Борис Лятошинський: музика до театральних вистав "Навіки разом" і "Золота чума"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Борис Лятошинський: музика до театральних вистав «Навіки разом» і «Золота чума»

Актуалізовано частину творчої спадщини Б. Лятошинського у жанрі музика до театральних вистав. Визначено ступінь дослідження українським музикознавством цієї частини творчого доробку митця. Виявлено установи, що виступають фондоутримувачами нотних текстів (клавірні версії, партитури, оркестрові партії) музики до театральних вистав Б. Лятошинського. З'ясовані питання збереженості і доступності для наукового вивчення нотних текстів творів композитора у жанрі музика до театральних вистав. Розширено довідкову інформацію про постановку усіх спектаклів з музикою Б. Лятошинського (дата, постановочна група, акторський склад тощо). Уведено до наукового обігу музику до вистав «Навіки разом» за драмою Любомира Дмитерка і «Золота чума» за п'єсою Володимира Соловйова. Здійснено інтонаційний аналіз музики до зазначених театральних вистав, виявлено особливості музичної драматургії творів і специфіку музичного ряду у театральних постановках. Окреслено суспільно-історичні та ідеологічні умови створення Б. Лятошинським музики до театральних вистав «Навіки разом» і «Золота чума». Уточнено дати створення музики до спектаклів. Висунуто гіпотезу стосовно специфіки ставлення Б. Лятошинського до музики до драматичних вистав «Навіки разом» і «Золота чума».

Ключові слова: музика Б. Лятошинського до театральних вистав, музика до п'єс «Навіки разом», «Золота чума».

Актуальність теми статті зумовлена фактом недостатнього вивчення вітчизняним музикознавством творчої постаті і доробку українського класика, фундатора сучасної композиторської школи Бориса Лятошинського. Сьогодні, майже через п'ятдесят років після відходу митця у вічність, малодослідженими залишаються численні сторінки творчості майстра. Однією з так званих музикознавчих лакун є музика композитора до театральних вистав.

Валентина Кулик. Борис Лятошинский. Музыка к драматическим спектаклям «Навеки вместе» и «Золотая чума». Валентина Кулик. Борис Лятошинский. Музыка к драматическим спектаклям «Навеки вместе» и «Золотая чума». Актуализирована часть творческого наследия Б. Лятошинського в жарне музыка к театральным спектаклям. Определена мера исследования украинским музыковедением этой части творческого наследия автора. Определены организации, в фондах которых хранятся нотные тексты (клавирные версии, партитуры, оркестровые партии) музыки Б. Лятошинського к театральным спектаклям. Выяснены вопросы сохранности и доступности для научного исследования нотных текстов произведений композитора в жанре музыки к драматическим спектаклям. Расширена справочная информация о постановке всех спектаклей с музыкой Б. Лятошинского (дата, постновочная группа, актерский состав). Введена в научную сферу музыка к спектаклям «Навеки вместе» по драме Любомира Дмитерко и «Золотая чума» по пьсе Владимира Соловйова. Проведен интонационный анализ музыки к указанным театральным спектаклям, показаны особенности музыкальной драматургии произведений и специфика музыкального сопровождения в театральных постановках. Очерчены общественно-исторические и идеологические условия создания Б. Лятошинским музыки к театральным спектаклям «Навеки вместе» и «Золотая чума». Уточнены даты создания музыки к спектаклям. Выдвинута гипотеза, освещающая вопрос отношения Б. Лятошинского к музыке к драматическим спектаклям «Навеки вместе» и «Золотая чума».

Ключевые слова: музыка Б. Лятошинского к театральным спектаклям, музыка к пьесам «Навеки вместе», «Золотая чума».

Valentyna Kulyk. Boris Lyatoshinsky. Music to drama performances “Together Forever» and “The Golden Plague”. The part of B. Liatoshinsky s creative heritage in the heat of music to theatrical performances is actualized. The measure of research by Ukrainian musicology of this part of the author's creative heritage is determined. The organizations in whose funds the notable texts (clavier versions, scores, orchestral parts) of B. Lyatoshinsky's music for theatrical performances are kept are defined. Issues of safety and accessibility for scientific research of musical texts of the composer's works in the genre of music for dramatic performances are clarified. The background information on the staging of all performances with the music of B. Lyatoshinsky (date, postproduction group, cast) was expanded. The music has been introduced into the scientific sphere for performances «Forever Together» based on the drama of Lubomir Dmytierko and «The Golden Plague» based on the play of Vladimir Soloviov. The intonational analysis of music for the above-mentioned theatrical performances has been conducted, the features of the musical drama of works and the specifics of musical accompaniment in theatrical productions are shown. The socio-historical and ideological conditions for the creation of B. Lyatoshinsky's music for theatrical performances «Forever Together» and «The Golden Plague» are outlined. The dates of creation of music for performances have been specified. A hypothesis has been put forward that covers the question of B. Lyatoshynsky's attitude to music to the dramatic plays «Forever To- gether» and «The Golden Plague».

Keywords: music for theater productions B. Liatoshynsky, music for plays «Together Forever», «Golden Plague».

Загальновідомо, що Б. Лятошинський звертався до жанру музика у драматичному театрі шість разів. Однак досі увагу науковців привернула лише одна музично-театральна робота майстра - музика до трагедії В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта». Дослідження цього опусу композитора у 1960-х рр. здійснила музикознавець О. ЗінькевичЗінькевич О. «Ромео і Джульєтта» Б. Лятошинського (музика до театральної вистави) / Зінькевич О. // Українське музикознавство. - Вип. 5. - К., 1969. - С. 50-66.. Відтоді жанр музики до театральної вистави у творчості Б. Лятошинського не ставав предметом музикознавчих розвідок. Між тим, виходячи із наукової необхідності створення повної об'єктивної картини творчості композитора ця частина його доробку вимагає окремої уваги сучасної музичної україністики.

Мета статті - актуалізувати творчість Б. Лятошинського в жанрі музики до театральних вистав як одного із важливих джерел комплексного висвітлення творчої постаті майстра.

Новизна поданого матеріалу полягає в уведенні до наукового обігу частини творчої спадщини Б. Лятошинського у жанрі музики до театральних вистав, зокрема музики до п'єс «Навіки разом» і «Золота чума».

Щоразу Б. Лятошинський писав музику до театральної вистави на замовлення і щоразу таким замовником був Київський державний російський драматичний театр імені Лесі Українки. Першою роботою композитора для драматичного театру стала музика до п'єси Всеволода Вишневського «Оптимістична трагедія», написана 1932 року. Прем'єра вистави відбулася 1933 року у режисерській версії Володимира Неллі. Загалом п'єса мала не менше 120 постановок у багатьох театрах СРСР, і навіть за кордоном, але вже не з музикою українського класика.

1940 року митець створив музику до віршованої драми Володимира Соловйова «Фельдмаршал Кутузов». Поставлена того ж року, ця вистава увійшла до списку найкращих довоєнних режисерських робіт Костянтина Хохлова і принесла популярність Михайлові Білоусову, який зіграв у ній роль Олександра І. За відгуками преси, постановка відзначалася «гостротою режисерського малюнка, яскравим оформленням і злагодженим ансамблем» Сенникова Р. Михаил Белоусов. - К. : Мистецтво, 1980. - С. 47..

Інші чотири вистави з музикою Б. Лятошинського належать до повоєнного періоду творчості митця. 1949 року він написав музику до історичної драми Любомира Дмитерка «Навіки разом» (режисер В. Неллі, художник Анатоль Пет- рицький), а 1953-го - до п'єси В. Соловйова «Золота чума» (режисер К. Хохлов). Потім була робота над світовими шедеврами драматургії: 1954 року композитор написав музику до трагедії В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта» (режисер Бенедикт Норд, у ролях - Микола Рушковський, Віра Предаєвич), а 1957-го - до драми Лесі Українки «У пущі» (режисер Микола Соколов, художник Віктор Мигулько).

Твори Б. Лятошинського для театру не були надруковані ані за життя майстра, ані після його смерті (крім музики до «Ромео і Джульєтти», на основі якої, 1955 року Б. Лятошинський створив сюїту для симфонічного оркестру). Таким чином, єдиним джерелом дослідження музики Б. Лятошинського до театральних вистав є рукописні тексти (авторські чи копії, створені переписчиками) творів. Такі тексти нині зберігаються в Музеї Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки. Це нотні рукописи (клавіри, партитури, оркестрові партії) чотирьох повоєнних творів композитора в жанрі музики до театральної вистави.

На жаль, у Музеї відсутні ноти двох перших робіт композитора - музики до п'єс «Оптимістична трагедія» і «Фельдмаршал Кутузов». Можливо, вони зберігаються у фондах інших установ. З певністю можна стверджувати, що їх немає і в меморіальному кабінеті-музеї Бориса Лятошинського, розміщеного у квартирі митця. Можливо всі його рукописи музики до театральних вистав колись перебували в Театрі російської драми, як основному архівосховищі, адже цього потребував постановочний процес. Нинішня їх відсутність пояснюється дуже просто: Музей було утворено 1961 року, коли минуло багато часу від написання перших театральних опусів Б. Лятошинського. Не варто також забувати і про Другу світову війну, у вирі якої втрачалися і нищилися не тільки ноти...

Зважаючи на неповноту рукописних джерел і обсяги статті, зупинимося на двох перших повоєнних театральних опусах Б. Лятошинського - музиці до п'єс «Навіки разом» Л. Дмитерка (1949) і «Золота чума» В. Соловйова (1953). Відмінні у сюжетному плані, ці два драматичних твори, між тим, у контексті творчості композитора навдивовижу подібні. Перше, що об'єднує їх, - час написання, на який припадає найбільш драматичний період у житті і творчості Б. Лятошинського. Він стає однією з головних постатей, на яку була спрямована кампанія боротьби з «формалізмом» і «космополітизмом» в українській музиці, інспірована Постановою ЦК ВКП(б) «Про оперу “Велика дружба” В. Мураделі» і Постановою ЦК КП(б)У «Про стан і заходи поліпшення музичного мистецтва в Україні у зв'язку з рішенням ЦК ВКП(б)». Цілеспрямовані напади на митця розпочалися тавруванням 1948 року його Другої симфонії як «антинародного, формалістичного» твору. Продовжили цькувати композитора і на загальних зборах композиторів і музикознавців Києва у травні 1948 року, на зборах Спілки композиторів у березні 1949-го. Кульмінацією став 1951 рік, коли нищівної негативної критики зазнала його Третя симфонія.

Саме на тлі цих подій і постає музика Б. Лятошинського до театральних вистав «Навіки разом» і «Золота чума». Однак не лише час створення споріднює ці дві роботи композитора, а й ідейне спрямування п'єс. Обидві драми є типовим мистецьким продуктом радянської доби: історичний факт набуває тут тієї оцінки, якої вимагає комуністична ідеологія. Так, написана 1949 року, напередодні відзначення роковин так званого возз'єднання України з Росією, драма Л. Дмитерка «Навіки разом» про початок Руїни і гетьманство Івана Виговсько- го, уславлює «віковічну дружбу» українського і російського народів. П'єса «Золота чума» В. Соловйова, змальовуючи події Паризької Комуни 1871 року, декларує ідеї інтернаціональної єдності трудящих і таврує космополітизм буржуазії, що так співзвучне ситуації в радянському мистецтві кінця 1940-х - початку 1950-років! Інтернаціоналізм, патріотизм трудового народу - ось ті ідейні засади, яких, за офіційною ідеологією, мала дотримуватись творча особистість, на що змушений був зважати й Б. Лятошинський.

Об'єднує музику майстра до вистав «Навіки разом» і «Золота чума» ще один цікавий факт - неточності у датуванні їх створення, поширені в усій українській музикознавчій літературі. Так, в одному з перших монографічних досліджень про Б. Лятошинського Самохвалов В. Я. Борис Лятошинский : [Пер. с укр.] / В. Самохвалов. - К. : Муз. Україна, 1981. - 52 с. зазначено, що музику до п'єси «Золота чума» створено 1951 року, а до драми «Навіки разом» - 1952-го. Ця ж інформація міститься і в авторитетних сучасних виданнях: «Українській музичній енциклопедії» і у книзі «Борис Лятошинський. Епістолярна спадщина». Між тим, ретельний аналіз наявного джерелознавчого матеріалу дає підстави внести корективи в усталене датування музики композитора до зазначених п'єс.

Зокрема, драма В. Соловйова «Золота чума» була створена у 1952 році. Відтак стає очевидним, що Б. Лятошинський не міг написати музику до неї у 1951-му. Ця подія сталася пізніше - 1953 року: саме така дата проставлена на нотних рукописах музики до вистави «Золота чума», що зберігаються у Музеї Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки.

Інформація про музику до вистави «Навіки разом» більш опосередкована і є наслідком аналізу наявних джерельних матеріалів, зокрема епістолярії Б. Лятошинського та Р. Глієра. У листі до свого вчителя від 10 листопада 1949 року композитор побіжно згадує: «Буквально вчера я кончил музыку к одному спектаклю в театре Русской драмы...» Борис Лятошинський. Епістолярна спадщина: у 2 т. - К., 2002. - Т. І : Борис Лятошинський - Рейнгольд Глієр. Листи (1914-1956). - С. 372.. Як бачимо, митець не вказав назви вистави. Тому цей факт у творчій біографії Б. Лятошинського знову набув викривленого тлумачення: у коментарях до листів зазначено, що у даному записі йдеться про п'єсу «Золота чума» Там само. - С. 642.. Проте, якщо зіставити вище подану інформацію, стає зрозуміло, що Б. Лятошинський говорить про іншу п'єсу - «Навіки разом» Л. Дмитерка, завершену драматургом у червні 1949 року.

Отже, музика до драми «Навіки разом» звучить у шести із семи картин вистави і містить 24 музичних фрагменти. Їх нумерація у партитурі відповідає номерові сцени. Два фрагменти вокальні, решта - інструментальні. Усі вони різні за масштабами: від невеликих, на кілька тактів, симфонічних зв'язок між сценами (№ 21 «Сяє булава», № 38 «Приводять полонених», № 39 «Поява Ганни», № 44 «Наближення запорожців») до розгорнутих симфонічних антрактів і епізодів.

Різноманітною є й драматургічна функція музичних номерів. Через музичний ряд подано або посилено портретні характеристики героїв твору (№ 20 «Вихід Юрія», № 23 «Одягання гетьмана», № 27 «Гавот», № 28 «Менует», № 35 «Татарський марш», № 37 «Барабаш і Пушкар»), змальовано події драми, які відбуваються поза сценою, так би мовити, «за кадром» (№ 42 «Пожежа Полтави»). В окремих номерах музика є засобом розкриття підтексту, вона випереджає конкретні події сюжету. Показовими у цьому плані є № 9 «Вступ до 2 картини». У ній відбувається так звана «чорна рада», коли замість Юрія Хмельницького старшина потайки обирає гетьманом Івана Виговського. У вступі до картини звучить тема- пісня зі Вступу до п'єси, початок якої віддалено нагадує мелодію української думи-псальми «Про Почаївську Божу Матір» («Ой, зійшла зоря»). Тема пластична, думно-імпровізаційна, вільна, але використання тональності з трагічною семантикою - es-moll - і введення остинатного хроматичного підголоска у кларнетів та віолончелей надає їй надломленого звучання, створює відчуття безвиході (Див. приклад № 1).

Неоднозначний художній образ виведено в № 24 «Марш». Згідно з контекстом - це портретна характеристика гетьмана Івана Виговського, який у п'єсі Л. Дмитерка постає зрадником. Композитор використовує у цьому номері музичний матеріал попереднього епізоду «Одягання гетьмана», у якому звучала ліро-епічна, широкого дихання тема-пісня. Однак тут вона «затиснена» у жанрові рамки маршу, до того ж, унаслідок застосування гармонічного мажору тема-пісня поступово орієнталізується, ніби символізуючи майбутній союз Виговського з татарами (Див. приклад № 2).

Вибудовуючи музичну драматургію, Б. Лятошинський застосовує метод контрастного протиставлення трьох інтонаційних сфер. Кожна з них має національно виразну музичну характеристику, посилену узагальненням через жанр. Табір українців зображено чи найбільш різнопланово. Для цього композитор використовує широкий спектр інтонацій української пісні. Тут звучить імпровізаційний думний наспів (середній розділ №1 «Вступ», № 8 «Фінал 1 картини»), мелос лірико-епічного широкого дихання (№ 37 «Барабаш і Пушкар»), героїко-патріотична інтонація (№ 20 «Вихід Юрія», № 44 «Наближення запорожців»), жартівлива танцювальна пісня Кобзаря (№2 «Ой, дивчина мил дружок...»).

Представники ворожого табору із Західної Європи - посланець шведського короля Юрій Немирич, польський шляхтич Беньовський і папський легат отець Данило - представлені засобами етикетних західноєвропейських танців «Гавот» (№ 27) і «Менует» (№ 28).

Основними засобами характеристики татар є ладогармонічні й оркестрові барви. Усі музичні номери, пов'язані з образом татар (№ 32 «Прихід татар», № 34 «Сигнали і татарський марш», № 40 «Татари», № 42 «Пожежа Полтави»), мають яскравий орієнтальний колорит, вирізняються гостротою гармонічної вертикалі, характерним використанням оркестрових тембрів. Особливо показовим у цьому плані є симфонічний антракт «Татари». Усі елементи симфонічної партитури - шалений ритм скачки, який пронизує номер, фанфара труби на основі тритону й арабесковий, з акцентуванням збільшено секундових зворотів, візерунок у флейти - спрямовані на створення образу дикої, некерованої сили.

Музика до п'єси «Золота чума» (інша назва - «Зрада нації») містить дев'ять симфонічних номерів: №1 «Вступ», №2 «Перемога Комуни» (3 картина), №3 «Вступ до 4 картини» (змова у кабінеті банкіра де Сека), №4 «Версальці у Парижі» (8 картина), №5 «Окремі сигнали», №6 «Поразка Комуни» (9 картина), №7 «Вступ до 10 картини» (розподіл сфер впливу де Секом і Ротшильдом), №8 «Сцена у підвалі» (12 картина), №9 «Фінал» (13 картина). Як бачимо, композитор «озвучив» не весь сюжет п'єси. Загалом це закономірно - музичний ряд має підкреслити, акцентувати ту ідею, яку композитор визначає для себе як стрижневу. Тому для розуміння авторської позиції важлива не кількість фрагментів драми, які мають музичний супровід, а те, до яких сцен його створено.

Усі дев'ять симфонічних номерів звучать у тих картинах драми, у яких висвітлюється соціальний конфлікт, причому у фізичному, найчастіше збройному протистоянні, відображається безпосередня боротьба комунарів і буржуазної верхівки. Нечисленні ліричні сцени п'єси - Марі Лавіль і Рауль Ріго, Мадлен і Россель у п'ятій картині, Марі і Рауль Ріго у восьмій картині - не отримали музичного втілення. Навіть найбільш психологічна 12 картина драми, у якій капіталіст де Сек намагається підкорити своїй волі доньку Мадлен, вразити її своїм багатством, його силою, має музичний супровід, який підкреслює марність і ницість ідеалів банкіра, а отже, і буржуазії як соціального класу.

Цей музичний номер під назвою «Сцена у підвалі» має два розділи. Перший змальовує атмосферу місця дії - підвалу Французького банку. Спочатку сцену огортає морок, лише згодом, намагаючись приголомшити доньку, де Сек запалює свічку, щоб було видно купи золота. Моторошність, фантас- магоричність ситуації тут відтворено звучанням хроматичних «повзучих» ходів у фаготів, тромбонів і контрабасів, на тлі яких «спалахують» «мерехтливі» терції у флейт, кларнетів і струнних. Для загострення ефекту композитор щоразу проводить окреслений тематичний комплекс із різким тональним зміщенням. Другий розділ номера звучить після вигуку Мадлен: «Так будь ты проклят с золотом своим». Ін'єкція від людяності, яку намагався прищепити доньці де Сек, не подіяла. Мадлен, вражена жорстокістю і лицемірством батька, померла від емоційного шоку. Картина завершується траурним маршем, який постсприймається не так епітафія доньці, як моральна поразка батька.

Тож основний масив музики, а це вісім музичних номерів, відображає соціальний конфлікт твору. Для його втілення Б. Лятошинському, вочевидь, довелося враховувати як суто творчі, так і зовнішні чинники. Зокрема, композитор мав зважати і на демократичну природу театрального мистецтва, і на політичну кон'юнктуру. За цих умов найдоцільніше було б використати загальновідомі музичні символи епохи, про яку йшлося у п'єсі, які, до того ж, мають однозначне прочитання. Такою звуковою емблемою стала «Марсельєза» Руже де Ліля - найвідоміша пісня Великої французької революції і Паризької Комуни 1871 року. Звичайно, Б. Лятошинський не відтворює її буквально, його метод нагадує алюзію. Спираючись на основний конструктивний елемент «Марсельєзи» - так званий «золотий хід валторни», - композитор створює цілком оригінальну музичну тему, яка викликає стійкі асоціації з відомим гімном борців за свободу (Див. приклад № 3).

Ця музична тема - назвемо її «темою Марсельєзи», - як лейтобраз твору, становить основу п'яти музичних номерів, набуваючи у кожному з них необхідного образно-інтонаційного забарвлення. Тріумфально, урочисто, в тембровому вирішенні мідних духових звучить вона у кульмінації №1 «Вступ до вистави», № 2 «Перемога Комуни», № 9 «Фінал». «Крихко», незавершеною у мінорі лунає вона в другому епізоді № 2 «Перемога Комуни» (супроводжує слова пораненої Квіткарки «Нет, вы не виноваты...»). Як заклик до боротьби сприймається на початку № 6 «Поразка Комуни» і траурно - у хоралу мідних, наприкінці фрагменту.

«Тему Марсельєзи» використано і в № 3 «Вступ до четвертої картини», у якій відбувається фінансова змова капіталістичної верхівки і старійшини Комуни Шарля Беле. Якщо спочатку вона звучить упевнено, постаючи на кульмінації як результат розвитку, то у завершенні симфонічного антракту композитор вдається до політонального розшарування фактури («тема Марсельєзи» в Es-dur при оформленні «хвильових» підголосків у G-dur), затушовуючи тему, створюючи атмосферу тривоги, нещирості.

Свою музичну характеристику має й ворожий комунарам табір - капіталісти. Їх музичний портрет - це № 4 «Вер- сальці у Парижі» (у партитурі цей номер має назву «Версаль- ські війська у Парижі»): легка етикетно-дансантна музика у виконанні духової групи (але без гобоя, до речі, цього тембру немає в партитурі Б. Лятошинського) виписана у класичній тричастинній із динамізованою репризою формі. Музичний образ зовні красивий, але бездушний, внутрішньо пустий. Тематичний матеріал цього номера, зокрема перший його розділ, пізніше прозвучить у № 7 «Вступ до 10 картини».

Загалом Б. Лятошинський поводиться з тематизмом досить економно - використовує повторно окремі фрагменти нотного тексту. У п'єсі «Навіки разом» тотожний тематичний матеріал мають № 1 «Вступ» і № 20 «Вихід Юрія», № 37 «Барабаш і Пушкар» і № 4о «Фінал 6 картини», а також № 43 «Барабаш», усі номери так чи так пов'язані з характеристикою татар.

Подібне спостерігаємо і в п'єсі «Золота чума». Так, перший, суто ілюстративний епізод крокового руху з номера «Перемога Комуни» (звучить від слів «Они уже идут») пізніше уведено до № 6 «Поразка Комуни», тематичний матеріал «Вступу до вистави» звучить у завершенні № 2 «Перемога Комуни» і, що цілком закономірно, використаний у фіналі твору. Цей прийом має логічне пояснення з точки зору досягнення художньої цілісності твору: у такий спосіб створюються суто музичні зв'язки між різними сценами. Крім того, не варто забувати про особливості жанру музики до театральної вистави: виконуючи різноманітні функції, музичний ряд справляє потрібний влив на глядача тоді, коли той упізнає вже знайомі музичні інтонації або теми у кожній наступній сцені.

Вдаючись до сучасної лексики, музика Б. Лятошинсь- кого до театральних вистав «Навіки разом» і «Золота чума» - це професійно виконаний музичний продукт, який допомагає яскравіше й повніше виявити і донести до глядача ідею сценічного твору. Однак для самого майстра ці твори вочевидь були доволі нецікавою роботою, яку він змушений був виконувати чи то з фінансових, чи якихось інших причин. До такого висновку підштовхує все те ж листування Б. Лятошинського з Р. Глієром. Спілкуючись із учителем митець жодного разу не висловлюється прямо негативно про свої твори. Однак нотки зневаги до цієї праці все ж відчутні: у тому, що він ніколи не вказує назву вистави Стосовно музики до п'єси «Золота чума» у листі до Р. Глієра від 16. 02. 1953 р. читаємо: «...а пока срочно занимаюсь писаним музика к одной пьесе для театра Русской драмы, которую нужно очень быстро сде-лать» (Борис Лятошинський. Епістолярна спадщина: у 2 т. - К., 2002. - Т. І : Борис Лятошинський - Рейнгольд Глієр. Листи (1914-1956). - С. 435)., у тому, як мимохіть згадує про свою роботу для драматичного театру.

Причини такого ставлення Б. Лятошинського до зазначених опусів цілком очевидні. Вони - у несамостійності творчої волі композитора у жанрі музики до театральної вистави, необхідності на суто музичному рівні втілювати режисерські концепції. Не варто забувати і про політичну кон'юнктуру. Саме цей чинник, на нашу думку, міг спричинитися до цікавого факту у творчій біографії митця.

Наступною театральною роботою Б. Лятошинського після музики до п'єс «Навіки разом» і Золота чума» стала музика до трагедії Шекспіра «Ромео і Джульєтта». Ще через рік на її основі народився симфонічний шедевр - сюїта «Ромео і Джульєтта». У чому причина повторного звернення митця до свого раніше написаного матеріалу? Напевно композитору було шкода класти цю партитуру на полицю театрального архіву, вочевидь він жадав, щоб його музика звучала навіть після того, як виставу за трагедією Шекспіра знімуть із репертуару. Але ж із музикою до п'єс «Навіки разом» і «Золота чума» такого не сталося - праця над нею не мала продовження в інших творах. Чи не є це красномовним свідченням оцінки автором результатів своєї творчості?

Список використаної літератури

1. Борис Лятошинський. Епістолярна спадщина: у 2 т. - К., 2002. - Т. І : Борис Лятошинський - Рейнгольд Глієр. Листи (1914-1956). - 768 с.

2. Зінькевич О. «Ромео і Джульєтта» Б. Лятошинського (музика до театральної вистави) / Зінькевич О. // Українське музикознавство. - Вип. 5. - К., 1969. - С. 50-66.

3. Пархоменко Л. Лятошинський Б. М. // Українська музична енциклопедія. Т. 3. - К. : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, 2011. - С. 249-255.

4. Самохвалов, В. Я. Борис Лятошинский : [пер. с укр.] / В. Самохвалов. - К. : Муз. Україна, 1981. - 52 с.

5. Сенникова Р. Д. Михаил Белоусов / Р. Д. Сенникова. - К. : Мистецтво, 1980. - 134 с.

References

1. Borys Lyatoshyns'kyy. Epistolyarna spadshchyna [Epistolary heritage] : u 2 t. - K., 2002. - T. I. - 768 s.

2. Zin'kevych O. «Romeo i Dzhul'yetta» B. Lyatoshyns'koho (muzyka do teatral'noyi vystavy) [«Romeo and Juliet» B. Liatoshinsky (music for theatrical production)] / Zin'kevych O. // Ukrayins'ke muzy- koznavstvo [Ukrainian musicology]. - Vyp. 5. - K., 1969. - S. 50-66.

3. Parkhomenko L. Lyatoshyns'kyy B. M. [Liatoshinsky B. M.] // Ukrayins'ka muzychna entsyklopediya [Ukrainian Music Encyclopedia]. T. 3. - K. : IMFE im. M. T. Ryl's'koho, 2011. - S. 249-255.

4. Samokhvalov V. Ya. Borys Lyatoshynskyy [Boris Liatoshin- sky]: [Per. s ukr.] / V. Samokhvalov. - K. : Muz. Ukrayina, 1981. - 52 s.

5. R. Sennykova. Mykhayl Belousov [Mikhail Belousov]. - K. : Mystetstvo, 1980. - 134 s.

Размещено на Allbest.ru