of the Eastern European - shtetl, and specifically, Ukrainian cultural tradition from the time of its formation up until the twentieth century.

In the dissertation the question of genesis and localization of the Jewish places in territory of Ukraine (Little Russia) especially social and cultural structure shtetl with a broad range of historical documents, memoirs of materials, literary and artistic heritage of contemporaries (Sholom-Aleichem, Marc Chagall, D. Glikman). Based on the study of various documentary and artistic evidence in the work concludes a multi-level manifestation of the musical factor in the shtetl life.

In the thesis the peculiarities of intonation space village. Analytical observations on various samples of synagogue music (cantorial performance, choral pieces of Jewish liturgy) and folk examples (instrumental tradition Kleizmer, genres vocal melodies) revealed in their typical intonation patterns, to trace the quality of intonation in various stages of deployment and music to follow the interaction of the Jewish shtetl of musical melodies from other nationalities musical environment.

Scientific novelty lies in the fact that it was the first put to and examines the holistic view of the musical culture of the Jewish village in a broad historical and cultural context, identifying features of formation of intonational vocabulary all its components.

Keywords: Jewish state, synagogue musiс, cantillation, Jewish folklore, kleizmers performance, modus, intonational vocabulary.

Размещено на Allbest.ru

...