Творчість Віталія Кирейка в аспекті біографічних досліджень

Дослідження життєвого і творчого шляху В. Кирейка. Створення каталогу творів. Вивчення критико-публіцистичної спадщини композитора, аналіз стильових і стилістичних особливостей його музичної мови. Визначення внеску митця в сучасну українську культуру.

Рубрика Музыка
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 28.09.2015
Размер файла 47,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://allbest.ru

Львівська національна музична академія

імені М.В.Лисенка

УДК 78.071.1 (477)

Автореферат

на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства

ТВОРЧІСТЬ ВІТАЛІЯ КИРЕЙКА В АСПЕКТІ БІОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Спеціальність 17.00.03 - Музичне мистецтво

Шестеренко Ірина Вікторівна

Львів, 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії української музики Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського Міністерства культури і туризму України.

Науковий керівник: Копиця Маріанна Давидівна, кандидат мистецтвознавства, професор Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, професор кафедри історії української музики (Київ)

Офіційні опоненти:Ясіновський Юрій Павлович, доктор мистецтвознавства, професор, Львівська національна музична академія імені М.В. Лисенка, завідувач кафедри музичної україністики та медієвістики (Львів)

Савчук Ігор Борисович, кандидат мистецтвознавства, науковий співробітник лабораторії новітніх технологій Інститут проблем сучасного мистецтва, Академії мистецтв України (Київ)

Захист відбудеться 18 грудня 2009 року об 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 36.589.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук у Львівській національній музичній академії України імені М.В.Лисенка за адресою: м. Львів, вул. Нижанківського, 5.

Із дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівської національної музичної академії України імені М. В. Лисенка.

Автореферат розісланий 17 листопада 2009 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, О.Т.Катрич

кандидат мистецтвознавства, доцент

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У час докорінних змін у всіх сферах життя, у період активних духовних і мистецьких пошуків, коли особливо гостро постає питання відродження і примноження людських цінностей, національних традицій і досягнень, - особливо актуальним стає дослідження життя й творчості вітчизняних композиторів.

В історії української культури є чимало нез'ясованого, невивченого, маловідомого, з тих чи інших причин вилученого з мистецького й наукового обігу. Об'єктивна оцінка (і переоцінка) культурних та суспільних цінностей дає можливість нового погляду на численні мистецькі події, спонукає до заповнення «білих плям» на карті музичної культури України.

Саме такою постаттю в історії української музики є визначний композитор, лауреат премій імені М.В.Лисенка та І.С.Нечуя-Левицького, народний артист України Віталій Дмитрович Кирейко. Митець плідно працює, відображаючи у своїй різножанровій творчості історичні події та актуальне сьогодення, проблемне й суперечливе. Творчість композитора - яскравого представника національної композиторської школи - становить важливий етап на шляху розвитку українського музичного мистецтва. Проте доробок композитора відомий набагато менше, ніж він того заслуговує. Творчість В. Кирейка все ще залишається маловивченою сторінкою історії вітчизняної музики, хоча в музикознавчій літературі час від часу з'являлися публікації про митця різних жанрів (В.Антонюк, Л.Архімович, М.Гордійчука, О.Губка, О.Давидової, Л.Єфремової, М.Загайкевич, А.Калениченка, А.Котляревського, К.Майбурової, З.Ружин, І.Юдкіна). Однак до цього часу все ще не створено монографічної праці про В.Кирейка, у якій би грунтовно досліджувався життєвий і творчий шлях композитора.

На сучасному етапі життя і творчість Віталія Кирейка потребують докладного дослідження та теоретичного осмислення. Необхідно проаналізувати багатий творчий доробок композитора в контексті української музичної культури.

У дисертації постать В. Кирейка розглядається під кутом зору нової науки, методи якої сьогодні все частіше застосовують у дослідженнях життя й творчості визначних представників культури, - науки біографістики, або біографічних досліджень. Актуальність біографістики обумовлюється необхідністю відтворити правдиву історію культури України шляхом дослідження життєвого й творчого шляху її видатних особистостей.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з перспективним планом науково-дослідної роботи кафедри історії української музики Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського і відповідає темі № 1 “Історія української музики” її тематичного плану на 2001-2006 роки.

Об'єктом дослідження є біографічна репрезентація особистості композитора на тлі історії української музики ХХ століття.

Предметом дослідження є творчий шлях визначного українського композитора В. Кирейка в контексті його часу.

Метою роботи є розкриття життя й творчості В.Д.Кирейка в аспекті теоретико-методологічних засад біографічних досліджень.

Для досягнення мети вирішуються такі завдання:

- розкриття основних методів біографічних досліджень;

- визначення понять «біографія», «біографіка», «біографістика», «біографічний метод», «біографічні дослідження», «життєвий шлях»;

- розгляд жанру монографічної праці як різновиду біографічного дослідження;

- відтворення життєвого й творчого шляху В.Кирейка, спираючись на методи біографічних досліджень;

- включення біографії митця в історико-культурний контекст його часу;

- представлення творчої особистості В. Кирейка як відображення його суб'єктивного світу, думок і переживань;

- аналіз найбільш репрезентативних творів композитора різних жанрів;

- виявлення жанрово-стильових особливостей творчості;

- вивчення й актуалізація критико-публіцистичної спадщини композитора як відображення його громадянської позиції;

- розгляд родоводу В.Кирейка в аспекті генеалогічних досліджень;

- опрацювання раніше мало відомих джерельних матеріалів щодо біографії та творчості композитора з його приватного архіва та ЦДАЛМУ.

Матеріалом дослідження є музична й публіцистична спадщина В.Кирейка, проаналізована з точки зору розкриття найбільш самобутніх, глибоко своєрідних рис творчості, а також життєвий шлях митця в контексті науки біографічних досліджень. Розглянуто твори різних жанрів, які найкраще репрезентують стильові та світоглядні пріоритети композитора (п'ять опер, балети «Тіні забутих предків» та «Оргія», сім із десяти симфоній, показові вокальні, хорові та фортепіанні твори митця). Загалом у дисертації проаналізовано близько 30 опусів В. Кирейка.

Методологічна база дисертації. Наукові положення роботи аргументовано на рівні методології сучасної історичної науки в аспекті біографічної теорії (І.Бєлєнький, О.Валевський, Г.Винокур, І.Петровська, В.Попик, Н.Савицька, Д.Устиновський, В.Чишко), психології (Л.Виготський, Д.Канєвська, О.Леонтьєв, К.Юнг), соціології (Ю.Лотман), епістології (М.Копиця, К.Шамаєва), а також методик та методів історичного (Л.Акопян, О.Берегова, Т.Булат, М.Грінченко, М.Гордійчук, Л.Єфремова, Л.Корній, Г.Кочарова, І.Ляшенко, К.Майбурова, Є.Маланюк, М.Михайлов, С.Тишко, М.Черкашина, О.Шреєр-Ткаченко) і теоретичного музикознавства (Б.Асаф'єв, М.Арановський, Л.Архімович, Г.Виноградов, Н.Герасимова-Персидська, М.Гордійчук, Н.Горюхіна, О.Зінькевич, Ю.Келдиш, В.Клин, О.Козаренко, К.Майбурова, М.Михайлов, В.Москаленко, Є.Назайкинський, І.Нестьєв, А.Сохор, А.Терещенко, Ю.Холопов, М.Черкашина, Б.Ярустовський); фольклористики (С.Грица, К.Квітка, В.Кирейко, М.Леонтович, М.Лисенко, С.Людкевич, Л.Ревуцький). Методологія дослідження має комплексний характер: біографія особистості митця осмислюється у контексті складових усіх цих наук. Основними методами дослідження є історичний, аналітичний та джерелознавчий. Соціологічний і психологічний методи використовуються як засіб порівняння загального з частковим, соціума й суб'єкта. Життєпис митця вивчається з урахуванням психологічних чинників та його суб'єктивних вражень. Важливим у біографічному дослідженні є біогенетичний метод, розгляд родоводу В.Кирейка в аспекті генеалогії.

Джерельну базу дослідження становлять: творче надбання композитора (опубліковані і рукописні музичні твори, критичні праці, публіцистичні статті); періодичні видання 1950-2000_х рр.; архівні матеріали, у тому числі мемуари, листи та інші джерела особового походження, що зберігаються в особистому архіві композитора і в ЦДАЛМУ (Ф. 684, описи №№1 і 2).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше:

_ виведено модель теоретико-методологічних принципів науково-біографічних досліджень композиторів на основі праць українських та російських учених-істориків із питань біографістики;

- визначено концепційні засади таких наукових понять, як «біографія», «біографіка», «біографістика»;

- враховуючи визначену теоретичну модель, досліджено життєвий і творчий шлях В.Кирейка в контексті історії української музичної культури;

- упорядковано творчий архів митця;

- введено до наукового обігу невідомі джерельні матеріали щодо життя і творчості композитора;

- складено родовід В.Кирейка;

- створено точний каталог творів композитора за хронологічним принципом і зроблено таблицю опусів;

- проаналізовано творчий доробок митця в його жанрово-стилістичному розмаїтті;

- досліджено критико-публіцистичну спадщину В.Кирейка;

- простежено витоки творчості композитора;

- визначено стильові особливості його музичної мови;

- теоретично обґрунтовано значення творчого внеску митця в сучасну українську музичну культуру;

- реконструйовано життєвий шлях В.Кирейка на основі опрацювання досі невідомих архівних матеріалів, у результаті особистого спілкування з композитором.

Практичне значення. Результати дослідження можуть бути використані в освітньому процесі навчальних мистецьких закладів різних рівнів акредитації в навчальному курсі «Історія української музики ХХ - ХХІ століть». Матеріали роботи будуть корисними для виконання біографічних досліджень з вивчення життя й творчості митців, у тому числі для подальшого дослідження творчості В. Кирейка.

Апробація результатів дослідження. Усі розділи дисертації обговорено на засіданнях кафедри історії української музики Національної музичної академії України імені П.І.Чайковського. Основні положення дослідження було викладено на Міжнародних науково-практичних конференціях: «Забуті та маловідомі сторінки історії української музики» (Київ, 2004), «Духовна культура України: традиції та сучасність» (Київ, 2007), «Культурологічні проблеми української музики» (Київ, 2007), «Історія в особистостях» (Київ, 2008), «Митець і сучасне соціокультурне середовище» (Київ, 2009).

Публікації. За змістом дисертації опубліковано 5 статей, з них 4 - у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел (280 позицій) та 10 додатків, що містять родовід В. Кирейка; список його творів за опусами, спогади В.Кирейка про Л. Ревуцького; аналіз «Десяти українських народних пісень з Полтавщини», вокального циклу «Барви легенд», перших фортепіанних сонат, «Симфонічних варіацій для фортепіано з оркестром», опери «Бояриня» й останніх чотирьох симфоній. Загальний обсяг роботи - 253 сторінки, з них - 180 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт і предмет дослідження, окреслено його мету й завдання, охарактеризовано методологічні й теоретичні засади, висвітлено наукову новизну та практичне значення, надано інформацію про апробацію та публікації результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади біографічних досліджень як науки» висвітлено коло теоретичних проблем біографістики як науки, визначено термінологічний апарат і наукові дефініції, окреслено теоретико-методологічні принципи біографічних досліджень композиторів.

У підрозділі 1.1 - «Концепційні принципи визначення понять “біографія”, “біографіка”, “біографістика”, “біографічний метод”, “життєвий світ”» - розкривається зміст указаних понять та даються різні погляди на їх тлумачення.

У сучасному наукознавстві поширено паралельне використання термінологічно близьких понять. Це дає підстави для нових підходів у розумінні основних положень науки; важливим питанням стає уточнення категоріального апарату біографічних досліджень.

За твердженням учених, поняття біографії визначається як історико-культурологічне явище, пов'язане з висвітленням життєдіяльності людини з урахуванням історико-культурного процесу.

Категорію «біографіка» визначив російський учений І. Бєлєнький як систему філософсько-методологічних, історіографічних та історико-культурних знань про біографічні жанри, смисл та завдання біографічного мислення і пізнання.

Вважаючи термін «біографіка» прикладним, український учений В. Чишко вперше вводить поняття «біографістики» як дисципліни, що вивчає історію, теорію та практику історико-біографічних досліджень, охоплює усю сукупність біографічних джерел, досліджень та різновидову біографічну продукцію.

У дисертації в терміні «біографічні дослідження» поєднано всі поняття і визначено його як науку, в межах якої вивчається історія, теорія, методологія та практика біографії, а також сукупність усіх біографічних джерел.

Біографія митця - особлива категорія науково-біографічних досліджень, у якій органічно поєднано життєпис і творчість композитора - ту духовну ауру, що є найголовнішою стрижневою лінією його життя.

У підрозділі 1.2 - «До історії питання розвитку біографістики» - йдеться про шляхи становлення біографістики як науки, окреслюються й характеризуються етапи у створенні біографічних досліджень в Україні.

Витоки біографічних праць сягають найдавніших часів, але ця галузь донині залишається найменш науково обґрунтованою. Поки що не розроблено науково-методологічні принципи для таких категорій біографічних досліджень, як творчо-мистецькі.

У підрозділі 1.3 - «Рівень визначення музикознавчих біографістико-монографічних формул» - розкрито теоретико-методологічні принципи науково-біографічних монографій. Незважаючи на те, що в сучасному музикознавстві як історичній науці накопичений величезний матеріал від коротких критико-публіцистичних статей та нарисів до великих монографій (Л.Архімович і М.Гордійчук, І.Драч, Ю.Келдиш, Л.Кияновська, І.Нестьєв, С.Павлишин, В.Рожок, Т.Хентова, М.Черкашина), у яких практично висвітлюються біографії композиторів або вчених-музикознавців чи діячів культури, на сьогодні ще немає наукової узагальнюючої праці, присвяченої проблемі їх теоретичного обґрунтування.

У дисертації закладено наукові підвалини методології біографічної репрезентації особистості композитора. Біографія митця осмислюється в контексті комплексу методик та методів історії, музикознавства, психології, соціології, філософії, епістології й літературознавства.

За дослідженням, методологічні аспекти науково-біографічних монографій знаходять своє відображення у найкращих зразках, що відзначаються такими критеріями:

1. Історична репрезентація особи в контексті її часу.

2. Аналіз середовища та оточення митця; вплив на його творчість.

3. Складання родоводу митця в аспекті генеалогічних досліджень.

4. Науково-теоретичний аналіз творчості митця і фактів його біографії.

5. Хронологічне відтворення життєвого шляху та історико-культурної ситуації.

6. Використання усіх можливих біографічних джерел як інституційного, так і особового походження.

7. Чітка визначеність усіх використаних джерел, повнота інформації.

8. Увага до внутрішнього світу людини, її свідомості та психології.

9. Реконструкція світоглядних, наукових, художньо-музичних, політичних та інших поглядів митця, його ставлення до життя й людей.

10. Осмислення моральних цінностей і вчинків особи.

11. Простеження різних етапів творчості, їх особливостей щодо жанрово-стильової та змістовної палітри.

12. Вплив особистого життя на художню творчість.

13. Оцінка значення творчої діяльності особистості.

У підрозділі 1.4 - «Біографія композиторів як об'єкт дослідження» - проаналізовано підходи до класифікації біографічних праць та визначено основні принципи створення біографій композиторів: історичний, що включає взаємодію суб'єкта й соціума, біогенетичний, психологічний, джерелознавчий та музично-аналітичний.

Метод історизму, конкретно-історичного підходу, врахування обставин місця й часу вважається головним у біографічному дослідженні композиторів. У дисертації життєвий і творчий шлях В. Кирейка подається в хронологічному порядку (згідно з періодизацією) та в контексті епохи - з дослідженням соціально-політичного, історико-культурного та музичного середовища, що оточувало митця.

Важливою складовою історичного методу є взаємодія суб'єкта і соціума - дослідження тих чинників, які обумовлюють здатність особистості існувати в умовах навколишнього середовища: її поведінку, вчинки, характер спілкування, погляд на довколишній світ, історичні події (оцінка й участь у них), громадянські позиції в усіх проявах.

Оповідь про історію індивідуального життєвого шляху митця відображено у проявах взаємодії зовнішніх подій та його психіки. Саме тому одним із найважливіших для розкриття біографії є психологічний метод: дослідження генетико-психологічних (вроджених) і соціально-психологічних властивостей, що сприяють виявленню емоційного ставлення до фактів свого та оточуючого буття (почуттів, переживань, інтуїції, натхнення, духовного світу, мотивів творчості і т. д.)

Необхідною для біографічних досліджень є генеалогія, тобто історія роду митця в усіх проявах життя його представників. При створенні біографії В. Кирейка бралося до уваги генеалогічне коріння роду, традиції та звичаї, які передалися митцю спадково, вплив батьків, зв'язок поколінь, залучався біогенетичний метод. Було відтворено родовід В. Кирейка, особливу увагу приділено ціннісним орієнтирам козацьких предків Віталія Дмитровича, погляди яких спадково стали найважливішими в його житті.

Музично-аналітичний метод допомагає у дослідженні й науковому осмисленні творчого доробку митця, що є породженням високого духовно-інтелектуального потенціалу мистецької особистості.

Для створення правдивої біографії митця важливо науково й критично проаналізувати всі можливі історичні джерела: архівні документи, епістолярії, мемуари, щоденники та інші джерела особового походження, а також ознайомитися з усіма рукописними й опублікованими творами митця, охарактеризувати правдиві й вірогідні факти, об'єднати суб'єктивні й об'єктивні фактори, що обумовили діяльність особистості.

Розділ 2 - «Творчість Віталія Кирейка як предмет біографічно-монографічного дослідження» - присвячено комплексному розкриттю творчого надбання В.Кирейка у контексті його часу. Музична спадщина композитора становить важливий етап у розвитку української музики другої половини ХХ - початку ХХІ ст.

Композиторськими задумами митця охоплено різноманітні теми і практично всі музичні жанри, великі й малі музичні форми. Вражає надзвичайна насиченість і різноаспектність надбань композитора - у списку його творів на сьогоднішній день налічується 266 опусів. У творчому доробку є 5 опер (драма-феєрія «Лісова пісня», романтична драма «У неділю рано», гротесково-сатирична феєрія «Марко в пеклі», камерна комічна опера «Вернісаж на ярмарку» і опера-драма «Бояриня»), 4 балети («Тіні забутих предків», «Відьма», «Оргія» і «Сонячний камінь»), 10 симфоній, симфонічні поеми, фантазії, 4 квартети, 2 тріо, квінтет, концерти для скрипки, віолончелі та подвійний з оркестром, «Симфонічні варіації», Поема й Фантазія для фортепіано з оркестром. Багато творів написано для фортепіано, серед них 10 фортепіанних сонат, цикли варіацій та п'єс. Не оминув композитор своєю увагою й інші інструменти, створивши композиції для скрипки, віолончелі, альта, усіх оркестрових і народних інструментів. В.Кирейко є також автором двох кантат, ораторії та близько 100 романсів і хорових творів.

Основною ознакою композиторського стилю В.Кирейка є яскрава національна визначеність його музики. Поряд з високою інтелектуальністю, витонченістю, письму В.Кирейка притаманна душевна щирість, чистота емоцій, досконале художнє відтворення душевного світу митця. У ліричній наповненості емоційного настрою відчувається поетика художнього вислову, помітним є психологічно вивірене ставлення до оспіваних у творах подій, відображення світосприйняття і світогляду українського народу. Композитор є носієм глибоких національних та класико-романтичних традицій української академічної музики. У його творчості органічно синтезуються національні та європейські здобутки.

З особливим пієтетом ставлячись до української класичної літератури (усі лібрето музично-сценічних творів митця написані на сюжети українських класиків), композитор запропонував нову концепцію філософського credo Лесі Українки (опери «Лісова пісня», «Бояриня», балет «Оргія», романси на тексти поетеси). При тому розширена палітра жіночих образів, що підіймаються на високий рівень категорії трагічного. Відкриваючи заборонену раніше драму «Бояриня», В.Кирейко заглиблюється в концепційний простір п'єси Лесі Українки, пропонує нове трактування її змісту, музичними засобами відтворює не тільки поетику, а й соціально-політичний контекст літературного першоджерела.

Митець виступив новатором-експериментатором на рівні жанрів, написавши перший в Україні Подвійний концерт для скрипки й віолончелі з оркестром, першу сатиричну оперу-феєрію «Марко в пеклі» та камерно-комічну оперу «Вернісаж на ярмарку».

Розвиваючи традиції М.Лисенка, М.Леонтовича, Л.Ревуцького, В.Кирейко підняв до рівня філософських узагальнень основоположні риси національного світовідчуття в «Обробках пісень з Полтавщини» та інших творах, у яких використовуються фольклорні надбання (особливо в опері «Лісова пісня», балеті «Тіні забутих предків» і найкращих вокальних та інструментальних творах).

Своєю симфонічною творчістю В.Кирейко продовжив розвиток принципів російських композиторів-«кучкістів» і примножив досягнення українського симфонізму після полотен Л.Ревуцького і Б.Лятошинського, що вже стали класичними. Традиційні жанри й форми композитор наповнює оригінальним змістом і палкою творчою енергією, надає індивідуального відтінку кожному з них. У симфоніях митця немає зовнішнього винахідництва й стилістичного перебільшення. Драматургія і засоби виразності підпорядковуються розкриттю змісту, передачі ідей звеличення Людини, утвердженню цінності її внутрішнього світу. Ці ідеї гуманізму, притаманні естетиці романтизму, є визначальними й у творчості В.Кирейка.

Творчий шлях В.Кирейка не був легким: митцеві довелося пережити голодомори, війну та труднощі соціально-історичних зрушень. Проте він залишився вільнодумним українським патріотом, який завжди вболіває за долю свого народу, збереження рідної мови, традицій та духовної культури нації.

Підрозділ 2.1 «Становлення особистості художника. Періодизація творчості» - складається з кількох пунктів.

2.1.1 «Біогенетичні та психологічні особливості В.Кирейка періоду дитинства та юності». Тут розкрито історію формування майбутнього митця з погляду біогенетичних особливостей, які передалися йому спадково.

Родовід митця досить розгалужений: він добре пам'ятає своїх предків. Рід Кирейків - козацького походження, ніколи не знав підневільного кріпацтва, був гордим, незалежним, волелюбним і сильним. Саме ці риси характеру передалися майбутньому композитору від його прадідів.

Психологічний тип особистості В.Кирейка можна визначити як інтровертний, тобто заглиблений у свій внутрішній світ; митець глибоко переживає душею всі події, схильний до трагічних сплесків. За своєю натурою Віталій Дмитрович - м'яка, інтелігентна, не схильна до конфліктів людина. Але в мистецтві він непохитно дотримується високих класичних принципів і сміливо їх захищає. Головними психологічними рисами В.Кирейка є: негаласливий патріотизм (невичерпна любов до рідної землі, мистецтва й фольклору), поетично-творче світосприйняття, шляхетність, волелюбність, працьовитість, чесність, скромність, порядність, принциповість, прозорливість. Ці вроджені риси, разом із музичним талантом, заклали основу майбутнього композиторського світогляду. Із соціально-психологічних властивостей особистості у митця з дитинства проявився спостережливий, самозаглиблений характер, зосередженість на переживаннях суб'єктивного внутрішнього світу.

У пункті 2.1.2 Розвиток особистості в аспекті «суб'єкт і соціум» висвітлено фактори, які сприяли становленню мистецької й громадянської позицій В.Кирейка на етапі формування.

Чинниками, які вплинули на розквіт композиторського дару композитора, сформували основу його світогляду, стали:

а) зацікавленість з дитинства народними піснями та звичаями;

б) високий професійний рівень видатних викладачів Київської консерваторії, у яких навчався юнак (Л.Ревуцький, Б.Лятошинський, П.Козицький, Г.Таранов, М.Скорульський, М.Вериківський);

в) насиченість концертного й театрального культурного життя столиці;

г) спілкування з цікавими й талановитими людьми епохи (П.Тичиною, М.Рильським, В.Забаштою, А.Німенком, А.Коломійцем, П. і Г. Майбородами та ін.);

д) соціально-політичні події та їх наслідки (Постанови ЦК ВКП(б) 1948-1949 років, цькування української інтелігенції, звинувачення у «буржуазному націоналізмі», голодомори).

Усі зазначені фактори вплинули на формування світоглядних позицій композитора. Творчість його несе в собі карб трагічного часу, за якого винищувалися цілі покоління, ламалось життя мільйонів людей. Індивідуальна позиція В.Кирейка полягала у збереженні чистих національних джерел, у міцних традиційних музичних принципах. З особливою пошаною ставлячись до творчості М.Лисенка, розвиваючи традиції свого вчителя Л.Ревуцького та улюблених романтиків, композитор «оберігає» свій смак, лишаючись у своєму поетичному світі внутрішньо відчуженим від музичного процесу, який іде врозріз із його ідеалами.

Ці тенденції яскраво проявилися в перших романсах, хорах В.Кирейка, а також у його першій симфонії, сюїтах та програмних увертюрах.

У пункті 2.1.3 «Особливості творчості митця періоду зрілості (кінець 1950_х -1980_ті рр.)» йдеться про найбільш яскравий, важливий і фундаментальний період у житті композитора. Окреслено особливості епох «шістдесятництва» та «неосталінських» 1970_х років, а також розглянуто твори В.Кирейка кінця 1950-1980_х рр., які символізували період розквіту його таланту.

Кінець 1950-1960_ті рр. стали епохою послаблення політичного й ідеологічного тиску, повернення суспільства до гуманістичних цінностей, відродження ідеї високої національної духовності, народження плідних ідей і проектів, прагнення до свободи самовираження (нагадаймо, що в 1958 р. було опубліковано постанову ЦК КПРС про виправлення помилок, допущених у політиці партії щодо мистецтва та літератури у 1948 та наступних роках). Помітними стають прагнення досягти у творчості нової якості на основі розвитку традицій, потяг до відродження цінностей минулого та гостре відчуття сучасності. З одного боку, в тематиці мистецтва 1960_х рр. посилюється громадянське звучання, зростання самосвідомості митців. З другого боку, до мистецького простору долучаються міфологічні образи і загадковий світ підсвідомих реалій, сутностей буття. Музична культура цього періоду, незважаючи на конфліктні зіткнення різних поколінь, відзначається цілісністю, оптимістичним, життєствердним пафосом, духовним сплеском і зверненням до набутої національної спадщини, що підняло мистецтво 1960_х років до рівня найвищих узагальнень епохи.

Поруч із композиторами-новаторами, які шукали модерних мовно-стилістичних шляхів у мистецтві, активно працювали корифеї української музики, які інтегрували у своїй творчості зв'язок із традиціями культури попереднього періоду, - Л.Ревуцький, Б.Лятошинський, С.Людкевич та їх послідовники - В.Кирейко, М.Колесса, А.Кос-Анатольський, Г. і П.Майбороди, Ю.Мейтус, Г.Таранов, І.Шамо, А.Штогаренко та інші. Вони сповідували загальноприйняті стабільні орієнтири, неперервні національні традиції, тримали фундамент вітчизняної культури. Основними рисами тематики 1960_х рр. були: спрямованість на людину, її внутрішній світ, єдність об'єктивного й суб'єктивного начал, звернення до загальних проблем мистецтва. кирейко композитор музичний український

В.Кирейко в ті часи теж цікавився «вічним сенсом» життя, переосмислюючи основні поняття, спрямовуючи їх розуміння в бік стабільності, ґрунтовності, спираючись на свою індивідуальну творчу позицію, власною філософією життя намагаючись протидіяти шаленому новаторству епохи. Він не відкривав нових стилістичних засобів, а користувався арсеналом старих, видозмінюючи їх залежно від змісту твору.

Важливою подією не тільки в житті В.Кирейка, а й знаковою для української оперної творчості став вихід у світ його першої опери за драмою-феєрією Лесі Українки «Лісова пісня» (ор. 18, 1957 р.), що зробила ім'я композитора всесвітньо відомим.

Драма-феєрія Лесі Українки - один із шедеврів української класичної драматургії, який завдяки самобутності й високому художньо-філософському узагальненню зміг піднятися на загальноєвропейський рівень. Опера В.Кирейка «Лісова пісня» за власним лібрето стала першою значною творчою перемогою, яскравим кульмінаційним злетом, який відкрив етап творчої зрілості митця. В.Кирейко стверджується як композитор постромантично-фольклорного поетичного напрямку з тяжінням до відображення філософської сутності людської свободи, національної міфології, конфліктного бачення дійсності.

Вагомим внеском В.Кирейка у скарбницю української балетної музики став його перший балет «Тіні забутих предків» (ор. 21, 1959 р.) за однойменною повістю М.Коцюбинського. Цей твір ще раз показав талант молодого композитора у сфері театральної музики, підтвердив його потяг до лірико-психологічної драми. За своєю ідейною концепцією та музичною мовою балет близький до опери «Лісова пісня». Композитор змінює не ідею, а жанр втілення своїх думок. В.Кирейко стояв на порозі славнозвісного «шістдесятництва», втіливши романтичне бачення трагічного і, разом з тим, світлого й чистого почуття героїв М.Коцюбинського. Повість «Тіні забутих предків» можна назвати українським варіантом незабутніх трагедій про Ромео і Джульєтту, Орфея та Еврідіку: адже в ній трагічна загибель головних героїв так само стає символом величі людського духу. В.Кирейко був першим, хто звернувся до повісті М.Коцюбинського. Трактуючи образи першоджерела, композитор використовує й перетворює мотиви гуцульського фольклору, відтворює складні моменти психологічних переживань героїв, застосовуючи принцип лейттематизму. Важливою рисою балету, як і опери «Лісова пісня», є яскравий симфонічний розвиток основних музичних образів.

Одним із показових творів вокальної спадщини В.Кирейка став цикл «10 обробок українських народних пісень для голосу і фортепіано» (ор. 26, 1961 р.). Ці обробки стали не просто своєрідною лабораторією для створення більш масштабних полотен митця, а й ще раз підняли народну пісню на високий рівень філософських узагальнень.

Визначними у творчості В.Кирейка стали наступні дві опери - романтична драма «У неділю рано» (ор. 35, 1965 р.) та сатирична феєрія «Марко в пеклі» (ор. 36, 1966 р.). Композитор одним із перших переосмислює традиції української літературної класики, втілює найкращі її зразки, розширюючи жанрову палітру своїх опер. На оперу «У неділю рано» композитора надихнула трагічна повість О.Кобилянської «У неділю рано зілля копала» за мотивами української народної пісні-балади «Ой не ходи, Грицю». Опера «Марко в пеклі» (за однойменною сатиричною п'єсою І.Кочерги) знаменувала новий поворот у творчості митця у гротескно-сатиричний бік (що стало однією з генеральних тенденцій слов'янської музики 1960_х рр.). Ця опера відрізняється від усіх попередніх і наступних творів В.Кирейка своєю характерною образністю, специфічною музичною стилістикою, жанрово-драматургічними й сценічними особливостями. Застосовуючи драматургічний прийом «висміювання через жанр», В.Кирейко показує своє ставлення до відображених подій, апелюючи до нових соціальних реалій.

Гуманістична наповненість характерна для всіх творів митця, у тому числі й жанру симфонії. У лірико-драматичних чотиричастинних Третій (ор. 50, до мінор) та Четвертій симфонії (ор. 59, Ре мажор) В.Кирейко втілює своє бачення симфонізму на основі національного тематизму. Автор не використовує фольклорних цитат, проте мелодизм його тем близький до народнопісенного (цим підтверджуються пошуки синтезу національних і загальноєвропейських класично-романтичних традицій).

Епоха 1970_х років відзначилася суттєвим погіршенням політичної ситуації в країні. З приходом до влади Л.Брежнєва закінчилася хрущовська відлига, почалися переслідування й арешти передових діячів культури за критику існуючого ладу, втілювалася у життя програма суцільної русифікації, що вело до нехтування нашої багатовікової культури, мови й традицій. Звинувачення нелояльних до влади українських діячів культури у націоналізмі стали доволі частим явищем. Цей своєрідний неосталінський період з утисками інтелігенції спричинив появу в українській літературі дисиденства на базі шістдесятництва. Прогресивно налаштовані представники інтелігенції, у тому числі й В.Кирейко, виступали проти безпричинних арештів і покарань дисидентів. У творчості В.Кирейка 1970-1980_х років відображено ті політичні й соціальні події, свідком і учасником яких він був. Музика В.Кирейка сповнена глибиною філософського мислення, помітною є здатність митця сприймати дійсність з усіма її суперечностями й напруженими конфліктами.

З-під його пера з'являються дві яскраві фортепіанні сонати (ор. 63 і ор. 78), «Поема» для фортепіано з оркестром (ор. 74), цикл романсів «Барви легенд» на слова А.Німенка (ор. 72) і струнний квартет №1 (ор. 73). У 1971 р. створено Концерт для скрипки й віолончелі з оркестром ля мінор (ор.65) - один із перших в Україні подвійних концертів. Написаний на хвилі творчого піднесення композитора, твір відзначений яскравістю й виразністю образів, емоційністю й майстерністю музичних засобів.

Епіко-ліричний класичний цикл Симфонії №6 (ор. 91, ре мінор, 1977 р.) привертає увагу глибоким змістом, логічністю структури й художньою довершеністю. Зберігаючи принципи українського національного симфонізму й традиційну симфонічну форму, митець індивідуалізує її на внутрішньому, інтонаційному рівні, перетворюючи варіантно (що інспіровано фольклорними зразками).

Симфонічна поема «Дон Кіхот» (ор. 103, 1980 р.) - нова сторінка програмної творчості В.Кирейка. Яскрава образність притаманна й іншим різножанровим творам 1980_х років: сюїті для фортепіано в чотири руки «Київські ескізи» (ор. 104), романсам на слова І.Франка «Як почуєш вночі» (ор. 109) і «Сікстинська мадонна» (ор. 111), романтичним балетам «Оргія» (ор. 88) за драмою Лесі Українки та «Сонячний камінь» (ор.113) за мотивами легенд донецького краю, комічній опері «Вернісаж на ярмарку» за гумористичною повістю Г.Квітки-Основ'яненка (ор.124), у якій митець повернувся до лірико-побутових мотивів, та фортепіанним творам.

Другий період творчості став часом розквіту таланту митця, закладення жанрових і стилістичних основ його музики, а також формування сталих життєвих і творчих позицій.

Розглядаючи риси характеру В.Кирейка зазначеного періоду, слід відзначити його скромність: ставши визначною постаттю, отримавши ряд державних нагород, композитор не пишається і не вихваляється цим, а продовжує сумлінно працювати. Митець демонструє незламну стійкість і вірність національним інтересам, схильність до глибоких переживань за долі покараних дисидентів та всіх несправедливо звинувачених українських інтелігентів.

У підпункті 2.1.4 «Вплив соціально-політичних факторів на творчість В.Кирейка новітнього періоду» висвітлюються найновітніші події з життя митця. 1990_ті роки поклали початок третього - новітнього періоду творчості В.Кирейка. Залишається незмінною не тільки музична мова, а й його тверда життєва позиція, погляди на оточуючий світ. З особливим піднесенням зустрів композитор звістку про довгоочікувану незалежність України. Тема вільної Батьківщини стає в центрі уваги його подальшої творчості. Громадянськими, патріотичними барвами сповнені численні хори В.Кирейка та сюїта «Тичиніана» (ор. 162, 1992 р.). Автор закликає до збереження національної гідності та духовної культури народу, звертаючись до української пісенності та козацької маршовості.

Зі страшним болем пережив композитор тяжку втрату дружини Інни Сергіївни та юної талановитої племінниці - Марійки Губко. На її тексти він створив цикл із 11 різнохарактерних солоспівів «Осінній ранок», що став справжнім скарбом у камерно-вокальній творчості митця.

Творча амплітуда композитора періоду Millenium'у відзначається розмаїттям музичних жанрів: це симфонії, фортепіанні, скрипкова й альтова сонати, інструментальні п'єси, кантата «Навік єдині», романси, хори й опера «Бояриня». У творах усіх жанрів яскраво характерними рисами залишаються зв'язок із українською народною образністю, використання національної мелодики та опора на класико-романтичні засоби музичної виразності.

У пізніх симфоніях (№№7-10) В.Кирейко органічно поєднує досвід світового класичного мистецтва й національну самобутність, глибокі філософські узагальнення й лірику, раціональний інтелектуалізм і пристрасні поривання, риси симфонізму й органічне відчуття форми. Найяскравішими сторінками симфонічних циклів є повільні частини. Вони привертають увагу своєю мелодичною пісенністю тематизму, глибоким змістом, логічністю структур, художньою довершеністю, тембровим багатством, різнобарвним оркеструванням, головною виразовою силою якого є струнні й духові інструменти, а також граничною чіткістю драматургії та архітектоніки цілого.

У романсах митця на тексти Т.Шевченка, М.Губко, а також Й.Гете, Я.Коласа, Я.Купали, М.Емінеску відчувається органічна єдність поетичної й музичної інтонацій, емоційне сприйняття та природне розгортання музичної думки. Романси пройняті відчуттям краси життя, пориванням до світлих висот. Найкращі з них, що стосуються загальнолюдських тем (на слова Т.Шевченка, Й.Гете і Г.Гейне), піднімаються до рівня глибоких філософських узагальнень. Тісно пов'язана з поетичним змістом і форма солоспівів, що допомагає зрозуміти внутрішній дух музики, передати картинну образність віршів.

Знаковим твором В.Кирейка останньої доби стала опера-драма «Бояриня» (ор. 226, 2003 р.) за однойменним твором Лесі Українки, забороненим у період радянської влади. Композитора-патріота глибоко схвилювали гострі зовнішні соціально-політичні колізії, відображений у драмі внутрішній світ героїні та правдива й щира розповідь про долю української дівчини, яка насмілилася поїхати за коханим чоловіком до Москви. Ставши бояринею, вона залишилася вірною своєму народові, протестувала проти принизливого, підневільного існування, матеріального й духовного гніту, проти застарілих традицій, що були чужими для вільного українського козацтва. В.Кирейко зміг відчути і втілити в музиці улюблену тематику Лесі Українки - проблему жіноцтва, цікаво інтерпретуючи тему жіночої долі: духовно багата, розумна та освічена жінка-особистість і провидиця, що не може пристосуватися до життя у рабстві й покорі.

Драматургічна ідея опери має дві основні лінії - соціальну та лірико-побутову, що продовжує традиції оперних партитур М.Вериківського, М.Лисенка, Б.Лятошинського, Ю.Мейтуса та інших представників оперної еліти України. На тлі трагічно-суперечливої епохи в історії України розгортається й драма людська. Опера позначена тонким психологізмом, правдивістю, умінням розкрити музичними виражальними засобами внутрішній світ і характери героїв, а також філософсько-узагальнюючий підтекст літературного першоджерела.

Рельєфність, майже зрима конкретність образів, картинність зображення театральних, хорових, інструментальних і симфонічних творів В.Кирейка свідчать про індивідуальне бачення навколишнього світу. Вивчаючи досконало історію, він починає розуміти її як процес, що з'єднує сполучною ланкою минуле й сучасність. А ідея національної самосвідомості проявляє себе через глибинні шари фольклору.

Усе своє життя В.Кирейко беззмінно залишається митцем романтичного світобачення. Його світогляд визначає не тільки особисту лінію творчої поведінки, а й високі духовні та морально-естетичні принципи. Відчуваючи весь драматизм сучасної епохи, композитор щиро вірить у перемогу добра, моральної чистоти, надії й любові.

У Підрозділі 2.2 «Критико-публіцистична спадщина В.Кирейка як модус громадянського покликання» - окреслено літературний, журналістський і публіцистський доробок композитора. Виступаючи у пресі, по радіо й телебаченню, В.Кирейко висловлює свою непохитну громадянську позицію, проповідує високе класичне мистецтво й фольклорні традиції нашого народу, гостро критикує примітивну «попсу», антихудожню маскультуру, порно- і відеопродукцію, що, за його думкою, калічить душі молоді. У своїх музикознавчих працях, як і в усій творчості, В.Кирейко пропагує класичні ідеали, показує приклад служіння високому мистецтву. Статус музично-громадського діяча - невід'ємна складова його портрету.

Джерельною базою для дослідження критико-публіцистичної спадщини В.Кирейка стало вивчення 25 віднайдених в архівах рукописних та опублікованих статей митця різних років.

ВИСНОВКИ

На сучасному етапі відродження національних традицій, посилення уваги до окремої особистості з небуття повертаються незаслужено забуті імена митців, зростає зацікавленість їхніми біографіями.

На основі аналізу наукової літератури з питань біографічних досліджень українських та російських учених з'ясовано коло значень основних наукових категорій “біографія”, “біографічний метод”, “життєвий світ”, “біографіка”, “біографістика”, “біографічні дослідження”; зроблено висновок, що різниця у тлумаченні основних понять “біографіка” та “біографістика” між представниками української і російської біографічних шкіл загалом помітна лише у визначенні назви самої науки. У дисертації ці поняття є синонімами терміну “біографічні дослідження”, який визначається як наука, що вивчає історію, теорію, методологію та практику біографії, а також усю сукупність біографічних джерел, досліджень та різновидову біографічну продукцію.

Для методології історико-біографічних досліджень у дисертації виведено п'ять головних принципів: історичний, психологічний, генеалогічний, аналітичний, джерелознавчий. Згідно із цими методами, основні події життєвого шляху В.Д.Кирейка подано за хронологічним принципом (відповідно до періодизації), осмислено в контексті епохи, а отже з дослідженням соціально-політичного та історико-культурного середовища, яке оточувало митця і впливало на його творчість.

Дослідження різножанрового творчого доробку В.Кирейка дало змогу обґрунтувати жанрово-стильові закономірності й витоки його творчості, особливості музичної мови й композиторського стилю, а також окреслити значення творчого внеску митця в сучасну музичну культуру.

На мистецькому терені В.Кирейко виявляє себе як композитор моностильового складу: в усіх різножанрових творах митця, починаючи вже з перших опусів, помітною є виразна авторська мова з характерними інтонаційно-мелодичними та ладо-гармонічними зворотами, що свідчить про чітку індивідуальну систему музичного мислення. Музична мова творів митця коріниться в інтонаційних, ладо-гармонічних і ритмічних особливостях українського фольклору. Композитор переосмислює, узагальнює фольклорні джерела та вводить їх у контекст не тільки сценічних і вокальних, а й симфонічних та камерно-інструментальних творів. У першу чергу, це позначається на яскравому, соковитому пісенному мелодизмі В.Кирейка, пройнятому м'яким ліризмом, романтичною образністю. Використовуючи мелодії широкого емоційного діапазону, композитор рельєфно й багатопланово розробляє теми, поєднуючи класичні прийоми з методами народно-підголоскового варіювання, мелодичного розспіву, орнаментування, ладо-тональних «коливань». Спираючись на народнопісенну основу, композитор творчо узагальнює український мелос, шукає свої, особливі виражальні засоби. Таким чином, музична мова В.Кирейка являє собою своєрідний сплав народно-національних та індивідуальних засад.

Прихильність до романтичної манери письма проявляється і в колоритності гармонічної мови, у якій у різноманітних оберненнях використовуються альтеровані співзвуччя, поліладові нашарування, реалізується біфункціональність акордів. Використання народно-жанрових елементів супроводжується звучанням народних ладів, плагальних гармонічних зворотів, що надає яскравого національного забарвлення індивідуальним гармонічним барвам його творів. Досить часто після 1970_х років композитор застосовує рухомий контрапункт та еліптичні модуляції, які непередбачено впливають на музично-драматургічний «хід подій».

Драматургічний профіль більшості творів В.Кирейка можна назвати епіко-ліричним: домінує плинність розвитку, картинність, оповідність, послідовне сюжетне розгортання драми, узгодженість, співмірність, спостерігається поєднання суб'єктивного й об'єктивного начал. Хоча в багатьох мистецьких опусах наявні моменти емоційно-напруженої дії з контрастним протиставленням образів, проте гострі конфліктні зіткнення з'являються рідко.

Визначну роль в організації фактури всіх творів В.Кирейка відіграє поліфонія, у якій українська народна підголосковість і варіаційність поєднується з імітаційністю (досить часто композитор застосовує фугато, імітації, стретти) та контрастністю різних тематичних ліній і нашарувань.

Яскраве й майстерне оркестрування творів митця репрезентує типово класичні симфонічні барви, поєднані з характерно-національними (традиції М.Лисенка, Л.Ревуцького) та з м'якими імпресіоністичними («Лісова пісня», «Тіні забутих предків», «У неділю рано», «Марко в пеклі»).

Отже, самобутня музична мова В.Кирейка вирізняється фактурною, поліфонічною та тембровою винахідливістю, оркестровою різнобарвністю, внутрішньою експресією й емоційною наснаженістю, щиросердністю й безпосередністю вислову, умінням розкрити найпотаємніші думки та переживання людини, стрункістю та вивіреністю композиції, вимогливістю до себе й високим професіоналізмом.

Розгляд методологічних принципів біографічних досліджень на прикладі творчості В. Кирейка доводить важливість вивчення цієї актуальної для сучасного українського мистецтвознавства проблеми.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шестеренко І.В. Маловідомі сторінки біографії В.Д.Кирейка/ І.В.Шестеренко //Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. - Вип. 55: Збірка статей: Забуті й маловідомі сторінки історії української музики. - К.: НМАУ ім. П.І.Чайковського, 2006. - С. 88-98.

2. Шестеренко І.В. Нова опера В.Д.Кирейка «Бояриня». Прочитання драми Лесі Українки в контексті часу /І.В.Шестеренко // Українське музикознавство. - Вип. 35. - К., 2006. - С. 283-302.

3. Шестеренко І.В. Нова українська опера / І.В.Шестеренко // Музика. - К., 2005. - №5. - C. 8-10.

4. Шестеренко І.В. Романтик своєї епохи / І.В.Шестеренко // Музика. - К., 2006.- № 6. - С. 8-10.

Шестеренко І.В. Традиції та новаторство в «Симфонічних варіаціях» для фортепіано з оркестром В.Кирейка / І.В.Шестеренко // Дослідження, досвід, спогади: Збірник наукових і науково-методичних праць КССМШ ім.М.Лисенка та НМАУ ім. П.Чайковського.- Вип. 5.- К., 2004. - С. 133-139.

АНОТАЦІЯ
Шестеренко І.В. Творчість Віталія Кирейка в аспекті біографічних досліджень. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 - Музичне мистецтво. - Львівська національна музична академія ім. М. В. Лисенка, Міністерство культури і туризму України, Львів, 2009.

Дисертацію присвячено осмисленню творчого шляху визначного українського композитора В. Кирейка крізь призму біографістики. У дослідженні визначено концепційні засади основних понять щодо науки біографістики, сформульовано основні теоретико-методологічні принципи, за якими висвітлюється творчість корифея: історизм, що включає взаємодію суб'єкта й соціума, генеалогія, психологія, творчість та джерельна база. На основі цих узагальнених методів біографічних досліджень уперше в музикознавстві відтворено життєвий і творчий шлях Віталія Кирейка в контексті історії української музичної культури, на тлі своєї епохи, проаналізовано основні творчі опуси композитора різних жанрів, визначено жанрово-стильові закономірності, особливості музичної мови, теоретично обґрунтовано значення внеску митця. Аналіз методологічних принципів біографічних досліджень на прикладі творчості В. Кирейка доводить важливість вивчення цієї актуальної для сучасного українського мистецтвознавства проблеми.

Ключові слова: біографічні дослідження, біографістика, творчість, історизм, суб'єкт і соціум, генеалогія, джерельна база, періодизація, жанрово-стильові закономірності музичної мови, національна означеність тематизму.

АННОТАЦИЯ

Шестеренко И.В. Творчество Виталия Кирейко в аспекте биографических исследований. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.03 - Музыкальное искусство. -Львовская национальная музыкальная академия им. Н. В. Лысенко, Министерство культуры и туризма, Львов, 2009.

Диссертация посвящена осмыслению творческого пути выдающегося украинского композитора Виталия Кирейко в ракурсе науки биографистики. В ходе исследования концепционно определены основные положения науки биографистики («биография», «биографика», «биографистика», «жизненный путь»), сформированы и сформулированы основные теоретико-методологические принципы, согласно которым освещается творчество композитора: историзм, который включает взаимодействие субъекта и социума, генеалогия, психология, творчество и источники. На основе этих методов биографических исследований впервые в украинском музыкознании на научном уровне воссоздается жизненный и творческий путь Виталия Кирейко в контексте истории украинской культуры, на фоне его эпохи, анализируются основные произведения из многожанрового творческого наследия композитора, определяются жанрово-стилевые закономерности, особенности музыкального языка, теоретически обосновывается значение вклада художника в современную музыкальную культуру.

...

Подобные документы

  • Аналіз музичної творчості Степового: фактурна частина ліро-епічних романсів, народна пісенно-романсова лірика, музична мова фортепіанних творів композитора. Твори Степового у радянський період. Дитинство та юнацтво композитора, розвиток його таланту.

    курсовая работа [7,9 M], добавлен 08.10.2009

  • Ознайомлення з біографією Бориса Миколайовича Лятошинського. Дослідження успіху молодого композитора. Характеристика його діяльності в київській консерваторії. Визначення вагомого внеску Лятошинського в українську хорову творчість повоєнних років.

    презентация [3,6 M], добавлен 23.11.2017

  • Основні біографічні дані з життя та творчості відомого російського композитора Сергія Рахманінова, етапи його особистісного та творчого становлення. Аналіз видатних творів митця, їх характерні властивості та особливості, суб'єктивна оцінка з боку автора.

    реферат [21,0 K], добавлен 02.11.2009

  • Дослідження творчого шляху видатного кобзаря Чернігівщини Терентія Пархоменка і наслідувачки його творчості, його дочки Євдокії Пархоменко. Аналіз репертуару та творчого спадку чернігівських кобзарів, дослідження історії їх гастрольних подорожей.

    статья [30,6 K], добавлен 24.04.2018

  • Б. Лятошинський як один з найвидатніших українських композиторів, автор блискучих симфонічних партитур, вокальних та інструментальних творів. Аналіз творчої діяльності композитора, характеристика біографії. Розгляд основних літературних інтересів митця.

    реферат [29,0 K], добавлен 10.02.2013

  • Дослідження творчості видатного українського композитора, музично-громадського діяча, світоча національної музики Л. Ревуцького. Його творча спадщина, композиторський стиль, виразна мелодика творів, що поєднується з напруженою складною гармонікою.

    презентация [10,8 M], добавлен 01.10.2014

  • Вивчення інструментальної творчості французького композитора, піаніста та музичного критика Клода Дебюссі. Стильові особливості творів композитора та жанровий аналіз збірки "24 прелюдії для фортепіано". Образна тематика музичних портретів Дебюссі.

    курсовая работа [22,7 K], добавлен 31.01.2016

  • Жанрові особливості романсової спадщини Глінки. Характеристика засобів виразності романсу "Не пой, красавица, при мне". Характеристика романсової спадщини Рахманінова. Порівняльний аналіз засобів музичної виразності у романсі М. Глінки, С. Рахманінова.

    курсовая работа [1,1 M], добавлен 25.11.2011

  • Вивчення біографії та творчості композитора Миколи Дмитровича Леонтовича. Художньо-ціннісний критерій музичного твору. Аналіз-інтерпретація літературного твору та його художнього образу. Характеристика особливостей виконання хорового твору "Льодолом".

    реферат [31,1 K], добавлен 02.06.2014

  • Творчість М.Д. Леонтовича у контексті розвитку української музичної культури. Обробки українських народних пісень. Загальна характеристика хорового твору "Ой лугами-берегами". Структура музичної форми твору. Аналіз інтонаційно-тематичного матеріалу.

    дипломная работа [48,8 K], добавлен 04.11.2015

  • Аналіз специфіки інтерпретації хорових творів доби бароко. Формування художнього задуму. Дослідження особливостей тембрального забарвлення, нюансування та функціонального навантаження. Використання композиторами риторичних фігур. Форми звуковідтворення.

    статья [15,3 K], добавлен 07.02.2018

  • Кратка біографія російського композитора Петро Ілліча Чайковського. Народно-пісена творчість музично-громадського діяча. Міжнародна оцінка мистецтва композитора, диригента. Загальна характеристика та вокально-хоровий аналіз музичного твору "Соловушко".

    статья [24,3 K], добавлен 02.06.2017

  • Загальна характеристика сонат Бетховена. Музичний синтаксис, форма, експозиція, реприза творів. Мелодія лінія зв’язуючої партії. Аналіз засобів музичної виразності. Лад, тональність, гармонія, взаємодія стійкості з нестійкістю, метро-ритм, фактура.

    курсовая работа [41,4 K], добавлен 18.05.2014

  • Життєвий шлях та творчість М.В. Лисенка - видатного українського композитора кінця XIX-початку XX ст., який став основоположником української класичної музики та увійшов в історію національного мистецтва як талановитий диригент, вчений-фольклорист.

    реферат [29,9 K], добавлен 03.02.2011

  • Аналіз застосування народного співу та його трактування в межах творів, що відносяться до музичної академічної та естрадної галузі творчості Вероніки Тормахової. Нові підходи до практичного використання вокальної народної манери в мистецькій практиці.

    статья [38,5 K], добавлен 07.02.2018

  • Характеристика видовищної презентації музики в контексті образних трансформацій музичної матерії в культурі ХХ та ХХІ століть. Визначення та аналіз реалій візуалізації музики, як синтетичного феномену. Дослідження сутності музичного простору видовища.

    статья [24,4 K], добавлен 24.04.2018

  • Історія творчого розвитку українського композитора і поета Володимира Івасюка. Опис премій та конкурсів де він або його колективи стають переможцями. Фільм "Червона рута" як віха його таланту. Відображення львівського періоду у житті та таємнича загибель.

    презентация [575,2 K], добавлен 23.03.2015

  • Творчість Шопена як особливе явище романтичного мистецтва. Класична ясність мови, лаконічність вираження, продуманість музичної форми. Особлива увага романтиків до народної творчості. Жанр ліричної інструментальної мініатюри у творчості Шопена.

    реферат [11,4 K], добавлен 28.04.2014

  • Елементи мовної, музичної інтонації, акторської пластики, їх взаємопосилення в процесі виконання та вплив на динаміку сприйняття твору. Взаємодія категорій мелосу і Логосу в процесі інтонування. Синергія як складова виконавської культури постмодерну.

    статья [25,6 K], добавлен 24.04.2018

  • Проблеми розвитку музичної культури та музичної діяльності. Історія формування музично-історичної освіти. Життя і творчі здобутки Б.В. Асаф’єва. Поняття інтонування як важлива складова музичної педагогічної концепції. Сутність поняття музичної форми.

    дипломная работа [55,9 K], добавлен 25.12.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.