Виконавський дискурс барокової клавірної музики (на прикладі інтерпретації творів Й.С. Баха)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ ім. М.В. ЛИСЕНКА

УДК 78.421;78.1;78.27

17.00.03 - Музичне мистецтво

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства

ВИКОНАВСЬКИЙ ДИСКУРС БАРОКОВОЇ КЛАВІРНОЇ МУЗИКИ (НА ПРИКЛАДІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ТВОРІВ Й.С. БАХА)

Соланський Степан Степанович

Львів - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі історії музики Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка Міністерства культури України

Науковий керівник:

кандидат мистецтвознавства, доцент ПИЛАТЮК Олена Борисівна Львівська національна музична академія імені М.В. Лисенка, доцент кафедри спеціального фортепіано (м. Львів)

Офіційні опоненти:

доктор мистецтвознавства, професор САМОЙЛЕНКО Олександра Іванівна Одеська державна музична академія імені А.В. Нежданової, проректор з наукової роботи, завідувач кафедри історії музики та музичної етнографії (м. Одеса)

кандидат мистецтвознавства, доцент КОХАНИК Ірина Миколаївна Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, доцент кафедри теорії музики (м. Київ)

Захист відбудеться "16" вересня 2011 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.869.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства у Львівській національній музичній академії імені М.В. Лисенка за адресою: 79005 м. Львів, вул. Нижанківського, 5, 2-й поверх, Малий зал.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка за адресою: 79005 м. Львів, вул. Нижанківського, 5.

Автореферат розіслано "11" серпня 2011 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат мистецтвознавства, професор О.Т. Катрич

Анотації

Соланський С.С. Виконавський дискурс барокової клавірної музики (на прикладі інтерпретації творів Й.С. Баха). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 - Музичне мистецтво. - Львівська національна музична академія імені М.В. Лисенка, Міністерство культури України. - Львів, 2011.

Дисертація присвячена проблемі виконавського дискурсу барокової клавірної музика на прикладі інтерпретації творів Й.С. Баха. В роботі крізь призму дихотомії "минуле - сучасне" простежено трансформацію виконавських підходів до клавірної творчості Й.С. Баха. На цій основі визначено художньо-інтерпретаційний дискурс глобалізованого та глокалізованого простору, проаналізовано особливості класико-романтичного, автентичного підходів та модернізованих форм виконання бахівської клавірної музики, розглянуто функції виконавця, особливості нотного тексту та різні варіанти вибору інструменту в добу Бароко, досліджено різноманітні редакції та фортепіанні транскрипції, охарактеризовано інтерпретаторські засади провідних виконавців бахівської клавірної музики, простежено вплив глобалізації та глокалізації на трактування клавірних творів Й.С. Баха у Львівській фортепіанній школі. Основний акцент покладено на множинності інтерпретаторських версій у вирішенні даної проблеми. нотний клавірний бахівський

Ключові слова: клавірна музика, художньо-інтерпретаційний дискурс, глобалізація, глокалізація, автентичність, Львівська фортепіанна школа.

Соланский С.С. Исполнительский дискурс барочной клавирной музыки (на примере интерпретации сочинений И.С. Баха). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.03 - Музыкальное искусство. - Львовская национальная музыкальная академия имени Н.В. Лысенко, Министерство культуры Украины. - Львов, 2011.

Диссертация посвящена проблеме исполнительского дискурса барочной клавирной музыки на примере интерпретации сочинений И.С. Баха. Анализ их исполнительской рецепции представителями Львовской фортепианной школы совершается сквозь художественно-интерпретационный дискурс глобализированого и глокализированого музыкального пространства.

На основе ключевых музыковедческих исследований предлагается собственное определение художественно-интерпретационного дискурса глобализированого пространства как максимально широкой совокупности версий музыкального произведения, которое отличается взаимодействием разных индивидуальных, национальных и историко-хронологических, духовных и материальных параметров исполнения сочинения, как живых, так и фиксированных на звуконосителях, его транскрипций с употреблением современных источников звукоизвлечения и звуковоспроизведения, а также различных форм перенесения в сферу прикладного искусства. Художественно-интерпретационный дискурс глокализированого пространства ? это совокупность интерпретационных версий музыкального произведения, которое отличается иерархией приоритетов, сформированной определенной локальной средой, избирательностью как самих жанров (или конкретных произведений) того или иного композитора либо стиля, так и идеальных моделей исполнения данного произведения, спецификой их общественной репрезентации, отвечающей духовным потребностям и ценностям, выработанным в процессе исторического развития в данной общности.

В диссертации прослежены эстетико-стилевые и интерпретационные основы барочной клавирной музыки, определена функция исполнителя в этот период, наблюдается специфика нотного текста, разных вариантов выбора инструмента при исполнении баховских клавирных сочинений. В диссертации осуществлен анализ аутентичного подхода, классико-романтической традиции и модернизированных форм исполнения барочной клавирной музыки, исследованы различные редакции и фортепианные транскрипции клавирных композиций И.С. Баха, выявлены особенности их исполнительских прочтений известными интерпретаторами прошлого и современности. В результате изучения установлено воздействие глобализации и глокализации на рассматриваемые музыкальные процессы.

На основе подробного изучения традиций Львовской фортепианной школы делаем вывод о том, что баховские клавирные сочинения здесь занимали важное место в педагогическом процессе, на концертной эстраде звучали спорадически. Констатируется романтизированный подход к музыке немецкого кантора, который связанный с деятельностью ряда преподавателей, поклонников этого подхода. Подчеркивается, что на современном этапе господствует множественность интерпретаторских решений при исполнении барочной клавирной музыки, в т.ч. сочинений И.С. Баха.

Ключевые слова: клавирная музыка, художественно-интерпретационный дискурс, глобализация, глокализация, аутентичность, Львовская фортепианная школа.

Solanskyy S.S. Performing Discourse of Baroque Clavier Music (on the Example of Interpretation of J. S. Bach's Compositions). - Manuscript.

The dissertation for a scientific degree of the Candidate of art sciences, speciality 17.00.03 - Music Art. - M. Lysenko Lviv National Academy of Music, the Ministry of Culture of Ukraine. - Lviv, 2011.

The performing traditions of J. S. Bach's clavier composition and its transformation in musical processes of romantic art, in the XX-th century are examined in this paper. It is made in such historical continuum: "past - modernity". The researcher analyzes the artistic-interpretative discourse of globalization and glocalization scopes. Peculiarities of authentic manner, classical and romantic traditions as well as modern forms of interpretation of J. S. Bach's keyboard works, piano editions and transcriptions have been investigated. Much attention is paid to performer's role, special features of music words and different variants of instrument choice in the Baroque Era, creative activity of famous interpreters. The author considers the influence of globalization and glocalization to J. S. Bach's creation in Lviv piano school. The problem of plurality of interpretive approaches has received priority treatment is this research.

Key words: clavier music, artistic-interpretative discourse, globalization, glocalization, authenticity, Lviv piano school.

Загальна характеристика роботи

Актуальність обраної теми.

Незважаючи на значну часову дистанцію, яка відділяє нас від епохи Бароко, твори композиторів тієї доби актуальні в сучасному музичному просторі. Це підтверджує їх часте виконання на світових сценах, програми міжнародних теле- та радіоканалів, широкий вибір записів старовинної музики, численні нотні видання, діяльність чималої кількості ансамблів старовинної музики, проведення фестивалів та конкурсів давньої музики. Нерідко твори барокових композиторів фігурують в обов'язковій програмі міжнародних конкурсів, їх виконання демонструє розмаїття підходів.

Попри значний науковий доробок з естетико-стильових проблем даної епохи та з різноманітних аспектів бахознаства, питання виконавського дискурсу барокової музики потребує подальших досліджень. У зв'язку з цим, актуальним з позиції сьогодення є висвітлення еволюції виконавських концепцій барокової клавірної музики на прикладі творів Й.С. Баха. Багатоманітність інтерпретаторських трактувань вимагає глибшого підходу до сутності стилю композитора та завдань, які він ставив перед виконавцями. Їх можна визначити, спираючись як на нотний текст, так і на розвідки, присвячені дослідженню клавірного спадку мистця.

Домінування ретроспективності в сучасному виконавстві, в поєднанні з виконавським плюралізмом, що є характерною ознакою постмодерного мистецтва, спонукає знаходження орієнтирів, які б визначили інтерпретаційний підхід до музики зазначеного періоду. Дискурс виконання клавірних творів Й.С. Баха вимагає висвітлення засад музичного виконавства за життя композитора та порівняння їх з інтерпретаторськими принципами музикантів наступних епох. Значний інтерес в цьому ракурсі становлять як пошуки романтиків, так і адептів "історично орієнтованого" виконавства, поширеного у мистецькому середовищі сьогодення. Аналіз еволюції виконання клавірних творів Й.С. Баха протягом різних історичних періодів дозволяє краще розкрити феномен його музики, яка підіймає філософські проблеми, актуальні для всіх часів. Транскрипції бахівської музики, як різновид інтерпретації в академічній музиці, джазі та рок-музиці, яскраво демонструють здатність її трансформації.

Важливим аспектом дослідження, який раніше не розглядався як об'єкт наукового узагальнення, є простеження дискурсу інтерпретаційних моделей клавірних творів Й.С. Баха представниками Львівської фортепіанної школи. Наведені вище аспекти обумовили актуальність теми та виявилися визначальними у її мотивації. Вони знаходяться в руслі сучасного музично-виконавського дослідницького пошуку, який передбачає звернення до широкого теоретичного та музично-інформаційного масиву, окремих праць виконавців-дослідників, дискографії, інтерв'ю з виконавцями та педагогами.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане на кафедрі історії музики Львівської національної музичної академії ім. М.В. Лисенка і відповідає темі № 6 "Музично-виконавське мистецтво: теорія, історія, практика" перспективного тематичного плану науково-дослідницької роботи ЛНМА ім. М.В. Лисенка. Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради ЛНМА ім. М.В. Лисенка (протокол № 3 від 28.11.2008 р.).

Мета дослідження ? на підставі художньо-інтерпретаційного дискурсу глобалізованого та глокалізованого музичного простору змоделювати панораму інтерпретаторських підходів до виконання барокової клавірної музики на прикладі творів Й.С. Баха.

Запропонований ракурс проблеми визначив наступні завдання:

? окреслити естетико-стильові засади інтерпретації клавірної музики Бароко;

? визначити художньо-інтерпретаційний дискурс глобалізованого та глокалізованого простору;

? дослідити функцію виконавця в добу Бароко;

? з'ясувати засади прочитання нотного тексту та його особливості в епоху Бароко;

? розглянути різні варіанти вибору інструменту при виконанні клавірних творів Й.С. Баха;

? проаналізувати різні редакції клавірних композицій Й.С. Баха;

? визначити роль фортепіанних транскрипцій бахівських творів;

? порівняти особливості автентичного підходу, класико-романтичної традиції та модернізованих форм виконання бахівської клавірної музики;

? охарактеризувати виконавські принципи видатних інтерпретаторів клавірної музики Й.С. Баха;

? окреслити засади інтерпретації клавірних творів Й.С. Баха представниками Львівської фортепіанної школи.

Об'єктом дисертаційної роботи є барокова клавірна музика.

Предмет дослідження - виконавський дискурс клавірної музики Й.С. Баха.

Матеріалом дослідження стали інтерпретаційні концепції визначних виконавців барокової клавірної музики.

Теоретичну базу дослідження складає науковий доробок українських та зарубіжних вчених у галузі музикознавства, теорії інтерпретації, культурології, музичної естетики, психології, соціології, філософії.

Основу для аналізу проблеми дискурсу склали праці Т.А. ван Дійка, Б. Сюти, Є. Морєвої, М. Ржевської, М. Максимова та ін.

Важливим джерелом з вивчення проблем епохи Бароко стали монографічні розвідки Н. Арнонкура, Р. Донінґтона, Г. Ферґюсона, М.Ф. Букофцера, Е. Бодкі, О. Пернє, А. Долмеча, В. Кольнедера, П. Тардоша, Й. Питері, Т. Ліванової, Н. Герасимової-Персидської, Л. Мельник, І. Тукової та ін.

Концептотворчими для аналізу творчості Й.С. Баха стали узагальнення А. Швайцера, Ф. Шпітти, Г. Кречмара, Е. Курта, Й. Форкеля, П. Гіндеміта, Ґ. Дорвоша, Б. Яворського, Р. Ґрубера, М. Копчевського, М. Лобанової, В. Протопопова, І. Браудо, Я. Мільштейна та ін. Окремий пласт джерелознавчої бази дисертації склали праці Ґ. Ґатті, Ж. Бреле, З. Борріса, Р. Інґардена, О. Алексєєва, С. Фейнберґа, Н. Корихалової, О.Ґольденвейзера, Г. Нейґауза, О. Кандінського-Рибнікова, Є. Лібермана, О. Малінковської, Ю. Капустіна, Н. Кашкадамової, В. Москаленка, О. Жаркова, О. Катрич, О.Маркової та ін., присвячені різним аспектам інтерпретації.

Враховувався також масив наукових праць, присвячений теорії музичних жанрів та стилів (В. Медушевський, Є. Назайкінський, С. Скребков, А. Сохор), окремим аспектам музичних редакцій та транскрипцій (Ф. Бузоні, А. Корто, В. Кольнедер, Л. Ройзман, М. Друскін, Г. Коґан, Є. Ґуренко, Н. Кашкадамова), історії джазу та рок-музики (Дж. Коллієр, Ю. Панас'є, У. Сарджент, П. Тардош, В. Конен, В. Олендарьов, А. Лозовський, Ю. Чугунов, В. Романко та ін.).

Аналіз певних історичних етапів Львівської фортепіанної школи, діяльності її визначних представників міститься у працях Н. Кашкадамової, Т. Старух, К. Колесси, Г. Блажкевич, Л. та Т. Мазепи, О. Катрич, О. Пилатюк, Л. Садової, Т. Мілодан, О. Дітчук та ін.

Методологічна база побудована на сукупності наукових методів, необхідних для розкриття теми роботи. Для цього обрано комплексний системний підхід з акцентом на дискурсивному методі, який розкриває багатоаспектність та неоднозначність даної проблематики. Серед теоретичних методів досліджень застосовано: музикознавчий - для аналізу барокової музики та клавірної творчості Й.С. Баха; гіпотезу та припущення - для осмислення фактичного матеріалу, перевірки отриманих результатів у виконавсько-педагогічному та філософсько-естетичному вимірах; історичний - при вивченні діяльності визначних виконавців барокової музики у зв'язку з суспільно-історичним контекстом та виявленні внутрішніх і зовнішніх зв'язків і закономірностей у формуванні виконавських традицій; системний підхід - для комплексного опрацювання музикознавчої, культурологічної, філософської, соціологічної та довідкової літератури з даної проблематики; аналіз і синтез - для оцінки виконавських стилів та методичних засад піаністів, вияснення зв'язків і відмінностей між ними.

Використано такі методи емпіричного дослідження: спостереження - для систематичного і цілеспрямованого вивчення об'єкту; порівняння - для встановлення подібностей та розбіжностей різноманітних виконавських моделей; інтерв'ю - для виявлення позицій фахівців стосовно проблематики дослідження. Метод моделювання застосовано при характеристиці Львівської фортепіанної школи.

Наукова новизна дослідження. У дисертації вперше розглядається художньо-інтерпретаційний дискурс барокової клавірної музики на прикладі творчості Й.С. Баха в глобалізованому та глокалізованому просторі в проекції на Львівську фортепіанну школу.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період від епохи Бароко до сьогодення.

Практичне значення отриманих результатів зумовлене можливостями широкого використання матеріалів роботи при вивченні курсу історії фортепіанного мистецтва, історії та теорії музичної інтерпретації та маґістерського семінару у вищих музичних навчальних закладах. Результати дослідження можуть також застосовуватись в педагогічній роботі в фортепіанних класах, знадобитись в самостійній роботі піаністів-виконавців.

Апробація результатів дисертаційного дослідження відбувалась в обговореннях на засіданнях кафедри історії музики ЛНМА ім. М.В. Лисенка. Основні теоретичні та методичні положення дисертації були винесені на міжнародні конференції: "Людина і музика" (Львів, 2005), "Феномен школи в музично-виконавському мистецтві" (Київ, 2005); "Музична освіта ХХІ століття" (Львів, 2010); Всеукраїнські конференції: "Молоді музикознавці України" (Київ, 2005, 2006); "Музичне мистецтво: проблеми сучасності" (Київ, 2005), "Музикознавчі студії - 2005" (Львів, 2005), "Музикознавчі студії - 2007" (Львів, 2007), "Духовна культура України: традиції і сучасність" (Київ, 2007); "Історія в особистостях" (Київ, 2008); студентські конференції: "Музика Тисячоліття" (Львів, 2000); "Композитор на зламі тисячоліть: між серйозною і легкою музикою" (Львів, 2008) та міжвузівські науково-практичні конференції: звітна наукова конференція секції культури і мистецтв ЛНУ ім. І. Франка (Львів, 2010).

Публікації. За темою дисертації опубліковано п'ять статей у фахових збірках, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел у кількості 401 позиція та додатків на 30 сторінках. Повний обсяг дисертації становить 236 сторінок (основного тексту - 170 сторінок).

Основний зміст дослідження

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету і завдання роботи, її об'єкт і предмет, охарактеризовано методи дослідження, розкрито наукову новизну дисертації та її практичне значення, подано огляд наукових джерел, відомості щодо апробації результатів роботи.

Розділ І Компендіум бахіанства в глобалізованому просторі має шість підрозділів. У підрозділі 1.1. Художньо-інтерпретаційний дискурс глобалізованого простору розглядається проблема дискурсу в гуманітарних науках, визначається специфіка його застосування в українському музикознавстві, формулюється визначення поняття художньо-інтерпретаційного дискурсу глобалізованого простору. Акцентується, що ця категорія дозволяє сполучити як матеріальні рівні (інструменти, спосіб графічної фіксації, видання нот в різних редакціях, розміщення записів в Інтернеті), так і історичні (суспільно-культурний контекст, вимоги до виконання в час написання твору); історико-соціологічні (зміна модусів буття твору в наступні історичні періоди залежно від еволюції суспільства); суто інтерпретаційні (виникнення множинності виконавських шкіл, в яких встановлюються засади виконання даного стилю і формуються певні виконавські еталони); рецептивні (сприйняття і оцінка музики в певних середовищах, критична оцінка і форми популяризації твору в пресі й інших виданнях); рівні творчого продовження традиції (впливи стилю даного композитора, національної школи на розвиток аналогічних жанрів і процесів становлення інших композиторських шкіл в наступних ґенераціях мистців); естетико-філософські (обґрунтування естетико-філософських засад даного артефакту як в ракурсі його історичної доби, так і в пізніших історико-стильових трансформаціях). За умов глобалізації сучасні технології забезпечили можливість негайного безпосереднього порівняння значної кількості інтерпретаційних варіантів, що дозволило рельєфніше і об'єктивніше співставити спільні та відмінні риси виконавських стилів, виявити обумовленість історичними, суспільними та індивідуальними предиспозиціями.

Цілісний образ артефакту, сприйнятий крізь призму співтворчості композитора ? виконавця ? слухача в час виникнення і подальших видозмін, мислиться крізь призму дискурсивного аналізу. Якщо текст у його матеріальній формі залишається сталою одиницею, то два наступні рівні виступають як мобільні, що реінтерпретуються як матеріально, фіксовано (поява нових редакцій та звукозапису, що зберігає виконавський варіант на відповідних носіях), так і ідеально (формування нових інтерпретаційних концепцій, збагачення компендіуму суджень про даний артефакт, розширення аспектів його рецепції і функцій в суспільстві тощо).

Найбільш переконливим видається дискурсивний аналіз артефактів, що мають широке коло тлумачень, тобто зняття якнайчисленніших верств змісту, представлених різними інтерпретаторами. Ці верстви віддзеркалюють різні історичні періоди, стильові домінанти, національні традиції, суспільні запити та інтереси. Клавірна музика Й.С. Баха, що репрезентує інструментальну спадщину Бароко, виступає доцільним об'єктом для апробації концепції дискурсу музики минулого в гіперінформативному континуумі сучасності, адже творчість Й.С. Баха отримала чи не найбільшу кількість інтерпретаційних тлумачень. По-друге, її виконавські версії не раз давали поштовх до виникнення нових напрямів у цій царині загалом, як наприклад, автентичному (Ванда Ландовська), чи "дистанційному", зосередженому на звукозаписі (Ґлен Ґулд). По-третє, вона інспірувала чи не найбільшу кількість транскрипцій в найширшому стильовому і жанровому аспекті. По-четверте, вона отримала значну кількість редакцій.

У побудові виконавського варіанту будь-якого музичного твору необхідно враховувати декілька сутнісних рівнів, як нп. естетико-стильові домінанти епохи та весь її культурний контекст, в якому постав даний художній твір; функції жанру (жанрів) в дану епоху; психограму композитора та роль даного твору; особливості його письмової фіксації та засади її "розкодування" у процесі виконання; фонічно-виразові характеристики інструментарію, для якого твір призначений та ін. Лише після зведення в єдину цілісність духовно-естетичних, інтелектуальних, матеріальних складових історико-суспільного тезаурусу артефакту, що піддається дискурсивному аналізу, можна простежити і зрозуміти його еволюцію. В запропонованому виконавському дискурсі клавірної творчості Й.С. Баха застосовується принцип вибіркової репрезентації найважливіших рівнів сучасного художнього дискурсу, яка полягає у представленні кількох найбільш яскравих прикладів на кожному із вищезазначених рівнів, що дозволив простежити кореспондування і співвіднесення розмаїтих форм буття та рецепції артефакту в контрастних хронологічних ? національних ? суспільних полях.

У підрозділі 1.2. Музикознавчі дослідження естетико-стильових та інтерпретаційних засад клавірної музики бароко здійснено огляд літератури з проблематики дослідження. Захоплення виконавців бароковою музикою сприяло глибшому вивченню епохи, з'явились ґрунтовні праці з дослідження різних аспектів барокового мистецтва. Важливим джерелом для осягнення давньої музики є тогочасні трактати, в яких містяться вимоги до виконавців. Констатується зміна виконавської рецепції бахівської спадщини у різні часові відтинки під впливом пануючих мистецьких пріоритетів, зміни філософсько-естетичної парадигми, накопиченого інтерпретаційного досвіду, що зумовило виявлення нових граней бахівських клавірних творів.

У підрозділі 1.3. Засади інтерпретації нотного тексту: фіксовані і нефіксовані елементи проаналізовано функцію нотного тексту у барокових творах, окреслено місце виконавця в ньому, розглянуто відношення до нього як барокових музикантів, так і сучасних інтерпретаторів. Відкритість тексту інспірувала креативність виконавця, обізнаного в мистецтві імпровізації, який був співтворцем виконуваної музики. Схематичність і відсутність значної кількості ремарок у нотному тексті бахівських творів згодом стали імпульсом для появи численних редакцій.

У підрозділі 1.4. Проблема вибору інструменту при виконанні клавірних творів Й.С. Баха: історична перспектива наводяться аргументи, якими керувалися визнані інтерпретатори при їх виборі. Наголошується, що тут одночасно існує кілька варіантів: виконання барокової музики на фортепіано (С. Фейнберґ, С. Ріхтер та ін.), на клавесині (В. Ландовська та ін.) чи використання в межах одного концертного виступу обох інструментів (Й. ван Іммерзеллель та ін.).

Фактор інструменту при виконанні клавірних творів Й.С. Баха є значною мірою основоположний для інтерпретатора, хоч на думку деяких виконавців, все ж не найважливіший. Це доводить і той факт, що один і той самий твір з успіхом може виконуватись на різних інструментах.

У підрозділі 1.5. Фортепіанні транскрипції бахівських творів досліджено роль транскрипцій у доробку мистця, визначено основні принципи транскрибування визначних транскрипторів (Ф. Ліста, Ф. Бузоні, М. Реґера, О. Ґедіке, С. Фейнберґа). Фортепіанні транскрипції великою мірою зумовили зростання інтересу до творчості Й.С. Баха. В епоху Романтизму його твори звучали найчастіше у вигляді транскрипцій як на концертній естраді (декотрі взірці вимагали високої технічної підготовки), так і в рамках домашнього музикування. Джерелом фортепіанних транскрипцій найчастіше були органні композиції Й.С. Баха. У транскрипціях романтиків зміни торкались не тільки фактури, але й гармонізації, голосоведення тощо. Протягом ХХ ст. відношення до транскрипцій змінилось.

У підрозділі 1.6. Музика Й.С. Баха у джазових та естрадних транскрипціях наводяться взірці використання бахівських композицій в руслі напрямку "бароко-джаз", висвітлюється діяльність відомих джазменів (Ж. Лусьє, К. Джарpета, Ч. Кореа). Моду "Play ? Bach" під гаслом "Бах грав би це сьогодні так" започаткував Ж. Лусьє. Як свого часу транскрипції становили вагому частину фортепіанного репертуару в академічній музиці та слугували популяризації спадщини Й.С. Баха, так на даному етапі таку функцію виконують джазові, рок- та поп- обробки.

Розділ ІІ Класико - романтична традиція та концепції автентичного виконавства клавірної музики бароко містить чотири підрозділи. Підрозділ 2.1. Класико - романтична традиція виконання клавірних композицій Й.С. Баха. Початок відродження барокової музики в добу Романтизму супроводжувався появою певних труднощів ? чимало навичок виконання старовинної музики були втрачені, змінились інструменти. Рецепція старовинної музики значно трансформувалась, поширеною тенденцією стало її пристосування до естетичних норм салонно-романтичного мистецтва, що подекуди спричиняло у виконанні надмірну чуттєвість. Початок романтичного виконання музики Й.С. Баха відбувався не на основі ґрунтовних досліджень втрачених традицій виконання барокової музики, а шляхом "пересадження" його композиторського доробку в іншу епоху. Тривалий час транскрипції були найбільш розповсюдженою формою буття творів Й.С. Баха. На рубежі XIX ? XX стт. оригінальні бахівські твори почали виконуватись значно частіше, проблема їх інтерпретації досягла особливої гостроти, що було пов'язане з пошуками нового шляху розуміння музики композитора. Перш за все, це стосувалось спроб відмовитись від традицій романтичного піанізму, "звільнити" оригінальний бахівський текст від різноманітних, не притаманних йому "нашарувань".

У підрозділі 2.2. Редагування клавірних творів Й.С. Баха відзначено найбільш характерні риси редакцій К. Черні, Ф. Кроля, Г. фон Бішофа, Ф. Бузоні, Е. Петрі, Б. Муджеліні, Б. Бартока, С. Діденка та ін. Значну роль в сприйнятті творів Й.С. Баха відіграли редактори, частина з яких адаптували "малоінформативний" бахівський текст згідно естетичних ідеалів свого часу з різною мірою власних втручань, інші ж прагнули подати виконавцям якомога точніше вивірений авторський текст. Мета редакторів уртекстів ? запропонувати варіант тексту, залишений композитором, без подальших "вдосконалень". В сучасному виконавстві констатується використання уртексту.

У підрозділі 2.3. Інтерпретатори клавірної музики Й.С. Баха на фортепіано аналізуються основні принципи, якими керувались визначні інтерпретатори - угорці Ф. Ліст, З. Кочіш, О. Шіфф; італієць Ф. Бузоні; росіяни С. Рахманінов, С. Фейнберґ, С. Ріхтер, М. Юдіна, Т. Ніколаєва; канадець Ґ. Ґулд; швейцарець Е. Фішер, польський піаніст П. Андершевський. Вони представляють різні епохи, ґенерації, національності, фортепіанні школи, що позначилось на їх тлумаченні творів німецького композитора. Привертають увагу відмінності образного втілення, фразування, інтонування, темпоритму, артикулювання тощо. Одні піаністи захоплюють інтелектуальним прочитанням бахівських шедеврів (С.Ріхтер), інші апелюють до емоційного начала (С. Фейнберґ); деякі дотримуються традицій свого часу (Е. Фішер), інші руйнують існуючі стереотипи (Ґ. Ґулд).

2.4. Концепції автентичного виконавства. Констатується, що автентичний чи історично орієнтований вид (коли твір тлумачиться в контексті часу його написання) інтерпретації клавірної спадщини Й.С. Баха спостерігався з другої половини ХХ ст., хоч і був започаткований ще на його початку. У ХХ ст. зросла кількість виконавців ? дослідників, інтерпретація яких ґрунтувалась на скрупульозному вивченні естетико-стильових норм епохи, нотографічних та літературних джерел, старовинних інструментів, напівзабутих принципів виконання, які відроджувались з метою відтворення гіпотетично оригінального звучання барокової музики.

Під гаслами "повернення до справжнього Баха" автентичне виконавство заперечило основні постулати класико-романтичного тлумачення музики минулого, нові принципи позначились на виконавстві багатьох інтерпретаторів. Водночас, деякі надмірності автентичного виконавства, присутні на початках (нівелювання emotio, відкидання інтуїтивного в пізнанні музики), згодом коригувались. Взаємодію різних шляхів у осягненні старовинної музики можна окреслити як заперечення - взаємовплив - взаємозбагачення.

На сучасному етапі музичного життя автентичне виконавство - розповсюджена практика, що підтверджують численні фестивалі давньої музики, концерти, конкурси, на яких звучать твори на інструментах відповідної епохи чи їх точних копіях із збереженням тогочасної виконавської практики, проводяться майстер-класи, організовуються ансамблі та оркестри давньої музики, працюють майстри, що спеціалізуються на виготовленні старовинних інструментів, випускаються CD, DVD із записом давньої музики. Виконавці нерідко виступають в костюмах, стилізованих під одяг даної епохи, вибираючи для виступів храми, замки, палаци, музеї. Висвітлено діяльність виконавців автентичної барокової клавірної музики ? В. Ландовської, А. Штаєра, У.Л. Мортенсена, К. Стембріджа, Д. Купера, А. Любімова, У. Ставіцкої, C. Шабалтіної та ін.

У розділі ІІІ Художньо-інтерпретаційний дискурс бахіанства у глокалізованому просторі: виконавські концепції клавірної творчості Й.С. Баха у Львівській фортепіанній школі запропоновано порівняльний аналіз художньо-інтерпретаційного дискурсу глокалізованого та глобалізованого простору. Якщо в характеристиці останнього наголошується на доволі рівномірній взаємодії різних індивідуальних, національних та історико-хронологічних, духовних і матеріальних параметрів виконання твору, тобто він мислиться як свого роду універсальний потенціал, з якого можна вибирати індивідуально для себе чи для регіональної традиції варіанти, то категорія глокалізованого дискурсу відзначається більшою прив'язаністю до потреб свого середовища (культурної спільноти) і може іноді навіть доволі істотно відрізнятись від пріоритетів інших регіонів (спільнот).

Основні критерії глокалізації проектуються на конкретний об'єкт ? інтерпретаційну рецепцію творчості Й.С. Баха у Львівській фортепіанній школі та з точки зору просторово-часових координат:

1. Масштаб локальності ? Львів;

2. Інтенсивність глокальних взаємодій ? вельми активна, враховуючи геополітичне становище міста і краю в історичній перспективі та полінаціональну і полікультурну громаду;

3. Швидкість глокальних реакцій ? у випадку рецепції та поширення творчості Й.С. Баха неоднорідна. З одного боку, у Львові протягом декількох років перебував відомий німецький композитор і теоретик, учень Й.С. Баха Йоганн Філіп Кірнберґер (1721-1783), тож логічно припустити, що твори свого вчителя він виконував у Львові, причому ще за життя останнього. З іншого ж боку, наступні періоди принесли інші духовні пріоритети, насамперед, віденських класиків, а протягом ХІХ ст. ? романтиків, в першу чергу Ф. Шопена, особливо в зв'язку з діяльністю його учня К. Мікулі. Більш систематично і активно клавірні твори Й.С. Баха виконувались в радянські часи, в зв'язку з уніфікацією концертних програм на території всього СРСР і можливістю познайомитись з інтерпретацією провідних російських виконавців Й.С. Баха ? Т. Ніколаєвої, С. Ріхтера, С. Фейнберґа та ін., навчанням низки вихованців Львівської консерваторії в Москві та Ленінґраді. В останні роки інтенсивність виконань клавірної творчості Й.С. Баха зазнала корекції в зв'язку із зміною структури концертного життя і музичної рецепції: регулярних гастрольних виступів академічних музикантів стало менше, натомість розширилась амплітуда виконань клавірної музики Й.С. Баха тощо.

4. Переважний вплив глобальних процесів на окремі локальності. Глобальні процеси, зокрема в поширенні певних моделей інтерпретації, сприймались у Львові завжди доволі специфічно, з урахуванням власних історично сформованих мистецьких пріоритетів та смаків. В зв'язку з тим, інтерпретаційні версії клавірної музики Й.С. Баха в історичній перспективі здебільшого пов'язувались з його романтичною візією.

З точки зору організаційних критеріїв розглянуто:

1. Зростання інтересу до клавірної творчості Й.С. Баха в другій половині ХІХ ? ХХ ст., в зв'язку зі становленням піаністичної школи та наявності видатних персон ? піаністів-педагогів.

2. Інституалізацію глобальних і локальних структур та організаційні форми взаємодії між ними ? враховано тривалий період переваги аматорських колективів та салонних видів музикування, поступове становлення професіоналізму, яке сприяло поширенню музичних стилів, форм і жанрів, раніше менше доступних для виконання та рецепції через об'єктивні причини (відсутність інструментарію та фахівців належного рівня). Зростання професійного рівня піаністів в краї, що відбулось в другій половині ХІХ ? на початку ХХ ст., відповідним чином сприяло і поширенню клавірної творчості Й.С. Баха та утворенню локальної традиції її виконання.

3. Домінуючі види взаємодій між глобальним і локальним. Очевидно, подібні взаємодії теж постійно еволюціонують і не залишаються незмінними впродовж багатьох десятиріч. Проте, виходячи на сучасний, постмодерний етап глокалізації культурно-духовних процесів та згортаючи їх на інтерпретаційний дискурс Й.С. Баха в конкретному регіоні, зазначаємо, що домінуючими видами взаємодій між глобальним і локальним стає тут:

а) активніша апперцепція визнаних світових моделей інтерпретації;

б) перевага дидактичного модусу інтерпретації в колі місцевих виконавців внаслідок особливої ролі "школи" в розвитку регіонального піанізму.

Така система критеріїв, що творять глокалізований дискурс певного мистецького феномену, дозволяє об'єктивніше оцінити місце, яке займає локальна традиція та історико-культурний контекст певного регіону, зумовлює специфіку сприйняття художнього стилю епохи чи інтерпретаційне переосмислення індивідуального стилю композитора. Художньо-інтерпретаційний дискурс глокалізованого простору дозволяє не просто виявити сутнісні риси регіональної специфіки у виконавській традиції, пов'язаній з тим чи іншим стилем епохи чи індивідуальним стилем композитора, але й розкриває приховані механізми взаємодії універсальних, загальноприйнятих та навіть стандартизованих художніх моделей (особливо, коли йдеться про умисне наслідування, копіювання манери виконавця, що користується світовим авторитетом) і специфічних, сформованих у певному локальному середовищі та позначеному рисами його неповторної традиції, котра встановлювалась протягом тривалого історичного періоду, у розмаїтих полікультурних перехрещеннях та взаємовпливах.

Якщо глобалізований дискурс дозволяє визначити весь масштаб існуючих інтерпретаційних версій певного артефакту та включає в себе ті важелі, що діють практично на всіх рівнях і у всіх середовищах, котрі мають дотичність до даного артефакту (як знання про умови написання творів, естетику доби того часу, коли жив і творив композитор, редакції, специфіку інструментів, на яких вони виконувались тощо), то глокалізований дискурс намагається пояснити, яким чином ці загальні дефініції трансформуються в конкретному соціокультурному середовищі, позначеному власними локальними традиціями, системою цінностей і духовних потреб.

В цьому руслі звернено увагу на виконавську рецепцію творів Й.С. Баха у Львівській фортепіанній школі й визначення їх місця у виконавському та педагогічному репертуарі найяскравіших представників львівської піаністики минулого (В. Курц, Є. Лялевич, Л. Мюнцер, В. Божейко, В. Барвінський, О. Ейдельман, О. Криштальський) та сьогодення (М. Крих-Угляр, Л. Крих, М. Крушельницька, Н. Кашкадамова, Т. Старух, І. Немира, Й. Ермінь, О. Козаренко, О. Рапіта, Е. Чуприк, М. Драган, О. Жук, П. Довгань).

Львівську фортепіанну школу характеризують тяглість виконавських традицій, високий фаховий рівень знань її представників, кожен з яких володіє індивідуальним виконавським почерком. Це проявляється як в педагогічних принципах, так і в концертній інтерпретації доробку Й.С. Баха. Спільною рисою представників львівської піаністики у виконанні клавірних творів Й.С. Баха є намагання якнайповніше прочитати авторський текст. Однак позаяк кожен володіє неповторною виконавською манерою, темпераментом та іміджем, інтерпретація бахівських творів у деяких піаністів набуває оригінальних виконавських рис.

Дослідження виконавської рецепції творів Й.С. Баха у Львівській фортепіанній школі проводилось у двох напрямках. По-перше, були розглянуті різноманітні інтерпретаційні підходи концертуючих піаністів, які в основному базувались на аналізі звукозаписів, інтерв'ю, рецензій, спогадів. По-друге, вивчалась еволюція педагогічних принципів провідних викладачів ? фундаторів Львівської фортепіанної школи та педагогів, які формують її останні десятиріччя. Дослідження цієї проблематики передбачало застосування методу інтерв'ю із знаними виконавцями та провідними педагогами кафедри спеціального фортепіано ЛНМА ім. М. Лисенка, проведеного у 2010-2011 рр. Його результати засвідчили, що у питанні інтерпретації клавірних творів Й.С. Баха не існує єдиного вектору, проблема їх виконання є доволі дискусійною через приналежність викладачів до різних ґенерацій, дотримання відмінних традицій та розбіжне ставлення до тенденцій сучасного виконавства. Значною мірою це залежить як від індивідуального сприйняття, так і від сповідування більш консервативних чи більш прогресивних поглядів.

Висновки

Домінування ретроспективності в сучасному музичному континуумі є беззаперечним явищем. В оцінці музики минулого відбулись кардинальні зміни, в площині "старовинне - сучасне" пропорції змінились. Цьому сприяла ціла низка факторів, в тому числі, кон'юнктура арт-ринку, адже твори, створені у минулих епохах, складають значну частину концертного репертуару, для них відведена левова доля аудіо-відео ринку.

В умовах сьогодення під впливом глобалізаційних процесів, через значну міграцію педагогів та виконавців відбувається певна уніфікація шкіл, трансформація регіональних мистецьких осередків. "Стирання кордонів" не є новим явищем для формування фортепіанних шкіл, воно неминуче для сучасного глобалізованого суспільства і вносить у цей процес свої корективи. У сучасній моделі освіти вже давно, окрім навчання в одному або декількох навчальних закладах, існує практика участі (активної чи пасивної) у різноманітних "майстер класах" або спеціальних "виконавських курсах", які найчастіше проводять маститі виконавці та педагоги. Такий близький контакт з представниками різних фортепіанних шкіл позначається на формуванні ментальності виконавців.

В зв'язку з цим, дано дефініцію художньо-інтерпретаційного дискурсу глобалізованого та глокалізованого простору. Художньо-інтерпретаційний дискурс глобалізованого простору ? це максимальна сукупність інтерпретаційних версій художнього (зокрема музичного) твору, що відзначається взаємодією різних індивідуальних, національних та історико-хронологічних, духовних і матеріальних параметрів виконання твору, як живих, так і фіксованих на звуконосіях, його транскрипцій із застосуванням сучасних джерел звуковидобування і звуковідтворення, а також різноманітних форм перенесення в площину ужиткового мистецтва (Unterhaltungsmusik).

Художньо-інтерпретаційний дискурс глокалізованого простору ? це сукупність інтерпретаційних версій художнього (зокрема музичного) твору, що відзначається ієрархією пріоритетів, сформованою певним локальним середовищем, вибірковістю як самих жанрів (чи конкретних творів) того чи іншого композитора або стилю, так і моделей виконання даного твору, специфікою їх суспільної репрезентації, суголосною духовним потребам і цінностям, відкристалізованим в процесі історичного розвитку даної спільноти.

Констатується, що раніше клавірні композиції Й.С. Баха не належали до пріоритетних у концертному репертуарі львівських піаністів, натомість займали і займають чільне місце у навчальному процесі, як важлива складова педагогічного репертуару. Для них була характерна більш "закрита" форма виконання, на великій концертній естраді твори Й.С. Баха можна було почути нечасто. З часом вони почали звучати частіше, що зумовлювалось як особистою ініціативою виконавців, так і проведенням різноманітних фестивалів.

Свідченням глокалізаційних процесів виступає романтичне трактування клавірної музики Й.С. Баха багатьма львівськими піаністами. Така інтерпретація творів німецького композитора має глибокі традиції. На сучасному етапі констатуються значні зміни виконавської рецепції, що в першу чергу, пов'язане з глобалізаційними процесами. Стирання інформаційних кордонів спричинило вільний доступ до недосяжних раніше мистецьких вартостей, дало можливість творчих контактів та студій за кордоном.

В музичному просторі сьогодення спостерігається виконавський плюралізм, який характеризується відсутністю єдиного провідного вектору та можливістю для одночасного існування декількох, часом кардинально відмінних поглядів, де визначальним є не стільки протиставлення різноманітних підходів у тлумаченні старовинної музики, скільки їх толерантне співіснування, ціль якого ? не скільки змагання, як взаємозбагачення. Саме так формується щораз цікавіший, багатший та різнобарвніший музичний світ.

У Додатку наведено інтерв'ю, проведене у 2010-2011 рр. та дискографія виконань творів Й.С. Баха львівськими піаністами.

Список публікацій за темою дисертації

Соланський С. Музичне виконавство та звукозапис: різні погляди на проблему співіснувань даних явищ / С. Соланський // Наукові збірки ЛДМА ім. М.В. Лисенка: Музикознавчі студії. - Львів, 2004. - Вип. 9. - С. 123-129.

Соланський С. "Король барокової музики ? виконавець" (до проблеми розуміння нотного тексту в епоху Бароко) / С. Соланський // Наукові збірки ЛНМА ім. М.В. Лисенка: Музикознавчі студії. - Львів: СПОЛОМ, 2008. - Вип. 18. ? С. 98-105.

Соланський С. До проблеми вибору інструменту при виконанні клавірних творів Й.С. Баха / С. Соланський // Науковий вісник Одеської державної музичної академії ім. А.В. Нежданової: Музичне мистецтво і культура. - Одеса: Друкарський дім, 2010. - Вип. 12. - С. 367-378.

Соланський С. Виконавська рецепція клавірних творів Й.С. Баха у Львівській фортепіанній школі / С. Соланський // Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету: Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. - Вип. 16. - Рівне: РДГУ, 2010. - Т. 1. - С. 130-134.

Соланський С. До проблеми редагування клавірних творів Й.С. Баха / С. Соланський // Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету: Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. -- Вип. 16. - Рівне: РДГУ, 2010. - Т. 2. - С. 113-117.

Размещено на Allbest.ru