Естрадна музика Японії

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПВНЗ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

Інститут шоу-бізнесу

ДОПОВІДЬ

з дисципліни «Історія естради»

на тему: «Естрадна музика Японії»

КИЇВ, 2017

Історичні умови розвитку популярної музики дозволяють віднести національну культурну традицію в розряд феноменальних явищ. Характерною особливістю розвитку була повна заборона на іноземної музики в епоху Едо і стрімкий зліт музичної культури, яка дала змогу Японії стати міжнародним центром музичної культури.

Перша поява іноземної музики стала можливою після реставрації Мейдзі у вигляді демонстрації політики модернізації уряду. Стрімкий розвиток і популярність західна музика отримала в період закінчення II світової війни. Формування культу кантрі-року відноситься до п'ятидесятих років, в шістдесятих роках відбувається формування рухів «гурупу саундз» або групових звуків у творчості груп «Павуки», «Тигри», «Бик», «Блакитні комети» і «Спокусник». В цей же період починається бурхливий розвиток джазу з поширенням кав'ярень і джаз-барів. Додатково цей період охарактеризований сплеском фолькмузикальної контркультури у вигляді протестних віршів і пісень з сюжетами повсякденного життя.

Сімдесяті роки доповнили популярну музику переходом акустичної фолькмузикі на електрооснову. Стрімкий розвиток музичних журналів і телевізійних програм послужили основою формування і популярності в дев'яностих роках жанрів фанк, важкий метал, етнічної музики, репу, реггі та джазу. Популярна музика в національній культурі стала займати домінуюче становище. музика енка гурупу караоке

Традиційно національними пісенними жанрами тридцятих років були енка і дещо. Витоки дещо відносяться до старих мелодій японської музичної культури Рюкоку. Завдяки Кобус або повільного вібрато цей жанр популярної музики отримав унікальне звучання і порівнюється з блюзом і спірічалусом. У енка або традиційному пісенному жанрі часто застосовується сентиментальна тематика і любовні страждання. Сучасний жанр енка в популярній музиці найбільш консервативний і найменш схильний до трансформації.

Активно розвивається каекеку або популярна пісня у вигляді великої категорії ідольной музики. Історично назва стилю означала всю популярну музику, проте трансформація визначення в сучасній популярній музиці відносить каекеку до визначення вишуканої музики або музики без змісту. Виконавці каекеку варіюються від ідолів до жіночих рок-ансамблів з характерною участю в комерційних телешоу і програмах.

Розвиток жанру нью мьюмікку або авторів-виконавців пісень відносять до фолькмузикального руху шістдесятих років. Саме цей період сформував плеяду представників незалежних пісень. Характерною особливістю нью мьюмікку є оптимістична тематика і витончене аранжування і інструментування.

Сучасна популярна музика представлена кількома видами року і японських адаптацій практично будь-яких стилів від фанку, важкого металу, глем-року, панку, репу і до реггі. Популярна чорна музика в жанрі буракон і джаз. І, хоча європейський і американський ринок досить скептично ставляться до амбіцій японських музикантів, рівень розвитку сучасної популярної музики характерний активним розвитком існуючих стилів і формуванням плеяди підростаючих музикантів.

Для нас найбільш зрозумілий і приємний для сприйняття японський рок, в силу того, що інша сучасна японська музика досить своєрідна.

Японський рок склався з американського року, який японці перейняли і переробили на свій лад, в результаті вийшов ні на що не схожий національний рок. Японський рок відрізняється дуже якісною музикою і якісним підходом до виконання музикантів, в силу жорсткої конкуренції в музичному світі в Японії. «У музиканта все повинно бути прекрасно» під таким девізом виходять на сцену японські рокери. Тому і макіяж, і часом божевільні стрижки, нафарбовані нігті або ефектні костюми точно такі ж атрибути шоу, покликані розважити глядача.

J-Rock узагальнююча назва для напрямків рок-музики, поширених в Японії. Даний термін часто плутають з Visual kei, але другий є піджанром першого, так само як і J-metal, J-punk і J-ska.

Dir en grey (ѓf ѓB ѓ‹ ѓA ѓ“ ѓO ѓЊ ѓC) одна з перших японських груп, яка домоглася популярності в усьому світі, в першу чергу, завдяки своїм численним закордонним виступів.

Істотний підйом цього напрямку почався на хвилі популярності метал-групи X-Japan. У своїй музиці X-Japan використовують не тільки традиційні фатальні інструменти, а й інші, наприклад, скрипку, фортепіано.

Групи японського року діляться на:

· Мейджер «багаті» (групи, які підписували контракт з великими лейблами, зазвичай вже отримали популярність);

· Інді «вільні» (часто початківці групи, що записуються на інді-лейблах з більш вільними умовами).

Напрямки і піджанри

· Visual kei жанр японської музики, що виник на базі J-rock в результаті змішування його з глем-роком, металом і панк-роком. Visual kei буквально означає «візуальний стиль». Так називається напрямок японської рок-музики, що виділяється використанням макіяжу, складних зачісок і яскравих костюмів.

· J-metal піджанр, який охоплює особливості японських метал-груп. Найбільш поширені групи пауер і неокласик-метала. На відміну від груп сучасних метал-напрямків, які в основному дотримуються Visual kei, групи пауер / неокласичного метала мають більш європеїзоване звучання, що зробило неабиякий вплив на їх популярність.

· J-Ska Стиль японської музики, який є як окремим стилем, так і підвидом J-punk напрямку. Включає в себе як властиві для ска ямайські мотиви, так і додавання J-punk / J-rock / Jazz-мотивів.

Популярна і естрадна музика Японії позначається терміном J-pop, від словосполучення «Japanese pop». Цю назву вперше було вжито на радіо J-Wave для того, щоб підкреслити відмінності японської популярної музики від естрадних пісень решти світу. Але терміном J-pop японці нерідко називають і інші музичні жанри японський реп, соул, танцювальну і електронну музику. Виконавці J-pop популярні музиканти, а також сейю.

Utada Hikaru (‰F‘Ѕ“c ѓq ѓJ) одна з найвідоміших поп-виконавиць в Японії. Utada займає верхні рядки хіт-парадів, її м'який голос, здається, спеціально створений для привабливих R'n'B і поп-композицій. Вона залишається однією з найбільш багатосторонніх артистів на сьогоднішній музичній сцені, чиї диски продаються в Японії, Америці і Європі.

J-pop як явище йде корінням в джазову музику, яка стала популярною протягом раннього періоду Сева. Джаз приніс безліч музичних інструментів, які використовувалися раніше для класичної музики, військових маршів, що були у дивину для слуху японців, додавши елемент «веселощів» в японську музичну сцену тих років.

Японці звикли до того, що музика повинна бути завжди десь поруч, буквально під рукою. Звідси їхня тяга до портативних музичних винаходів транзисторні приймачі, які з кожним роком зменшувалися в розмірах до мікро-габаритів; переносні магнітофони «касетник», на яких стали записувати і відтворювати улюблені мелодії, а потім аудіо-плеєри, що дозволили постійно перебувати в світі улюблених мелодій навіть в транспорті і на природі. Але, мабуть, найпопулярнішим музичним винаходом японців досі залишається караоке музичне розвага, яка отримала широке поширення сьогодні в багатьох країнах світу.

Караоке це своєрідна квінтесенція відносини японців до музики. По-перше, це природна любов до співу і прагнення співати і проводити вільний час в колективі (як правило, з колегами по роботі). По-друге, це можливість проявити себе, головним чином, не стільки демонструючи свій талант, скільки наслідуючи улюбленим виконавцям тих чи інших популярних мелодій не тільки в манері співу, а й сценічних рухах і т. д. і, по-третє, це все ті ж сучасні технології, якими японці звикли пишатися.

Сьогодні музика оточує японців завжди і всюди, аж до оригінальних рингтонів і мелодій, які кожен з них в будь-який момент і в будь-якому місці може замовити і почути по мобільному телефону, не кажучи вже про море різноманітних звуків, що містяться в Інтернеті. Але в цьому японці не оригінальні і сьогодні мало, чим відрізняються від жителів інших країн, якщо, звичайно, не враховувати їх самі передові технології в області цифрових комунікацій і широкого впровадження їх в повсякденне життя.

В останні роки розвиток популярної музики в Японії йшов паралельно з вдосконаленням музичних технологій, де Японія завжди була і є одним зі світових лідерів. А це означає, що з урахуванням вродженої музикальності і працьовитості японців, у них є чимало шансів все-таки коли-небудь підкорити і світовий музичний Олімп.

Список використаних джерел

1. Катасонова О. Л. Світ популярної японської музики / Текст наукової статті за спеціальністю «Мистецтво. Мистецтвоведення»

2. Гартман Садакіті. Японське мистецтво. Пер з англ. С-Пб, 1908, с. 23.

Размещено на Allbest.ru