Симфонічна творчість Ференца Ліста

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство культури України

Київський національний університет культури і мистецтв

Інститут мистецтв

Факультет музичного мистецтва

Кафедра фольклору, народнопісенного та хорового виконавства

Курсова робота

“Симфонічна творчість Ференца Ліста“

6.020204 - музичне мистецтво

Рєхтін Максим Володимирович

Науковий консультант:

Кандидат мистецтвознавства

Доцент Дорофеєва В.Ю.

Київ 2013



Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичні аспекти поняття «симфонія» та творчості.

1.1 Жанр симфонії та його використання у творчості композиторів

1.2 Загальні риси творчості Ф. Ліста

Розділ ІІ. Основні засади симфонічної творчості Ф. Ліста.

2.1 Роль Ф. Ліста в еволюції жанру симфонії

2.2 Характеристика творчості Ф. Ліста з огляду літератури на прикладі

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Актуальність дослідження. За останні два століття симфонічна музика зайняла у європейській музичній культурі одне з провідних місць. Як відомо, саме симфонія здатна чи не найповніше розкрити становлення, розвиток і утвердження певної ідеї в її конфліктному розгортанні.

Ґрунт для виникнення симфонії був підготовлений музикантами багатьох країн, і саме у творчості мангеймівців термін «симфонія» закріплюється за оркестровим циклічним твором (50--60-ті роки XVIII ст.). Класична симфонія формується у 70--80-ті роки XVIII ст.

Симфонія - вища форма інструментальної музики, що представляє композитору широкий простір для втілення найграндіозніших тем. Важливою особливістю симфонічної музики є ідейний задум твору - глибокий і значний, що розкривається в широкому і різноманітному розвитку, часом конфліктному, суперечливому, напружено-драматичному.

Симфонії Ференца Ліста - важливий етап в історії світового симфонізму. У його симфонічній творчості помітно зростає значення ліричного початку, а в центрі його художнього світу - людська особистість, яку він розкриває як лірик і одночасно як драматург, прагнучи до художнього відтворення об'єктивної сутності людського характеру. Драматургія Ліста заснована на розкритті багатопланових стійкоконтрастних музичних образів у процесі їх взаємодії. Абсолютна самобутність Ліста полягає у вируючій життєвості, естетичній повнокровності створеного художнього образу.

Зважаючи на актуальність даної проблеми, була обрана наступна тема курсового дослідження: «Симфонічна творчість Ф. Ліста»

Об'єкт дослідження - Композиторика .

Предмет дослідження - Жанр симфонії у творчості Ф. Ліста.

Мета дослідження - розглянути особливості поняття симфонії і проаналізувати її через призму творчості Ф. Ліста.

Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:

1) дослідити поняття «симфонії» та її використання у творчості композиторів різних епох;

2) охарактеризувати основні риси творчості Ф.Ліста;

3) дослідити внесок Ф.Ліста у розвиток жанру симфонії;

4) проаналізувати характеристику творчості Ф.Ліста з огляду літератури на прикладі симфонії «Фауст» та симфонічних поем і «Прелюди».

Методи дослідження. Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація.

Структура дослідження. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури. Робота викладена на ??? сторінках друкованого тексту.



Розділ І. Теоретичні аспекти поняття симфонії та творчості Ференца Ліста

1.1 Жанр симфонії та його використання у творчості композиторів

Симфонія (від грец. «співзвуччя») -- жанр оркестрової музики, великий твір для оркестру. Класичні зразки симфонії написані для симфонічного оркестру і являють собою цикл з 4 частин, перша з яких пишеться в сонатній формі. Існують також симфонії для струнного, камерного, духового та інших складів оркестру, для оркестру з соло інструментом (симфонія-концерт), багато творів цього жанру, особливо серед написаних у XX столітті, - мають відмінну від класичної будову.

Прототипом симфонії може вважатися італійська увертюра, що склалася при Доменіко Скарлатті в кінці XVII століття. Ця форма вже тоді називалася симфонією і складалася з allegro, andante і allegro, що зливалися в одне ціле. З іншого боку попередницею симфонії була оркестрова сюїта, що складалася з декількох частин в простих формах і переважно в одній і тій же тональності.

Симфонічна музика -- музика, призначена для виконання симфонічним оркестром, найбільш значуща і багата галузь інструментальної музики. Великі багаточастинні твори, насичені складним ідейно-емоційним змістом, і дрібні музичні п'єси.

Основні жанри симфонічної музики. Оркестрова танцювальна сюїта та її різновиди (дивертисмент, серенада, ноктюрн, касація), ансамблево-оркестровий концерт (Concertogrosso), пізніше --сольний концерт, увертюра (симфонія) оперного зразка (як вступ до опери, балету, пізніше -- самостійна), симфонія, симфонічна програмна музика: концертна увертюра, симфонія, симфонічна поема і споріднені з нею жанри (симфонічна картина, симфонічна фантазія та ін.), сюїта програмного типу (з оперної, балетної музики та ін.), симфонієта, симфонічні варіації, фантазія на народні теми, рапсодія, легенда, капричіо, скерцо, попурі, марш, різні танці, мініатюри та інше.

Основні жанри класичної симфонічної музики: симфонія (чотиричастинний цикл), концерт (тричастинний цикл), увертюра (одночастинний твір у сонатній формі).

Симфонія -- великий музичний твір для симфонічного оркестру в сонатно-циклічній формі. Подібність симфонії за характером до трагедії, драми, ліричної поеми, героїчної епопеї та інше. Поєднання у ній контрастності частин з єдністю задуму, множинності різнохарактерних образів із цілісністю музичної драматургії. Місце симфонії в музиці, як драми або роману в літературі.

Симфонія -- найвищий тип інструментальної музики. Перевага її над усіма іншими видами музики: найширші можливості втілення значущих ідей і багатства емоційних станів.

Будова симфонії з 4-х частин:

Перша частина сонатно-симфонічного циклу -- сонатне allegro, її образно-художній центр. Характер музики -- життєрадісний, жартівливий, драматичний, героїчний, активний, дієвий тощо. Активний, дієвий характер першої частини.

Друга частина -- повільна -- ліричний центр, осереддя наспівного мелодизму. Жанрові основи другої частини (пісня, арія, хорал). Найтиповіші форми другої частини (сонатна форма без розробки, варіаційна).

Третя частина -- менует або скерцо -- показ образів зовнішнього світу, побуту, стихії танцю. Ігрова основа скерцо, пружний рух, несподівані переключення, дотепні контрасти. Форма менуету і скерцо -- складна тричастинна з тріо.

Четверта частина -- фінал. Повернення у фіналі характеру музики першої частини у більш узагальненому народно-жанровому аспекті. Радісна рухливість, створення ілюзії масової дії. Форми фіналу -- рондо, сонатна, рондо-сонатна, варіації.

Засновником Класичної моделі симфонії вважається Й. Гайдн. У класичній симфонії тільки перша і остання частини мають однакову тональність, а середні пишуться в тональності, споріднених з головною, за якою і визначається тональність всієї симфонії. Найвидатніші представники класичної симфонії -- В. А. Моцарт та Л. ван Бетховен.

До оркестру Гайдна і Моцарта входили такі інструменти: дві флейти, два гобої, два фаготи, дві валторни, одна-дві труби, пара литавр і струнний квінтет (перші та другі скрипки, альти, віолончелі, контрабаси); нерідко вводились і кларнети.

Романтична симфонія стала сполученням класичної форми з романтичною експресією та впливом пісенності на характер тематизму. Розвиваються також тенденція програмності. З'являються лейтмотиви. Головною тенденцією романтизму було розростання форми, складу оркестру і густини звучання. До найвидатніших авторів симфоній цієї епохи належать: Франц Шуберт, Роберт Шуман, Фелікс Мендельсон, Гектор Берліоз, Йоганес Брамс, П.І. Чайковський, А.Брукнер та Густав Малер.

Починаючи з другої половини 19 століття і, особливо в 20 столітті строгі форми симфонії стали руйнуватися. Стала необов'язковою чотиричастинність: симфонії можуть містити від однієї, до одинадцяти (14-а симфонія Д. Шостаковича). Необов'язковою стає використання сонатної форми. Після 9-й симфонії Л. Бетховена композитори частіше стали вводити в симфонії вокальні партії. Проте сталою лишається масштабність та змістовність музичного матеріалу.

Як і в сонаті, в класичній симфонії є чотири частини. Перша частина, в швидкому темпі, пишеться в сонатній формі; друга, - в повільному русі, пишеться у формі рондо, рідше у формі сонати або варіаційній формі; третя -- скерцо або менует -- у формі пісні (куплетній формі); четверта частина, в швидкому темпі -- в сонатній формі або у великій формі рондо.

З огляду на те, що симфонія розрахована на великі сили оркестру, кожна частина в ній пишеться ширше і докладніше, оскільки багатство виразових засобів симфонічного оркестру передбачають розгорнуте викладення музичної думки.

Програмною симфонією називається та, яка пов'язана з певним змістом, викладеним у програмі. Наприклад, «Пасторальна симфонія» Бетховена, «Фантастична симфонія» Берліоза і ін. Першими ввели програму в симфонію Карл Діттерс фон Діттерсдорф, АнтоніоРозетті та Йозеф Гайдн.

Найвидатніші досягнення українського симфонізму у ХХ столітті пов'язані з іменами Льва Ревуцького, Бориса Лятошинського і Станіслава Людкевича. Плідно працювали в жанрі симфонії Гліб Таранов, Роман Сімович, Дмитро Клебанов, Андрій Штогаренко, Георгій Майборода, Микола Дремлюга, Володимир Золотухін та інші.

Серед сучасних українських авторів симфоній -- Віталій Кирейко, Валентин Сильвестров, Євген Станкович, Борис Буєвський, Юрій Іщенко, Ігор Поклад, та інші.

Отже, жанр симфонії використовувався у різні часи, до нього зверталися композитори різних епох та країн, серед них: Йозеф Гайдн 104 симфонії, Вольфганг Амадей Моцарт 41 (68) симфоній, Людвіг ван Бетховен 9 симфоній, Франц Шуберт 9 симфоній, Роберт Шуман 4 симфонії, Фелікс Мендельсон 5 симфоній, Гектор Берліоз кілька програмних симфоній, Антонін Дворжак 9 симфоній, Йоганес Брамс 4 симфонії, Петро Чайковський 6 симфоній (а також симфонія "Манфред"), Антон Брукнер 10 симфоній, Густав Малер 10 симфоній Сергій Рахманінов 3 симфонії, Ігор Стравінський 5 симфоній, Сергій Прокоф'єв 7 симфоній, Дмитро Шостакович 15 симфоній (також кілька камерних симфоній), Борис Лятошинський 5 симфоній, Альфред Шнітке 9 симфоній, Валентин Сильвестров 7 симфоній, Євген Станкович, 5 симфоній.

1.2 Загальні риси творчості Ф. Ліста

Дуже яскрава і багатогранна романтична особистість другої половини 19-го століття. Блискучий піаніст і композитор. Новатор. Музичний критик, який написав багато статей про музику (Письма странствующего бакалавра”, “Исследование музики венгерских цыган”). Ліст-вчитель величезних розмірів. За життя він мав близько 300 студентів із різних країн. Даний час був безкорисливим за своєю природою, він присвятив більшу частину свого життя заохочення інших композиторів. Всього у листа близько 1200 штук творів. Близько половини з них є транскрипції і парафрази на теми інших композиторів. Він піддержував різні Національні школи композиторів: Шопена, Ґріґ, Сметану, Шумана, Берліоза, Вагнера, Бородіна, Римського-Корсакова. Ліст дуже любив кучкістів.

Ліст народився в Угорщині. Він є етнічним угорцем. Багато з його робіт, пов'язані з Угорщиною. Елементи народних пісень та танців увійшли до його роботи, збагаченим європейським досягненням, але є також елементи Угорського фольклору. Твори які пов'язані з Угорщиною: кантата “Угорщина”, симфонічна поема “Угорщина”, героїчний марш в угорському стилі, кілька зошитів національної угорської рапсодії а також 19 угорських рапсодій, "угорська коронаційна меса".

Ліст був пристрасним пропагандистом ідеї програмності в музиці. Він втілив зображення музичних творів Данте, Франческо Петрарка, Гете. Він передавав в музиці живопис Рафаеля ("Обручение"), скульптура Мікеланджело ("Мыслитель"). Ліст композитор - новатор. У зв'язку з програмністю він переосмислив класичні жанри і форми , і створив свій новий жанр симфонічна поема. Симфонічна поема - одночасно є симфонічним произвиденим , який поєднує в собі функції циклічних та інших формах, таких як сонатна форма. У Ліста 13 симфонічних поем.

Спосіб розвивати матеріал у них є моно тематичний (від інші теми розвиваються інші). Музика Ліста відрізняється особливою патетикою, припіднятістю, ораторським запалом, тому що він завжди намагався впливати на велику масу людей. Більшості його творів - це твори для фортепіано.

Приїзд Ліста до Росії та України.

Ференц Ліст приїздив до Російської Імперії три рази -- у 1842, 1843 та 1847-1848 роках. Під час своєї подорожі 1847 року Ф. Ліст дав концерти у багатьох українських містах: у Києві (на сцені Актової зали Червоного корпусу Київського університету), Чернівцях, Єлисаветграді, Житомирі, Немирові, Бердичеві, Кременчуці, Львові, Одесі, Миколаєві.

Під час гастролей у Києві у лютому 1847 року Ференц Ліст познайомився з Кароліною Вітгенштейн, близька дружба з якою триватиме протягом усього його життя. Саме цій жінці композитор присвятить усі свої симфонічні поеми. Кароліна Вітгенштейн мала маєток на Поділлі у Воронівцях, у якому гостював Ференц Ліст. Саме тут на теми українських народних пісень «Ой, не ходи, Грицю» та «Віють вітри, віють буйні» він написав п'єси для фортепіано «Українська балада» і «Думка», які увійшли до створеного у 1847--1848 роках циклу «Колоски Воронівець».

Але Кароліна була заміжньою, і, крім того, істово сповідувала католицизм. Тому довелося домагатися розлучення й нового вінчання, що повинні були дозволити російський імператор і Папа Римський.

Веймарський період

«Веймарський період» Ліста тривав дванадцять років. У 1861 році композитор залишає Веймар. Надалі його життя проходило то в Римському монастирі, то в Будапешті, то знову у Веймарі. У цей період Ліст продовжує творити, хоча і не так інтенсивно, як у Веймарі. У цей час основою його творчості стають хорові твори духовного складу --ораторії, меси, псалми, реквієми. Однак самі значні з них були пов'язані з рідною країною: у цих творах розкривається образ Угорщини, звучали народні угорські мотиви. Такі, наприклад, ораторія «Легенда просвятої Єлизавети »,« Угорська коронаційна меса »,« Ракоці-марш »і інші. У 1865 році Лист приймає духовний сан абата.

Пізній період свого життя і творчості - з 1870 року - Лист практично весь час проводив на батьківщині, лише іноді виїжджав в Веймар, Пешт, Відень і деякі інші європейські міста. Тоді він практично нічого не складав, можливо, він сам усвідомлював, що пік його творчості вже позаду. У 1878 році Лист переїжджає до німецького міста Байрейт, де проживає останні роки життя.



Розділ ІІ. Основні засади симфонічної творчості Ф. Ліста

2.1 Роль Ф. Ліста в еволюції жанру симфонії та творця симфонічних поем

Ліст увійшов в музичну історію як творець нового жанру - одночастинної симфонічної поеми. Перший раз, так як їх було дев'ять робіт і завершені в 1854 році і опубліковані в 1856 -- 1857рр, писані чотири поеми пізніше були на. Його назва викликає миттєвого зв'язку з поезією і чітко відображає відносини музики та літератури, яка лежала в естетики Ліста (як відомо, Ліст був одним з найбільшим прихильником створення програмного забезпечення та синтезу різних мистецтв).

12 із 13 симфонічних поем відносяться до часу розквіту його творчості Веймарськомого періоду (1848-1861), коли композитор був керівником та диригентом придворного Веймарського театру. У той же час і були створені Лістом симфонія «Фауст» і «Данте». Композитор перетворив їх на циклічну форму. Симфонія “Данте” двох частинна (“Пекло” або “Чистилище”), Симфонія “Фауст” трьох частинна (“ Фауст”, “Маргарита” ," Мефістофель", але її частинні структури схожі на симфонічні поеми).

Симфонічна поема втілює в собі конкретний програмний зміст, іноді дуже складний, у її формуванні властива повна стабільність і також в старших членів родини - симфонія і увертюра. Більшість симфонічних поем Ліста є дуже поширені в епоху романтизму, склад в простій і змішаній формі. Так називається форми що включає складові форми дві або більше класичних форм. Об'єднуючим чинником, зазвичай підтримує принцип монотематизма (створення яскравих контрастних зображення, ґрунтуючись на мотив або теми).

Діапазон образів, втілені в симфонічних поемах Ліста є дуже широкими. Тут представлені світова література з будь-якого віку, стародавніх міфів до сучасного креативу романтиків. Але серед строкатого різноманіття сюжету дуже явно виділяється специфічна для Ліста філософська проблематика: проблема людського життя - “Прелюди”, “Гамлет”, “Прометей”, “Плач про героїв”, доля художника і призначення мистецтва - "Тассо", "Орфей", "Мазепа", доля народу і всього людства, "Угорщина", "Битва з гуни", "Чув на пагорбі".

З одного боку, показує тяжіння до єдності багато частинного циклу, консолідація із наскрізними темами, об'єднання частин: наприклад ("Шотландська симфонія" Мендельсона, “Симфонія ре мінор” Шумана та інші). З іншого боку, предтечі симфонічної поеми була концертна програма увертюри, вільно трактуючи сонатну форму (увертюри Мендельсона, що раніше називались “Леонора”№ 2 і Бетховена “Коріолан”). Підкреслюючи цю спорідненість, Ліст багато своїх майбутніх симфонічних поем називав їх концертними увертюрами. Приготували народження нового жанру і багато частинні твори для фортепіано, позбавлений розширеної програми -- фантазія, балади і т. д. (Шуберта, Шумана, Шопена).

Найбільш відомі у Лістовських поем отримав дві "Тассо" (де композитор писав чудову особистість італійського Ренесансу поет Торквато Тассо) і "Прелюди". Героїчна симфонічна поема "Тассо" № 2 про великого італійського поета доби ренесансу Торквато Тассо (1544-1595), епічна поема яка надихнула по мотиву Гете "Єрусалим вільний". Поет у 35 років був у божевільні і одночасно в в'язниці, опинившись там через придворні інтриги. Легенда називає причиною тюремного ув'язнення любов - яка руйнує дерзкою всі бар'єри кохання поета до сестри герцога Альфонса Елеонора Десте. Через сім років, після виходу з в'язниці через заступництво Папи Римського, Тассо є повністю психологічно порушена людина -- був проголошений видатним поетом Італії і нагороджений лавровим вінком, а перед нагородженим був лише один раз це великих Петрарка. Але смерть прийшла раніше, в урочистій церемонії в Капітолії лаврами тільки була увінчана труна поета. “Скарги і Тріумф”: даними є дві великі опозиції в долі поета, яка по праву держав, що прокляття часто висить над їх життям, благословення ніколи не залишає в своїх могилах, "пише в програмі списку для цієї драматичної вірш,. зображують всі поета життя проблеми, викликані в'язниці і спогади про любов до заслужену славу.

Симфонічні поеми, прелюди:

* «Чув на пагорбі» (1847-1856)

* «Тассо. Скарги і Тріумф» (1849, 1850-1854-переробка)

* «Прелюди» (1848, 1850-1854-переробка)

* «Орфей» (1854)

* «Прометей» (1850, переробка 1855)

* «Мазепа» (1851)

* «Свято дзвони» (1858)

* «Плач героїв» (1850-1854)

* «Угорщини» (1854)

* «Гамлет» (1858)

* «Битва гунів» (1857)

* «Ідеалів» (1857)

* «Від колиски до могили» (1881-1882)

Симфонія

* Фауст (1854-1857)

* "Данте" (1855-1856)

Прелюди

«Прелюд軬 - симфонічна поема. Програмою служать вірші однойменного французького письменника Ламартіна - "Прелюди", (композитор натхненний поезією Ламартіна створив фортепіанний цикл «Поетичні і релігійні гармонії»). Однак, список знаходиться далеко від основної ідеї, вірші на крихкість людського існування медитації. Він створив музичне повне життя героїчного пафосу. Ідея, що людське життя на землі є прелюдією до райського життя. Людина проходить через життя, радості і негаразди і піде до неба. Ліст висловив вірш в етапах життя людини на землі.

Музична композиція "Прелюди" основана на вільно оброблених принципів сонатного алегро з монотематичними зв'язком між ключовими темами. У загальних рисах, форма може бути визначена як сонатно-концентричну (сонатне алегро зі вступом, епізод в розробці і дзеркальною репризою динамізованого характеру).

Початок поеми дуже типово для Ліста, який зазвичай відмовляється від урочистого вступу і багато робіт починає спокійно, як ніби затаєно. В "Прелюдах" обривисті тихі звуки в перших тактах вражає і схоже на таинственость, містику . Тоді є типовий романтичний мотив до-сі-мі (м.2 вниз - ч.4 вгору), початок представлення “ключової” фрази програми: " Жизнь наша не есть ли ряд прелюдий к неведомому гимну, первую торжественную ноту которого возьмет смерть?"), що є питання про сенс життя. Цей мотив служить тематичним ядром для всіх майбутніх музичних композицій.

Симфонічні твори складають другий основний розділ в музичній спадщині Ліста. Тут частіше, ніж у фортепіанній творчості, прориваються риси ідеалістичної абстракції, риторики, зовні ораторського пафосу. У той же час принципове значення симфонічного творчості Ліста велике: послідовно проводячи свою ідею «оновлення музики шляхом її зв'язку з поезією», він у ряді творів домігся чудового художньої досконалості.

Програмність лежить в основі переважної кількості Ліьстовских симфонічних творів. Обраний сюжет підказував нові виражальні засоби, надихав на сміливі шукання в області форми і оркестровки, яка завжди відзначена у Ліста блискучою звучністю, барвистістю. Композитор зазвичай чітко виділяв три основні групи оркестру - струнні, дерев'яні духові і мідні - і винахідливо використовував солюючому голосу. У tutti оркестр звучить у нього гармонійно і врівноважено, а в моментах кульмінації, подібно Вагнеру, він часто застосовував потужні унісони мідних на тлі фигураций струнних.



2.2 Характеристика симфонічних творів Ф.Ліста з огляду літератури на прикладі симфоній «Фауст», «Данте»

симфонія ліст творчість фауст

Симфонія «Фауст»

Склад оркестру: 3 флейти, флейта-пікколо, 2 гобоя, 2 кларнета, 2 фагота, 4 валторни, 3 труби, 3 тромбона, туба, литаври, тарілки, трикутник, арфа, струнні; на закінчення - чоловічий хор, соліст-тенор, орган або фісгармонія.

Історія створення

19 жовтня 1854 Лист закінчив свою першу симфонію - «Фауст». Вона була написана в місті Гете - Веймарі, столиці маленького князівства, яку Лист впродовж семи років прагнув перетворити в один з найбільших культурних центрів Німеччини, яким він був на межі XVIII-XIX століть. Відмовившись від кар'єри піаніста-віртуоза, шокуючого своїми виступами всю Європу, він розгорнув просвітницьку діяльність колосальних масштабів: керував театром, диригував симфонічними концертами, пропагував композиторів-новаторів, здійснив прем'єру «Лоенгріна», провів тижня Вагнера і Берліоза, воскрешав забуті твори минулого, давав уроки піаністам з багатьох країн, складав музику в самих різних жанрах. Найбільш значний з них - симфонічна поема, новий, створений ним програмний жанр.

Перша ж симфонія змусила автора сумніватися в її достоїнствах. Через два місяці після її закінчення він іронічно писав другові: «Ця річ або, може бути, дурниця вийшла дуже довгою, і я постараюся видати і виконати 9 симфонічних поем, перш ніж відкрию дорогу« Фаусту », на що може знадобитися ще більше року» . Знадобилося три, і 5 вересня 1857 на святковому концерті на честь відкриття у Веймарі пам'ятників Гете, Шіллера і Виланду «Фауст-симфонія» вперше прозвучала під управлінням автора. Тоді ж був дописаний заключний хор, виконання якого композитор не вважав, проте, обов'язковим.

Присвятою «Фауст-симфонії» Берліозові Лист віддав данину творцеві романтичного симфонізму, але воно ще сильніше підкреслило їх відмінності в розумінні програмне. (До речі, у Берліоза є свій «Фауст», але йому для втілення цієї грандіозної філософської трагедії зажадати не трьохчастна симфонія, а «драматична легенда» - жанр, що поєднує особливості ораторії, опери, балету). Ліст не одноразово ділився своїми поглядами на програмність, в тому числі і в книзі, присвяченій симфонії Берліоза «Гарольд в Італії». Особливо придатними для програмної музики він вважав «філософські епопеї», серед яких найбільша, на його думку, - «Фауст» Гете. Характеризуючи подібні твори, Лист стверджував, що метою їх є не показ «діянь героя, але зображення афектів, пристрастей, пануючих над його душею. Набагато важливіше показати, як герой думає, чим які його вчинки ». Лист трактує програму узагальнено, обмежуючись у своїх симфоніях заголовками частин, але прагнучи втілити в музиці філософську глибину великих літературних джерел.

У «Фауст-симфонії» три частини (фінал є одночасно демонічним скерцо), кожна носить ім'я одного з головних персонажів трагедії. У той же час це не просто три самостійних портрета - частини об'єднані найтіснішим чином як загальним складним філософським задумом, так і наскрізними музичними темами.

Музика

Перша частина - «Фауст» - відкривається повільним вступом. Ліст знайшов унікальну для XIX століття, разючу по точності музичну тему для вираження нерозв'язних сумнівів, що роз'їдають душу героя. Це мелодійний ланцюг низхідних збільшених тризвуків - позбавлених тяжінь, можливості дозволу в якій би то не було тональності. Використано послідовно всі 12 півтонів, жоден не є тоникой-підвалиною!!! Тонікою основою. Пошуки, коливання нескінченні і безплідні. Глухе звучання альтів і віолончелей з сурдиною посилює відчуття безвиході. Розірвані паузами, перекидається від інструменту до інструменту, хроматизована, позбавлені гармонійної підтримки мотиви не складаються в мелодійну лінію: плачучому мотиву виконуючого соло гобоя (пізніше фагота) з великим стрибком вниз відповідає мотив струнних з таким же стрибком вгору - немов запитання, чи не має відповіді, як його ні формулюй. Але ось герой подолав сумніви. Спрямовується вгору швидка тема, перегукуються струнні та духові, і вже весь оркестр енергійно і рішуче повторює початковий мотив вступу. Однак у кульмінаційний момент все обривається, і знову запанував безнадія. Похмурий монолог виконуючого соло фагота в повільному темпі об'єднує обидва мотиву питання, завершуючи вступ.

У широко розгорнутому сонатному алегро - п'ять тем, які втілюють різні сторони суперечливою натури героя, у трактуванні Ліста - безсумнівно романтика. Неспокійна, вихрова головна партія (струнні) передає пошуки вислизає істини, прагнення до нескінченного знання. Страсна, палка єднальна!! сполучна партія(гобої і кларнети, потім валторни) - спрагу незвіданого щастя. Співуча побічна партія, ніжна і інтимна (кларнет і валторни перегукуються з солирующим альтом) - захоплення любов'ю. Гордовита заключна партія в маршовому ритмі (величаві акорди всього оркестру з особливою роллю войовничих мідних інструментів) - героїчний порив, готовність до боротьби. Теми настільки яскраві, що здаються абсолютно самостійними. Однак у них можна розчути добре знайомі мотиви вступу. У цьому - новаторство Ліста, з разючою винахідливістю застосовує розроблений ним метод трансформації тематизму: різні, нерідко протилежні за образним змістом теми виявляються невпізнанно перетвореної однієї, початкової, або виростають з єдиного тематичного зерна. Особливо дивує майстерність композитора, коли в ніжній темі кохання в пізнається похмурий фатальне питання. Не менш різноманітне розвиток, у тому числі поліфонічне, в розробці, в кінці якої в повільному епізоді майстерно сплітаються всі мотиви вступу. Кульмінація виникає в репризі, більш стислій в порівнянні з експозицією. Тут панують рішучі, героїчні настрої, а частка лірики скорочується. Особливо переможно, переможно звучить марш заключній партії. Проте в коді затверджуються зловісні мотиви вступу, що викладаються настільки ж енергійно і рішуче, в маршової ходи. Завершується коду, подібно вступу, похмурої басової реплікою: фатальний коло замкнулося.

Важко уявити більш різкий контраст, ніж початок повільної другої частини - «Гретхен». Замість трагічних метань - умиротворений спокій, замість грізних акордів потужного оркестру - скромні мелодії в прозорому звучанні камерного ансамблю з виділенням соло інструментів. Відкривають другу частину флейти і кларнети, потім з простою співучої мелодією вступає гобой у супроводі виконуючого соло альта; його нешвидкі повторювані пасажі нагадують - єдиний раз в симфонії - про навколишній героїв світі, викликаючи віддалені асоціації з монотонним дзижчанням прядки. Звучність коливається від піаніссімо до меццо форте. І так незворушний, нічим не замутнен світ почуттів повільної частини, що народжується сумнів: чи справді це - портрет Гретхен з її земної долею? Скоріше - ще одна сторона душі Фауста, продовження багатогранного світу першої частини: ідеальний жіночий образ, про який марить кожен романтичний герой, а німецький (згадаймо опери Вебера, Вагнера) до того ж сподівається знайти в любові ідеальної жінки порятунок, спокутування гріхів. Подальше музичний розвиток підтверджує таку трактовку. Виникають ліричні образи першої частини - мрії про щастя, про любов - у нових, експресивних варіантах і, нарешті, з'являється головна тема Фауста. Герой, який шукає істину, здається, знайшов її в любові. Тепер неспокійна тема першої частини стає більш умиротвореною, звучить тихо, «ніжно і з любов'ю», за ремарці композитора. У репризі повертається основна співуча мелодія Анданте, тривають її варіаційні зміни, що не міняють загального характеру.

Третя частина - «Мефістофель» - підриває цей світ тиші розкатом знущального реготу. Фінал дивовижний за майстерністю та оригінальності трактування. Величезний за розмірами, він не має жодної нової теми. Мефістофель - не самостійний персонаж. Чи не він спокушає героя або знущається над його благими поривами. Це - іронічна виворіт!!! самого Фауста, його внутрішній вічно сумнівається саркастичний голос. Глузуванню піддається все, все постає в кривому дзеркалі іронії: і фатальне питання про долі світу і сенс життя, і пошуки істини, і мрії про кохання, і спрага подвигу. Пританцьовують, глузливе фугато будується на темі кохання. Лише на мить повертається ідеальний, неспотворений образ Гретхен, але і ця світла мелодія безсила перед глузуванням - тепер вона розбита на окремі короткі мотиви, позбавлена розвитку. Однак саме вона служить остаточним висновком симфонії, вінчаючи твір і в невеликий інструментальної коді першого варіанту, і в заключному хорі.

Чоловічий хор з солістом тенором, що звучить, за авторською ремарці, спокійно, серйозно і святково, написаний на багаторазово повторюване заключне чотиривірш Гетівського «Фауста». Соліст вступає з ключовою фразою «Вічно жіночне тягне нас увись» - і світла, що не замутнена ніякими пристрастями лірична тема другої частини остаточно прояснює свій ідеальний сенс.

Симфонія «Данте»

Склад оркестру: 3 флейти, флейта-пікколо, 2 гобоя, англійський ріжок, 2 кларнета, бас-кларнет, 2 фагота, 4 валторни, 2 труби, 3 тромбона, туба, литаври, тарілки, великий барабан, тамтам, 2 арфи, струнні ; у фіналі - жіночий хор і фісгармонія.

Історія створення

Найбільше творіння Данте «Божественна комедія» надихнула молодого Ліста, блискучого піаніста-віртуоза, на створення фортепіанної сонати-фантазії «По прочитанні Данте» (1838), де в центрі - сумна історія Франческида Ріміні, приреченої на посмертні муки за зраду чоловікові: вічно мчить вона в пекельних вихорах зі своїм коханим Паоло. А майже 20 років по тому, в 1855 році, керівник музичного життя Веймарського князівства, що став його зусиллями одним з найбільших культурних центрів Європи, прославлений диригент і фортепіанний педагог, композитор-новатор, автор «Фауст-симфонії» і симфонічних поем, знову звернувся до « Божественної комедії »цього разу в жанрі програмної двухчастной симфонії.

8 липня 1856 Лист закінчив «Данте-симфонію», яку присвятив своєму найближчому другові Вагнеру. 5 вересня наступного року вона вперше прозвучала під управлінням автора в Дрездені. За словами Ліста, виконання виявилося «дуже невдалим через відсутність достатньої кількості репетицій», а й згодом ця симфонія, на відміну від першої, не набула широкої популярності.

Як і в «Фаусті», Лист стискає традиційний чьотирьохчастний цикл, але зберігає тричастинне членування поеми Данте: дві частини симфонії носять ті ж назви - «Пекло» і «Чистилище», а «Рай» замінює велика хорова коду на латинський текст католицького славлення Діви Марії «Магніфікат» («Величає душа моя Господа»). Крім цього композитор вписує в партитуру дві найважливіші дантевські строфи, підтекстувавши їх на початку і середині першої частини - прийом ,який ніколи не застосовувався в програмних симфоніях.

Музика

Перша частина - «Пекло» - відкривається повільним вступом, де низькі мідні й струнні інструменти, супроводжувані тремоло литавр і ударами тамтама, як би інтонують в унісон Грізний напис на воротах пекла:

Я відводжу до знедоленим селищах,

Я відводжу крізь віковічний стогін,

Я відводжу до загиблих поколінням,

Вхідні, залиште упованья.

Останній рядок особливо важливий: валторни і труби карбують її, дійсно не залишаючи ніякої надії. З початкової хроматичної теми народжуються вихори і, прискорюючи, втягуючи в своє кружляння все нові інструменти, створюють узагальнений образ пекла (сонатне алегро). Крики розпачу, прокляття - єдиний нерозчленований потік, дикий, несамовитий, досягає потужної кульмінації. Замикаючи розвиток експозиції, повертається повільний вступ, в якому мідні грізними акордами фортисимо повторюють фатальний рядок. І раптом все різко змінюється. М'яко переливаються пасажі струнних з сурдиною та арфи і, завмерши, поступаються місцем вільно льющемуся речитативу бас-кларнета, озвученому без супроводу. Слідом за тим англійський ріжок на фоні арпеджіо арфи співає експресивну мелодію:

ї Той страждають

Хто радісні пам'ятає часи

У нещасті.

Це розповідь Франческида Ріміні (епізод у розробці). Розгортається чудова любовна сцена, де тема, варіюючись, розквітає в пристрасному захваті. Незвичайний її вільний обсяг - 7/4. Особливо виразні поліфонічні переклички виконуючих соло віолончелей і скрипок, немов голоси Франчески і Паоло зливаються в любовному дуеті. І цей епізод замикає фатальна фраза: «Вхідні, залиште упованья». Тіні закоханих розчиняються, зникають, і в репризі повертаються пекельні вихори, змітаючи все на своєму шляху. Востаннє фатальна фраза затверджується в потужному звучанні оркестру, обрамляючи всю першу частину.

Друга частина - «Чистилище» - повільна, стримана, повна очікування спокути. Дантевська картина сходження до небес передана поступовим підвищенням регістра (віолончелі, альти, скрипки, арфи). На цьому фоні звучать зосереджені неспішні співучі репліки духових, що завершуються, подібно приспіву, мажорними тризвуками. Хроматизми, віддалено нагадують про мотиви першої частини, готують центральний епізод - фугато з темою жалобної і неспокійною, з незграбним ритмом, великою кількістю акцентів, - немов спогад про муки пекла. На кульмінації фугато раптово виникають барвисті мажорні акорди, назавжди проганяючи скорботу і страждання. Повторення початкового розділу частині призводить до заключного жіночому хору «Магніфікат», в якому Лист цитує справжній хорал, опублікований у Німеччині в 1532 році. Тут немає розвитку, зміни настроїв. Тривало варіюється одне емоційний стан - блаженство. Завершується симфонія містичним просвітленням «Алілуя» та звучаннями у верхньому регістрі, подібно баченню вишніх висій раю.



Висновки

Отже, Ф. Ліст став творцем жанру одночастинної напівпрограмної симфонічної форми, яку він назвав симфонічною поемою. Цей жанр був покликаний виражати немузичні ідеї або переказувати музичними засобами досягнення літератури й образотворчих мистецтв. Єдність композиції досягалася введенням лейтмотивів або лейттем, що проходять через всю поему Ліст був одним із видатніших майстрів інструментовки, що використав ряд нових прийомів, заснованих на глибокому проникненні в природу оркестрових тембрів. Характерно, що і переворот, здійснений Лістом в фортепіанному мистецтві, значною мірою спирався на симфонічну трактовку фортепіано.

В останні роки життя творчі устремління Ф. Ліста значно змінилися -- він прийшов до створення особливого, аскетичного й лаконічного стилю, вільного від романтичних перебільшень, значною мірою випередившим виразні засоби музики 20 століття.

Діяльність Ф. Ліста зіграла велику роль у становленні угорської національної композиторської школи і справила величезний вплив на розвиток світової музичної культури.

Сміливий новатор, Ф. Ліст збагатив та розширив виразні засоби музичного мистецтва. В інструментальну мелодику Ф. Ліст привніс елементи мовних інтонацій, підкреслену декламаційність, що йде від ораторських прийомів, застосовував принцип монотематизму, сутність якого полягала у утворенні різних по характеру тем з єдиної тематичної основи. Ф. Ліст часто використовував т. зв. мелодії-характеристики, що як би змальовували ті чи інші ситуації, або образ героя, причому подальший розвиток таких мелодій-характеристик залежить від розвитку поетичного образу. Значні досягнення Ф. Ліста і в області гармонічного мислення -- використовуються контрастні зіставлення, альтеровані гармонії, енгармонізми тощо. Сміливе новаторство в області гармонії багато в чому передбачило розвиток сучасної музичної мови. Хроматизми, використовувані Лістом, не тільки збагатили романтичний стиль минулого сторіччя, але й, що важливіше, передбачили кризу традиційної тональності в 20 столітті. Радикальна «музика майбутнього», про яку мріяв Ліст, викликала до життя цілотонові послідовності, політональність, атональність та інші елементи, типові для музичного імпресіонізму. Ліст був прибічником ідеї синтезу всіх мистецтв як вищої форми художнього вираження.



Список використаної літератури

1) Трифонов П., Ф. Ліст. Нарис життя і діяльності

2) Стасов В., Ф. Ліст, Р. Шуман і Г.Берліоз в Росії

3)Зилот А., Мої спогади про Ліста

4) Мільштейн Я., Ф. Ліст, т.1-2, М., 1956

5) Kapp J., F.Liszt, einebiografie, Berlin-Leipyig, 1909

6) Кушка Н. М. «Ференц Ліст на Вінниччині», Вінниця

7) Гаал Д. Ліст. - Москва: Видавництво «Правда», 1986.

8) Ференц Ліст і проблеми синтезу мистецтв: Зб. наукових праць / Упоряд. Г. І. Ганзбург. Під загальною ред. Т. Б. Вєркіною. - Харків: РА - Каравела, 2002.

9) Александрова, ВераНиколаевна. Ференц Лист. 1811-1886 [Текст] : краткий очерк жизни и творчества / В. Н. Александрова, Е. И. Мейлих. - Л. : Музыка, 1968.

10)Афанасьев, Н. Воспоминания [Текст] / Н. Афанасьев // Историческийвестник. - 1890. - № 8.

11) Бас, Леонтіна Олександрівна. Розповіді про композиторів. Вип. 1 [Текст] / Бас Леонтіна Олександрівна ; худож. А. Б. Жуковський. - 2-е вид., випр. - К. : Музична Україна, 1976. - 168 с. - (Бібліотечна серія).

12)Бовуа, Д. Шляхтич, кріпак, ревізор [Текст] / Д. Бовуа. - К., 1996.

13)Бэлза, Игорь. Лист и музыкальная культура славянскихнародов [Текст] / И. Бэлза // Вестникисториимировойкультуры. - 1961. - № 6.

14) Верба, О. О. Варіантна форма у творчому методі Ф. Ліста [Текст] / О. О. Верба // Культура України. - Х., 2002. - Вип.9 : Мистецтвознавство.

15) Гуревич, ЕвгенияЛьвовна. Историязарубежноймузыки : попул. лекции [Текст] / Гуревич ЕвгенияЛьвовна. - М. : Академія, 1999. (Педагогическоеобразование).

16)Дубецький, Кароль. Майстри п'яти ліній : оповідання [Текст] / ДубецькийКароль ; із словац. пер. Б. та В. Луцкевичі ; мал. І. Коптілов. - К. : Веселка, 1973.

17)Ельгісер, Й. Ференц Ліст у Чернівцях [Текст] : доповідь на науковій конференції «Ф. Ліст та піаністична культура XX ст.» [Текст] / Й. Ельгісер. - Кіровоград, 1999 : [Рукопис].

18) Ернст, Ф. Контракти та контрактовий будинок у Києві.

19)Зинькевич, Е. Концерт и парк на Крутояр [Текст] / Е. Зинькевич // Киевмузыкальный XIX - началаXX ст. : очерки. - К., 2003.

20)Зінькевич, О. Ференц Ліст у Києві [Текст] / О. Зінькевич // Українська музична спадщина : статті, матеріали, документи. - К., 1989. - Вип. 1.

21)Зінькевич, О. Ференц Ліст в Україні [Текст] / О. Зінькевич // Український музичний архів: документи і матеріали. - К., 1995. - Вип. 1.

22)Историязарубежноймузыки : учебник для консерваторий. Вып. 4: Вторая половина 19 века [Текст] / М. С. Друскин. - 5-е изд. - М. : Музыка,1980.

23)Колбін, Д. Виступи Ференца Ліста у Львові [Текст] / Д. Колбін // MusicaGaliciana. - Л., 1999.

24)Кореняк, О. Романтична рецепція григоріанського хоралу (на прикладі твору Ф. Ліста «Viacrucis» [Текст] / Кореняк О. // Київське музикознавство. - К., 2002. - Вип.8.

25) Кушка, Н. Ференц Ліст на Вінничині [Текст] / Н. Кушка. - Вінниця, 2005. - 12 с.

26) Кушка, Н. Ференц Ліст на Вінничині: міфи та факти [Текст] / Н. Кушка // Студії мистецтвознавчі. - 2007.

27) Кушка, Н. М. Подільська осінь Ференца Ліста: світова культура [Текст] / Н. М. Кушка // Країна знань. - 2007. - № 9. - С. 45-47.

28) Левик, Борис Вениаминович. Музыкальнаялитературазарубежныхстран [Текст] : учеб. пособие для муз. училищ. Вып. 4 / Левик Борис Вениаминович. - 7-е изд. - М. : Музыка, 1981. - 493 с.

29)Левашова, Ольга Евгеньевна. Ференц Лист: молодыегоды [Текст] / Левашова Ольга Евгеньевна. - М. : Музыка, 1998. - 333 с.

30)Мильштейн, ЯковИсаакович. Втораявенгерскаярапсодия Листа [Текст]: (к историисоздания / Я. Мильштейн // Музыкальнаяжизнь. - 1974. - № 7. - С. 17.

31)Мильштейн, ЯковИсаакович. Лист [Текст] : в 2 тт. / Я. Мильштейн. - М. : Госмузиздат. - Т. 1. - М., 1956. - 540 с. - Т. 2. - М., - 1956. - 335 с.

32)Рацкая, ЦецилияСамойловна. Ференц Лист [Текст] : попул. монография / РацкаяЦецилияСамойловна. - М. : Музыка, 1969. (Школьнаябиблиотека).

33)Резник, Д. Б. Романтическаявиртуозность, какчерта стиля в творчестве Ф. Шопена и Ф. Листа [Текст] / Д. Б. Резник // Музичне мистецтво і культура. - Одеса, 2004. - Вип.4

34)Стасов, В. Лист, Шуман и Берлиоз в России [Текст] / В. Стасов. - М., 1954. - 163 с.

35)Уманець, О. Фінал шукань (специфіка трактування фаустіанської тематики в «Четвертому »Мефісто-вальс" Ф. Ліста) [Текст] / О. Уманець // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. - Х., 2004-2005. - Вип.5, 6/2005-1, 2, 3/2005.

Размещено на Allbest.ru

...