Формування готовності майбутніх учителів музичного мистецтва до керівництва шкільним хоровим колективом

Размещено на http://allbest.ru

2

Криворізький державний педагогічний університет

Кафедра методики музвиховання, співу та хорового диригування

Формування готовності майбутніх учителів музичного мистецтва до керівництва шкільним хоровим колективом

Фурдак Тетяна Дмитрівна - старший викладач

Постановка та обгрунтування актуальності проблеми. Вища педагогічна школа покликана забезпечити ефективну підготовку майбутнього вчителя, орієнтованого на особистісний та професійний саморозвиток, готового плідно працювати в освітніх установах різного типу, здатного творчо розвивати особистість учня.

Особливої актуальності набуває проблема модернізації підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до самосійної діяльності у конкретних педагогічних умовах [3].

На практиці та в методичній літературі підготовка вчителя-музиканта найчастіше зводиться до формування у студента хормейстерських навичок. Але навчання з позицій сучасної психолого-педагогічної науки - це не тільки інформаційний процес, орієнтований на виконавську діяльність і перехід готових знань від викладача до студента за допомогою запам'ятовування та копіювання способів і дій. Воно виступає як соціальний процес, що виражається у взаємодії та спілкуванні, у спільній діяльності учасників освітнього процесу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Українські хори та їх диригенти - це невмируща слава України. Надбання диригентських шкіл успадкували та відродили сучасні хормейстери, яких повинні знати й шанувати майбутні викладачі музичного мистецтва, оповідати про них, дарувати плоди їх праці (А. Авдієвський, Б. Антків, Л. Бухонська, Г. Верета, Г. Верьовка, М. Гобдич, В. Газінський, Г. Горбатенко, М. Гобдич, Ю. Курач, Ю. Любович, Є.Савчук, В. Скоромний, Ю. Ткач, І. Циклінський, М. Юрченко та ін.).

Протягом всього історичного розвитку вітчизняне хорове мистецтво вдосконалювало свої вокально-технічні та художньо-виражальні можливості в різних виконавських жанрах.

Музикознавці, дослідники минулих епох, композитори, виконавці, композитори сучасності, все більше виявляють зацікавленість як до старовинної музики, так і до сучасних опусів (В. Зубицький, В. Камінський, М. Шух, О. Яківчук, Г. Гаврилець, В. Рунчак, В. Степурко, Ю. Алжнєв, О. Скрипник та ін.).

Проблематика роботи з хором лягла в основу багатьох науково-методичних досліджень, здійснених відомими діячами музичного мистецтва (Т. Овчиннікова, А. Менабені, Г. Стулова, Ю. Юцевич, О. Апраксіна, Л. Арчажнікова, Н. Добровольська, Д Зарін, З. Квасниця, О. Ростовський, Г. Стулова, В. Яконюк та ін.). Між тим багато авторів не без підстав стверджують, що існує безліч соціальних проблем «у тому числі і завдяки недосконалій за своїми цілями системи професійної освіти, де більший акцент робиться не на формування повноцінної особистості працівника, а на його чисто виконавські, операціональні характеристики» [4, с. 283].

Мета статті - визначення задач та шляхів їх вирішення у процесі формування готовності майбутніх учителів музичного мистецтва до керівництва шкільним хоровим колективом.

Виклад основного матеріалу дослідження

У сучасному світі значення хорового співу, який впливає на характер світогляду підростаючого покоління залишається досить значним. На відміну від дорослих, навчених життєвим досвідом, що сприймають мистецтво не тільки емоційно, а й на основі свого життєвого досвіду, діти, з самих ранніх років вбирають естетичні враження одночасно зі сприйняттям навколишнього світу. Учні, які співають в хорошому хорі, де ставляться певні художньо-виконавські завдання, виконують їх паралельно з виконанням нехай маленьких, але для них дуже важливих «дитячих» життєвих завдань. хоровий мистецтво музика виконавець

Хоровий спів - мистецтво колективне. А це означає, що почуття, ідеї, закладені в словах і музиці, виражаються не однією людиною, а масою людей. Тому в руках умілого керівника-хормейстера хоровий спів - дієвий засіб музично-естетичного виховання учнів. У співі пов'язані такі багатогранні засоби впливу на молоду людину, як слово і музика. З їхньою допомогою керівник дитячого хору виховує в дітях емоційну чуйність на прекрасне в мистецтві, житті, природі.

Саме тому сьогодні у школі повинно розвиватись хорове мистецтво, як традиційний історичний засіб національного виховання, колективного єднання однодумців. Це допоможе кожній дитині розвинутись як активній творчій особистості, донести до слухачів культурні, історичні цінності свого народу.

У шкільному хорі можуть органічно поєднуватися як безпосередній вплив керівника на учнів, так і індивідуальний підхід, вплив на кожного учасника колективу.

В умовах колективного виконання у школярів, особливо підлітків, розвивається «відчуття ліктя», спільної відповідальності за справу.

В процесі хорових занять від вкладу кожного залежить загальний успіх. Те, що учасник шкільного хору, можливо, не зробив заради себе, він буде радий зробити для всіх.

Враховуючи вищевикладене навчальний процес у вищому навчальному закладі вимагає озброєння студентів певними знаннями, уміннями, навичками та способами дій, які дозволять бути готовими до керівництва хоровим шкільним колективом на професійному рівні.

У науковій педагогічній літературі «готовність» трактується як «сукупність професійно обумовлених вимог до вчителя» (О. Сластьонін), «передумова творчої педагогічної діяльності» (А. Линенко). Науковці визначають, що «готовність» є метою і результатом підготовки студентів у вищому навчальному закладі (Л. Кондрашова, О. Мороз, Г. Троцко та ін.), зосереджують увагу на виявленні дидактичних, виховних засобів, завдяки яким стає можливим формування даного феномена.

У розвитку особистості професіонала особлива увага повинна бути приділена його готовності до майбутньої професійної діяльності. Саме «готовність» є однією із стрижневих у структурі особистості, визначає активність і спрямованість поведінки і діяльності людини. Тому в ході навчання в вищому навчальному закладі важливо відстежувати і керувати процесом формування системи готовності особистості студента.

Проблеми професійної готовності до реалізації функцій педагогічної діяльності розглядають К. Дурай-Новакова, Н. Дяченко, Л. Кандибович, А. Линенко та ін.

А. Линенко вважає, що компонентами готовності до професійної діяльності є професійна спрямованість, ставлення до діяльності чи настанова (для ситуації готовності), мотиви, знання про предмет і способи дії, навички та вміння практичного втілення, а також професійна значущість якості особистості.

Автор зазначає, що під час переносу тривалої готовності в нові умови, ситуації на неї впливають як зовнішні, так і внутрішні: труднощі, творчий характер завдань, новизна, обставини, що оточують, поведінка присутніх, самооцінка підготовленості суб'єкта до діяльності, його психофізичний стан, уміння мобілізуватися на виконання майбутньої діяльності, контролювати свою емоційну стабільність і рівень власної готовності [2].

М. Дяченко та Л. Кандибович визначають психологічну готовність до діяльності як складний, цілеспрямований прояв особистості, який має динамічну структуру, між компонентами якої існують функціональні залежності. Науковці розглядають її як професійно важливу якість особистості і як психічний стан [1, с.50].

Отже, готовність до діяльності є комплексним показником кінцевого результату підготовки фахівця до самореалізації в професійній сфері. Позитивне ставлення до діяльності служить стрижнем, навколо якого компонуються особистісні властивості педагога.

Очевидне уявлення про характер діяльності створює сприятливі передумови для успішного оволодіння комплексом професійно значущих знань, умінь і навичок.

На нашу думку, формування готовності майбутнього вчителя музичного мистецтва до керівництва шкільним хоровим колективом у процесі фахової підготовки під час навчання у вищому навчальному закладі вимагає вирішення наступних завдань: виховання у студентів здатності внутрішнього слухання нотного тексту; розвиток трьох видів диригентської техніки - передрепетаційної техніки, виконавської техніки й техніки репетиційної роботи з хором; формування керівницьких позицій майбутнього вчителя; формування умінь застосування невербальних засобів керування шкільним хоровим колективом міміка, жести та ін.); формування умінь аналізувати партитуру.

Одним із шляхів вирішення цих завдань є, на наш погляд, сприяння розвитку ціннісно-смислових основ професійної діяльності. При цьому визначальним є не просто більш повне інформування студентів про смислові можливості професійної діяльності, а створення умов для усвідомлення і переживання ними різних аспектів: активізації усвідомлення своїх цінностей, мотивів, інтересів і зіставлення їх з можливостями майбутньої професійної діяльності.

Використовуючи можливості різних методів психологічного супроводу (наприклад, тренінгів, рольових ігор, дискусійного методу, методу моделювання), можна створити більш оптимальні умови для самопізнання особистості, для активізації усвідомлення цінностей, для зіставлення своїх реальних інтересів і можливостей їх реалізації в майбутній професійній діяльності.

Останній аспект особливо важливий у зв'язку з об'єктивним значенням діяльності та її особистісним сенсом, які не повинні розходитися один з одним. Якщо ця діяльність спрямована на створення певних цінностей, то саме ці цінності і повинні бути основним мотивом діяльності особистості.

Мистецтво диригування, як і всі інші види музично-виконавської творчості, розвивається і вдосконалюється в процесі постійного спілкування виконавця з хором. Для цього виду діяльності характерно те, що диригент не може працювати з колективом, якщо він не отримав спеціальну диригентську підготовку.

У навчальному закладі такий вид роботи, коли диригентська підготовка здійснюється за допомогою концертмейстерів, які й виконують роль хору або оркестру дозволяє студентам оволодівати основами техніки диригування, знайомитися з великою, різноманітною хоровою літературою.

Процес формування готовності студентів - майбутніх керівників хорового шкільного колективу передбачає залучення їх до квазіпрофессійної діяльності за допомогою активних методів навчання (проблемно-діалогічних, ігрових), що спонукає до самостійного накопичення знань, які активізують їх пізнавальну активність.

Формування готовності керівника шкільного хорового колективу здійснюється протягом усього навчання в ході проходження диригентської практики, що сприяє придбанню молодими виконавцями навичок спільної гри, виробленню умінь здійснення організаторських і управлінських функцій.

Створення в навчальному процесі середовища колективного виконавської творчості, занурення студентів у різні сфери роботи творчого колективу (репетиція, концерт) дозволяють удосконалювати їх професійні знання та вміння, розвивати комунікативні здібності, навички міжособистісної взаємодії.

Не виключенням є й диригентська практика, яка є органічною частиною загально-педагогічної підготовки фахівців. Вона сприяє закріпленню й перевірці теоретичних знань, освоєння методів навчання, адаптації до реальних умов роботи в установах культури.

Висновки та перспективи подальших розвідок напряму

Проблема диригентсько-хорової підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва на сучасному етапі потребує значної активізації наукових досягнень, удосконалення навчального процесу.

Оволодіння педагогічною діяльністю та формування готовності до неї можливо лише у випадку взаємодії теоретичної і практичної підготовки майбутнього вчителя, а також у процесі безпосереднього спілкування з учнями та реального вирішення педагогічних проблем і завдань.

Подальші дослідження спрямовані на вивчення інших проблем готовності студентів університету до педагогічної діяльності.

Бібліографія

1. Дьяченко М. И. Психологические проблемы готовности к деятельности / М. И. Дьяченко, Л. А. Кандыбович. - Минск: БГУ, 1976. - 176 с.

2. Линенко А. Ф. Теорія і практика формування готовності студентів педагогічних вузів до професійної діяльності: автореф. дис. доктора пед. наук: 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / А. Ф.Линенко. - К.; 1996. - 44 с.

3. Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті // Освіта України. - 2002. - № 33.

4. Пряжников Н. С. Психология труда и человеческого достоинства / Н. С. Пряжников, Е. Ю. Пряжникова. - М.: Издательский центр «Академия», 2003. - 480 с.

5. Юцевич Ю. Музика. Словник-довідник // Ю. Юцевич. - Тернопіль: [навіч. книга]. - Богдан; 2003. - 352 с.

Bibliografiya

1. D'yachenko M. Y. Psy'xology'chesky'e problemy gotovnosty' k deyatel'nosty'/ M.Y'.D'yachenko, L.A.Kandybovy'ch. - My'nsk: BGU, 1976. - 176 s.

2. Lуnenko A. F. Teoriya i prakty'ka formuvannya gotovnosti studentiv pedagogichnyx vuziv do profesijnoyi diyal'nosti: avtoref. dy's. doktora ped. nauk: 13.00.04 «Teoriya i metodyka profesijnoyi osvity'» / A. F. Lуnenko. - K.; 1996. - 44 s

3. Nacional'na doktry'na rozvy'tku osvity' Ukrayiny' v XXI stolitti // Osvita Ukrayiny'. - 2002. -№ 33.

4. Pryazhny'kov N. S. Psy'xology'ya truda y' chelovecheskogo dostoy'nstva / N. S. Pryazhny'kov, E.Yu. Pryazhny'kova. - M.: Y'zdatel'sky'j centr «Akademy'ya», 2003. - 480 s.

5. Yucevy'ch Yu. Muzy'ka. Slovny'k-dovidny'k // Yu.Yucevy'ch. - Ternopil': [navich. kny'ga]. - Bogdan; 2003. - 352 s.

Размещено на Allbest.ru