Принципи та фактори артикуляції у виконанні на баяні
Аналіз підходів і трактувань поняття музичної артикуляції. Роль факторів роз’єднання і об’єднування в артикуляції на різних рівнях організації музичного цілого. Роль жанрових начал як факторів музичної артикуляції. Основні принципи артикулювання на баяні.
| Рубрика | Музыка |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 25.07.2015 |
| Размер файла | 51,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
УДК 786.8(043.3)
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства
Принципи та фактори артикуляції у виконанні на баяні
17.00.03 - Музичне мистецтво
Дорохін Володимир Гранлісович
Київ - 2010
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі світової літратури та історії культури Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя Міністерства освіти та науки України.
Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, професор Москаленко Віктор Григорович Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, Міністерства культури і туризму України, завідувач кафедри теорії, історії виконавства та музичної педагогіки.
Офіційні опоненти:
доктор мистецтвознавства, професор Давидов Микола Андрійович Національна музична академія України імені П. І. Чайковського Міністерства культури і туризму України, завідувач кафедри народних інструментів (Київ) кандидат мистецтвознавства, доцент
Катрич Ольга Тарасівна Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка Міністерства культури і туризму України, доцент кафедри загального і спеціалізованого фортепіано Захист відбудеться “_29_” _червня_2010 р. о _14_годині, на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.005.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук у Національній музичній академії України імені П. І. Чайковського за адресою: 01001, Київ, вул. Архітектора Городецького, 1-3/11, 2-й поверх, ауд. 36.
Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського за адресою: 01001, Київ, вул. Архітектора Городецького, 1-3/11.
Автореферат розісланий “_27_” _травня_ 2010 р.
Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат мистецтвознавства, доцент І. М. Коханик
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. У дослідженнях останніх років комунікативні аспекти музично-виконавської творчості підпадають під різнобічне теоретичне осмислення. Мовленнєвий підхід до розуміння та вивчення музичного мистецтва став концепційною домінантою інтонаційної теорії Б. Асаф'єва, який, зокрема, стверджував, що музика соціально існує як «одухотворене», осмислене мовлення.
Актуальність обраної теми обумовлена необхідністю поглибленого дослідження феномена музичної артикуляції саме в комунікативному аспекті. У зв'язку з цим виникає необхідність розробки поняття «музичне артикулювання». Це поняття виступає в якості важливого комунікативного інструменту в музично-виконавській та педагогічній практиці.
Недостатня вивченість феномену артикуляції в музиці обумовлює актуальність дослідження цього явища і в галузі баянної творчості. В цьому контексті потреба вивчення даного питання визначається суттєвою академізацією баянного мистецтва протягом останніх десятиліть: загальним зростанням рівня професійної майстерності баяністів, значними успіхами в підготовці концертних виконавців та регулярними перемогами вітчизняних баяністів на міжнародних конкурсах, всесвітнім визнанням здобутків української академічної баянно-акордеонної школи, плідною науково-дослідною роботою. Важливість дослідження феномена артикуляції в галузі баянного мистецтва обумовлена також технічним удосконаленням інструмента, що значно розширило спектр його виражальних можливостей. Академізація баянного мистецтва зумовлена і суттєвою інтеграцією сучасної баянної музики з академічними жанрами, проникненням баяна у сферу камерно-інструментальної ансамблевої музики, де він використовується нарівні з іншими класичними інструментами такими як скрипка, віолончель, флейта, кларнет, фортепіано, ударні тощо.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до планів науково-дослідної роботи кафедри інструментально-виконавської підготовки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя і відповідає темі «Формування професійної готовності майбутніх вчителів музики в процесі інструментально-виконавської підготовки» на 2004-2010 роки (протокол № 8 від 31 березня 2004 р.). Тема дисертації затверджена вченою радою НДУ імені Миколи Гоголя (протокол № 3 від 8 листопада 2007 р.)
Метою дослідження є виявлення принципів та факторів артикуляції на баяні на різних масштабних рівнях організації музичного твору.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
здійснити аналіз існуючих підходів і трактувань поняття музичної артикуляції;
визначити специфіку понять «музична артикуляція», «артикуляційна модель», «музичне артикулювання», «артикуляційний результат», «комунікативна функція музичного артикулювання», «штрих»;
висвітлити роль факторів роз'єднання та об'єднування в артикуляції на різних рівнях організації музичного цілого;
розкрити роль жанрових начал як факторів музичної артикуляції;
висвітлити основні принципи артикулювання на баяні;
здійснити аналіз артикуляції на баяні в контексті художньої цілісності музичного твору.
Об'єктом дослідження є виконавська майстерність баяніста.
Предмет дослідження - специфіка артикуляції у виконанні на баяні.
Наукова новизна дослідження включає наступні позиції:
артикуляція вперше стала предметом дослідження в параметрах музичного твору, як художнього цілого;
визначена роль артикуляції в системі музичного інтонування;
уточнений зміст понять «музична артикуляція», «музичне артикулювання», «комунікативна функція музичного артикулювання», «штрих»; надані відповідні визначення;
введені поняття «артикуляційна модель» та «артикуляційний результат»;
розглянута процесуальність музичного вимовляння в системі «артикуляційна модель» - «артикулювання» - «артикуляційний результат»;
- вперше висвітлена художньо-комунікативна роль факторів розділення та об'єднування «музичної артикуляції» не тільки у горизонтальній, але й у вертикальній проекції організації музичної тканини;
- поряд з фонетичним, синтаксичним й композиційним рівнями сприйняття музичної форми, що виділені Є. Назайкінським, обгрунтовується необхідність розгляду морфологічного та фактурного рівнів, які мають свою специфіку в області музичного артикулювання;
- вперше розглянуті артикуляційні параметри розділення та об'єднування на фонетичному (рівні звучання тону або співзвуччя) та на композиційному рівнях;
розглянута роль жанрових начал у процесі музичної артикуляції;
виявлені основні принципи використання роз'єднання та об'єднування на різних рівнях організації музичного цілого.
Основними методами, застосованими у дисертації, є: аналітичний - у вивченні наукової літератури; теоретичний - в осмисленні концептуальних засад творчої діяльності, що проявляються в зумовленості виконавсько-інтерпретаційних концепцій виконуваної музики; традиційно-музикознавчий - в аналізі музичних творів; комплексний підхід - у теоретико-виконавському осмисленні предмету дослідження. Методологічною основою виступили теорія інтонації Б. Асаф'єва, теорії артикуляції І. Браудо, О. Сокола, дослідження в області музичної артикуляції Б. Яворського, М. Давидова, М. Імханицького тощо.
Теоретичною базою дослідження стали наукові праці:
1. У галузі теоретичного музикознавства - Б. Асаф'єва, О. Катрич, Л. Мазеля, В. Москаленка, Є. Назайкінського, С. Скребкова, О. Сокола, В. Холопової, В. Цуккермана, С. Шипа, Б. Яворського та ін.
2. У галузі теорії та практики виконавства - Ю. Акімова, В. Бесфамільнова, В. Власова, М. Давидова, В. Зав'ялова, Б. Єгорова, М. Імханицького, Г. Когана, Ф. Ліпса, К. Мартінсена, В. Москаленка, Г. Нейгауза, І. Пурица, М. Різоля, А. Семешка, С. Фейнберга та ін.
Практичне значення. Результати дослідження можуть бути використані у подальших наукових розробках у галузі теорії і практики виконавства. Матеріал дисертації можна також залучити до освітнього процесу у вищих, середніх та початкових навчальних закладах в курсах аналізу музичних творів для баяністів та акордеоністів; спецінструмента (баян, акордеон).
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювались на кафедрі інструментально-виконавської підготовки, кафедрі теорії та історії культури Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя та кафедрі теорії, історії виконавства та музичної педагогіки Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського.
Результати та висновки дослідження виголошені автором на науково-практичних конференціях: IV всеукраїнській науково-практичній конференції Українського товариства аналізу музики «Стиль та позастильове у композиторській та музично-виконавській творчості» (Київ, 2003 р.); V всеукраїнській науково-практичній конференції Українського товариства аналізу музики «Феномен художньої цілісності в композиторській, виконавській та музично-теоретичній творчості» (Київ, 2004 р.); VI всеукраїнській науково-практичній конференції Українського товариства аналізу музики «Динаміка музичного смислоутворення» (Київ, 2005 р.); III міжнародній конференції «Актуальні питання баянно-акордеонного виконавства та педагогіки в музичних навчальних закладах» (Луганськ, 2005 р.); VII всеукраїнській науково-практичній конференції Українського товариства аналізу музики «Музична творчість та наука: параметри взаємодії» (Київ, 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання музичної освіти та виконавства» (Ніжин, 2007 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасна мистецька освіта: проблеми, технології, перспективи» (Ніжин, 2008 р.); VIII всеукраїнській науково-практичній конференції Українського товариства аналізу музики «Жанровий простір музичної творчості: структура та властивості» (Київ,, 2008 р.).
Публікації. Основні положення й висновки дисертації знайшли свої відображення в 11 публікаціях, з яких 3 - у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації обсягом 177 сторінок основного тексту складається з вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків, списку використаних джерел (182 найменування). Повний обсяг дисертації - 193 сторінки.
Основний зміст роботи
У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет і завдання дослідження; висвітлено наукову новизну, практичне значення роботи.
У Розділі 1 «Про явище «музична артикуляція» дається огляд літератури, що присвячена артикуляції взагалі та феномену музичної артикуляції зокрема. Викладається позиція здобувача щодо теоретичного обґрунтування і функціонування даного феномена.
У підрозділі 1.1 «Про визначення музичної артикуляції» розглядаються поняття музичної артикуляції, які по-різному трактується музикантами. Аналізуючи попередні дослідження в області артикуляції (Х. Ріман, Т. Вимайєр, К. Маттеї, Г. Келлер), І. Браудо зазначає, що в основному вони зводяться до спроб порівняння понять «артикуляція» і «фразування». На його думку, прагнення шукати визначення артикуляції шляхом її розмежування з фразуванням не дає бажаного результату.
Спорідненість музичної та словесної мов, музичного та вербального мовлення, музичних та вербально-мовленнєвих жанрів (поетичної декламації, ораторського мистецтва, риторики) - це далеко не повний перелік питань, звернення до яких стимулює розвиток музично-теоретичної думки в галузі музично-інструментального мовлення. Тому невипадково в сучасній музичній практиці існують два трактування поняття «музична артикуляція»: «артикуляторне» (фізіологічне) та «акустичне» (фізичне). Аналогічні підходи спостерігаються в тлумаченні поняття «штрих». Численні дослідження окремих аспектів цієї проблеми не дають завершеної, логічно обгрунтованої картини данного явища. У деяких визначеннях сфера функціонування музичної артикуляції розглядається на рівні тонів та їхніх співвідношень (І. Пушечніков, О. Сокол), інколи розширюється не тільки до рівня синтаксису (М. Імханицький, С. Шип), але й до масштабів музичної форми в цілому (І. Браудо). Однак, незважаючи на очевидність функціонування артикуляції на найрізноманітніших рівнях системної організації музичної тканини, слід відмітити, що в музикознавстві артикуляція вперше стала предметом дослідження в обсязі цілісного музичного твору.
Співставлення та узагальнення численних підходів до артикуляції з позицій «фізіологічного» та «акустичного» тлумачення надало можливість сформулювати визначення музичної артикуляції та штриха:
- музична артикуляція - це художньо мотивована взаємодія розділення та об'єднування елементів музичної тканини твору, що реалізується в звучанні музичного інструмента або голосу засобами виконавської техніки.
- штрих - це артикуляційний прийом, який визначає виразність звуків або співзвуч, а також характер їх зв'язності або роздільності, що реалізується у звучанні конкретного музичного інструмента або голосу.
Підрозділ 1.2 «Про комунікативну функцію «музичного артикулювання» присвячений подальшому розкриттю поняття «музична артикуляція». З музичною артикуляцією асоціюється все, що відноситься до якості, чіткості музичного вимовляння. В руслі комунікативного підходу виникає необхідність співставлення понять «музична артикуляція» і «музичне артикулювання». В музичній практиці терміном «артикуляція» визначається і спосіб звуковидобування, і виконавська організація елементів музичного тексту, і безпосередня якість музичного звучання. Під «музичним артикулюванням» розуміється власне музичне висловлювання, в якому частіше за все одночасно використовуються різні прийоми артикуляції.
У практиці виконавства поняття «виконавське інтонування» та «музичне артикулювання» нерідко дублюють одне одного. Виявляючи відмінність між «музичним інтонуванням» та «музичним артикулюванням», ми звертаємось до запропонованої В. Москаленком структури музично-інтонаційного акту:
Інтонаційна модель інтонування інтонація
Умовою формування якості музично-інтонаційної моделі, на думку В. Москаленка, є засвоєння пам'яттю збірних (еталонних) слухових уявлень які формуються способом узагальнення сприйнять музично-інтонаційного матеріалу, об'єднаного загальними ознаками.
Відповідно структура артикуляційного процесу виглядатиме наступним чином:
Артикуляційна модель артикулювання артикуляційний результат
У даному контексті ми вводимо поняття «музично-артикуляційної моделі», яке, окрім слухових уявлень передбачуваної якості звучання, включає в себе також уявлення про характер моторних дій виконавця (тобто прийомів звуковидобування) на конкретному музичному інструменті.
Під «музичним артикулюванням» мається на увазі безпосередній процес втілення передбачуваного характеру звучання, а під «артикуляційним результатом» - вимовлена якість звучання.
Однією з основних функцій музичного артикулювання є якісне донесення музичного висловлювання до слухача. Йдеться про комунікативну функцію артикуляції. В музичній практиці виконавцеві доволі часто доводиться корегувати характер артикуляційних дій в залежності від акустичних умов приміщення, якості музичного інструмента, особливості звукозапису з допомогою електронних пристроїв та ін. Отже, саме мотивацією донесення визначається спосіб і характер звуковимовлення.
Таким чином, «музичне артикулювання» є найважливішою комунікативною складовою «виконавського інтонування».
Під «музичним артикулюванням» ми розуміємо художньо мотивовані слухомоторні дії виконавця, скеровані на втілення та донесення музичної думки в процесі розділення та об'єднування елементів музичної тканини засобами конкретного музичного інструмента.
У підрозділі 1.3 «Фактори розділення та об'єднування у виконавському процесі» зазначається, що в музичному артикулюванні діють дві протилежні тенденції співвідношення між компонентами звучання: розділення та об'єднування. Розділення та об'єднування є невід'ємними факторами, за участю яких в музиці реалізуються змістовно-виразна та комунікативна функції.
Якщо зв'язно-роздільна вимова на рівні співвідношення звуків досить грунтовно описані в працях І. Браудо, то засоби членування музичної тканини на інших масштабно-часових рівнях системної організації музичної тканини в наукових працях розглянуті явно недостатньо.
У сприйнятті музичної форми Є. Назайкінський виділяє три масштабно-часові рівні: фонетичний (або фонічний), синтаксичний та композиційний. В дисертації ця система використовується для систематизації відповідних проявів музичного артикулювання. На додаток до цієї системи обгрунтовується необхідність розглядати артикулювання на морфологічному та фактурному рівнях - як таких, що мають свою специфіку в музичному творі-цілому.
На фонетичному рівні функціонування розділення та об'єднування розглядається в обсязі тону або співзвуччя. Специфіка фортепіано, клавесина, арфи та деяких інших музичних інструментів дозволяє впливати тільки на артикуляцію початку і завершення тону. На струнно-смичкових, духових інструментах, на баяні, у виконанні голосом можливо регулювати процес ведення звуку.
Членування у фактурі, як і на іншому рівні організації художнього цілого, є немов би зворотнім боком її об'єднуючих можливостей.
Як відомо, вивченням будови слів у мовознавстві займається морфологія. Цьому рівню в музичному синтаксисі відповідає обсяг мотиву. Відповідно, цей масштабно-часовий рівень артикуляції позначається в дисертації терміном «музична морфологія».
У музичному артикулюванні на синтаксичному рівні особлива увага приділяється масштабно-синтаксичним структурам Як свідчить виконавська практика, на цьому рівні тенденції розділення та об'єднування найбільш рельєфно проявляються тоді, коли загострене акцентування у періодичній частині структури компенсується більш спокійним акцентуванням у неперіодичній (якщо в одній частині синтаксичної формули спостерігається тенденція до членування, то в іншій - до об'єднування). Поступове посилення звучання протиставляється його послабленню, прискорення - уповільненню, зв'язна вимова - розчленованому висловлюванню. В той же час простежується загальна тенденція до об'єднування всієї структури, яка виражає логіку більшого масштабно-часового рівня.
В музикознавстві поняття «композиція» пов'язується з конструктивною організацією художнього цілого, тобто відображає загальний план музичної форми.
Виконавське втілення композиції музичного твору відбувається в розгорнутому художньому часі, де кожен елемент набуває змістовного значення. При цьому Л. Мазель вважає, що нижчі форми організації елементів та засобів музики коли включаються у вищі, не повністю розчиняються і підкорюються ним, а продовжують сприйматися та впливати також і самі по собі.
Подібний діалектичний взаємовплив різних масштабно-часових рівнів ми спостерігаємо також і в музичному артикулюванні.
Підрозділ 1.4 «Функція жанрових начал в музичній артикуляції» присвячений жанровій драматургії - одному з факторів композиторської та виконавської організації художнього цілого. Під жанровою драматургією мається на увазі послідовність жанрових акцентів у музичному творі.
В. Москаленко трактує жанрові начала в ракурсі тілесно-рухових можливостей музично-творчого самовираження людини. На цій основі з'являється можливість розгляду жанрових начал в контексті музичного артикулювання.
У виконанні на будь-якому музичному інструменті жанрові начала функціонують у двох проявах:
- у перетворенні в інтонаційному матеріалі твору;
- в організації необхідних для виразу їх специфіки виконавських рухів. Останні, разом з самим музичним інструментом, трактуються в дисертації як фактори артикулювання.
У розділі 2 «Особливості артикуляції на баяні» розглядаються основні принципи артикулювання на баяні: на фонетичному, морфологічному, синтаксичному та фактурному рівнях в залежності від конструктивних, виразових та технічних особливостей цього інструмента.
У підрозділі 2.1 “Конструктивні та виразові можливості баяна в ракурсі музичної артикуляції» висвітлюються основні виразові та технічні можливості сучасного баяна у ракурсі артикулювання в порівнянні з академічними інструментами (орган, фортепіано, скрипка тощо).
Виконавські засоби баяна розглядаються у тембро-динамічному (регістровка, динаміка і мікродинаміка разом з оперуванням гучністю на рівнях туше, ведення звука та його завершення) та часовому (темп, агогіка, ступінь зв'язності або розчленованості) планах.
У підрозділі 2.2 «Основні принципи артикуляції на баяні» розглядаються принципи втілення факторів роз'єднання та об'єднання на фонетичному, фактурному, морфологічному та синтаксичному рівнях.
Використовуються положення, що висвітлені в методичних працях відомих баяністів Ю. Акімова, В. Бесфамільнова, М. Давидова, В. Зав'ялова, Б. Єгорова, М. Імханицького, Ф. Ліпса, А. Семешка та ін.
Відповідно до художнього завдання виконавець-баяніст може застосовувати різноманітні засоби роз'єднання та об'єднування музичної тканини за допомогою прийомів міхо-клавішного артикулювання. Відмічається необхідність використання при цьому всього комплексу засобів виразності (голосності, тембру, зв'язності-роздільності, наголошеності-ненаголошеності, агогіки та ін.).
На фонетичному рівні обумовлюється можливість гнучкого артикулювання на баяні:
- на рівні тону або співзвуччя, де розрізняються атака, звуковедення та завершення;
- у співвідношенні між тонами або співзвуччями по вертикалі.
У концертній та педагогічній практиці баяністів закріпилися три види артикулювання: міхове, клавішне (або пальцеве) та міхо-клавішне (або міхо-пальцеве). У процесі виконання ці види артикулювання завжди взаємодіють, відрізняється їхня питома вага у досягненні кінцевого результату.
Розглядаються характерні прийоми кожного з видів артикулювання:
- міхом - натиск, поштовх, ривок;
- клавішами - натиск, поштовх, удар;
- разом міхом і клавішами.
Висвітлюються найбільш характерні принципи застосування цих видів як у фазі розгортання музичного тону або співзвуччя (атака, ведення та закінчення), так і в умовах втілення зв'язності-роздільності між тонами. У цьому контексті аналізуються прийоми: тремоло міхом, рікошет, вібрато, детонація звуку (нетемпероване глісандо). З метою систематизації прийомів артикуляції на фонетичному рівні використовується періодична таблиця штрихів М. Давидова.
На фактурному рівні акцентується увага на артикуляції багатоголосся. Аналізуються основні принципи втілення багатоголосної фактури різними засобами міхо-клавішного артикулювання. Розглядаються поліфонія, акордовий, гомофонно-гармонійний склади фактури, гармонічні фігурації та приховане багатоголосся.
В умовах обмежених можливостей диференціації багатоголосної фактури на баяні використовуються різні способи її виконавської організації за допомогою: музичний артикуляція жанровий баян
- характеру зв'язності-роздільності;
- міри продовженості;
- ударності-безударності;
- випереджаючої атаки окремих тонів у співзвуччях;
- часткового натиску клавіш при артикулюванні окремих тонів (голосів) у фактурі;
- спеціальних рухів міхом у координації з прийомами клавішного артикулювання;
- агогічних засобів.
При аналізі засобів виконавського втілення мотивів на баяні використані положення, викладені в класичній роботі І. Браудо «Артикуляція». Відмічається, що засоби артикулювання за допомогою голосності звучання в дослідженні І. Браудо не розглядаються як зорієнтовані, перш за все, на інструменти з постійними тембро-динамічними характеристиками (клавесин та орган).
У зв'язку з цим на рівні як простих, так і розширених мотивів розглядається більш широкий (ніж у І. Браудо) спектр застосування засобів артикулювання.
З урахуванням тембро-динамічних можливостей баяна розглядається можливість застосування різноманітних прийомів вимови мотивів за допомогою:
- гучнісного акцентування, crescendo або diminuendo - артикулювання міхом;
- різного ступеня зв'язності або роздільності - клавішного артикулювання;
- різного ступеня жорсткості туше (ударності-безударності) та міри відкриття клапанів - клавішного артикулювання;
- комбінованого - міхо-пальцевого артикулювання.
Відмічається, що бажано організовувати прийоми артикулювання мотивів залежно від художньої цілісності синтаксису.
Методологічним підґрунтям дослідження засобів артикулювання різних синтаксичних структур на баяні обрано типологію масштабно-синтаксичних структур, представлену у роботах Л. Мазеля та В. Цуккермана.
Розглядаються основні принципи артикулювання різних мелодико-синтаксичних структур: підсумовування, дроблення, прогресуючого дроблення з замиканням тощо.
На прикладах оригінальних творів для баяна та перекладів з інших інструментів пропонуються найбільш раціональні прийоми членування та об'єднання синтаксичних структур різних масштабів засобами міхо-клавішного артикулювання. Відмічається, що відбір виконавцем найбільш раціональних засобів членування та об'єднування синтаксичної структури обумовлюється:
- жанрово-стилістичними особливостями твору;
- логікою формобудови;
- артикуляційними «підказками» в нотному тексті;
- специфікою музичного інструмента.
До основних засобів членування на баяні відносяться різні види цезури, втілювані за допомогою як розриву у звучанні, так і інших прийомів акцентування. Основними засобами об'єднування в синтаксичних структурах є:
- упорядковане акцентування;
- різні прийоми зміни гучності (crescendo і diminuendo);
- агогічні прийоми.
Все розмаїття засобів членування та об'єднання втілюється особливими прийомами міхо-клавішного артикулювання в залежності від типу синтаксичної структури та логіки інтонаційної цілісності музичного матеріалу.
У розділі 3 «Артикулювання як фактор організації художнього цілого» на прикладах анализу виконавських версій розкривається сутність принципів та факторів артикулювання на рівні музичного твору як художнього цілого.
У репертуарі баяністів часто використовуються перекладення творів, написаних для інших інструментів. Як приклад для ілюстрації обране «Рондо-капричіозо» Ф. Мендельсона в оригіналі та перекладенні для баяна В. Бесфамільнова.
Як оригінальний твір для баяна для ілюстрації обрано Концертну партиту № 2 (у стилі джазової імпровізації) В. Зубицького. В цьому тричастинному творі автор намагається показати різнобічні виразові можливості баяна, у тому числі через різноманітні прийоми артикуляції.
При аналізі виконавських версій увагу зосереджено на двох позиціях виконавської організації художньої цілісності:
1) великомасштабної організації частин цілого;
2) організації музичних побудов інших масштабних рівнів.
Особлива увага приділяється втіленню факторів розділення та об'єднування в умовах жанрової драматургії музичного твору.
При аналізі «Рондо-капричіозо» Ф. Мендельсона використано виконавські версії І. Гофмана (фортепіано), Т. Гольдфарб (фортепіано) та В. Бесфамільнова (баян). Наголошено, що артикуляційні рішення залежать від різних можливостей інструментів (фортепіано та баян) та від загального підходу до інтерпретації твору.
Артикулювання у творах, що аналізуються, визначається обумовлення артикулювання особливостями музичної мови та виконавськими рекомендаціями у нотному тексті. Так, у «Рондо-капричіозо» Ф. Мендельсона, незалежно від типу використаного музичного інструмента, переважно м'якому, зв'язному артикулюванню у повільній частині протиставляється роздільне, ударне вимовляння у швидкій частині і т. д.
При розгляді виконавських версій «Рондо-капричіозо» Ф. Мендельсона Й. Гофмана (фортепіано), Т. Гольдфарб (фортепіано) та В. Бесфамільнова (баян) констатується, з одного боку, схожість у загальних підходах до трактовки факторів розділення та об'єднування, а з іншого боку - відмінності у специфіці їх артикулювання на фортепіано та баяні.
Звертається увага на деяку схожість у засобах членування між основними розділами твору. Вступ у виконавських версіях завершується уповільненням темпу та зниженням гучності в останньому такті, де після невеликої фермати на останньому звукові виникає цезура. Очевидно, що, призупиняючи загальний рух наприкінці повільної частини, виконавці свідомо посилюють наступний контраст зі швидкою частиною. Цезура у цьому випадку теж виконує функцію об'єднування контрастних у жанровому відношенні частин. Щодо безпосереднього втілення, то на відміну від поступового пом'якшення фортепіанного туше, зменшення гучності на баяні досягається за допомогою пригальмовуючого руху міха.
В масштабі основних частин твору «Рондо-капричіозо» Ф. Мендельсона в залежності від специфіки інструментів висвітлюються також основні артикуляційні тенденції у процесі втілення домінуючих жанрових акцентів. Якщо у пісенному характері вступу на фортепіано домінують м'яке туше, тенденція до зв'язного міжтонового артикулювання, то на баяні додатково використовується плавне, гнучке міховедення. У швидкій, моторній частині, на відміну від фортепіанного втілення ідеї скерцозності за допомогою переважно гострої, ударної манери туше, на баяні необхідний акустичний ефект досягається додатково з допомогою підкреслюючих рухів міха («портато» міхом).
У контексті художньої цілісності твору розглядаються особливості артикулювання на морфологічному та синтаксичному рівнях.
При розгляді деяких особливостей втілення запропонованої композитором жанрової драматургії у кожному з основних розділів зазначається, за допомогою яких артикуляційніх засобів виконавці-піаністи й баяністи втілюють необхідний характер звучання того чи іншого жанрового акценту. Одним з характерних прикладів є вступ «Рондо-капричіозо». На відміну від виконавської версії Й. Гофмана, в якій домінує декламаційность, у трактуваннях Т. Гольдфарб та В. Бесфамільнова спостерігається контрастність у послідовності жанрових акцентів, чітка завершеність фаз мелодичного дихання.
При аналізі виконавського втілення кантиленності зазначається, що «опуклість» фразування, м'якість вимовляння мелодіі на фортепіано і баяні досягається різними артикуляційними прийомами. На фортепіано характер пісенності, як правило, створюється за допомогою м'яких, вдавлюючих натискань у дно клавіатури та зв'язних співвідношень між тонами. Поступовість crescendo в обсязі фрази досягається збільшенням жорсткості туше. У свою чергу, на баяні ефективно використовується його природна «співучість». Так, поряд із м'яким та зв'язним артикулюванням, В. Бесфамільнов використовує «вокалізацію» тонів у мелодії, гнучке динамічне фразування за допомогою спеціальних рухів міха.
При аналізі Концертної партити №2 (в стилі джазової імпровізації) В. Зубицького порівнюються виконавські версії В. Зубицького та К. Жукова. Акцент зроблений на розбіжностях в артикулюванні на баяні в залежності від особливостей інтерпретації в ракурсі організації художньої цілісності.
Підкреслюється особлива роль артикулювання на фонетичному рівні як необхідної складової у становленні жанрових акцентів на різних масштабно-часових рівнях організації художнього цілого. Наприклад, у виконанні партити В. Зубицьким та К. Жуковим демонструється різний характер артикулювання початкового речитативу, що в свою чергу, відображається на якості декламаційності. К. Жуков акцентує увагу на роздільному вимовленні кожного з тонів. В. Зубицький не підкреслює кожен тон окремо, а наділяє речитативну інтонацію різними штрихами. У результаті музичний образ набуває різного характеру: у К. Жукова домінує підкреслено-урочисте, фанфарне звучання, а виконання В. Зубицького нагадує наповнене ораторським пафосом, наближене до вербального висловлювання.
У фактурі всієї партити домінує ідея політембровості, яка організовується з урахуванням тембро-динамічних можливостей обох клавіатур баяна. У процесі розчленовування фактури задіяні два чинники: 1) комплементарність організації багатоголосся (фактурна графіка); 2) тембральне розчленування. Характер артикулювання багато у чому визначає і якість диференціації фактури, і своєрідність у перетворенні жанрових акцентів. Так, у тактах 5-10, 55-62, 63-70 більш стриманий темп у В. Зубіцького дозволяє йому виразніше, ніж К. Жукову, відтіняти фактурні лінії як штрихами, так і гучністю. У тактах 5-10 В. Зубицький створює характер неквапливого «степ-проходжування», а К. Жуков - легкого «пританцьовування».
У ракурсі артикуляційної організації художнього цілого підкреслюється особлива роль виконавського трактування синтаксичних структур. Так, у виконавських версіях В. Зубицького та К. Жукова спостерігається різне використання можливостей роз'єднання та об'єднування на рівнях:
- теми;
- експозиції першої частини;
- першої частини циклу;
- циклу.
Одним із прикладів можливого різного артикулювання синтаксису на рівні теми є виконання баяністами початкової декламаційної теми (такти 1-4), яка виражена структурою підсумовування.
Якщо у членуванні між періодичною та неперіодичною побудовами структури в обох виконавців спостерігається схожість прийомів (розрив у звучанні досягається активним зняттям пальця, акцентування першого тону наступної побудови підкреслюється міхом і т.д.), то фактор об'єднування втілюється по-різному. У виконанні К. Жукова ефект об'єднування досягається послідовним посиленням акцентування тонів мелодії перед замикаючим четвертим тактом, а у В. Зубицького - співставленням штрихів періодичної та неперіодичної побудов, а також згладжуванням членування між мотивами у третьому такті.
В експозиції першої частини партити у виконанні В. Зубицького чітко прослуховується тенденція до укрупнення фаз формотворення. Виконавець трактує експозицію як масштабну структуру підсумовування. У виконанні К. Жукова тут домінує тенденція до роздробленості, періодичності висловлювань, калейдоскопічності.
На рівні першої частини циклу у виконавському артикулюванні виділяється роль музичного темпо-ритму. В коді першої частини партити (такти 115-129) у версії В. Зубицького фактором об'єднування стає притримування темпу і, водночас, збільшення агогічної свободи. К. Жуков, навпаки, віддає перевагу строгості в организації темпоритму. Наприкінці першої частини він застосовує уповільнення темпу, чим готується заключне проведення теми у збільшенні. В результаті у цьому виконанні спостерігається тенденція до об'єднування усієї структури. Дана тенденція підсилюється поступовим суттєвим збільшенням гучності, яке втілюється за допомогою артикулювання міхом.
Об'єднуюча роль артикуляційного трактування синтаксису на рівні циклу ілюструється виконанням коди в третій частини партити (такти 376-386). Саме тут композитор передбачає логічну кульмінацію всього циклу. Підсумковий характер звучання тут виражається підсиленням значення кожного ритмічного «кроку» акордами. Саме це і є суттєвим фактором об'єднування в даній структурі. В. Зубицький і К. Жуков кожний наступний акорд виконують, поступово стримуючи темп і підсилюючи міхове «портато».
Висновки
1. Артикуляція в музиці - це найважливіший виражальний засіб, який слід розуміти не тільки як міру злиття або розчленованості звуків, але і в більш широкому сенсі - як «вимову». Саме у процесі «вимовляння» виконавець використовує, в тій чи інший мірі, весь комплекс прийомів і способів звуковидобування. На основі сформованих як у мовознавстві, так і у музиці двох підходів до визначення артикуляції («фізіологічного» та «акустичного») у дисертації уточнено зміст понять «музична артикуляція» та «штрих»:
- музична артикуляція - це художньо мотивована взаємодія розділення та об'єднування елементів музичної тканини твору, що реалізується в звучанні музичного інструмента або голосу засобами виконавської техніки;
- штрих - це артикуляційний прийом, який визначає виразність звуків або співзвуч, а також характер їх зв'язності або роздільності, що реалізовується в звучанні конкретного музичного інструмента або голосу.
2. Визначено та обгрунтовано комунікативну функцію музичної артикуляції у системі музичного інтонування, а саме:
- комунікативна функція реалізується через «музичне артикулювання»;
- якщо «музичне інтонування» відбиває процесуальність психологічного, емоційно-смислового розгортання звучання (тонусу, настрою і т. ін.), то під «музичним артикулюванням» маються на увазі слухо-моторні дії виконавця, спрямовані на втілення та донесення музичної думки до слухача у процесі розділення та об'єднування елементів музичної тканини засобами конкретного музичного інструмента;
- виходячи зі структури музично-інтонаційного акту: інтонаційна модель інтонування інтонація (В. Москаленко) запропоновано схему, що відображає механізм артикуляційного процесу: артикуляційна модель артикулювання артикуляційний результат. Підкреслюється, що впроваджене у дисертації поняття музично-артикуляційна модель включає, крім уявлень передбачуваної якості звучання і уявлення щодо характеру моторних дій виконавця на конкретному музичному інструменті; артикуляційний результат розглядається як підсумкова якість звучання, результат артикулювання.
3. Висвітлено художньо-комунікативна роль факторів розділення та об'єднання в музичній артикуляції не тільки в горизонтальній, але й у вертикальній проекції музичної тканини на різних рівнях організації музичного цілого:
- доведено, що функціонування морфологічного та фактурного рівнів має свою специфіку в області музичного артикулювання поряд із запропонованими Є. Назайкінським фонетичним, синтаксичним та композиційним рівнями сприйняття музичної форми і сприятиме формуванню цілісної системи артикулювання;
- розглянуто артикуляційні параметри розділення та об'єднання на фонетичному (рівні тону або співзвуччя) та композиційному рівнях.
4. Розкрито функцію жанрових начал у музичній артикуляції. Констатується, що виконавське відтворення жанрової драматургії музичного твору є потужним фактором організації художнього цілого; прийоми музичного артикулювання варіюються у відповідності до жанрової драматургії твору. Обгрунтовано, що жанрові начала функціонують у виконанні на будь-якому музичному інструменті на рівнях:
- відтворення закладених в інтонаційному матеріалі конкретного музичного твору жанрових начал - пісенного, декламаційного та моторно-пластичного;
- організації необхідних для виразу цієї специфіки виконавських рухів; останні, поряд із самим музичним інструментом, трактовано як фактори артикулювання.
5. Досліджено особливості артикуляції на баяні, зокрема:
- конструктивних та виразових можливостей баяна порівняно з академічними інструментами (орган, фортепіано, скрипка тощо);
- основних принципів міхо-клавішного артикулювання на баяні на фонетичному, фактурному, морфологічному та синтаксичному рівнях. У цьому контексті показані і специфічні можливості гнучкого втілення різноманітних засобів виразності (гучності, тембру, зв'язності-роздільності, наголошеності-ненаголошеності, агогіки і т. ін.), і вибору та втілення виконавцем-баяністом найбільш раціональних засобів розділення та об'єднування музичної тканини за допомогою різних прийомів міхо-клавішного артикулювання.
6. Артикуляція стала предметом спеціального дослідження у межах музичного твору як художнього цілого. Проілюстровані специфічні можливості втілення факторів розділення та об'єднування у масштабі музичної композиції в умовах жанрової драматургії.
У результаті аналізу «Рондо-капричіозо» Ф. Мендельсона у виконавських версіях Й. Гофмана та Т. Гольдфарб (фортепіано), а також В. Бесфамільнова (баян) виявлено, що конкретні артикуляційні рішення залежать від загального підходу до інтерпретації та від різних можливостей музичних інструментів. При цьому встановлена схожість:
- у підходах до застосування артикуляційних засобів, необхідних для втілення домінуючих жанрових тенденцій у масштабі основних частин твору;
- у трактуванні факторів розділення та об'єднання між основними розділами твору.
Поряд з цим відмічаються і розбіжності:
- у трактуванні жанрових акцентів;
- у специфіці артикулювання.
При порівнянні виконання В. Зубицьким та К. Жуковим Концертної партити № 2 (у стилі джазової імпровізації) В. Зубицького висвітлені розбіжності в артикулюванні на баяні в залежності від особливостей інтерпретації в ракурсі організації художньої цілісності.
У результаті аналізу виконавських версій партити відмічається:
- особлива роль артикулювання на фонетичному рівні як необхідна складова жанрових акцентів;
- залежність від характеру артикулювання якості диференціації фактури, а також своєрідності у відтворенні жанрових акцентів;
- особлива роль артикуляції у трактуванні В. Зубицьким та К. Жуковим синтаксису на різних рівнях організації художнього цілого;
- в інтерпретації В. Зубицького спостерігається тенденція до архітектонічної об'єднаності на відміну від тенденції розчленованості у К. Жукова.
Проведене дослідження закладає теоретичне підгрунтя для розуміння принципів та факторів артикуляції в музичному творі та відкриває перспективи для подальшого вивчення інших аспектів феномена музичної артикуляції. Практичне застосування отриманих результатів дослідження сприятиме цілісному, системному підходу до виконавсього втілення музичного задуму засобами конкретного музичного інструмента.
Основні положення дисертації представлені у публікаціях
1. Дорохін В. Г. Про фактор інструментарію в артикуляції на баяні клавірної музики Й. С. Баха / В. Г. Дорохін // Науковий вісник НМАУ імені П. І. Чайковського : Стиль музичної творчості: естетика, теорія, виконавство / [упорядник В. Г. Москаленко]. - К., 2004. - Вип. 37. - С. 273-280.
2. Дорохін В. Г. Артикуляція в аспекті музично-виконавського інтонування / В. Г. Дорохін // Науковий вісник НМАУ імені П. І. Чайковського : Стиль музичної творчості: естетика, теорія, виконавство / [упорядник В. Г. Москаленко]. - К., 2005. - Вип. 38. - С. 268-272.
3. Дорохін В. Г. Про поняття «музичне артикулювання» / В. Г. Дорохін // Науковий вісник НМАУ імені П. І. Чайковського : Теоретичні та практичні аспекти музичного смислоутворення / [упорядник В. Г. Москаленко]. - К., 2006.- Вип. 60. - С. 210-214.
4. Дорохін В. Г. Музична артикуляція як феномен багаторівневої вимови / В. Г. Дорохін // Український вимір : Міжнародний збірник інформаційних, освітніх, наукових методичних статей і матеріалов з України та діаспори. - Ніжин : Видавництво НДПУ імені Миколи Гоголя, 2005. - С. 36-40.
5. Дорохін В. Г. Деякі особливості виконання клавірної музики Й. С. Баха на баяні / В. Г. Дорохін // Актуальні питання баянно-акордеонного виконавства та педагогіки в музичних навчальних закладах : зб. статей і доповідей за матеріалами І та ІІ Міжнародних науково-практичних конференцій (17 - 19 грудня 2002 р., 1 - 3 грудня 2003 р.) / [упор. та відп. за випуск А. Я. Сташевський]. - Луганськ : Альма-матер, 2005. - Вип. 1. - С. 72-78.
6. Дорохін В. Г. «Інтонування» та «артикулювання» в структурі музичного мовлення / В. Г. Дорохін // Література та культура Полісся / [відпов. ред. і упорядник Г. В. Самойленко]. - Ніжин : НДУ імені Миколи Гоголя, 2005. - Вип. 30. - С. 233-40.
7. Дорохін В. Г. Деякі особливості артикуляції на баяні. Фонетичний рівень / В. Г. Дорохін // Актуальні проблеми музичної освіти. Науково-методичний збірник : матеріали всеукр.наук.-практ. конф. / [упоряд., заг. ред. Ж. М. Володченко]. - Ніжин : Видавництво НДУ імені Миколи Гоголя, 2005. - С.104-106.
8. Дорохін В. Г. Місце і роль артикуляції в музично-мовному процесі / В. Г. Дорохін // Актуальні питання баянно-акордеонного виконавства та педагогіки в мистецьких навчальних закладах : зб. статей і доповідей за матеріалами III Міжнародної науково-практичної конференції. - Луганськ : ЛНПУ імені Т. Шевченка, 2006. - С. 19-23.
9. Дорохін В. Г. Деякі особливості артикуляції на баяні / В. Г. Дорохін // Актуальні питання баянно-акордеонного виконавства та педагогіки в мистецьких навчальних закладах : зб. статей і доповідей за матеріалами III Міжнародної науково-практичної конференції (26-28 грудня 2005 р.) / [ред.-упор. та відп. за випуск А. Я. Сташевський]. -- Луганськ : Знання, 2006. - Вип. 2. - С. 23-28.
10. Дорохін В. Г. Про деякі тенденції виконавського втілення мелодико-синтаксичних структур / В. Г. Дорохін // Література та культура Полісся : Філологія, історія та культура Полісся на перетині думок / [відп. ред. і упорядник Г. В. Самойленко]. - Ніжин : Видавництво НДУ імені Миколи Гоголя, 2007. - Вип. 35. - С. 283-287.
11. Дорохін В. Г. Про специфіку зв'язно-роздільного артикулювання на баяні / В. Г. Дорохін // Література та культура Полісся : Філологія, історія та культура Полісся на перетині думок / [відп. ред. і упорядник Г. В. Самойленко]. - Ніжин : Видавництво НДУ імені Миколи Гоголя, 2008. - Вип. 44. - С. 291-295.
Анотація
Дорохін В. Г. Принципи та фактори артикуляції у виконанні на баяні. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03. - Музичне мистецтво. - Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, Міністерство культури і туризму України, Київ, 2010.
В дисертації надається теоретичне підгрунття для розуміння принципів і факторів функціонування артикуляції в музичному творі.
В річищі «акустичного» й «фізіологічного» підходів уточнено поняття «музична артикуляція» та «штрих». В «музичній артикуляції» акцент зроблений на комунікативній функції, яка реалізується «музичним артикулюванням». Надається визначення музичного артикулювання в системі музичного інтонування. Вводяться поняття: «артикуляційна модель» та «артикуляційний результат», які розглядаються в системі артикуляційна модель артикулювання артикуляційний результат.
Розглядаються прийоми музичного артикулювання на баяні, які варіюються відповідно до жанрової драматургії музичного твору.
Ключові слова: музична артикуляція, артикуляційна модель, артикулювання, артикуляційний результат, жанр.
Аннотация
Дорохин В. Г. Принципы и факторы артикуляции в исполнении на баяне. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.03. - Музыкальное искусство. - Национальная музыкальная академия Украины имени П. И. Чайковского, Министерство культуры и туризма Украины, Киев, 2010.
В диссертации дается теоретическое основание для понимания принципов и факторов функционирования артикуляции в музыкальном произведении.
В русле «акустического» и «физиологического» подходов уточнено понятие «музыкальная артикуляция» и «штрих». Предлагаются определения понятий:
- музыкальная артикуляция - это художественно мотивированное взаимодействие разделения и объединения элементов музыкальной ткани, реализуемое в звучании музыкального инструмента или голоса соответствующими средствами исполнительской техники;
- штрих - это артикуляционный прием, определяющий выразительность звуков или созвучий, а также характер их связности или раздельности, реализуемый в звучании конкретного музыкального инструмента или голоса.
В «музыкальной артикуляции» акцент сделан на коммуникативной функции,
которая реализуется «музыкальным артикулированием». Дается определение музыкального артикулирования в системе музыкального интонирования, где под «музыкальным артикулированием» понимаются слухо-моторные действия исполнителя, направленные на производство и донесение музыкальной мысли до слушателя в процессе разделения и объединения элементов музыкальной ткани средствами конкретного музыкального инструмента;
Вводятся понятия: «артикуляционная модель» и «артикуляционный результат», которые рассматриваются в системе артикуляцийная модель артикулирование артикуляцийний результат. Введенное в диссертации понятие музыкально-артикуляционная модель включает, кроме представлений предполагаемого качества звучания и представления о характере моторных действий исполнителя на конкретном музыкальном инструменте. Под артикуляционным результатом подразумевается итоговое качество звучания, результат артикулирования.
...Подобные документы
Поняття музики, характеристика та особливості її складових. Значення артикуляції та техніки у музиці, сутність тембру. Фразування в музиці, роль динаміки у гучності та звучанні музики. Вміння слухати і чути, як основна і найважливіша якість музиканта.
статья [22,9 K], добавлен 24.04.2018Проблеми розвитку музичної культури та музичної діяльності. Історія формування музично-історичної освіти. Життя і творчі здобутки Б.В. Асаф’єва. Поняття інтонування як важлива складова музичної педагогічної концепції. Сутність поняття музичної форми.
дипломная работа [55,9 K], добавлен 25.12.2010Гармонічний зв'язок звуків між собою. Лад як основа організації музичного мислення. Теорія ладового ритму. Закономірності музичної акустики та сприйняття музики. Особливості ладової системи та її організації. Категорії модального та тонального принципів.
реферат [361,4 K], добавлен 02.07.2011Творчість М.Д. Леонтовича у контексті розвитку української музичної культури. Обробки українських народних пісень. Загальна характеристика хорового твору "Ой лугами-берегами". Структура музичної форми твору. Аналіз інтонаційно-тематичного матеріалу.
дипломная работа [48,8 K], добавлен 04.11.2015Загальна характеристика сонат Бетховена. Музичний синтаксис, форма, експозиція, реприза творів. Мелодія лінія зв’язуючої партії. Аналіз засобів музичної виразності. Лад, тональність, гармонія, взаємодія стійкості з нестійкістю, метро-ритм, фактура.
курсовая работа [41,4 K], добавлен 18.05.2014Характеристика видовищної презентації музики в контексті образних трансформацій музичної матерії в культурі ХХ та ХХІ століть. Визначення та аналіз реалій візуалізації музики, як синтетичного феномену. Дослідження сутності музичного простору видовища.
статья [24,4 K], добавлен 24.04.2018Музика як психо-фізіологічний чинник впливу на особистість дитини. Стан розвитку музичного мистецтва на сучасному етапі. Особливості деяких напрямів: афро-американська, джаз, рок-н-рол, рок. Вплив сучасної музики на формування музичної культури учнів.
курсовая работа [58,0 K], добавлен 17.06.2011Музично-педагогічні умови і шляхи розвитку ладового почуття школярів на уроках музики у загальноосвітній школі. Категорія ладу у системі засобів музичної виразності. Застосовування елементів "стовбиці" Б. Тричкова. Використання релятивної сольмізації.
курсовая работа [1,0 M], добавлен 12.02.2016Людвіг ван Бетховен як німецький композитор та представник віденської класичної школи. Особливості періодів творчості. Симфонії, їх значення та принципи будови. Дев'ята симфонія як одне з найвидатніших творінь в історії світової музичної культури.
реферат [21,7 K], добавлен 23.03.2011Елементи мовної, музичної інтонації, акторської пластики, їх взаємопосилення в процесі виконання та вплив на динаміку сприйняття твору. Взаємодія категорій мелосу і Логосу в процесі інтонування. Синергія як складова виконавської культури постмодерну.
статья [25,6 K], добавлен 24.04.2018Характеристика методики роботи з дитячим фольклорним ансамблем. Особливості організації дитячого фольклорного колективу. Основні методичні принципи і завдання виховної і вокальної роботи з дітьми у фольклорному колективі. Формування репертуарної політики.
статья [47,4 K], добавлен 07.02.2018Дослідження місця і ролі музичного мистецтва у середньовічному західноєвропейському просторі. Погляди на музику як естетичну складову, розвиток нових жанрів та форм церковної, світської музики, театрального мистецтва, використання музичних інструментів.
дипломная работа [1,0 M], добавлен 30.11.2010Інструментальне музикування як засіб розвитку музичних творчих здібностей дітей. Погляди вчених на проблему творчого розвитку в процесі музикування на інструментах. Методика викладання уроку гри на баяні. Розвиток творчої ініціативи і самостійності.
курсовая работа [66,7 K], добавлен 09.04.2011Аналіз значення джазу, як типової складової естрадної музичної культури. Основні соціальні моменти існування джазу в історичному контексті. Дослідження діяльності основних ансамблевих колективів другої половини ХХ ст. та їх взаємозв’язку один з одним.
статья [23,2 K], добавлен 24.04.2018Основні етапи ознайомлення учнів з музичним твором. Методи розвитку музичного сприймання в процесі слухання й аналізу музики. Роль народної музики в навчальних програмах. Взаємозв’язок різних видів мистецтва на уроках музики. Уроки музики у 1-3 класах.
курсовая работа [41,1 K], добавлен 22.06.2009Визначення поняття звуку, характеристика і класифікація звукових явищ. Поняття про містицизм звуку у старовинному і сучасному світі. Індійська музична система та її особливості. Порівняльна характеристика індійської та європейської музичних систем.
дипломная работа [43,3 K], добавлен 23.12.2011Поняття співочого регістру, їх види, класифікація і назви. Особливості регістрів чоловічого і жіночого голосів. Основні принципи роботи над рівністю діапазону голосу. Поняття "Прикритий звук" та "Тесітура". Грудний і фальцетний способи звукоутворення.
реферат [22,8 K], добавлен 31.01.2009Аналіз застосування народного співу та його трактування в межах творів, що відносяться до музичної академічної та естрадної галузі творчості Вероніки Тормахової. Нові підходи до практичного використання вокальної народної манери в мистецькій практиці.
статья [38,5 K], добавлен 07.02.2018Аналіз музичної творчості Степового: фактурна частина ліро-епічних романсів, народна пісенно-романсова лірика, музична мова фортепіанних творів композитора. Твори Степового у радянський період. Дитинство та юнацтво композитора, розвиток його таланту.
курсовая работа [7,9 M], добавлен 08.10.2009Ритмічні, ручні знаки та методи їх застосування за системою Золтана Кодая на уроках музики у загальноосвітніх школах. Застосування системи формування та розвитку ладового відчуття у дітей молодшого шкільного віку. Аналіз експериментально-дослідної роботи.
курсовая работа [7,0 M], добавлен 22.06.2014
