"Картина світу" в системі категорій аналізу музики (на прикладах української музичної культури)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МИСТЕЦТВ ІМ. І.П. КОТЛЯРЕВСЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства

Спеціальність 17.00.03 - Музичне мистецтво

«КАРТИНА СВІТУ» В СИСТЕМІ КАТЕГОРІЙ АНАЛІЗУ МУЗИКИ (НА ПРИКЛАДАХ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ)

РОМАНЮК ІРИНА АНАТОЛІЇВНА

Харків - 2009

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Стан вітчизняного музикознавства на межі ІІ- ІІІ тисячоліть є доволі симптоматичним із точки зору проблемного кола досліджень, присвячених взаємодії історії музичної культури та відроджуваного інтересу до здобутків національної української культури загалом і самобутності національного самовиявлення зокрема. Йдеться не стільки про сформовані в філософії та культурології ментально-засадничі ідеї та концепції, а радше про важливість урахування музичною наукою специфіки національного мислення та досвіду національної самосвідомості культури, втілених у музиці та виконавстві (що становить спеціальне поле дослідження галузі музичної україністики). Почасти актуалізація системного вивчення національної культури викликана з необхідності глибинного переосмислення її духовних цінностей у наш час.

Тенденції розвитку пріоритетів сучасної гуманітарної сфери призводять до збагачення методології вітчизняного музикознавства посередництвом обміну наукового досвіду суміжних дисциплін (філософії, етнології, мовознавства, музичної україністики та культурології), завдяки чому музична наука перетворюється на «філософію музики» (О. Козаренко). Тяжіння до наукового синтезу сприяє, з одного боку, узагальненню фундаментальних історико-теоретичних досліджень певної локальної сфери, а з іншого - уможливлює витворення загальної картини розвитку національної культури в динаміці її магістральних напрямів.

У час розбудови національної культури України та відроджуваного інтересу до мистецьких надбань, повернутих із небуття, спроба моделювання багатоскладовості та різновимірності її часопростору видається перспективною.

Запропоноване дисертаційне дослідження присвячено вивченню української музичної культури, спираючись на розробку категорії «картина світу». Вбачається, що вона має потужний науковий потенціал і може слугувати когнітивним інструментом для виявлення національного «антропокосмосу» (термін І. Ляшенка) при дослідженні взаємодії фольклорно-автентичної та академічної сфер музичної культури.

Враховуючи не лише особистісний вимір музичної творчості (репрезентований у музичному творі), але й соборний (де діють артефакти етнічної традиції і живиться генетична пам'ять національної культури), можна виявити закон їх взаємообумовленості на підставі моделювання картини світу національної музичної культури як цілісності.

Отже, актуальність теми пропонованого дослідження полягає:

у здатності категорії «картина світу» до узагальнення найвищих рівнів смислоутворення в музиці (композиторський стиль, хорова традиція, національний стиль, музична культура, духовна традиція);

в урахуванні єдності та спадкоємності двох систем історичного буття національної музичної культури: народної (фольклор) та академічної (професійної);

в обґрунтуванні концепції української картини світу.

Затребуваність картини світу вбачається, по-перше, в узагальненні філософського та мистецтвознавчого досвіду з подальшою специфізацією у сфері музичної творчості; по-друге, - у перспективі оцінки знакових явищ ХХ ст. з позиції формування національної самосвідомості культури.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано на кафедрі інтерпретології та аналізу музики згідно плану науково-дослідницької роботи Харківського державного університету мистецтв ім. І.П. Котляревського. Її зміст відповідає комплексній темі «Шляхи розвитку сучасної інтерпретології» перспективного тематичного плану на 2004-2008 рр. (протокол засідання Вченої ради ХДУМ ім. І. П. Котляревського № 3 від 4.11.2004 р.). Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради ХДУМ ім. І. П. Котляревського (протокол № 5 від 01.12.2005 р.).

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні категорії «картина світу» як парадигми наукового пізнання, скерованої на виявлення специфіки явищ національної музичної культури.

Поставлена мета потребує вирішення кола наукових завдань:

узагальнити досвід тлумачення поняття «картина світу» на основі термінологічного підходу (у філософському, мовознавчому, культурологічному та музикознавчому дискурсах);

окреслити зміст «картини світу» через моделювання категоріального апарату теоретичного та історичного музикознавства;

визначити основні структурно-семантичні рівні української картини світу, що відображають її ціннісні орієнтири у загальному контексті музичної культури (як традиційного, так і академічного напрямків);

увиразнити ціннісну семантику національної української картини світу на новітньому етапі композиторської творчості (кінець ХХ - початок ХХІ ст.);

створити методику аналізу національної української картини світу та апробувати її на визначальних прикладах музичної культури.

Об'єктом дослідження є наукова сфера - музикознавство як парадигмальна система, як спосіб пізнання історично усталених форм самосвідомості музичної культури. Відповідно предметом дослідження є ціннісна семантика української картини світу, яка виявляє національну ментальність в єдності традиційної та академічної сфер музикування.

Методи дослідження. У дисертаційному дослідженні застосовані наукові методи та підходи, зумовлені когнітивним змістом базової категорії «картина світу» задля системного моделювання історико-культурних процесів та явищ. У роботі задіяно міждисциплінарний підхід, пов'язаний із комплексним використанням загальнонаукових та спеціальних методів: насамперед, історико-стильового, структурно-функціонального, музично-семіотичного, жанрового.

Так, термінологічний аналіз поняття «картина світу» представлено дослідженнями з філософії (Л. Вітґенштейн, М. Хайдеґґер), мовознавства (Л. Вайсґербер, В. фон Гумбольдт, Р. Кісь) та культурології (Р. Редфілд, К. Ґіртц в американській антропологічній традиції; А. Агафонов, А. Гуревич, С. Лур'є, Ю. Чернявська - російська традиція).

Запропоновані в дисертаційному дослідженні наукові положення аргументовані на підставі трьох дискурсів (філософський, культурологічний, музикознавчий). Філософський дискурс ключових положень дисертації обумовлено висвітленням ментальних засад національної самосвідомості культури (праці Г. Сковороди, П. Юркевича, Д. Чижевського; М. Іваньо, М. Лука, Л. Шкляра, В. Горського).

Культурологічний дискурс пов'язано із загальними питаннями культурології та етнології (Ґ.Ґачев, А. Гуревич, Г. Лозко, С. Лур'є, Ю. Чернявська, К. Черемський), які слід враховувати з огляду на їх засадничу роль у подальших музикознавчих проекціях.

Музикознавчий дискурс представлено працями, присвяченими:

· проблемам історії та теорії культури (Б. Асаф'єв, В. Бобровський, Н. Герасимова-Персидська, Л. Дьячкова, Л. Кияновська, О. Бенч, М. Ржевська, О. Рощенко, О. Немкович);

· теорії національного стилю (Н. Горюхіна, С. Тишко, С. Шип), розробці концепції національного образу світу (І. Золотовицька, Ю. Чекан, В. Артеменко), національної музичної мови (О. Козаренко) та національної ідеї (О. Овсяннікова-Трель);

· дослідженню категорії «картина світу» (М. Бонфельд, Н. Герасимова-Персидська, І. Барсова, В. Медушевський, І. Сніткова, Г. Рибінцева);

· загальним та специфізованим (локальним) питанням етномузикології (Ф. Колесса, К. Квітка, С. Грица, М. Хай, О. Богданова);

· онтологічній концепції музики (Л. Зайцева).

Для обґрунтування музикознавчої інтерпретації картини світу (зокрема в контексті пропонованого дисертаційного дослідження - національної української) пріоритетним виявився системний підхід.

Матеріал для апробації гіпотези дослідження скеровано відбором найбільш репрезентативних феноменів як традиційної, так і академічної сфер музичної культури України. Відображенням традиційної музичної культури постає феномен кобзарсько-лірницької традиції. При всьому багатстві виявів жанрово-стильового контексту вітчизняної академічної музики, матеріал дослідження обмежено прикладами хорової творчості (як жанрової домінанти національної української картини світу), наділеної «генетичним кодом» музичного мислення. Саме традиція хорового співу є репрезентантом національної ментальності протягом багатьох століть (від автентичного гуртового співу до вершинних зразків композиторської творчості - в акапельному та симфонічно-хоровому різновидах).

Наукова новизна одержаних результатів. Теоретично обґрунтовано когнітивний потенціал «картини світу» в системі смислоутворюючих категорій аналізу музики.

Вперше у вітчизняному музикознавстві запропоновано концепцію, зміст якої полягає:

у філософсько-онтологічному обґрунтуванні категорії «картина світу» як парадигми пізнання музичної творчості (ширше - культури);

у моделюванні національної української картини світу через поєднання традиційної та академічної сфер у загальний предмет дослідження, що засвідчує ментальну цілісність української музичної культури;

у дослідженні окремих маловивчених зразків хорової традиції вітчизняної професійної музичної творчості ХХ - початку ХХІ ст.;

у визначенні ціннісної семантики національної української картини світу (музичного твору або явища національної культури);

в апробації методики аналізу картини світу (на прикладах національної української музичної культури).

Практичне значення результатів дослідження визначається можливістю методологічного зближення та взаємодії культурологічно-музикознавчих дисциплін за рахунок упровадження музичної україністики, етнології та філософсько-онтологічної антропології в практику вузівської освіти музичного профілю III-IV рівнів акредитації. Основні положення дисертації слугують підґрунтям для розробки навчальних програм та збагачення методології спецкурсів для бакалаврів: «Музичний фольклор», «Історія української музичної культури», «Аналіз музичних творів», «Основи наукових досліджень», а також новітніх курсів для магістрів музичних вищих навчальних закладів культури та мистецтв «Методологія історичного та теоретичного музикознавства», «Методологічні аспекти музичного та театрального мистецтва», «Методологія наукових досліджень».

Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження було оприлюднено автором у доповідях на Міжнародних, Всеукраїнських та міжвузівських конференціях: «Музичне і театральне мистецтво України у дослідженнях молодих мистецтвознавців» (Харків, 2003, 2004, 2005); «Соціокультурні комунікації в інформаційному суспільстві» (Харків, 2003); «Кобзарство в контексті становлення української професійної музичної культури» (Київ, 2005), «О.Кошиць і час» (Київ, 2005), «Логос історії музики» (Київ, 2007), «Актуальні проблеми музичного і театрального мистецтва» (Харків, 2008, 2009), «Українське кобзарство - історія, сучасність та перспективи» (Ялта, 2009).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових праць: із них 4 статті - у наукових спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України, та тези 4 конференцій.

Структура дисертації. Робота складається із Вступу, трьох Розділів, Висновків, трьох Додатків та Списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 205 сторінок; основний зміст викладено на 168 сторінках, список використаних джерел налічує 210 позицій (20 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

картина світ музикознавство кобзарський

У Вступі обґрунтовується проблемне коло питань, щодо розробки концепції дисертації. Визначаються актуальність, мета та наукові завдання дослідження; формулюються об'єкт, предмет, методи дослідження. Висвітлені матеріал, наукова новизна, практичне значення та структура дисертації.

Розділ 1 «Філософсько-культурологічний зміст категорії „картина світу” та її музикознавчі проекції» присвячено узагальненню досвіду тлумачення базової категорії в різних наукових дискурсах. Охарактеризовано функціонування картини світи як поняття різних галузей гуманітаристики (філософія, мовознавство, культурологія).

Розкрито ступінь задіяності «картини світу» в музикознавстві на підставі систематизації похідних від базової категорії та супряжених із нею (національний стиль, національний образ світу, національна музична мова).

Окремо опрацьовано наукові розвідки, позначені впровадженням категорії «картина світу» в конкретний музичний контекст (наприклад, «картина світу В. Моцарта», за М. Бонфельдом, «середньовічна картина світу», за Г. Рибінцевою тощо).

У підрозділі 1.1. «Ґенеза, визначення, функціонування категорії „картина світу” у різних галузях наукового пізнання» розглянуто віхи наукового осмислення базової категорії в філософському, мовознавчому та культурологічному дискурсах.

Досвід наукової розробки категорії «картина світу» належить царині філософії. Так, у концепціях Л. Вітґенштейна та М. Хайдеґґера визначено когнітивні ознаки філософського тлумачення «картини світу» як такої побудови, що передбачає певний ступінь об'єктивації через осмислення. Тобто картина світу - це не картина, що зображує світ, а світ, усвідомлений як картина. Вирішальним у встановленні сущого як буття сущого є факт його представленості у свідомості людини.

Аналіз мовознавчого дискурсу (В. фон Гумбольдт, Л. Вайсґербер, Р. Кісь) призвів до наступних узагальнень. Між реальною дійсністю і мовою постає людина. Людина, сприймаючи світ, усвідомлює його і вибудовує певну систему уявлень. Через такий механізм пізнавального процесу, як «свідомість - мислення - осмислення» (за допомогою мови), заповнюється дистанція між реальним світом та його творчим перетворенням - картиною світу.

Враховуючи те, що картина світу не є механічним відображенням реальної дійсності (а постає як умовна модель пізнання, втілена через мову), визначено, що необхідною умовою виформування картини світу є наявність певної знакової системи, здатної втілити і відтворити результат усвідомлення людиною оточуючої дійсності:

свідомість > усвідомлення > знакова система > картина світу.

Картина світу завжди є продуктом творчості і тому здатна увиразнити мистецькі здобутки як окремого митця, так і спільноти (наприклад, етнічної). На цій підставі окреслено досвід її тлумачення в наукових джерелах культурологічного спрямування (концепції Р. Редфілда, К. Гіртца; А. Агафонова, А. Гуревича, Ю. Чернявської).

Дослідження категорії «картина світу» в різних дискурсах засвідчило його загальновживаність та досить активне функціонування попри відсутність однозначного усталеного тлумачення.

У підрозділі 1.2. «Аналіз понять, супряжених або похідних від базової категорії „картина світу”: контекст музичної культури» викладено аналіз музикознавчих досліджень, які містять певні аналогії щодо «картини світу» (без безпосереднього апелювання до цієї категорії). Йдеться про розробки в сфері музичної науки понять, дотичних до національної картини світу за своїм смислом і значеннями.

Розглянуто авторські концепції національного стилю (Н. Горюхіна, С. Тишко, С. Шип); національного образу світу (І. Золотовицька, Ю. Чекан, В. Артеменко); національної музичної мови (О. Козаренко), національної ідеї (О. Овсяннікова-Трель). На їх підставі, по-перше, актуалізуються нові спроби узагальнення музикознавчого досвіду вивчення базової категорії; по-друге, стає можливим упровадження нових підходів до обґрунтування змістовних та структурних складових національної картини світу.

У підрозділі 1.3. «Досвід інтерпретації „картини світу” у музикознавстві» висвітлено впровадження базової категорії у сферу музичної науки. Ідеї, започатковані І. Барсовою та В. Медушевським у 80-х рр. ХХ ст., розвинені Н. Герасимовою-Персидською, М. Бонфельдом, І. Снітковою та Г. Рибінцевою у сукупності складають її специфізований музикознавчий контекст.

Узагальнено зміст категорії «картина світу», який містить наступні засадничі критерії.

Вирішальна роль свідомості при формуванні картини світу.

Пізнання як глибинна функція мистецтва у його співвіднесеності до об'єктивної реальності.

Спрямованість когнітивного процесу як певного алгоритму:

Картина світу є когнітивним методом, який передбачає певний ступінь об'єктивації через осмислення (дистанціювання між людиною і світом, що призводить до переконструювання дійсності).

Картина світу є зосередженням філософсько-етичних, естетичних та художніх закономірностей.

Цілісність та системність як атрибутивні властивості картини світу.

Картина світу передбачає семіотичність улаштування та потребує певної знакової системи, здатної відобразити усвідомлення людиною оточуючої дійсності.

Картина світу увиразнює ціннісні пріоритети культури.

Картина світу передбачає інтерпретацію культури (як результат унікального творчого пере-осмислення об'єктивної реальності).

Отже, картина світу набуває значення дослідницького методу, постає як наукова модель пізнання, що наділена системоутворюючою функцією. У такому значенні картина світу здатна генерувати усі прояви національного мислення (не лише на рівні твору, але й культури в цілому).

Розділ 2 «Національна українська картина світу» є проекцію картини світу як наукової моделі пізнання на контексти української музичної культури.

У підрозділі 2.1. «Картина світу як парадигма музикознавчого аналізу» запропоновано визначення картини світу через систему когнітивних структур (на рівні окремого явища музичної культури) та через взаємообумовленість категорій «внутрішнє - зовнішнє» (на рівні наукового моделювання).

Під когнітивними структурами слід розуміти складові цілісної організації музичного смислу. Доцільно розподілити когнітивні структури на внутрішні, в яких закладено музичний смисл, і зовнішні, спрямовані на комунікацію (мова).

Наприклад, картина світу певного музичного твору є системою когнітивних звукообразних структур, спрямованих на розуміння ціннісної семантики досліджуваного об'єкту музичної культури.

Картина світу - це спосіб наукового моделювання об'єктів музичної культури, завдяки якому взаємообумовленість зовнішньої комунікації (мови / логосу) внутрішнім змістом досліджуваного об'єкту спричиняє механізм його розуміння через усвідомлення ціннісної семантики (за критеріями спадкоємності, духовності, часопростору).

Картина світу цілісної музичної культури постає як увиразнення глибинних структур національної ментальності, які втілено в мовній картині світу. У такому тлумаченні картина світу набуває значення парадигми музичної науки, яка визначена трьома, засадничими для аналізу ціннісної семантики національної української картини світу, рівнями: 1) філософсько-онтологічним; 2) художньо-методологічним; 3) музично-структурним.

У подальшому запропонована методологія представлена на ґрунті національної української культури.

Підрозділ 2.2. «Філософсько-онтологічний рівень. (Любомудріє Київської Русі. Філософська система Г. Сковороди, історична місія П. Юркевича. Відродження національної духовної традиції у другій половині ХХ ст.)» присвячено огляду філософсько-культурологічних передумов формування національної музичної культури.

Історія українського етносу генетично пов'язана з розвитком філософії, яка слугувала потужним чинником самосвідомості культури, увиразнюючи дух нації. Осмислення історичної динаміки музичної національної культури, її глибинних структур (історична пам'ять, світогляд, мова тощо) дозволяє визначити вплив філософії. Результати філософського осмислення дійсності втілюються в мистецьких здобутках, що віддзеркалюють світоглядні позиції певної етнічної спільноти.

Історико-філософський екскурс дозволив виявити концепти національної філософії, які увиразнюють українську картину світу.

1. Сталою ознакою національної філософії є поняття «любомудріє» з його активним смисложиттєвим характером. На всіх етапах розвитку української філософії чітко визначено пріоритет живого особистісного досвіду у пошуках Істини.

2. Кордоцентризм як наскрізна тема української філософії є втіленням емоціонально-інтелектуальної та вольової сутності особистості. Звідси - єдність емоційно-образного та логіко-дискурсивного сприйняття світу.

3. Етичним виміром української філософії є її духовність, яка у всі часи розвитку української культури стояла на сторожі збереження її національної самоідентифікаціі.

У підрозділі 2.3. «Художньо-методологічний рівень. (Ментальні ознаки та національні архетипи культури. Національний характер. Самосвідомість)» розглянуто загальну термінологію галузі етнопсихології, пов'язану з розкриттям світоглядних ознак і головних психічних особливостей окремого етносу. Дослідження першооснов буття етносу сприяє вияву глибинних ознак та складових української картини світу (ментальність, етнічна самосвідомість, національний характер) із метою визначення їхньої ієрархії та взаємообумовленості.

Особливості природної даності, специфіка ментальності та національного характеру українського етносу у своєму комплексному поєднанні вибудовують багатошарову ієрархію, увінчану рівнем самосвідомості та духовності (екос-етнос-етос). Такий етнопсихологічний феномен вирізняється серед інших, засвідчуючи свою самобутність.

Підрозділ 2.4. «Музично-структурний рівень як увиразнення музичного логосу» присвячено розгляду мовної картини світу, спираючись на теорію національної музичної мови (за О. Козаренком).

Система принципів музичного мислення формує музичний логос, який є виявом мовної картини картини світу. Його роль як фактора національної означеності на рівні мовної картини світу підкреслено в аналітичних нарисах, присвячених дослідженню творів національної культури як репрезентантів національної української картини світу (підрозділи 3.2. - 3.4.).

У підрозділі 2.5. «Кобзарсько-лірницька традиція як повнота вияву етнічної картини світу» пропонується розробка структурно-семіотичної моделі національної української картини світу (на прикладі кобзарсько-лірницької традиції). Науковий досвід вітчизняної етномузикології щодо її вивчення (Ф. Колесса, К. Квітка, С. Грица, М. Хай, О. Богданова) став підґрунтям для подальших узагальнень.

Кобзарсько-лірницька традиція як цілісна система життєвих, художньо-естетичних та світоглядних настанов, що не обмежувалась грою на відповідних інструментах, розвивалась на засадах комплексу особливих символічних ознак, таких як: фізична «інакшість» (незрячість), спосіб життя, суспільна місія та філософсько-релігійне світовідчуття їх носіїв. Виокремлення від інших музик в локалізовану цілісність було зумовлене наявністю в сліпецькій традиції духовно-творчої місії - християнського проповідництва безпосередньо в побуті. Тож кобзарсько-лірницька традиція, заснована на духовних засадах українського етносу, є паралітургічною творчістю (О. Богданова), а її носії - народними парарелігійними співцями (К. Черемський).

Кобзарсько-лірницька життєтворчість є втіленням повноти етнічної картини світу, відображаючи ментальну структуру національної самосвідомості культури. Визначено першорядність етичної функції кобзарсько-лірницької традиції (суголосної національній українській ментальності), яка постає передусім як феномен духовної традиції національної культури.

У Розділі 3 «Ціннісна семантика національної української картини світу: фрагменти історичного процесу» на прикладах маловивчених зразків композиторської творчості ХХ - початку ХХІ ст. показано системність запропонованої моделі картини світу (у взаємообумовленості музичного логосу з художньо-методологічним та філософсько-онтологічним рівнями), завдяки чому виявляється ціннісна семантика досліджуваних творів.

Згідно концепції В. Маринчака, ціннісна семантика є культурно зумовленою. Виявляючи цілісність і спадкоємність певної культурної традиції, вбачається необхідним дослідження культури як тексту.

Підрозділ 3.1. «Хорова традиція в просторі національної музичної культури» містить огляд розгортання тенденцій, що репрезентують національну українську картину світу в хоровій музиці (історико-генетичний аспект). Саме хорова культура є провідною з-поміж інших музично-виконавських сфер як основа національної музичної культури (за О. Бенч). Розглянуто загальні стильові засади хорового концерту як найбільш репрезентативного жанру вітчизняної хорової традиції, як вияву глибинних ознак національної ментальності.

У підрозділі 3.2. «Соціокультурні тенденції першої третини ХХ ст. О.Кошиць. Псальма «Олексій, Божий чоловік» розглядається період першої третини ХХ ст. - визначальний і протирічливий в історичному поступі української музичної культури, враховуючи закладену у ньому «підміну цінностей» (термін М. Блюменкранца) від національного до ідеологізованого інтернаціонального.

Охарактеризовано творчу постать О. Кошиця - представника плеяди композиторів «нової школи», які плекали національну самосвідомість як підґрунтя ціннісної семантики власної творчості. Визначальним покажчиком спадкоємності у творчості О. Кошиця постає релігійно-духовний чинник.

На підставі здійсненого драматургічного аналізу псальми О. Кошиця «Олексій, Божий чоловік» визначено його жанрову своєрідність. Псальма в композиторському опрацюванні О. Кошиця цікава перш за все скерованістю на релігійну семантику і слугує «містком» для історичної ретроспекції: від вивчення «давнини» до тодішньої сучасності (за Ґ. Ґачевим).

Підрозділ 3.3. «Остання третина ХХ ст. Відродження духовної традиції» присвячений вияву спадкоємності, яка, перервавшись у 20-30-х рр. ХХ ст. через ослаблення доцентрових тенденцій формування в музичній творчості національної картини світу, почала відроджуватись наприкінці ХХ ст. Зазначені позиції слугують методологічним підґрунтям наступних пунктів, що містять аналітичні нариси показових (із точки зору національної української картини світу) творів.

Пункт 3.3.1. «І. Карабиць. Концерт для хору, солістів та симфонічного оркестру „Сад божественних пісней”. Погляд на історичній відстані» присвячено знаковому твору, який містить найбільш характерні ознаки і визначає особливість «інтелектуального дисидентства» 1970-х рр. (О. Козаренко).

Художня концепція хорового концерту «Сад божественних пісней» І. Карабиця наслідує етос поетики творів Г. Сковороди. Здійснений аналіз семантичних одиниць музичного тексту розкриває музичний логос твору в аспекті національної української картини світу, що свідчить про вражаючу музичну інтуїцію митця, що долає усталеність тогочасних світоглядних і ціннісних орієнтирів суспільства. Прицільний аналіз філософсько-онтологічного рівня картини світу цього твору покликаний наголосити на закладеній у ньому етичній домінанті, яка з об'єктивних причин (зважаючи на історичний час написання) не була і не могла бути визнаною.

У пункті 3.3.2. «В. Камінський. Ораторія „Іду. Накликую. Взиваю...” (доцентрова тенденція)» здійснено аналіз показового твору, який, з одного боку, підсумовує тенденції стилістичного синтезу, притаманні композиторській практиці ХХ ст., а з іншого - відкриває актуальну для новітньої доби (початок ХХІ ст.) тему духовного національного відродження.

Розкрито специфіку твору в аспекті ціннісної семантики української картини світу. Так, її філософсько-онтологічний рівень характеризує звернення автора до текстів промов митрополита А. Шептицького.

Музичну драматургію твору творять дві семантичні сфери: Logos - узагальнення вербальності, духовної енергії слова через вокально-хоровий жанр; musica instrumentalis - оркестровий семантичний комплекс у його здатності до універсального узагальнення національної музичної мови. Аналіз музичного логосу виявив тип «драматургії сходження», який відповідає ціннісній семантиці національної української картини світу.

У пункті 3.3.3. «О. Щетинський. „Фрагменти Латинської Літургії” (відцентрова тенденція)» наданий аналіз твору засвідчив наявність нової парадигми музичної культури. Ціннісна семантика твору О. Щетинського, яка виявлена на рівні мовної картини світу, відтворює зовнішні, комунікативні особливості сприйняття семантичних знаків європейської культури, враховуючи культурно-мовленнєвий досвід попередніх історичних віх музичної культури. В цілому картина світу цього твору відповідає відцентровій тенденції, яка виводить її за межі національної самосвідомості.

Підрозділ 3.4. «Онтологія української картини світу на початку ХХІ ст.: О. Щетинський. Симфонія „Узнай себе” для мішаного хору a caрpella» присвячено аналізу маловивченого і знакового твору в контексті дослідження ціннісної семантики національної картини світу в умовах музичного постмодернізму.

Симфонія О. Щетинського «Узнай себе» - свого роду музичний трактат за Г. Сковородою. Ідея твору полягає у відтворенні світоглядної системи мислення Г. Сковороди не як ілюстративності музики «до тексту», а через показ внутрішньої експресії його філософського вчення. Саме жанр симфонії уможливлює втілення складної музично-філософської концепції, яка передбачає метафізику людського буття у всій його різноманітності, глибині, духовному сходженні на найвищий щабель переображення.

Протягом усього розвитку національної професійної музичної культури XVII - ХІХ ст. жанр хорового концерту залишався найповнішим репрезентантом духовної традиції. Завдяки унікальній художній концепції твору О. Щетинського сучасний слухач усвідомлює спадкоємність духовної традиції: від хорового концерту барокової доби до хорової Симфонії доби постмодернізму, яка стає втіленням національної української картини світу.

Авторський задум Симфонії обумовлений вибором філософських діалогів Г. Сковороди. Саме діалог як жанр гомілетики є способом духовного спілкування, навчання та пізнання. Необхідність переображення людини через очищення й оновлення, і далі - обоження нової людини - теозис як кінцева мета, що приводить людину до Бога у повноті життя, складає зміст філософської системи Г. Сковороди. Ця ідея закладена в основу концепції Симфонії О. Щетинського - об'єднання сфер Божественного Логоса і внутрішньої людини.

Смислоутворення художньої концепції Симфонії вибудовують наступні концепти.

Логос: Слово - Текст - Біблія.

Антропоцентризм: внутрішня людина, її ентелехія (за Аристотелем).

Множинність тем-образів репрезентує дві сфери онтологічного плану музичної драматургії твору через різні культурно-історичні та жанрово-стилістичні моделі.

Сферу Божественного Логосу втілено жанрово-стилістичними моделями музичної культури християнського світу (знакова система візантійського, пізнішого григоріанського співу та православної Літургії).

Сферу внутрішньої людини увиразнено жанрово-стилістичними моделями відповідно до поетики текстового ряду та історико-культурної пам'яті (український партесний спів та бароковий духовний концерт; духовна псальма).

Синонімічність основних образів є ознакою самобутності і стильової особливості твору. Як наслідок, виникають:

а) співіснування декількох мовно-стилістичних моделей: знаковість тексту через оперування різними техніками письма;

б) гра культурними моделями: як на рівні окремої семаничної одиниці (ісон), так і музично-історичного стилю (бароко).

Художній часопростір цього твору складають жанрово-стилістичні моделі національної духовної культури, виявляючи мовну картину світу («метастиль», за О. Щетинським). Композитор узагальнив досвід національної духовної традиції у повноті її історико-генетичних та еволюційних процесів на підставі синтезу багатьох елементів різних стилістичних моделей та принципів у новій смисловій цілісності. Ціннісна семантика хорової Симфонії «Узнай себе» О. Щетинського є увиразненням української картини світу.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження позначене пріоритетом доцентрового спрямування національної самовизначеності культури.

1. На підставі наукового обґрунтування «картини світу» в системі смислоутворюючих категорій аналізу музики доведено необхідність розрізняти наступні площини його функціонування:

- картина світу як наукова модель (інструмент дослідження явищ музичного всесвіту);

- картина світу як втілення-ототожнення з досліджуваним об'єктом - певним явищем музичної культури, наділеним відповідною ціннісною семантикою.

Визначення картини світу як музичної парадигми постає на ґрунті напрацьованого досвіду історичного та теоретичного музикознавства (ширше - сучасної гуманітаристики).

2. Керуючись тим, на який об'єкт музичної культури націлений науковий інтерес, можна констатувати наявність багатоскладової структури картини світу, яка не спричиняє смислових суперечностей ні в її межах, ні в загальній системі категорій:

узагальнення на рівні цілісності музичного твору (картина світу певного твору);

узагальнення в межах сукупності творів, які представляють творчість митця, його персональний музичний світ (картина світу митця);

узагальнення певного часового відрізку, певної історико-стильової доби (наприклад, барокова картина світу);

узагальнення на рівні національної спільноти (етнічна картина світу).

3. Цінність упровадження «картини світу» в систему категорій аналізу музики полягає:

в усвідомленні категоріального статусу картини світу, який уможливлює моделювання національної культури як системи найвищого порядку;

у можливості узагальнення культурної традиції як цілого (зокрема кобзарсько-лірницька традиція, з одного боку; з іншого - хорова традиція в композиторській творчості на різних історичних відтинках національної культури ХХ - початку ХХІ ст.);

в урахуванні позамузичної специфіки, що засвідчує філософсько-онтологічний статус досліджуваного об'єкту.

Більш того, затребуваність категорії «картина світу» полягає у здатності врахування філософсько-світоглядових позицій, важливих для розуміння специфіки її музичного втілення (твір, явище, стиль, культура тощо). У такий спосіб уможливлюється погляд на музичну культуру у повноті її онтологічного буття.

Отже, завдяки поєднанню різновимірних контекстів пізнання (філософсько-онтологічного, соціокультурного, етнологічного та ін.) обґрунтувано картину світу як когнітивну модель та засвідчено системний підхід до національної музичної культури як цілісності.

4. Системний аналіз знакових явищ, які репрезентують національну українську картину світу, виявив її визначальні критерії, а саме:

спадкоємність (закон, що забезпечує повноту ціннісної орієнтованості буття на кожному з етапів розвитку музичної культури - історична пам'ять культури, генетичні культурні коди тощо);

духовність (як ціннісна семантика релігійного досвіду в українській культурі);

музичний логос (система принципів музичного мислення як семіотичний об'єкт) та відповідний йому часопростір.

5. Запропонована в роботі авторська методика аналізу картини світу надає алгоритм наукового опису явищ музичної культури під кутом зору національної самосвідомості культури. Методика аналізу української картини світу відкриває перспективу для подальшої розробки проблематики, пов'язаної з міждисциплінарним синтезом при дослідженні як доцентрових, так і відцентрових тенденцій національної музичної культури.

«Картина світу» у системі категорій аналізу музики враховує шкалу ціннісних орієнтирів національної музичної культури для усвідомлення її етичного та онтологічного вимірів. Очевидно, що культура не постає у вигляді «застиглої» моделі і представники тієї чи іншої культурної традиції не сприймають живий динамічний простір культури як обмежений «рамкою», замкнений умовний світ.

Погляд на музичну культуру з позиції її моделювання як певної картини світу відкриває можливості ретроспекції, аби у «знятому вигляді» увібрати усе розмаїття досвіду національної культурної традиції, її найприкметніші риси у когнітивну модель, аби її усвідомити.

Таким чином, наука здійснює інтерпретацію культури як цілісності, відтворення її в часі і просторі. В цьому вбачається універсальність категорії «картина світу». Зрозуміло, що така цілісність буде умовною і відкритою до свого подальшого збагачення, зважаючи на специфіку часопросторових координат картини світу, які своєю здатністю до рухомості відображають динаміку культурно-творчої дійсності сучасної України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Романюк І.А. В.Камінський. Ораторія «Іду. Накликую. Взиваю…»: про закономірності музичної драматургії / І.А.Романюк // Культура України: зб. наук. пр. / ХДАК; Відп. ред. М.В.Дяченко. - Харків, 2004. - Вип.13.: Мистецтвознавство. Філософія. - С. 254-260.

2. Романюк І.А. «Картина світу» як категорія пізнання в музикознавчому контексті / І.А.Романюк // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти: зб. наук. пр. - Харків: ХДУМ ім.І.П.Котляревського, 2005. - Вип.15. - С. 209-213.

3. Романюк І. Кобзарсько-лірницька традиція як феномен національної культури України / І.Романюк // Мистецькі обрії '2004. Альманах: Науково-теоретичні праці та публіцистика / Академія мистецтв України; Головн. наук. ред. І. Д. Безгін. - К.: ВВП «Компас», 2005. - С. 152-156.

4. Романюк І. Філософсько-культурологічні передумови формування української музичної культури / І.Романюк // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: зб. наук. пр. / під заг. ред. Н.Є.Трегуб; Харк. держ. акад. дизайну і мистецтв. - Харків: ХДАДМ, 2008. - № 1,2,3. - С.105-108.

5. Романюк І. До проблеми визначення категорії «картина світу» в сучасному українському музикознавстві / І.Романюк // Молода мистецька наука України: IV електронна наук. конф. молодих науковців: докторантів, аспірантів, магістрантів, студентів 20 грудня 2003 року: збірник матеріалів. - Харків: ХДАДМ, 2003. - С. 94-96.

6. Романюк І. Картина світу в «Фрагментах Латинської Літургії» О.Щетинського / І.Романюк // Музичне і театральне мистецтво України в дослідженнях молодих мистецтвознавців: матеріали Всеукр. наук.-творч. конф. студентів та аспірантів 16-18 березня 2005 року. - Харків: ХДУМ ім.І.П.Котляревського, 2005. - С. 67-69.

7. Романюк І.А. Національний образ світу як ментальна структура: на прикладі кобзарсько-лірницької традиції / І.А.Романюк // Кобзарство в контексті становлення української професійної музичної культури: зб. матеріалів Міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 14 жовтня 2005 року. - К., 2005. - С. 56-59.

8. Романюк І.А. Картина світу як категорія пізнання Логосу музики / І.А.Романюк // Логос історії музики: матеріали Міжвуз.наук.-практ. конф., Київ, 2-3 листопада 2007 року. - К., 2007. - С. 14-16.

Размещено на Allbest.ru

...