Теоретико-методологічні основи розвитку творчих якостей особистості диригента

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 7.071:78.01

Теоретико-методологічні основи розвитку творчих якостей особистості диригента

Лариса Остапенко,

кандидат педагогічних наук,

Анотація

творчий хормейстер диригент педагогічний

У статті представлено комплексне та систематичне дослідження теоретичних аспектів розвитку творчих якостей майбутніх хормейстерів. Розкрито педагогічні механізми взаємодії диригента та учасників творчого акту. Виявлено взаємозалежність між особистісними якостями диригента та рівнем хорового виконавства.

Ключові слова: творчість, творча діяльність, творча особистість, структура діяльності хормейстера, творчі якості особистості.

Аннотация

В статье представлено комплексное и систематическое исследование теоретических аспектов развития творческих качеств будущих хормейстеров. Раскрыты педагогические механизмы взаимодействия дирижера и участников творческого акта. Выявлена взаимосвязь между личностными качествами дирижера и уровнем хорового исполнительства.

Ключевые слова: творчество, творческая деятельность, творческая личность, структура деятельности хормейстера, творческие качества личности.

Annotation

The article is devoted to the comprehensive and systematic study of the theoretical aspects of development of creative qualities of future choirmasters, reveals the complex of pedagogical mechanisms of interaction between conductor and members of the creative act to identify the relationship ofpersonal qualities of the conductor and the level of choral performance.

Key words: creativity, creative activity, creative personality, structure and activities of the choir Director, and creative qualities of the person.

Постановка проблеми. Помітні зміни, що відбуваються сьогодні в соціально-політичному та культурному житті України, сприяють актуалізації такого пласту музичної культури, як хорове мистецтво. Це дає новий імпульс розвитку цього виду музичного мистецтва, що є не лише частиною національної духовної культури України, а й потужним інструментом регуляції гуманістично-ціннісних відносин людини з дійсністю, чинником формування духовних потреб суспільства й особистості, який дозволяє виробити нове естетичне бачення, свідоме естетичне ставлення до здобутків хорового мистецтва. Традиційна система фахової освіти хормейстерів у мистецькихнавчальних закладах різних рівнів акредитації свідчить про недооцінку проблеми розвитку творчих якостей особистості, що гальмує загальнопрофесійний та загальнокультурний рівень розвитку особистості диригента-хормейстера як митця, вихователя, просвітника.

Аналіз наукових досліджень і публікацій. Із середини минулого століття в межах теорії вищої музично-педагогічної освіти та методики викладання музики досліджувалися дидактичні аспекти диригентського (Г. Сагайдак, В. Єлисєєва, Р. Єрман, Р. Панкевич) і вокально-хорового (К. Матвєєва, П. Ніколаєнко, Т. Первушина) навчання майбутніх учителів музики. Автори, зокрема, аналізували методичні аспекти диригентсько-хорової підготовки, обираючи предметом досліджень проблеми, пов'язані з удосконаленням хормейстерських умінь (К. Матвєєва, Н. Венедиктова, Б. Яркін).

Мета статті - на основі вивчення наукової літератури обґрунтувати основні теоретико-методологічні позиції щодо проблеми розвитку творчих якостей диригента-хормейстера, охарактеризувати комплекс творчих якостей особистості в структурі діяльності хормейстера.

Виклад основного матеріалу. Аналізуючи теоретичний аспект розвитку творчих якостей особистості, ми не можемо обмежуватися суто музично-педагогічними або загальнопедагогічними засадами, а намагаємося розглядати проблему в широкому змістовному контексті, залучаючи набутки філософії, культурології, мистецтвознавства. Зважаючи на це, визначається і міждисциплінарний характер дослідження, що виявляється у необхідності інтеграції наукових доробок, а відповідно до цього - алгоритм дослідження - від загального до часткового, від загальної методології до розробки конкретної дослідної програми.

На основі аналізу наукової літератури нами було визначено взаємозв'язок категорій «творчість», «творча діяльність», «творча особистість», «творча активність», «творчі якості особистості». У працях К. Кедрова, М. Кагана, Б. Мейлаха, В. Яковлева розкривається соціальна сутність та зміст творчості, обґрунтовуються різні підходи до розуміння феномена творчості. На рівні особистості творчість визначається завдяки порівняльній оцінці початкового етапу розвитку суб'єкта діяльності та характеристики тих змін, що відбуваються у сфері її соціокультурної діяльності.

Дослідники С. Дишлєв та Л. Яценко доводять, що творчість - це особливий синтетичний акт, в якому сконцентровано духовні, соціокультурні, практичні компоненти діяльності особистості, її властивості, здібності та якості.

Творчість із позицій психолого-педагогічної науки досліджується у взаємодії процесуального та особистісного аспектів (О. Леонтьєв, І. Семенов, Я. Пономарьов) як складний, багаторівневий, багатовимірний, системно організований процес (Д. Богоявленська, В. Моляко). Творчість, творча діяльність та розвиток творчих якостей, на думку Н. Литвинова, Я. Пономарьова, В. Рибалки, знаходяться в постійному зв'язку та взаємозалежності, а отже, управління цим інтегральним процесом неможливе без урахування означених вище складових.

Дослідники Б. Ананьєв [2], А. Маслоу [4], К. Роджерс [8] розвинули ідею творчого розвитку особистості на двох рівнях: «горизонтальному» - багатоаспектній діяльності особистості в певному середовищі та «вертикальному» - завдяки певній диспозиції особистості. У теорії та практиці музичної освіти проблема формування творчої особистості посідає центральне місце, а також є предметом спеціальних досліджень. Їх головна ідея - творчий розвиток музиканта, гармонійна цілісність особистості. Комплекс творчих якостей можна вважати системною технологічною передумовою виховання та розвитку (Б. Асаф'єв, Л. Баренбойм, Г. Падалка, Г. Прокоф'єв, О. Шуляков, Б. Яворський).

У наукових дослідженнях у галузі музичної психології і педагогіки визначено концептуальні підходи до розвитку творчої особистості музиканта. Зокрема, надзвичайно важливою залишається проблема формування творчої особистості хормейстера з акцентом на творчу самореалізацію, розвиток творчих якостей (С. Казачков, К. Пігров) і пов'язані з нею питання вдосконалення хормейстерської підготовки (М. Багриновський, І. Мусін, М. Колесса); розробки та впровадження нових методів і методик, засобів реалізації творчого потенціалу майбутніх хормейстерів (Р. Кофман, М. Кречко, К. Ольхов, М. Канерштейн, К. Птиця). Обґрунтовується поняття художньо-творчої діяльності як складної структури, завдяки чому проявляються інтегровані особистіс- ні властивості та творчі якості музиканта (С. Казачков, В. Медушевський, І. Мусін, Е. Назайкинський, Г. Тарасов, В. Тольба).

Діяльність хормейстера характеризується полі- функціональною структурою, широким діапазоном видового прояву в соціокультурному середовищі (на макросоціокультурному рівні). У цьому зв'язку спрямованість особистості диригента-хормейстера розглядається як певна система поглядів, переконань, ставлення не лише до мистецтва хорової музики, а й до загальнолюдських цінностей, які є основою художньо-творчої орієнтації та цінністю хорової музичної культури у ході інтерпретації творів, під час проведення навчальної, виховної та просвітницької роботи.

Проблема розвитку в студентів-хормейстерів творчих якостей потребує їх наукового обґрунтування в структурі художньо-творчої діяльності. Так, якості творчої особистості розглядалися як: складова специфічного особистісного механізму регулювання творчої діяльності, а тому стали предметом аналізу та класифікації. Я. Пономарьов визначає такі групи творчих якостей: перцептивні, інтелектуальні, характерологічні, мотиваційно-потребові. О. Матюшкін розглядає творчість як інтегративну систему, що включає: домінантну роль пізнавальної мотивації особистості; творчу активність; здатність до створення ідеальних еталонів, які є основою формування естетичних, моральних, інтелектуальних, ціннісних орієнтацій та інтегральним структурним елементом творчої особистості, що виконує аксіологічну функцію. В. Шубинський пропонує педагогічну систему розвитку творчої особистості, складовими якої є: педагогічне осмислення творчого процесу; систематизація якостей творчої особистості як педагогічної мети; розкриття системи педагогічних творчих ситуацій; визначення основних напрямів формування творчої особистості.

Класифікація творчих якостей посідає вагоме місце в теорії та практиці музичної освіти (Л. Баренбойм, Л. Коваль, С. Науменко, Г. Падалка, Г. Прокоф'єв, Е. Сет, О. Шуляков).

Доведено, що система підготовки майбутніх фахівців передбачає необхідність ґрунтовного тлумачення передумов інтонаційної культури диригента (С. Казачков, І. Мусін, М. Колесса, П. Ковалик). Це можна окреслити у вигляді двох структурних блоків: ритмо-ладової та моторно-слухової координації на нижчому щаблі системної ієрархії; на вищому щаблі ці компоненти підпорядковані блоку вищого порядку - творчим якостям і здібностям, що розкриваються завдяки взаємодії вокальних, хорових, інструментальних та пластичних засобів художньо-виконавського самовираження. У процесі розвитку майбутнього диригента функціонування цих блоків повинно бути цілісним. Саме це у поєднанні з вищими художніми детермінантами зумовлює ефективність творчого процесу диригента.

Інтегральні творчі якості та спеціальні музичні здібності диригента-хормейстера цілісні за своєю природою. Вони є чинниками, що обумовлюють концептуальні вирішення проблеми, висвітлені у нашій статті.

У спеціальних наукових працях визначено окремі «набори якостей», які повинні бути притаманні фахівцеві-хормейстеру відповідно до структури його діяльності, однак досі відсутня їх остаточна наукова класифікація. Проте варто зазначити, що вимоги до фахівця-хормейстера розглядалися у функціональному аспекті (С. Казачков); визначався комплекс необхідних знань від «загальних блоків» (М. Канер- штейн) до конкретизованих щодо специфіки хормейстерської практики (І. Мусін).

Підсумовуючи вищевикладене, пропонуємо такі структурні компоненти, що впливають на розвиток творчих якостей особистості диригента-хормейстера: ціннісно-орієнтаційний, мотиваційно-пізнавальний, інформаційно-орієнтаційний, дослідницький, комунікативний, емоційно-вольовий.

До ціннісно-орієнтаційного компонента віднесені: акумуляція гуманістичної сутності творів хорової музики в особистісних уявленнях; усвідомлення морально-естетичного потенціалу хорової музики; орієнтація на соціально-культурні цінності мистецтва хорової музики.

Мотиваційно-пізнавальний компонент включає: інтерес до нових жанрів хорової музики, її специфіки, закономірностей існування в мистецтві та житті; прояв домінуючих мотивацій на розвиток творчих якостей; нейтралізація антистимулів.

До інформаційно-орієнтаційного компонента відносять: постійне набуття нової музичної інформації у сфері хорової музики; прагнення до вдосконалення наявних музичних знань у галузі хорової музики і диригентської мануальної техніки, необхідної для багатьох досить складних у виконавському плані хорових творів; розвинений пізнавальний інтерес, творчий пошук у галузі хорової музики.

Дослідницький компонент включає: прагнення до систематичного опрацювання нового хорового репертуару в різних жанрах; схильність до нестандартних творчих рішень в інтерпретації хорової музики; відчуття гармонії, досконалості, краси в розкритті музичної хорової образності хорової музики.

Комунікативний компонент передбачає здатність до: розуміння нових нестандартних думок та нестандартного вирішення проблемних питань щодо функціонування хорової музики в соціокультурному середовищі; сприйняття нових ідей та їх обговорення в ході творчого спілкування в хоровому колективі; колективного прийняття рішень у процесі художньо-творчої діяльності. Крім того, комунікативний компонент передбачає організаторські вміння і навички: встановлення творчих відносин із хоровим колективом, виконавцями-солістами, хористами, слухацькою аудиторією.

Відомо, що домінантою у творчості диригента-хормейстера є музичний слух. Б. Асаф'єв [2] доводить, що безпосередньо музичний слух функціонує на основі інтонаційної природи музичного мистецтва, зокрема хорового, на сприйнятті та інтонації («мистецтво інтонованого сенсу»). У працях

І.Мусіна [5], К. Пігрова [7] визначається їх єдина позиція щодо пріоритету у професії диригента-хормейстера, сформованості музичного слуху серед значної кількості його різновидів, оскільки музичний слух диригента відзначається універсальністю і містить у собі всі елементи слуху загальномузичного, проте обсяг його, на думку С. Казачкова, значно ширший, ніж в оркестрового музиканта, хорового співака чи вокаліста: він потребує особливої загостреності, оперативності та широко спеціалізованого м'язово-акустичного слуху відповідно до виконавського складу.

Музичний слух диригента-хормейстера ми розглядаємо як інтегральну творчу якість диригента-музиканта, до різновидів якої можна віднести: звуковисотний слух, темпометроритмічний слух, внутрішній слух, ладовий слух, музично-слухові уявлення. Щодо музично-слухових уявлень, то вони, на нашу думку, включають: індивідуально-особистісне набуття і збереження музичної інформації (музичного матеріалу) на основі її внутрішнього бачення та чуття музики; збереження тривалого напруженого утримання музичної інформації на рівні внутрішньої музично-слухової уваги; можливість у разі необхідності оперувати внутрішнім музичним слухом.

Стверджуючи про розвиток творчих якостей особистості диригента-хормейстера, не можна забувати про специфіку музичного мислення хормейстера та пам'яті, яка є багатоаспектною і має певну класифікацію. До музичної пам'яті відносять музично-слухову, музично-інтонаційну, музично-ритмічну, м'язово-слухову, конструктивно-логічну, зорову та емоційну пам'ять, а до музичного мислення - сприйнятливість, чутливість, «відкритість» до нових музичних знань, закономірностей та нової музичної інформації, що пов'язані з хоровою музикою різних жанрів та стилів; здатність до творчого аналізу (виокремлення найважливіших, незвичайних, нестандартних особливостей хорової музики та різноманітних аспектів її використання в соціокультурній сфері) та творчого синтезу (створення оригінальних художньо-творчих інтерпретацій різножанрових творів хорової музики).

Висновки

Підсумовуючи викладене вище, можемо констатувати, що творчі якості особистості диригента-хормейстера - це інтегральні утворення, які у своїй сукупності та динамічному розвитку обумовлюють реалізацію його особистісного творчого потенціалу в поліаспектній сфері художньої діяльності.

Отже, важливим на сьогодні є обґрунтування підходів як викладачів, так і практиків-хормейстерів щодо творчої діяльності майбутнього фахівця та необхідності сформованості його творчих якостей: творчого кругозору як сукупності сформованих музично-професійних знань у галузі хорознавства, теорії та практики диригентсько-хорової діяльності й оволодіння принципами музичної художньої творчості; професійного рівня в художньо-мистецькій хормейстерській діяльності; творчих якостей, що формуються у процесі художньо-творчої діяльності та пов'язані з творчим мистецтвом, диригентським досвідом; науковою організацією підготовки фахівців з орієнтацією на творчість на всіх рівнях музичної освіти.

Таким чином, науково-педагогічне обґрунтування змісту і методів навчально-виховного процесу, особливо у вищій школі, вивчення шляхів та умов особистісно-професійного зростання майбутніх диригентів-хормейстерів із домінантою на розвиток творчих якостей є надзвичайно актуальним у сучасній теорії і практиці музичної освіти.

Список використаної літератури

1. Ананьев Б. Г. Психология чувственного познания / Б. Г. Ананьев ; Рос. акад. наук ; Ин-т психологии. - М. : Наука, 2001. - 277 с.

2. Асафьев Б. В. Избранные статьи о музыкальном просвещении и образовании / Б. В. Асафьев. - Изд. 2-е. - Л. : Музыка, 1973. - 144 с.

3. Выготский Л. С. Педагогическая психология / Л. В. Выготский. - М. : Педагогика, 1991. - 479 с.

4. Маслоу А. Психология бытия / А. Маслоу. - М. : Реал-бук, 1997. - 300 с.

5. Мусин И. А. Техника дирижирования / И. А. Мусин. - Изд. 2-е, доп. - СПб. : Музыка, 1995. - 204 с.

6. Падалка Г. М. Педагогіка мистецтва: теорія і методика викладання мистецьких дисциплін / Г. М. Падалка. - К., 2008. - 274 с.

7. Пигров К. К. Хоровая культура и мое участие в ней / К. К. Пигров. - Одесса, 2001. - 50 с.

8. Роджерс К. К науке о личности / К. Роджерс // История зарубежной психологии (30-60-е гг.) : [сборник статей] / под ред. П. Я. Гальперина, А. Н. Ждан. - М. : Изд-во МГУ, 1986. - 342 с.

Дата надходження до редакції: 19.04.2017р.

Размещено на Allbest.ru