Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеська державна музична академія

імені А. В. Нежданової

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства

Стильові основи фортепіанної поетики В. П. Задерацького

Спеціальність 17.00.03 - музичне мистецтво

Лукашенко Наталія Олександрівна

Одеса - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії музики та музичної етнографії

Одеської державної музичної академії імені А.В. Нежданової

Міністерства культури України

Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, професор

САМОЙЛЕНКО Олександра Іванівна,

Одеська державна музична академія імені А.В. Нежданової, професор, зав. Кафедри історії музики та музичної етнографії

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор

КИЯНОВСЬКА Любов Олександрівна,

Львівська національна музична академія ім. М. В. Лисенка, професор, зав. Кафедри історії музики

кандидат мистецтвознавства, доцент

ЧЕБОТАРЕНКО Ольга Валеріївна, Криворізький державний педагогічний університет, доцент кафедри музикознавства, інструментальної та хореографічної підготовки

Загальна характеристика роботи

В недавньому минулому вітчизняної музичної культури є імена, значення яких розкривається лише в історичному часовому вимірі. Одним з них є ім'я Всеволода Петровича Задерацького (1891-1953).

Блискучий піаніст, самобутній композитор, талановитий поет і письменник, диригент оркестру, режисер, що пройшов школу К.С. Станіславського, видатний лектор і педагог - таким є далеко не повний перелік аспектів діяльності В.П. Задерацького. Справжнє місце творчості В.П. Задерацького в історії вітчизняної культури, справжній масштаб його особистості ще має бути визначеним. Ініціатором процесу відродження спадщини композитора виступив його син - Всеволод Всеволодович Задерацький (доктор мистецтвознавства, професор Московської державної консерваторії імені П.І. Чайковського), що опублікував в 2005-2006 роках у журналі «Музична академія» три нариси про життя й творчість свого батька. За ініціативою Львівської музичної академії кількома роками раніше відбувся фестиваль, присвячений музиці В.П. Задерацького та ряд концертів у Львівській та Московській консерваторіях (з якими безпосередньо була пов'язана діяльність композитора). Всеволод Всеволодович здійснив велику роботу з відновлення багатьох рукописів свого батька - наприклад, двох перших фортепіанних сонат і циклу 24 прелюдій та фуг, завдяки чому стало можливим їх виконання. У цей час він бере активну участь у підготовці до видання в Москві ще ряду творів В.П. Задерацького. Ним також складена перша докладна біографія композитора, що включає фрагменти листування та особисті спогади про В.П. Задерацького. Існуванням повного переліку творів композитора ми зобов'язані його дружині - В.В. Перловій-Задерацькій.

Необхідно відзначити, що в Україні творчість В.П. Задерацького була оцінена та отримала широку популярність набагато раніше, ніж у Росії: вже три десятиріччя в Києві та Львові видаються його твори; фортепіанна й скрипкова музика Задерацького міцно ввійшла в навчальний репертуар Київської та Львівської консерваторій. Перші, присвячені композитору, дослідницькі праці почали з'являтися також в Україні. У числі піонерів вивчення спадщини композитора слід назвати В. Клина, що опублікував у книзі «Українська радянська фортепіанна музика» (1980) нарис, присвячений циклу 24 прелюдій для фортепіано, у якому відзначив ряд стилістичних особливостей творчості В.П. Задерацького. Не дивно, що і в Україні і в Росії Задерацький вважається національним композитором, і це не суперечить його власним поглядам.

Вищесказане пояснює монографічний характер даної дисертації та актуальність її теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до наукової програми кафедри історії музики та музичної етнографії ОДМА імені А. В. Нежданової і перспективного плану науково-дослідної роботи Одеської державної музичної академії імені А.В. Нежданової, зокрема, до теми № 12 - «Теорія музичної інтерпретації». Тема дослідження затверджена вченою радою Одеської державної музичної академії імені А.В. Нежданової (протокол № 4 від 19 листопада 2010 р.).

Мета роботи - виявити стильову єдність фортепіанної творчості В.П. Задерацького, її зовнішні та внутрішні (соціально-історичні й творчо-біографічні) контекстуальні умови.

Завдання, поставлені в роботі:

- розкрити значення контекстуального підходу до вивчення творчої особистості В.П. Задерацького, визначити біографічні та соціально-історичні фактори формування творчого методу композитора;

- виявити національно-стильову природу творчості В.П. Задерацького;

- розкрити взаємозумовленість програмності та жанрового змісту у фортепіанній творчості В.П. Задерацького;

- з'ясувати значення циклічності у фортепіанних творах В.П. Задерацького;

- на основі стилістичного аналізу простежити еволюцію фортепіанного стилю композитора;

- виявити стильову своєрідність пізньої фортепіанної творчості В.П. Задерацького та індивідуально-авторські риси його піаністичного стилю;

- виявити антиномію індивідуально-неповторного і типологічного у творчій долі та фортепіанній поетиці В. П. Задерацького.

Об'єкт роботи - творча доля В. П. Задерацького та його фортепіанна спадщина.

Предмет роботи - процес становлення стилю композитора в його опорі на фортепіанну творчість та взаємозв'язку зі стилістичним змістом фортепіанних композицій.

Методологічна основа роботи визначається естетико-культурологічними працями М. Бахтіна, О. Лосєва, Ю. Лотмана, музикознавчими дослідженнями, присвяченими жанрово-стильовій поетиці музики (М. Арановський, В. Бобровський, Н. Герасимова-Персидська, І. Коханик, В. Медушевський, М. Михайлов, Є. Назайкінський, С. Савенко, О. Самойленко, О. Сокол, С. Скребков, С. Тишко, В. Холопова, д. і.), музикознавчими роботами, безпосередньо пов'язаними з вивченням творчості В.П. Задерацького (В.В. Задерацький, В. Клин, д. і.).

Робота спирається на сукупність таких методичних підходів, як історико-культурологічний, текстологічний у єдності музикознавчої й виконавської сторін, музикознавчий жанрово-стильовий. Домінуючим методичним напрямом є контекстуальний стильовий аналіз, із залученням питань формування композиторської поетики.

Матеріалом роботи послужили фортепіанні твори В.П. Задерацького різних періодів творчості, зокрема: Соната для фортепіано № 1 (одночастинна), Соната для фортепіано № 2 (одночастинна), фортепіанні цикли «Зошит мініатюр», «Мікроби лірики», 24 прелюдії для фортепіано, п'єса для фортепіано «Срібна злива», Сюїта для фортепіано «Вітчизна», Дитячі фортепіанні концерти №№ 1, 2, деякі інші твори.

Наукова новизна дисертації обумовлена наступними її сторонами.

1. Вперше творча біографія В.П. Задерацького в єдності її зовнішніх та внутрішніх контекстуальних умов стає предметом спеціального наукового музикознавчого вивчення.

2. У зв'язку з цим вперше пропонується цілісна стильова концепція фортепіанної творчості В. П. Задерацького.

3. Виявляються принципи побудови фортепіанних циклів, значення програмності й циклічності у фортепіанній поетиці В.П. Задерацького, особливості жанрової та стильової семантики фортепіанних композицій.

4. Вперше створюються аналітичні музикознавчі підстави для вирішення питання про національно-стильову приналежність фортепіанної поетики В.П. Задерацького, розкриваються зв'язки його творчості з національно-стильовою традицією.

5. Новизна дисертації обумовлена також виявленням антиномічності творчої долі та фортепіанного доробку композитора, що розкривається як антиномія типологічного та індивідуально-неповторного, у тому числі, як антитетичність жанрових і стильових тенденцій фортепіанних композицій.

Теоретичне значення дослідження визначається, з одного боку, розширенням кола музикознавчих питань, пов'язаних з вивченням творчості В. П. Задерацького, відкриттям ціннісно-смислових сторін фортепіанної поетики композитора, обґрунтуванням контекстуальних шляхів вивчення творчої біографії (біографії як творчості) даного композитора, поглибленням монографічного особистісного аспекту вивчення історії музики у цілому.

Практичне значення роботи полягає в наступному. Матеріали дисертації можуть бути використані в навчальних вузівських курсах історії музики, історії та теорії виконавства, музичної культурології, музичної інтерпретації. Матеріал дисертації може послужити основою монографії, присвяченої фортепіанній творчості В.П. Задерацького.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри історії музики та музичної етнографії ОДМА імені А. В. Нежданової. Основні положення дослідження були викладені в доповідях на наступних конференціях (усього 7):

П'ята науково-практична конференція українського товариства аналізу музики (Київ, 16-20 листопада, 2004); Шоста науково-практична конференція українського товариства аналізу музики (Київ, 15-19 листопада, 2005); Сьома науково-практична конференція українського товариства аналізу музики (Київ, 21-25 листопада, 2006); Восьма науково-практична конференція українського товариства аналізу музики (Київ, 12-15 березня, 2008); Десята науково-практична конференція українського товариства аналізу музики (Київ, 26-28 березня, 2010); Міжнародна науково-творча конференція «Музичне мистецтво та наука на порозі третього тисячоліття: Схід - Захід» (Одеса, 2-3 грудня, 2010); Міжнародна науково-творча конференція «Трансформація музичної освіти та культури: традиція і сучасність» (Одеса, 5-6 травня, 2011).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 4 статті у спеціалізованих наукових збірниках, затверджених ВАК України, та навчально-методичний посібник, затверджений Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України для студентів вищих навчальних закладів мистецтва і культури.

Структура дисертації обумовлена її метою й завданнями, відбиває загальну логіку дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, додатку і списку використаних джерел. Обсяг основного тексту - 183 сторінки, бібліографія включає 292 найменування.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується вибір теми і проблематика дослідження, визначаються його мета, завдання, об'єкт, предмет, наукова новизна, розкривається актуальність вивчення творчості В.П. Задерацького.

У Розділі 1 - «Творча особистість В.П. Задерацького у світлі контекстуального вивчення» - відзначається, що вивчення контекстуальних умов, факторів творчості Всеволода Петровича Задерацького, у тому числі, його фортепіанної спадщини, є теоретично та практично необхідним, якщо взяти до уваги унікальний характер, внутрішні й зовнішні протиріччя творчої долі композитора, у тому числі, глибину стильових перетворень музичного мислення, мови музики у першій половині ХХ століття.

Широта визначень контексту і та роль, що відведена цьому поняттю в гуманітарній науці свідчать про доцільність його використання у зв'язку з вивченням спадщини композитора, обставини життя та творчості якого, з одного боку, приховані у соціально-історичних переплетіннях епохи, а з іншого - протистоять незворотному перебігу загального та особистого життєвого часу. Таким чином, видається можливою та бажаною контекстуалізація вивчення творчого шляху і фортепіанної творчості В.П. Задерацького як визначення та співставлення очевидного та прихованого, зовнішнього та внутрішнього, великого та малого - далекого та близького, вузького та широкого, мистецького та ситуативного контекстів його творчої біографії й створених ним музичних текстів.

Композитор живе та працює в епоху активних перетворень майже всіх параметрів музичного стилю. Характер взаємодії «чужих» текстів і власних стильових ідей у музичній тканині фортепіанних творів Задерацького щоразу створюється заново, індивідуально: у діапазоні від прямого цитування музичної думки та занурення її в оригінальний композиційний контекст до тонкого сплаву свого й «чужого» композиторського стилю.

В.П. Задерацький відкриває для себе інший рівень діалогу із чужими текстами, коли мова йде вже не про вплив, а про свідомо вибраний, характерний саме для цього автора метод «цитування» привнесеного ззовні матеріалу. Винахід нових стилістичних комплексів стає одним з найбільш показових композиторських прийомів Задерацького - митця ХХ століття, який рухається в одному напрямку зі стилістичними знахідками Ігоря Стравінського та випереджає у пошуках нової стильової якості із стилістичного сплаву «своє-чуже» твори Альфреда Шнітке.

У підрозділі 1.1. - «Біографічні аспекти та питання періодизації творчого шляху В.П. Задерацького» відзначається, що кожне нове життєве випробування визначає нову віху у творчому календарі В.П. Задерацького: кожен психологічний злам веде до зміни авторського стилю, переосмислення його основ і появи нового комплексу художніх засобів. Як правило, перехід до нової системи музичного мислення відбувається під впливом певних життєвих обставин, що визначали формування художнього світу композитора.

На відміну від інших жанрів, таких, як опера, ораторія, симфонія або симфонічна картина, звертання до яких найчастіше продиктоване примарною надією на можливість виконання та наявністю певного виконавського колективу, фортепіанна творчість композитора не була обмежена майже ніякими зовнішніми факторами (якщо не враховувати ситуацій відсутності паперу або олівця у роки тюремних ув'язнень). Тому процес створення фортепіанної музики був практично безперервним, а питома вага її в спадщині композитора є найбільш значною.

Фортепіанна творчість, поряд з вокальною, займає центральне місце в спадщині Задерацького. Непрямим чином це підкреслює той факт, що будучи у в'язниці або у ГулаГу - не маючи під рукою інструмента, композитор пише саме для фортепіано (О. Месіан у подібній ситуації звернувся до жанру струнно-смичкового квартету). За два з половиною десятиріччя (з 1928 року - до цього часу відносяться перші збережені твори Задерацького - до 1952 року включно, коли була завершена остання транскрипція для фортепіано) були створені 6 сонат для фортепіано, два Дитячі концерти, цикли 24 прелюдій і 24 прелюдій та фуг, дві програмні сюїти - «Вітчизна» і «Фронт», фортепіанний цикл «Легенди», Кавказька і Російська рапсодії, кілька циклів мініатюр («Зошит мініатюр», «Мікроби лірики», «Порцелянові чашки», «Східний альбом», «Багателі»), велика кількість окремих п'єс і транскрипцій.

Ставлення до музики для фортепіано з часом змінювалося: якщо спочатку вона була скоріше простором для творчих експериментів у пошуках свого композиторського стилю та власної манери висловлення, то згодом набуває навіть автобіографічного відтінку: на сторінках фортепіанних творів автор закарбовує свої найпотаємніші думки й спостереження. Деякі твори мають «щоденниковий» характер - зокрема, 24 прелюдії та фуги, створені в найтяжчі роки перебування у Гулагу. Композитор усвідомлював, що його музика ніколи не буде звучати прилюдно, і ця обставина часом дозволяла йому «висловлюватись» у своїх творах настільки відверто, наскільки необхідно було мовчати у реальному житті.

У підрозділі 1.2 - «Соціально-історичні передумови формування творчого методу композитора» - розглядається питання про зовнішні контекстні умови становлення стилю В.П. Задерацького. Унікальність долі Всеволода Петровича Задерацького навіть не в тому, що він пережив декілька ув'язнень, постійне особисте переслідування, безправ'я й вигнання, але в тому, що, на відміну від інших знаних і безвісних братів по нещастю, він зберіг здатність творити в найбільш скрутних умовах: наприклад, писати 24 прелюдії та фуги на табірних телеграфних бланках. Саме на противагу жахливій реальності виявляється повною мірою його зрілий самобутній стиль, всупереч усім заборонам й приниженням складається нова філософська свідомість трагічного митця ХХ століття.

Усі відомі нам твори Задерацького написані під потужним соціально-психологічним тиском. В них віддзеркалюється, з одного боку, внутрішній протест проти нав'язаних естетичних канонів, що лише підштовхують Задерацького до творчих дій всупереч ідеологічним заборонам. З іншого боку, у творах композитора поступово формується, як це відбувалось й у творчості Шостаковича та багатьох інших авторів радянської доби, специфічний підтекст, що проглядає «між рядків» творів, особливо тих, де знайшли відображення реалії радянської дійсності, зокрема, ретельно завуальований трагічний сарказм.

У фортепіанній творчості Задерацького достатньо багато трагічних, навіть експресіоністсько-пронизливих творів (наприклад, перші дві сонати або 24 прелюдії та фуги), що зовсім не дивно, якщо враховувати просту статистику подій його біографії: три війни, три тюремних ув'язнення, загибель усієї творчої спадщини раннього періоду, постійна погроза смертної кари, нарешті, повне невідання про долю першої дружини й старшого сина (що емігрували відразу після революції у Францію). Під впливом зовнішніх соціальних факторів однією з головних тем творчості композитора стає романтична ідея протистояння Фатуму.

Підрозділ 1.3 - «Національно-стильова традиція як духовна парадигма творчості В.П. Задерацького» - пов'язаний з обговоренням поняття про національний стиль як стиль національної культури, що набуває актуальності у зв'язку з особливою, незалежною за рядом ознак від загального ходу історії, еволюцією культури, котра, з одного боку, демонструє важливість особистісної діяльності, роль людини як творця «стилю життя», а з іншого - виявляє залежність особистісної свідомості від соціальних факторів. Взаємозумовленість національного стилю - методу композитора - універсалій культури вимагає висвітлення ще однієї важливої антиномії, а саме - відношення національного й загальноєвропейського в музичному мистецтві. Доводиться, що притаманне композитору прагнення до духовного синтезу ще більше підкреслює пафос протистояння особистості світу, протистояння, що прагне знайти справжню єдність з ним та приховує у собі потребу релігійної віри. Дане прагнення знаходить вихід у широкому синтезі засобів музичної виразності та підйомі авторської стильової ідеї до рівня загальної культурної семантики. Воно виявляє особливості національно-стильової парадигми, що скеровує творчий метод В.П. Задерацького та межує зі стилем світогляду (стилем культури).

Підвладність масштабних епічних задумів авторському ліричному відчуттю надає можливість вказувати на ліризацію великих жанрових форм у творчості Задерацького, що веде до принципового оновлення драматургічних принципів композиції. Специфіку ліричного у творчості композитора можна визначити як усвідомлення особистого ставлення до «жанрової пам'яті» музики, як національної, так і загальноєвропейської, мета якого - формування автономної власної - індивідуально-авторської, але й національної - «стильової пам'яті», котра дозволяє здійнятись на новий щабель внутрішньо-стильового музичного діалогу.

В.П. Задерацький сприймає та розвиває притаманні російській композиторській школі естетичні та етичні настанови, стремління збагачувати «стильову пам'ять» російської музики. Таким є шлях до затвердження історичної єдності музики як універсальної художньої форми, на який стає композитор і яким він прямує все своє творче життя.

Розділ 2 - «Фортепіанна поетика В.П. Задерацького як предмет музикознавчого вивчення» - дозволяє розкривати поняття поетики стосовно творчості композитора. У тому числі, доводиться, що поетика фортепіанної творчості є частиною художнього світу В.П. Задерацького - митця, що балансує на межі музики та літератури, який за масштабами особистості може бути цілком справедливо порівняним з такими видатними творцями епохи Срібної доби, як Борис Пастернак або Володимир Набоков. Тому й поняття поетики стосовно даного композитора набуває особливого значення: унікальний, водночас, пізнаваний стиль Задерацького народжувався на перехресті музичної і літературної традицій: подібно тому, як Пастернак змушений був зробити свій вибір на користь літератури, як проза Набокова насичена музичними ефектами, звуками й навіть музичними формами, творчість Задерацького безпосередньо змикається зі світом Слова. Композитору був властивий потяг до літературної творчості; у його спадщині, поряд з музичними опусами, збереглися й літературні праці: не тільки чудові музичні рецензії, а й три театральні п'єси, незакінчений роман (обсягом близько 600 сторінок), що свідчить про подвійність художнього дарування Задерацького - як письменника та як композитора. Звідси виростає постійне прагнення конкретизувати смисловий зміст музичного тексту за допомогою зорових асоціацій, більш-менш розгорнутої програми, словесної назви або навіть цілого літературного коментаря, прикладеного до твору.

У підрозділі 2.1. розглядаються програмні передумови жанрово-стильових тенденцій фортепіанної творчості В.П. Задерацького та відзначається, що в його літературному мисленні метод смислової гри, тонкої вібрації значень, багатошаровості й навіть суперечливості прочитань образу набуває провідного значення. Двобічний характер дарування композитора перетворює діалог мов - словесної та музичної - у захоплюючу гру смислів. Неоднозначність назв і коментарів до творів, поступове розгортання смислів у звучанні музичного тексту свідчать про єдиний музично-літературний процес мислення композитора. Це підводить до ще однієї важливої теми творчості композитора - музичної публіцистики (не в сенсі публікацій, присвячених музиці, а в сенсі музики, що має публіцистичний характер). Жанр публіцистики передбачає, головним чином, присутність авторської інтонації, власної оцінки описуваного явища і, насамперед, полемічного ставлення до предмету «обговорення», що вимагає активного пошуку істини, викликає до життя нові ідеї й погляди. Саме у галузі публіцистичного мислення виявляється гранично важлива роль слова в музиці: як правило, публіцистичні твори Задерацького так чи інакше пов'язані зі словом - через програмну назву або через текст вокального твору, оскільки більшою частиною такого роду творів є вокальна музика, що, до речі, частково стосується й «Арктичної симфонії».

У творчості Задерацького можна цілком чітко простежити жанрове походження «музичної публіцистики»: рисами кінохроніки відзначений романс «Західний фронт», військова хроніка присутня у фортепіанній сюїті «Фронт», композиційна структура сюїти «Вітчизна» парадоксально нагадує побудову випуску новин у ЗМІ (чергуються новини з полів, заводів, про освоєння цілини, демонстрації, паради й свята), «Арктична симфонія» близька за змістом науковим репортажам. Особливою композиторською новацією Задерацького є створення жанру симфонічного та фортепіанного плакату. задерацький фортепіанний твір композитор

Виявляється, що тільки слува як програмного елемента музичної композиції для Задерацького було недостатньо. Він прагне знайти програмні засади в самій музиці - і у зв'язку з тими її виразними можливостями, які властиві тільки їй та забезпечуються її жанровою природою - жанровими формами, жанровою семантикою. Саме програмність провокує посилення символічних аспектів музичного висловлення в опусах В.П. Задерацького - виведення на перший план вираження прихованих («таємних») прийомів створення музичного смислу. Одночасно виявляється, що символічність - це завжди притаманна музичній мові властивість, результат своєрідності музичного «упредметнення» логіки життєвих зв'язків. Але саме в кульмінаційні моменти розвитку музичної мови (які можна також називати кризовими) символічна природа музики заявляє про себе найбільш «гучно»; значною мірою це викликано процесом обміну контекстами між жанром і стилем. Одним з найбільш поширених прийомів стильового діалогу у творах Задерацького стає «жанрове цитування».

Підрозділ 2.2 - «Циклічність як умова фортепіанного стилю В.П. Задерацького» - дозволяє характеризувати циклічність як провідну рису фортепіанної поетики В.П. Задерацького, як жанровий структурно-композиційний принцип, перетворений у семантичному полі композиторського стилю. Циклічність у музиці виявляється особливим жанрово-стильовим явищем, універсальним культурно-історичним феноменом і суб'єктивно-індивідуалізованим психологічним процесом - остільки, оскільки вона пов'язана з осмисленням часу та часових процесів. Культурно-історичний аспект феномена циклічності має і цілком безпосереднє музичне вираження, а саме: автономний музичний цикл у період свого генезису й формування узагальнює та синтезує стилістичні моделі музики, що виникли у більш ранніх жанрових формах. Він (цикл) стає засобом інтеграції, цілісного моделювання історичного досвіду музики; власне кажучи, необхідність такого моделювання є головною причиною виникнення циклу.

Підкреслюється циклічний зв'язок двох перших фортепіанних сонат, закладена в них ідея дилогії, що стилістично реалізується за допомогою каденції Першої (des) та початку Другої (cis) сонат. Саме в такий спосіб у циклі 24 прелюдій (у 1934 році - через 5 років після написання сонат) композитор поєднує п'єси в субцикли через звуковисотний зв'язок каденції попередньої та початку наступної прелюдій. Задерацький надає величезного значення каденції, що стає для нього самостійним предметом творчості, свого роду авторським підписом на завершеному полотні.

Стильові чинники творів В.П. Задерацького утворюють «антиканонічний» полюс формалізації смислу в музиці, збираючи все єдине, індивідуальне; відкриті ним стильові відношення, якщо скористатися висловом М. Бахтіна, здійснюються «чистим контекстом», стаючи особливими діалогічними відношеннями - «через голову» жанру - з іншими стильовими конфігураціями музики, розкриваючи індивідуальне (авторське) розуміння жанру. Ця взаємодія жанрової та стильової семантики, перетворення знакових функцій жанрового матеріалу у семантичному полі авторського стилю визначає іманентно-музичний програмний метод В.П. Задерацького.

Виходячи з активного обміну жанровими та стильовими контекстами, завершуючи даний обмін створенням нових принципів стилістичного та стильового синтезу В.П. Задерацький поєднує у своїй фортепіанній творчості вітчизняну (російську та українську) і західноєвропейську романтичну (бароково-романтичну) традиції циклічності, у тому числі, шляхи й способи циклізації фортепіанних мініатюр.

Розділ 3 присвячений еволюції фортепіанного стилю В.П. Задерацького й містить у собі три підрозділи: 3.1 - «Явище стилістичного синтезу у фортепіанних композиціях В.П. Задерацького»; 3.2 - «Семантика пізньої фортепіанної творчості В.П. Задерацького»; 3.3 - «Індивідуально-авторські риси піаністичного стилю В.П. Задерацького».

Аналітичний матеріал даного Розділу дозволяє стверджувати, що перші три фортепіанні цикли - «Зошит мініатюр» (1929), «Мікроби лірики» (1929-1930) і «Порцелянові чашки» (1931), котрі виникають один за одним без перерви, можна розглядати як період формування індивідуального композиторського стилю. Після за авангардистських перших сонат Задерацький звертається до естетики імпресіонізму, точніше, імпресіонізму Дебюссі. Саме це є відправною крапкою в процесі еволюції його стилю, що у 1930-і роки завершується переходом до системи неоромантизму.

«Зошит мініатюр» - це справжня енциклопедія гармонії першої половини ХХ століття. Відмовившись від тотального панування стихійних дисонансів, властивих його сонатам, композитор створює власний гармонічний стиль. Це ще не повернення до романтичної тональності та терцовості, але вже й не конструктивізм попередніх творів.

Цикл «Мікроби лірики» (1929-1930), створений відразу після «Зошиту мініатюр», має з попереднім твором багато спільних рис. У першу чергу, це стосується музичної мови п'єс, багато з яких легко вписуються в стилістику імпресіонізму. Часові масштаби п'єс (дві з чотирьох займають усього декілька рядків) не применшують значення цієї музики: «Мікроби лірики» належать до одного з центральних напрямів творчості композитора, у якому нарощується значення циклічних форм та неоімпресіоністської стилістики.

У творах 30-х років проступають такі риси стилю, як схильність до ліричного висловлення, часто камерного характеру, і, як наслідок, яскравий, найчастіше пісенний, мелос, прагнення до поліфонічності або, принаймні, мелодійної розвиненості фактури, тяжіння до чітко окреслених репризних форм. Водночас композитор повертається до традиційного розуміння тональності, хоча пізньоромантична гармонія в його творах збагачується рисами, властивими гармонії ХХ століття й індивідуальному стилю Задерацького. Проте, і в цьому новому просторі не втрачається зв'язок з образністю більш ранніх творів. Певні константи стилю композитора перекочовують через межу 20-х і 30-х років. В «Прелюдіях та фугах» зустрічаються «знаки», якими проникнуті перші сонати, наприклад, октавні репетиції, яким передують дзвонові звучання. Цей інтонаційний комплекс мав особливий сенс для композитора протягом усього життєвого шляху.

Ліричні образи у фортепіанних творах 30-х поєднуються зі сферою напруженого драматизму, до якого все частіше залучається урбаністичне начало, стихія автоматизованого моторного руху. Моторика та остинатність найчастіше наділяються негативними семантичними функціями. Однією з центральних тем творчості композитора в цей період стає протистояння людини та долі, що знаходить відбиття в зіставленні прямолінійної механістичності музичного руху та широти, різноманіття ліричної інтонаційної палітри.

У цілому, на цей період творчості композитору властиве прагнення до масштабного, фундаментального висловлення - центральною моделлю фортепіанної музики 30-х років стає не просто цикл мініатюр, але велике «зібрання творів», свого роду музичний мікрокосм, складові частини якого об'єднані іманентною логікою драматургічного розгортання.

Значна частина творів Задерацького 40-х років присвячена війні; цією ж темою зумовлені твори патріотичної спрямованості: був створений збірник пісень «Подих війни» (1942-1944), сюїти для фортепіано «Фронт» (1944) і «Вітчизна» (1944-1946), вокальний цикл «Поема про російського солдата» на вірші О. Твардовського (1947).

У фортепіанних творах композитор, як і раніше, віддає перевагу великим циклічним формам, але змінюється характер цих форм. Якщо раніше це були цикли п'єс із узагальнено-асоціативною назвою, то тепер Задерацький пише дві сюїти з прямолінійною сюжетністю: «Фронт» і «Вітчизна». В них проступають реалістичні, навіть публіцистичні риси, а сарказм знаходить політичний відтінок - це особливо помітно в сюїті для фортепіано «Вітчизна» (1944-1946).

Крім великих програмних циклів, таких як «Вітчизна», «Легенди», «Фронт», деякі інші, у 40-і роки В.П. Задерацький пише багато окремих п'єс для фортепіано, у тому числі, дитячих. Останніми циклічними творами для фортепіано В.П. Задерацького постають саме два Дитячих концерти (1946 - 1948 років), після яких були створені декілька транскрипцій для фортепіано, романсів та інструментальних мініатюр російських композиторів XIX століття, а також Сюїта для хору, Скрипковий концерт, опера «Валенсіанська вдова».

Дослідження еволюції фортепіанного стилю Всеволода Задерацького не було б повним без розгляду його вокальних творів, у яких фортепіано бере участь на правах рівнозначної діючої особи. Всього спадщина Задерацького включає понад сто камерно-вокальних творів, у тому числі, п'ять вокальних циклів. Коло авторів, до яких він звертається, обмежується сучасниками: це поети срібного століття - насамперед, Валерій Брюсов, Олександр Блок, Ігор Северянин. Багато романсів написані на вірші близького друга композитора Миколи Асєєва й інших поетів нового покоління: Володимира Маяковського, Олександра Твардовського, Самуїла Маршака, Олександра Прокоф'єва, Костянтина Сімонова, Степана Щипачова, Агнії Барто. Наслідуючи традицію російської романсової лірики, композитор вносить в її інтерпретацію багато нового й самобутнього. Його вокальні твори цілком належать ХХ століттю.

У третьому підрозділі третього розділу дисертації визначається, що піаністичний стиль Задерацького в перших сонатах є досить показовим і містить увесь комплекс індивідуальних особливостей композиторського письма, що буде властивим більшості наступних його творів. Оскільки автор не розраховував на публікацію своїх сонат, він рідко виписував виконавські вказівки, зокрема, стосовно аплікатури та педалізації. З іншого боку, іноді композитор приділяє увагу деталізованому позначенню коливань темпу та гучної динаміки (хоча необхідно брати до уваги й те, що рукописи сонат були переписані з чернеток і фактично відновлені сином композитора, В.П. Задерацьким).

Піаністичний стиль пізнього періоду творчості Задерацького узагальнює найширшу палітру прийомів, вироблених історичним досвідом фортепіанного виконавства. Стильовий плюралізм, що характеризує композиторську творчість Задерацького в цілому, втілюється й в галузі виконавського стилю, у якому сполучаються виконавські засоби романтичного піанізму, колористичні ефекти імпресіонізму, механістичні звучання - брязкоти, що з'явилися в ХХ столітті. Судити про тонкощі інтерпретації цієї музики досить складно, оскільки авторський текст, як правило, не містить точних вказівок на характер та деталі виконання й необхідні агогичні ефекти. У виданнях, що існують на даний момент, ці вказівки запропоновані редактором. У підсумку перед виконавцем постає складне завдання інтерпретації авторського уртексту. Спиратися в цьому випадку можна на контекстні загальностильові принципи, що існували у виконавській практиці того часу і збережені до наших днів.

Романтичний виконавський комплекс у музиці Задерацького заснований на проекції ознак вокального стилю бельканто у галузь прийомів фортепіанної артикуляції. У фортепіанному еквіваленті цього стилю особливо цінуються такі якості, як максимально наспівне звучання (отже, перевага техніки легатної гри навіть тоді, коли це складно здійснити) і узагальнююча роль педалі. У сюїті «Вітчизна» знайшла відбиття ще одна тенденція пізньої творчості композитора - симфонізація фортепіанної фактури, досягнення оркестрового масштабу у звучанні інструмента.

У Висновках дослідження пропонується ряд узагальнень і визначень, адресованих проблемі розуміння фортепіанних творів В.П. Задерацького. Вказується, що складно-діалогічний характер відносин композитора із соціумом, що обумовив і специфічні риси творчого процесу, робить необхідним широкий контекстуальний підхід до аналізу й оцінки його музики - відповідно до думки М. Бахтіна про те, що кожне слово (у нашому випадку - музичне висловлення - Н. Л.) надихається контекстами, у яких воно жило.

Виявлення стилістичного контексту фортепіанних творів В.П. Задерацького дозволяє стверджувати, що їх інтерпретація, як музикознавча, так і виконавська, повинна ґрунтуватися на максимумі дистантно-комунікативних зв'язків, які можуть бути встановлені між музичним текстом і тезаурусом культури.

Саме уявлення про стилістичний контекст фактично прирівнює одне до одного поняття контексту та інтертекстуальності, підкреслюючи герменевтичне значення контекстуального підходу.

Взаємодія «контекстуальних кіл» творчості Задерацького, які можна прийняти за герменевтичні кола, тобто завершені в собі та взаємодіючі комплекси передумов, умов, факторів і результатів розуміння й інтерпретації, дозволяє виявляти значення та напрям розвитку жанрової та стильової семантики в його фортепіанній музиці, відкривати її зв'язок з програмним методом композитора.

Явище інтертекстуальності може бути розглянуте як одна з основних характеристик індивідуального стилю автора. Перебуваючи в ізоляції від центральних композиторських шкіл, Задерацький залучав до створення музики весь музично-культурний тезаурус; серед головних пріоритетів в галузі фортепіанної музики композитора виявляється фортепіанна творчість Шопена, Ліста, Дебюссі та Скрябіна. У колі стилістичної взаємодії епізодично виявляються також сучасники композитора - Стравінський, Шостакович, Прокоф'єв, Мосолов.

Діалогічність, що є невід'ємною рисою музичного мислення Задерацького, продиктована стильовою установкою композиторської свідомості: високо шануючи своїх великих попередників, автор дбайливо вивчає їх стиль та своєрідно інтерпретує стильові «знаки» музики, що перетворилися на ціннісні реалії культури; одночастинно-циклічна сонатна форма, створена Ф. Лістом, в творах Задерацького знаходить нове драматургічне наповнення й спирається на закони музичної мови іншої епохи. Діалогічність мислення пояснює й різноманіття стилістичних «мов», якими оперує композитор і які повинен опановувати виконавець його фортепіанної музики.

Звертання до «чужого» тексту композитор найчастіше презентує як протест проти масових тенденцій музичного «мейнстрима», не завжди продиктованих художніми міркуваннями. Так, з одного боку, у період радикального авангардистського відторгнення романтичного висловлення, данину якому віддали захоплені першою хвилею авангарду ХХ століття «класики музичного жанру» Прокоф'єв і Шостакович наприкінці 30-х років, Задерацький, навпаки, поступово - від «Мікробів лірики» до великих фортепіанних циклів - повертається до стилістики неоромантизму, знову піднімаючи на щит її відправний символ - мелодію. І навпаки, наприкінці 40-х років, у розпалі боротьби за реалізм у мистецтві, композитор у знак протесту проти зовнішнього диктату створює імпресіоністичну п'єсу «Срібна злива» - рідкісний рецидив «дебюссізму» в його пізній творчості.

Показовою рисою стильового діалогу у фортепіанній музиці Задерацького є опосередкований характер взаємодії текстів: на відміну від багатьох композиторів більш пізнього часу, що залучають техніку алюзій і прямих цитат на додаток до методу, що отримав назву «полістилістики» (таких, наприклад, як Альфред Шнітке), Задерацький, за рідкісним винятком, не використовує прямого цитування. Випадок застосування «цитати-присвяти» однієї з тем прелюдії «Феєрверки» Дебюссі в п'єсі «Срібна злива» обумовлений необхідністю авторського коментаря як вияву вдячності улюбленому композитору.

Іншим прикладом близького до оригіналу цитування можна вважати введення до тексту творів фольклорного матеріалу - в «дитячих» Концертах для фортепіано з оркестром і в орієнтальних творах (романсах, «Кавказькій рапсодії»). У Другому «дитячому» фортепіанному концерті зустрічається алюзія на тему Фуги сі-бемоль мінор Й.С. Баха з першого тому «Добре темперованого клавіру». Цей фрагмент досить показовий для техніки роботи Задерацького з чужим матеріалом, оскільки він демонструє ступінь втручання інтерпретатора в оригінал.

Композитор не задовольняється пасивним «переказом» чужого тексту; у тих рідкісних випадках, коли він звертається до безпосереднього цитування, він активно перетворює вихідний матеріал з метою збагачення його новими смислами, отже, з метою активного діалогу з семантичним наповненням синтагми, вимовленої в іншій ситуації в іншу епоху. В.П. Задерацький перетворює цитований матеріал у художній знак, піднімає його до рівня інтертекстуального символу, в якому зустрічаються ідеї, виражені художніми засобами різних епох і культур, що мають єдине стильове «коріння» - свого роду символ вічності.

У російській музичній традиції питання історичного стилю дотепер тлумачиться досить обережно, оскільки російська композиторська школа (а до неї є причетною й творчість Задерацького) увійшла до світового музичного процесу порівняно пізно, отже, від початку знаходилася в ситуації симультанної взаємодії історичних парадигм. Однак наприкінці ХХ сторіччя, у зв'язку з розвитком «історичного виконавства», що актуалізувало інтерес до проблеми історичного стилю, це питання постає одним з провідних і в музикознавстві, і у виконавській практиці. Творчість Задерацького, як і спадщина Стравінського, неможливо розглядати у відриві від проблеми «тисячі й одного стилю», оскільки вона є одним з наріжних каменів вивчення його поетики.

Відправною крапкою при вивченні творчості Задерацького можна цілком справедливо вважати феномен багатомовності, як результат оперування різними стилями, що було показовим, типовим для російського мистецтва вже на початку ХХ століття. У творчості Задерацького «озвучений» увесь обсяг значень слова «стиль» - від барокового протиставлення церковний - світський, високий - низький до сучасних понять «стиль національної школи», «жанровий стиль», композиторський стиль, стиль одного твору, виконавський стиль, стиль певного виконавського роду музики. Саме стильова комплексність, інтегрована в межах кожної композиції, визначає індивідуально-авторський стиль композитора.

Інтертекстуальні взаємодії виникають і всередині корпуса фортепіанних творів самого Задерацького. Як правило, перегуки існують між творами, написаними в подібних життєвих ситуаціях: між творами кінця 20-х і 30-х років, тобто під час арештів і тюремного ув'язнення. Відповідно інтонаційний комплекс, що кочує по цих текстах композитора, належить до «топоса» трагічного (термін Л. В. Кирилліної).

Стильова цитація стає однією з характерних рис фортепіанної поетики Задерацького. У цьому процесі активно бере участь і слово - іноді на «адресата» стильового цитування вказує сама назва твору: так, «Листок з альбому» недвозначно апелює до однойменних творів Скрябіна; «Хмари» з «Зошита мініатюр» натякають на однойменну симфонічну прелюдію Дебюссі; «Срібна злива» асоціюється з мальовничими назвами імпресіоністських пейзажів Дебюссі, не кажучи вже про авторські ремарки, викладені найчастіше французькою мовою.

Доля В.П. Задерацького - підтвердження думки М. Бахтіна про те, що у кожного смислу є своє «свято відродження». Сьогодні смисловий зміст творів В.П. Задерацького постає напрочуд співзвучним магістральним тенденціям музичної культури та композиторської творчості, насамперед, тенденції стильового синтезу, що здійснюється на основі композиційної перехідності стилістичних конфігурацій, дозволяє долати їх вихідні протиріччя й відкривати їх нову смислову єдність.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДБИТІ В НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Лукашенко Н. Всеволод Петрович Задерацький : парадокси життя та творчості / Н. О. Лукашенко // Стиль музичної творчості : Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського : [зб. наук. статей / ред. кол. : В.І. Рожок, Н.О. Герасимова-Персидська, І.А. Котляревський та ін.]. - Київ, 2004. - Вип. 37. - С. 127-133.

2. Лукашенко Н. 24 прелюдії В.П. Задерацького (до проблеми єдності циклу) / Н.О. Лукашенко // Питання організації художньої цілісності музичного твору : Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського : [зб. наук. статей / ред. кол. : В.І. Рожок, Н.О. Герасимова-Персидська, І.А. Котляревський та ін.]. - Київ, 2005. - Вип. 51. - С.232-238.

3. Лукашенко Н. Вокальна лірика В.П. Задерацького / Н. О. Лукашенко // Смислові засади музичної творчості : Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського : [зб. наук. статей / ред. кол. : В.І. Рожок, Н.О. Герасимова-Персидська, І.А. Котляревський та ін.]. - Київ, 2006. - Вип. 59. - С. 201-205.

4. Лукашенко Н. Фортепіанні сонати В. П. Задерацького / Н. О. Лукашенко // Музичне мистецтво і культура : Науковий вісник ОДМА ім. А.В. Нежданової : [зб. наук. статей / гол. ред. О.В. Сокол]. - Одеса : Друкарський дім, 2010. - Вип. 12. - С. 43-53.

5. Лукашенко Н. Українська фортепіанна мініатюра : навч.-метод. посіб. для студентів музичних вузів ІІІ-ІV рівнів акредитації / Н.О. Лукашенко. - Київ : НМАУ, 2009. - 94 с.

6. Лукашенко Н. Про деякі особливості навчання хорового диригента в класі спеціалізованого фортепіано / Н. О. Лукашенко // Дослідження, досвід, спогади : [зб. наук. статей / гол. ред. В.О. Шерстюк]. - Київ, 2003. - Вип. 4. - С. 133-136.

7. Лукашенко Н. З історії французької музики ХУІІІ століття. Суперник Рамо / Н. О. Лукашенко // Дослідження, досвід, спогади : [зб. наук. статей / гол. ред. В.О. Шерстюк]. - Київ, 2005. - Вип. 6. - С.180-184.

АНОТАЦІЯ

Лукашенко Н. О. Стильові основи фортепіанної поетики В. П. Задерацького. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 - музичне мистецтво. - Одеська державна музична академія ім. А.В. Нежданової, Одеса, 2011.

Дисертація присвячена дослідженню творчого шляху і фортепіанної поетики В.П. Задерацького, виявленню стильової єдності, зовнішніх і внутрішніх (соціально-історичних та творчо-біографічних) контекстуальних умов його творчості. Розкривається значення контекстуального підходу до вивчення творчої особистості В.П. Задерацького, визначаються біографічні та соціально-історичні фактори формування творчого методу композитора. Характеризується національно-стильова природа творчості В.П. Задерацького як одна з передумов здійснюваного композитором смислового синтезу.

Розкривається взаємозумовленість програмності і жанрового змісту у фортепіанній творчості В.П. Задерацького та виявляється значення циклічності у фортепіанних творах В.П. Задерацького.

На основі стилістичного аналізу прослідковується еволюція фортепіанного стилю композитора, висвітлюються стильова своєрідність його пізньої фортепианної творчості та індивідуально-авторські риси його піаністичного стилю.

Результати дослідження дозволяють виявляти провідне стилеутворююче значення антиномії індивідуально-неповторного і типологічного у творчій долі та фортепианній поетиці В.П. Задерацького.

Ключові слова: В. П. Задерацький, фортепіанна поетика, контекст, контекстуальний підхід, інтертекстуальність, жанрова семантика, стильова семантика, циклічність, програмність.

Лукашенко Н. А. Стилевые основы фортепианной поэтики В. П. Задерацкого. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.03 - музыкальное искусство. - Одесская государственная музыкальная академия им. А.В. Неждановой, Одесса, 2011.

Диссертация посвящена исследованию творческого пути и фортепианной поэтики В.П. Задерацкого, выявлению стилевого единства, внешних и внутренних (социально-исторических и творческо-биографических) контекстуальных условий его творчества. Раскрывается значение контекстуального подхода к изучению творческой личности В.П. Задерацкого, определяются биографические и социально-исторические факторы формирования творческого метода композитора. Характеризуется национально-стилевая природа творчества В.П. Задерацкого как одна из предпосылок осуществляемого композитором смыслового синтеза.

Расширяется круг музыковедческих вопросов, связанных с изучением творчества В.П. Задерацкого, открытием ценностно-смысловых сторон фортепианной поэтики композитора, обоснованием контекстуальных путей изучения творческой биографии (биографии как творчества) данного композитора, с углублением монографического личностного аспекта изучения истории музыки в целом.

Выявляется стилистический контекст фортепианных произведений В.П. Задерацкого и его взаимодействие с социально-историческим, художественным и музыкально-стилевым контекстом творчества композитора, таким образом, очерчиваются круги дистантно-коммуникативных связей, установившихся между музыкальным текстом и тезаурусом культуры.

Выявляется взаимодействие жанровой и стилевой семантики, преобразование знаковых функций жанрового материала в семантическом поле авторского стиля как основа имманентно-музыкального программного метода В.П. Задерацкого.

Отмечается, что исходя из активного обмена жанровыми и стилевыми контекстами и завершая данный обмен созданием новых принципов стилистического и стилевого синтеза В.П. Задерацкий соединяет в своем фортепианном творчестве отечественную (русскую и украинскую) и западноевропейскую романтическую (барочно-романтическую) традиции цикличности, в том числе, пути и способы циклизации фортепианных миниатюр.

Раскрывается взаимообусловленность программности и жанрового содержания в фортепианном творчестве В.П. Задерацкого и определяется значение цикличности в его фортепианных произведениях.

На основе стилистического анализа прослеживается эволюция фортепианного стиля композитора, освещаются стилевое своеобразие его позднего фортепианного творчества и индивидуально-авторские черты его пианистического стиля.

Результаты исследования позволяют выявлять ведущее стилеобразующее значение антиномии индивидуально-неповторимого и типологического в творческой судьбе и фортепианной поэтике В.П. Задерацкого.

Ключевые слова: В.П. Задерацкий, фортепианная поэтика, контекст, контекстуальный подход, интертекстуальность, жанровая семантика, стилевая семантика, цикличность, программность.

Lukashenko N.A. Stylish foundations of fortepiano poetics of V.P.Zaderazkiy. - Manuscript. - Manuscript.

The thesis for getting a candidate degree on a speciality 17.00.03 - Music art. - The Odessa State A.V. Nezhdanova Academy of Music, Odessa, 2011.

Dissertation is devoted to the research of creative way and fortepiano poetics of V.P. Zaderazkiy, revelation of stylish unity, outward and inward (social-historical and creative-biographical) contextual conditions of his creativity. Sense of contextual approach to the examination of creative individuality of V.P. Zaderazkiy is uncovering, biographical and social-historical factors of forming of composer's creative method are defining. National-stylish nature of Zaderazkiy creativity is characterized as one of the preconditions of meaning synthesis realized by composer.

Musical frame connected with studying of V.P. Zaderazkiy creativity, valuably-meaning sides of composer's fortepiano poetics, substantiation of contextual ways of studying of this composer's creative biography (biography as a creativity), intensification of monographic individual aspect of studying of music history in whole is widening.

Interconditionality of programmity and of genre content in V.P. Zaderazkiy fortepiano creativity is opening and meaning of cyclicity in V. P. Zaderazkiy's works for fortepiano is defining.

Evolution of composer's fortepiano style is tracing on the foundation of stylistic analysis, stylistic peculiarity of his late fortepiano creativity and individual-author traites of pianistic style are elucidated.

...