Традиційні пастуші аерофони Закарпаття (системно-типологічне дослідження)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ ТА ЕТНОЛОГІЇ ІМ. М.Т. РИЛЬСЬКОГО

УДК 681.818.5/.8.001.33(477.87)(043.3)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства

ТРАДИЦІЙНІ ПАСТУШІ АЕРОФОНИ ЗАКАРПАТТЯ (СИСТЕМНО-ТИПОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

17.00.03 - музичне мистецтво

ГАНУДЕЛЬОВА НАДІЯ ГЕННАДІЇВНА

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Дисертація виконана на відділі етномузикології Інституту мистецтвознавства, фольклорстики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України.

Науковий керівник:

ХАЙ Михайло Йосипович, доктор мистецтвознавства, провідний науковий співробітник відділу етномузикології Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України.

Офіційні опоненти:

КРУЛЬ Петро Франкович, професор, доктор мистецтвознавства, завідувач кафедри академічного інструментального виконавства Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника.

ВОДЯНИЙ Богдан Остапович, кандидат мистецтвознавства, доцент, Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка.

Захист відбудеться "19" квітня 2011 р. о 14.30 годині на засіданні спеціалізованої ради Д 26.227.02 по захисту дисертацій в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4, ІV поверх.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського,4.

Автореферат розісланий "18" квітня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат мистецтвознавства, ст. наук. співробітник Сікорська І.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Специфічною особливістю культурного процесу незалежної України є активізація досліджень, спрямованих на вивчення походження і розвитку традиційної культури народів, які проживають на її теренах, а також етнічних спільнот регіонів, що характеризуються виразною самобутністю традиційної культури (зокрема, Закарпаття). Традиційна музично-інструментальна культура цієї окремої етнографічної зони в сучасних дослідженнях представлена, переважно, гуцульською та бойківською традиціями, поза увагою перебувають традиції закарпатських лемків та долинян.

Для Закарпатського регіону характерно і активне, і пасивне функціонування реліктів традиційної інструментальної музики в діяльності її автентичних носіїв - творців естетики локальної музичної культури. Тому особливе зацікавлення викликають дослідження локальних і загальних рис традиційної інструментальної культури Закарпаття. У межах дослідження виявилося можливим сформулювати науково обґрунтовану позицію щодо закарпатського музично-етнографічного комплексу традиційного інструменталізму в пастушій традиції.

Традиційний музичний інструментарій - це комплексний об'єкт народної творчості, пов'язаний зі специфікою етнічної і соціальної свідомості, обрядами, побутом і типом господарської діяльності відповідної етнічної чи субетнічної культури, зокрема, карпатського скотарства. Під впливом сучасних умов його роль поступово зменшується і подекуди нівелюється. Це посилює актуальність системно-типологічних досліджень традиційної музично-інструментальної культури пастушої традиції, де домінує музичний інструментарій групи аерофонів.

Початок вивчення традиційної музично-інструментальної культури Закарпаття поклав Б. Барток, який у 1911 році здійснив низку експедицій у сучасних Іршавському й Хустському районах. Наступні дослідження проводили сербо-хорватський етномузиколог М. Ґавацці та російський етнограф П. Богатирьов (1920). Фундаторами спеціалізованого етномузикологічного вивчення інструментальної культури Закарпаття є етноорганологи петербурзької етноінструментознавчої школи - І. Мацієвський і В. Шостак. Традиційні аерофони Закарпаття досліджували Р. Гусак, П. Круль, Л. Кушлик, М. Хай, Л. Черкаський, Є. Шерегій, Б. Яремко та ін. Фрагментарно аерофони представлені і у працях західно-європейських етномузикологів Т. Александру, О. Ельшека, Л. Ленга, Б. Шароші та ін. Проте, предметом окремого дослідження вони не стали.

Об'єктом дисертаційного дослідження є традиційна закарпатська музично-інструментальна культура пастушої традиції.

Предметом дослідження є традиційні аерофони і виконувана на них народна інструментальна музика.

Мета дослідження - комплексне вивчення, опис та окреслення ареалів поширення і стану збереженості народної закарпатської музично-інструментальної культури пастушої традиції. Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання:

· обґрунтувати об'єктивні передумови виокремлення закарпатських традиційних аерофонів пастушої традиції та виконуваної на них музики;

· встановити чинники, що визначають домінування та екологічність традиційної музично-інструментальної культури Закарпаття;

· розглянути теоретичну проблематику класифікування аерофонів у контексті світових систематик музичних інструментів;

· класифікувати та індексувати традиційні закарпатські аерофони за систематикою Е. Горнбостеля - К. Закса, в т. ч. і аерофони, характерні для національних меншин Закарпаття;

· дослідити специфіку традиційного аерофонного музичного інструментарію Закарпаття в етнографічному, етноорганологічному, жанрово-функційному та стильовому аспектах;

· апробувати теоретичні засади музичної акустики щодо формування основного тону відкритих і закритих одноцівкових флейтових аерофонів (у аспекті ґенези і еволюції модусу інтонаційного мислення регіону).

Методологічна основа ґрунтується на концептуальних положеннях, розроблених у вітчизняному й зарубіжному етноінструментознавстві та етномузикології. В процесі дослідницької роботи застосовувалися концепції та ідеї, викладені у працях європейської (К. Закс, Е. Горнбостель), української (М. Лисенко, Ф. Колесса, Г. Хоткевич, К. Квітка, С. Грица, І. Мацієвський, М. Хай, Б. Яремко), зокрема, регіональної (В. Шостак, Є. Шерегій) етноорганології, а також у працях, присвячених вивченню аерофонів Карпатського регіону (О. Ельшек, Л. Ленг, Б. Шароші, Т. Александру та ін).

Мета і завдання, поставлені в дисертації, зумовили вибір методологічних і методичних підходів, зокрема, застосовано такі методи дослідження, як історико-етноінструментознавчий та етноорганологічний опис, аналіз експедиційних матеріалів, статистичний і експериментальний методи, вимірювання частоти основного тону флейтових аерофонів та системно-етнофонічний аналіз аерофонної музики.

Наукова новизна дисертаційного дослідження. Вперше у вітчизняному етноінструментознавстві представлено аерофонний музичний інструментарій Закарпаття як окремий об'єкт дослідження. Метод локалізації ознак спрямований, з одного боку, на виявлення локальних і сублокальних рис традиційної інструментальної культури, а з іншого боку - на виявлення загальноукраїнських та специфічних загальнокарпатських рис.

У роботі частково здійснено компаративні музично-стилістичні зіставлення із музично-інструментальними культурами угорців, словаків, румунів. Так, класифікуючи закарпатський аерофонний інструментарій за систематикою Е. Горнбостеля - К. Закса, було залучено назви споріднених музичних інструментів з культур угорців, румунів, словаків, що значно полегшує подальші порівняльні дослідження музичного інструментарію Карпат.

Вивчення морфологічних ознак традиційних аерофонів Закарпаття відкрило можливість детальнішого їх диференціювання, зокрема, типологізації трембіт (сім видів), традиційних закритих флейт із шістьма грифними отворами закарпатських бойків (чотири види), закарпатських долинян (три види), а в окремих випадках - здійснення реконструкції різновидів флейтових аерофонів, раніше поширених на теренах закарпатської Лемківщини. Особливої уваги надано локальній специфіці будови інструментів та їх технічним параметрам.

Представлено дослідження впливу акустико-ергологічних особливостей відкритих і закритих традиційних сопілкових інструментів на утворення основного тону, обчислено величину мензури вказаних видів інструментів; апробовано теоретичні засади музичної акустики на автентичних сопілкових інструментах; запропоновано низку емпіричних розрахунків реального основного тону відкритих і закритих флейтових аерофонів Закарпаття.

На підставі аналізу взаємозв'язку між системами звукорядів інструментарію та інтонаційного модусу мислення середовища з'ясовано методологічні й методичні перспективи вивчення механізмів творення народно-виконавських стилів і, ширше, музично-виконавських діалектів.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що її положення і висновки подають і розширюють знання про закарпатський традиційний інструментарій групи аерофонів та виконувану на них народну інструментальну музику. У дослідженні висвітлюється проблематика класифікування аерофонів у контексті світових систематик музичних інструментів. Робота детально знайомить читача з основами акустичних властивостей традиційних одноцівкових відкритих і закритих флейтових аерофонів Закарпаття. Дисертаційне дослідження формує ґрунтовну джерельну базу для всебічного вивчення традиційного музичного інструментарію пастушої традиції як в Україні, так і в загальнокарпатському контексті.

Практичне значення отриманих результатів. Висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані етномузикологами, викладачами музичних навчальних закладів, виконавцями на духових інструментах, істориками музики. Вони відкривають широке поле для застосовування розроблених підходів у вивченні традиційного аерофонного інструментарію Закарпаття та у визначенні місця і ролі музичних інструментів у системі етнічних культур Карпатського регіону. Робота дає чітку уяву про те, що подальше пізнання традиційної аерофонної музики Закарпаття повинно відбуватися на основі глибокого вивчення музичної культури народів і субетносів Карпатського ареалу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в контексті загальних наукових досліджень Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України. Науково-методологічні та науково-методичні положення роботи суттєво доповнюють і поглиблюють основні етноорганологічні курси музичних навчальних закладів України: "Інструментальний фольклор", "Народна музична творчість", "Гра на традиційних музичних інструментах" та ін.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи було виголошено на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Молоді музикознавці України" (Київ, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції до 125-річчя від дня народження Климента Квітки (Київ, 2005); Міжнародній науковій конференції "Словацько-українські взаємини у галузі історії, культури, мови та літератури" [Свидник (Словаччина), 2006], Міжнародному науково-практичному семінарі, присвяченому І. Панькевичу [Пряшів (Словаччина), 2007]; Першій Міжнародній науково-практичній конференції "Український народний музичний інструментарій: історія, теорія і методи дослідження" (Київ, 2009); Міжнародній науковій конференції "Східно-християнські сакральні пам'ятки на словацько-польсько-українському пограниччі" [Свидник (Словаччина), 2009].

Здійснено п'ять публікацій у фахових спеціалізованих виданнях з мистецтвознавства, що входять до переліку ВАК України, дві публікації у виданнях, що не входять до переліку ВАК, три - у науковій періодиці Словаччини.

Обсяг і структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (181 найменування, з них 30 - іноземними мовами) та додатків (таблиці, музично-нотний матеріал, фотографії). Її повний обсяг - 278 сторінок (з них 174 сторінки - основна частина).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

У вступі обґрунтовується актуальність, об'єкт та предмет дослідження, мета, завдання, методологія і методи дослідження, наукова новизна, практичне значення роботи, інформується про апробацію різних її частин та роботи в цілому.

Розділ 1. "Проблематика вибору таксономій у світових систематиках музичних інструментів (на прикладі класифікації аерофонів)". В основу систематизації і класифікації музичних інструментів покладено таксономії (критерії) групування або принципи цього групування. У розділі виголошується теза про те, що саме аналіз добірки певних таксономій для класифікації музичних інструментів є однією з актуальних проблем етноорганології та музикознавства.

У підрозділі 1.1 "Таксономічні категорії як основа групування аерофонів у контексті світових систематик музичних інструментів" в аспекті вибору відповідних таксономічних категорій здійснено огляд та узагальнення основних принципів існуючих видів класифікування музичних інструментів від найдавніших культур до середини ХХ ст. Детально проаналізовано погляди на класифікацію музичних інструментів в епоху Середньовіччя, які у багатьох моментах продовжують традиції античності, за винятком систематики за соціальним критерієм, здійсненої французьким теоретиком Іоанном де Ґрохео.

Певний поступ у розробці класифікацій здійснив представник епохи Відродження С. Вірдунґ, застосувавши як основу морфологічний принцип. Цінним джерелом інформації про музичні інструменти того часу є праця М. Преторіуса "Звід музичних знань" (1614-1620), де подано відомості про будову інструментів, способи гри на них, а також і їх систематику. У класифікації М. Преторіуса ще не відокремлено групу лабіальних інструментів, які ним віднесено до мундштукових. Основним морфологічним критерієм тут обрано наявність і розміщення грифних отворів, що вчений вважав спільною ознакою для обох підгруп (тростинних і мундштукових).

Особливої уваги надано аналізу праць музикознавців ХІХ ст. - Г. Рімана, Ф.О. Ґеварта, Г. Берліоза та, головним чином, В.Ш. Маійона, що стали основою для формування якісно нового етапу в історії органології і привело до появи систематики музичних інструментів Е. Горнбостеля - К. Закса (1914).

Аерофони як предмет систематики належать до найцікавішої групи музичних інструментів і завжди виокремлюються у самостійну групу в усіх попередніх систематиках під назвою духові інструменти. Основою їх розрізнення стали морфологічні особливості - форма вдувного отвору, тростина, подвійна тростина, губний апарат виконавця, форма цівки (конічна, циліндрична, рівна, вигнута), її відкритість чи закритість, кількість цівок, розташування грифних отворів, тощо - все це залучено в різних комбінаціях та ієрархічних рівнях у класифікаційних роботах (Ф. О. Ґеварта, В.Ш. Маійона, Е. Горнбостеля, К. Закса та інших вчених). Інструментальні систематики детальним аналізом акустичних, звукових і технічних параметрів аерофонів глибше виявляють внутрішні взаємозв'язки одиничних конструктивних особливостей інструментів.

Отже, концепції класифікацій і систематизацій музичних інструментів, досліджені в хронологічному порядку, можна сприймати як такі, що акумулюють набуті знання і висновки з відповідної галузі та можуть бути розвинені в концепціях майбутніх наукових досліджень.

Підрозділ 1.2 "Сучасні тенденції та перспективні напрямки у класифікації аерофонів" присвячено дослідженню формування сучасних тенденцій до класифікування музичного (зокрема, традиційного) інструментарію.

Розвиток етноорганології як науки (середина 1950-х років) характеризується тенденцією до формування методологічної бази вивчення традиційного музичного інструментарію. Вона представлена такими основними методами, як історико-морфологічний, музично-стилістичний, структурно-типологічний, системно-етнофонічний (в органічному поєднанні з попередніми трьома переліченими методами).

Саме викристалізування системно-етнофонічного методу дослідження, вживаного в органології, підготувало ґрунт для виникнення структурних класифікацій, які так чи інакше пов'язані з працею Е. Горнбостеля - К. Закса. Представники структурної органології - Г. Г. Дреґер, К. Рейнгард, Г. Гейде істотно доповнюють зазначену систематику новими критеріями.

У всіх систематиках музичних інструментів важливу роль завжди відігравали звукоутворюючі властивості інструмента. Об'єктивному поясненню низки фізичних закономірностей і явищ музичних інструментів у процесі гри, виявленню нових критеріїв класифікації, а тим самим і систематизації, завдячуємо дослідженням у галузі музичної акустики. Спільною рисою таких класифікаційних робіт можна вважати поділ музичних інструментів на чотири основні групи (ідіофони, мембранофони, хордофони, аерофони). Вказаний принцип класифікації представлений у багатьох працях. Разом із тим, І. Адендер, І. Дьяконов та Д. Рогаль-Левицький додали ще одну підгрупу - пластинкові.

Протилежну тенденцію - звуження групування аерофонів до двох груп - спостерігається у працях Дж. Монтегю й Дж. Буртона, Л. Ленга, А. Бухнера, М. Ґарбузова та ін. У класифікаційних системах такого спрямування нівелюється видова диференціація, натомість відкривається можливість охоплення якнайбільшої кількості музичних інструментів.

Дотичним до класифікаційних систем музичних інструментів, де спостерігається редукція груп інструментів, є класифікування за типами акустичних систем. Розбіжності в цьому питанні виникають при характеристиці групи флейтових аерофонів. Так, М. Ґарбузов з точки зору збудника звука розглядає їх як відкриті. Відповідно, лабіальні музичні інструменти автор вважає носіями подвійної акустичної системи (найактивнішими компонентами звукоутворювального процесу виступають генератор та резонатор). Натомість словацький дослідник Л. Ленг флейтові та язичкові аерофони вважає такими, що належать до потрійної акустичної системи. Такий висновок містить суперечність, оскільки при передачі енергії тілу, що звучить, губи виконавця на лабіальних духових інструментах (з акустичної точки зору - вібратор) прямого впливу на висоту і тембр звука не здійснюють.

Виразне домінування акустичних критеріїв при класифікуванні представлено у працях Л. Кузнєцова, А. Бухнера, Л. Ленга; комплекс акустичних і фізіологічних ознак є основою "Раціональної класифікації музичних інструментів" С. Муратова. Ця праця містить низку упущень у морфологічній ієрархії музичних інструментів, зокрема, аерофонів. Запорукою дотримання принципу універсалізму при класифікації музичних інструментів є обрання об'єктивних критеріїв, які можуть бути складовою частиною самого процесу звукоутворення - генератор, вібратор і резонатор. Яскравим прикладом застосування вказаних критеріїв і дотримання принципу глобальності може слугувати "Універсальна комплексна класифікація..." І. Мацієвського.

Окремої уваги заслуговує розробка питання графічно-символічної типологізації аерофонів. Науково обґрунтованими дослідженнями у цьому напрямку можна вважати праці Е. Емсгаймера "Типологія шведських натуральних дерев'яних труб" (1969) та О. Ельшека "Система графічних і символічних знаків для типології аерофонів" (1969), де акцентується увага саме на формі інструмента. Вказані типологізаційні системи практичного застосування не набули, хоча їх концепційна основа є дуже цінною тим, що дає змогу представити детальну морфологію інструмента. Тому ця концепція потребує, на наш погляд, удосконалення і впровадження в етноінструментознавчу практику.

Соціально-побутову систематику музичних інструментів знаходимо у працях К. Квітки, А. Шеффнера, А. Іваницького, М. Доріної, О. Ельшека та ін.

Загалом систематика музичних інструментів дає можливість глибшого пізнання взаємовідношень між групами та видами інструментів. Роботи з питань класифікації та систематизації музичних інструментів можна вважати до певної міри емпіричними, а також такими, що узагальнюють знання і досвід інструментальної традиції відповідної епохи, безпосередньо відображають структуру інструмента. Найбільш цінними для науки є типи систематики і класифікації музичних інструментів, які за своїм призначенням є універсальними, оскільки відомості про музичний інструментарій тут представляються шляхом узагальнення та абстрагування. Основою аналізу музичних інструментів в універсальних класифікаціях виступають акустичні, конструкційні, виконавсько-технічні таксономії, на основі яких утворюється ієрархія інструментальних груп, підгруп та ін.

У підрозділі 1.3 "Класифікація аерофонів Закарпаття за систематикою Е. Горнбостеля - К. Закса" подано класифікування, а також індексацію традиційних аерофонів Закарпаття. Встановлено і описано розповсюджені традиційні духові інструменти не тільки українського населення Закарпаття, а й угорського (переважно язичкові інструменти) та румунського (частково флейтові та мундштукові інструменти) народного музичного інструментарію. Всього охоплено 40 видів аерофонів із наступних підгруп: вільні, флейтові, пластинкові та мундштукові духові інструменти.

Практичний аспект класифікації закарпатських традиційних аерофонів за систематикою Е. Горнбостеля - К. Закса виявив низку методологічних проблем та зініціював потребу висвітлення можливих шляхів удосконалення досліджуваного питання. Зокрема, при класифікації флейтових аерофонів без грифних отворів із "Систематики...", умовно кажучи, "випадають" гуцульська "телинка" і бойківська "скосівка", які не можна вважати ні поздовжними, ні поперечними флейтами. Специфіка постановки апарату виконавця вказує на раціональність вживання терміну "напівпоперечні флейти", як це прийнято в румунській та словацькій етномузикології (Т. Александру та О. Ельшек). В українській етномузикології термінологічний апарат щодо цієї проблематики ще не досконалий. Тому здійснено спробу заповнення цієї прогалини.

Класифікація закарпатського традиційного музичного інструментарію підгрупи закритих флейт із шістьма грифними отворами за вказаною систематикою не відтворює специфіки морфологічних особливостей інструментів (таких, як наявність "акустичних" отворів, нерухомих та рухомих кілець на цівці тощо). Аналогічна ситуація складається при класифікації групи мундштукових аерофонів, коли такі морфологічні параметри, як форма корпуса чи мундштука інструменту залишаються поза увагою, оскільки таких категорій "Систематика..." Е. Горнбостеля - К. Закса не передбачає.

Подана класифікація традиційних закарпатських аерофонів на основі систематики Е. Горнбостеля - К. Закса, а також короткий опис та окреслення ареалів їх поширення віддзеркалюють специфіку традиційної інструментальної культури як локально-етнографічних груп українців, так і національних меншин краю, що створює підґрунтя для компаративних досліджень музичного інструментарію цілого Карпатського регіону.

Розділ 2. "Традиційні аерофони Закарпаття в системі музичної культури пастушої традиції. Органологічний аспект" складається із трьох підрозділів. У підрозділі 2.1 "Флейтові аерофони Закарпаття - найпоширеніші музичні інструменти пастушої традиції" висвітлюються морфологічні та ергологічні характеристики флейтових аерофонів. Їх основою є дані польових досліджень та опрацювання колекції народних музичних інструментів населення Закарпаття, розміщеної у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї. Досліджується також музична термінологія - до кожної з підгруп аерофонів (відкритих флейт без грифних отворів, відкритих флейт з грифними отворами, закритих флейт з грифним отворами) подано найпоширеніші місцеві назви інструментів, а також назви споріднених музичних культур - угорців, румунів, словаків.

Вивчення морфологічних ознак інструментів відкрило можливість детальнішого їх диференціювання, зокрема, типологізації традиційних закритих флейт із шістьма грифними отворами закарпатської Бойківщини, закарпатських долинян, а в окремих випадках - здійснення реконструкції флейтових аерофонів, які були поширені на теренах закарпатської Лемківщини в минулому. Особливу увагу приділено вивченню локальної специфіки будови інструментів та їх технічним параметрам.

На основі польових досліджень та матеріалів органологічної літератури в дослідженні аргументується автентичність походження бойківської "скосівки". Проаналізовано та узагальнено ладові структури прямих звукорядів традиційних флейтових аерофонів Закарпаття, представлених автентичною тритонікою і тетратонікою, гексахордом, діатонічними октавними системами (еолійською, дорійською, лідійською, міксолідійською, комбінованими системами тощо).

У підрозділі 2.2 "Дуда як рудимент архаїки в аерофонній музиці Закарпаття" досліджуються відомості про дудкарську традицію на Закарпатті на основі систематизації матеріалів про побутування дуди на теренах Українських Карпат, органологічної характеристики інструмента, а також традицій і форм його розповсюдження у вказаному ареалі.

На основі польових матеріалів та лінгвістичних даних вдалося віднайти відомості про інструмент "кузиці" (H.-S.422.22), локалізований у кількох селах Тячівського району Закарпатської області. Цей інструмент міг бути прототипом мелодичної цівки дуди, на якій спочатку вчилися грати майбутні дударі. Факт побутування інструменту "кузиці" може розцінюватись як напливовий елемент, адже носіями цієї традиції були гуцули, а також народи сусідніх культур - угорці, румуни. Водночас, це дозволяє висловити припущення про існування локальної дудкарської традиції на Закарпатті.

У підрозділі 2.3 "Натуральні труби Закарпаття та їх типологізація" подається органологічна характеристика трембіт і рогів, визначається їх ареал поширення на Закарпатті, описується технологія виготовлення.

Трембіти й роги належать до самобутніх архаїчних музичних інструментів, що представляють великий інтерес з точки зору історії їх розвитку. Під час експедиційно-польової роботи на Закарпатті було віднайдено осередок виготовлення лемківських трембіт (села Керецьки, Березники Свалявського району) та трембіт бойківсько-лемківського пограниччя (с. Вишка Великоберезнянського району). Виявлені інструменти стали основою для детальнішої типології трембіт, які були поширені на Закарпатті: за морфологічними ознаками - вівчарські трембіти закарпатської Гуцульщини, закарпатської Бойківщини, закарпатської Лемківщини, бойківсько-лемківського пограниччя, румунів Закарпаття (місцеві назви "буччум", "тульник"), колядницькі та великі трембіти (похоронні).

Типологізацію натуральних труб за морфологічними ознаками свого часу розробляли Е. Емсгаймер та Б. Шароші. А оскільки класифікування "натуральних труб" за систематикою Е. Горнбостеля - К. Закса не дає можливості в повній мірі відтворити специфіку їх морфологічних відмінностей, на шляху до цієї мети необхідно створити окрему систематику, яка би розв'язала це питання.

У підрозділі 2.4 "Аерофонна музика пастушої традиції: функційно-жанрова стратифікація і структура" на основі аналітичних транскрипцій здійснено структурно-типологічний аналіз малих пастівницьких сигнально-комунікативних форм (19 награвань на натуральних трубах) і награвань імпровізаційно-розгорнутого типу. Серед них 5 - на обертонових флейтах, 6 - на відкритих флейтах з грифними отворами, 14 - награвань на закритих флейтах із шістьма грифними отворами. Представлено також наукову реконструкцію пищалкової композиції "Коли дівка вівці загубила і коли вона їх знайшла".

Функційною основою малих виконавських інструментальних форм є музика контактної комунікації, структура якої представлена у вигляді варіації сигнальної формули. Більш розгорнуті мелодичні форми зустрічаються рідко.

Важливу жанрову сферу складають інструментальні награвання імпровізаційно-розгорнутого типу, що виконуються на обертонових флейтах. Інструментально-стилістичний аналіз награвань охоплює їх будову (переважно "строфічна"), мелодику (основу якої складає вільне сполучення мотивів і їх варіювання), ладові, ритмічно-агогічні та виконавські особливості.

Частину репертуару складають сопілкові інструментальні награвання, у структурах яких простежується вплив коломийки "співаного" і "танцьованого" типів. Елегійні зразки закарпатських сопілкових награвань насичені мелізматикою; їх метроритмічною основою є коломийкова, а інколи - ладканкова структура. Остання типова для обрядових весільних награвань. Темпоритмічні видозміни пов'язані з імпровізаційністю, домінує легатність викладу.

У розділі 3. "Вплив специфіки акустичних властивостей традиційних аерофонів Закарпаття на формування звукоідеалу локальної традиції" здійснено опис коливальних процесів у флейтових аерофонах. Також виявлено чинники, що впливають на формування основного тону сопілкових інструментів, який можна вважати одним із формотворчих особливостей локально-стильових музичних комплексів, ширше - складовою етнічного звукоідеалу.

У підрозділі 3.1 "Акустична система флейтових аерофонів. Вплив акустико-ергологічних особливостей відкритих і закритих традиційних сопілкових інструментів на формування основного тону звукоряду" подано опис звукоутворення у традиційних відкритих та закритих флейтових аерофонах, проаналізовано їх основні морфологічні і технічні параметри, описано вплив чинників (тип цівки, розмір вдувної щілини, грифні отвори, температурний режим, специфіка технології виготовлення та обробки матеріалу тощо) на формування основного тону інструментів.

Беручи за основу тлумачення поняття мензури Г. Гейде, визначено, що взаємовідношення між довжиною і діаметром цівки становить: у бойківсько-закарпатських "пищалках" - 1: 15-32; гуцульських "денцівках" - 1: 19-22; "пищалках" закарпатських долинян - 1: 22-27; у бойківсько-закарпатських "скосівках" - 1: 49.4-59.90; у гуцульських "телинках" - 1: 49.20-56.40; "флоярах" - 1: 34-52.40; "фрілках" - 1: 24.50-34. Різниця між внутрішнім діаметром верхнього і нижнього кінця цівки становить у бойківсько-закарпатських "пищалках" - 1: 1.1-1.30; гуцульських "денцівках" - 1: 1.35-1.60; "пищалках" закарпатських долинян - 1: 1.35-1.71; у бойківсько-закарпатських "скосівках" - 1: 1.06-1.40; у гуцульських "телинках" - 1: 0.90-1.38; "флоярах" - 1: 1.02-1.05; "фрілках" - 1: 0.65-1.11.

Аналіз технічних параметрів та обчислення на їх основі величини мензури флейтових аерофонів вказує на те, що вони є циліндричними цівками з нахилом до конічності, яка звужується, а в окремих випадках - розширюється в нижньому кінці. Звужену в нижньому кінці конічність мають гуцульські "денцівки" і "пищалки" закарпатських бойків та долинян. Водночас гуцульські "фрілки" мають приблизно циліндричні показники верхнього і нижнього діаметрів. Зрідка у відкритих цівках без грифних отворів - бойківських "скосівках" спостерігається конічність, яка в нижньому кінці розширюється. Ймовірно, це пов'язано з природним примітивізмом технології виготовлення.

Окрему увагу у дослідженні приділено аналізу проблем конічності у традиційних флейтових аерофонах на основі спеціальної літератури з питань музичної акустики.

У підрозділі 3.2 "Абсолютна і відносна висота основного тону відкритих та закритих флейтових аерофонів Закарпаття. Специфіка її теоретичних розрахунків" здійснено експериментальний порівняльний аналіз частоти музично вживаного основного тону відкритих і закритих флейтових аерофонів Закарпаття з теоретично вирахуваною (за А. Шпелдом - абсолютною) і відносною висотою тону. У вітчизняній етномузикології подібне дослідження здійснюється вперше.

Проаналізовані акустичні закономірності утворення основного тону на прикладі закарпатських флейтових аерофонів показують наявність комплексної системи взаємовпливів на коливальний процес у цівках, результат яких передбачити вкрай складно.

Акустична система закритих і відкритих флейтових аерофонів, які є лише теоретично циліндричними, а практично мають нахил до конічності, виявляє взаємозв'язок з іншими групами народного інструментарію - мундштуковими (трембіти, роги) та пластинковими (народні кларнети), які є конічними. Ці інструменти мають спільну акустичну основу.

Подібні експерименти потрібно розширювати, аналізуючи інструментарій не лише однієї етнографічної зони (Закарпаття), а й Бойківщини, Гуцульщини та ін. Узагальнення таких відомостей можуть бути практично застосовані і музейними працівниками при каталогізації музичних інструментів, продукування основного тону яких є неможливе (наприклад, з огляду на незадовільний стан їх збереженості).

У підрозділі 3.3 "Звукоідеал і особливості його формування у закарпатській традиційній інструментальній культурі пастушої традиції" розглядається інтерпретація поняття "інтонаційного модусу мислення середовища" (термін С. Грици). У даній роботі воно визначається як "звуковий ідеал традиції" - багаторівнева системи уявлень про звучання, виражена в ладо-гармонічних, звуковисотних, мелічних, тембральних, технічно-виконавських, артикуляційно-інтонаційних, музично-стилістичних та інших характеристиках.

Інструментальна культура гуцульської, бойківської, частково долинянської та лемківської груп українців формувала загальні характеристики пастушої інструментальної традиції Закарпаття. Пастівництво як тип господарювання є характерним для всіх етнографічних груп українців, що мешкають на території Закарпаття, і реалізується в основній та секундарній формах господарської діяльності. Тому музично-інструментальну культуру пастушої традиції можна вважати культурним стрижнем, пов'язаним з перманентними музичними характеристиками у звуковисотній, ритмічній, структурно-композиційній площинах. На цьому рівні зберігаються загальнонаціональні музичні характеристики, тоді як субкультурна локалізація залишається типовою ознакою для Закарпатської етнографічної зони.

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнюються результати дисертаційного дослідження.

1. Обґрунтовано, що традиційна закарпатська музично-інструментальна культура пастушої традиції є системою із стійкими взаємозв'язками між інструментальною музикою і культурним контекстом, який визначається ландшафтними, соціально-політичними, культурно-історичними, господарськими, жанровими, музично-стильовими чинниками. Це слугує обґрунтуванням виокремлення закарпатських традиційних аерофонів пастушої традиції та виконуваної на них музики як окремого предмету дослідження.

2. Результати дослідження закарпатської традиційної інструментальної культури пастушої традиції (на прикладі аерофонів) свідчать про наявність низки ознак, що забезпечують як стійкість, так і плинність традиції, а також екологічний характер культурних процесів, а саме:

- консервативні риси, що характеризують традицію, вирізняючи її з поміж інших;

- певну "замкненість" стосовно до деструктивних процесів і явищ (найбільш характерна для закарпатських бойків і долинян);

- адаптивність до нових умов, здатність гнучко пристосовуватися, трансформуватись у нові елементи і явища, найбільш властиві гуцульській інструментальній традиції;

- "відкритість" для запозичення інновацій, західно-слов'янське оточення та політичні події фактично знівелювали інструментальну культуру закарпатських лемків.

3. Розглянуто теоретичну проблематику класифікації аерофонів у контексті світових систематик музичних інструментів. Представлено огляд і аналіз основних тенденцій у класифікуванні музичних інструментів від найдавніших часів до сучасності. Вперше на прикладі групи аерофонів окреслено розбіжності у термінологічному апараті, вживаному в західноєвропейській та вітчизняній етномузикології.

4. Класифіковано та проіндексовано традиційні закарпатські аерофони за міжнародно прийнятою "Систематикою музичних інструментів" Е. Горнбостеля - К. Закса, в т. ч. і аерофони національних меншин краю із залученням їх основних лексем і самоназв. Це створює ґрунт для компаративних досліджень музичної культури тих народів, які проживають в Карпатському регіоні. Всього було охоплено 40 видів традиційних аерофонів Закарпаття. аерофон пастуша закарпатська систематика

5. Досліджено специфіку закарпатського традиційного аерофонного музичного інструментарію із урахуванням концепції етнолога М. Тиводара про етнографічне районування українців Закарпаття в етнографічному, етноорганологічному, жанрово-функційному і стильовому обсязі.

Подано морфологічні та ергологічні характеристики традиційних флейтових аерофонів; знайдено відомості про дудкарську традицію Закарпаття. Розширено типологізацію трембіт, що побутували на теренах Закарпаття. За морфологічними ознаками вирізняємо: вівчарські трембіти закарпатської Гуцульщини, закарпатської Бойківщини, закарпатської Лемківщини, бойківсько-лемківського пограниччя, румунів Закарпаття (місцеві назви "буччум", "тульник"), колядницькі та похоронні трембіти.

На основі транскрипцій зразків закарпатської народно-інструментальної музики пастушої традиції здійснено її функційно-жанрову стратифікацію.

6. Вперше у вітчизняній етномузикології апробовано теоретичні засади акустичних закономірностей утворення основного тону на прикладі традиційних закарпатських флейтових аерофонів. Проведено теоретичні розрахунки частот основних тонів флейтових аерофонів та здійснено зіставлення з продукованими частотами основних тонів на цих інструментах. Результати розрахунків дали змогу виявити низку проблем методологічного характеру, зокрема, необхідність визначення константи для швидкості поширення звуку в обмеженому газоподібному середовищі (мається на увазі корпус інструмента), конкретизації принципу дії та розрахунку "акустичного імпедансу" для поздовжніх відкритих і закритих цівок, встановлення коефіцієнта корекції затулених грифних отворів пальцями виконавця тощо.

Формування основного тону сопілкового інструмента (відкритого та закритого) є результатом тісного взаємозв'язку функції, акустико-звукових критеріїв та виробничої технології музінструментів. Його реалізація здійснюється відповідно до естетичних смаків, притаманних кожній окремій етнографічній групі, інакше кажучи - до "модусу інтонаційного мислення середовища" (С. Грица) чи "звукового ідеалу" (Ф. Бозе). Таким чином, основний тон виступає явищем "музичної звуковисотності" із його фонічною реалізацією і, водночас, є складовою "звукоідеалу традиції".

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ СТАТТЯХ ПРОФІЛЬНИХ ВИДАНЬ, РЕКОМЕНДОВАНИХ ВАК УКРАЇНИ

1. Гуляєва Н. До питання про рудименти музичної архаїки в аерофонічній музиці Закарпаття / Надія Гуляєва // Київське музикознавство: Зб. наук. ст. - К., 2006. - Вип. 19. - С. 127-135.

2. Ганудельова Н. Вплив акустико-ергологічних особливостей відкритих і закритих традиційних сопілкових інструментів на формування основного тону звукоряду (на прикладі закарпатських традиційних одноцівкових аерофонів) / Надія Ганудельова // Студії мистецтвознавчі. Сер. Музика. Театр. Кіно. - К. : ІМФЕ, 2009. - Число 2. - С. 96-106.

3. Ганудельова Н. Рудименти музичної архаїки. в аерофонній музиці Закарпаття / Надія Ганудельова // Проблеми етномузикології: зб. наук. ст. - Вип. 4. - К., 2009. - С. 269-178.

4. Ганудельова Н. Аерофони в контексті розвитку світових класифікацій та систематик музичних інструментів / Надія Ганудельова // Студії мистецтвознавчі. - К. : Видавництво ІМФЕ, 2009. - Число 4. - С. 54-62.

5. Ганудельова Н. Традиційні музичні інструменти Закарпаття у християнських обрядах і віруваннях / Надія Ганудельова // Мистецтвознавчі записки: Зб. наук. праць. - К. : Міленіум, 2010. - Вип. 18. - С. 113-117.

6. Ганудельова Н. Дуда як рудимент архаїки в аерофонній музиці Закарпаття / Надія Ганудельова // Культура і сучасність: альманах. - К. : Міленіум, 2010. - № 2. - С. 210-215.

Статті в інших наукових виданнях:

1. Гуляєва Н.Г. Деякі проблеми вивчення пастівницької інструментальної культури Закарпаття (на прикладі інструментарію групи аерофонів) / Н.Г. Гуляєва // Молоді музикознавці України. - К., 2005. - С. 36-37.

2. Гуляєва Н. Деякі паралелі в інструментальній музиці України і Словаччини / Надія Гуляєва // Науковий збірник Музею української культури у Свиднику. - Свидник, 2007. - Вип. 24. - С. 230-236.

3. Ганудельова Н. Назви традиційних духових інструментів Закарпаття на картах Загальнокарпатського діалектологічного атласу. Етномузикознавчий аспект / Надія Ганудельова // Ukrajinistika v slovanskom kontexte na zaиiatku novйho tisнcroиia. - Preљov, 2009. - S. 201-210.

4. Ганудельова Н. Традиційні обертонові флейти в системі інструментальної культури Закарпаття та Словаччини. Порівняльний аспект / Надія Ганудельова // Український народний інструментарій: історія, теорія і методи дослідження: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції до 40-річчя колекції українських народних музичних інструментів в Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України. - К.: ДАККІМ, 2009. - С. 86-90.

5. Ганудельова Н. Традиційні музичні інструменти Закарпаття у християнських обрядах та віруваннях / Надія Ганудельова // Науковий збірник Музею української культури у Свиднику. - Свидник, 2010. - Вип. 25. - С. 237-241.

АНОТАЦІЯ

Ганудельова Н.Г. Традиційні пастуші аерофони Закарпаття (системно-типологічне дослідження). - Дисертація.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за фахом 17.00.03 - Музичне мистецтво. - Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України. - Київ, 2011.

Дисертація присвячена вивченню явищ традиційної аерофонної культури Закарпаття в системно-типологічному (засади формування систематик і класифікацій музичних інструментів, класифікація традиційного аерофонного музичного інструментарію Закарпаття за систематикою Е. Горнбостеля - К. Закса, акустичні властивості традиційних флейтових аерофонів Закарпаття), системно-етноорганологічному (опис музичного інструментарію і структурно-типологічний розгляд музики, що на ньому виконується), жанрово-функційному та структурно-типологічному аспектах.

Головною тезою є те, що аерофонна музика пастушої традиції посідає чільне місце у традиційній музично-інструментальній культурі Закарпаття та є самобутнім художньо-естетичним явищем, якому властива специфічна структура і особливі характеристики. Традиційна аерофонна музика Закарпаття є складовою етнічного звукового ідеалу українців і водночас має вплив на формування звукового ідеалу локальної музичної культури.

У дисертації вперше здійснено комплексне дослідження традиційного аерофонного музичного інструментарію Закарпаття, подано його детальний органологічний опис, проаналізовано ареали його поширення.

Ключові слова: традиційні музичні інструменти, традиційна інструментальна музика, звукоідеал, систематика, класифікація, акустична система, обертонові флейти, відкриті і закриті флейтові аерофони.

АННОТАЦИЯ

Гануделёва Н.Г. Традиционные пастушеские аэрофоны Закарпатья (системно-типологическое исследование). - Диссертация.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.03 - Музыкальное искусство. - Институт искусствоведения, фольклористики и этнологии им. М.Т. Рыльского НАН Украины. - Киев, 2011.

Диссертация посвящена изучению явлений традиционной аэрофонной культуры Закарпатья в системно-типологическом (основы формирования систематик и классификаций музыкальных инструментов, классификация традиционных аэрофонов Закарпатья за систематикой Э. Хорнбостеля - К. Закса, акустические свойства традиционный флейтовых аэрофонов Закарпатья), системно-этнооргалогическом (описание музыкального инструментария и структурно-типологический анализ исполняемой на нём музыки), жанрово-функциональном и структурно-типологическом аспектах.

Основным тезисом исследования является положение о том, что аэрофонная музыка пастушеской традиции занимает значительное место в традиционной музыкально-инструментальной культуре Закарпатья и является самобытным художественно-эстетическим явлением, которому свойственна специфическая структура и особенные характеристики. Традиционная аэрофонная музыка Закарпатья является органичной составной этнического звукоидеала украинцев и в тоже время имеет влияние на формирование звукового идеала локальной музыкальной культуры.

В диссертации впервые представлено комплексное исследование традиционного аэрофонного музыкального инструментария Закарпатья, в т. ч. его детальное органологическое описание, проанализированы ареалы его распространения. Доказано, что традиционная музыкально-инструментальная культура пастушеской традиции - это устойчивая система с прочными связями между инструментальной музыкой и культурным контекстом, который определяется ландшафтными, социально-политическими, культурно-историческими, хозяйственными, жанровыми, музыкально-стилевыми факторами.

Впервые в отечественном этномузыковедении апробировано теоретические основы акустических закономерностей формирования основного тона на примере традиционных флейтовых аэрофонов. Проведено теоретические расчеты частот основных тонов аэрофонов и осуществлено сопоставление с продуцированными частотами на этих инструментах.

Ключевые слова: традиционные музыкальные инструменты, традиционная инструментальная музыка, звукоидеал, систематика, классификация, акустическая система, обертоновые флейты, открытые и закрытые флейтовые аэрофоны.

ANNOTATION

Hanudelova N.H. Traditional Pastoral Aerophones of Zakarpatie Region (System - Typological Research). - Manuscript.

This dissertation was written to obtain scholarly degree of PhD in Music Arts in 17.00.03 study programme - Musical Arts. - Institute of Music Arts, Folklore Studies and Ethnology, M.T. Rylskoho National Academy of Science of Ukraine, Kyiv, 2011.

The dissertation is devoted to study traditional aerophone culture phenomenon of Zakarpatie Region from the point of view of system typology (rules of taxonomy formation and musical instruments classification, traditional aerophones taxonomy of Zakarpatie Region according to E. Hornbostel - K. Sachs classification, acoustic qualities of traditional flute aerophones of Zakarpatie Region ethnoorganology (musical instrument description and structural-typological overview of music which is performed on it).

The main thesis of the dissertation states the traditional pastoral aerophone music takes prominent place in the traditional musical-instrumental culture of Zakarpatie Region and is an independent artistic - aesthetical phenomenon, to which its specific structure and individual characteristic are typical. The traditional aerophone music of Zakarpatie Region is part of ethnical acoustic ideal of Ukrainian people and simultaneously it had its impact on acoustic ideal formation of the local musical culture.

This dissertation presents for the first time conducted complex research of traditional instruments of Zakarpatie Region music aerophones, detailed organological description of musical Instruments, analyzed area of their occurrence, genre-functional and structural-typological aspects.

Key words: traditional folk musical Instruments, traditional instrumental music, acoustic ideal, systematics, classification, acoustic system of aerophones.

Размещено на Allbest.ru

...