Музичний простір Катеринославщини – Дніпропетровщини першої третини ХХ століття в контексті становлення національного музичного професіоналізму

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ ТА ЕТНОЛОГІЇ ІМ. М.Т. РИЛЬСЬКОГО

УДК 78. 03 (477.63)

Музичний простір Катеринославщини - Дніпропетровщини першої третини ХХ століття в контексті становлення національного музичного професіоналізму

Спеціальність 17.00. 03 - Музичне мистецтво

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства

Рябцева Ірина Михайлівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано у відділі музикознавства Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України

Захист відбудеться « 19 » квітня 2011 року об 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26. 227.02 при ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, Київ, вул. М. Грушевського, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ІМФЕ ім. М.Т. Рильського, Київ, вул. Грушевського, 4

Автореферат розіслано « 19 » березня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат мистецтвознавства Сікорська І. М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Відкриття національного простору через урахування регіонально характерних моделей складає один із пріоритетних напрямків сучасної музичної україністики. Всебічне вивчення музично-мистецьких процесів у переломні для національної культури періоди визнається сьогодні необхідним складником формування загальної картини національного музичного професіоналізму. Актуалізація історико - культурологічної панорамності в загальноєвропейському контексті, розкрита в роботах українських музикознавців - М. Загайкевич, О. Зінькевич, А. Калениченка, Л. Кияновської, О. Козаренка, М. Копиці, Л. Корній, В. Кузик, Т. Мартинюк, О. Немкович, Л. Пархоменко, М. Ржевської, Б. Сюти та ін., стимулює розширення дослідницького поля, генерує пошук відповідних напрямків вивчення музичного простору й окремих регіонів.

Одним із основних чинників актуальності теми виступає необхідність дослідження українсько-російської музично - історичної діалогічності, що виступає однією з концептуальних засад у формуванні національного музичного професіоналізму. Сучасна музична україністика визначає два провідні, але ієрархічно розмежовані культуротворчі модуси - український і російський, що складали сенсоутворюючий зміст процесу становлення національного музичного професіоналізму першої третині ХХ ст. в Наддніпрянській Україні. Їх функціонування та процесуальний розвиток в умовах єдиного культурного простору Російської імперії утворювали динамічну цілісність. Проте, в існуючих дослідженнях музичної культури Катеринославщини - Дніпропетровщини (В. Мітлицька, С. Щітова, Т. Медведнікова, С. Хананаєв) спостерігаємо локалізацію уваги переважно на російському модусі, представленому функціонуванням музичного училища КВ ІРМТ (1898-1918). Відсутність системного розгляду українського модусу в музичному просторі регіону, виявлення специфіки співвідношення функціонування культурних комплексів російського та українського модусів на різних фазах розвитку призводить до звуження питання, залишаючи поза увагою важливі аспекти реального існування дієвих чинників процесу формування національного музичного професіоналізму. Потребує повернення в музичну україністику і джерельна база Катеринославської консерваторії (1919-1921) - Музичного технікуму (1921-1932), позиціонування та визначення діяльності Дніпропетровської філії Музичного Товариства ім. М. Леонтовича (1925-1928). Відсутність спеціальної ґрунтовної розвідки з окреслених питань як в інформаційному, так і в теоретичному аспектах стала одним із головних факторів при визначенні спрямованості цього дослідження. Таким чином, актуальність представленої роботи обумовлена необхідністю поглибити формат аналізу музичного простору Катеринославщини - Дніпропетровщини в першій третині ХХ ст., реконструювати відповідну до реальної дійсності культурно-мистецьку панораму регіону в контексті становлення національного музичного професіоналізму.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до теми наукового дослідження відділу музикознавства ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України «Напрями і тенденції розвитку української музичної культури». на період 2009 -- 2011 рр., затвердженого Вченою радою № 6541030 від 20.01.2009 р. Протокол № 1, Держ. реєстр УКРІНТЕІ № 0109U001490.

Мета дисертаційного дослідження - з'ясувати умови та охарактеризувати процес становлення музичного професіоналізму в музичному просторі Катеринославщини - Дніпропетровщини в першій третині ХХ ст. в контексті розвитку національного музичного мистецтва.

Основні завдання дослідження:

- визначити тенденції розвитку та поширення музичного мистецтва, професіоналізації музичної освіти, колективного та індивідуального виконавства, музично-культурного просвітництва в регіоні в означений період

- з'ясувати характер і значення діяльності музичного училища КВ ІРМТ у функціонуванні регіонального відділення загальноросійського товариства;

- створити документально обґрунтовану джерельну базу й охарактеризувати діяльність Катеринославської консерваторії - Музичного технікуму з умотивуванням причин реорганізації консерваторії на навчальний заклад середнього освітнього рівня

- простежити характер скорельованості суспільно-політичного, соціокультурного та особистісного чинників у розвитку музичного професіоналізму в першій третині ХХ ст. в регіоні

- визначити причини спостереженої від другої половини 20-х років ХХ ст. стагнації розвитку композиторської творчості та інших складників професійного музичного мистецтва;

- укласти системний блок додатків, що документально засвідчують нововиявлені факти та підтверджують запропоновані в дослідженні положення.

Об'єктом дослідження є процес становлення музичного професіоналізму на Катеринославщині - Дніпропетровщині як один із проявів оновлення культурно-інформаційного поля регіону в першій третині ХХ ст. в контексті загальноєвропейських тенденцій ідентифікації національних музичних культур.

Предметом дослідження визначено аналіз структури й динаміки розвитку наявних рівнів музичного професіоналізму в регіоні - професійних навчальних музичних закладів, концертно-виконавської діяльності, музичного просвітництва.

Наукова новизна одержаних результатів:

Опрацювання та узагальнення різноаспектної джерельної бази дозволило частково заповнити прогалини в аналізі музичної культури Катеринославщини, розширити панораму визначних досягнень катеринославців у розвитку професійного музичного мистецтва, що стали підґрунтям для відкриття в Катеринославі 1919 р. Української державної консерваторії, простежити динаміку становлення музичного професіоналізму в контексті суспільних і культурно-мистецьких процесів у південно-східному регіоні Наддніпрянської України в першій третині ХХ ст.

Наукова новизна дисертації визначається параметрами, за якими вперше в українському музикознавстві:

- здійснено дослідження музично-історичного процесу на Катеринославщині - Дніпропетровщині в першій третині ХХ ст. як цілісного історико-культурного явища;

- визначено співвідношення культурних комплексів двох провідних модусів у процесі розвитку музичного професіоналізму та культурно-мистецького життя регіону в першій третині ХХ ст.;

- введено до наукового обігу нові факти, архівні матеріали та документи;

- на основі аналізу виявлених архівних матеріалів охарактеризовано структуру й організацію навчального процесу, провідні принципи навчальної, характер і типологія концертно-просвітницької діяльності музичного училища Катеринославського відділення ІРМТ (1898-1917рр.), приватних музичних навчальних закладів та Катеринославської консерваторії (1919-1921)-Музичного технікуму (1921-1925);

- констатовано вагомість національного музичного просвітництва, різноманітних форм освітньо-виховної та концертної діяльності аматорських і професійних музичних колективів і виконавців у процесі інтенсифікації націєтворчого поступу в регіоні;

- вперше окреслено три фази поступального розвитку музичного професіоналізму в контексті розгортання українського культурно-мистецького руху на Катеринославщині;

- в історію національної музичної культури повернуто забуті імена, реконструйовано творчі долі митців, які відіграли визначну роль у розвитку музичного життя не тільки регіону, а й музичного мистецтва ХХ століття.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в можливості використання нового фактологічного матеріалу в національній музичній історіографії, в майбутніх наукових розробках, навчальних посібниках і підручниках для спеціалізованих ВНЗ'ів, культурологічних і академічних музикознавчих працях, у музейній і краєзнавчій роботі. Результати дослідження можуть бути використані в академічних курсах з історії української музики, історії та теорії виконавського мистецтва, історії української культури, музично-історичного джерелознавства.

Методи дослідження визначені специфікою поставлених завдань та станом розробленості проблеми. Використано методи ретроспекції, джерелознавства, реконструкції, дискурс-аналізу, системно-типологічного, порівняльного та комплексного аналізу музично-історичного процесу.

Теоретичну базу дослідження становлять історично-культурологічні концепції та окремі праці Я. Грицака, М. Грушевського, Г. Касьянова, М. Поповича, О. Субтельного, музикознавчі праці М. Загайкевич, О. Зінькевич, А. Калениченка, Л. Кияновської, О. Козаренка, М. Копиці, Л. Корній, В. Кузик, Т. Мартинюк, О. Немкович, Л. Пархоменко, М. Ржевської, Б. Сюти.

Основною джерельною базою для проведення дослідження стали архівні документи, що зберігаються у фондах ЦДАВО України, РДІА СПб, ДАДО, ДНІМ ім. Д. І. Яворницького, в архіві Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки (до 2006р. - Дніпропетровського музичного училища) та в архіві автора. Особливу увагу приділено опрацюванню звітів Катеринославського відділення ІРМТ (1898-1915), концертних програм, афіш (1899-1926); протокольних і звітно-статистичних матеріалів Катеринославської консерваторії-Музичного технікуму (1922-1925); періодики - «Русская музыкальная газета» (1898-1916), «Музика» (1923-1927), «Приднепровский край» (1900-1919), Звезда/Зоря (1920-1922), «Зоря» (1924-1934); донедавна важкодоступних україномовних катеринославських видань - «Дніпрові хвилі»(1910-1913), «Наша справа» (1917-1920), «Народне життя» (1918), «Український пролетар» (1920-1921), «Вир революції» (1921). Враховано матеріали зі спогадів Д. Дорошенка, І. Мазепи, Г. Мазепи, П. Феденка, видані на Заході й лише в останні роки частково перевидані в Україні. Зазначені джерела окреслили відмінну від звичних стереотипів характеристику Катеринослава, що в період національно-визвольних змагань з ініціативи Українського вчительського товариства ненадовго набув назву Січеслав. Цінним доповненням виявилося опрацювання нотної бібліотеки З.Н. Малютіної, що включає зразки українських нотних видань 1917-1921рр. та унікальні раритетні нотні видання кінця ХІХ - поч. ХХ ст.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертаційного дослідження обговорено на засіданнях відділу музикознавства ІМФЕ ім. М.Т. Рильського. Окремі аспекти досліджуваної теми обговорювалися на конференціях: «Музична культура України 20-30-х років ХХ ст.: тенденції і напрямки» (Київ, 2006), «Духовна культура Украйни: традиції і сучасність» (Київ, 2007), «Історичні метаморфози мистецтва як культурологічна проблема» (Київ, 2008), «Історія в особистостях» (Київ, 2008), «Художня культура і освіта: традиції, сучасність, перспективи» (Мелітополь, 2009); «В. Косенко і традиції Житомирщини - Волині» (Житомир, 2005), «Мистецька освіта в Україні: традиції, сучасність, перспективи» (Луганськ, 2005), на Перших Всеукраїнських Яворницьких наукових читаннях (Дніпропетровськ, 2007), І Всеукраїнській науково-практичній педагогічній конференції «Музичне мистецтво: минуле, сьогодення, майбутнє» (Дніпропетровськ, 2009), ІІ Всеукраїнській науково-практичній педагогічній конференції «Музичне мистецтво: динаміка розвитку» (Дніпропетровськ, 2010). Матеріали дослідження використовуються в процесі викладання курсів «Історія української музики», «Історія української культури» в Дніпропетровській консерваторії ім. М.І. Глінки.

Публікації: Основні положення дисертаційного дослідження представлені в 10 публікаціях, з яких: 7 статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 3 статті - у збірниках статей науково-практичних конференцій.

Структуру дисертаційної праці зумовлено її метою та завданнями. Робота складається зі вступу, трьох розділів, одинадцяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел (364 найменувань, із них 324 - література, 40 - архівні матеріали), додатків. Обсяг основного тексту дисертації - 192 с. Повний обсяг дисертації - 303 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, сформульовано мету й завдання дослідження, визначено об'єкт, предмет дослідження, охарактеризовано ступінь розробки теми, зазначено методологію та теоретичну базу, аргументовано новизну, теоретичну й практичну цінність дослідження, вказано основні документальні джерела, архівні матеріали, окреслено можливі перспективи використання результатів дослідження.

Розділ І «Передумови формування та становлення засад музичного професіоналізму на Катеринославщині на початку ХХ століття (1898 - 1917рр.)» складається з трьох підрозділів, що висвітлюють активізацію демографічних і урбанізаційних процесів на Катеринославщині на початку ХХ ст. як передумови оновлення соціокультурного простору. Визначено музичну складову в розгортанні націєтворчого поступу в регіоні, представлену започаткуванням регіональних історичних досліджень, етнографічно-фольклористичними розвідками та різноманітними формами музично-просвітницької діяльності національного спрямування. Сфокусовано увагу на процесах інституалізації професійної музичної освіти.

У підрозділі 1.1. «Оновлення соціокультурного простору Катеринославщини на початку ХХ ст.» підкреслюється, що процес оновлення соціокультурного простору Катеринославщини на межі ХІХ-ХХ століть представляє своєрідну «стиснуту пружину», концентрат різнорівневих культуротворчих тенденцій. Модернізація економіки та надзвичайно стрімкі демографічні зміни стали закономірною передумовою новацій у розвитку освіти, науки, культури, сформували нові параметри культурно-інформаційного поля губернського центру. Стисло окреслена панорама оновлення освітньої сфери Катеринослава переконливо засвідчує масштаб російської компоненти, що набуває від початку ХХ ст. стійкої домінуючої ознаки. Водночас, демократизація суспільства слугувала поштовхом і сприяла лібералізації соціокультурних засад багатонаціональної за своїм складом Російської імперії, формуючи всередині традиційної культурної системи інноваційну культуротворчу етнокультурну парадигму. Її активізація цілком відповідала загальноєвропейським тенденціям історичного розвитку, пов'язаних із процесом ідентифікації та становлення національних культур. Визначальними параметрами процесу оновлення соціокультурного простору Катеринославщини на початку ХХ ст. виступають два культуротворчі модуси: етнонаціональний - український, інноваційний для даного історичного періоду, та домінуючий - російський, спрямований на розширення й утвердження загальнодержавного формату.

Підрозділ 1.2. «Музичні «координати» націєтворчого поступу на Катеринославщині 1901-1916рр.» присвячено аналізу інтенсифікації українського руху на Катеринославщині на початку ХХ ст., що постає одним із вагомих параметрів характеристики соціокультурної панорами регіону та віддзеркалює тенденції націєтворчого поступу. Враховуючи результати останніх досліджень О. Шубравської та краєзнавця М. Чабана, доведено, що музичне просвітництво постає змістовою константою процесу активізації національного руху в регіоні. Розвиток його різноманітних форм поступово формує культурний комплекс українського модусу і в музичному просторі Катеринославщини. Виявлено три етапи розгортання українського культурництва в регіоні, хронологічні межі яких хоч і позначені певною дискретністю (1901-1908рр.; 1910-1916рр.; 1917-1921рр.), за своїм внутрішнім змістовним наповненням представляють єдиний динамічний процес. Аналіз культурного комплексу українського модусу на кожному етапі виявляє його суттєву особливість: наявність музичної компоненти представлена хоча й уповільненим, але беззаперечним нарощуванням та поступовим розширенням культурно-мистецького поля і спрямована в бік набуття ознак професіоналізації.

В контексті розгляду широкого кола питань, пов'язаних із проявом національно свідомої позиції представників різних соціальних верств у різних сферах діяльності, в роботі акцентовано увагу на інтерпретації музичної складової, що виявилась у започаткуванні збирання й вивчення національного пісенного фольклору в контексті історико-етнографічних досліджень (Д. Яворницький, Я. Новицький), популяризації кобзарського виконавства - провідного напрямку фольклорно-музичного просвітництва, актуалізації традицій національного музичного виконавства (хорового, сольного, інструментального) з урахуванням співвідношення аматорського та професійного складників та наявності в репертуарі фольклорних зразків і творів українських композиторів. Активізувалася також і популяризація творчості українських митців у форматі тематичних і ювілейних заходів із посиленням інформаційної присутності в періодичних виданнях про музично-концертні та музично-театральні заходи національного спрямування.

У підрозділі 1.3. «Інституалізація професійної музичної освіти на Катеринославщині (1898-1917рр.): Музичне училище КВ ІРМТ, приватні музичні навчальні заклади» на підставі дев'яти річних звітів (1898-1904, 1908/1909, 1913-1915) здійснено аналіз діяльності КВ ІРМТ. Перші шість звітів презентують принципово новий у регіоні заклад та висвітлюють рівень його соціального попиту, окреслюють провідні напрямки діяльності на початковому етапі, надають можливість зрозуміти принципи формування методологічних і фінансово - економічних засад його функціонування. Звіт за одинадцятий рік висвітлює діяльність навчального закладу на початку другого десятиліття в незмінному статусі, коли основні напрямки вже набули сталих характерних ознак. Звіти двох передостанніх років другого десятиліття є свідченням «передкульмінаційного» етапу розвитку, що визначила підсумки основних, усталених у процесі попереднього функціонування, напрямків діяльності.

На основі аналізу великої кількості джерельних матеріалів доведено, що на першому етапі КВ ІРМТ постає типовим конструктом імперської загальнодержавної системи професійної музичної освіти. У другому десятилітті КВ ІРМТ поступово змінювало свій початковий формат завдяки бурхливому економічному та культурному розвиткові Катеринослава й регіону в цілому і, не в останню чергу, як значного центру української національної культури. Цей процес відбувався досить повільно й стимулювався, з одного боку, все більшим залученням до системи шкільництва та концертної діяльності КВ ІРМТ національних професійних кадрів. З іншого боку, на поступову трансформацію напрямків діяльності КВ ІРМТ впливали зовнішні соціокультурні чинники: постійно зростаюча конкуренція з боку інших приватних музичних навчальних закладів, а також загальне піднесення національної свідомості українців, що стимулювало потребу задоволення музично-мистецьких запитів цієї нової для ІРМТ аудиторії. Як стійку тенденцію в 1912-1918рр. відзначено співпрацю окремих викладачів та випускників музичного училища КВ ІРМТ з катеринославськими просвітянами.

Порівняно з музичним училищем КВ ІРМТ, приватні музичні навчальні заклади, кількість яких у місті стрімко зростала, більш ліберально ставилися до вибору педагогічного й концертного репертуару та до пропонованих для навчання музичних інструментів (окрім традиційних - фортепіано, скрипка, віолончель, наявними були класи гітари, мандоліни, балалайки, домри) або ж і хорового співу.

Розділ ІІ «Реорганізація системи професійної музичної освіти та коцертно - просвітницької галузі на Катеринославщині-Дніпропетровщині (1917р.-початок 30-х рр. ХХ ст.» присвячено дослідженню музичного простору Катеринославщини в період Української Національної революції (березень 1917-березень 1921) та в період реалізації радянських реформ 1918-1932рр. На основі аналізу невідомих раніше архівних матеріалів обґрунтовано закономірність прийняття представництвом уряду Директорії в 1919р. рішення про організацію в Катеринославі Української Державної консерваторії як вищого навчального музичного закладу, висвітлено її діяльність. Визначаються причини різного порядку, що в результаті призвели до перейменування в 1921р. Катеринославської консерваторії на Музичний технікум та його реорганізацію в середній спеціальний навчальний заклад у період реалізації радянських реформ, а також висувається теза про Катеринославську консерваторію як репресований вищий навчальний музичний заклад в умовах «пролетарської модернізації» 20-х рр. ХХ ст., що мала, фактично, консервативний характер.

У підрозділі 2.1. «Мистецько-освітній простір Катеринославщини періоду Української Національної революції (березень 1917- березень 1921). Українська Державна Консерваторія в Катеринославі (1919-1921)» розглядаються процеси функціонування мистецько-освітніх закладів, концертно-виконавської, музично-просвітницької галузі за доби Української Центральної Ради (березень 1917-квітень 1918), в період Гетьманату (квітень-грудень 1918) та Директорії (грудень 1918-березень 1921). Розглянуто матеріали, що засвідчують активні дії місцевої влади навесні-влітку 1918 щодо відкриття в Катеринославі вищих навчальних закладів - Університету та Консерваторії.

На підставі опрацювання місцевої преси й архівних джерел доведено, що реорганізація Катеринославського музичного училища на консерваторію розглядалась продовженням реалізації позицій української влади, спрямованих на розширення інфраструктури національної вищої освіти. Цей фактор збігався з суто професійною позицією оновленого колективу викладачів музичного училища, що так само набула в той час надзвичайної актуальності. Поєднання двох вирішальних факторів пояснює позитивну розв'язку питання про долю навчального закладу та відкриття 16 лютого 1919 Української державної консерваторії в Катеринославі.

У підрозділі 2.2. «Стратегія радянських реформ 1918 - початку 30-х років ХХ ст. в музично-освітній та концертно-просвітницької галузі на Катеринославщині-Дніпропетровщині» відзначено, що провідну стратегічну лінію радянської реорганізації соціокультурного простору в 20-х роках ХХ ст. визначали дві складові. Перша - реорганізація мистецької освіти, спрямована на відновлення централізованої системи керування та формування нових культурних центрів; друга - підпорядкування всіх ланок творчої діяльності та їх поступова переорієнтація на знаряддя політичної агітації. Для реалізації стратегічного завдання з становлення відповідної соціокультурної ідентичності нова радянська система обирає тактику впровадження реформ, що за своєю внутрішньою сутністю мали не інноваційний, а консервативний характер. Внаслідок відторгнення ліберальної компоненти модернізаційних процесів постала необхідність запровадження жорсткого контролю через механізми сегрегації й дозування інноваційних культурних впливів і, зрештою, знищення небажаної (з погляду панівної еліти) інформації. Будучи осмисленою за такими параметрами, стає зрозумілою внутрішня суперечливість 20-х років, позначених модернізацією консервативного характеру. Цей перехідний етап, у свою чергу, визначив подальше уповільнення соціокультурної динаміки розвитку регіону. Впровадження пролетарської міфологеми як ідеологічного підґрунтя нової соціальної системи вимагало не тільки викорінення «буржуазних», а в Україні ще й «буржуазно-націоналістичних», пріоритетів, а й формування в координатах історично перевіреної тотальної централізації нових культурних моделей, нових культурних центрів, формування постійно діючої багаторівневої системи виховання, освіти, пропаганди та контролю. Закономірно, що саме освітньо-виховна сфера в безпосередній єдності з агітаційно-пропагандистською набули серед інших пріоритетного значення.

Здійснений у підрозділі 2.3. «Катеринославська консерваторія - Музичний технікум в системі «пролетарської модернізації» 20-х рр. ХХ ст.» аналіз виявлених нових архівних документів дозволив переконатися, що відкриття консерваторії в Катеринославі на основі реорганізації музичного училища було обумовлено загальними змінами соціокультурної ситуації в Україні, відповідало суспільним потребам та опиралося на достатній професійний рівень викладачів. Воно стало можливим завдяки наявності колективу добре освічених професійних музикантів із ґрунтовним виконавським та педагогічним досвідом. Структура навчального процесу в Катеринославській консерваторії, вікові показники контингенту цілком відповідали вимогам до вищого навчального закладу зразка столичних російських консерваторій дореволюційного часу, що було типовим і для існуючих на той час в Україні консерваторій - Київської та Одеської. В комплексі дисциплін у Катеринославській консерваторії представлено всі виконавські спеціалізації, хор, оркестр, оперний клас, загальна історія музики, історія мистецтв, теорія музики, композиція.

Констатація позитивних висновків щодо поступального розвитку музичного професіоналізму в регіоні враховує також наявність внутрішнього протиріччя. Адже прискорення інноваційних тенденцій, спрямованих на реорганізацію провідного музичного закладу в регіоні спиралося на визначальну компоненту українського модусу. Водночас, внутрішня сутність базового творчого закладу зберігала пріоритетні стандарти попередньої, імперської моделі музичної освіти, демонструючи в цілому відсутність свідомої національно визначеної позиції. Поглиблення цього протиріччя вже в інших ідеологічних координатах та суспільно-політичних умовах визначило подальшу долю навчального закладу.

В системі «пролетарської реорганізації» 20-х років Катеринославська консерваторія виявилася «зайвою» і, фактично, стала прикладом репресованого мистецького закладу. Аналіз поетапних «реформ», спрямованих на «реорганізацію» професійної музичної освіти в регіоні, виявив синтез поступальної та рецесивної динаміки. У тривалому діахронному контексті цей процес все одно був позначений перевагою поступальних ознак, що зазнавали штучного стримування й тим самим, обумовлювали стагнацію розвитку музичного професіоналізму від другої половини 20-х рр. на Дніпропетровщині. Позитивні тенденції, що виявилися у продовженні стабільного функціонування Дніпропетровського музичного училища та збереженні гідного професійного рівня виконавських спеціалізацій (фортепіано, струнні інструменти), свідчать про прояв адаптаційної реакції, тобто, про наявний поступальний розвиток не завдяки, а всупереч «реформам».

У підрозділі 2.4. ««Українізація» концертно - просвітницького простору Катеринославщини - Дніпропетровщини: Дніпропетровська філія Музичного Товариства ім. М. Леонтовича» на прикладі катеринославської хорової капели, відомої в 1922-1924 як Катеринославська Хорова капела ім. М. Лисенка (кер. І. Паторжинський), в 1925-1928 - як Катеринославська Хорова капела «Зоря» (кер. М. Міць), а від 1928 - Хорова капела «Зоря» м. Сталіно (кер. М. Міць) простежено поступову зміну критеріїв визначення професіоналізму та суспільного статусу виконавського колективу: від «зразкового» в 1925 - до «зайвого» в 1928. Таким чином, доля Катеринославської Хорової капели так само, як і доля Катеринославської консерваторії - Музичного технікуму, виявляє принципи та алгоритм «пролетарської реорганізації»: від підпорядкування - через «співпрацю» та тенденційне «перевиховання» - до перепрофілювання або ліквідації.

У Розділі ІІІ «Здобутки і втрати на шляху становлення музичного професіоналізму на Катеринославщині-Дніпропетровщині в першій третині ХХ ст.: особистісний вимір» ракурс дослідження зміщено з питань загальної характеристики розвитку музичного простору на особистісний аспект. Подано невідомі раніше матеріали про життя, творчу діяльність найвизначніших особистостей в музичній культурі та мистецтві регіону в означений період.

У підрозділі 3.1. «Фундатор першого професійного навчального закладу на Катеринославщині - Д.П. Губарєв» представлено невідомі раніше матеріали з архіву НДІМ ім. Д.І. Яворницького (Дніпропетровськ) та РДІА (С.-Петербург), що дозволили реконструювати життя й творчу діяльність Д.П. Губарєва (1870-1941) - одного з організаторів КВ ІРМТ, директора й викладача музичного училища КВ ІРМТ (1898-1918), директора й викладача Севастопольського Музичного технікуму (1924-1927), засновника однієї з перших радянських дитячих музичних шкіл в м. ґатчині Ленінградської обл. (1929).

У підрозділі 3.2. «Розвиток традицій школи Л.С. Ауера в музичних навчальних закладах Катеринослава» доведено, що визначальним фактором формування засад скрипкового виконавства в навчальних музичних закладах Катеринослава-Дніпропетровська стали традиції школи Л.С. Ауера. Творчу естафету кількох поколінь катеринославських музикантів, учнів Л.С. Ауера, в музичному училищі КВ ІРМТ, у приватних музичних навчальних закладах міста в різні роки представляють - А.І. Ямпольський, П.Г. Ямпольський, К. Мейф, Л.М. Цейтлін, О.О. Берлін, Л.М. Пульвер, Ю.І. Ейдлін. Серед найвідоміших учнів Л. Цейтліна в Катеринославській консерваторії - В.Я. Йориш.

У підрозділі 3.3. «Композитор М.Г. Іванов (1877 - 1919) як уособлення трагічної місії плеяди митців першої хвилі «Розстріляного Відродження» України» на основі публікацій 1920-1925рр. репресованого письменника-публіциста В. Атаманюка (1897-1940) та віднайдених архівних матеріалів висвітлюється творчий шлях катеринославського композитора М.Г. Іванова. Цим зроблено першу спробу повернути в українське музикознавство трагічне ім'я відомого катеринославця - представника покоління «Розстріляного Відродження». Його суспільно-громадська діяльність і творча спадщина були високо оцінені сучасниками-однодумцями й несправедливо викреслені з пам'яті нащадків у роки боротьби з так званим українським «буржуазним націоналізмом».

У підрозділі 3.4. «Катеринославська гілка української вокальної школи в творчих здобутках та педагогічній майстерності З.Н. Малютіної» на основі нововиявлених архівних документів відтворено біографію, висвітлено педагогічну та концертну діяльність талановитої співачки, відомого викладача співу, професора Катеринославської та Харківської консерваторій З.Н. Малютіної (1881-1976). Феномен З.Н. Малютіної, що представляє органічний синтез професійної досконалості та підкреслено національної характерності, заслуговує на гідне місце у плеяді митців національної вокальної педагогіки. Артистично-педагогічний досвід мисткині був узагальнений і знайшов продовження в блискучій творчості її учнів - видатних представників української оперної сцени ХХ ст. - І.С. Паторжинського та М.І. Сокіл-Рудницької.

У Висновках узагальнюються результати дослідження:

- визначено, що магістральною тенденцією розвитку та поширення музичного мистецтва на Катеринославщині - Дніпропетровщині в першій третині ХХ ст. постає безперервний процес формування засад музичного професіоналізму, що виявляє ознаки стадії становлення та включає три фази розвитку - початкову, кульмінаційну та трансформаційну. Музичний простір регіону даного відтинку часу представлений двома різними за проявом, але спільними за своєю сутністю культуротворчими модусами - українським та російським.

- виявлено, що на початковій фазі (1898-1917), в умовах лібералізації засад багатонаціональної за своїм складом Російської імперії, функціонування російського та українського модусів розгорталося діахронно. Демократизація суспільства сприяла формуванню всередині традиційної культурної системи інноваційної культуротворчої етнокультурної парадигми. Її активізація цілком відповідала загальноєвропейським тенденціям історичного розвитку, пов'язаних із процесом ідентифікації та становлення національних культур;

- доведено, що кульмінаційна фаза розвитку процесу становлення музичного професіоналізму припала на 1917-1921рр. і продемонструвала тенденцію до певної рівноваги між двома провідними модусами в означеному регіоні. У 1921- на початку 30-х рр. вона була продовжена наступною, трансформаційною, яка виявилася щільно пов'язаною з реформами пролетарської «культурної революції», спрямованими не тільки на зворотне розмежування двох культуротворчих модусів, а й фактичне вилучення українського модусу з музичного простору регіону. У цьому контексті детально проаналізовано структуру культурного комплексу російського та українського модусів на кожній із відповідних фаз розвитку;

- з'ясовано, що початкова фаза становлення національного професіоналізму в регіоні представлена, передусім, діяльністю музичного училища КВ ІРМТ, приватними музичними навчальними закладами професійного спрямування, систематичною практикою публічних концертів за участі професійних музичних колективів та солістів. Функціонування цього комплексу забезпечувало домінування російського модусу, представленого різноманітними формами інноваційної творчої діяльності в умовах добре структурованої системи інституцій, ціннісних орієнтацій, форм і норм соціальної організації та регуляції. В перше десятиліття діяльність КВ ІРМТ мала виразно позитивне значення, але впродовж другого десятиліття гальмувала розвиток місцевих національних традицій та формування національно спрямованого музичного професіоналізму. Підґрунтям для висновків стало дослідження означених процесів на основі докладного аналізу організації навчального процесу, контингенту учнів і викладацького складу музичного училища КВ ІРМТ (1898-1918), концертних програм КВ ІРМТ (1898-1916);

- визначено, що культурний комплекс українського модусу на першій фазі в умовах імперської системи формувався більшою мірою конвенційно, був обмеженим у можливостях соціальної інтеграції та регуляції. Вирішальну роль у процесі кристалізації нових форм функціонування національного музичного мистецтва відіграло створення та активна діяльність Катеринославського товариства «Просвіта» (1905), що відкривало можливості для реалізації творчих інтенцій національного спрямування музикантів-професіоналів, серед яких вирізнявся цілий ряд викладачів та випускників музичного училища КВ ІРМТ. «Просвіта» сприяла також і виявленню талановитих музикантів-аматорів, зміцненню їх суспільного статусу. Патріотичні мотивації визначали характер творчої діяльності хорових диригентів В.Ю. Петрушевського, Д.М. Петровського, І.І. Горєлишева, викладачів музичного училища КВ ІРМТ М.Г. Іванова, З.Н. Малютіної, бандуристів-аматорів М.О. Богуславського, В.І. Носачевського, А.І. Пацаля. Актуалізація художніх сенсів, що розвивали національну ідентичність, поступово готувала переміщення ваги провідних модусів у бік домінування українського та, відповідно, формувала підґрунтя для другої, кульмінаційної фази першого періоду процесу професіоналізації національної музичної освіти й музичного життя на Катеринославщині;

- вперше систематизовано й охарактеризовано музично-концертні заходи Катеринославської «Просвіти» (1905-1921), Хорової капели ім. М. Лисенка (1922-1924) та Хорової капели «Зоря» (1925-1928) як взаємопов'язаних дієвих чинників сприяння формуванню національного музичного професіоналізму на Катеринославщині - Дніпропетровщині;

- з'ясовано та вперше документально підтверджено сприяння та підтримка українськими урядами діяльності музичного училища РМТ (1917-1918), створення в Катеринославі Українського музичного товариства (весна 1918) та відкриття Української Державної Консерваторії на базі музичного училища РМТ (лютий 1919), що стало кульмінаційним проявом націєтворчого поступу в процесі становлення музичного професіоналізму в регіоні;

- створена джерельна база нововиявлених документів, на основі яких вперше висвітлено та охарактеризовано організацію навчального процесу, викладацький склад і контингент Катеринославської консерваторії (1919-1921) - Музичного технікуму (1921-1925). Вивчення виявлених в архівах матеріалів, аналіз документальних свідчень сучасників дали змогу запропонувати й обґрунтувати тезу про Катеринославську консерваторію як репресований вищий навчальний заклад в системі «пролетарської реорганізації» мистецької освіти України 20-х рр. ХХ ст.;

- визначено причини уповільнення інноваційних процесів розвитку професійного музичного мистецтва на Дніпропетровщині від другої половини 20-х років ХХ ст., до яких відносимо підсумки поетапного впровадження «радянських реформ», спрямованих по-перше, на формування нових культурних центрів у регіоні, по-друге - на скорочення кількості націоналізованих вищих мистецьких навчальних закладів. Це обумовило від'їзд провідних музикантів із Катеринослава і, як наслідок, - стагнацію розвитку композиторської творчості, інших складників музичного професіоналізму та поступову маргіналізацію музичного простору на Дніпропетровщині;

- осмисленню індивідуально-суб?єктивних чинників формування музичного професіоналізму присвячені вперше відтворені біографії Д.П. Губарєва, М.Г. Іванова, З.Н. Малютіної, які відіграли помітну роль в розвитку музичної культури регіону в означений період. Документально доведені факти творчої співпраці засновника російської скрипкової школи - Л.С. Ауера з музичним училищем КВ ІРМТ; плідної діяльності в музичному училищі та в Катеринославській консерваторії видатних представників радянської скрипкової школи - Л.М. Цейтліна, А.І. Ямпольського, П.Г. Ямпольського;

- укладено системний блок Додатків на основі масиву віднайдених документів, що є об'єктивним віддзеркаленням і підтвердженням основних положень дисертаційного дослідження щодо процесу становлення музичного професіоналізму в музичному просторі Катеринославщини - Дніпропетровщини в першій третині ХХ ст. в контексті розвитку національного музичного мистецтва.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ СТАТЕЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Рябцева І. Демократизація чи тотальний диктат? Деякі міркування про музичні навчальні заклади на Катеринославщині (Дніпропетровщині) та реформи в галузі освіти 1917-1924 років / І. М. Рябцева // Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. - Вип. 74. - Естетика і практика мистецької освіти : зб. статей. - К. : НМАУ ім. П. І. Чайковського, 2008. - С. 131-141.

Рябцева І. Дмитро Петрович Губарєв - відомий та невідомий / І.М. Рябцева // Музикознавча думка Дніпропетровщини : зб. статей. - вип. 4. - Дніпропетровськ : Ю. Сердюк, 2009. - С. 30-46.

Рябцева І. До питання про творчу діяльність Л. М. Цейтліна та А. І. Ямпольського в Катеринославі в 1918-1920рр. / І. М. Рябцева // Музикознавчі студії Інституту мистецтв Волинського державного університету імені Лесі Українки та Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського : зб. наук. пр. - вип. 1. / уклад. О.І. Коменда. - Київ, Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. - С. 147-156.

Рябцева І. З історії становлення й розвитку скрипкового та віолончельного виконавства в Дніпропетровському (Катеринославському) музичному училищі в першій третині ХХ століття / І. М. Рябцева // Педагогічні умови формування професійної спрямованості майбутніх фахівців : Проблеми сучасності: культура, мистецтво, педагогіка : зб. статей. - Харків : Стиль-Іздат, 2007. - С. 230-241.

Рябцева І. Зіркова плеяда скрипалів та віолончелістів музичного Дніпропетровська / І. М. Рябцева // Музикознавча думка Дніпропетровщини : зб. статей. - вип. 2. / ред. - упор. А.К. Поставна, С.А. Щитова - Дніпропетровськ : Ю. Сердюк, 2006. - С. 25-33.

Рябцева І. Зінаїда Никифорівна Малютіна в історії української вокальної школи / І. М. Рябцева // Професійна педагогічна підготовка - вимоги сьогодення : зб. статей. - Харків : Стиль-Іздат, 2007. - С. 220-233.

Рябцева І. Катеринославська консерваторія (1919-1924) у вирії суспільно - музичного життя в Україні 20-х років ХХ століття: події, долі, наслідки / І. М. Рябцева // Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. - Вип. 67. - Музична культура України 20-30-х років ХХ століття: тенденції і напрямки : зб. статей. - К. : НМАУ ім. П.І. Чайковського, 2008. - С. 113-122.

Рябцева І. Повернення з забуття... М.Г. Іванов - викладач, композитор, громадський діяч / І. М. Рябцева // Мистецтво та освіта сьогодення. - Вип. 18. - Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти : зб. статей / [Харківський університет мистецтв ім. І. П. Котляревського]. - Харків, 2006. - С. 151-164.

Рябцева І. Традиції Л. Ауера та становлення української школи скрипкового виконавства / І. М. Рябцева // Музична україністика: сучасний вимір. - Вип. 4. : Міжвідомчий зб. наукових статей на пошану музикознавця, доктора мистецтвознавства, професора Марії Загайкевич. - НАН України, ІМФЕ ім. М.Т. Рильського. - К., 2009. - С.187-196.

Рябцева І. Цілісність функціонування соціомузичного простору як визначальна ознака сформованості регіональної музичної культури Придніпров'я / І. М. Рябцева // Музикознавча думка Дніпропетровщини : зб. статей. / ред. - упор. А.К. Поставна, С.А. Щитова. - Дніпропетровськ : Ю. Сердюк, 2005. - С. 5-16.

АНОТАЦІЇ

професіоналізм музичний катеринославщина просвіта

Рябцева І.М. Музичний простір Катеринославщини - Дніпропетровщини першої третини ХХ століття в контексті становлення національного музичного професіоналізму. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03. - Музичне мистецтво. - Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України. - Київ, 2011.

В дисертації досліджено процес формування та розвитку музичного професіоналізму на Катеринославщині - Дніпропетровщині в першій третині ХХ ст. в контексті українсько-російської діалогічності. Обґрунтовано двовекторність музичного простору регіону даного відтинку часу, представленого різними за проявом, але спільними за сутністю культуротворчими модусами - українським та російським.

Доведено, що перша третина ХХ ст. представляє безперервний процес формування і становлення засад національного музичного професіоналізму в регіоні та включає три фази розвитку. Обґрунтовано, що діахронне функціонування російського та українського модусів на початковій фазі - 1898-1917рр. розгорталося в умовах лібералізації імперських засад російської державності в регіоні, що відповідало загальноєвропейським тенденціям ідентифікації національних культур. Визначено, що кульмінаційна фаза процесу становлення музичного професіоналізму в 1917-1921рр. демонструє тенденцію до певної рівноваги між двома провідними модусами. Доведено, що реформи пролетарської «культурної революції» від 1921- до поч. 30-х рр. були спрямовані на зворотне розмежування двох культуротворчих модусів і поступове вилучення українського модусу з музичного простору регіону, що дало підстави визначити третю фазу становлення музичного професіоналізму в регіоні як трансформаційну.

На основі аналізу структури та етапів розвитку кожного з культурних комплексів визначено домінування на початковій фазі російського модусу, тоді як культурний комплекс українського модусу формувався конвенційно, був обмежений у можливостях соціальної інтеграції та регуляції. Культурний комплекс домінуючого російського модусу представлений діяльністю КВ ІРМТ, приватними музичними навчальними закладами професійного спрямування, систематичною практикою публічних концертів. В роботі вперше здійснено комплексний аналіз діяльності КВ ІРМТ (1898-1918), висвітлено діяльність Катеринославської консерваторії (1919-1921)-Музичного технікуму (1921-1932).

Визначена вирішальна роль Катеринославського товариства «Просвіта» (1905) у процесі кристалізації нових форм національного музичного мистецтва, функціонування якого відкрило можливості для реалізації творчих інтенцій національного спрямування музикантів-професіоналів, серед яких вирізнявся й ряд викладачів та випускників музичного училища КВ ІРМТ. Патріотичні мотивації визначали характер творчої діяльності хорових диригентів В.Ю. Петрушевського, Д.М. Петровського, І.І. Горєлишева, викладачів музичного училища КВ ІРМТ М.Г. Іванова, З.Н. Малютіної, бандуристів-аматорів М.О. Богуславського, В.І. Носачевського, А.І. Пацаля. В дослідженні вперше систематизовано й охарактеризовано музично-концертні заходи Катеринославської «Просвіти» (1905-1921), Хорової капели ім. М. Лисенка (1922-1924) та Хорової капели «Зоря» (1925-1928) як взаємопов'язаних дієвих чинників, що сприяли формуванню національного музичного професіоналізму в регіоні.

В роботі доведено, що остаточним підсумком поетапного впровадження «радянських реформ» у систему мистецької освіти на Катеринославщині стало уповільнення інноваційних процесів розвитку як виконавської, так і композиторської творчості, що, в свою чергу , обумовило від'їзд провідних музикантів із Катеринослава і, як наслідок, - стагнацію розвитку музичного професіоналізму та поступову маргіналізацію музичного простору в Дніпропетровську й на Дніпропетровщині.

Вперше відтворені біографії Д.П. Губарєва, М.Г. Іванова, З.Н. Малютіної, які відіграли помітну роль в розвитку музичної культури регіону в означений період. Відтворено й документально підтверджено факти перебування в Катеринославі засновника російської скрипкової школи - Л.С. Ауера; плідної діяльності в музичному училищі та в Катеринославській консерваторії учнів Л.С. Ауера - Л.М. Цейтліна, А.І. Ямпольського, П.Г. Ямпольського.

Ключові слова: Катеринославщина - Дніпропетровщина, регіон, музичний професіоналізм, музичне життя, музична освіта, музичне просвітництво, музичні навчальні заклади.

Рябцева И. М. Музыкальное пространство Екатеринославщины - Днепропетровщины первой трети ХХ века в контексте становления национального музыкального профессионализма. - Рукопись Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.03 - Музыкальное искусство. - Институт искусствоведения, фольклористики и этнологии им. М. Ф. Рыльского НАН Украины. - Киев, 2011.

В диссертации представлен комплексный анализ процесса формирования и развития музыкального профессионализма на Екатеринославщине - Днепропетровщине первой трети ХХ в. в контексте украинско-российской диалогичности и общеевропейских тенденций идентификации национальных культур. Определена и проанализирована двувекторность музыкального поля региона, представленная русским и украинским модусами. Обосновано, что развитие и взаимодействие культурных комплексов каждого модуса формирует единый непрерывный процесс, включающий три фазы - начальную, кульминационную и трансформационную.

Всесторонне проанализирована деятельность Екатеринославского отделения ИРМО; выделена музыкальная составляющая в деятельности Екатеринославского общества «Просвита». На основе анализа впервые выявленных архивных документов рассмотрена деятельность Екатеринославской консерватории - Музыкального техникума в 20-е гг. ХХ ст., а также взаимосвязь поэтапной реализации «пролетарских реформ» и рецессии в развитии исполнительского и композиторского творчества на Днепропетровщине со второй половины 20-х гг. ХХ ст.

Впервые представлены документально подтвержденные факты творческого сотрудничества Л.С. Ауэра с музыкальным училищем ЕО ИРМО, деятельности в Екатеринославе его учеников - Л.М. Цейтлина, А.И. Ямпольского, Ф.Г. Ямпольского. Реконструированы творческие биографии основателя Екатеринославского отделения ИРМО Д.П. Губарева, композитора М.Г. Иванова, преподавателя по классу вокала З.Н. Малютиной.

В результате проведенного исследования всесторонне раскрыты главные составляющие процесса формирования музыкального профессионализма в регионе в первой трети ХХ ст. в их взаимосвязи с общенациональными и общеевропейскими тенденциями развития музыкального искусства.

Ключевые слова: Екатеринославщина - Днепропетровщина, регион, музыкальный профессионализм, музыкальная жизнь, музыкальное образование, музыкальное просветительство, музыкальные учебные заведения.

Ryabtseva I. M. Musical Environment of Yekaterinoslav-Dniepropetrovsk of the 1st third of the 20th century in the context of musical professionalism formation. - Manuscript. Candidate's thesis, speciality 17.00.03 - Musical Art. - Rylsky Institute of Art Studes, Folklore and Ethnology, National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2011.

In this thesis the formation and developing process of musical professionalism on the territory of Yekaterinoslav-Dniepropetrovsk of the first third of the 20th century is considered. This process is studied regarding the context of dialogical Ukrainian-Russian and European tendencies of national cultures identification. The double orientation, which is presented by Ukrainian and Russian modi, of musical sphere of the region is defined and analyzed.