Еволюція саксофона у творчості провідних європейських композиторів

саксофон культура європейський

Денис Зотов

Розглянуто особливості еволюції європейського саксофона як інноваційного сольного інструмента в композиторській практиці провідних французьких музикантів-саксофоністів, показано нероздільність авторських і виконавських напрямів діяльності в європейській культурі внаслідок тісного зв'язку між автором і виконавцем. Наголошено на цілісності художнього задуму і технічно-виконавської специфіки як передумови для написання оптимально збалансованої композиції, що якнайкраще впливає на еволюцію виконавської саксофонної школи загалом; відзначено роль вдалого вибору першого виконавця твору, що позитивно впливає як на його розуміння, так і на неповторну інтерпретацію задуму автора, на еволюцію саксофонного виконавства. Поль-Агріколь Женен, Фернанда Декрюк, Іда Го- товскі, Лучано Беріо намагалися максимально розкрити можливості інструмента в різножанрових рішеннях, створюючи широкі перспективи для розвитку виконавства нових поколінь музикантів. Розуміння авторського задуму у поєднанні з мелодико-гармонічними, ритмічними і структурними особливостями п'єси сприятиме якнайповнішому розкриттю виконавської специфіки «музичного словника» ХХ століття. Європейське виконавство на саксофоні вже не обмежується класичними канонами: мистецька еволюція інструмента «як звукового образу світу» - це безперервний процес якісного зростання технічної майстерності солістів і художнього рівня оригінального репертуару.

Ключові слова: академічне мистецтво, саксофонне виконавство, французька музична культура, французька саксофонна школа.

Денис Зотов. Эволюции саксофона в творчестве ведущих европейских композиторов. Рассмотрены особенности эволюции европейской саксофона как инновационного сольного инструмента в композиторской практике ведущих французских му- зыкантов-саксофонистов, показана нераздельность авторских и исполнительских направлений деятельности в европейской культуре как залог его высокой художественной ценности. Отмечена целостность художественного замысла и технически- исполнительской специфики как предпосылка для написания оптимально сбалансированной композиции, влияющая на эволюцию исполнительства саксофоновой школы в целом; раскрыта роль удачного выбора первого исполнителя произведения, что положительно влияет как на его понимание, так и на неповторимую интерпретацию замысла автора, на эволюцию саксофонового исполнительства. Поль-Агриколь Женен, Фер- нанда Декрюк, Ида Готовски, Лучано Берио пытались максимально раскрыть возможности инструмента в жанровых решениях, создавая широкие перспективы для развития исполнительства новых поколений музыкантов. Понимание авторского замысла в сочетании с мелодико-гармоническими, ритмическими и структурными особенностями пьесы будет способствовать полнейшему раскрытию исполнительской специфики «музыкального словаря» ХХ века. Европейское саксофоновое исполнительство уже не ограничивается классическим канонам: художественная эволюция инструмента «как звукового образа мира» - это непрерывный процесс качественного роста технического мастерства солистов и художественного уровня оригинального репертуара.

Ключевые слова: академическое искусство, саксофоновое исполнительство, французская музыкальная культура, французская саксофоновая школа.

Denis Zotov. Saxophone Evolution in the Leading European Composers' Works. The features of saxophone instrument evolution is examined as an innovative instrument solo in practice of leading French saxophonists; it shows the inseparability of copyright and performing activities in European culture as a result of the close relationship between the author and the performer. The features of the historical development of a saxophone are determined on an example of the best creations in the works of European composers, especially the French school of composers of the late XIX - XX centuries. The integrity of artistic conception and technical-executive specificity is a prerequisite for composing of optimally balanced composition; it has better effect on the evolution of the performing saxophone school as a whole. An important role is played by the choice of the first successful performer of works; this factor has a positive effect both on the understanding and interpretation of the author unique design, it has a major impact on the evolution of saxophone performance. Composers Paul Agricole Genin, Fernande Decruck, Ida Gotkovsky, Luciano Berio have tried as much as possible to reveal the possibilities of the instrument using the genre solutions, creating broad prospects for the development of the performing capabilities of the new generations of musicians. Understanding the author's intention, combined with melodic and harmonic, rhythmic and structural features of the play will contribute to the full disclosure of the specifics of performing “musical vocabulary" of the twentieth century. European saxophone is no longer limited to the classic canons: artistic evolution “as the sound image of the world" is a continuous process of quality growth of both the technical skill of soloists and artistic level of the original repertoire.

Key words: academic art, saxophone performance, the French musical culture, the French saxophone school.

Постановка проблеми. Продуктивний розвиток музичної культури неможливий без тісної співпраці композиторів і виконавців. Діяльність видатних солістів завжди привертала увагу талановитих композиторів, які намагалися написати для конкретного виконавця твір, який максимально відповідав би розкриттю усіх граней його таланту.

Становлення європейської музичної традиції Нового часу (XVII - кінець XIX ст.) пов'язане з активною діяльністю видатних митців. У цей час вироблялися нові підходи до використання відомих інструментів і незвичної реалізації їх акустичних можливостей. Унаслідок цього європейське академічне мистецтво збагатилося найкращими зразками, які стали еталоном для формування високопрофесійних шкіл інструментального виконання. Різноплановість музичних інструментів академічної традиції надає широкі перспективи для еволюції усталених напрямів і жанрів.

Поява саксофона стала очікуваною новиною у музичному середовищі, змінивши погляди провідних композиторів і прославивши ім'я його винахідника. Адольф Сакс був першим серед виконавців, яким композитори-сучасники присвячували свої твори, підкреслюючи цим його значення у становленні французької музичної культури. Тембр саксофона надихав прогресивних митців писати оригінальні п'єси.

Актуальність теми зумовлена широкою зацікавленістю широких кіл слухачів розвитком саксофонного репертуару, прагненням розкрити роль саксофона як самобутнього інструмента у світовій музичній культурі. У зарубіжному музикознавстві це питання досліджував К. Гугель, у вітчизняному воно порушується вперше.

Мета статті - визначити особливості історичного розвитку саксофона як сольного інструмента на прикладі кращих зразків у творчості композиторів європейської, зокрема французької композиторської школи кінця ХІХ - ХХ століть.

Об' єкт дослідження - саксофонне виконавство кінця ХІХ - ХХ ст. як складова європейського музичного мистецтва; предмет - специфіка цього інструмента у творчості провідних композиторів французької школи.

Стан вивчення проблеми. З відкриттям військових музичних класів у Паризькій консерваторії саксофон починає поширюватися серед музикантів-практиків Франції. Саме у цей час Поль-Агріколь Женен (18321903) пише орш 15 «Variations sur un theme espagnol» для альт-саксофона та фортепіано Genin P. A. Variations sur un theme espagnol: pour saxophone alto et piano / Genin Paul Agricole. - Paris : G. Billaudot, 2000..

Рукопис не містив присвяти, як стверджує Крістофер Гугель, хоча можна дійти висновку, що його було присвячено Адольфу Саксу, або власне саксофону як новітньому мистецькому явищу. Крім того, цей твір міститься у збірці Клода Делангля «Historic saxophone», у якій зібрано твори, присвячені А. Саксу і опубліковані за його сприяння Berio L. Two Interviews / Luciano Berio. - New York : Marion Boyars Rizzoli, 1985. - P. 148..

Флейтист Поль-Агріколь Женен народився на півдні Франції, в Авіньйоні. Його виконавська діяльність розвивалася переважно в Парижі, де він обіймав посаду першого флейтиста в «Orchestre de Vichy» Італійського театру Grauwels M. French flute favourites / Marc Grauwels, et al. - Naxos, 2002. - [Електронний ресурс] : Режим доступу: http://www.naxosmusiclib- rary.com (дата звернення 12.08.2016 р.). - Назва з екрана.. Як композитор, він зарекомендував себе, написавши більше 80 творів для флейти. Блискуча віртуозність його найпопулярнішого твору для цього інструмента «Le Carnival de Venise pour flute et piano», ор. 14 (1872) й досі зачаровує сучасних виконавців. Поширена думка, що саме популярність цього твору спонукала автора присвятити наступний опус саксофону.

Точна дата створення «Variations sur un theme espagnol» не відома, проте музикознавці погоджуються, що це припадає на 1872-1873 роки, тобто після 1872 року, коли популярність саксофона почала сягати свого розквіту. Твір являє собою цикл з двох різнохарактерних частин - тема з варіаціями та болеро, тривалістю звучання, приблизно, чотири хвилини. Загальний задум - відтворити яскравий іспанський колорит. У першій частині виконавцю почергово надається сольна й акомпануюча функції, що вносить різноманітність у мелодичну структуру твору. У «Болеро» композитор імітує традиційний склад виконавців - гітару й тамбурин, надаючи відповідної ритмічної структури в партії фортепіано. Художня цінність твору полягає в стилістичному оновленні музичної образності завдяки вдалій адаптації фольклорного матеріалу.

Постать Марселя Мюля завжди привертала увагу талановитих композиторів, вони шукали співпраці з ним. Їх спонукало прагнення розширити межі своєї творчості завдяки виражальним і стилістичним можливостям нового, перспективного інструмента. Звукова палітра саксофона, його технічний потенціал відкривали необмежене поле для творчості. Однією із таких композиторів була Фернанда Декрюк (1896-1954) Фернанда Декрюк народилася у французькому містечку Гайл- лак. У дитинстві брала уроки з фортепіано. Згодом, 1918 року, вона вступила до Паризької консерваторії, яку закінчила по класу органа. 1926 року вона разом з чоловіком і двома дітьми переїхала до США. До речі, її чоловік Моріс Декрюк був професійним саксофоністом, який працював в оркестрі Нью-йоркської філармонії, зарекомендував себе першокласним солістом. На жаль, він потрапив в автомобільну аварію і більше не зміг грати на інструменті. 1932 року сім'я повернулася до Па-рижа, де Моріс відкрив невелике нотне видавництво [Cain J. Rediscove-ring fernande decruck's Sonate en ut# pour saxophone alto (ou alto) et orche- stre : a performance analysis / Joren Cain, B.A., M.M. - Dissertation Prepared for the Degree of Doctor of Musical Arts University of North Texas. - May. 2010- [Електронний ресурс] : Режим доступу: http://digital.library.unt.- edu/ark:/67531/metadc28401 (дата звернення 12.08.2016 р.). - Назва з ек-рана.].. За час своєї діяльності вона створила більше 40 опусів для саксофона. На жаль, значну частину їх назавжди втрачено. Цікаво, що жодної своє роботи вона не присвятила своєму чоловікові, в минулому віртуозному виконавцю. Усі свої композиції Ф. Декрюк присвячувала Марселю Мюлю. Серед творів для альт-саксофона та фортепіано, які дійшли до нас, - п'єси «Pieces frangaises» (1943), «Danses autour du monde» (1943) і Соната Cis-dur (1943), створені в період активного розвитку оригінального саксофонового репертуар Brillance : Ragtime to Modernism. Audioalbum. - Performers : Duo Gaulin-Riverin, Gaulin, Mathieu, Riverin, Jacynthe. - Composers : Divers / Misc., Matitia, Jean / Breilh-Decruck, Fernande / Creston, Paul / Albright, William /Gotkovsky, Ida / Wiedoeft, Rudy / Swerts, Piet. - Montreal : Analekta,

2011.. Композитор увиразнила темброву красу інструмента, який усі звикли вважати джазовим, і розкрити вражаючі технічні можливості пана Мюля як соліста CainJ. Rediscovering fernande decruck's Sonate en ut# pour saxophone alto (ou alto) et orchestre : a performance analysis / Joren Cain, B.A., M.M. - Dissertation Prepared for the Degree of Doctor of Musical Arts University of North Texas. - May 2010. - [Електронний ресурс]: Режим до-ступу: http://digital.library.unt.edu/ark:/67531/metadc28401 (дата звернен-ня 12.08.2016 р.). - Назва з екрана..

Цікавою є оригінальна редакція Сонати, в якій відсутня партія саксофона: замість неї функцію соло виконує струнний альт. Можливо, причиною цього було дотримання загальноприйнятих традицій написання класичних творів. Згодом Сонату було змінено на відомий нині варіант для соло альт-саксофона в супроводі фортепіано. Внаслідок цього між оригінальною й адаптованою версією є певні відмінності, помітні при порівнянні партитур, проте вони не впливають на загальну концепцію творуТам само.. Соната сповнена яскраво романтичного настрою, бентежного неспокою, поєднаних із сентиментальними, емоційними пориваннями. Саксофон якнайкраще здатний відтворити цю чуттєву тональність, оскільки, на думку М. Шапошнікової, він є «... одним із втілень пошуків нових тембрів, нових кольорів звучання, якими так багата музика романтиків» Глядешкина З. Маргарита Шапошникова (саксофон) / З. Глядеш- кина // Портреты советских исполнителей на духовых инструментах. - М. : Сов. композитор, 1989. - С. 182..

Цикл складається з чотирьох частин: перша у помірному темпі оповіді; друга має назву «Ноель»: вступне соло саксофона вводить слухача в тематику різдвяних вуличних хорів. Третя має назву ««Fileuse», що в перекладі означає «ткач». Тематичний матеріал цієї частини змальовує працю майстра за прядильним верстатом і роздуми, які її супроводжують. Завершує цикл ліричне рондо в помірному темпі. Тремтлива душа інструмента відбивається в кожному інтонаційному звороті, в гармонічній будові. Соната є одним із перших романтичних зразків для саксофона у період відродження класичних традицій.

Яскрава творча натура Деніела Дефайе не залишала байдужими його сучасників. Композитори захоплювалися звуковою різнобарвністю його саксофона, щирістю й виразністю манери виконання. Не дивно, що йому писали багато присвят (як його вчитель М. Мюль). Так, 1980 року Іда Готовскі (1933) написала «Variations pathetiques» для альт-саксофона і фортепіано (1980) Іда-Роуз Естер Готовскі походить із родини музикантів. Її батько й сестра грали на скрипці. Освіту Готовскі здобула в Паризькій консер-ваторії у таких відомих викладачів, як Буланже, Хьюгон, Обен, Мессіан та Галлон. Основу творчості композиторки становить вокальна, інстру-ментальна і симфонічна музика [CohenA. International Encyclopedia of Women Composers / Aaron Cohen. - New York : Bowker, 1981. - P. 1151].. Твір має високу художню цінність: перша, друга і п'ята частини були обрані Дефайе для виконання на підсумковому конкурсі в Паризькій консерваторії Harry G. The Clarinet and Saxophone Music of Ida Gotkovsky / Gee Harry // NACWPI Journal. - 1984. - № 32. - P. 30.. Вона створила також Концерт для саксофона та оркестру (1966), «Brillance» для альт саксофона та фортепіано (1974), Квартет для саксофонів (1983), «Eolienne» для саксофона альта та арфи (1976) [8]. В оркестрових творах також є партія саксофона («Rever de Maker», 1964; Лірична поема, 1982; Концерт для оркестру, 1970). Композиторка веде активну громадську діяльність, пропагуючи класичне мистецтво у Франції і світі. Її запрошують почесним членом комісії, яка оцінює виступи випускників-саксо- фоністів на щорічному підсумковому екзамені-конкурсі в Паризькій консерваторії «Solo de Concours»1. Це зумовлено її незаперечним авторитетом у мистецьких колах, адже І. Готовскі є володаркою престижних музичних премій: «Medaille de la Ville de Paris» (1963), «Prix Blu- menthal» (1958), «Prix de Composition Concours International de Divonne les Bains» (1961), «Prix Lily Boulanger» (1967), «Prix Pasdeloup» (1959), «Grand Prix de la Ville de Paris» (1966) [4, с. 190]. Не дивно, що її творчість, пов'язана із саксофоном, є зразком сучасного класичного мистецтва і визнана обов'язковою для виконання усіма професійними музикантами.

«Variations pathetiques» для альт-саксофона і фортепіано композиторка створила для саксофона у супроводі струнного оркестру. Згодом, з їх присвятою Деніелу Дефайе, вони стали відомі як варіант у дещо скороченому вигляді. Аналізуючи характер цієї п'єси, композиторка зазначає, що термін «патетичний» має найповніше значення. У ньому вона прагнула відтворити змішану, широку гаму музичних емоцій - ніжність, пристрасть, витонченість і силу звукової виразності інструмента. На думку Готовскі, звучання саксофона якнайкраще передає авторський задум: «Включати саксофон до репертуару оркестру - це спосіб піднести, захистити і збагатити його репертуар» Kenneth Don. С. The Influence of Olivier Messiaen on Brillance and the Concerto Pour Saxophone-Alto Et Orchestre by Ida Gotkovsky : An Analy-tical Study. Thesis (D.M.A.) / Don. Carroll Kenneth. - University of Georgia, 1992. - P. 79. Harry G. The Clarinet and Saxophone Music of Ida Gotkovsky / Gee Harry // NACWPI Journal. - 1984. - № 32. - P. 30.

Там само.. Іншими словами, автор прекрасно усвідомлює значення своєї роботи для популяризації саксофонового мистецтва у світі.

За структурою твір містить шість програмних варіацій (загальна тривалість звучання, приблизно, 28 хвилин). Назва кожної частини підводить слухача до сприйняття певного емоційного стану, якого композиторка досягає музичними засобами. Перша частина «Declaman- do con passion», відтворюючи пристрасний настрій, на початку має дещо речитативний характер, заснований на діалозі між фортепіано і саксофоном у досить гучній динаміці. Цей прийом викликає відчуття розмови між інструментами.

Друга частина «Prestissimo - Leggierissimo» створена на контрасті швидких і помірних темпів і вимагає від виконавця філігранної віртуозності. Вступна фраза має звучати у досить легкій технічній манері, адже вона задає тон і повторюється упродовж усієї частини. У подальшому розвитку виникає новий тематизм, заснований на більш протяжній видозміні швидких пасажів восьмими тривалостями, які чергуються у різних динамічних відтінках.

Третя частина «Lento - Rubato» має спокійний характер, налаштовує виконавця на вдумливий настрій. Мелодика насичена стрибкоподібними фігураціями, які нагадують кроки. Композиторка застосовує незвичне поєднання великих стрибків у зміну регістру з використанням м'яких динамічних відтінків1, надаючи мелодичній лінії медитативно-розміркованого характеру.

Четверта частина «Rapido - molto - legato - leggie- ro» характеризується швидкістю руху завдяки поєднанню мелодичних ліній шістнадцятими тривалостями в партії саксофона з ліричним супроводом фортепіано.

П'ята частина «Con simplicita - anima» видається найпростішою для сприйняття через невеликий діапазон мелодичної будови, нескладний ритм. Проте це не спрощує художньої концепції твору. Навпаки, витонченість мелодії підкреслюється м'якими динамічними відтінками, що разом з акордовим акомпанементом створюють елегантну, «невагому» ауру. Остання, шоста частина «Prestissimo con fuoco» являє собою довершене співвідношення витонченої мелодії і гострого ритму. Згодом звучать «відлуння» драматичної першої частини. Авторка характеризує останню частину як вогненний вихор. Отже, серед композиторів ХХ століття творчість Іди Готовскі є неоціненним внеском у доробок саксофонної школи. Підтвердженням цього є велика кількість виконавців її творів і вдячні відгуки захоплених слухачів.

Продовжуючи традицію збагачення саксофонного репертуару, К. Делангль активно співпрацює з сучасними композиторами. Одним із результатів його плідної діяльності з композитором Л. Беріо (1925 - 2003) Л. Беріо народився в італійському містечку Онегла, з дитинства його чарувало музичне мистецтво. Його дідусь і батько служили церко-вними органістами, тому хлопчик змалечку опановував фортепіано, щоб продовжити їх справу, проте військова служба завадила цьому. Згодом Беріо став одним із найпродуктивніших митців другої половини ХХ ст. [Osmond-Smith D. Berio, Luciano // In Grove Music Online. Oxford Music Online. [Electronic resource] / David Osmond-Smith. - [Електронний ресурс] : Режим доступу: http://www.oxfordmusiconline.com/subscriberL article/grove/music/02815 (дата звернення 12.08.2016 р.). - Назва з екра-на]. Він навчався в Європі і США. Спочатку в Міланській консерваторії, де він осягав мистецтво композиції й контрапункту в Антоніо Вотто, Джуліо Чезаре Парібені, Карло Маріа Джуліні, Джорджіо Гедіні. Зго-дом, 1952 року, завдяки іменній стипендії, Беріо отримав можливість навчатися в Массачусетсі за спеціальністю «серіалізм» у Луіджи Делапі- колли. Л. Беріо працював у багатьох країнах, його мистецтво розвива-лося в Німеччині, Англії і Франції. є «Sequenza VII» та «Sequenza IX», створені для альт-саксофона. Основу доробку цього композитора становлять авангардні твори із застосуванням технологій електронної музики. Високий рівень здобутої освіти дав можливість Беріо максимально розкрити свій талант. Співпраця з французьким композитором П'єром Булезом привела його 1972 року до IRCAM (Institut de Recherche et de Coordination Acoustique/Musique), де він до 1980 року працював керівником електроакустичного підрозділу Patmore D. Naxos Music Library: Luciano Berio. - Електронний ре-сурс] : Режим доступу: http://ksu.naxosmusiclibrary.com.er.lib.kstate.edu/- composer/btm.asp?composerid=23443 (дата звернення 12.08.2016 р.). - Наз-ва з екрана.. Не дивно, що твір Беріо присвячено цьому паризькому віртуозу, адже знайомство з французькою культурою значною мірою позначилося на його творчості.

Жанр секвенцій є провідним у творчості Л. Беріо: він створив їх чотирнадцять, і кожна вражає своєю технічною складністю і композиційною довершеністю. Секвенція являє собою сольний твір без акомпанементу, присвячений певному інструменту, створений так, щоб максимально розкрити його технічні й акустичні можливості.

«Sequenza IX» написано для кларнета (1980), проте після знайомства Беріо з творчістю К. Делангля її адаптовано для альтового саксофона Там само.. Нині є дві версії твору для обох названих інструментів, які відрізняються лише діапазоном. Тривалість звучання твору, приблизно, 13 хвилин, протягом яких саксофоніст має витримати іспит на технічні навички: якісно увиразнити акустичні можливості інструмента і виконавську школу. Л. Беріо так характеризує серію своїх творів: «Секвенції завжди пишуться від їх інтерпретації у пам'яті, віртуозність якої, перш за все, - це віртуозність знання» Berio L. Two Interviews / Luciano Berio. - New York : Marion Boyars Rizzoli, 1985. - P. 148.. Без ґрунтовного аналізу творів цього типу неможливо максимально відтворити оригінальний задум автора. Труднощі виконання полягають в осягненні загального композиторського задуму й організації тематичного матеріалу в художнє ціле. Мелодика і ритміка «Sequenza IX» підпорядковані максимальному розкриттю тембральних можливостей інструмента. Для цього Л. Беріо застосовує чвертьтонове інтонування, мультиакустичні прийоми гри. У партитурі вказана спеціальна аплікатура, за допомогою якої виконавець має знайти необхідний тон, застосовуючи точно вивірену потужність повітряного тиску.

Цікавою є специфіка застосування прийому вібрато в цьому творі. Спочатку у Секвенції для кларнета не передбачалося використання вібрато: граючи на цьому інструменті музиканти майже не застосовують його. Проте для саксофона вібрато є невід'ємною складовою правильного відкритого звучання. Тому в певних фрагментах твору воно має використовуватися, особливо в центральній (швидкій) частині і певною мірою на початку і закінченні твору.

Цінність «Sequenza IX» для альт-саксофона як зразка сучасної музики полягає у виявленні виконавсько-технічної специфіки звукового образу інструмента. Маючи найвищий рівень майстерності, соліст зможе повною мірою втілити авторський задум і представити публіці весь арсенал виражальних можливостей сучасного саксофона.

Висновки. Кожен із чотирьох керівників класу саксофона в Паризькій консерваторії - А. Сакс, М. Мюль, Д. Дефайе, К. Делангль, - окрім першокласної сольної кар'єри, змогли своєю майстерністю збагатити репертуар новими яскравими творами своїх сучасників. Це особливо важливо, оскільки кожен твір є носієм музичного стилю свого часу, дає можливість простежити процес еволюції саксофона.

Поль-Агріколь Женен, Фернанда Декрюк, Іда Го- товскі, Лучано Беріо намагалися максимально розкрити можливості інструмента в різножанрових рішеннях, створюючи широкі перспективи для розвитку виконавства нових поколінь музикантів. Розуміння авторського задуму у поєднанні з мелодико-гармонічними, ритмічними і структурними особливостями п'єси сприятиме якнайповнішому розкриттю виконавської специфіки «музичного словника» ХХ століття.

Європейське саксофонне виконавство вже не обмежується класичними канонами: мистецька еволюція інструмента «як звукового образу світу» - це безперервний процес якісного зростання як технічної майстерності солістів, так і художнього рівня оригінального репертуару. Отже, явище творчої інтеграції «композитор-виконавець» містить кілька ознак:

- поєднання художнього задуму і техніко-виконавської специфіки саксофона, що зумовлює написання оптимально збалансованої композиції;

- доцільний вибір першовиконавця, що позитивно відбивається на його розумінні, додаючи унікальних ознак особистості музиканта і його неповторній інтерпретації твору;

- максимально тісний зв'язок між автором і виконавцем у процесі написання твору, який здебільшого надає йому високої мистецької цінності.

Перспектива подальшого розвитку теми. Зважаючи на здійснені узагальнення, видається плідним подальший аналіз естетичних засад співпраці композитора і виконавця, їх спільного бажання створити високохудожній твір, який повою мірою розкривав би авторський задум і віртуозні можливості саксофоніста. Зокрема, цікавим видається процес творчої співпраці молодих європейських саксофоністів з відомими композиторами (Ф. Маше, Б. Каванна, Ж. Ракот, М. Фурньєр).

В українському виконавстві багато талановитих саксофоністів, які своєю творчістю розширюють межі музичної діяльності, інтегруючись в європейський мистецький простір. Один із таких діячів - заслужений артист України Юрій Василевич (1951), патріарх саксофонного мистецтва в нашій країні. Йому випала честь бути першим виконавцем «Концерту для саксофона з камерним оркестром» (1987) Володимира Рунчака. Творча співпраця двох музикантів збагатила світове саксофонне виконавство новим, сповненим сучасної стилістики твором, ще раз засвідчивши, що спільна праця двох талантів завжди дає високий мистецький результат.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ