Ранній період композиторської творчості як феномен еволюційного процесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівська національна музична академія ім. М.В. Лисенка

УДК 78.27; Т-88

спеціальність 17.00.03 - музичне мистецтво

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства

РАННІЙ ПЕРІОД КОМПОЗИТОРСЬКОЇ ТВОРЧОСТІ ЯК ФЕНОМЕН ЕВОЛЮЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

Туровська Наталья Антонівна

Львів - 2009



Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі історії музики Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка Міністерства культури і туризму України

Науковий керівник: кандидат мистецтвознавства, доцент Савицька Наталія Владиславівна, Львівська національна музична академія ім. М.В. Лисенка, професор кафедри історії музики (м. Львів)

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, доцент Соломонова Ольга Борисівна, Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського, доцент кафедри історії музики етносів України та музичної критики (м. Київ)

кандидат мистецтвознавства, професор Ніколаєва Лідія Михайлівна, Львівська національна музична академія ім. М.В. Лисенка, професор кафедри концертмейстерства (м. Львів)

Захист відбудеться “16” жовтня 2009 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.35.869.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства у Львівській національній музичній академії ім. М. В. Лисенка за адресою: 79005, м. Львів, вул. О. Нижанківського, 5, 2-ий поверх, Малий зал.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка за адресою: 79005, м. Львів, вул. О. Нижанківського, 5.

Автореферат розіслано « 14 » вересня 2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат мистецтвознавства, доцент О.Т. Катрич



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На початку ХХI століття субкультура дитинства як початковий етап духовного, психологічного та професійного становлення видатних європейських митців, знаходиться у фокусі дослідницьких інтересів представників різних галузей гуманітарних знань. Новітні методологічні концепції є результатом руйнації кордонів між науками про людину на користь міждисциплінарних дискурсів. В річищі проблеми пізнання наріжних аспектів раннього періоду композиторської творчості як феномену еволюційного процесу вельми важливим аспектом є вплив психоемоційного та ментального змісту відповідної вікової фази на специфіку формування творчої особистості. У даному контексті вік трактується як біологічна та соціальна категорія, системно-динамічний критерій диференціації безперервного плину життя.

Актуальність та важливість глибокого осягнення комплексного змісту вікових категорій в проекції на еволюцію композиторського потенціалу має глибокий теоретичний та практичний сенс. Передусім це торкається дитинства як розгорнутого у часі початкового періоду життя, коли відбувається процес інтенсивного психофізичного та соціального дозрівання, формується і закладається фундамент особистості. Ранній віковий етап - пора активного пізнання світу, непереборного потягу до творчості, коли природні здібності та вплив оточуючого середовища виступають головним підгрунтям народження унікальних художніх явищ. Саме вони дають можливість передбачити масштаб творчого обдарування, увиразнити знакові риси індивідуального стилю, окреслити комплекс соціокультурних факторів, що визначають людську та професійну долю митця. Попри очевидну перспективність даного кола проблем, у простір наукових інтересів сучасного музикознавства рідко потрапляє ранній період формування індивідуального світобачення та творчої еволюції композитора. Початковий етап видатних мистецьких кар'єр отримує спірну інтерпретацію. Його розгляд, зазвичай, містить чимало контроверсійних аспектів, які у тракті панорамного розгляду життєвого і творчого шляху композитора вимагають більш детального вивчення. Серед них - проблеми дитячої психології, феномени вундеркінда, обдарованості, таланту, геніальності, стратегія реалізації неординарної творчої особистості.

У даному дослідження робиться наголос не на виконавському, а саме - на композиторському таланті, який є вищим проявом музичного обдарування, зокрема, у юному віці. Композиторство - максимальна ступінь вияву музичного таланту.

Актуальність теми дисертації полягає у зверненні до корпусу маловідомих ранніх опусів видатних композиторів, що зумовлено необхідністю:

всебічного вивчення раннього етапу професійного самоздійснення;

увиразнення джерел впливу на свідомість композиторів у межах початкових періодів оволодіння законами фаху;

екстраполяції наукових досягнень антропології, культурології, вікової та креативної психології на проблематику раннього еволюційного періоду;

співвіднесення та порівняння перших проявів композиторського таланту із зрілими і пізніми досягненнями;

корегування усталеної в музикознавсті періодизаційної тріади „ранній-зрілий-пізній” у випадках дитячого композиторського дебюту та зумовленого ним стрімкого формування індивідуального способу мислення і стилю;

поглибленої, комплексної характеристики ранніх періодів композиторської творчості.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з темою № 9 „Нові аспекти дослідження західноєвропейської музичної культури” перспективного тематичного плану науково-дослідної діяльності кафедри історії музики ЛНМА ім. М. В. Лисенка на 2007-2012 рр. Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої Ради 27 лютого 2005 року (протокол № 3).

Об'єктом дослідження є процес становлення композиторської особистості в системі психовікових, біографічних та стильових проекцій.

Предметом обрано ранній період композиторської творчості як феномен еволюційного процесу.

У дисертації докладно розглядається специфіка особистісного формування та становлення, ідейно-образний зміст, жанрові пріоритети та стилістика ранніх творів європейських та українських композиторів XVIII - першої половини XX століть. Культура цих історичних епох була сфокусована навколо мистецької особистості як вершини прояву творчого потенціалу людини. Серед постатей, які знаходяться в полі дослідницької уваги - В. А. Моцарт, Л. Бетховен, Ф. Шуберт, Ф. Мендельсон, Ф. Шопен, Р. Шуман, Е. Гріг, Р. Вагнер, Д. Верді, Ж. Бізе, К. Сен-Санс, Р. Штраус, О. Скрябін, С. Прокоф'єв, Д. Шостакович, В. Барвінський, М. Колесса, М. Скорик та інші. Наявність великої кількості біографічних джерел, пов'язаних з їх життєтворчістю, дозволяє побудувати розгорнуту систему узагальнень.

Метою дослідження є створення моделі комплексного дослідження еволюційного процесу з акцентом на ранньому хронологічному сегменті кристалізації індивідуального композиторського мислення.

Основні завдання дисертації:

відстежити етичний та креативний зміст дитинства і юності в історичній та соціокультурній динаміці;

визначити роль дитячо-юнацької вікової фази онтогенезу в проекції на творчу діяльність;

розглянути сутність і функції процесу соціалізації у межах раннього вікового етапу професійного становлення;

з'ясувати та окреслити ряд об'єктивно-суб'єктивних факторів, що інспірують ранній композиторський дебют;

запропонувати розгорнутий аналіз різних стратегічних моделей виховання неординарної мистецької особистості;

систематизувати іманентні риси початкового періоду оволодіння фахом; композиторський талант творчий професійний

включити дитячо-юнацький етап композиторської еволюції в зону активного музикознавчого розгляду;

обґрунтувати необхідність цілісного бачення сегментів формування, розквіту і завершення еволюційного поступу композиторського таланту як невід'ємних складових єдиного процесу.

Матеріал дослідження складають біографії та найбільш показові твори деяких західноєвропейських та українських композиторів XVIII - першої половини XX століття написані у межах раннього еволюційного періоду.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження став системний підхід, зумовлений специфікою задекларованої теми. У дисертаційній роботі використано наступні методи дослідження:

функційний, що з'ясовує причинно-наслідкові зв'язки між явищами, дистанційованими на шкалі історичного часу, зокрема при аналізі процесу особистісного та професійного формування західноєвропейських та українських композиторів ХVIII - першої половини ХХ століття в межах початкового еволюційного етапу;

когнітивний, що вивчає системні прояви творчої свідомості на основі базових категорій людського інтелекту: мислення, пізнання, уяви. Даний метод дозволив запровадити новий методологічний підхід до вивчення проблеми становлення композиторської особистості шляхом залучення міжпредметного понятійного апарату;

компаративний, сутність якого полягає в констатації та поясненні подібності і відмінності результатів культурно-мистецького розвитку у певному хронотопі; використовується в процесі окреслення стратегічних моделей соціалізації неординарної мистецької особистості на прикладі моцартівського та бетховенського типів.

формально-структурний, спрямований на вивчення синтаксичних та стилістичних особливостей музичного тексту ранніх творів.

Теоретична база необхідна для комплексного дослідження раннього періоду композиторської творчості виявляє тісні міждисциплінарні зв'язки різних галузей знань і представлена працями з філософії - Е. Агацці, Ф. Арієс, Л. Карасєв, Д. Федосєєв, К. Юнг; антропології, соціології та культурології - П. Горностай, М. Епштейн, Е. Еріксон, І. Кон, Б. Ломов, М. Мід, І. Носко, М. Осоріна, Є. Суботський, М. Таллібуліна, Д. Фельдштейн, Є. Юкіна; вікової та креативної психології - Б. Анан'єв, А. Валлон, Д. Ельконін, В. Дружинін, Д. Кірнарська, І. Кон, Ж. Піаже, М. Старчеус; музикознавства - Г. Аберт, А. Альшванг, М. Арановський, Л. Гаккель, Г. Галь, В. Дельсон, Л. Кияновська, О. Козаренко, А. Колосович, Е. Краузе, Л. Мазель, Я. Мільштейн, М. Михайлов, С. Павлишин, В. Рубцова, Н. Савицька, А. Соловцов, А. Сохор, М. Томашевскі, Ю. Хохлов, А. Хохловкіна, З. Штундер, Я. Якубяк.

Концептотворчою для теоретичної частини роботи стала теорія впливу середовища на ранній розквіт мистецького таланту та подальше професійне самовизначення, яка розроблена у працях А. Аронова, Л. Виготського, Е. Еріксона, А. Леонт'єва, Т. Мейснера, Г. Мелхорн, Л. Рудкевич.

У ділянці методології і методики дослідження раннього еволюційного періоду, критеріїв періодизації, психологічних та екзистенційних проекцій життєтворчості видатних музикантів ХIХ - початку ХХ століття особливий інтерес являють собою наукові дискурси Г.Ганзбурга та Н.Савицької.

Наукова новизна результатів дослідження полягає у тому, що:

пропонована дисертація є першою спробою системного дослідження раннього періоду композиторської творчості в аспекті взаємозалежності стильових та позастильових факторів;

послідовно відстежуються і типологізуються найбільш показові риси індивідуальної мистецької свідомості у межах дитячого та юнацького віку;

пропонується новий методологічний підхід до вивчення проблеми становлення композиторської особистості.

Практичне значення дисертації передбачає застосування її теоретичних матеріалів у роботі педагогів з обдарованими дітьми, глибшому розумінні їх унікальної психоособистісної структури у навчально-виховному процесі, скерованому на раннє професійне становлення та осягнення індивідуального способу мислення. Крім того, існує нагальна необхідність використання результатів дослідження у якості додаткового інформативного джерела з курсу „Музична психологія” та „Історія музики” у вищих учбових закладах мистецького спрямування, а також у програмах факультативних дисциплін спеціалізованих вузів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації пройшли апробацію на засіданнях кафедри історії музики ЛНМА ім. М.В. Лисенка, а також були представлені у вигляді доповідей, що заслуховувалися та обговорювалися на наступних науково-практичних конференціях: Міжнародна наукова конференція „В.А. Моцарт: погляд з XXI сторіччя” (Львів, 2006), Восьма Всеукраїнська науково-теоретична конференція „Молоді музикознавці України” (Київ, 2006), Сьома науково-практична конференція українського товариства аналізу музики „Музична творчість та наука: параметри взаємодії” (Київ, 2006), Восьма науково-практична конференція українського товариства аналізу музики „Жанровий простір музичної творчості: структура і властивості” (Київ, 2008), Наукова конференція „Молоде музикознавство - 2008” (Львів, 2008).

Публікації. Основні теоретичні та практичні положення дисертації висвітлені у 5 публікаціях у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг основного тексту ? 176 сторінок, список використаних джерел ? 257 позицій, загальний обсяг дисертації - 204 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, окреслено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну дисертації, її практичне значення, подано огляд наукових джерел, відомості щодо апробації результатів дисертації та публікацій автора.

Розділ 1. Ранній віковий період як соціокультурний та психокреативний феномен: міждисциплінарний дискурc присвячений дослідженню складного та багатовимірного феномену раннього віку, світу дитинства як особливого психосоціального явища, що являє собою предмет міждисциплінарної галузі знань. Категорія дитинства розглядається як культурно-історичний феномен, що трактується у залежності від вікового символізму, системи уявлень і образів, в яких культура різних епох сприймає, осмислює і легітимізує життєвий шлях індивіда і вікову стратифікацію суспільства.

У підрозділі 1.1. Хронологічна структура раннього вікового періоду вагоме місце займає проблема періодизації життєвого шляху в аспекті психічного розвитку людини. Вік як одна з категорій диференціації часового вектору людського життя дозволяє адекватно інтерпретувати закономірності фізичного і ментального розвитку особистості митця.

Симптоматично, що ряд дослідників - Д. Бромлей, Д. Ельконін, Е. Еріксон, В. Квінн, Г. Крайг здебільшого обмежуються лише періодизацією дитячого віку. Одне з пояснень такої ситуації пропонує І. Кон, який вважає, що після періоду отроцтва ментальні новоутворення кожного вікового етапу є результатом прямого культурного впливу, який важко інтерпретувати. Питання хронологічного розмежування підліткового періоду і юності, юності і зрілості донині залишаються відкритими. Юність розглядається не лише як вікова, але й як соціальна категорія. Можливо, саме тому автори відомих періодизацій окреслюють різні вікові межі і дефініції юності: К. Ушинський - 16-23 (молодіжний період), Д. Бромлей - 18-21 (рання зрілість або пізня юність), Б. Ананьєв - 18-21 (рання дорослість). Констатується, що загальноприйняті хронологічні параметри періоду юнацтва охоплюють віковий інтервал між 16-17 та 24-25 роками.

У підрозділі 1.2. Історико-культурна символізація дитинства і юності порушуються питання історичної еволюції ментального вмісту раннього віку, його поняттєвого апарату, становлення комплексу методологічних підходів до вивчення проблем фізичного та психічного розвитку дитини. Констатується, що інтерес до дитинства і юності як вельми значущих вікових фаз практично не спостерігався до XVIII століття, натомість ХIХ століття культурологи вважають добою своєрідного „культу” дитини, коли відбувається усвідомлення дитячо-юнацького періоду не як преамбули до дорослого життя, а як самодостатнього світу, що має свої морально-етичні виміри. У XX столітті розпочинається системне дослідження феномену дитинства, формується окрема наукова галузь - дитяча психологія, що покликана досліджувати особливості початкового етапу формування свідомості індивідуума. Цілком зрозумілим стає публікація широкого кола спеціалізованої літератури в галузі дитячої психології, яка сприяє суттєвим зрушенням в ділянці діагностики креативного потенціалу дитини.

У підрозділі 1.3. Психологічні концепції раннього віку подається стисла характеристика класичних концепцій дитинства і юності. Серед них біогенетична (С. Холл, Е. Кречмер, А. Гезелл), соціогенетична (Е. Шпрангер, Ш. Блер), теорія конвергенції (В. Штерн), психоаналітична (З. Фройд), епігенетична (Е. Еріксон), когнітивна (Ж. Піаже), культурно-історична (Л. Виготський), теорія соціальної адаптації (К. Левін), теорія рекапітуляції (Е. Геккель), скеровані на дослідження факторів впливу на зміст і характер початкового етапу онтогенезу.

Підрозділ 1.4. Психоемоційний зміст початкового етапу формування творчої особистості містить розгорнуту характеристику емоційного тла раннього вікового етапу, у просторі якого закладаються суспільні та психологічні підвалини майбутньої життєвої і професійної перспективи, кристалізується індивідуальна особистісна структура, спосіб мислення і стиль майбутнього композитора.

Психологи позиціонують дитинство і юність як джерело, коли формуються основні мотиваційні, інструментальні і стильові риси особистості, кристалізується система етичних цінностей, рівень духовної культури, визначаєтсья особиста доля. Акцентується, що порі юнацтва притаманний егоцентризм, схильність до самогіперболізації, підпорядкування власній уяві, а не об'єктивній реальності. Найважливіший здобуток раннього віку - осягнення самототожності, що найяскравіше виявляється у царині творчої діяльності.

У підрозділі 1.5. Дитячо-юнацький вік і креативність висвітлюється низка питань, пов'язаних із специфікою становлення творчого потенціалу композиторської особистості, інтенсивністю його перших проявів, мірою раннього самовияву інтелектуально та художньо обдарованих дітей; а також узагальнюються напрацювання в галузі психології дитячих музичних здібностей.

Пункт 1.5.1. Геній, талант, вундеркінд - досвід співвіднесення понять присвячено диференціації сутності та психологічного вмісту вищеназваних понять. Їх систематизація виступає як методологічне підґрунтя дослідження стратегічних моделей формування видатних мистецьких особистостей в кореляції з біографіями відомих композиторів, з'ясуванням чинників впливу на вік творчого дебюту і темп осягнення духовної і професійної зрілості.

Обдарування трактується як система властивостей особистості, що відповідає вимогам обраного фаху та забезпечує високу результативність у його межах; талант включає обов'язкову наявність рис оригінальності та новизни мислення, що супроводжується досягненням високих результатів у конкретній сфері діяльності; геній являє собою вищий щабель обдарованості, гіперболізовану креативну силу. На відміну від таланту, геній вирізняється універсалізмом, здатністю самореалізації у різних царинах одночасно і рівноцінно, оригінальністю мислення, здатністю першовідкриття. Спостереження відомих вчених XVIII-XIX століття щодо ірраціонального начала, властивого геніям, завжди залишатимуться невичерпними темами для дискусій.

Висловлюється припущення, що у жодній іншій царині творчої діяльності природа не нагородила людство так щедро, як у музиці, адже музичні здібності дитини виявляються значно швидше, ніж будь-які інші. Результати спостережень демографів доводять, що серед видатних людей з ранніми проявами унікальних можливостей переважають композитори, поети та математики. У дисертації базовими поняттями обираються категорії таланту і геніальності як найвищі щаблі музично-творчого обдарування. Талант характеризується гострою допитливістю до реалій оточуючого життя, асимілятивною багатовимірністю мислення, що акумулюється у творчій царині. Під феноменом „вундеркінда” мається на увазі ранній розвиток інтелектуальних та творчих здібностей. Апелюючи до праць Б. Теплова, А. Матюшкіна, Є. Ландау, Д. Богоявленської, М. Старчеус, Д. Кірнарської, пропонується власне бачення психологічного портрету обдарованої дитини, головні риси якої - виняткова здібність до системного мислення та феноменальна пам'ять. Аналізуються варіанти „біографічних сценаріїв” (термін Н.Савицької) вундеркіндів, особливості їх виховного і навчального процесів, диференціюються поняття „вундеркінд-композитор” і „вундеркінд-виконавець”, порушуються питання природи музичного таланту.

У пункті 1.5.2. Специфіка творчого процесу у ранньому віці висвітлюються найважливіші складові творчої діяльності, а також обґрунтовуються теоретичні підходи до їх вивчення. Перший зумовлює міру максимальної продуктивності віковим фактором; другий узалежнює інтенсивність творчої праці від конкретної еволюційної фази формування особистісної структури; в основі третього підходу лежать чинники, які відрізняють мистецьку свідомість від наукової.

Фантазія і уява, як наріжні компоненти композиторської інтенції, своїми витоками і емоційною природою сягають дитинства. Важлива роль у процесі творення музики дітьми належить також розвинутій інтуіції, здатності підсвідомого та свідомого наслідування, імпровізаційності. З плином часу стихійність фантазії підкорюється жорсткій та багаторівневій системі академічного навчального процесу.

Установчим висновком першого розділу є аксіоматичне твердження, що розвиток композиторських здібностей детермінований двома групами факторів: біологічними (вроджені задатки, спадковість) і соціальними (історичне, соціально-культурне середовище, умови виховання).

У Розділі 2. Біографічні та дидактичні виміри початкового етапу становлення неординарної творчої особистості реалізується спроба екстраполяції досвіду психології творчості на біографії відомих композиторів з метою деяких узагальнень щодо джерел зовнішнього і внутрішнього впливу на траєкторію реалізації їх обдарування і ранній розвиток професійної кар'єри.

У підрозділі 2.1. Передумови раннього композиторського дебюту розглядаються об'єктивно-суб'єктивні передумови терміну початку професійної кар'єри, а також виокремлюються сприятливі для раннього композиторського дебюту чинники. Серед них:

роль генетичної спадковості;

роль матері та зацікавленого, уважного ставлення батьків до своєї дитини;

роль творчого наставника;

значення культурно-мистецького середовища;

вплив рівня матеріальної забезпеченості сім'ї на інтенсивність професійного росту майбутнього композитора;

роль щасливого випадку для професійного самовизначення на початковому етапі.

У підрозділі 2.2. Стратегічні моделі виховання композитора на етапі оволодіння професією запропоновано розгорнутий аналіз протилежних стратегічних моделей ранньої соціалізації неординарної мистецької особистості - моцартівської і бетховенської.

Пункт 2.2.1. Моцартівська модель присвячено постаті Леопольда Моцарта, який у процесі музичного виховання власного сина створив прецедент вундеркіндства і дав світові яскравий приклад ідеальної системи оволодіння композиторським фахом. До моцартівської моделі професійного сходження на ранньому етапі можна умовно віднести біографії Ф. Мендельсона, Ф. Шопена, К. Вебера, Ф. Ліста, Е. Гріга, Ж. Бізе, Б. Сметани, К. Сен-Санса, М. Глінки, О. Скрябіна, С. Прокоф'єва. Процес творення музики цими геніями у фазі дитинства характеризується природністю, невимушеністю, динамізмом і високою продуктивністю, що зберігається протягом цілісного еволюційного процесу. Їх ранній професійний дебют є результатом оптимальної комбінації високої спадковості і сприятливого культурного середовища.

У пункті 2.2.2. Бетховенська модель розглядаються постаті композиторів, яких відрізняє ранній професійний розквіт, що здійснився всупереч несприятливим умовам оптимальної творчої реалізації. Н. Паганіні, Ф. Шуберт, Р. Шуман, Г. Берліоз, Р. Вагнер, Дж. Верді, Й. Брамс, Р. Штраус, „кучкісти”, П. Чайковський досягли професійних вершин шляхом невпинної, наполегливої праці над собою, спрямованої на безперервне подолання драматичних життєвих обставин. Їх особистісну структуру визначає нездоланна воля, непереборне прагнення самоствердження, колосальна жага знань, дієвість, рідкісна працездатність. Сюди ж відносяться постаті більшості українських музикантів XIX - XX ст., які у професійне композиторство прийшли після значного періоду академічного оволодіння іншим фахом.

Отже, реалізація креативного потенціалу ряду видатних музикантів відбувається шляхом синтезу спадкового і соціокультурного факторів за умов невпинної та послідовної орієнтації на самовдосконалення. Віднесення того чи іншого композитора до моцартівської або бетховенської моделі уможливлює не лише вік творчого дебюту, але й особливості процесу оволодіння фахом, роль соціокультурного і родинного середовища. Наголошується на умовності застосування віртуальних стратегічних моделей, оскільки феномен творчої особистості є принципово ширшим за будь-які апріорі задані межі.

Розділ 3. Ранній період композиторської творчості: хронологічні та жанрово-стильові аспекти окреслює еволюційний шлях осягнення композиторського фаху, тематику, жанрові пріоритети, індивідуально- стильові виміри раннього періоду творчості європейських та українських композиторів XVIII - першої половини XX століття. Серед них: В.-А. Моцарт, Л. Бетховен, Ф. Шуберт, Ф. Мендельсон, Ф. Шопен, Р. Шуман, Е. Гріг, Р. Вагнер, Й. Брамс, Д. Верді, Ж. Бізе, К. Сен-Санс, Р. Штраус, О. Скрябін, С. Прокоф'єв, Д. Шостакович, В. Барвінський, М. Колесса, М. Скорик та інші.

У підрозділі 3.1. Ранній період в еволюційному процесі стверджується, що початковий період займає найбільш дискусійну позицію в усталеній періодизаційній ієрархії „ранній-зрілий-пізній” етапи, оскільки серед його типологічних рис - хиткість, недовершеність, несформованість індивідуальної манери письма. Висловлюється переконаність у тому, що психовікова мотивація є ключем до розуміння тих протиріч, що характеризують процес професійного зростання митця. Саме вік, поруч з іншими факторами, зумовлює специфіку особистісного формування, впливає на процес становлення майстерності, впливає на вибір жанрів та стилістику перших опусів. Висловлюється гіпотеза щодо очевидної переваги „вундеркіндної” дебютної фази творчої кар'єри більшості видатних музикантів. „Невундеркіндний” дебют передбачає зміщення праворуч хронологічного порогу першого розквіту здібностей, найчастіше у фазу ранньої юності або входження у доросле життя - 16-25 років.

У підрозділі 3.2. Жанрові пріоритети висвітлюються деякі передумови та напрямки становлення індивідуальної жанрової системи у межах раннього еволюційного етапу. Серед них:

залежність вибору жанрового кола ранніх творів від сили перших музичних вражень або стильових впливів;

врахування актуальних тенденцій, що відображують музичні смаки і запити суспільно-культурного середовища, в якому формується талант композитора;

надання переваги тим жанрам, які відповідають можливостям використання того чи іншого інструменту або інструментального складу;

тяжіння до вокальної або інструментальної мініатюри;

тяжіння до монументальних жанрів - опери, симфонії, кантати, меси;

написання музики на замовлення.

У підрозділі 3.3. Стильові виміри порушуються проблеми формування композиторського стилю, виявляються його ранні прояви, які дають можливість прогнозування еволюційної траєкторії в майбутньому; обгрунтовується доцільність виокремлення індивідуального стилю як відкритої, динамічної системи. Підкреслюється, що саме психоемоційний стан автора є головним джерелом життєзабезпечення стилю, здійснюючи енергетичну стимуляцію творчого процесу, який у свою чергу є безпосередньо залежним від вікової фази митця.

Загалом, ранньому композиторському стилю притаманні очевидні ознаки „хвороби росту”, що проявляються у недостатній окресленості власної позиції, еклектизмі, схильності до наслідування та копіювання відомих взірців. Яскраво індивідуальні риси подано ескізно, згодом вони стають матеріалом вдосконалення, проте, у більшості композиторів вражає дивовижні за своєю далекоглядністю передбачення власного зрілого стилю. Про це йдеться у наступному підрозділі дисертації.

Підрозділ 3.4. Аналітичні нариси у дискурсі раннього стилю присвячено більш докладному розгляду ранніх творів з метою виявлення стилістичних рис, притаманних зрілій творчій манері ряду композиторів.

У пункті 3.4.1. Ф. Мендельсон на основі аналізу ранніх творів композитора - квартету ор.1 (1822), Подвійного концерту для скрипки і фортепіано з оркестром d-moll (1823), Симфонії ор. 11 c-moll (1824) робиться висновок, що творчий метод юного Мендельсона базується на органічному синтезі класицистичних і романтичних рис і зберігається протягом усього еволюційного процесу як концептотворчий естетичний принцип.

Пункт 3.4.2. Ф. Шопен містить спостереження про раннє визначення власної національно-ментальної тотожності, свідому опору на особливості польської етностилістики, вибір фортепіанної парадигми творчості. Перші опуси - Рондо op.1 c-moll (1825) та Рондо a la mazur op. 5 F-dur (1826) виявляють залежність від віртуозного стилю brilliant, блиск та розмаїття технічних прийомів.

У пункті 3.4.3. О.Скрябін аналіз Канону d-moll (1883), Юнацького вальсу op. 1 f-moll (1886), етюду ор.2 cis-moll (1887), 10 мазурок ор.3 (1888-1890), „Експромтів у вигляді мазурок” ор.7 (1891) дозволив відчути виразність знакових рис індивідуального стилю композитора, що будуть неодноразово зустрічатися у зрілих творах.

У пункті 3.4.4. С. Прокоф'єв на основі розгляду Фортепіанної сонати ор.1 f-moll (1909), Етюдів ор.2 (1909), циклу „Чотири п'єси” ор.3 (1911) та Фортепіанних п'єс ор.4 (1910-1912) відстежується процес кристалізації самобутнього прокоф'євського піанізму і кола характерних для його зрілого стилю прийомів: ostinato, техніка акцентних стрибків і non legat'на манера гри, експансія ритмічного фактору.

У пункті 3.4.5. Д. Шостакович в зону дослідницької уваги потрапляють Фортепіанні прелюдії без опусу (1919-1921), Три фантастичні танці ор.5 (1922), Сюїта для двох фортепіано ор.6 (1922), Перша симфонія ор.10 f-moll (1925), що відображають ранню зрілість і неординарність стилю геніального російського композитора. Серед його визначальних рис - тяжіння до пародійного модусу узагальнення дійсності, поліфонічна багатовимірність інструментальної фактури та інші.

У пункті 3.4.6. В. Барвінський стверджується, що ряд творів, написаних Барвінським до 22-річного віку, зокрема, проаналізовані „Фортепіанні прелюдії” (1908) свідчать про вражаючий ранній розвиток композиторського таланту, органічне поєднання пізньоромантичної та імпресіоністичної стилістики на основі яскравого вияву ознак національно забарвленого авторського стилю.

У Висновках узагальнюються основні результати дослідження. Пропонована дисертаційна робота є першим досвідом системного дослідження раннього періоду композиторської творчості в аспекті взаємозалежності інтра- та екстрамузичних факторів. Здатність до творчості - розгорнутий, динамічний процес, підвалини якого закладаються у дитинстві, набуваючи якісно нових рис у підлітковому, юнацькому та зрілому віці, і розвиваються протягом усього життя. Велику роль відіграють умови соціалізації, а також особистісні характеристики - наполегливість, цілеспрямованість, прагнення самовдосконалення, працелюбність. Доводиться, що світ дитинства є одним з найважливіших компонентів будь-якої національної традиції, являючи собою не лише початкову стадію вікового розвитку кожного індивідууму, але й простір етичних цінностей, установок, типів діяльності, моделей поведінки, способів мислення та узагальнення дійсності.

Біографічні матеріали, опрацьовані та систематизовані в дисертації, дозволяють висловити впевненість у тому, що виховання обдарованої особистості - процес вельми складний, що вимагає відповідної стратегії, яка повинна бути ідеально вибудованою, строго індивідуалізованою, припадати на оптимальний віковий період. Серед факторів впливу на формування особистісної структури у межах ранньої вікової фази, увиразнюються цілеспрямовані і випадкові. До перших слід віднести соціальне середовище, сім'ю, систему освіти, до других - матеріальні та духовні передумови, культуру даного суспільства, роль неочікуваних обставин особистого життя тощо. Констатується, що геніальність проявляється вже через декілька років після народження, однак, міра її реалізації залежить від культурного оточення, інтенсивності та органічності процесу соціалізації тощо.

Пропонується теоретичне обгрунтування протилежних стратегічних моделей виховання неординарної мистецької особистості - моцартівської та бетховенської. Сутність кожної з них розкривалася в ході детального розгляду об'єктивно-суб'єктивних чинників становлення творчих позицій В. А. Моцарта, Л. Бетховена, Ф. Мендельсона, Ф. Шуберта, К. М. Вебера, Г. Берліоза, Р. Вагнера, Д. Верді, Ф. Шопена, Ж. Бізе, Е. Гріга, Ф. Ліста, К. Сен-Санса, Р. Шумана, Й. Брамса, Г. Малера, П. Чайковського, О. Скрябіна, С. Прокоф'єва, Д. Шостаковича, В. Барвінського, М. Колесси, М. Скорика та інших.

Поглиблене дослідження раннього періоду становлення геніїв сприяє більш цілісному баченню процесу творчої еволюції в аспекті співвідношення стильових та позастильових факторів. Відтак, обгрунтовується можливість вибору різних критеріїв періодизації еволюційного процесу - біографічно-вікового, жанрового, стильового. Дитячий субперіод у межах раннього періоду творчості кваліфікується як самодостатній і важливий в сенсі подальшого становлення індивідуального стилю композитора.

Запропонована у дисертації системна, багаторівнева характеристика найбільш яскравих юнацьких творів ряду композиторів ХIХ - першої половини ХХ століття дала можливість визначити жанрові пріоритети, окреслити знакові риси раннього стилю як ініціального в загальноеволюційному процесі. Основний висновок дослідження полягає у тому, що творчі здібності слід розвивати якомога раніше. За умов наявності яскравого художнього обдарування, виваженого, мудрого ставлення членів родини та педагогів до процесу оволодіння фахом, талант з плином часу починає продукувати непересічні мистецькі явища, що в змозі незмірно збагатити національну та світову культуру.



СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Совва Н. Моцартівський феномен композитора-вундеркінда: романтичні рецепції / Н. Совва // Наукові збірки ЛДМА ім. М.В. Лисенка : В.А. Моцарт: погляд з XXI століття. - Львів : Сполом, 2006. - Вип. 13. - С. 72-80.

2. Совва Н. Ранній композиторський старт: історико-біографічні та психологічні аспекти / Н. Совва // Київське музикознавство: зб. статей НМАУ ім. П. Чайковського, КДВМУ ім. Р. Глієра. - Київ, 2007. - Вип. 22. - С. 89-96.

3. Совва Н. Формування творчої особистості композитора у світлі сучасних психологічних досліджень / Н. Совва // Вісник Прикарпатського університету : Мистецтвознавство. - Івано-Франківськ, 2007. - Вип. 10-11. - С. 164-169.

4. Совва Н. Ранній період композиторської творчості: спроба визначення типологічних рис / Н. Совва // Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського : Музична творчість та наука в історичному просторі. - Київ, 2008. - Вип. 73. - С. 23-29.

5. Туровська Н. До проблеми психовікової мотивації жанрового змісту раннього періоду творчості / Н. Туровська // Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського : Жанр як категорія музичної творчості. - Київ, 2009. - Вип. 81. - С. 100-107.



АНОТАЦІЯ

Туровська Н. А. Ранній період композиторської творчості як феномен еволюційного процесу. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 - Музичне мистецтво. - Львівська національна музична академія ім. М.В. Лисенка, Міністерство культури і туризму України, Львів, 2009.

Авторська концепція дисертації, методологічно базуючись на міждисциплінарному дискурсі (психологія особистості, вікова психологія, культурологія, біографіка, історичне та теоретичне музикознавство), пропонує новий підхід до вивчення проблем становлення композиторської індивідуальності у межах початкового етапу професійної кар'єри. Специфіка цього періоду досліджується у нерозривній єдності стильових та позастильових факторів, пов'язаних з психовіковими передумовами формування ряду композиторських персоналій у соціокультурному просторі ХVIII - першої половини ХХ століття.

У дисертації обґрунтовується модель комплексного дослідження еволюційного процесу з акцентом на ранньому хронологічному сегменті. Детально вивчаються перші яскраві прояви музичної обдарованості, специфіка їх професійної реалізації. Особлива увага приділяється дитячо-юнацькому віку як психоемоційній, ментальній та креативній категорії, здійснюється спроба окреслення визначної ролі початкової фази онтогенезу в проекції на творчу діяльність. Пропонується розгорнутий аналіз моцартівської і бетховенської моделей соціалізації неординарної мистецької особистості. Докладне вивчення образного змісту, жанрових пріоритетів, особливостей кристалізації індивідуального стилю вищеокресленого кола композиторських персоналій спрямовано на реалізацію одного з головних завдань дисертації. Його сутність полягає у системному обгрунтуванні значення раннього періоду композиторської творчості як потужного джерела подальшого професійного саморозвитку.

Ключові слова: вік, психовікові фактори, соціокультурна ситуація, обдарованість, талант, геній, вундеркінд, еволюційний процес, індивідуальний композиторський стиль.



АННОТАЦИЯ

Туровская Н. А. Ранний период композиторского творчества как феномен эволюционного процесса. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.03 - Музыкальное искусство. - Львовская национальная музыкальная академия им. Н.В. Лысенко, Министерство культуры и туризма Украины, Львов, 2009.

Авторская концепция диссертации, методологически основываясь на междисциплинарном дискурсе (психология личности, возрастная психология, культурология, биографика, историческое и теоретическое музыкознание), предлагает новый подход к исследованию комплекса проблем становления творческой личности в рамках начального этапа профессиональной карьеры. Специфика этого периода изучается в неразрывном единстве стилевых и внестилевых факторов, связанных с психовозрастными предпосылками формирования ряда композиторских персоналий в социокультурном пространстве ХVIII - первой половины ХХ века.

В диссертации обосновывается модель многоаспектного исследования эволюционного процесса с акцентом на раннем хронологическом сегменте кристаллизации индивидуального композиторского мышления. Детально изучаются психологические особенности формирования личности будущего композитора, первые проявления музыкальной одарённости, специфика их профессиональной реализации. Особое внимание сосредотачивается на проблеме детского и юношеского возраста как психоэмоциональной, ментальной и креативной категории в исторической динамике, а также на определении роли начальной фазы онтогенеза в проекции на творческую деятельность. В исследовании предложен развернутый анализ двух противоположных и вместе с тем взаимодополняющих стратегических моделей ранней социализации неординарной творческой личности - моцартовская и бетховенская. Композиторов, тяготеющих к моцартовской модели, отличает комплекс вундеркинда. Большинство композиторов, тяготеющих к бетховенской модели, также отличает ранний профессиональный расцвет, который состоялся вопреки неблагоприятным условиям оптимальной творческой реализации.

Систематизированные в диссертации объективно-субъективные факторы, отличающие начальную фазу эволюции композиторского таланта, являются результатом обобщения корпуса биографических материалов из жизни выдающихся композиторов, чей ранний, исключительно плодотворный дебют стал уникальным явлением в истории европейской и мировой музыкальной культуры. На основе вышеизложенного подчеркивается принципиально важное значение раннего периода эволюции композиторской индивидуальности как мощного, неисчерпаемого источника дальнейшего профессионального саморазвития.

В исследовании затрагиваются проблемы сугубо музыковедческого характера: пути совершенствования композиторского мастерства, идейно-образное содержание творчества, жанровые приоритеты, индивидуальные измерения раннего стиля европейских и украинских композиторов XVIII - первой половины XX века. Среди них: В. А. Моцарт, Л. Бетховен, Ф. Шуберт, Ф. Мендельсон, Ф. Шопен, Р. Шуман, Э. Григ, Р. Вагнер, Й. Брамс, Д. Верди, Ж. Бизе, К. Сен-Санс, Р. Штраус, А. Скрябин, С. Прокофьев, Д. Шостакович, В. Барвинский, Н. Колесса, М.Скорик и другие.

В зоне выводов предлагается комплекс типологических особенностей ранних периодов композиторского творчества, обосновывается практическая значимость и перспективность методологической модели, послужившей объектом диссертации.

Ключевые слова: возраст, психовозрастные факторы, социокультурная ситуация, одарённость, талант, гений, вундеркинд, эволюционный процесс, индивидуальный композиторский стиль.



ANNOTATION

Turovska Natalia. Early period of composer's creative work as a phenomenon of evolutionary process. - Manuscript. Dissertation for candidate of art sciences scientific degree, speciality - 17.00.03 - Music Art. - Mykola Lysenko Lviv National Academy of Music, Ministry of Culture and Tourism, Lviv, 2009.

Author's concept of the dissertation proposes new approach to study of problems of composer's individuality formation within the limits of initial stage of career methodologically based on interdisciplinary discourse (characterology, developmental psychology, culturology, biographics, historical and theoretical musicology). The specificity of this period is analyzed in the context of indissoluble unity of style and out-of-style factors related to psychoage premises of composer's personality formation in sociocultural environment of ХVIII - first half of ХХ centuries.

Author substantiates the model of complex research of the evolutionary process making an emphasis on early chronological segment. Initial impressive manifestations of music giftedness and specificity of its professional realization are being researched in details. Special attention is paid to child-youth age as psycho-emotional, mental and creative category. An attempt is made to outline the leading role of the initial phase of ontogenesis in projection on creative activity. Moreover, the detailed analysis of Mozart's and Beethoven's models of outstanding creative personality socialization is being proposed. Detailed analysis of figurative content, genre priorities, peculiarities of crystallization of individual style of abovementioned composers is aimed to realize one of the main objectives of the dissertation, which is to sistematically substantiate the value of early period of composer's creativity as a powerful sourse of further professional self-development.

Key words: age, psychoage factors, sociocultural situation, giftedness, talent, genius, child prodigy, evolutional process, individual composer's style.

Размещено на Allbest.ru

...