Феномен діалогу в камерно-вокальних творах на перекладені тексти (на прикладі камерно-вокальної творчості українських і російських композиторів ХХ століття)

Культурно-історичні умови інтенсивного використання перекладеної інонаціональної поезії у вокальній творчості українських і російських композиторів ХХ ст. Принципи включення музичних інонаціональних елементів у музичному ряді камерно-вокальних творів.

Рубрика Музыка
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 28.09.2015
Размер файла 70,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеська Державна музична академія ім. А. В. Нежданової

УДК 781+784.3

ФЕНОМЕН ДІАЛОГУ В КАМЕРНО-ВОКАЛЬНИХ ТВОРАХ НА ПЕРЕКЛАДЕНІ ТЕКСТИ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКИХ І РОСІЙСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ ХХ СТОЛІТТЯ)

Спеціальність 17.00.03 - музичне мистецтво

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства

Старюченко Наталя Анатоліївна

Одеса 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії музики та музичної етнографії Одеської державної музичної академії імені А. В. Нежданової Міністерства культури і туризму України

Науковий керівник: кандидат мистецтвознавства, доцент РОЗЕНБЕРГ Римма Марківна, Одеська державна музична академія імені А. В. Нежданової, професор кафедри історії музики та музичної етнографії

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, доцент РЖЕВСЬКА Майя Юріївна, Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, професор кафедри естрадного виконавства

кандидат мистецтвознавства, доцент МУРАВСЬКА Ольга Вікторівна, Одеська державна музична академія імені А. В. Нежданової, кафедра сучасної музики та музичної культурології

Захист відбудеться 16 грудня 2009 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.857.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук в Одеській державній музичній академії імені А. В. Нежданової за адресою: 65023, м. Одеса, вул. Новосельського, 63, Мала зала.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеської державної музичної академії імені А. В. Нежданової за адресою: 65023, м. Одеса, вул. Новосельського, 63.

Автореферат розіслано «14» листопада 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат мистецтвознавства, доцент А. Д. Черноіваненко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Камерно-вокальні твори українських і російських композиторів ХХ століття складають особливий соціокультурний пласт, в якому виражається сутність всієї епохи.

Ще з ХІХ століття українська і російська музика постійно збагачувалися новими ідеями, темами, образами завдяки взаємодії з іншими національними культурами як у вокальній, так і в інструментальній музиці. Але різні національні культури в уявленні українських і російських композиторів тоді майже не диференціювалися. Так, практично до початку ХХ століття поняття «Схід» асоціювалося з Кавказом та Середньою Азією. А відомі класичні зразки музичного орієнталізму ХІХ століття (твори М. Глінки, М. Лисенка, О. Даргомижського, М. Балакірєва, А. Рубінштейна, О. Сєрова, О. Бородіна, М. Мусоргського, М. Римського-Корсакова), що органічно поєднували образну своєрідність східних мелодій з принципами будови і розвитку тематизму, притаманними для української і російської музики, презентували єдиний стильовий сплав, що мав умовний, узагальнений характер.

У ХХ столітті цей процес «діалогу» змінює свої орієнтири за рахунок розширення географічних меж і пошуку нових образно-тематичних джерел. Однією з причин такого безперервного взаємообміну є геополітичне становище України та європейської частини Росії як своєрідної «межі» між Заходом і Сходом. Крім того, діалог культур активізується як об'єктивна необхідність, як метод суб'єктивної причетності людини до світу, «открытия мира как Собеседника» (О. Самойленко), усвідомлення самоцінності й неповторності свого слов'янського духовного досвіду. В цьому контексті «діалог» відкриває нові перспективи розвитку камерно-вокального жанру в ХХ столітті і можливості оновлення системи його виражальних засобів.

Однак, феномен міжкультурного художнього діалогу в музиці ХХ століття на сьогоднішній день вивчений далеко не повною мірою.

Проблеми використання «чужого» інонаціонального матеріалу і умови його функціонування в межах національного стилю розглядалися російськими вченими: Р. Грубером, І. Мартиновим, Б. Асаф'євим, Н. Шахназаровою, Г. Орджонікідзе та іншими; українськими музикознавцями: Н. Горюхіною, І. Ляшенком, С. Тишком, М. Черкашиною-Губаренко та іншими. Проте всі роботи, що висвітлюють ці питання, присвячені, головним чином, інструментальній і оперній музиці. Окремого ж дослідження феномену «діалогу» різнонаціональних традицій в російській і українській камерно-вокальній музиці ХХ століття на сьогоднішній день не існує, що й обумовлює актуальність теми даної дисертації.

ХХ століття відкрило багато нових імен композиторів, які зробили помітний, вагомий внесок в історію розвитку української і російської музичної культури. Проте, в їх спадщині ще багато творів, зокрема вокальних, що не привертали увагу музикознавців. До цього часу не існувало їх аналітичного розгляду. Серед них вокальний цикл Б. Лятошинського на слова стародавніх китайських поетів; цикли Д. Шостаковича - Грецькі пісні, Вісім англійських та американських народних пісень; вокальні цикли Ю. Іщенка «Пісні провансальських трубадурів», «Поезія землі» на вірші англійського поета-романтика Дж. Кітса, кантата на вірші Мікеланджело «Чтоб вырвать мысль из каменных объятий»; вокальний цикл М. Колесси «В краю квітучої вишні» на слова японських поетів та інші. Аналіз цих творів в даному дослідженні також є актуальним, як крок до розширення інформаційних джерел про діяльність і творчість композиторів ХХ століття, особливо сучасних українських.

Об'єктом дисертації є камерно-вокальні цикли українських і російських композиторів ХХ століття, написані на перекладені інонаціональні тексти.

Предмет дослідження - взаємодія національних та інонаціональних елементів на вербальному і музичному рівнях у камерно-вокальних творах українських і російських композиторів ХХ століття, написаних на перекладені інонаціональні тексти.

Метою роботи є визначення рівнів художнього діалогу в камерно-вокальних творах на перекладені поетичні тексти та аргументація відокремлення цих творів у самостійний вид.

Звідcи витікають завдання дослідження:

· узагальнити існуючі наукові підходи до проблеми художнього діалогу та взаємодії музики і слова у камерно-вокальних творах;

· з'ясувати деякі характеристики синтетичного за своєю природою камерно-вокального жанру, для якого явище діалогу є сутнісною ознакою;

· визначити культурно-історичні передумови інтенсивного використання перекладеної інонаціональної поезії у вокальній творчості українських і російських композиторів ХХ століття;

· виявити рівні художнього діалогу в камерно-вокальних творах на перекладені тексти;

· охарактеризувати принципи включення музичних інонаціональних елементів у музичному ряді камерно-вокальних творів, написаних на перекладені інонаціональні тексти.

· порівняти характер використання інонаціональних елементів в оригінальних камерно-вокальних творах композиторів ХХ століття і обробках інонаціональних пісень.

Наукова новизна дослідження визначається новими результатами, що були отримані в процесі вирішення окреслених завдань:

· вперше виділено як самостійний вид камерно-вокальні твори на перекладені тексти;

· подальшого розвитку набуло поняття «художнього діалогу» в галузі камерно-вокальної музики українських і російських композиторів ХХ століття;

· вперше визначено рівні художнього діалогу, притаманні камерно-вокальним творам ХХ століття, написаним на перекладені інонаціональні тексти;

· зроблено висновки щодо динаміки культурно-історичного процесу ХХ століття з точки зору діалогу з інонаціональними культурами;

· здійснено порівняльний аналіз камерно-вокальних творів ХІХ і ХХ століть в аспекті характеру взаємодії з інонаціональними культурами;

· вперше охарактеризовано ряд камерно-вокальних творів ХХ століття, які ще не були предметом аналізу в музикознавчій літературі. Серед них і ті, що зберігаються у вигляді рукописів.

Методологічну основу дослідження становлять такі підходи: міждисциплінарний, що дає змогу залучати наукові теорії і концепції з інших галузей пізнання - філософії, мистецтвознавства, культурології, психології тощо; історико-культурологічний, що дозволяє виявити фактори, котрі сприяють зближенню російської й української культури з іншими західноєвропейськими і східними культурами; системний підхід, спрямований на розгляд камерно-вокальних творів як синтетичних, де вступають у взаємодію поетичний і музичний тексти; історико-порівняльний, що дозволив з'ясувати характер діалогу інонаціональних культур у камерно-вокальних творах ХІХ і ХХ століть; семіотичний, імпульсом застосування якого в музикознавстві стало ствердження Б. Асаф'єва про те, що кожна епоха в різних видах музичної творчості виробила певні «символічні» інтонації, або «звукокомплекси», які набули значення зримого образу або певного відчуття. А також використано традиційні аналітичні методи апробовані, зокрема, у працях В. Васіної-Гроссман, І. Руч'євської, В. Холопової, Ю. Малишева.

Матеріалом роботи виступають вокальні цикли Д. Шостаковича: «Шість романсів на слова японських поетів», «Шість романсів на слова У. Ралея, Р. Бернса та В. Шекспіра», Грецькі пісні, Іспанські пісні, «Вісім англійських та американських народних пісень», «Із єврейської народної поезії», «Сюїта на слова Мікеланджело Буонарроті»; вокальні цикли І. Стравінського на вірші П. Верлена, В. Шекспіра, «Три вірші з японської лірики», «Траурні канони пам'яті Д. Томаса»; вокальні цикли Б. Лятошинського на вірші Г. Гейне, П. Шеллі, стародавніх китайських поетів, А. Міцкевича; вокальні цикли Ю. Іщенка «Шість японських віршів на слова середньовічних поетів», «Пісні провансальських трубадурів», «Перлистий ланцюг» на вірші К. Вали, «Поезія землі» на слова Дж. Кітса, «Чтоб вырвать мысль из каменных объятий» Мікеланджело Буонарроті; М. Колесcи «В краю квітучої вишні»; М. Дремлюги «Пісні кохання. Роздуми» на вірші О. Хайяма; Л. Грабовського «Із японських хоку»; І. Карабиця «Із пісень Хіросіми».

Теоретична цінність роботи визначається подальшою розробкою деяких аспектів проблеми художнього діалогу в музиці й питань взаємодії музичного мистецтва з поезією інонаціонального походження; виявленням нових категоріальних якостей поняття «художнього перекладу».

Практична цінність роботи полягає в тому, що матеріали дисертації можуть бути використані в розробці навчальних курсів з історії світової музичної літератури, а також введені до змісту курсів з історії української музичної літератури і використані в подальших дослідженнях творчості російських і українських композиторів - І. Стравінського, Ю. Іщенка, М. Колесси, М. Дремлюги, І. Карабиця та ін.

Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі історії музики та музичної етнографії Одеської державної музичної академії ім. А.В. Нежданової відповідно до перспективного тематичного плану науково-дослідницької діяльності ОДМА ім. А.В. Нежданової, а саме, до теми № 1 «Теорія музики та музикознавство». Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради ОДМА (протокол № 1 від 30.08.2006 р.). перекладений інонаціональний поезія композитор

Апробація роботи. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри історії музики та музичної етнографії ОДМА ім. А. В. Нежданової. Окремі положення апробовані в курсах «Світової музичної літератури» і «Української музичної літератури», що викладаються дисертанткою в Херсонському музичному училищі.

Основні ідеї та положення були викладені в доповідях на одинадцяти всеукраїнських і міжнародних конференціях, серед яких: Всеукраїнські науково-практичні конференції «Молоді музикознавці України» (м. Київ, 2005 р., 2006 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Культуро-творча парадигма українського націєтворення» (м. Івано-Франківськ, 2005 р.); Міжнародна конференція «Література. Театр. Суспільство» (м. Херсон, 2005 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Динаміка наукових досліджень» (м. Дніпропетровськ, 2005 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Образование и наука без границ» (м. Дніпропетровськ, 2005 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми музичного мистецтва. Спадщина та сучасність» (м. Київ, 2006 р.); Всеукраїнська наукова конференція «Музичне виконавство України: національні, регіональні та інтеграційні процеси» (м. Івано-Франківськ, 2007 р.); Міжнародна науково-практична конференція «І.Стравінський та Україна» (м. Луцьк, 2007 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Музичне мистецтво: сучасні аспекти дослідження» (м. Київ, 2008 р.); Всеукраїнська конференція «Мистецька освіта в Україні: традиції, сучасність, перспективи» (м.Луганськ, 2009 р).

Провідні положення та висновки були відбиті у семи одноосібних публікаціях, у тому числі - у п'яти публікаціях у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертаційного дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, двох додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 243 сторінки, з них 189 сторінок основного тексту. Список використаних джерел складає 253 позиції.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

У Вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, виявляється ступінь її розробки в існуючій літературі та наукова новизна. Визначаються об'єкт, предмет, мета, завдання, методологічна база дослідження, розкривається його науково-теоретична цінність.

У Розділі 1 - «Проблематика художнього діалогу як феномену і аспекти його проявлення в камерно-вокальних творах» розглядаються теоретичні й історичні передумови діалогічного підходу до камерно-вокальних жанрів.

У підрозділі 1.1. «Поняття діалогу і ступінь його розробленості в мистецтвознавстві» аналізуються теоретичні праці з проблеми художнього діалогу, де базовими концепціями є роботи Л. Якубинського, В. Виноградова, М. Бахтіна, Б. Біблера, О. Самойленко, які розглядають поняття діалогу на різних рівнях («от глубинного до вершинного»), що обумовлює єдність культурологічного, естетичного, психологічного та саме музикознавчого висвітлення цієї проблеми. Виявляється, що діалог у музиці є специфічною формою спілкування, спрямованою до «ідеального Над-адресату» (М. Бахтін), свідомість якого сформована у колі певних культурно-історичних контекстних умов.

Підрозділ 1.2. «Переклад як мистецтво діалогу» присвячений розгляду проблеми перекладу інонаціональної поезії, яка є одним з аспектів діалогу в камерно-вокальних творах, написаних на інонаціональні тексти, бо всі твори, що аналізуються в даній роботі, написані саме на перекладений текст. Виявляється, що основою процесу перекладу є міжавторський діалог як форма розуміння і пізнання традицій інонаціональної культури.

У підрозділі 1.3. «Аспекти проявів діалогу в камерно-вокальних творах» виявляється, що камерно-вокальний жанр, як культурно-історичний феномен, передбачає взаємодію традиційного і новаторського, інваріантного і мобільного, національного й інонаціонального, що обумовлює багаторівневість художнього діалогу. Безумовно, всі ці аспекти у вокальних творах знаходяться в певній єдності, а не ізольовано один від одного. Але за допомогою такої диференціації стає можливим розкриття принципів художнього діалогу в камерно-вокальних творах українських і російських композиторів ХХ століття, написаних на перекладені інонаціональні тексти. До того ж, міжавторський діалог (поет - перекладач - композитор) обумовлює тенденцію до циклізації вокальних творів, написаних на перекладені тексти, як типової риси даного жанрового різновиду.

Розділ 2 - «Діалогічні аспекти камерно-вокальних творів російських композиторів» складається з двох підрозділів, в яких відповідно розглядається творчість двох яскравих представників російської музичної культури ХХ століття - Д. Шостаковича та І. Стравінського.

Підрозділ 2.1. «Діалогічні тенденції в камерно-вокальних творах Д. Шостаковича на перекладені тексти» розглядає різнобічну вокальну творчість Д. Шостаковича, який цікавився інонаціональними образами протягом всього життя. У його камерно-вокальній творчості можна знайти як безпосереднє звернення до фольклору інших народів (Сюїта на фінські теми, «Із єврейської народної поезії», Грецькі пісні, Іспанські пісні, «Вісім англійських та американських народних пісень»), так і звернення до творчості інонаціональних поетів («Шість романсів на слова японських поетів», «Шість романсів на слова У. Ралея, Р. Бернса та В. Шекспіра», «Сюїта на слова Мікеланджело Буонарроті»). У цих творах можна відмітити різні рівні художнього діалогу, та переважне значення в них має репродуктивно-історичний, основою якого стали саме ті загальнолюдські ідеали, що взагалі складали основу творчості композитора, який намагався втілити в художніх концепціях своїх творів гуманістичні ідеї.

Так, в циклі Д. Шостаковича на слова англійських поетів відбувається репродуктивно-історичний діалог, в якому далеке історичне минуле філософськи переосмислюється в життєво-трагічний конфлікт періоду другої світової війни. У його ж вокальному циклі «Із єврейської народної поезії» передаються хвилювання композитора, викликані постановою 1948 року та тоталітарним режимом суспільства.

Цей же рівень діалогу відмічаємо і в «Сюїті на слова Мікеланджело Буонарроті», де Д. Шостаковича, як і поета епохи Відродження, хвилювали вічні філософсько-життєві питання «життя - смерть - безсмертя».

У циклі ж «Шість романсів на слова японських поетів» відмічаємо етно-психологічний діалог-присвоєння. Композитор відчуває близькість свого мислення, світосприйняття, свого емоційного стану тому трагічному світосприйняттю, яке відчувається в поетичних рядках, обраних для циклу. Він не ставить завдання стилістично втілити у музиці колорит японської екзотики. Він - перш за все психолог, який намагається проникнути в глибини людського духу, в основи Людського. Для Д. Шостаковича японська тематика є інструментом для розмикання в загальнолюдське.

Особливий пласт складають обробки інонаціональних пісень. Треба відзначити, що до цього жанру звертався лише Д. Шостакович. В українських композиторів, творчість яких розглядається в даній роботі, цього явища не виявляємо. На відміну від оригінальних камерно-вокальних творів, в обробках Д. Шостаковича немає глибокого переосмислення образів. Композитор не намагається «перевести» їх на «свою територію».

Причиною звернення Д. Шостаковича до інонаціональної поезії була загальна гуманістична тенденція його творчості. Таким чином композитор показав свою небайдужість до долі інших людей, відгукнувся на соціально-політичні події в різних країнах, проголошуючи своєрідні антивоєнні маніфести і ототожнюючи їх з подіями у власній країні.

В обробках англійських та американських, грецьких, іспанських, фінських пісень Д. Шостакович демонструє бережливе відношення до інонаціонального фольклору, додаючи лише акомпанемент, збагачений інколи ритмічними ознаками інонаціональної народної музики (наприклад, англійські та американські, іспанські пісні).

Саме багаторівневість міжавторського діалогу пояснює і феномен актуальності камерно-вокальної творчості Д. Шостаковича сьогодні, бо твір не може жити в майбутньому, якщо він не увібрав в себе традицій минулого.

Підрозділ 2.2. «Діалогічні тенденції в камерно-вокальних творах І. Стравінського на перекладені тексти» розглядає самобутність вокальних творів композитора, де відмічаємо дещо інший акцент у міжкультурному діалозі ніж у Д. Шостаковича. У І. Стравінського на перший план виступають асоціативно-алюзивний та етно-психологічний рівні художнього діалогу. Це обумовлено загальними естетичними тенденціями часу, спрямованими на пошуки нових шляхів проникнення людини в іншу культуру, іншу систему мислення; особистим кредо самого композитора, а також складною географією його життєвого шляху.

Так, в циклі І. Стравінського «Три вірші з японської лірики» відбувається діалог-засвоєння традицій інонаціональної поезії, який він віднайшов у співвідношенні системи поетичного і музичного текстів шляхом засвоєння і художнього перевтілення ритмічних особливостей японських віршів, відтворивши безакцентність японської мови шляхом зсуву всіх акцентів, притаманних російським словам, з сильної долі на слабку. Це надало звучанню слова аморфність, що віддалено нагадує «мелодику» японської мови.

Етно-психологічний діалог-засвоєння відмічаємо і в романсах на вірші П. Верлена, де засоби його втілення подібні тим, що композитор застосовував у японському циклі, бо, як відомо, французька мова за стилістичними ознаками подібна до японської своєю силабічною поетичною системою.

Асоціативно-алюзивний рівень у вокальних циклах І. Стравінського проявляється шляхом використання певних звукозображальних елементів в партії акомпанементу. Так, в циклі, написаному на вірші японських поетів, використовується незвичайний виконавський склад - цикл написаний для двох флейт, двох кларнетів, фортепіано, двох скрипок, альта, віолончелі та високого голосу, що відтворює звучання японського інструментарію.

розділ 3 - «Діалогічні аспекти камерно-вокальних творів українських композиторів» складається також з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Діалогічні тенденції в камерно-вокальних творах Б. Лятошинського на перекладені тексти» розглядається камерно-вокальна творчість Б. Лятошинського, що є цікавою сторінкою української вокальної музики. Проблеми сучасності, взаємовідносини особистості й дійсності, суб'єкту та об'єкту є провідними темами його вокальних творів. Композитора хвилюють і проблеми сьогодення, і події, що вже увійшли в історію, але досі мають загальнолюдську цінність. Це і обумовлює зацікавленість композитора творчістю митців різних національних шкіл і різних епох.

Б. Лятошинського надихала українська і російська поезія, дореволюційна поезія і поезія ХХ століття, творчість стародавніх китайських поетів і вірші Г. Гейне, твори М. Метерлінка і лірика П. Шеллі, витончена поезія О. Уайльда і революційний романтизм А. Міцкевича, філософський і конфліктний зміст творів В. Шекспіра.

Вступаючи у діалог із різними інонаціональними культурами, Б. Лятошинський в інонаціональній поезії відчуває спорідненість з власним світобаченням, але при цьому, практично не використовує музично-виражальні засоби інонаціональних культур, асимілюючи їх у власному національно-стильовому просторі.

Це обумовлює перевагу діалогу-присвоєння репродуктивно-історичного рівня, екстраполюючи інонаціональну поезію на новий культурно-історичний простір. Так, Б.Лятошинський поезію Г. Гейне дещо забарвлює в експресіоністичні тони, до яких схилявся композитор в ранній період творчості. Але, разом з новим баченням, Б. Лятошинський зберігає, на його погляд, невід'ємну традицію гейнівської іронії, якої до речі не було у М. Лисенка.

Але в деяких циклах можна відмітити і ознаки інших рівнів діалогу. Наприклад, в циклі Б. Лятошинського, написаному на вірші стародавніх китайських поетів, виявляються асоціації зі звучанням китайських інструментів: примхливі імпровізаційні пасажі в партії фортепіано ніби передають гру на ці та ді, арпеджовані акорди - на цінь.

До речі, саме цей цикл композитора ще практично не мав розгляду в музикознавстві. А в даному дослідженні відкриваємо деякі невідомі факти щодо цього твору. А саме, встановлено авторство поетичних текстів, яке навіть не вказано в рукопису композитора - це вірші стародавніх китайських поетів танської епохи - Цуй Гу-Фу, Лі Бо, Ван Вея в перекладі Ю. Щуцького.

У підрозділі 3.2. «Діалогічні тенденції в камерно-вокальних творах сучасних українських композиторів на перекладені тексти» розглядаються камерно-вокальні твори різних українських композиторів, які зверталися до інонаціональної поезії. Це чотири вокальні цикли Ю. Іщенка: «Перлистий ланцюг» на вірші К. Вали, «Шість японських віршів на тексти середньовічних поетів», «Пісні провансальських трубадурів», «Поезія землі» на вірші Дж. Кітса та кантата на вірші Мікеланджело «Чтоб вырвать мысль из каменных объятий». Більшість з цих циклів ще не були предметом аналізу в музикознавчій літературі і розглядаються в даному дослідженні за рукописами, наданими самим композитором. У всіх цих творах композитор виступає як митець лірико-філософського напрямку і майже ніколи не ставить перед собою мету познайомитися з тим чи іншим інонаціональним культурно-історичним пластом, він вступає в художній діалог, відчуваючи ознаки «чужого» на ментальному рівні. Тому відмічаємо і тут перевагу репродуктивно-історичного типу художнього діалогу, хоча в окремих випадках проявляються й ознаки асоціативно-алюзивного. Так, Ю. Іщенко відтворює в японському циклі враження перебування в особливому звуковому просторі шляхом введення в якості акомпануючого інструменту арфи, що відразу викликає в даному контексті асоціації з тембровою палітрою музики Далекого Сходу.

В цьому ж підрозділі розглядається вокальний цикл М. Колесси «В краю квітучої вишні» на слова японських поетів, цикл М. Дремлюги на вірші О. Хайяма «Пісні кохання, роздуми», вокальний цикл І. Карабиця «Пісні Хіросіми», Л. Грабовського «П'ять японських хоку». У всіх випадках переважно відбувається асиміляція перекладених інонаціональних текстів в процесі діалогу. Композитори екстраполюють поезію інонаціональних поетів у власний культурно-історичний простір, переосмислюють її в межах власного світосприйняття (М. Колесса, М. Дремлюга), сприймають образний зміст поетичного тексту як власну трагедію (І. Карабиць). Лише в окремих випадках (наприклад, цикл Л. Грабовського «Із японських хоку»), проявляється намагання підкреслити в музичному ряді інонаціональну природу поетичного тексту, визиваючи, навіть, асоціації з фонічним звучанням «чужої» мови.

У Висновках підведені підсумки дослідження відповідно до поставлених завдань і визначені рівні художнього діалогу в камерно-вокальних творах українських і російських композиторів ХХ століття, написаних на перекладені інонаціональні тексти.

Визначено, що звернення до перекладеної поезії в камерно-вокальних творах ХХ століття обумовлено культурно-історичним процесом і соціально-комунікативними функціями самого жанру. В результаті цього камерно-вокальні твори на перекладені тексти стали своєрідною антитезою до вокальних творів, що сповнені особистісними суб'єктивними почуттями, завдяки використанню «рідної» національної поезії.

Композитори, втілюючи шляхом використання перекладеної поезії інонаціональну тематику, переважно намагаються її ототожнити із власним світобаченням, мисленням, бажанням знайти спільні риси з традиціями власної культури. Але майже всі вокальні цикли, написані на перекладені тексти, втілюють тематику загальнолюдського характеру «екстравертної спрямованості». Тобто вони є втіленням об'єктивної ідеї, що запозичена ззовні. Саме це відокремлює їх від тих вокальних творів, поетичною основою яких є власні національні поезії, носії «інтравертної спрямованості». Тому ці твори можуть бути визначені як особлива галузь камерно-вокальної музики.

Це виявляється у конкретних виражальних засобах та прийомах, що застосовують композитори у своїх вокальних творах, написаних на перекладені тексти. Так, у творах Д. Шостаковича, написаних на російські тексти, музикознавці відзначають часте використання відомої теми-монограми D-Es-C-H, якою композитор підкреслює особистісність, суб'єктивність твору (наприклад, вокальні цикли на вірші О. Блока, М. Цвєтаєвої). В циклах же на перекладені тексти, які було проаналізовано в даній роботі, своєю монограмою, що є вираженням суб'єктивного начала, композитор «не підписується» під музичними текстами і, тим самим, підкреслює їх екстравертність.

Розширення та своєрідна універсалізація тематики вокальних творів обумовили і специфічність формотворення. Невипадкова тенденція до циклізації. Це зумовлено бажанням всебічно відобразити теми та образи інонаціонального походження, розкрити індивідуальність та особливості мислення поета, представника іншої, невідомої культури, наблизити інонаціональні поетичні сюжети до зрозумілого, доступного слухачу культурно-історичного контексту.

Масштабність і широта, філософська узагальненість тем, що піднімають композитори, звертаючись до інонаціональної поезії, сприяють виходу за межі камерності шляхом циклізації окремих вокальних творів, що інколи викликає жанрову спорідненість вокальних циклів із сонатно-симфонічними, симфонічними поемами тощо. Такими є цикли Д. Шостаковича «Шість романсів на слова У. Ралея, Р. Бернса та В. Шекспіра», «Сюїта на слова Мікеланджело Буонарроті»; Ю. Іщенка «Поезія землі», «Чтоб вырвать мысль из каменных объятий»; І. Карабиця «Із пісень Хіросіми».

Отже, художній діалог у камерно-вокальних творах обумовлений соціально-комунікативними функціями жанру і є засобом народження і становлення нового смислу в тріаді: поет - перекладач - композитор, спрямованого на пошук співзвучного співбесідника (або за М. Бахтіну «ідеального Над-адресату»), яким виступає слухач.

Різноманітність комунікативних функцій камерно-вокального жанру і обумовила багаторівневість феномену діалогу:

· репродуктивно-історичний рівень, тобто діалог традицій і новаторства, який може проявлятися в різних аспектах: у використанні в камерно-вокальних творах жанрів (або певних жанрових ознак) і форм, характерних для інших музично-культурних епох; трансформації та модифікації цих жанрів із використанням нових законів драматургічного розвитку;

· етно-психологічний рівень - діалог національного та інонаціонального, який проявляється у зверненнях до тем і образів інонаціонального походження, що включають і найбільш цінні в історії світової культури ідеї, притаманні високохудожнім творам будь-якої національної культури, а також мають певні аналоги у вітчизняній культурі;

· асоціативно-алюзивний рівень - через асоціації до інших культур, епох, націй, шляхом використання категоріальних понять інтертекстуальності - алюзій, цитат, певних іншожанрових та іншостильових елементів.

Безумовно, неоднаково проявляються ці рівні художнього діалогу в камерно-вокальних творах українських і російських композиторів ХХ століття і не існують ізольовано один від одного.

Панівне місце у вокальній творчості як російських, так і українських композиторів займає репродуктивно-історичний рівень художнього діалогу (вертикальний розріз). Це обумовлено головною тенденцією ХХ століття - усвідомленням «свого» (часу, нації) в контексті світового розвитку. При цьому композитори ХХ століття переважно користуються виражальними засобами, притаманними власній національно-стильовій традиції.

Менш виражені етно-психологічний й асоціативно-алюзивний рівні діалогу. Причому, етно-психологічний рівень, що виявляється у взаємодії різнонаціональних елементів, при якій композитори засобами виразності можуть підкреслювати інонаціональну природу думки, або, навпаки, «видавати її за свою», можна відповідно поділити на два різновиди - діалог-засвоєння і діалог-присвоєння. Яскравими прикладами у цьому сенсі є вокальні цикли Д. Шостаковича, І. Стравінського, Ю. Іщенка, М. Колесси, написані на вірші японських поетів.

Проте, як вже відзначалося, при такому розмежуванні вокальних творів, рівні художнього діалогу в них не існують відокремлено. У кожному творі вони проявляються в тісному взаємозв'язку при переважанні одного з них. І, хоча використання перекладів інонаціональної поезії в камерно-вокальних творах російських й українських композиторів ХХ століття не є новим явищем (воно має корені ще в ХІХ столітті, як в творчості російських так і українських композиторів), та рівні художнього діалогу в них якісно змінюються і відходять від зовнішньо-загального показу рис інонаціональних культур. Композитори намагаються проникнути у смислові глибини поетичного тексту, спосіб мислення інших народів.

На жаль, на сьогоднішній день ще багато вокальних творів українських та російських композиторів не мають аналітичного розгляду, перебуваючи у рукописах. Проаналізувавши ряд таких циклів, нам вдалося встановити деякі невідомі факти. Так, у циклі Б. Лятошинського на вірші стародавніх китайських поетів ми встановили авторство поетичних текстів, яке не вказано навіть у рукопису композитора і не було встановлено в жодній із робіт, присвячених його творчості. Це вірші стародавніх китайських поетів танської епохи - Цуй Гу-Фу, Лі Бо, Ван Вея в перекладі Ю. Щуцького.

Аналізуючи творчість композиторів минулого століття з позиції сучасного музикознавства, можна відзначити, що ХХ століття стало певним етапом у діалогічних стосунках з інонаціональними культурами. І цей етап, на відміну від попереднього, має свої чітко окреслені позиції і рівні художнього діалогу, для яких найбільш важливим фактором є інтеграційне прагнення до взаємодії, взаємозближення, взаємодоповнення. Саме це зумовило можливість відокремлення вокальних творів, написаних на інонаціональні тексти, в окрему галузь камерно-вокальної музики.

Творчість же композиторів наступного покоління, межі ХХ - ХХІ століть, які вступають у свою творчу зрілість, демонструє вже інше ставлення до інонаціональної поезії. В результаті численних комунікацій у спілкуванні вони прагнуть використовувати тексти оригінальною мовою, що відкриває шляхи новим рівням діалогічних відносин. Так, наприклад, твори К. Цепколенко «Три п'єси» на поезії Лайнера Брамбаха, «Поза обрієм» на вірші Матіаса Кнайпа; Ю. Ланюка «Пісні потойбіч людей» на слова П. Целана звучать німецькою мовою; Л. Самодаєвої «Cuando Sale La Luna» («Коли сходить сонце») на вірші Г. Лорка - іспанською; С. Пілютікова «Полі люди» на слова Т. Еліота, Ю. Гомельської «Очікування» на слова Дж. Фонтана - англійською та ін.

Отже, феномен художнього діалогу, який став в ХХ столітті засобом мислення, маючи вже чітко окреслені ознаки, позиції, що сприяли народженню нових образних сфер, жанрово-стильових новоутворень, технік музичного письма, можна сказати, спрогнозував ті процеси і явища у взаємодії з іншими культурами, які композитори межі ХХ - ХХІ століть і початку ХХІ століття зараз вдало опановують і переосмислюють, впроваджуючи нові принципи композиторського мислення, спираючись на нове усвідомлення поняття нації та часу. І цей процес сприяє ще більшому відокремленню творів, написаних на інонаціональні тексти в окрему галузь камерно-вокальної музики.

Основні положення та висновки було відбито у семи одноосібних публікаціях, у тому числі - у п'яти публікаціях у фахових виданнях, затверджених ВАК України

1. Старюченко Н. Діалог як один із проявів інтеграційного процесу в камерно-вокальній творчості Б. Лятошинського / Н.Старюченко // Вісник прикарпатського університету: Мистецтвознавство: [зб. статей / ред.кол. М. Є. Станкевич, П.Ф. Круль та ін.]. Івано-Франківськ: ПЛАЙ, 2006. Вип.ІХ. С. 83-89.

2. Старюченко Н. Діалог культурних традицій у вокальних циклах українських композиторів на прикладі творчості М. Колесси та М. Дремлюги / Н. Старюченко // Музичне мистецтво та культура: [зб. статей / гол. ред. О.В. Сокол]. Одеса: Друкарський дім, 2006. Вип.7, кн.1. С. 206-216.

3. Старюченко Н. Діалог різнонаціональних культур у камерно-вокальній творчості Д. Шостаковича / Н. Старюченко // Проблеми сучасності: культура, мистецтво, педагогіка: [Збірник наукових праць / гол. ред. В. Л. Філіппов]. Харків-Луганськ: СтильІздат, 2007. Вип.8. С. 150-159.

4. Старюченко Н. Інтеграційні процеси в камерно-вокальних творах українських композиторів, написаних на інонаціональні тексти / Н.Старюченко // Вісник Прикарпатського університету: Мистецтвознавство: [Зб. наукових статей / ред. кол. М.Є. Станкевич, О.В. Козаренко та ін.]. Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ, 2008. Вип. ХІІ - ХІІІ. С. 124-127.

5. Старюченко Н. Особливості втілення образів японської поезії в камерно-вокальних творах композиторів ХХ століття / Н. Старюченко // Проблеми сучасності: культура, мистецтво, педагогіка: [зб. наук. пр. Луган. держ. ін-т культури і мистецтв / гол. ред. В. Л. Філіппов]. Луганськ: ЛДІКМ, 2009. Вип. 10. С. 195-203.

6. Старюченко Н. Театральність в вокальних творах Д. Шостаковича / Н.Старюченко // Література. Театр. Суспільство: [Збірник наукових праць / гол. ред. О. Мішуков]. Херсон: Айлант, 2005. С. 400-405.

7. Старюченко Н. Типи художнього діалогу у вокальних творах І. Стравінського, написаних на інонаціональні тексти / Н. Старюченко // Ігор Стравінський: дискурс творчості (до 125-річчя з дня народження): Музикознавчі студії: [Зб.наукових праць / Уклад. та упоряд. О. І. Коменда. Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Л. Українки, 2008. Вип. 2. С. 21-29.

АНОТАЦІЯ

Старюченко Н. А. Феномен діалогу в камерно-вокальних творах на перекладені тексти (на прикладі камерно-вокальної творчості українських і російських композиторів ХХ століття). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 - Музичне мистецтво. - Одеська державна музична академія ім. А. В. Нежданової. - Одеса, 2009.

Дисертаційне дослідження присвячено феномену художнього діалогу в камерно-вокальних творах на перекладені тексти, що розглядається на прикладі камерно-вокальних циклів українських і російських композиторів ХХ століття.

Автор пропонує простежити діалогічні процеси на різних рівнях: репродуктивно-історичному, етно-психологічному, асоціативно-алюзивному, що відкриває нові аспекти вивчення камерно-вокальних творів як соціально-комунікативного жанру. Такий підхід дає можливість виділити камерно-вокальні твори на перекладені тексти в окрему галузь камерно-вокальної музики, що має певні засоби смислоутворення та циклізації. Особлива увага приділяється аналізу камерно-вокальних циклів, що взагалі ще не мали аналітичного розгляду.

У дисертації обґрунтовується значення феномену художнього діалогу в розвитку камерно-вокального жанру в ХХ столітті та окреслюється перспектива його функціонування в ХХІ столітті.

Ключові слова: художній діалог, переклад, перекладені тексти, інонаціональне, камерно-вокальний цикл, циклізація.

АННОТАЦИЯ

Старюченко Н. А. Феномен диалога в камерно-вокальных произведениях на переводные тексты (на примере камерно-вокального творчества украинских и русских композиторов ХХ века). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.03 - Музыкальное искусство. - Одесская государственная музыкальная академия им. А. В. Неждановой. - Одесса, 2009.

Диссертационное исследование посвящено феномену художественного диалога в камерно-вокальных произведениях на переводные тексты, который рассматривается на примере камерно-вокальных циклов украинских и русских композиторов ХХ века. Концепция работы обусловила необходимость широкого исследования феномена диалога как специфической формы межкультурного общения, направленного на «идеального Над-адресата», мышление которого сформировано в русле определённых культурно-исторических контекстных условий. Особое внимание уделяется рассмотрению категории «перевод» как одного из аспектов диалога.

Доказывается, что, как культурно-исторический феномен, камерно-вокальный жанр предполагает взаимодействие традиционного и новаторского, инвариантного и мобильного, национального и инонационального, что обуславливает многоуровневость художественного диалога.

Подчёркивается, что обращение к переводной поэзии в камерно-вокальных произведениях украинских и русских композиторов ХХ века обусловлено культурно-историческими процессами эпохи - постоянной сменой и подвижностью мировоззренческих позиций, борьбой идей, смещением смысловых акцентов, что собственно и способствовало обновлению образной сферы вокальных произведений.

Одной из ведущих тем ХХ века стала тема предназначения художника в искусстве, которая трактуется в высоком эстетическом плане. Всё это и содействовало расширению поэтических рамок благодаря широкому использованию переводной поэзии с её самобытными философскими взглядами и «картиной мира».

В исследовании прослеживаются диалогические процессы на различных уровнях: репродуктивно-историческом, этно-психологическом, ассоциативно-аллюзивном, что открывает новые аспекты изучения камерно-вокальных произведений как социально-коммуникативного жанра. Такой подход даёт возможность выделить камерно-вокальные произведения на переводные тексты в обособленную область камерно-вокальной музыки, которая имеет определённые средства смыслообразования и циклизации.

Особенное внимание уделяется анализу камерно-вокальных циклов, которые вообще ещё не являлись предметом анализа в музыковедческой литературе.

В диссертации обуславливается значение феномена художественного диалога в развитии камерно-вокального жанра в ХХ веке и определяются перспективы его функционирования в ХХІ веке.

Ключевые слова: художественный диалог, перевод, переводные тексты, инонациональное, камерно-вокальный цикл, циклизация.

SUMMARY

Staryuchenko N.A. Dialogue phenomenon in chamber -vocal compositions based on translated texts (in camera -vocal masterpieces, which were written by Ukrainian and Russian composers of the 20th century). - Мanuscript.

The dissertation on the competition of a scientific degree of candidate of art according in speciality 17.00.03 - Musical art. - Odessa State musical academy by A.V.Nezhdanova. - Odessa, 2009

The Scientific research is dedicated to the phenomenon of artistic dialogue in chamber-vocal compositions based on the translated texts, that is looked at in chamber-vocal cycles of Ukrainian and Russian composers of the twentieth century.

The author proposes to look at the dialogical processes on different levels: reproductively-historical, ethno-psychological, associative-allusional that opens new aspects of chamber-vocal compositions as a socially-communicative genre. This approach makes it possible to allocate chamber-vocal compositions based on translated texts in a separate branch of chamber-vocal music, which has some devices of the sense and cycle creating. Particular attention is paid to the analysis of chamber-vocal cycles which did not have the analytical consideration yet.

The Scientific research contains the reasoned value of the phenomenon of artistic dialogue in the development of chamber-vocal genre in the XX century and the prospect of its functioning in the XXI century is predicted.

Key words: the art dialogue, translation, translation unnational, chamber-vocal cycle, cyclic.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Характеристика сюїти в творчості українських композиторів сучасності. Загальні тенденції діалогу "бароко-ХХ століття" у розвитку фортепіанної сюїти. Систематизація загальностильових типологічних ознак композиційно-жанрової моделі старовинної сюїти.

    статья [22,0 K], добавлен 24.04.2018

  • Поняття циклічності в жанрах сюїти та партити. Аналіз жанрово-стильового моделювання в творчості українських митців в жанрі інструментальної музики. Осмислення фортепіанної творчості українських композиторів ХХ століття у музичній культурі України.

    статья [15,2 K], добавлен 27.08.2017

  • Б. Лятошинський як один з найвидатніших українських композиторів, автор блискучих симфонічних партитур, вокальних та інструментальних творів. Аналіз творчої діяльності композитора, характеристика біографії. Розгляд основних літературних інтересів митця.

    реферат [29,0 K], добавлен 10.02.2013

  • Становлення жанру в творчості українських композиторів. "Золотий обруч", як перший експериментальний зразок сюїти в творчості Лятошинського. Музична мова і форма Квартету-сюїти на українські народні теми. Розгляд сонатної логіки "польської сюїти".

    дипломная работа [5,7 M], добавлен 11.02.2023

  • Скрипичное искусство в России 1850-1900 годов. Эстетические и стилевые тенденции в исполнительстве, концертные и камерные репертуар. Сольное и камерно-ансамблевое творчество конца XIX века. Скрипичное и камерно-ансамблевое творчество 1900-1917 гг.

    курсовая работа [44,1 K], добавлен 05.12.2007

  • Аналіз застосування народного співу та його трактування в межах творів, що відносяться до музичної академічної та естрадної галузі творчості Вероніки Тормахової. Нові підходи до практичного використання вокальної народної манери в мистецькій практиці.

    статья [38,5 K], добавлен 07.02.2018

  • Узагальнення жанрових особливостей вокальної музики академічного спрямування, аналіз романсу, арії, обробки народної пісні композиторів Г. Генделя, Б. Фільц, С. Гулака-Артемовського, С. Рахманінова, Л. Кауфмана, В. Моцарта. Засоби виконавського втілення.

    дипломная работа [93,9 K], добавлен 26.01.2022

  • Жизнь и творчество Роберта Шумана - композитора, музыкального критика. Музыкальные стили и композиторские техники "песенного театра Шумана". Жанровые истоки вокальной музыки; их генезис и стилистка. Интерпретация камерно-вокальных сочинений Шумана.

    курсовая работа [60,3 K], добавлен 31.05.2014

  • Камерно-вокальное творчество композитора Ф. Листа. Своеобразие его пути в песенном жанре. Анализ литературно-художественного текста "Венгерские рапсодии". Роль ритма и темброво-динамической стороны исполнения. Жанрово-стилистические особенности песни.

    курсовая работа [227,2 K], добавлен 05.01.2018

  • Творчество Й. Брамса в контексте музыкальной эстетики позднего романтизма. Жанровый диапазон камерно-инструментального наследия композитора. Черты стиля. Особенности преломления романтической образности в трио для кларнета, виолончели и фортепиано a-moll.

    дипломная работа [9,0 M], добавлен 15.03.2014

  • М.И. Глинка - основатель русской вокальной школы. Характерные приемы композиторской техники, отражающие влияние педагогических принципов. Оперное и камерно-вокальное творчество. Сравнение принципов вокальной педагогики и особенностей вокального письма.

    курсовая работа [528,0 K], добавлен 30.07.2014

  • Акмеистское направление в русской поэзии начала ХХ века. Музыкальные акценты, расставленные Слонимским. Поэзия Ахматовой. Логика развития музыкальной ткани. Повторность мелодической линии. Предпосылки к открытой драматургии. Интонации городского романса.

    реферат [22,7 K], добавлен 16.01.2014

  • Аналіз специфіки народного вокалу, для якого притаманна природно-розмовна манера співу, робота голосових зв’язок, використання природних грудних і головних резонаторів. Характеристика діяльності камерних колективів, які використовують народний вокал.

    статья [19,8 K], добавлен 17.08.2017

  • Початок творчої діяльності найпопулярніших рокових гуртів в українському шоу-бізнесі. Створення музичних гуртів "Біла Вежа", "Друга Ріка", "Океан Ельзи". Виховання культурно-моральних цінностей у молоді. Состав українських рок-груп в сучасний період.

    презентация [1,6 M], добавлен 23.11.2017

  • Вивчення інструментальної творчості французького композитора, піаніста та музичного критика Клода Дебюссі. Стильові особливості творів композитора та жанровий аналіз збірки "24 прелюдії для фортепіано". Образна тематика музичних портретів Дебюссі.

    курсовая работа [22,7 K], добавлен 31.01.2016

  • Головні етапи розвитку хорової кантати в українській музиці XX століття. Основна характеристика творчості Лесі Дичко. Аналіз особливостей драматургії та композиції кантати "Червона калина", специфіка трактування фольклорного першоджерела цього твору.

    курсовая работа [4,0 M], добавлен 19.02.2012

  • Творчість Шопена як особливе явище романтичного мистецтва. Класична ясність мови, лаконічність вираження, продуманість музичної форми. Особлива увага романтиків до народної творчості. Жанр ліричної інструментальної мініатюри у творчості Шопена.

    реферат [11,4 K], добавлен 28.04.2014

  • Жанрові межі віолончельної творчості Прокоф‘єва: від інструментальної мініатюри і сонати (сольної та ансамблевої) до концертіно та монументальної Симфонії-концерту. Взаємопроникнення та взаємодія образних сфер симфонічної й камерної творчості Прокоф‘єва.

    дипломная работа [54,8 K], добавлен 22.04.2010

  • Розвиток європейської музики кінця XVIII — початку XIX століття під впливом Великої французької революції. Виникнення нових музичних закладів. Процес комерціоналізації музики. Активне становлення нових національних музичних культур, відомі композитори.

    презентация [3,2 M], добавлен 16.03.2014

  • Найхарактерніші риси вокального стилю Шумана. Перший зошит пісень про кохання "Коло пісень". Різноманітність творчої ініціативи композитора. Другий період творчості Р. Шумана. Вибір віршів для твору вокальної музики. Цикл "Вірші королеви Марії Стюарт".

    курсовая работа [1,5 M], добавлен 20.11.2015

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.