"Вишукано неотесаний звук": з історії альтернативної музики 70-80-х років XX ст. в Чехословаччині

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Вишукано неотесаний звук": з історії альтернативної музики 70-80-х років XX ст. в Чехословаччині

А. Слесаренко

Анотації

У статті автор проаналізував розвиток чехословацької альтернативної музики 70-80- х років XX ст. Визначено особливості функціонування альтернативної сцени в умовах тоталітарної системи.

Ключові слова: альтернатива, "паралельна культура", Чехословаччина.

The author analysed development Chechoslovakian alternative music 1970-1980 years. The peculiarities of alternative scene functioning in the totalitarian system are defined.

Key words: alternative, "parallel culture", Czechoslovakia.

Перманентний конфлікт комуністичної тоталітарної влади в Чехословаччині 1970-1980-х років з культурою, обумовлений прагненням першої ліквідувати будь-яке вільне мислення, призвів до виникнення незалежних від держави форм культурного життя, "паралельної культури" (в історіографії вживаються також терміни: альтернативна, неофіційна, нелегальна, опозиційна, незалежна, підпільна тощо).

Термін "паралельна культура" належить одному із лідерів правозахисного об'єднання Хартії 77 католицькому мирянину, філософу Вацлаву Бенді. Під час хартистської дискусії у 1978 р. В. Бенда у статті "Паралельний поліс" висунув ідею розвитку незалежних громадянських ініціатив, які він назвав "паралельними структурами" чи "паралельною політикою", складовою частиною яких є уже існуюча "паралельна культура". "Паралельна культурна структура, - підкреслював В. Бенда, - є сьогодні незаперечним і очевидним позитивним фактором культурного життя, а в деяких сферах (у літературі, у певній мірі в популярній музиці та образотворчому мистецтві) повністю домінує над нежиттєвими офіційними структурами" [5, s.47].

Соціокультурною передумовою розвитку нонконформістських культурних проявів є поява такої соціальної категорії, як масова інтелігенція, або численний освічений клас. Він стає "обличчям" і "авангардом" молодого покоління, в якому складається величезний потенціал розумової праці [2, с. 8]. чехословацький альтернативний музика

Найширшу складову "паралельної культури", яка інтегрувала найрізноманітніші культурні та мистецькі ініціативи, позначають терміном "альтернатива". Фундаментальною особливістю альтернативи є відхід від панівної чи домінуючої тенденції (у цьому випадку - офіційної, а також масової культури) [3, s. 19-20].

Особливе місце в історії "паралельної культури" належить нонконформістській альтернативній музиці. Альтернатива свідомо засуджувала державну культуру режиму "нормалізації". Вона відкидала її ідилічний образ спокійного суспільства, який розглядала як споживацтво. Як наголошував музичний публіцист Йозеф Влчек (псевдонім "Зуб") у праці "Завдання чеської альтернативної музики" (1979 р.), альтернатива вимагає "правдивого відображення суспільного життя усіма можливими засобами" [13, s.232].

Феномен чехословацької "паралельної культури" загалом та альтернативної музики зокрема є предметом дослідження насамперед сучасних чеських та словацьких істориків та мистецтвознавців (Й. Алан, Й. Влчек, М. Ванєк, Т. Бітріх та ін.) [3;13;11;12;4;]. Відзначимо також, що вийшло кілька документальних фільмів, присвячених незалежній культурі, що спираються на відеорепортажі та архівні дані телеканалів, інтерв'ю учасників подій, зокрема, фільми "Альтернативна культура" (1998 р., режисер П. Славік) та "Бігбіт" (1998 р., режисер В. Кржістек) Опубліковано також спогади представників альтернативи М. Хадіми та В. Коуржіла [7; 8]. Чимало зусиль для дослідження чехословацької "паралельної культури" доклав канадський богеміст Г. Гордон Скіллінг. У своїй книзі "Самвидав і незалежне суспільство в Центральній та Східній Європі" він чи не вперше в історіографії зробив спробу проаналізувати особливості функціонування самвидаву і незалежних нонконформістських культурних ініціатив [10]. Г. Гордон Скіллінг брав активну участь у правозахисній діяльності європейських й американських громадських організацій. Його діяльність відіграла важливу роль у справі популяризації ідей чехословацьких дисидентів на міжнародній арені. В українській та російській славістиці зазначена проблематика не знайшла комплексного висвітлення. Отже, є необхідність проведення дослідження чехословацької альтернативної музики зазначеного періоду.

Центрами комунікації альтернативної сцени слугували так звані міські господи (господа - з чеської ресторан, трактир), навколо яких гуртувалися аматорські колективи. Визнаними місцями були празькі господи "На Кламовце" (тут збиралися члени групи "The Plastrn People of the Universe", пізніше оточення П. Плацака і М. Главса), "У Бонапарта" (класичний рок-н-ролл), "У Слунцу" (Е. Бонди та М. Кох) та "У Глаубіцу" (місце зібрань прихильників західних груп "Black Sabbath" та "Led Zepelin"), "У Клуковичів", "На гржішті". Центрами зібрань "летенських рокерів" стали легендарний пивний бар "Шпейхар" і винарня "Де Ловєна". У господах відбувалися концерти, їх обговорення. Підготовка, організація і проведення акцій викликали значний інтерес як у публіки, так і у музикантів. Хоча виступи альтернативних груп не відвідувало більше, ніж чотири сотні глядачів, відбувалася певна міфологізація концертів, їх атмосфери. Альтернативні групи не часто концертували, як правило, 10 чи 12 концертів у рік.

Незалежні культурні ініціативи об'єднували передусім молодь (до 25 років). Багато угруповань виникало вже у середній школі та вузах. Середній вік тривалості існування музичних груп становив 5 років. Навколо найрізноманітніших авторських груп формувалися кола симпатиків, здатних сприймати їх творчість. Власне симпатикам адресувалися музичні записи та концерти. Поступово "паралельна культура" створювала свою публіку - репрезентанта тієї соціальної верстви, яка була в абсолютному опорі проти "middle class" і мейнстриму. На відміну від офіційної, незалежна культура була відкритою для аматорів. За словами лідера групи "Psi vojaci" Філіпа Топола, "між публікою і артистом не існувало жодного бар'єру, - то були, по-суті, однакові люди" [3, s.40].

Комунікативним каналом для різних угруповань слугували так звані "чорні ринки", де обмінювали та продавали мистецьку продукцію. Сили правопорядку регулярно їх розганяли. Місця "чорних ринків" періодично змінювалися (у Празі: на початку 1970-х років на Вацлавській площі, на Шпанельській вулиці, у середині 1970-х - у Летенських садах) [13, s.209].

Більшість нонконформістських культурних акцій організовувалися і відбувалися в умовах підпілля, що вносило до життя їх учасників момент конспірації, добровільності. Ризикували як митці, так і глядачі. Приватні будинки, дачі, майстерні виступали сценою, де відбувалися дружні посиденьки з концертами. Як правило, вибір учасників акцій обмежувався лише "обраними" особами, яких організатори особисто запрошували.

Розрізнені аматорські і напівпрофесійні групи вдалося об'єднати на базі Джазової секції Союзу музикантів ЧСР та її концертної діяльності. Інституція була створена у жовтні 1971 р. у зв'язку з проведенням у Празі VIII Міжнародного фестивалю джазу [6, s.180]. Об'єднуючи прихильників джазу та рок-музики, Джазова секція згідно програми своє завдання вбачала в організації різноманітних виступів, концертів, фестивалів, вистав, популяризації новітніх музичних напрямків, виданні музичної літератури. Членами очолюваної М. Дворжаком і К. Српом інституції упродовж 1971-1985 рр. були 8220 осіб [12, s.188]. З 1974 р. Джазова секція проводила фестиваль "Празькі джазові дні", який уможливив публічні виступи низки альтернативних груп ("Extempore", "Stehlik", "Bluesberry", "Synt Art Jazz", "Classic Rock'n'Roll Band", "Zabi hlen"), позбавлених щонайменших шансів проникнути до світу легальної музики. У січні 1978 р. Джазова секція стала членом Міжнародної джазової федерації при Музичній раді ЮНЕСКО.

Найвпливовішими групами альтернативи другої половини 1970 - початку 1980-х років вважалися празькі "Extempore" (Я.Й. Недуга, М. Хадіма) та "Stehlik" (П. Кржечан), середини 1980-х років - "MCh Band" (М. Хадіма), "Prazsky vyber" (М. Коцаб) - репрезентанти рок-музики.

Зближення альтернативи й андеграунду (другої течії "паралельної культури") відбувалося повільно, що обумовлювалося взаємною недовірою та конкуренцією. Налагодження співпраці сторін інтенсифікували переслідування владою "The PlastR People of the Universe" і відхід з підпільної сцени деяких опортуністів (еміграція П. Заїчека, В. Брабенеца, ув'язнення І.М. Їроуса). В акціях Джазової секції брали участь кілька особистостей, які отримали визнання музичного підпілля, наприклад, на V "Празьких джазових днях" 9 квітня 1977 р. виступав І. Мареш, підписант правозахисного об'єднання Хартії 77 [13, s.223]. Взаємодії альтернативи й андеграунду сприяв К. Кутлер з англійської групи "Art Bears", який виступав як з "The PlastR People of the Universe", так і з "Extempore", а також брненський філософ П. Цібулка. Певне об'єднання обох сцен відбулося у 1982 р. внаслідок заборони проведення "Празьких джазових днів" та поступового переходу Джазової секції до напівлегальних форм діяльності.

З початку 1980-х років завдяки формуванню клубної субкультури альтернативна сцена успішно розвивається. У Празі, Брно, Братиславі та інших містах виникає на більш-менш легальній базі низка нонконформістських музичних клубів. Найвідомішими серед них є молодіжний клуб "На хмельниці" (Прага-Жижков), клуби "Опатов" (Прага-Опатов), "Гонг" (Прага-Височани), будинки культури на Мусіловій та Шелеповій вулицях (Брно). Функціонувало кілька регіональних варіантів таких центрів, які створювалися на основі місцевих культурних, молодіжних та освітніх клубів. Поширюються нові музичні напрямки так званої "нової хвилі" - панк, new romantic music, реггей, хардкор, world-music, індастріл та ін. У 1983 р., за даними правоохоронних органів, на території ЧССР існувало 523 музичні групи, які об'єднували 2326 осіб [12, s.207,219]. Персональний склад тієї чи іншої групи часто змінювався як через музичні смаки учасників, так і в силу особистісних відносин. З метою певної "легалізації" групи змінювали назви, наприклад, так було з колективами "Jasna Paka" і "Letadlo", які, щоб продовжити концертну діяльність, після заборони початку 1980-х років, відновилися під іменами "Hudba Praha" і "Jizni pol".

Відзначимо також, що саме у 1980-роках починали свою творчу кар'єру чимало популярних і відомих сучасних альтернативних музичних колективів Чехії та Словаччини, зокрема "Znouzectnost" (Пльзень), "Mnaga a Zd'orp" (Валашське Мезіржічі), "Uz jsme doma" (Тепліце), "Lahka Muza" (Братислава), "Team" (Мартін).

Серед прихильників окремих музичних стилів масово з'являються різноманітні неформальні об'єднання і групи молоді. Деякі з них мали чітку організаційну структуру, видавали інформаційні бюлетені, проводили цікаві заходи [1, с.218]. Зв'язки із зарубіжними музикантами з руху "Рок в опозиції" і британською незалежною студією грамзапису "Rough Trade" дозволили провести концерти кількох британських і австралійських груп, які проїжджали через територію Чехословаччини з ФРН до Австрії ("Laughing Clowns", "Go-Betweens", "Art Zoyd", "This Heat" та ін.).

Альтернативне музичне мистецтво викликало інтерес у кінематографістів. Так, у 1982 р. відзняв культовий режисер Ю. Герц художній фільм "Сорока в кулаці" ("Straka v hrsti") у співпраці з групою "Prazsky vyber". Музичною доріжкою стрічки стала музика цієї групи. А заголовна пісня "Сорока в кулаці" виявилася справжнім хітом, що швидко поширювався країною через т. зв. магнівидав. Фільм було заборонено через авангардність сюжету та участь у ньому підписантів Хартії 77 [9]. Публічна прем'єра "Сороки в кулаці" відбулася лише у лютому 1991 р.

У 1986 р. вийшов документальний двогодинний фільм "Музика 85" (автори Л. Гуга, В. Бурда, Р. Риба, ведучий у кадрі - Й. Влчек), що складався з уривків концертних виступів гуртів "нової хвилі" празької клубної сцени: "Dybbuk", "Babalet", "Garaz", "Mama Bubo", "Precedens", "OZW", "FPB", "Nahoru po schodisti dolu band", "Soubor tradicniho popu", "Krasne nove stroje", "Hogo Fogo", "Hudba Praha".

Ставлення державної влади до світу альтернативної музики було неоднозначним. З одного боку, пропагандистські випади у періодичних виданнях ("викривальні" статті у "Трибуні" ("Tribuna"), "Руде право" ("Rude pravo"), "Млади свєт" ("Mlady svet") і телевізійних фільмах (наприклад, серіал "30 випадків майора Земана", 29 серія "Мімікрія", режисер Ї. Секвенс), репресії та переслідування (акція "Сміття" - "Odpad", призупинення діяльності Джазової секції), з другого - під егідою Соціалістичного союзу молоді (ССМ) та інших організацій Національного фронту засновувалися аматорські музичні колективи, організовувалися публічні концерти, проводився празький фестиваль "Рок-фест" (з 1986 р.), у державних студіях грамзапису "Пантон", "Супрафон", "Опус" вийшли кілька альбомів і синглів груп та фольклорних співаків, які починали у межах альтернативної сцени ("Yo Yo Band", "Nahlas", "Psi vojaci", В. Мерта, О. Янота, Я. Буріан).

Загалом, феномен альтернативної музичної культури, власне, не виник у Чехословаччині, але й не був механічно імпортований. Це явище характерне для загальносвітового розвитку культури другої половини ХХ століття. Чехословацька культурна спільнота створила власний варіант альтернативи, розвиваючи креативні мистецькі форми.

* вислів належить відомому музичному критику, радіоведучому російської служби "Бі-бі-сі" Сєві Новгородцеву, щодо характеристики музики легендарної чеської музичної групи "The Plastic People of the Universe".

Джерела та література

1. Мотрук С.Н. Антитоталитарное движение чехословацкой молодежи в конце 80-х годов / С.Н. Мотрук // Тоталитаризм и антитоталитарные движения в Болгарии, СССР и других странах Восточной Европы (20-80 гг. ХХ ст.): Матер. междунар. науч. конф. / Межресп. науч. ассоц. болгаристов; ред. Г.И. Чернявский. В 2 т. Т.2. - Х., 1995. - С. 217-224.

2. Революции 1989 года в странах Центрально-Восточной Европы: взгляд через десятилетие // Славяноведение. - 1999.- № 6.- С. 331.

3. Alan J. Alternativni kultura jako sociologicke tema / J. Alan // Alternativni kultura. Pribeh ceske spolecnosti 1945-1989 / Editor J. Alan. - Praha: Lidove noviny, 2001. - S. 9-59 .

4. Bitrich T. Hodnota a hranice objektu hudby. Tri priklady z alternativnoho rocku / T. Bitrich // Alternativni kultura. Pribeh ceske spolecnosti 1945-1989 / T. Bitrich / Editor J. Alan. - Praha: Lidove noviny, 2001. - S. 61-75.

5. Benda V. Paralelni polis / V. Benda // Charta 77. 1977-1989. Od moralni k demokraticke revoluci. Dokumentace / Usporadal V. Precan. - Scheinfeld-Schwarzenberg-Bratislava: Ceskoslovenske stredisko nezavisle literatury-Archa, 1990. - S. 43-51.

6. Dayova B. Sametovi filozofove: Podzemni univerzita v Ceskoslovensku a role Vzdelavaci nadace Jana Husa v letech 1979-1989 / B. Dajova. - Brno: Doplnek, 1999. - 288 s.

7. Chadima M. Alternativa: Svedectvi o ceskem rock& rollu sedmdesatych let (Od rekvalifikaci k "nove vlne se starym obsahem") / M. Chadima. - Brno: Host, 1993. - 414 s.

8. Kouril V. Jazzova sekce v case a necase / V. Kouril. - Praha: Torst, 1999. - 397 s.

9. Prazsky vyber [Електронний ресурс]. - Режим доступу: hirp: // www.cz.wikipedia.org/wiki/ prazsky vyber.

10. Skilling H.G. Samizdat and independent Society in Central and Eastern Europe / H.G. Skilling. - Columbus: Ohio State University Press, 1989. - 293 p.

11. Vanek M. Byl to jenom rock'n'roll? Hudebni alternativa v komunistickem Ceskoslovensku 1956-1989 / M. Vanek. - Praha: Academia, 2010. - 639 s.

12. Vanek M. Kytky v popelnici. Punk a nova vlna v Ceskoslovensku // Ostmvky svobody: Kulturni a obcanske aktivity mlade generace v 80. letech v Ceskoslovensku. Sbornik / Ustav pro soudobe dejiny AV CR / M. Vanek. - Praha: Votabia, 2002. - S. 175-235.

13. Vlcek J. Hudebni alternativni sceny sedmdesatych az osmdesatych let // Alternativni kultura. Pribeh ceske spolecnosti 1945-1989 / J. Vlcek / Editor J. Alan. - Praha: Lidove noviny, 2001. - S. 201-263.

Размещено на Allbest.ru